ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ А. КРИМСЬКОГО: ПРОБЛЕМАТИКА І ПОЕТИКА

brief description

Криворізький державний педагогічний університет

На правах рукопису

ОСТАНІНА ГАННА ГЕОРГІЇВНА

УДК 821.161.2.09

ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ А. КРИМСЬКОГО:
ПРОБЛЕМАТИКА І ПОЕТИКА

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
10. 01. 01. українська література

Науковий керівник
КОЗЛОВ Анатолій Васильович,
доктор філологічних
наук, професор

Кривий Ріг 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................3
РОЗДІЛ 1. ДЖЕРЕЛЬНА БАЗАІТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ..9
1.1. Трактування поняття прийом” у науці9
1. 2. Сучасне літературознавство про зміст, форми та функції
прийому......................................17
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ПРОБЛЕМАТИКИ ТА ПРИЙОМІВ ТВОРЕННЯПРОЗИМАЛИХЖАНРІВА.КРИМСЬКИМ............27
2. 1. Мікропоетика та проблематика оповідань А. Кримського
1890-1891 рр. (прийоми вирішення основних проблем)...28
2. 2. Прийоми творів А. Кримського на теми
психопатології...74
2. 3. Провідні проблеми та прийоми Бейрутських оповідань” А.Кримського....126
РОЗДІЛ 3. СИНТАГМАТИЧНО-ПАРАДИГМАТИЧНІ ФУНКЦІЇ ПРИЙОМІВУПОЕТИЧНІЙТВОРЧОСТІА.КРИМСЬКОГО..166
3. 1. Прийоми самовираження ліричного Я” в Частині першій” Пальмовогогілля.Екзотичніпоезії”А.Кримського.......................167
3. 2. Проблематика та основні функції прийомів Із частини
другої” Пальмового гілля” А. Кримського.176
ВИСНОВКИ184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................188

ВСТУП

Актуальність дослідження. Вивченням життя і творчості А.Кримського переймалося багато дослідників. Вони ставили й розв’язували такі проблеми, як: сходознавча діяльність письменника (М.Возняк Крымский. Абан Лахыкий, манихействующий поэт” [52], К.Гурницкий Агафангел Крымский” [91], М. Веркалець А. Ю. Кримський і фольклор Сходу” [32], Гафіз у дослідженнях А. Ю. Кримського” [36], Орієнталістичні взаємини Івана Франка з Агатангелом Кримським” [43], Ефіопська словесність у дослідженнях А.Кримського” [38], А. Кримський про витоки персо-таджицької поезії” [33], Художня та науково-публіцистична орієнталістика А. Кримського 2-ї пол. ХІХ поч. ХХ ст.” [46], Л. Грицик Схід в естетичних шуканнях А.Кримського. Творча спадщина аль-Маарі у творчості українського письменника” [82], Т.Маленька Суфізм та перська середньовічна поезія в дослідженнях Агатангела Кримського” [201], В.Рибалкін Арабські діалекти в дослідженнях А.Ю.Кримського” [248], Е. Циганкова А.Ю.Кримський і організація сходознавчих досліджень в Українській Академії наук” [286]). Модернізм та декадентські течії у творчості письменника розглядали Т. Гундорова (Проза А. Кримського і декадентство в українській літературі” [90], Агатангел Кримський і український модернізм” [89]), С. Павличко (Націоналізм, сексуальність, орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського” [218]), Р. Ткаченко (Андрій Лаговський покутний шлях декадента” [265]), В. Шкляр (Агатангел і Марія: нечестиве кохання в блакитному інтер’єрі” [297]), М. Моклиця (Християнство Агатангела Кримського: психологічні та естетичні акценти” [210]) та інші. Особливості творчої манери митця висвітлювали Б.Грінченко (Крымский как украинский писатель” [80]), О. Бабишкін (Агатангел Кримський. Літературний портрет” [6]), С. Процюк (Мотиви трагізму в романі А.Кримського Андрій Лаговський” [244]), Н. Данилюк (Гостре терня мого ока” [94]), Л. Голомб (До питання про зміст і поетику збірки А. Кримського Пальмове гілля”” [72], Пейзаж у Пальмовому гіллі” А.