Ліманський Анджей. Організаційно-економічні механізми підвищення ефективності промислових підприємств в умовах трансформації та євроінтеграції (на прикладі промислових підприємств Польщі та України)

brief description

Ліманський Анджей. Організаційно-економічні механізми підвищення ефективності промислових підприємств в умовах трансформації та євроінтеграції (на прикладі промислових підприємств Польщі та України): дисертація д-ра екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Л., 2003

Ліманський А. Організаційно-економічні механізми підвищення ефективності підприємств в умовах трансформації і євроінтеграції (на прикладі підприємств Польщі і України). Монографія.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.01 Економіка, організація і управління підприємствами. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2004.
Представлені у дисертації результати досліджень вказують, з одного боку, на ключову роль економічної ефективності підприємств Польщі та України, яка за програмами трансформації польської економіки мала стати після 1989 року однією із найважливіших економічних передумов її інтеграції з Європейським Союзом, з іншого, ці наслідки є спробою відповіді на основне питання, якою мірою польський досвід у цьому плані буде придатним для постсоціалістичних держав, передусім для України, якщо вона у перспективі увійде до структур Європейського Союзу.
Особливу увагу звернено на фактори, які деформували і гальмували здійснення трансформації устрою у Польщі у вказаному плані. Ці фактори можуть мати ключове значення і для України.
Дослідження показали, що польські промислові підприємства, внаслідок трансформації, реалізованої у 90-х роках, не лише не досягли такої динаміки і рівня економічної ефективності, які дозволяли б сподіватись на рішуче наближення їх до показників ефективності промислових підприємствах держав ЄС, але навпаки, виявилося, що під час реалізації трансформації мало місце, передусім у другій половині 90-х років, відчутне зниження динаміки цих показників. Крім відчутного зниження динаміки виробництва, зайнятості, численних фінансових показників, у 90-х роках неефективно формувалися взаємні відношення продуктивності праці, технічного переозброєння, продуктивності майна та матеріаломісткості виробництва.
Проведені реформи, що мали на меті приватизацію підприємств і були найважливішою передумовою досягнення вищого рівня ефективного функціонування підприємств, не дали очікуваних результатів. Численні деформації мали також місце у реструктуризації промислових підприємств як суттєвої умови інтеграції з ЄС, а вплив прямих зовнішніх інвестицій і союзних форм допомоги на реструктуризацію промисловості був далеким від очікуваних намірів.
У першу чергу, у дисертації вказується на ці фактори та умови, які деформували та затримували здійснення програм трансформації устрою у Польщі у 90-x роках і котрі можуть мати важливе значення для України, якщо вона буде користуватися польським досвідом у трансформації устрою в умовах інтеграції з ЄС.
Серед багатьох суттєвих причин внутрішніх деформацій у здійсненні трансформації польської економіки, що розглядається у контексті економічної інтеграції з ЄС, звертається увагу на: недостатнє врахування у суспільно-економічній політиці даного періоду характерних рис польських суспільно-економічних умов, у яких функціонували польські промислові підприємства у 90-х роках, низький рівень їх конкурентоспроможності та помітне запізнення відносно підприємств держав ЄС щодо рівня ефективності господарювання. Певних результатів можна досягнути тільки тоді, коли досягнуто у цьому плані визначеного мінімуму, який детермінують такі показники, як: рівень освіти, дієвість адміністрації та політична стабільність держави, а також відповідний рівень творчого досвіду у їх запозичення від економічно розвинених держав.
На основі представлених теоретичних міркувань та результатів емпіричних досліджень сформульовано дві групи висновків: перша, має загальний характер і стосується, головним чином, внутрідержавних та зовнішніх обумовлень низького рівня економічної ефективності польських та українських підприємств, друга група прямо стосується обґрунтувань економічної ефективності польських і українських промислових підприємств у 90-х роках.

На основі теоретичних міркувань та результатів емпіричних досліджень сформульовано дві групи висновків: перша висновки загального характеру, що стосуються зовнішніх факторів економічної ефективності сучасних підприємств; друга група безпосередньо стосується напрямків підвищення ефективності польських та українських промислових пiдпpиємcтв в умовах трансформації та євроінтеграції.
