ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКИХ РОМАНІВ „ЧОРНОГО ГУМОРУ”)

brief description

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка

На правах рукопису

ЛЕСЬКІВ АЛІНА ЗЕНОВІЇВНА

УДК 811.111’42’38

ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМІЧНОГО ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКИХ РОМАНІВ „ЧОРНОГО ГУМОРУ”)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
АВРАМЕНКО СВІТЛАНА РИДІВНА
кандидат філологічних наук,
доцент

Львів 2004

ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1. Особливості комізму в „чорному гуморі”: теоретичні аспекти..... 16
1.1. Основні характеристики комічного світобачення письменників, що належать до американської літературної школи „чорного гумору”. 16
1.2. Особливості використання засобів створення комізму у романній прозі „чорного гумору”...........................................................................29
Висновки до першого розділу.......................................................................... 51
РОЗДІЛ 2. Лінгвістичні механізми створення комічного ефекту в традиційній та експериментальній прозі „чорного гумору” (зіставні спостереження) .53
2.1. Реалізація категорії комізму на різних рівнях мовної тканини тексту................................................................................ 53
2.1.1. Іронія, гротеск, парадокс, пародіювання у конвенційній романній прозі К.Кізі та С.Елкіна ............................................................................ 54
2.1.2. Іронія, гротеск, парадокс, пародіювання у неконвенційній романній прозі Дж. Барта, Д.Бартельма та Р. Кувера. 67
2.2. Мовна гра як один із засобів комічного в неконвенцiйнiй прозі „чорного гумору”....................................................................................... 85
Висновки до другого розділу.......................................................................... 99
РОЗДІЛ 3. Функціонування та прагматика лексики негативних відчуттів і станів у творах „чорних гумористів” ...........................................................101
3.1. Взаємодія та стилістичне функціонування лексичних одиниць у лексико-семантичних полях ................................................................. 108
3.1.1. ЛСП „ страх”............................................................................... 108
3.1.2. ЛСП „ страждання”..................................................................... 128 3.1.3. ЛСП „ втома”, „кволість”............................................................ 143
3.1.4. ЛСП „ відчай”, „”......................................................................... 149
3.1.5. ЛСП „ смерть”.............................................................................. 158
Висновки до третього розділу..................................................174
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...........................176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................... 181
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА ........................................................................... 203
МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ ............................................................. 205
ДОДАТКИ...........................................................................................................206

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

ЛСП лексико семантичне поле
ЛСГ лексико-семантична група
ФБ фреймовий блок
CH Chimera
OB The Origin of the Brunists
SW Snow White
MK The Magic Kingdom
OFCN One Flew over the Cuckoo’ s Nest

ВСТУП

Вивчення лінгвостилістичних особливостей комічного відображення дійсності у романах письменників, що належать до американської літературної школи „чорного гумору”, здійснюється з позицій лінгвостилістики, де основним предметом дослідження є мова твору з точки зору її здатності виражати і викликати емоції, додаткові асоціації та оцінку.
В американському літературознавстві провідними критиками „чорного гумору” є B.J.Freedman, Ch.Harris, С.Kniсkerboсker, R.Sholes, M.Shultz. Вони обґрунтували приналежність тих чи інших письменників до цього літературного угрупування та окреслили основні тенденції його розвитку.
Фундаментальними працями з теорії „чорного гумору” у вітчизняній та зарубіжній філології є монографії О.М.Звєрєва, Т.Н.Денисової, М.О.Мендельсона, В.І.Олєнєвої, М.Bradbury, D.Davis, J.Klinkovitz [57; 45; 46; 98; 109; 177; 185; 216], в яких досліджується своєрідність світогляду та творчого методу „чорних гумористів”.
Зазначимо, що в американській літературній критиці кінця ХХ ст. відзначається тенденція до вивчення творчого доробку окремих представників „чорного гумору” в контексті американського модернізму та постмодернізму. Серед них відзначимо ґрунтовні дослідження Р.Андерсена, П.Бетлбі, Б.Флауерз, Д.Грейнера, Б.Гросса, П. Метлбі, Л. Маккеффері, Ф.Макконнела, Р.Рaлeнда, С.Тречтенберга [165; 171; 191; 199; 200; 221; 222; 223; 232; 245]. Об’єктом їхнього дослідження виступає структура творів та основні риси комічного світосприйняття досліджуваних ними письменників.
Особливості комізму, зокрема, філософські та ідейно-естетичні підвалини техніки комічного у прозі „чорного гумору” частково розглядали американські вчені Z.Abadi-Nagi, J. Bier, D.J. Greiner, W. Harmon, I. Hassan, R.B. Hauk, R.W. Noland, L. Olsen, E.B. Safer, B.Weber [164; 175; 199; 204; 206; 207; 225; 227; 234; 250].
Мова романів „чорного гумору” досліджувалась досить поверхово, оскільки основний акцент у згаданих вище авторів припадає на літературознавчий аспект та структурно-композиційну організацію творів. Деякі аспекти функціонування мовних одиниць у романній прозі „чорного гумору” на текстовому рівні аналізували вітчизняні лінгвісти Р.О. Катхе та Л.В. Короткова [66; 67; 77]. Однак поза увагою дослідників залишається семантико-стилістична диференціація лексики та лінгвостилістичні засоби створення комічного ефекту на лексичному та синтаксичному мовних рівнях.