Кримського” [73]). Життєвий шлях та художню спадщину в цілому презентували Я. Білоштан (А. Ю. Кримський український письменник”[19]), О. Пріцак (Про Агатангела Кримського” [240]), П.Ярещенко (Агатангел Кримський. До 125-річчя з дня народження” [306]), Є. Ломонос (Широкосвітнє життя Агатангела Кримського” [191]); політичну та наукову діяльність В. Мицик (Живу самою згадкою про народ” [208]), М. Гуць (Подвижник на ниві науки і культури” [93]), І. Курас (А.Ю.Кримський видатний український учений гуманіст” [185]), Т.Маленька (Постать А. Кримського у світлі новітніх українознавчих досліджень” [200]), О. Губар (Вивчати Крим за Кримським” [86]), Ю.Кочубей (Міжнародне значення наукової діяльності академіка А.Ю.Кримського” [145]); місце письменника в літературному процесі кінця ХІХ початку ХХ ст. і роль А.Кримського в зміцненні міжлітературних зв’язків визначали Т. Маленька (Агатангел Кримський: портрет на тлі епох” [199]), Л. Грицик (Клоустон Кримський: дискусії у пошуках істини” [81]) та інші.
Літературознавці не раз торкалися й питань поетики, стилістики художньої спадщини А. Кримського, але системи її прийомів та провідних проблем спеціально й комплексно не розглядалася.
Актуальність цієї роботи ми вбачаємо ще й у тому, що й окремі прийоми творення образів, ситуацій і навіть картин світу і цілі системи таких прийомів все ще не стали безпосереднім предметом досліджень, а вони є не чим іншим як найяскравішою формою вираження майстерності й таланту письменника.
Зв’язок з науковими програмами і планами. Тема дисертації є виконанням одного із завдань науково-дослідної програми кафедри української літератури Криворізького державного педагогічного університету Аналіз твору літератури”, затвердженої Вченою радою Криворізького державного педагогічного університету (протокол № 4 від 13 листопада 2003 р.) та Міністерством освіти і науки України (2001 р.). Тема дисертації закоординована на засіданні Бюро наукової ради Інституту НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література” (витяг з протоколу № 1 від 19 січня 2006 року).
За об’єкт дослідження взято оригінальні художні твори А.Кримського, вміщені в таких виданнях: КримськийА. Твори: У п’яти томах. К.: Наукова думка, 1972-1974; Кримський А. Повістки та ескізи з українського життя К.: Друкарня Українського Наукового Товариства, 1919. 352 с. (окрім роману Андрій Лаговський”, бо не дозволив обсяг дисертації).
Предметом дослідження обрано проблематику і такий аспект поетики як система прийомів творення образів і ситуацій творів (точніше зміст, форми і функції як окремих прийомів; так і системи прийомів окремих творів і всієї художньої творчості А. Кримського).
Мета роботи: визначивши теоретичні основи дослідження, виявити й вивчити провідні проблеми, найпоширеніші прийоми й системи прийомів оригінальних творів А. Кримського, охарактеризувати їх зміст, форми та найважливіші функції і визначити своєрідність системи прийомів усіх досліджених творів автора.
Об’єкт, предмет і мета дослідження зумовили необхідність виконання таких завдань:
1) простежити процес формування (генеретику та дискурс) художніх прийомів у науці, в літературі та в літературознавстві;
2) виявити й вивчити специфіку проблематики та прийомів творення прози малих жанрів А. Кримського:
а) проаналізувати оповідання А. Кримського 1890-1891рр. з точки зору їх провідної проблематики, змісту, форми та передовсім функцій прийомів творення образів, умов і ситуацій у них;
б) вивчити роль прийомів у творах А. Кримського на теми психопатології;
в) визначити провідні проблеми та прийоми Бейрутських оповідань” письменника;
3) охарактеризувати метаноративні прийоми вираження основної проблематики в поетичних творах А. Кримського;
4) виходячи з наслідків дослідження, визначити рівень майстерності автора.
