Липчук Наталія Василівна. Розвиток агротуризму як напрямок диверсифікації особистих селянських господарств

brief description

Липчук Наталія Василівна. Розвиток агротуризму як напрямок диверсифікації особистих селянських господарств. : Дис... канд. наук: 08.00.04 2007

Липчук Н.В. Розвиток агротуризму як напрямок диверсифікації особистих селянських господарств. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.04 економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). Львівський державний аграрний університет, Львів, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню проблем становлення і розвитку агротуризму як одного з основних напрямів диверсифікації особистих селянських господарств. Узагальнено теоретичні і практичні положення щодо сутності агротуризму, передумов його становлення і розвитку на різних рівнях. Запропоновано методику оцінки придатності сільських територій для розвитку агротуризму та проведено таку оцінку для адміністративних районів Львівської і Івано-Франківської областей. Досліджено динамічні тенденції в розвитку агротуризму, взаємозв'язки і взаємозалежності сільськогосподарської діяльності особистих селянських господарств з туристичною діяльністю, соціальні аспекти розвитку агротуризму.
Розроблено методичні підходи щодо формування виробничої програми агротуристичних господарств, оцінки результативності їх діяльності та обґрунтування маркетингових стратегій в агротуризмі. Оцінено шанси та перешкоди розвитку агротуризму в регіоні, розроблено пропозиції щодо його підтримки на державному та регіональному рівнях.

Потреба в розширенні сегмента відпочивальників із різними доходами, організації відпочинку в чистому середовищі та необхідність активізації сільського населення, створення належних умов праці і проживання на селі диктують необхідність диверсифікації селянських господарств, передусім розвитку нових форм підприємництва та зайнятості сільського населення, зокрема агротуризму.
Агротуризм це вид підсобної діяльності селянського господарства з надання туристичних послуг у сільському середовищі з використанням влаcного потенціалу. Критеріями визначення агротуристичних господарств є ведення сільського господарства, власна база ночівлі, частка доходів господарств від заняття туризмом (до 50 відсотків) та кількість кімнат, які здаються відпочивальникам (до п’яти).
Основними передумовами розвитку агротуризму є: наявність відповідного потенціалу, передусім наявність засобів, необхідних для прийняття туристів і задоволення їхніх потреб; привабливість території і стан оточення господарства; особистість власника - господаря садиби, його підприємливість, ініціативність, доброзичливість та інші риси характеру. Серед мотивів заняття агротуристичною діяльністю для селян визначальними є: атракційне місцероз-ташування господарства, прагнення отримати вищий дохід, можливість використання наявної бази ночівлі, зростаюче зацікавлення туристів відпочинком на селі.
Для оцінки розвитку агротуризму пропонується застосовувати комплекс відповідних індикаторів: на національному, регіональному (місцевому) рівнях і на макрорівні (щодо конкретного господарства). На кожному з них існують певні методичні засади щодо оцінки стану та розвитку агротуризму, що слугуватиме основою прийняття відповідних управлінських рішень.
Для характеристики реалізованого та потенційного платоспроможного попиту населення на агротуристичні продукти протягом певного періоду часу пропонується визначати місткість ринку з урахуванням чисельності населення, його частки, яка б хотіла відпочивати в агротуристичному господарстві, платоспроможності населення та можливих видатків на відпочинок.
Оцінку придатності сільської місцевості для розвитку агротуризму можна здійснювати за системою показників, яка повинна охоплювати лісистість території, наявність сільськогосподарських угідь, екологічну чистоту, наявність охоронних територій та густоти населення. Для цього може бути використана зважена оцінка вибраних критеріїв на основі пропозицій експертів
Потенціал особистих селянських господарств є визначальним для розвитку агротуристичної діяльності, формуючи обсяги послуг, які надаються, та їх економічний ефект. Заняття агротуризмом сприяє кращому використанню ресурсів господарства, вигідному збуту виробленої продукції, збільшенню сум грошових надходжень. Менші за розмірами господарства, які займаються туризмом, переорієнтовуються із сільськогосподарської діяльності на туристичну.
Встановлення ціни на агротуристичний продукт повинно враховувати чотири компоненти: склад продукту, його цінність, матеріальні затрати та конкуренцію на ринку. Для цього може бути запропонований метод багатоваріантного порівняння з урахуванням значущості відібраних критеріїв для клієнтів. У роботі подана методика встановлення ціни на агротуристичний продукт.
Виробнича програма агротуристичного господарства повинна враховувати власні потреби членів сім'ї (складу, кількості та норм харчування) та відпочивальників (кількість, склад і тривалість відпочинку), а також засоби, компетенції та інструменти особистого селянського господарства, узгоджуючи їх зі станом та змінами навколишнього середовища.
При наявному агроресурсному потенціалі регіону та динамічності розвитку агротуризму слід вже у 2012 році очікувати збільшення кількості агротуристичних господарств втричі. Особливі шанси для такого розвитку мають особисті селянські господарства, розташовані поблизу міжнародних трас, у зоні Розточчя та в прибережній зоні великих рік, зокрема Дністра. Для цих територій з’являються суттєві шанси підвищення зайнятості на селі, збільшення суми грошових надходжень та доходів селян, що робить агротуризм одним з найбільш перспективних напрямів диверсифікації селянських господарств. Розвиток агротуризму потребує відповідної державної підтримки, яка передусім повинна охоплювати законодавче обґрунтування такої діяльності та інформаційно-промоційне її забезпечення. Розвиток агротуризму має стати складовою регіональних програм розвитку села і сільського господарства.