У сучасному американському літературознавстві розрізняють два основні напрямки у творчості „чорних гумористів”: традиційний та експериментальний [236, 5]. Однак зовсім не досліджена різниця у використанні лінгвостилістичних засобів комічного відображення дійсності письменниками обох напрямків.
Відтак актуальність теми зумовлена потребою комплексного вивчення засобів лінгвістичного механізму створення комічного ефекту в конвенційній та неконвенційній прозі, особливостей передачі різних негативних емоційно-психологічних та фізіологічних станів, що є важливими елементами інтерпретації текстів американської художньої літератури другої половини ХХ ст., які є невід’ємною частиною навчального процесу у середніх та вищих навчальних закладах.
Дослідження текстів романів „чорних гумористів”, зокрема таких аспектів як функціонування семантики та прагматики мовних компонентів дискурсу комічного світобачення „чорних гумористів” здійснюється в руслі функціонально-прагматичної та когнітивної наукових парадигм, що активно розвиваються у другій половині ХХ та на початку ХХІ ст. Вагомий внесок у розвиток цієї галузі мовознавства зробили Т.А.ван Дейк, А.Д. Бєлова, М.М.Полюжин, Ю.М.Караулов, К.Я.Кусько, А.Ф.Пархоменко, В.З. Демьянков, G. Brown, G. Cook, А. Wierzbicka та ін. Об’єктом їхнього дослідження стали проблеми дискурс-аналізу тексту як засобу комунікації [11; 12; 13; 41; 42; 65; 137; 178; 182; 211; 235], художнього тексту [14; 37; 61; 63; 71; 80; 81; 82; 86; 158; 173], психолінгвістичні характеристики тексту [55; 56], а також когнітивні, функціональні та прагматичні особливості мови [43; 54; 85; 120; 131; 156; 252] .
Розгляд романної прози „чорного гумору” з позицій прагмалінгвістики та функціонального аналізу дозволяє дослідити художній текст не тільки як кінцевий продукт когнітивно-мовленнєвої діяльності автора, а й різноманітні мовні явища тексту на різних мовних рівнях: лексичному, синтаксичному та текстовому.
У визначенні методів дослідження ми орієнтувались передусім на комплексну методику із властивим їй системним підходом до аналізу явищ, оскільки вона дає можливість поєднати лінгвістичний, стилістичний, дискурсний та літературознавчий методи аналізу, а також плідно застосувати елементи системного, дескриптивного та кількісного аналізу. Звернення у дисертації до зіставного аналізу пов’язане з тим, що в наше завдання входить визначення як спільних властивостей так і розбіжностей у використанні тих чи інших мовних засобів різними письменниками однієї школи та двох літературних напрямків, що виділяються в її межах.
Дослідження внутрішньої структури лексичної системи та особливостей її стилістичного функціонування у творах „чорних гумористів” здійснюється використанням методики польового аналізу, яка ґрунтується на виділенні лексико-семантичних полів, де слова об’єднуються за спільними семантичними компонентами та синтаксичними зв’язками внаслідок наявності між ними тісних синтагматичних (лінійних) та парадигматичних (вертикальних) кореляцій, і є складовою частиною системно-структурної парадигми. Розгляд лексики романів у межах лексико-семантичного поля дозволяє нам прослідкувати реалізацію стилістичного потенціалу лексичних одиниць, що вживаються для позначення різних фізіологічних та емоційно-психологічних станів, провести конкретно-локальні спостереження над конституентами поля. Ця методика, основи якої заклали Й.Трір В.Порціг, Л.Вайсгербер [246; 229; 251], передбачає використання різних методів дослідження.
Вивчення і систематизація лексико-семантичних полів (далі ЛСП) у нашій роботі здійснюється кількома методами: контекстуального, компонентного аналізу та методом опозицій. Їх вибір визначається характером лексичних зв’язків у межах виділених ЛСП. За допомогою контекстуального аналізу прослідковуємо взаємозв’язки між лексемами в тексті і актуалізацію різних оказіональних смислів під впливом контексту. Метод компонентного аналізу допомагає нам збагнути семантичну структуру слова, розкласти значення слова на диференційні семантичні ознаки (компоненти, семи) і об’єднати слова, що мають аналогічні компоненти в одне поле. Даний метод дозволяє також виділити кілька груп у межах одного ЛСП, які мають спільні елементарні одиниці смислу. У структурі виділених у дисертації ЛСП спостерігаються лише два типи опозицій: нульова (лексичною інтерпретацією цієї опозиції є синоніми і синонімічні вирази, в яких є однакові компоненти і які відрізняються відтінками значень) та еквіполентна (що виникає між словами, що відносяться до однієї або різних частин мови, а також між значеннями полісемантичного слова). В основу виділення ЛСП кладемо семантико-логічний критерій.
Крім семантичних, словотворчих та синтаксичних зв’язків у лексичній структурі досліджуваних романів „чорних гумористів” наявні також асоціативні зв’язки, що вимагає застосування у роботі частково фреймової методики аналізу, яка набуває особливого значення у сучасній лінгвістичній науці у зв’язку з актуалізацією наприкінці ХХ-го початку ХХІ ст. когнітивно-дискурсної парадигми. Ця методика базується на когнітивному підході до мовних явищ і дозволяє залучити для інтерпретації потрібні для розуміння мовних фактів позамовні знаки, асоціації, відповідно до певної ситуації мовлення, обстежити семантико-функціональні особливості лексичних структур та їхню прагматику.