Теоретико-методологічними засадами дослідження стали праці Платона (Держава” [226]), Аристотеля (Поетика” [5]), Г. Гегеля (Естетика” [61], Н. Буало (Мистецтво поетичне” [24]). Літературознавчі праці тих дослідників, у яких так чи інакше ставились питання про засоби, прийоми і способи творення образів, ситуацій тощо у творах літератури: О.Потебня Естетика і поетика” [232], М. Бахтін Вопросы литературы и эстетики” [9], Ю. Лотман Структура художественного текста” [194], В.Жирмунський Задачи поэтики” [111], А. Веселовський Историческая поэтика” [47], Б.Томашевський Теория литературы. Поэтика.” [272] та інші.
До уваги взято й суто теоретичні концепції і тлумачення поняття прийом”, поетика” у підручниках і посібниках з теорії літератури, у словниках і тлумачниках, в енциклопедіях: А. Есин Литературоведение. Культурология” [106], А. Квятковський Поэтический словарь” [127], А.Козлов, Р. Козлов Азбука літературознавства” [141], Коротка літературна енциклопедія” [146], В. Лесин Літературознавчі терміни” [186], В. Лесин, О. Пулинець Короткий словник літературознавчих термінів” [187], Словник літературознавчих термінів” [258], Літературознавчий словник-довідник” [189], М. Моклиця Основи літературознавства” [209], С. Павличко Теорія літератури” [219], Н.Зборовська Психоаналіз і літературознавство” [116], О. Галич, В.Назарець, Є. Васильєв Теорія літератури” [58] та інші.
Розглядалися й ті праці, в яких досліджувалися зміст, форми або функції окремих прийомів гумору (О.Долгушева Типологія комічного в художній прозі І. С. Нечуя-Левицького” [102

bibliography

ВИСНОВКИ

До проблеми вивчення змісту, форм і особливо функцій прийомів творення образів і ситуацій зверталося багато дослідників різних галузей науки. Вони часто ставили й вирішували питання про сутність прийому взагалі, про окремі прийоми творчості й про прийоми як складові частини поетики. Так сформувалися достатньо чіткі уявлення й поняття про прийом як явище процесу творчості, змісту, форми і особливо функції. Поняття про прийом, як про таку систему засобів, котра підпорядковується визначеній меті творчості, ще й сьогодні тлумачиться неоднозначно. Врешті-решт з’ясовано: по-перше, прийом (чи художній прийом) у творі художньої літератури це така система засобів, яка підпорядкована певній (більш-менш окресленій) меті творення характеру, образу, ситуації тощо; по-друге, відповідно до основних цілей і функцій розрізняють кілька груп прийомів (інформативно-описові, аналітичні, стверджувальні, заперечувальні, прийоми домислювання та фантазування, містифікування, іносказання тощо).
Внаслідок виявлення й вивчення специфіки проблематики та змісту, форм і найважливіших функцій прийомів, їх систем у власних оригінальних творах А.Кримського з’ясовано: у ранніх оповіданнях автор використав майже всі традиційні для класичної української прози кінця ХІХ почату ХХ ст. прийоми (від звичайних описів та констатацій до роздумів та перших спроб психо- і самоаналізу персонажів). У циклах творів цього періоду переважають гострі та глибокі роздуми і лише зрідка спостерігаємо описово-інформативні букети” прийомів із аналітичними та психоаналітичними вкрапленнями, найчастіше вони просто нанизувались” на один нерозривний ланцюжок або просто перепліталися. Тобто на цьому етапі письменник ще не проникає в глибини людської психіки, його майстерність лише формувалася, дозрівала. ЇЇ перших висот А. Кримський досягнув у таких оповіданнях та циклах: Перші дебюти одного радикала”, З літопису преславних діяннів панків Присташів”. Крім того, він ще тоді порушив проблему тендерного плану: матеріально-побутове пристосуванство жінки-міщанки і збайдужіння чоловіків до проблем родини (Та хто ж таки справді винен?!”).
