Литвин Ірина Володимирівна. Управління венчурними організаціями в машинобудуванні

brief description

Литвин Ірина Володимирівна. Управління венчурними організаціями в машинобудуванні : Дис... канд. наук: 08.00.04 2009

Литвин І. В. Управління венчурними організаціями в машинобудуванні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.0.04 економіка та управління підприємствами (машинобудування та приладобудування). Національний університет „Львівська політехніка”, Львів, 2009.
У дисертаційній роботі доповнено класифікацію видів венчурних підприємств та венчурних фондів, розвинуто визначення основних категорій венчурного підприємництва, виявлено та ідентифіковано форми венчурного підприємництва у вітчизняному машинобудівному комплексі. Розроблено методичні рекомендації щодо аналізу та вибору напрямів інноваційної діяльності, форм організування венчурної діяльності на основі тривимірної моделі та двофакторних матриць вибору венчурних проектів та стратегій їх реалізації, запропоновано методичні рекомендації з оцінювання і вибору потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів інноваційними підприємствами. Дістали подальшого розвиткуметодичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів, подані методичні рекомендації щодо удосконалення планування та організування внутрішніх венчурів на великих машинобудівних підприємствах.

У дисертаційні роботі наведено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення важливого науково-практичного завдання формування системи управління венчурними організаціями в машинобудуванні на основі удосконалення процесів планування та організування венчурної діяльності, економічного оцінювання її ефективності для суб’єктів венчурного підприємництва. Отримані в дисертації наукові результати сприятимуть підвищенню ефективності інноваційно-інвестиційної діяльності машинобудівних підприємств у сфері венчурного підприємництва.
Проблеми зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції машинобудування, кількості та якості інноваційних розробок через нестачу власних коштів на впровадження інновацій не можуть знайти своє вирішення за старих форм управління інноваційною діяльністю машинобудівних підприємств. Через недостатню поінформованість підприємців та менеджерів щодо нової форми співробітництва у інноваційно-інвестиційній сфері, недостатнє наукове вивчення питань управління венчурними підприємствами необхідним є розроблення методологічних і методичних положень, спрямованих на удосконалення процесів започаткування, управління та розвитку венчурних підприємств в машинобудуванні.

Уточнені основні категорії венчурного підприємництва, а саме: «суб’єкти венчурного підприємництва», до яких віднесено венчурні підприємства, венчурні інвестори, організації венчурної інноваційної інфраструктури; «венчурний капітал», факт отримання якого є критерієм набуття інноваційними підприємствами статусу венчурних; «венчурні підприємства» та ін. Систематизовані форми венчурного підприємництва. До зовнішніх венчурів запропоновано відносити науково-дослідні консорціуми, венчурні стратегічні альянси, науково-технічні спільні підприємства, інноваційні кластери. До внутрішніх венчурів віднесені фірми типу «spin-off» та «spin-оut», ризикові групи і відділи компаній.
Менеджери вищого рівня управління, керівники венчурних інноваційних проектів, суб’єкти венчурної інноваційної інфраструктури, інвестори, тощо, які здійснюють чи забезпечують процеси інноваційної діяльності, можуть використовувати удосконалені класифікації видів та форм венчурного підприємництва, видів венчурних фондів, типології венчурних капіталістів та індивідуальних інвесторів, що сприятиме прийняттю обґрунтованих управлінських рішень із вибору видів та форм венчурного співробітництва, формування структури капіталу венчурних підприємств та укладення угод венчурного інвестування.
На етапі планування інноваційної діяльності та прийняття рішень про створення венчурних підприємств у машинобудуванні запропоновані методичні рекомендації щодо аналізування та вибору напрямів інноваційної діяльності, форм організування венчурної діяльності за допомогою тривимірної моделі та двофакторних матриць вибору венчурних проектів та стратегій їх реалізації. За допомогою пропонованих матриць керівники та менеджери з інноваційного розвитку машинобудівних підприємств можуть обирати різні стратегії організування венчурної діяльності: фінансувати НДДКР малих інноваційних фірм, формувати дочірні венчурні фонди (венчурні компанії), створювати внутрішні венчурні підрозділи або підприємства типу «спін-аут» та «спін-оф», брати участь у зовнішніх венчурах.
З метою розвитку внутрішнього венчурного підприємництва на машинобудівних підприємствах рекомендовано створювати дочірні компанії з трансферу технологій, які б надавали послуги щодо ліцензування нових технологій, створення спін-аут компаній, формування стратегічних багатопрофільних партнерств, послуги щодо досліджень комерційного потенціалу фундаментальних досліджень винахідників, можливостей ліцензування і захисту об’єктів інтелектуальної власності, фінансовий і управлінський досвід для реалізації ідеї від початкової стадії до випуску кінцевого ринкового продукту або поєднували функції відділів з трансферу технологій із внутрішньокорпоративними венчурними фондами. Для зниження фінансової залежності інноваційної діяльності від основних фондів компанії та забезпечення стабільного інноваційного процесу фінансові менеджери, директори та члени органів управління машинобудівних підприємств можуть використовувати рекомендації щодо створення внутрішньокорпоративних фондів венчурного капіталу.
Розроблені методичні рекомендації з оцінювання і вибору потенційних індивідуальних та інституційних інвесторів (венчурних ІСІ, КУА) інноваційними підприємствами шляхом визначення інтегральних показників інвестиційної сумісності індивідуального інвестора і венчурного підприємства, доцільності інвестиційного партнерства між КУА (венчурного фонду, компанії венчурного капіталу) та венчурним підприємством можуть враховувати менеджери з інвестицій та розвитку машинобудівних підприємств.
Сформульовані методичні рекомендації з оцінювання економічної ефективності венчурного фінансування проектів та критерії прийняття рішень про доцільність реалізації проектів венчурними інвесторами можуть бути використані менеджерами з активів та інвестицій, фінансовими аналітиками машинобудівних підприємств. Для збалансованої оцінки венчурного фінансування проектів розроблена класифікація показників ефективності венчурної діяльності за такими ознаками: рівень управління; середовище отримання показників ефективності; показники для суб’єктів венчурного процесу; рівень визначення показників ефективності венчурної діяльності; показники ефективності діяльності певних видів венчурних організацій тощо. Описані рекомендації щодо визначення майбутньої ринкової вартості венчурного підприємства та економічних вигод для суб’єктів венчурного інвестування за різних підходів до формування структури венчурного капіталу можуть бути корисними для менеджерів з інвестицій та інновацій та менеджерів із корпоративного розвитку.
На підставі результатів виконаного дослідження можна запропонувати:

Міністерству економіки України, Державному комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державному агентству України з інвестицій та інновацій, Міжвідомчій раді з координації діяльності щодо організації та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів для розробки нормативних та правових документів щодо управління інноваційно-інвестиційною діяльністю суб’єктів венчурного підприємництва використовувати уточнений понятійний апарат у сфері венчурного бізнесу, а також методичні рекомендації щодо систематизації видів і форм венчурного підприємництва;
Міністерству освіти і науки України при підготовці спеціалістів у сфері інноваційного підприємництва та венчурного менеджменту використовувати теоретичні та методологічні положення дисертації щодо особливостей формування, управління та розвитку венчурного підприємництва.