Під фреймами дослідники розуміють поєднання слів, кожне з яких означає частину концептуального чи аспектуального цілого [146], базові елементи, які дослідник може ідентифікувати в межах різних ситуацій, тобто, структуру даних, що представляє стереотипну візуальну ситуацію [99; 120], сітку чи схему понятійних структур, так званих, „смислових опор” [64]. Теорія фреймів привертає увагу лінгвістів, психологів, інформатиків. Причину цього І.А. Бехта вбачає у тому, що фрейми можуть бути використані для розгляду різноманітних явищ дійсності і дають змогу переходити до різних рівнів узагальнення [14, 188].
У лінгвістиці фреймові стратегії організації лексики стали об’єктом дослідження О.В. Марченко [150], А.Д. Бєлової та Г.Л.Жуковця [12], (фреймові структури у процесах словотворення та термінотворення), В.В. Богданова [15], М.Поста (M. Post) [230], А.А.Шавель [157] (фреймові параметри лексики і синтаксису) та ін.
Таким чином, методологічною основою нашого дослідження є сучасна когнітивно-дискурсна парадигма та системно-структурна організація мови.
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми: „Лінгвістичні засоби інтерпретації усного та писемного тексту”, та держбюджетної теми „Дидактичні основи формування англомовних комунікативних вмінь педагогів засобами інформаційних технологій” (№ державної реєстрації 0103U003120), які досліджується в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Тема кандидатського дослідження затверджена вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (протокол № 9 від 29.04.2004р.).
Мета роботи дослідити мовностилістичні засоби, які використовують „чорні гумористи” для створення комічного ефекту у структурі художнього твору; диференціювати ці лінгвостилістичні засоби залежно від належності письменників до традиційного чи експериментального напрямків; виявити їхню прагматику та особливості дискурсної реалізації.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання наступних завдань:
1) визначити поняття „чорний гумор” у тісному взаємозв’язку світогляду, творчого методу письменників з мовою їх творів;
2) систематизувати мовні засоби створення комічного ефекту у романах „чорних гумористів”;
3) зіставити лінгвостилістичні засоби комічного відображення дійсності „чорними гумористами” експериментального та традиційного напрямків та визначити їхні типові характеристики;
4) виявити лексико-семантичні поля та фреймові блоки, в які об’єднана лексика творів „чорних гумористів”, дослідити її функціонування у стилістичних контекстах романів на основі фреймово-польових теорій.
Об’єктом дисертаційного дослідження є мовні засоби створення комічного ефекту у п’яти романах письменників, що належать до американської літературної школи „чорного гумору”.
Предметом вивчення є мовна структура та стилістичне функціонування одиниць лексичного, синтаксичного та текстового рівнів мовної тканини текстів романів „чорних гумористів”, спрямованих на створення комічного ефекту, та виявлення їхньої ролі у вираженні провідних думок романів традиційного та експериментального напрямків.
Дослідження проводилось на матеріалі п’яти романів авторів, що належать до американської літературної школи „чорного гумору”: „Бiлоснiжка” (Snow White, 1965) Дональда Бартельма, „Полiт над гнiздом зозулi” (One Flew Over the Cuckoo’s Nest, 1962) Кена Кiзi, „Походження брунicтів” (The Origin of the Brunists, 1966) Роберта Кувера, „Химера” (Chimera, 1972) Джона Барта, „Чарiвне королiвство” (Magic Kingdom, 1985) Cтенлi Елкiна. Саме ці романи, як фундаментальні в творчості письменників, які вважаються класиками американської літератури „чорного гумору”, дозволяють найповніше простежити риси творчого письма та типові особливості стилю „чорних гумористів” традиційного та експериментального напрямків у створенні комічного ефекту.
Наукова новизна теми полягає у комплексному та диференційованому аналізі лінгвістичного механізму створення комічного ефекту, дослідженні лексичних та синтаксичних стилістичних засобів конвенційної та неконвенційної прози „чорних гумористів”, що раніше під таким кутом зору в зарубіжних та вітчизняних філологічних дослідженнях не розглядалися.
Теоретичне значення дисертації полягає у поглибленні теорії комічного, що є наслідком специфічного трактування цього концепту письменниками літературної школи „чорного гумору” та у систематизації нетрадиційного вживання ними мовностилістичних засобів для створення комічного ефекту.
Практична цінність роботи визначається можливістю застосування її основних положень і висновків у подальшому вивченні проблем лінгвостилістики, дискурсної лінгвістики, лексичної та синтаксичної стилістики текстів художніх творів американської літератури другої половини ХХ століття, а також у лекційних курсах і практичних заняттях із стилістики (розділи: „Лінгвістика тексту”, „Стилістична диференціація англійської мови”), інтерпретації тексту та для написання курсових, дипломних, магістерських робіт з англійської філології, літературознавства, дискурсознавства.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Використання лінгвостилістичних засобів з метою створення комічного ефекту в романах письменників, що належать до американської літературної школи „чорного гумору”, детермінуються їх світоглядною позицією, в основі якої лежить сприйняття життя як суцільного абсурду, іронічним ставленням до будь-яких людських цінностей, власного твору та творчого процесу.