На другому етапі прозової творчості А. Кримський піднімає складні проблеми внутрішніх станів людини навіть із фантасмагоричним змістом. Але ні автор, ні я-оповідач не змогли дати повної відповіді на поставлені в текстах питання: настільки людина надзвичайно складна, психофізіологічна, соціальна, суспільно-політична істота, що вона не здатна до кінця пізнати навіть саму себе. Складною виявляється поетика цих творів: по-перше, переважають масштабні за розміром самоспостереження, психоаналітичні роздуми, складні й туманні самопсихоаналізи, ірраціональні марення й домисли, по-друге, автор постійно вживає міцно сплетені найрізноманітніші композиції” прийомів, узагальнено-умовні схеми-аналізи” реалізації несподіваних передчувань”, зіставлення довжелезних рядів прийомів, складні букети” прийомів із провідною психофізіологічною сповіддю, інтелектуально-емоційні паузи” для відтінення змістовно-тематичних блоків прийомів. А найважливіше те, що майже всі композиції” чи блоки” прийомів підпорядковуються функції основного прийому пригадуванню. Виняток складають лише психо-, самопсихоаналіз та марення із сюрреалістичним змістом. Тобто, у психопатологічних творах А. Кримського спостерігаємо дуже вдале поєднання традиційних і типових систем прийомів для української прози кінця ХІХ століття з прийомами новітніх стилів і течій: від елементів описовості до вищих досягнень експресіонізму та сюрреалізму, навіть в окремих абзацах особливо в роздумах та самоспостереженнях. А все це разом уже тоді презентувало кращі зразки авторського та персонажного психоаналізу. Саме в умінні поєднати найскладніші прийоми з прийомами спогадів, в умінні глибоко, доказово мислити, емоційно-бурхливо передавати страждання від невдач та від моментів радості самопізнання, аж до модерністського самозатуманення, і виявляється вища майстерність письменника.
На третьому етапі прозової творчості А. Кримського ще більше ускладнюються форми прийомів творення образів та ситуацій, стають екзотичнішими” порушені в них проблеми. Саме в цих творах спостерігаємо не лише чітке переплетіння інформативно-описових, аналітичних та заперечувальних прийомів, а й цілі масштабні зіставлення та протиставлення цілих блоків таких прийомів для єдності реалістичного та екзотичного змісту. Рідко на сторінках тексту трапляється окремо вжитий прийом, найчастіше це змістовно-логічне поєднання двох або й трьох прийомів в одне ціле. А завдяки всьому цьому створюється логічність переходів від одного блоку” прийомів до іншого.
Виходячи з наслідків дослідження, чітко прослідковується впевнений і стабільний підйом митця до вершин майстерності: від звичайних констатацій, описів, роздумів, спроб психо- та самоаналізів до складних та різноманітних сплетінь, букетів”, композицій” прийомів і аж до масштабних зіставлень та протиставлень цілих блоків” прийомів.
Отже, більш ніж очевидна складність процесу творення образів, ситуацій та цілих картин світу, а разом з цим і поглиблене усвідомлення письменником основних сенсів людського буття. Саме це й привело його до широкоформатного світобачення та мислення категоріями цілого людства.
У поезії, порівняно з прозовими творами, А. Кримський піднімає традиційні, але вічні і складні проблеми творчості митця, самопізнання особистості, кохання, стосунків між чоловіком і жінкою тощо. Поетика ж набагато простіша це різнопланові інформативно-описові, аналітичні прийоми творення образів і ситуацій а також прийоми домислювання та фантазування, які дуже рідко комбінуються в цілісні системи. Багатство і масштабність авторського світобачення, гострота й актуальність проблематики змісту поезій передається передовсім за допомогою таких прийомів: самоспостереження, роздум, самохарактеристика, психоаналіз. Вони допомагають йому показати людину глибокою, живою і постійно динамічною навіть у процесі пошуку причин, умов, наслідків власних емоцій, настроїв, станів і почуттів. Та чи не найбільше проявляла себе здатність і схильність поета до логіко-наукового мислення навіть під час віршування на інтимну тематику: помітно узагальнювались щонайглибші індивідуально-суб’єктивні переживання та підводились до певного аналітичного схематизму.
В цілому оригінальна художня спадщина А. Кримського засвідчила: автор виступив і як експериментатор і як новатор, бо нерідко на останніх етапах творчості він долучався до суто модерністського способу образного мислення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агєєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. К.: Факт, 2003. 320 с.