1. Трансформація устрою, започаткована у Польщі та Україні після 1989 року, як і економічні реформи, що реалізуються до цього часу, не лише не спричинилися до значного зростання економічної ефективності підприємств, але навпаки, обумовили різке її зниження і глибоку кризу суспільно-економічного розвитку в Україні у першій, а у Польщі у другій половині 90-х років, а також появу численних явищ, знижуючих ефективність, як на рівні підприємств, так і у масштабі національної економіки. Численні бар'єри, що виникли у здійсненні трансформації економіки, не створюють позитивних передумов для успішної інтеграції як української, так і польської економіки з Європейським Союзом.
2. Внаслідок проведених досліджень встановлено, що головна зовнішня причина зниження рівня розвитку польської та української економіки після 1989 року пов'язувалася з глобалізацією світової економіки, яка була ефективно використана провідними західними державами, головним чином Сполученими Штатами Америки, при демонтажі соціалістичної системи в країнах Центральної і Східної Європи. Система соціалістичної економіки в розглянутих країнах не витримала так званої конкуренції із Заходом, головним чином з огляду на низьку економічну ефективність в мікро- і макромасштабі та пов'язаний з цим недостатній, на думку широких суспільних кіл, соціальний прогрес.
3. Запрограмована передовими західними країнами трансформація устрою в Польщі та інших постсоціалістичних країнах спиралась на ті тези глобалізації, які надають перевагу відмові від адміністративно-командної економіки і авторитарної системи і переходу до демократичної системи та відкритої економіки. Ці тези яскраво відображають договори ЄС, які надають перевагу ліберальній економічній політиці, швидкій приватизації, за активної участі в ній іноземного капіталу, та створенню фінансових ринків, які, з одного боку, сприяли б трансформації, але одночасно були б корисні з точки зору інтересів Заходу та узгоджені з тезами глобальної стратегії в економіці. Отже, у таких умовах економічну ефективність, особливо великих підприємств, слід розглядати в ширших межах тому що як кошти, так і досягнуті ефекти міцно поєднуються з ширшими, а не винятково індивідуальними цілями господарювання цих підприємств. Зараз ці цілі далеко виходять за вузькозрозумілі їх інтереси.
4. У дослідженнях встановлено численні бар'єри та порушення, пов'язані з надходженням до Польщі прямих зовнішніх інвестицій. До них належать передусім: надмірно розбудовані бюрократичні процедури і надто велика обережність позикодавців, обумовлена високим кредитним ризиком; часті зміни законів, відсутність реальних знань правил кредитування іноземних інвестицій; непродуктивність банківської системи (надто невеликий капітал вітчизняних банків) тощо. Одночасно політика щодо іноземного капіталу, реалізована у 90-х роках, недостатньою мірою враховувала найважливіші економічні інтереси Польщі.
5. Винятково неефективно формується як в Польщі, так і Україні схильність підприємців до інвестування, що суперечить загальній економічній доцільності на сучасній стадії промислового розвитку, відповідно до якої роль інвестиційного фактора повинна зростати, даючи можливість росту технічного переозброєння праці та зайнятості висококваліфікованих працівників. Низька схильність підприємців до інвестування та широких суспільних кіл до заощаджень пов’язані значною мірою з популярним у широких суспільних колах споживацьким стилем життя. У результаті в 90-х роках мав місце в Польщі значно швидший ріст споживання, ніж виробництва і національного доходу. Це, між іншим, означало, що в Польщі у 90-х роках більше споживано, аніж вироблено, тобто що у цей спосіб виник специфічний розвиток, у якому "проїдали як минуле, так і майбутнє".