2. Відповідно до особливостей структури творів, мовних засобів створення художньої образності та комічного ефекту, в мовній системі романів, що досліджуються, простежуємо два основні напрямки: традиційний та експериментальний. До першого належать романи „Політ над гніздом зозулі” та „Чарівне королівство”, до другого „Химера”, „Походження бруністів”, „Білосніжка”.
3. Прагматика комізму у п’яти романах „чорних гумористів” реалізується на трьох мовних рівнях: лексичному, синтаксичному та текстовому. Основними засобами комічного відтворення дійсності є гротеск, парадокс, пародіювання, іронія. При цьому остання функціонує як стилістичний прийом, що реалізується на рівні антифразису, та як форма комічного, що переростає у творчий метод.
4. Характерними мовними одиницями, що використовуються для створення комічного ефекту, є лексеми, що позначають негативні фізіологічні та емоційно-психологічні відчуття і стани людини, їхні похідні словоформи та синонімічні варіанти.
5. Найвищу абсолютну частотність вживання мають лексичні одиниці, що позначають смерть, страх, страждання, відчай, втому, кволість і об’єднуються у лексико-семантичні поля та фрейми. Це дозволяє проаналізувати типи взаємодії між елементами виділених парадигм і простежити лінгвістичний механізм створення комічного ефекту.
6. Фактуальна інформація у творах „чорних гумористів” подається, переважно, імпліцитно для домислювання адресатом. Тому ці письменники використовують засоби „розпушення” (термін Р.О. Катхе) структури тексту, що ведуть до порушення когезії дискурсу їхніх творів. Такими засобами є мовна гра, речення різної довжини, вставні та однорідні конструкції, непов’язані між собою та контекстом.
Мета та завдання дослідження зумовили зміст роботи та її структуру. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, бібліографії та додатків. У вступі аналізується стан опрацювання проблеми в науковій літературі, обґрунтовується актуальність та наукова новизна роботи, визначається мета, завдання, методика та матеріал дослідження, окреслюється теоретичне і практичне значення одержаних результатів, викладаються основні положення, що виносяться на захист, подаються дані про апробацію роботи та список публікації за темою дослідження.
У першому розділі здійснено теоретичний аналіз проблеми створення комічного ефекту в тісному взаємозв’язку з особливостями комічного сприйняття дійсності та творчого процесу письменниками, що належать до школи „чорного гумору”. Досліджується сутність поняття „комічне”, основні мовностилістичні засоби його вираження та їх співвідношення з іронією, гумором і сатирою, як засобами створення комічного ефекту, аналізуються характерні особливості їх використання у романній прозі „чорних гумористів”.
У другому розділі проводиться зіставлення функціонування засобів комічного відображення об’єктивних реалій життя письменниками традиційної та експериментальної прози „чорного гумору”. Системно обстежуються основні лінгвістичні засоби реалізації іронії, гротеску, парадоксу, пародіювання, мовної гри та їх роль у створенні комічного ефекту.
У третьому розділі аналізується вживання та прагматика лексики, що вживається для позначення негативних відчуттів та станів у стилістичних контекстах романів „чорних гумористів” як відображення їхнього комічного світобачення. Виділяються п’ять лексико-семантичних полів, конституенти яких вживаються у складі стилістичних засобів з метою їхнього емоційно-експресивного виділення, та фреймові блоки, де наявні логічні зв’язки.
У висновках узагальнено результати дослідження, представлено матеріали лексичного аналізу та зіставлень, окреслено перспективи подальшої роботи над цією проблематикою.
Бібліографія містить список теоретичних праць з даної проблеми, довідкову літературу, а також фактологічні джерела (п’ять романів американських письменників „чорних гумористів” другої половини ХХ століття загальним обсягом 1525 сторінок).
У додатках подано таблиці, що містять конституенти лексико-семантичних полів, і вказана частотність їх вживання у контекстах романів, що досліджуються; а також представлено зіставний аналіз засобів реалізації іронічного смислу в романах конвенційної та неконвенційної прози.
Апробація результатів дослідження проводилась на засіданнях кафедри англійської філології Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а також на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній конференції „Іноземні мови сьогодні і завтра” (Тернопіль, 13-14 травня 1999р.); міжнародній науковій конференції „Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці 26-29 вересня 2000р.); ІХ всеукраїнській науковій філологічній конференції „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики (Черкаси, 1-2 червня 2001р.); щорічній звітно-науковій конференції факультету іноземних мов Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів, 18 лютого 2004р); міжнародній науково-практичній конференції „Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов” (Тернопіль, 25-26 березня 2004р); Х всеукраїнській науковій філологічній конференції „Сучасні тенденції розвитку лінгвістики та європейської і американської літератур” (Черкаси, 21-22 травня 2004р).
Основні положення дисертації висвітлено в наступних публікаціях:
1. Ідейно-естетичні погляди та творчий метод представників школи „чорного гумору” (на матеріалі оповідань Джона Барта і Дональда Бартельма) // Тези міжнародної науково-практичної конференції „Іноземні мови сьогодні і завтра”. Тернопіль, 1999. C. 122-123.
2. Ідейно-естетичні погляди та творчий метод представників школи „чорного гумору” (на матеріалі творів Джона Барта і Дональда Бартельма) // Наукові записки. Серія : Літературознавство. Вип. ІХ. Тернопіль, ТДПУ, 2001. С. 228 236.
3. Стилістичні особливості творчого методу Дж. Барта і Дональда Бартельма // Науковий вісник Чернівецького університету Германська філологія. Збірник наукових праць Випуск 85. Чернівці, Рута, 2000. С.71-78.