2. Алексеев М. Сравнительное литературоведение. Л.: Наука, 1983. 448с.
3. Аристотель. Категории // Сочинения: В 4 т. Т. 2. М.: Мысль, 1978. С.51-91.
4. Аристотель. Физика // Сочинения: В 4 т. Т. 3. М.: Мысль, 1981. С.59-262.
5. Аристотель. Поэтика // Сочинения: В 4 т. Т. 4. М.: Мысль, 1983. С.645-680.
6. Бабишкін О. К. Агатангел Кримський: Літературний портрет. К.: Дніпро, 1967. 113 с.
7. Балухатый С. Д. Вопросы поэтики. Л.: Ленингр. ун-т, 1990. 320 с.
8. Барабаш Ю. Вопросы эстетики и поэтики. М.: Современник, 1983. 416с.
9. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худ. лит., 1975. 480 с.
10. Бахмач В. І. Сміх Висоцького: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10. 01. 02./ Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г. С. Сковороди. Х., 1998. 20 с.
11. Бегак Б. Русская литературная пародия. М.-Л.: ГИЗ, 1930. С. 51-65.
12. Безпечний І. Загальні поняття теорії літератури // Теорія літератури. Торонто, 1984. С. 7-32.
13. Безпечний І. Сатира і гумор // Теорія літератури. Торонто, 1984. С.264-270.
14. Бергсон А. Смех. СПб.: М. И. Семёнова, 1914. Т. V. С. 96-206.
15. Бергсон А. Смех в жизни и на сцене. СПб., 1900. 284 с.
16. Білітюк Л. А. Поетика змісту літературно-художнього твору: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10. 01. 06 // Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1999. 20 с.
17. Білкун М. Про нас, смертних, і сатиру невмирущу (Гумор в літературі) // Березіль. 1993. № 9 12. С. 175-179.
18. Білокінь С. Кримський і книга // Наука і культура. Україна. 1981. С.317-323.
19. Білоштан Я. А. Є. Кримський український письменник // Літ. журнал. 1914. № 4. С. 111-118.
20. Бойчук А. Сатира Михайла Коцюбинського // Наукові записки (Кіровоградський педінститут). 1958. Т. 4. С. 157-171.
21. Борев Ю. Комическое. М.: Наука, 1957. 213 с.
22. Борев Ю. Эстетика. М.: Политиздат, 1988. 496 с.
23. Борисенко В. Агатангел Кримський як фольклорист і етнограф // Народна творчість та етнографія. 1991. № 3. С. 39-42.
24. Буало Н. Мистецтво поетичне. К.: Мистецтво, 1967. 136 с.
25. Буряк Б. Художник і життя. К.: Дніпро, 1972. 232 с.
26. Буряк В. Поетика інформаційно-художньої свідомості. Дніпропетровськ: Дніпропетр. ун-т, 2001. 392 с.
27. Буяльський Б. Поезія усного слова. К.: Рад. школа, 1969 264 с.
28. Ванслов В. Эстетика искусство, искусствознание: Вопросы теории и истории. М.: Изобразит. искусство, 1985. 440 с.
29. Введение в литературоведение. Литературное произведение: Основные понятия и термины. М.: Высш. шк., Академія, 2000. 556с.
30. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.: Перун, 2001. 1440 с.
31. Веретельник Р. Жива людина Агатангел Кримський // Сучасність. 2001. № 6. С. 113 116.
32. Веркалець М. М. А. Кримський і фольклор Сходу // Народна творчість та етнографія. 1973. № 3. С. 54-58.
33. Веркалець М. М. А. Кримський про витоки персо-таджицької поезії // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. Випуск 4. К., 1997. С. 125-135.
34. Веркалець М. М. А. Ю. Кримський. Хозари // Вісник Академії наук України. 1993. № № 1-2. С. 48-54; С. 56-65.
35. Веркалець М. М. А. Ю. Кримський як театральний критик // Вісник Київ. університету. Серія: журналістика. Випуск 2. К., 1995. С.258-266.
36. Веркалець М. М. Гафіз у дослідженнях А. Ю. Кримського// Рад. літературознавство, 1989. № 12. С. 62-66.