6. Серед інституційних причин низького рівня та негативної тенденції показників ефективності польських та українських промислових підприємств у період трансформації треба вказати на підпорядкування трансформації надто швидкому впровадженню бюрократичного капіталізму, тобто системи, що служить інтересам бюрократії та впливам некомпетентних одиниць, а також груп тиску, що реалізується, спираючись на ліберальну економічну доктрину, методом шокової терапії, а не на базі порівняння витрат і ефектів. Так здійснювана трансформація невідворотно мусила вести до появи численних деформацій в процесах реструктуризації економіки, особливо промисловості, земельній приватизації, у політиці, застосовуваній щодо іноземного капіталу, та в процесах створення розвиненої інфраструктури ринкової економіки. На ці процеси певний вплив справили, як завжди, звички господарювання широких суспільних кіл та керівних кадрів підприємств, набуті в попередній системі.
7. Висновки щодо економічної ефективності функціонування підприємств у галузевому розрізі та у межах окремих підприємств узагальнено можна висловити так: у межах окремих галузей промисловості має місце диференціація рівня та динаміки показників економічної ефективності. Це стосується підприємств, які належать передусім до різних форм власності (у Польщі найвищу ефективність, що вимірюється за допомогою прибутків, мають іноземні підприємства, друге місце з цієї точки зору посіли державні підприємства, третє приватні, четверте непрямо державні і останнє комунальні).
8. Винятково неефективно формується фінансовий стан у великих приватизованих і відновлених державних фірмах, які характеризуються одночасно негативними показниками конкурентності на вітчизняному та іноземному ринках. Вітчизняні фірми значно випереджають іноземні з точки зору зайнятості, яка у польських фірмах є найчастіше непропорційно великою щодо прибутків. Слід додати, що у державних фірмах зарплати формуються часто на подібному рівні, як у набагато продуктивніших підприємствах, контрольованих іноземним і приватним капіталом. Це одна із найважливіших причин нижчої рентабельності у багатьох вітчизняних підприємствах.
9. Причин низької економічної ефективності, що мають місце всередині промислових підприємств, як польських, так і українських, багато, а їх обмеження або, тим більше, подолання, спричиниться до зростання рівня їх ефективного функціонування. Ці причини пов'язані найчастіше з:
низьким рівнем управління підприємствами в умовах ринкової економіки, неефективною організацією підприємств,
структурною непристосованістю, передусім непристосованістю структури виробництва до структури попиту та невеликою технологічною та асортиментною інноваційністю, обмеженнями з боку постачання і продажу (відсутність знань зі сфери маркетингу); високими витратами на робочу силу, які підприємства визнають найважливішою перешкодою їх розвитку, та створення нових робочих місць; серйозними фінансовими зловживаннями з боку посадових осіб товариств державної скарбниці; бар'єрами та фінансовими обмеженнями у діяльності підприємств, головним чином, швидким зростанням фінансових витрат (проценти від кредитів та інші належні суми), відсутністю планування руху фінансів, низьким рівнем оборотного капіталу та неконтрольованим ростом коефіцієнта ротації належних сум (ріст належних сум, які-неможливо стягнути).
10. Розглянуті у дисертації причини низької і надалі негативної тенденції економічної ефективності функціонування польських підприємств є характерними для господарсько нерозвинених країн, і підтверджується відома серед теоретиків економіки теза, що цивілізовані, але відсталі в розвитку країни, можуть наздогнати в деяких сферах економічно розвинені країни лише тоді, коли щодо рівня ефективного господарювання досягнуть певного мінімального стандарту. Свідчить про це досягнений рівень суспільно-економічного розвитку та розвитку таких сфер, як освіта, дієвість державної адміністрації та політична стабільність країни. Лише після досягнення даною країною цього мінімального стандарту можна розпочати усунення наявного розриву в розвитку, раціонально використовуючи новітні досягнення сучасної науки і техніки, або пробувати подолати цей розрив шляхом прямого імпорту технологій, підписування угоди про трансферт технологій та ноу-хау, створених на підприємствах-лідерах. Такими лідерами в Європі є країни члени Європейського Союзу і неповторним для Польщі, а в майбутньому для України, шансом досягнення вищого рівня розвитку, а тим самим ефективності господарювання, є членство в ЄС.