4. Мовні особливості стилю „чорних гумористів” // Тези 9 всеукраїнської наукової філологічної конференції „Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики”. Черкаси, 2002. C. 28-29.
5. Мовна гра як стилістичний засiб створення комiчного ефекту в неконвенцiйнiй прозі//Тези міжнародної науково-практичної конференції „Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов”.Тернопіль,2004. C.43-44.
6. Семантичні характеристики слів, що позначають колір у романі Кена Кізі „Політ над гніздом зозулі” // Гуманітарний Вісник. Серія: Іноземна філологя: Всеукр.зб. наук пр. Число 8. Черкаси, ЧДТУ, 2004. С. 232-235.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Проведене дослідження дало можливість зробити висновки про те, що „чорний гумор” це контрастне літературне явище, для якого характерне злиття засобів комічного та трагічного. Всупереч традиційному розумінню гумору як доброзичливого осміяння часткових вад загалом позитивного характеру героїв чи зображуваної дійсності з метою виправлення недосконалостей, комізму „чорного гумору” притаманне тотальне висміювання, спрямоване на людину, її буття і всесвіт взагалі, включаючи самого автора і творчий процес у цілому. На відміну від сатири, в основі якої лежить різке осудливе заперечення негативного, осміяння, спрямоване проти соціально-шкідливих явищ, які не відповідають суспільно-естетичному ідеалу, у „чорному гуморі” здійснюється заперечення будь-яких цінностей та можливостей вибору, що наближається до нігілізму. Все це викликане тим, що в основі світогляду письменників, що належать до цієї школи, лежить сприйняття життя як суцільного абсурду.
2. Дуалізм „чорного гумору” виявляється і у його структурі, оскільки тут наявні два основні літературні напрямки: традиційний та експериментальний.
У той час як письменникам традиційної течії властива нормативна форма виразу, представники експериментального напрямку є творцями нової неконвенційної прози, характерними особливостями якої є: використання різних видів алогічного зв’язку, які, як правило, зводяться до абсурду; гри, що реалізується на різних мовних рівнях, включаючи гру із контрастними смислами; переривання оповіді авторськими відступами, де письменник коментує різні аспекти свого твору, вставними епізодами, непов’язаними із загальним ходом оповіді. При цьому відбувається іронічне наслідування традиційних форм оповіді та художніх засобів у гіперболізовано-загостреній формі. Ці засоби експериментальної прози покликані вразити, приголомшити, викликати сміх і разом з тим заперечити необхідність існування традиційних норм реалістичного роману.
3. Письменники обох літературних течій використовують аналогічні засоби створення комічного ефекту, а саме: гротеск, пародіювання, парадокс та іронія, однак реалізуються вони по-різному.
Зокрема, парадокс і пародіювання у творах експериментальної прози мають більш вагоме значення, що виявляється у ширшому діапазоні стилістичних функцій, які ці засоби виконують.
У традиційних романах пародіювання спрямоване на кризу соціальних відносин, занепад людської особистості та моральних цінностей, а у експериментальній прозі об’єктом пародіювання є методи і хід мислення, особистість автора, традиційні стилі та форми письма, можливості мови.
Парадокс у романах „Химера”, „Походження бруністів”, „Білосніжка” є засобом експериментування письменників з художньою формою твору та виявом їхнього нетрадиційного мислення. Тому він є досить поширеним і виявляється на різних мовних рівнях. У „Польоті над гніздом зозулі” та „Чарівному королівстві” цей засіб комічного виявляється лише на лексичному та текстовому рівні, при цьому прикладів такого вживання небагато.
Гротеск відіграє важливу роль у всіх досліджуваних романах, однак образи творів експериментального спрямування є більш гротескно-загострені та віддалені від реальності.
Іронія є важливим засобом створення карикатур та виділення негативних рис персонажів і середовища, в якому вони живуть. Часто людина співставляється з твариною чи механізмом, а суспільство зображено як автоматизоване, абсурдне. Крім того, у романах експериментальної прози з метою іронічної характеристики персонажа використовується невідповідність його мови та статусу, спостерігаються суперечності в авторській характеристиці персонажів у різних ситуаціях.
Деякі вище названі засоби комічного нерідко взаємодіють у „чорному гуморі” експериментального напрямку. Внаслідок цього відбувається іронічна імітація конвенційної прози, що переростає у гротескне заперечення дієвості традиційних норм побудови творів. Це дозволяє їхнім авторам відмовитись від традиційних норм і в той же час продовжувати їх використовувати, при чому не тільки для зображення життя, а й до засобів його відображення. У цьому виявляється рефлексивний характер експериментальної прози.
4. У досліджуваних творах прослідковуються певні особливості реалізації ретроспекції та проспекції. Ці текстові категорії у романах письменників традиційного напрямку є засобами експлікації асоціативних зв’язків між відрізками тексту, що здійснюється внаслідок зіставлення епізодів з минулого життя персонажу з його теперішнім станом. У романах експериментального напрямку у процесі ретроспективного та проспективного аналізу зображуваних явищ об’єктивна та суб’єктивно-оцінна модальність змінюється на протилежну. Це сприяє іронічному переосмисленню ідентичних подій і характерів персонажів у нових умовах. При цьому порушується текстова когезія, тобто, втрачаються зв’язки між окремими частинами тексту.
5. Серед лексичних засобів, які беруть участь у створенні комічного ефекту, найчастіше вживаються авторські оказіоналізми, похідні лексеми та їхні синонімічні варіанти, атрибутивні словосполучення, стилістично маркована лексика. Їхнє стилістичне функціонування підсилюється внаслідок використання таких образних засобів як порівняння та епітет, рідше метафори. Вони є засобами змалювання негативних рис персонажів та середовища і нерідко є гіперболічні, однак у традиційних романах їхня частотність є дещо вищою.
5.1. Оскільки в основі комічного відтворення „чорних гумористів” лежить негативне сприйняття дійсності, в їхніх романах вживаються відповідні лексичні одиниці, що позначають негативні відчуття і стани, в яких перебуває людина, і які виникають внаслідок її взаємодії із середовищем, в якому вона живе.
Характерними особливостями функціонування цих лексичних одиниць, об’єднаних у дисертаційному дослідженні у лексико-семантичні поля, є:
- висока абсолютна частотність вживання у стилістичних контекстах романів, що досліджуються;
- тісна взаємодія лексичних одиниць різних лексико-семантичних полів;
- використання експліцитно виражених та імпліцитно домислюваних джерел певного стану людини, на які спрямоване висміювання письменників;
- внаслідок взаємодії із стилістичними контекстами романів, де реалізується значна кількість мовностилістичних засобів, що використовуються для збільшення емоційно-експресивного компонента значення та створення комічного ефекту, відбувається актуалізація оказіональних смислів.
5.2. Досліджувані ЛСП в процесі їхнього функціонування значним чином зближуються з іншими мовностилістичними угрупуваннями фреймами. В дисертації здійснено окремі текстові зіставлення ЛСП і фреймів. Зауважимо, що проаналізовані в дисертації ЛСП можна об’єднати у спільний об’ємний фрейм, психологічно властивий зображувальній манері „чорних гумористів”: СТРАХ

СТРАЖДАННЯ
ВТОМА КВОЛІСТЬ
ВІДЧАЙ

СМЕРТЬ
6. На синтаксичному рівні комізм „чорного гумору” реалізується внаслідок використання повтору і перерахування, за допомогою яких підкреслюються негативні риси зображуваних явищ та ускладнюється структура речень.
У традиційних романах при цьому зберігається логічний зв’язок між елементами висловлювання. У експериментальній прозі ці засоби зводяться до абсурду, що створює ефект зіпсутої платівки, сприяє появі списків, що, як правило, не мають нічого спільного із загальним ходом оповіді. Крім того, поряд ставляться речення різної довжини, які, зазвичай, далекі за змістом та видом, використовуються вставні конструкції, що видовжують речення до безконечності. Все це покликано інтенсифікувати висловлювання, привернути увагу до нісенітностей.
7. Важливу роль у створенні комічного ефекту в прозі „чорного гумору” мають також засоби графічної експресії (лапки, курсив, велика буква, розмір шрифту, схеми, графіки, пунктуаційне оформлення). У традиційних романах це є засоби графічної образності, спрямованої на підсилення емотивного компонента значення, а у творах експериментальних вони використовуються для збільшення експресивності на рівні втрати логічного значення. Графічна експресія реалізується тут на синтаксичному та текстовому рівнях, внаслідок того, що недотримуються правила пунктуації, висловлювання та цілі частини романів є фрагментарними, автономними та відділяються пробілами.
Перспективою подальших досліджень у мовностилістичному дискурсі літературно-художніх творів „чорного гумору” є системне упорядкування лексики у ядерній, мовно-периферійній, мовленнєво-периферійній зонах, а також контрастивне зіставлення фреймово-польової структури романів. Це дало б можливість глибше проаналізувати мову романів „чорних гумористів”, виявити специфіку кожного автора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Американская художественная культура в социально политическом контексте 70-х годов ХХ века. Отв. ред. А.С.Мулярчик, В.М. Шестов. М.: Наука, 1982. 271 с.
2. Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури ХVІ та ХХ століть): Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.04 / Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002. 18 с.
3. Арнольд И.В. Нарушение сочетаемости на разных уровнях лингвистический механизм комического эффекта // Сборник научных трудов / МГПИИЯ им. М.Тореза. 1969. Вып. 145. С. 101 108.
4. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка. Стилистика декодирования. 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
5. Артемова А.Ф. Механизм создания комического эффекта в английской фразеологии: Автореф. дисс. канд. филол. наук. 10.02.04 / Московский гос. пед. ин-т. иностранных языков им. М. Тореза. Москва, 1976. 23 с.
6. Бабушкина Т.В. Средства комического в дореволюционном фельетоне: Дисс. канд. филол. наук. Калинин, 1984. 203 с.
7. Баглай И.О. Засоби комізму в комедіях Арістофана: Дисс. канд. филол. наук. Ужгород, 1964. 293 с.
8. Байбакова И. М. Ирония как средство реализации речевой установки в англоязычном художественном тексте (на материале произведений С. Льюиса): Автореф. дисс. канд. филол. наук. 10.02.04 / КГУ. Киев, 1988. 16 с.
9. Байбакова И. М. Ирония как средство реализации речевой установки в англоязычном художественном тексте (на материале произведений С. Льюиса): Дисс. канд. филол. наук. К., 1988 239 с.
10. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов, Издательство „Світ”, 1997. 390 с.
11. Бацевич Ф.С. Текст, дискурс, речевой жанр: соотношение понятий // Вісник Харківського університету.Серія: Романо-германської філології. Харків: Константа, 2001. № 520. С. 3-6
12. Белова А.Д., Жуковець Г.Л. Сучасний лейбористський дискурс в Великобританії (на матеріалі промов прем’єра Тоні Блера) // Мовні і концептуальні картини світу. Зб.наук.праць. Київ, Київський ун-т іт Тараса Шевченка, 1998. С. 3-16.
13. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: КНУ імені Тараса Шевченка, 1997. 300 с.
14. Бехта І.А. Текст в парадигматичній системі наукових лінгвістичних концепцій кінця ХХ- початку ХХІ століття: актуальні та віртуальні стратегії розвитку // Дискурс іноземномовної комунікації. Львів, Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. С. 164-192.
15. Богданов В.В. Роль коммуникативно-организующей лексики в языке и речи (тексте) // Языковое общение: процессы и единицы. Межвузовский сб. научн. тр. Калинин, Калининский гос. ун-т, 1988. С.47-55.
16. Боноски Ф. Две культуры. Пер. с англ. М.: Прогресс, 1978. 434 с.
17. Борев Н.Б. Комическое или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия. М.: Искусство, 1970. 269 с.
18. Борев Ю. О комическом. М.: Искусство, 1957. 232 с.
19. Бочегова Н.Н. Роль научных терминов в создании юмористического эффекта в художественном произведении // Язык и стиль английского художественного текста. Сб. научн. работ науч.ред. И.В.Арнольд. Л.: Изд-во Ленинград. гос. пед. ин-та им. А.Герцена, 1977. С. 21-29
20. Бронский И.Ю. Об исследовании фразеологических единиц английского языка для создания комического эффекта // Вопросы фразеологии и истории преподавания иностранных языков. Ставрополь, 1976. С. 39-56.
21. Буйницкая Т.А. Языково-стилистические средства юмора и сатиры в публицистике Э.Э. Киша: Дисс. канд. филол. наук. Львов, 1967. 273 с.
22. Булай О.О. Коннотативная основа лексико-семантического поля и его взаимодействие с общей лексической системой язика (на материале французького язика): Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.05 / Минский гос. лингвист. ун-т. Минск, 2004. 17 с.
23. Вавринюк Д.М. Гумор у комедіях Шекспіра і засоби його передачі в перекладі: Дис. ... канд.. філол. наук. Львів, 1964. 261 с.
24. Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания, 1971. № 5. С. 105-113.
25. Васильева А. В. Эмоционально оценочные прилагательные в современном английском языке. Парадигматический и синтагматический анализ: Дисс. канд. филол. наук. Калинин, 1975. 166 с.
26. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах русского языка // Труды института русского языка, 1950. Т. 2. С. 38-49.
27. Вишивана Н.В. Прикметники оцінки у сучасній німецькій мові): Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.04 / Київський держ. лінгвіст. ун-т. К., 1999. 19 с.
28. Вулис А.З. В лаборатории смеха. М.: Художественная литература, 1966. 142 с.
29. Вулис А.З. Метаморфозы комического. М. Искусство, 1976. 126 с.
30. Гальперин И.Р. Ретроспекция и проспекция в тексте // Научные доклады высшей школы „Филологические науки”. 1980. № 5. С. 44-52.
31. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. 2е изд. испр. и дополн. М.: Высшая школа, 1977. 332 с.
32. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М. Наука, 1981. 139 с.
33. Гимадиев У.И. Художественная и публицистическая сатира: Учебное пособие. Уфа: Изд-во Башкирского гос. ун-та, 1982. 96 с.
34. Гладьо С.В. Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі сучасної англійської мови ): Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.04 / Київський державний лінгвістичний університет. К., 2000. 19 с.
35. Голод О.Е. Особливості семантики та функціонування пейоративної лексики в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.04 / Львівський національний університет ім. І Франка. Львів, 2001. 18 с.
36. Голубков С.А. Мир сатирического произведения: Учебное пособие. Самара: Изд-во Самарского гос. Пед. Института, 1991. 106 с.
37. Городникова М.Д. Когнитивное моделирование при интерпретации художественного текста // Языковое общение: процессы и единицы. Межвуз. сб. научн.тр. Калинин, Калининский гос. ун-т., 1988. С. 20-28.
38. Гречуха Л.О. Феномен чорного гумору в контексті розвитку американської літератури (реферативно-аналітичний огляд) // Гуманітарний вісник Серія: Іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури. Проблеми сучасної лінгвістики. № 6 . 2002. С. 28-30.
39. Гриневич Т. С. Смысловое содержание слова и его семантическая экспликация в тексте (на материале слов лексико-семантической области отрицательных эмоций): Дисс. канд. филол. наук. Минск, 1975. 193 с.
40. Гуськова Е.В. Вторичная контекстуально обусловленная номинация в художественном тексте (на материале английского языка): Автореф. дисс. канд. филол. наук. 10.02.04 / МГПИИЯ им М. Тореза. М., 1977. 25 с.
41. Дейк Т.А. ван., Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. Когнитивные аспекты языка. Вып ХХІІІ. М.: Прогресс, 1988. С. 153-211.
42. Дейк Т.А. ван. Язык. Познане. Комуникация. Сб. работ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
43. Демьянков В.З. Теория прототипов в семантике и прагматике языка // Структура представления знаний в языке. М.: ИНИОН РАН, 1994. С. 32-86.
44. Денисова Т.Н. Літературний процес ХХ ст. Від нонконформізму до постмодернізму // Вікно в світ, 1999. № 5. С. 59-70.
45. Денисова Т. Н. Роман і романісти США ХХ ст. К.: Художня література „Дніпро”, 1990. 362 с.
46. Денисова Т.Н. Экзистенциализм и современный американский роман. К.: Наукова думка, 1985. 245 с.
47. Дискурс іноземномовної комунікації (колективна монографія) Львів, Вид. центр ЛНУ ім.. Івана Франка, 2002. 495с.
48. Дземидок Б. О комическом: Пер. с польского. М.: Прогресс, 1974. 223 с.
49. Долгих Н.Г. Теория Семантического поля на современном этапе развития семасиологии // Научные доклады высшей школы „Филологические науки”. 1973. № 1. С. 89-98.
50. Долинин К.А. Стилистика французского языка. Учебное пособие. 2е изд. дораб. М., Привец, 1987. 303 с.
51. Домашнев А.И. Шишкина И.П., Гончарова Е.А. Интерпретация художественного текста. М.: Высшая школа, 1986. 144 с.
52. Елисеева В.В. Авторский окказионализм как средство создания комического эффекта (в прагматическом аспекте): Автореф. дисс. канд. филол. наук. 10.02.04 / Ленинградский гос. ун-т. им. А. Жданова. Л., 1984. 17 с.
53. Еткало Л.О. Засоби вираження іронії в романі І.Во „Більше прапорів” // Іноземна філологія. Львів, 1985. Вип. 77. С. 47-51.
54. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: к вопросу об уровнях концептуальных моделей // Вісник Черкаського ун-ту. Серія: Філологічні науки. Черкаси, 1997. Вип. 3. С. 3-11.
55. Жлуктенко Ю.А., Леонтьева Н.А. и др. Психолингвистическая и лингвистическая природа текста и особенности его восприятия. К.: Вища школа, 1979. 248 с.
56. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Вступ до психолінгвістики. Острог, Вид-во національного університету „Острозька академія”, 2002. 168 с.
57. Зверев А.М. Модернизм в литературе США: формирование эволюция, кризис. М.: Наука, 1979. 318 с.
58. Землянова Л.М. Современное литературоведение в США. Теоретические направления и конфронтации 1920 1980 годов. М.: Изд-во МГУ, 1990. 279 с.
59. Земская Е.А. Речевые приёмы комического в советской литературе // Исследования по языку советских писателей. М.: Изд-во АН СССР, 1959. С. 215-279.
60. Змиевская Н.А. Субьективно-оценочная модальность в художественном тексте // Лингвистические аспекты образности. М., 1981. Вып. 174. С. 112-127.
61. Иванова И.А. Коммуникативный статус текста в дискурсе художественном, виртуальном, сакральном // Вісник Харківського університету. Серія: Романо-германської філології. Харків: Константа, 2001. № 520. С. 22-24.
62. Ильин И.П. Постмодернизм от истоков до конца столетия: эволюция научного мифа. М.: Интрада, 1998. 225 с.
63. Іваненко С.М. Поліфонія тексту. К.: Вид. центр КДЛУ, 1999. 318с.
64. Караулов Ю.H. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264 с.
65. Караулов Ю.Н. Структура лексико-семантического поля// Научные доклады высшей школы „Филологические науки”. 1972. № 1. С. 57-68.
66. Катхе Р.О. Разрушение цельности текста в модернистской прозе США (лексический уровень) // Сб. научн. тр. Теория и методы лексикологических исследований / ЛГПИ им. Герцена , 1985. С. 97- 104.
67. Катхе Р.О. Способы текстообразования в современном американском романе (на материале модернистской прозы США 50-70е годы ХХ века): Автореф. дисс. канд. филол. наук. 10.02 04 / Одесский гос. ун-т. им. И. Мечникова. Одесса, 1984. 15 с.
68. Кирилова В.М. Спрямованість оцінки у синонімії: Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.02.04 / Київський держ. лінгвіст. ун-т. К., 1996. 23 с.
69. Киселёва Р.А. Интерпретация текста в рамках стилистики декодирования // Уч. Записки ЛГПИ им. А. Ш. Герцена. 1972. Т. 421: Стилистика Романо-германских языков. С. 57-69.
70. Коваль М.Р. Роль і місце ігрового чинника в романній творчості Джона Барта як явищі літератури постмодернізму: Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.01.04 / Національна академія наук України. Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка. К., 2000. 17 с.
71. Колегаева И. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одеса, Редакционно-издательский отдел областного Управления и печати, 1991. 121 с.
72. Колегаева И.М. Язык романов Френсиса Скотта Фицджеральда (на материале романов „Великий Гетсби” и „Ночь нежна”): Дисc. канд. филол. наук. Одесса, 1977. 194 с.
73. Колесниченко С.А. Условия реализации стилистического приема „игры слов” в английском языке: Дисс. канд. филол. наук. Л., 1979. 190 с.
74. Колшанский Г.В. К Вопросу о содержании языковой модальности // Вопросы языкознания, 1961. № 1. С. 94-98.
75. Кон И.С. Открытие „Я”. М.: Политиздат, 1978. 366 с.
76. Коржева П.Б. Язык юмора и сатиры (Из истории развития речевых средств в создании комического эффекта в русской литературе).