37. Веркалець М. М. Давня персо-таджицька словесність у дослідженнях АЮ. Кримського. К.: КНУ ім. Т. Шевченка, 2003. 130 с.
38. Веркалець М. М. Ефіопська словесність у дослідженнях А.Ю.Кримського // Вісник Київського університету. Серія: журналістика. К., 1993. С. 59-73.
39. Веркалець М. М. Краса у розумі: Арабські казки у записах Агатангела Кримського. К.: Веселка, 1992. 205 с.
40. Веркалец М. Н. Крымский А .Е. Джами. Душанбе: Ирфон, 1989. 96с.
41. Веркалец М. Н. Крымский А. Е. исследователь казахской литературы // Алеем. Алма-Ата. 1991. С. 129-138.
42. Веркалець М. М. Кримський А. Ю. у колі своїх сучасників. К.: Знання, 1990. 48 с.
43. Веркалець М. М. Орієнталістичні взаємини Івана Франка з Агатангелом Кримським // Франко і світова культура. К.: Наукова думка, 1990. С.504-506.
44. Веркалець М. Нація на ординських воловодах К.: Школяр, 2001. 231 с.
45. Веркалец М. Н. Проблема духовности тюрських народов в исследованиях А. Е. Крымского. К.: Школяр, 1995. 146 с.
46. Веркалець М. Художня та науково-публіцистична орієнталістика А.Кримського 2-ї пол. ХІХ поч. ХХ ст.: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10. 01. 08 // Київський ун-т ім. Т. Шевченка; Інститут журналістики. К., 1997. 42 с.
47. Веселовский А. Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
48. Види повтору. Паралелізм як вид повтору // Все для вчителя. 2002. №5. С. 19-24.
49. Виноградов И. Проблемы содержания и формы литературного произведения. М.: Московский ун-т, 1958. 216 с.
50. Виноградов В. В. О языке художественной литературы. М.: Гослитиздат, 1959. 654 с.
51. Виноградов В. В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Акад. наук СССР, 1963. 255 с.
52. Возняк М. С. Крымский. Абан Лахыкый, манихействующий поэт (ок. 750-815) // ЗНТШ. 1913. Т. СХІV. Кн. 2. С. 223-225.
53. Волинський П. Основи теорії літератури: Вступ до літературознавства. К.: Рад. школа, 1967. 366 с.
54. Всемирная философия. ХХ век. Минск: Харвест, 2004. 832 с.
55. Вступ до літературознавства: Хрестоматія. К.: Либідь, 1985. 256 с
56. Выготской Л. Искусство как приём / Социологическая поэтика. М., 1956.
57. Гадамер Ганс-Геор. Герменевтика і поетика. К.: Юніверс, 2001. 288с.
58. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. К.: Либідь, 2001. 488 с.
59. Гачев Г. Содержательность художественных форм. Эпос. Лирика. Драма. М.: Искусство, 1986. 229 с.
60. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. М.: Искусство, 1968. Т. 1. 312 с.
61. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. М.: Искусство, 1969. Т. 2. 32 с.
62. Гегель Г. В. Ф. Эстетика. В 4 т. М.: Искусство, 1971. Т. 3. 622 с.
63. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. М.: Искусство, 1973. Т. 4. 676 с
64. Гей Н. К. Художественность литературы: Поэтика. Стиль. М.: Наука, 1975. 470 с.
65. Герасименко А. На сторожі рідного слова // Дивослово. 1996. № 10. С. 52-56.
66. Гинзбург Л. Литература в поисках реальности // Вопросы литературы. 1986. № 2. С. 104-108.
67. Гиршман М. Литературное произведение. Теория и практика анализа. М.: Высшая школа, 1991. 70 с.
68. Гиршман М. Стихотворная речь // Гиршман М. Теория литературы. М.: Наука, 1965. Т. 3. С. 317 392.
69. Гливенко И. И. Творческое изображение и реальная действительность. М.: Никитинские субботники, 1929. 287 с.
70. Гнатюк В. М. Клоустон В. А. Народні казки та вигадки, їх вандрівки та переміни // ЗНТШ. 1897. Т. ХVI. Кн. 2. С. 25-29
71. Головенченко Ф. Введение в литературоведение. М.: Высшая школа, 1964. 319 с.
72. Голомб Л. До питання про зміст і поетику збірки А. Кримського Пальмове гілля” // Голомб Л. Із спостережень над українською поезією ХІХ ХХ століть. Ужгород: Гранда, 2005. С. 164-174.
73. Голомб Л. Пейзаж у Пальмовому гіллі” А. Кримського // Голомб Л. Із спостережень над українською поезією ХІХ ХХ століть. Ужгород: Гранда, 2005. С. 175-184.
74. Горанов К. О некоторых сторонах художественного образа // Вопросы философии. 1966. № 4. С. 95-101.
75. Горацій. Твори. К.: Дніпро, 1982. 254 с.
76. Горболіс Л. М. Парадигма народно-релігійної моралі в прозі українських письменників кінця ХІХ початку ХХ ст. Суми: ВАТ СОД”, Козачий вал”, 2004. 200 с.
77. Горинь В. Художня деталь як мікрообраз літературного твору // Українське літературознавство. Львів. 1964. Вип.6. С. 120 126.
78. Гречишников В. Пейзаж в романах Гончарова // Русский язык в советской школе. 1929. № 5. С. 21-32.
79. Григорьев М. С. Введение в поэтику. М.: В. Думнов, 1924. Ч. І. 89с.
80. Гринченко Б. А. Е. Крымскій как украинскій писатель // Кіевская старина. 1903. Т. LXXX. № 1. С. 115-136.
81. Грицик Л. Клоустон Кримський: дискусії у пошуках істини // Наукові записки. 2003. Вип. 50. С. 82-89.
82. Грицик Л. Схід в естетичних шуканнях Кримського А. Творча спадщина аль-Маарі у творчості українських письменників // Всесвітня література в середніх навчальних закладах. 1996. № 6. С. 45-48.
83. Грицютенко І. Естетична функція художнього слова. Львів: Льв. ун-т., 1972. 180 с.
84. Гром’як Р. Естетика і критика. К.: Мистецтво, 1975. 224 с.
85. Грушевський О. Сучасне українське письменство в його типових представниках. А. Кримський // ЛНВ. 1908. Т. 43. Кн.8. С. 239-244.
86. Губар О. Вивчати Крим за Кримським // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях. 2001. № 6. С. 41-44.
87. Гуляев Н. Теория литературы. М.: Высшая школа, 1985. 271 с.
88. Гуменюк В. Сила краси: Проблеми поетики драматургії Володимира Винниченка: Монографія. Сімферополь, 2001. 340 с.
89. Гундорова Т. Агатангел Кримський і український модернізм // Матеріали ювілейної сесії сусп. і гуман. наук НАН України, присвяченої 130-річчю від дня народження А. Кримського. НАН України, ін-т сходознавства ім. А. Кримського. К., 2002 62 с.
90. Гундорова Т. Проза А. Кримського і декаденство в українській літературі // Дивослово. 1995. № 1. С. 15-20.
91. Гурницкий К. Агафангел Ефимович Крымский. М.: Наука, 1980. 192 с.
92. Гуць М. В. З архіву А. Кримського [етнографа] // Українська мова і література в школі. 1991. № 9. С. 50-53.
93. Гуць М. Подвижник на ниві науки і культури (До 120-річчя з дня народження Агатангела Кримського) // УМЛШ 1991. № 7. С. 26-33.
94. Данилюк Н. Гостре терня мого ока... (Народнопісенне слово у поезії А.Кримського) // Дивослово. 1996. № 4. С. 26-28.
95. Демченко І. А. Особливості поетики Ольги Кобилянської. К.: Твім інтер, 2001. 208 с.
96. Державин К. О трагическом. Пг.: Эрато, 1922. 80 с.
97. Дзверин И. Проблемы сатиры в революционно-демократической эстетике. К.: АНУССР, 1962. 239 с.
98. Дмитрієнко М. Ф. А. Ю. Кримський та Всеукраїнська наукова асоціація сходознавства // Вісник АН УРСР. 1991. № 6. С. 23-24.
99. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К.: Мистецтво, 1973. 436с.
100. Довгань М. Хто за національністю академік Агатангел Кримський? // Літ. Україна. 2000. 28 груд.
101. Довідник з теорії літератури К.: А.С.К., 2001. 160 с.
102. Долгушева О. Типологія комічного в художній прозі І. С. Нечуя-Левицького і Марка Твена: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10. 01. 05 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 19 с.
103. Дрёмов А. К. О художественном образе. М.: Сов. писатель, 1956. 225 с.
104. Євшан М. Агафангел Крымский // Євшан М. Під прапором мистецтва. К., 1913. С. 69-83.
105. Євшан М. Агатангел Кримський // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. С. 194-199.
106. Есин А. Литературоведение. Культурология. М.: Флинт: Наука, 2002. 352 с.
107. Есин А. Фантастика у Чехова и Салтыкова-Щедрина / Чехов и его время. М.: Наука, 1977. С. 53-61.
108. Есин А. Художественная деталь // Лит. учёба. 1985. № 5. С.208-211.
109. Естетичні категорії в українській літературі: трагічне і героїчне. Дніпропетровськ: ДДУ, 1976. 120 с.
110. Жирмунский В. М. Вопросы теории литературы. Л.: Academia, 1928. 356 с.
111. Жирмунский В. М. Задачи поэтики // Задачи и методы изучения искусства. П., 1924. С. 123-168.
112. Жирмунский В. М. К вопросу о формальном методе // Вальцель. Проблема формы в поэзии. Пг.:Academia. 1923. С. 1 23.
113. Жирмунский В. М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л., 1997. 407 c.
114. Житецький П. Теорія поезії. К., 1898. 294 с.
115. Зборовська Н. В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. К.: Академвидав, 2006. 504 с.
116. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство. К.: Академвидав, 2003. 392 с.
117. Зуб І. Сміх крізь сльози: Українська гумористика 20-30 років // Українська мова і література. 1998. № 12. С. 1-2.
118. Зунделович Я. Поэтика гротеска // Проблемы поэтики. М.-Л.: Земля и Фабрика, 1925. 439 с.
119. Ибраев Л. Слово и образ: к проблеме соотношения лингвистики и поэтики // Филол. науки. 1971. № 1. С. 21 28.
120. Иванова Н. Проблемы поэтики пейзажа (на материалах романа М. Ю. Лермонтова Герой нашего времени”): Автореф. дис канд. филол. наук: 10. 01. 02 // Днепропетровский гос. ун-т. Днепропетровск, 1996. 16 с.
121. Ільєнко І. Згас за тюремними мурами: До 125-річчя з дня народження Агатангела Кримського, ученого і письменника // Урядовий кур’єр. 1996. 16 січня.
122. Ільєнко І. Хватальна евакуація” (за слідчою справою А.Кримського) // Літ. Україна. 1990. 25 жовт.
123. Історія української літератури кінця 19 початку 20 ст. К.: Вища школа, 1989. 439 с.
124. Історія української літератури ХХ ст. К.: Либідь, 1993. Кн. 1. 78 с.
125. Камінчик О. Поетика української романтичної лірики. К: ЛДЛ, 1998. 157 с.
126. Каніболоцька Л. Комічне в сучасному українському гумористичному оповіданні // Творчий метод і естетичні категорії. Дніпропетровськ: ДДУ, 1986. С. 59-66.
127. Квятковский А. Поэтический словарь. М.: Сов. энциклопедия. 1966. 375 с.
128. Килимник О. Романтика правди. Питання романтики в українській радянській літературі. К., 1964. 424 с.
129. Кімакович І. Традиційний анекдот у контексті сміхових явищ української культури: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10. 01. 07 // НАН України; Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського. К., 1966. 24 с.
130. Клещикова В. Мої учні вірують в мене, наче в тмутараканського ідола: (Педагогічна і літературна діяльність А. Кримського) // Педагогіка і психологія. 1996. № 1. С. 180-186.
131. Клоустон В. Народні казки та вигадки, їх мандрівки та переміни. Львів, 1986. 183 с.
132. Клочек Г. До питання про методологію літературного твору // Наукові записки. Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка,