ЛІЗИНГ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ (НА ПРИКЛАДІ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ)

brief description

З М І С Т
ВСТУП – 3
РОЗДІЛ 1. Вітчизняна та світова практика правового регулювання лізингової діяльності
1.1 Історія розвитку, використання та правового регулювання лізингової діяльності у світовій практиці - 13
1.2 Поняття, функції та елементи системи корпоративного управління в сфері лізингової діяльності - 34
1.3 Загальна характеристика передумов інтеграції лізингової діяльності в фінансово-господарську практику України - 59
Висновки до розділу - 81
РОЗДІЛ 2. Проблеми створення комплексного механізму впровадження лізингу в Україні
2.1 Організаційно-правові аспекти створення інфраструктури лізингової діяльності в Україні - 84
2.2 Організаційна модель здійснення лізингової діяльності та її правове забезпечення - 111
2.3 Фактори впливу на розвиток лізингової діяльності в Україні - 127
Висновки до розділу - 144
РОЗДІЛ 3. Управління фінансово-господарськими ризиками при здійсненні лізингової діяльності
3.1 Класифікація фінансово-господарських ризиків, їх вплив на ефективність лізингових операцій - 146
3.2 Управління ризиками як елемент корпоративного управління та засіб попередження зловживань при проведенні лізингових операцій - 156
ВИСНОВКИ – 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ - 175
ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що економічні реформи, спрямовані на створення ринкової економіки в Україні та її інтеграцію в світову економічну систему, супроводжуються глобальними дезінтеграційно-руйнівними процесами; в сфері суспільно-економічних відносин необхідні науково виважені та технологічно продумані організаційно-правові підходи до інтеграції ринкових фінансово-правових інструментів в економіко-правове середовище України, що зумовлено високим ступенем політизації суспільно-економічних процесів та механічним перенесенням ринкових технологій в сферу фінансово-господарських відносин. Такий поверховий підхід до трансформаційних процесів зумовлює прорахунки в економіко-правовому та організаційно-управлінському забезпеченні реформування економічної системи. Прорахунки в кредитній, інвестиційній, монетарній, податковій та зовнішньоекономічній політиці держави продукують системну економічну кризу, безробіття, широкомасштабну “тінізацію” фінансово-господарських відносин, пригнічення капіталообороту, руйнацію виробничого сектора економіки, деградацію продуктивних сил суспільства, інтелектуального потенціалу і суспільної свідомості в країні.
Різко скоротився валовий внутрішній продукт (далі ВВП), головний індикатор визначення економічного стану країни.
За даними Національного інституту стратегічних досліджень (далі НІСД) [1], національний валовий продукт у порівнянні з 1991 роком зменшився вполовину. Загальне виробництво продукції скоротилося більш ніж у два рази, сільськогосподаської продукції – на 40%, випуск промислової продукції скоротили три четверті підприємств України. Всі ці роки зростали лише інфляційні процеси. Порівняно з 1992 роком інфляція зросла в 46,9 тисяч разів.
Знижується купівельна платоспроможність населення. Середня заробітна плата становить лише пяту частину заробітної плати 1991 року. Ситуація ускладнюється тим, що навіть така заробітна плата не завжди виплачується. Заборгованість з виплат заробітної плати на 10 січня 1999 року становила 6,5 млрд. грн, 19,2 % складають борги за 1997 рік.
Невпинно зростає і набула загрозливих масштабів криза неплатежів. Дебіторська та кредиторська заборгованість на кінець 1996 року порівняно з його початком відповідно зросла до 51,4 млрд. грн. і – 76,8 млрд. грн. загальна сума кредиторської і дебіторської заборгованості станом на 1 грудня 1998 року відповідно становила 106,7 млрд. грн та 148,2 млрд. грн. Проблема загострюється тим, що цей процес продовжує зростати. Так, згідно даних Національного банку України на 1 січня поточного року обсяг кредиторської заборгованості порівняно з минулим роком подвоївся і в 1,8 рази перевищив обсяг ВВП України, тобто становив понад 229 млрд. грн.; дебіторська заборгованість зросла в 1,3 рази і склала понад 170 млрд. грн., при цьому більше 105 млрд, чи 53,7% і понад 75 млрд, чи 44,2% становить прострочена кредиторська і дебіторська заборгованість [2].
Безумовно, у цій масі неплатежів і непоставок мають місце латентні псевдоугоди, вчинені з метою ухилення від сплати податку на прибуток, емісії фіктивних безготівкових коштів і багато інших зловживань. У звязку з цим, не можна не визначити такий аспект, який впливає на руйнацію економіки, як те, що сферу управлінських і фінансово-господарських відносин прогнозують такі антигромадські прояви, як організована злочинність, корупція, широкомасштабні тіньові операції, шахрайство, необовязковість партнерів по бізнесу, організовані форми фінансових махінацій, присвоєння кредитних коштів, псевдобанкрутство т. ін., криміногенні та інші деградаційні відносини в фінансово-господарській діяльності набули рівня саморегулятивного відтворення [3, 329].
Таким чином, серед найважливіших завдань України з моменту обрання курсу на створення ринкової економіки провідне місце посідають фінансова стабілізація, запровадження дієвих механізмів стимулювання процесу виробництва, зміцнення фінансового стану підприємств та детінізація економіки. Здійснення економічних реформ, спрямованих на створення в Україні ринкової багатоукладної економіки, її інтеграція в світову економічну систему неможлива, якщо не подолати ці дезінтеграційно-руйнівні процеси. Подолання цих руйнівних тенденцій у сфері економічних відносин вимагає розробки та впровадження малоризикових ринкових фінансових інструментів, форм і методів управління ризиками, які б сприяли відтворенню та розвитку перш за все виробничого сектора економіки. В умовах необхідності відродження виробництва на засадах конкуренції субєктів господарської діяльності одним з таких ефективних інструментів фінансування підприємництва є лізинг, який дозволяє розвивати виробництво, використовуючи нову техніку при відсутності власних коштів. Це питання є вкрай важливим у контексті кризи фінансування виробничого сектора економіки та розвитку малого та середнього підприємництва.
Протягом останніх років спостерігається підвищення наукового інтересу щодо вивчення питань, що стосуються історичних аспектів розвитку лізингу, його поняття та видів, взаємовідносин між учасниками лізингової діяльності. В першу чергу слід відзначити праці таких вчених, юристів та економістів, як: Андрєєва П.А., Баутіна В.М., Внукової Н.М., Газмана В.Д., Гехта Л.І., Голікова Р.П., Горемикіна В.А., Кабатової Є.В., Лубяницького О.Г., Міщенко В.І., Ольховикова О.В., Славянської Н.Г., Францевої Є.В., Юсупова А.Г.
Серед досліджень вітчизняних та зарубіжних авторів та публікацій у періодичних виданнях, які аналізують окремі питання, що охоплюють проблеми державного регулювання лізингової діяльності, її організаційні та фінансово-правові, зокрема податкові аспекти, можна виділити публікації вчених-юристів, управлінців, економістів, а також представників владних структур та практичних працівників: Авер´янова В.Б., Андрійко О.Ф., Андрушка П.П., Бондаренка М.П., Бережного В.В., Воронової Л.К., Голосніченка І.П., Євтушевського В.А., Єфімова О., Івасенко А.Г., Калюжного Р.А., Карпа М.В., Кибенко О.Р., Комарова В., Кубка Є.Б., Ляшенка В.І., Матузова М.І., Махмутова Р.А., Міцкевича A.B., Мироненко Н.М., Мосійчука В., Нижник Н.Р., Сазонця І.Л., Саніахметової Н.О., Сироти А.І., Січкаря І., Сосюрка Ю.В., Столярова В.Ф., Строкача Л.М., Усенка Я.Б., Шабаліна Є.М.
Під час розгляду питань ефективності та безпеки реалізації лізингових проектів використовувались праці: Балабанова І.Т., Внукової Н.М., Качалова Р.М., Клейнера Г.Б., Лапуста М.Г., Поповича В.М., Тамбовцева В.Л., Шаршунової Л.Г.
В той же час слід констатувати відсутність досліджень, що присвячені вивченню проблем корпоративного управління в сфері лізингової діяльності, розробці дієвої організаційно-правової інфраструктури реалізації лізингового методу модернізації основних фондів, його ролі для досягнення фінансової стабілізації роботи підприємств в перехідних умовах та кризовій ситуації в економіці України, протидії її тінізації. Недостатньо уваги приділяється питанням управління ризиками, що виникають в процесі здійснення лізингової діяльності.
Наведені вище чинники зумовлюють актуальність та своєчасність дисертаційного дослідження, в якому були розглянуті ці питання.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає основним напрямам адміністративно-правової та економічної реформи в Україні та тематичним планам прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (Рішення колегії МВС України від 28 червня 1995 року № 4КМ/2), а також тематичним планам Національної академії внутрішніх справ України на 1996-2000 та науково-дослідної програми кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження.
Мета дослідження полягає у всебічному вивченні державної політики щодо інтеграції лізингу в сучасні економіко-правові відносини в Україні, а також у визначенні і розв´язанні науково-практичних проблем корпоративного управління процесом здійснення лізингової діяльності. На підставі вивчення практики застосування лізингу передбачається визначити пропозиції щодо удосконалення організаційно-правового механізму здійснення лізингової діяльності та її правового забезпечення в Україні.
Для досягнення мети дослідження ставились такі завдання:
- вивчити історичний досвід виникнення та розвитку лізингової діяльності в різних країнах світу;
- проаналізувати стан і тенденції розвитку правового, організаційного та інформаційно-технічного забезпечення інтеграції лізингу в економіко-правове середовище України та розробити пропозиції щодо його вдосконалення;
- визначити напрями вдосконалення організаційно-правового забезпечення корпоративного управління в сфері лізингової діяльності в Україні та ефективність її застосування як методу оновлення основних фондів виробничого сектору економіки;
- визначити найбільш типові схеми використання лізингу як засобу довгострокового фінансування;
- розробити пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на ефективне управління ризиками як елементу корпоративного управління та засобу попередження зловживань, повязаних з проведенням лізингових операцій.
Об´єктом дисертаційного дослідження є організаційно-правові аспекти лізингової діяльності як об´єкту корпоративного управління і засобу оновлення основних фондів підприємств в умовах її інтеграції в економіко-правове середовище України.
Предметом дослідження є діяльність суб´єктів корпоративного управління щодо створення правових та організаційних механізмів ефективного і правомірного здійснення лізингової діяльності в Україні, а також удосконалення процесів управління ризиками під час реалізації лізингових проектів.
Методи дослідження обрані з урахуванням об´єкта і предмета дослідження. Застосування різних наукових методів у їх поєднанні дало змогу повніше вирішити поставлені автором завдання.
Зокрема, діалектичний метод застосовувався для пізнання розвитку та взаємозв’язку об'єктiв реальної дiйсностi, використовувались методи комплексного аналізу лізингових процесів в Україні, порівняльно-правові, історичні та статистичні методи, за допомогою яких досліджувалися дані про обсяги лiзингового iнвестування в Українi та результати проведення дослiджень дiяльностi лiзингових компаній.
Теоретичне і практичне значення результатів проведеного дослідження.
Значимість результатів дослідження полягає в тому, що розглянуті в ньому теоретичні положення сприяють поглибленню рівня знань про організаційно-правові проблеми впровадження лізингової діяльності в Україні і є основою для визначення заходів управлінського та фінансово-правового характеру щодо розв´язання зазначених проблем. Розроблений автором та сформульований в роботі комплекс конкретних пропозицій щодо удосконалення системи оподаткування лізингової діяльності в контексті державної політики щодо лізингової діяльності має сприяти детінізації економіки, попередженню корупції та інших зловживань, що супроводжують тіньовий капіталообіг, зростанню обсягів застосування лізингу в фінансово-господарській системі України, зумовить прискорення темпів оновлення основних фондів підприємств, зростання капіталообороту, забезпечить стимулювання процесів розширеного економічного відтворення та оздоровлення економічної і криміногенної ситуації в країни в цілому.
Пропозиції щодо напрямків реформування вітчизняної лізингової інфраструктури можуть бути використані:
а) для подальших наукових розробок щодо вивчення проблем корпоративного управління в сфері лізингової діяльності та здійснення інвестування із застосуванням лізингових операцій;
б) при підготовці окремих законодавчих та нормативних актів, що регулюють лізингову діяльність;
в) при підготовці студентів юридичних спеціальностей та кадрів в учбових закладах системи МВС, особливо при вивчені та викладанні нових дисциплін, що зосереджені на проблемах корпоративного управління та інвестиційної діяльності;
г) при розробці економіко-правових програм попередження тіньових операцій і ранньої профілактики правопорушень у сфері фінансово-господарських відносин.
Теоретичні аспекти роботи полягають у висновках про: складові елементи, синтезовані у сучасному лізингу, сукупність яких дозволяє поєднати функції різноманітних форм управління процесом перерозподілу фінансових ресурсів на ринкових засадах та спрямувати фінансові потоки у пріоритетні галузі економіки, її виробничий сектор; роль державного і корпоративного управління процесами створення та функціонування елементів лізингової інфраструктури, як запоруки ефективності здійснення лізингової діяльності. Наведені аспекти були використані дисертантом у навчальному процесі при викладанні навчальних курсів на кафедрі економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ України.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні положення і висновки дисертації є результатом самостійної роботи автора над дослідженням організаційно-правових аспектів корпоративного управління процесами здійснення лізингової діяльності в України.
Наукова новизна проведеного дослідження полягає в тому, що автор піддав комплексному аналізу правові, економічні та організаційно аспекти здійснення лізингової діяльності в Україні в контексті корпоративного управління та розглянув лізинг як фінансово-господарський інструмент, який синтезував у собі елементи оренди, кредитування, залучення інвестицій та купівлі-продажу і є ефективним методом перерозподілу фінансових потоків у пріоритетні галузі економіки на засадах ринкової саморегуляції. Одночасно автором проведено моніторинг правового регулювання лізингової діяльності в Україні. Проаналізовано ступінь ефективності такого регулювання і визначені напрямки щодо його вдосконалення. В процесі дослідження розроблена оптимальна модель реалізації лізингових проектів в економіко-правових умовах України, запропоновані методи управління ризиками як інструменту мінімізації збитковості здійснення лізингової діяльності.
Найбільше вагомими результатами дисертаційної роботи, на думку автора, є:
- пропозиція розглянути двоїсту управлінську сутність лізингової діяльності як об´єкта корпоративного управління в сфері функціонування лізингових компаній і як метода управління розподілом коштів з метою модернізації основних фондів суб´єктів господарювання на засадах ринкової саморегуляції;
- уточнення понятійного апарату лізингової діяльності, зокрема: запропоновано своє визначення поняття “лізинг”, пояснюється сутність поняття “фіктивний лізинг”, доводиться, що колізії у чинному законодавстві стосовно визначення понять “фінансовий лізинг” та “оперативний лізинг” ускладнюють здійснення лізингової діяльності в Україні;
- пропозиція створити комплексну правову, організаційну і інформаційно-технічну інфраструктуру інтеграції лізингу в економіко-правове середовище як передумову фінансово-господарської стабілізації вітчизняної економіки;
- спроба вперше обгрунтувати механізм ефективного корпоративного управління в сфері лізингової діяльності, який, зокрема, в контексті інституту управління ризиками, дозволяє прогнозувати ті чи інші ризики і уникнути або суттєво знизити наслідки їх негативного впливу на запланований рівень прибутку від здійснення лізингової діяльності;
- обгрунтування необхідності кардинального реформування державної політики щодо оподаткування лізингових операцій в Україні, в процесі якого необхідно реалізувати регулятивну функцію податків, що стане чинником стимулювання розвитку лізингової діяльності в Україні;
- твердження, за яким збільшення обсягів лізингової діяльності зумовить зростання динаміки капіталообігу в економіці нашої держави, внесе елементи передумов її детінізації, що підвищить рівень поповнення доходної частини державного бюджету та вплине на зниження ухилень від оподаткування, корупції і протиправного потенціалу в сфері суспільно-економічних відносин.
На підставі висновків і положень, отриманих в результаті дослідження, висунуто пропозиції щодо основних напрямів державної підтримки лізингової діяльності в Україні та вдосконалення інститутів корпоративного управління у сфері лізингової діяльності, відповідно до яких необхідно:
- розробити комплексну держану програму сприяння розвитку лізингових відносин в Україні, основними складовими якої мають стати необхідність ліцензування суб´єктів-лізингодавців, відповідне законодавче забезпечення в сфері оподаткування, створення інформаційно-аналітичних баз моніторингу ризиків та систем управління ризиками лізингової діяльності;
- створити механізм реалізації вимог ст. 22 Закону України «Про лізинг» щодо узгодження чинних нормативно-правових актів, які регулюють лізингову діяльність відповідно до положень указаного Закону;
- внести зміни і доповнення до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» щодо визначення поняття та складових терміну «лізингові платежі»;
- розширити зміст ст. 1 Закону України «Про лізинг» положенням щодо можливості залучення для фінансування лізингових операцій позичкових коштів;
- доповнити Закон України «Про податок на додану вартість» нормою, яка встановлює можливість відшкодування лізингодавцю суми податку на додану вартість, що сплачується ним при купівлі предмета лізингу;
- внести доповнення до абзацу другого п.1.18.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо надання лізингодавцю можливості включати до «валових витрат» витрати на придбання предмета лізингу за договором фінансового лізингу та враховувати ці, а також попередні зміни та доповнення при доопрацюванні проекту Податкового кодексу України.
Апробація результатів дисертації.
Результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях. Зокрема: конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України”, Український фінансово-економічний інститут (м.Ірпінь), 15 жовтня 1999 року та конференції “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення”, Академія ДПС України (м.Ірпінь), 1-2 грудня 2000 р.
Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у семи наукових публікаціях, три з яких у фахових виданнях.
Структура дисертації визначена логікою дослідження та його метою. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Історичний досвід розвитку лізингових операцій дозволяє виявити закономірності між періодами виникнення в деяких країнах необхідності швидкого технічного переозброєння основних фондів в умовах браку коштів (наприклад, під час військових конфліктів, енергетичної кризи або в умовах стрімкого зростання НТП) і обсягами використання лізингової форми інвестування виробництва. Набуваючи деяких еволюційних змін, лізинг у сучасному його розумінні сформувався в США наприкінці 50-х років ХХ ст. Ефективність тоді ще нового фінансово-господарського інструменту, поєднана з наданням стимулюючих умов його застосування, призвела до глобального розповсюдження лізингу у всьому світі.
Аналіз використання лізингу в країнах з розвинутою ринковою економікою показав, що обсяг лізингових операцій залежить від встановлення чи скасування податкових та амортизаційних пільг. У більшості країн колишнього соціалістичного табору та СРСР лізинг достатньо широко використовується лише за умови державного регулювання щодо підтримки його розвитку. Таке регулювання охоплює створення організаційно-правових умов для використання лізингу на світовому рівні шляхом прийняття спеціального лізингового законодавства відповідно до положень Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, розробки спеціальних актів щодо бухгалтерського обліку та режиму оподаткування лізингових операцій.
2. Проведений аналіз правового, організаційного, технічного і технологічного забезпечення інтеграції лізингу в економіко-правове середовище України призводить до висновків, що прийняті заходи щодо правового регулювання лізингових відносин призвели до зворотного ефекту, а саме до зменшення обсягів використання лізингу у вітчизняному фінансово-господарському середовищі. Встановлені умови оподаткування лізингових операцій призводять до суттєвого збільшення розмірів лізингових платежів, що збільшує вартість виробленої лізингоодержувачем продукції і, таким чином, зменшує її конкурентоздатність. Практично виключено можливість укладати угоди фінансового лізингу, предметом яких є устаткування, що відноситься до першої групи основних фондів, тому що встановлені мінімальні терміни дії таких операцій не мають інвестиційної привабливості в високоризикових умовах вітчизняної економіки. Невідповідність одне одному деяких положень чинних нормативно-правових актів, які регулюють лізингову діяльность в Україні, також ускладнюють застосування лізингових операцій. На погляд дисертанта, саме ці проблеми зупиняють розвиток лізингу та знижують ефективність його застосування як фінансово-господарського інструменту оновлення основних фондів виробничого сектора економіки.
3. Вивчення світового досвіду застосування лізингових операцій і аналіз застосування їх в умовах економіки України дає можливість стверджувати, що практично всі відомі схеми реалізації основних видів і форм лізингових віносин можуть ефективно використовуватись у вітчизняному фінансово-господарському секторі. В основі визначення критеріїв вибору схеми лізингової операції лежать особливості окремог проекту, які можно розбити на такі базові складові конкретного замовлення лізингоодержувача, як: мета отримання предмета лізингу, організаційно-управлінський та кадрово-технологічний потенціал, місце серед виробників подібного товару та конкурентоспроможність власної продукції, ступінь ризиковості проекту, умови оподаткування лізингової операції.
Необхідно зауважити, що ісуюча в спеціальному лізинговому законодавстві класифікація форм лізингу суттево обмежена, не відповідає сучасним вимогам економічного життя і має бути доповнена.
4. Вдосконалення організаційно-правового забезпечення лізингу в Україні повинно реалізуватись в межах цільової державної програми сприяння розвитку лізингової діяльності. Така програма має бути розроблена відповідно до загальної політики реформування вітчизняної економіки, поліпшення інвестиційного клімату та відповідати курсу проведення адміністративної реформи. Це створить умови для систематичного державного управління процесами зростання обсягів застосування лізингових форм інвестування, що призведе до уникнення невідповідностей у правовому регулюванні та ефективності результатів прийняття управлінських рішень щодо цього питання. Напрями сприяння розвитку лізингової діяльності мають бути спрямовані на вдосконалення її правового регулювання, створення інфраструктури здійснення лізингової діяльності, розробки дієвого механізму державного контролю за проведенням лізингових операцій. Окреме місце має бути відведено зміні амортизаційної політики, стимулюванню лізингу через реалізацію регулятивної функції податків. Надання податкових пільг повинно відбуватись з урахуванням позитивних результатів, які мають відобразитись на збільшенні обсягів виробництва та стабілізації поповнення державного бюджету.
Лізингові операції за своєю суттю сприяють накопиченню оборотних коштів підприємств і тим самим стимулюють економічне відтворення, розвиток і впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, що, врешті-решт, призводить до збільшення динаміки капіталообороту, а відповідно, і доходної частини державного бюджету. Таким чином, лізинг заслуговує на цільову підтримку в межах державного регулювання в цілому, оскільки реальні податкові надходження мають сформуватись саме від відродженого та конкурентоспроможного виробництва, а значить, і динамічного капіталообороту.
Сприяння розвитку та росту обсягів використання лізингу як засобу технічного переозброєння і відтворення вітчизняного виробничого сектора економіки може також впливати на подолання деяких негативних проявів у суспільному житті. Лізинг дозволяє реально збільшувати кількість робочих місць, впливає на зростання платоспроможності як юридичних, так і фізичних осіб.
5. Наведена дисертантом технологія реалізації лізингових проектів за умов ретельного додерження рекомендацій по кожній стадії лізингового процесу, юридичного супроводження руху лізингового майна та ефективного управління ризиками лізингової діяльності практично виключає можливість здійснення зловживань з інвестованими лізингодавцем ресурсами.
З точки зору економічної безпеки лізинг є однією з найпривабливіших форм інвестування. Лізингові відносини практично виключають виникнення ризику неповернення інвестованих коштів, що робить лізинг безпечнішим ніж кредитування. Під час реалізації лізингового проекту мінімізується можливість розкрадання та нецільового використання предметів лізингу.
Більше того, за своєю технічною природою лізингові операції практично не можливо здійснювати без відображення в бухгалтерських документах сторін угоди, що сприятиме створенню організаційно-правової інфраструктури виведення підприємницької діяльності з тіні і стане засобом усунення чинників корупціонізації та криміногенної тінізації фінансово-господарських відносин.
В той же час дисертант наполягає на необхідності нестворення умов для інших видів зловживань (зокрема ухилення від сплати податків) під час здійснення лізингової діяльності в межах проведення державного регулювання лізингу в Україні. В цьому контексті необхідно зауважити відсутність у розробках вітчизняних авторів вичення проблеми фіктивного лізингу. На думку дисертанта питання щодо визначення ознак укладання лізингових контрактів, основною метою яких є отримання податкових пільг і недопущення такої діяльності має бути врегульвано на законодавчому рівні в найкоротший термін.
6. Враховуючи результати дослідження, було розроблено пропозиції щодо вдосконалення державної підтримки лізингової діяльності в Україні та правового регулювання в наступних напрямках:
- розробки державної програми сприяння розвитку лізинговим відносинам в Україні;
- узгодження чинних нормативно-правових актів відповідно до вимог положення ст. 22 Закону України «Про лізинг»;
- внесення змін і доповнень до Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» стосовно визначення поняття та складових терміна «лізингові платежі»;
- зясування та чіткого размежування понять «залучені кошти» та «позичкові кошти» при визначенні поняття лізингу в ст. 1 Закону України «Про лізинг»;
- забезпечення повернення лізингодавцю суми податку на додану вартість, що сплачується ним при купівлі предмета лізингу;
- внесення змін і доповнень до абзацу другого п.1.18.2 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо надання лізингодавцю можливості включати до «валових витрат» витрати на придбання предмета лізингу за договором фінансового лізингу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національна безпека України, 1994-1996 рр. / Наукова доповідь Національного інституту стратегічних досліджень. / Під ред. Бєлова О.Ф. та ін. – К. : НІСД, 1997 . – 196 c.
2. Бюлетень Національного банку України. - 2000. - № 2. – C. 8.
3. Попович В.М. Тіньова економіка як предмет економічної кримінології. – К.: Правові джерела, 1998. – 338 c.
4. Аристотель. Риторика. Кн.1-3. / В кн. “Античные риторики”. М., 1978. – С. 73.
5. Андреев П.А., Баутин В.М., Голиков Р.П., Юсупова А.Т. Лизинг: общая характеристика, история, применение в аграрном секторе. – М, 1993. – 230 c.
6. Балтус П.,Майджер Б. Школа европейского лизинга // «Лизинг-ревю». – 1996. – май. - № 1. – C. 10.
7. Комаров В.Ф. Аренда. Лизинг. Фирменный сервис. – Новосибирск, 1991. – С. 86.
8. Газман В.Д. Лизинг: теория, практика, коментарии. – М.: Фонд «Правовая культура», 1997. – 416 с.
9. Хойер В. Как делать бизнес в Европе. – М.: Прогресс, 1990. – С. 47.
10. Федоров М. Что такое лизинг? // Советская юстиция. –1992. - № 7-8. С. 5.
11. Кабатова Е.В. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. – М.: Наука, 1991. – 132 с.
12. Комаров А. Международная унификация правового регулирования: финансовая аренда // Хозяйство и право. –1989. – № 12. – С. 108
13. Внукова Н.Н., Ольховиков О.В. Мир лизинга. – Харьков.: “Основа”, 1994. – 224 с.
14. Ляшенко В.И. Лизинг: зарубежный опыт и перспективы его использования в Украине. // WELKOME. –1997, листопад. – С. 47.
15. Ляшенко В.И., Бережной В.В. Использование лизинга в развитии предпринимательства и инвестиционной сферы за рубежом. – Донецк, 1997. – 84 с.
16. Смирнов А.Л. Лизинговые операции. – М.: Издательство АО “Консалтбанкир”, 1995. – 134 c.
17. Голошубов О. Лізингові послуги. // Діловий вісник. - № 6. – 1998. – С. 21.
18. Кабатова Е.В. Лизинг: правовое регулирование, практика. – М.: Инфра – М, 1998 – 203 c.
19. Газман В.Д. Рынок лизинговых услуг. – М.: Фонд “Правовая культура”, 1999. – 376 с.
20. Белоус А. Лизинг в мировой экономике. // Мировая экономика и международные отношения. – 1998. - № 2. – С.111-112.
21. Annual Report 1996 of European Federation of equipment Leaseang company. – Bruxelles, LEASEUROPE, 1997. - 79 p.
22. Гехт Л.И. Практика лизинга. – М., 1992. – 310 c.
23. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник. – К.: Вид-во Національної академії внутрішніх справ України,1999. – 694 с.
24. Достанко П. Корпоративизм, рыночная активность и культура управления // Проблемы теории и практики управления. - № 4. – 2001.
25. Євтушевський В. А. Основи корпоративного управління: Навч. посіб. – К.: Знання – Прес, 2002. – 317 с.
26. О лизинге: Закон РФ от 29.10.98 г. № 64-ФЗ
27. Про лізинг: Закон України від 16.12.97 р. № 723/97-ВР // Урядовий курєр від 10 січня 1998p.
28. Міщенко В.І., Лубяницький О.Г., Славянська Н.Г. Основи лізингу. –
- К.: Знання, 1997. – 136 с.
29. Джуха В.М. Лизинг. / Серия “Учебники, учебные пособия”. – Ростов на Дону: “Феникс”, 1999. –320 с.
30. Столяров В.Ф. и др. Инвестиционные аспекты лизинга в Украине. – Донецк, 1997. – 70 с.
31. Луців Б.Л. Лізинг і факторинг як альтернативне джерело кредитування та інструмент збуту / Ін-т систем. дослідження освіти. Тернопіл. ін-т народ. госп-ва . – К., 1993. – 69 с.
32. Горемыкин В.А. Основы технологии лизинговых операций: Учебное пособие. – М.: Ось-89, 2000. – 512 с.
33. Ляшенко В.И. и др. Международная практика лизинга. – Донецк. – 1996 г. – 91 с.
34. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18.09.91 № 1560-ХII // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 49.
35. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А.В. Малько – М.: Юристъ, 1997. – С. 493-496.
36. Проблемы общей теории права и государства.Учебник для вузов. Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – С. 382-383.
37. Ивасенко А.Г. Лизинг: экономическая сущность и перспективы развития. – Новосибирск, 1996. - С. 5.
38. Усенко Я.Б.Основні види лізингових операцій. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1999. - № 6 (82). – С. 53-54
39. Чекмарёва Е.Н. – Лизинговый бизнес. – М.: Экономика, 1994. – 125 с.
40. Горемыкин В.А. Лизинг. Практ. учеб.-справ. пособие- М.: Инфра-М, 1997. – 378 c.
41. Урядовий курєр. – 1998. - № 8-9. – С. 8
42. Кальтман И. Лизинг для экологии и энергосбережения. // “Управление капиталом”. – 1997. -№ 10. –С. 64.
43. Законность. – 1997 г. - № 11. – С.49-52
44. Гайметдинов М. Лизинг – выгодная форма предпринимательства. // Хозяйство и право. – 1994. - № 5. – С.30-40.
45. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку. // Фінанси України. – 1998. - № 11. – C. 63
46. Ларіонова Л. Лізинг і ринкові умови в Україні. – Фінанси України. – 1998. - № 7 С.92-95
47. Про заходи щодо розв´язання кризи платежів і підтримки вітчизняних виробників: Розпорядження Президента України № 88/95-РП від 22.05.95. – Урядовий кур’єр, 1995. – 30 травня. - № 79.
48. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформ і виведення економіки України з кризи: Розпорядження Президента України № 298/97-РП від 08.11.97. – Урядовий кур’єр, 1997. – 23 жовтня. - № 155-156.
49. Постанова Кабінету Міністрів № 1031 від 18 вересня 1997 року “Про створення державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства”.
50. Про скорочення видатків державного бюджету України на 1998 р.: Указ Президента України від 08.08.98 р. № 860/98 // Урядовий курєр. – 1998. – 20 серп.
51. Про заходи щодо стабілізації сільськогосподарського виробництва: Постанова Кабінету Міністрів України № 1461 від 18.09.98 р. // Зведений показчик нормативних актів України. – 1999. - № 2. – С.120.
52. Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році: Постанова Кабінету Міністрів № 1953 від 10.12.98 р. // Офіційний вісник України. – 1998. - № 50. – С. 72-80.
53. Коняшин А. Вплив держави на розвиток лізингових операцій в Україні // Вісник Академії державного управління при Президентові України. - № 3. – 1999. – С. 101-106
54. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12 2000 р. № 2121-ІІІ // Урядовий курєр. – 2001. – 17 січня.
55. Про кредитування: Положення Національного банку України / Постанова Правління Національного банку України № 246 від 28 вересня 1995 р. – Бюллетень законодавства і юридичної практики України, 2001. - № 5.
56. Лизинговые, факторинговые и форфейтинговые операции банков/ Под ред. Грязновой А., Молчанова А и др. – М. – 1995.
57. Шрамко Е. Лизинг, кредит или продажа в рассрочку?. // Компаньон. –1999. – № 14 (114). – С.43-47.
58. Сафиулин Д. Общие положения об аренде // Хозяйство и право. - № 3. – 1990г. – С. 14.
59. Руденко М. Девять отличий аренды и лизинга. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. - № 3. – С. 32-35
60. Усенко Я.Б. Відмінності лізингу від оренди. Класифікація лізингових операцій. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1998. - № 2. – С. 73-75.
61. Саниахметова Н. Новое в законодательстве Украины о предпринимательстве и его защите. – К.: Бліц-Інформ, 1996. – 320 с.
62. Цивільний кодекс України (науково-практичний коментар). – Х.: ТОВ “Одисей”, 1999. – 848 с.
63. Про заставу: Закон України № 2654-ХІІ від 2 жовтня 1992 р. – Відомості Верховної Ради України, 1992, № 47, ст. 643.
64. Попович В.М., Степаненко А.И. Управление кредитными рисками заёмщика, кредитора, страховика. – К.: Правові джерела, 1996 . – 259 с
65. Верхоглядова Н.И., Мельниченко Л.Ю., Никитина О.Н. Финансовый лизинг как метод инвестирования. // WELKOME. – 1997, листопад. – С. 20.
66. Внукова Н. Проблемы формирования среды развития лизинга в Украине. // Бизнес информ. – 1998 - №.2. - С. 74-77.
67. Горемыкин В.А. Лизинг как форма предпринимательской деятельности. // Достижения науки и техники АПК. – 1998. - № 5. – С.43-44.
68. Ілларіонов Ю.В. Лізинг як самостійна ефективна форма інвестування виробництва // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України / Науково-теоритичний журнал. – Вип. 2. – Луганськ, 2001. – С.174-180.
69. Илларионов Ю.В. Лизинг:проблемы внедрения и праовового регулирования в Украине // Вісник Донецького університету. – Донецьк. , 1999. - № 1. – С. 174-179.
70. Внукова Н.Н. Законодательно-нормативное регулирование лизинговых отношений в Украине и странах СНГ. // WELKOME. –1997, листопад. – С.8-11.
71. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи [Колектив авторів . Наук. керів. Цвєтков В.В.]. – К.: “Оріяни”, 1998. – 364 с.
72. Тосунян Г.А. Государственное управление в области финансов и кредита в России. – М.: Дело, 1997, 302 с.
73. Малиновський В.Я. Державне управління. – Луцьк.: РВВ “Вежа”, 2000, 558 с.
74. Про заходи щодо впровадження Концепції Адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810/98 від 22.07.98 р.- Урядовий кур’єр, 1998. – 25 вересня. - № 141-142.
75. Нижник Н.Р., Дубенко С.Д. Держава як субєкт управління суспільними процесами. / Конституція України – Основний Закон суспільства, держави, людини. – К. – 1997. – С.79-88
76. Лукінов І.І. Адміністративна реформа в Україні. Проблеми підвищення ролі міністерства фінансів України і НБУ як інститутів регулювання економіки. – К.: НПК. – 1998. – C. 45.
77. Лещенко Л. Проект Світового банку і заходи щодо реформи в Україні. // Фондовий ринок. - № 12 от 31 марта 1999 г.
78. Макконелл К.Р., Брю С.Л. Єкономикс: Принципі, проблемі и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд.Т. 1, 399 с.- С. 275
79. Михасюк І.Р. та інші. Державне регулювання економіки. – Львів, 1999. – С. 61
80. Внукова Н.Н., Ольховиков О.В. Мир лизинга – Харьков.: “Основа” –1994. – 224 с.
81. Кибенко Е.Р. Корпоративное право. Учебное пособие. – Х.: фирма “Эспада», 1999. – 480 с.
82. Зятьковський І.В. Фінансовий лізинг і проблеми його впровадження.// Фінанси України. –1997.- № 10.- С.43-47
83. Холодный Г. Лизинг в промышленно развитых странах. // Бизнес Информ. – 1997. - № 6. - С. 29-31
84. Шпотов Б. Корпоративное управление в ХХ веке: история и перспективы // Проблемы теории и практики управления. -№ 1. – 2000. – С. 41-49
85. Про господарські товариства: Закон України №1576-ХІІ від 19 вересня 1991 р. – Відомості Верховної Ради, 1991, № 49, ст. 682.
86. Забелин П.В. Основы корпоративного управления. – М.: Издательство ПРИОР. – 1998. –176 с.
87. Пугачёв Н.И. Лизинг транспортной техники: теоретический аспект. – К. – 1994 г.
88. Сосюрко Ю.В., Жуйков В.Я. Перспективы лизинга НИОКР. // WELKOME. –1997, листопад. – С. 4-8.
89. Коняшин А. Проблеми і перспективи лізингової діяльності в АПК України. // Вісник Української академії державного управління при Президенті України. – 1998. – № 2. – С. 90-94.
90. Лях О.І., Катан Л.І., Котюжинський Т.Г. Лізинг як один із шляхів фінансування потреб підприємств АПК.// Фінанси України. -№ 7. – 1998р. – С. 27.
91. Поддубный Д. – Операция на сердце.- Бизнес. - № 6. – 1998. – С. 59
92. Ларіонова Л. Лізинг: розвиток фінансового сектора. Досвід зарубіжних країн. // Фінанси України. – 1998. - № 2. – С.109-112
93. Комаров В. Межгосударственный лизинг в СНГ: начало, прблемы, перспективы. // Управление капиталом. – 1997. -№ 10. –С. 66-69.
94. Синяев В.А., Синяев Н.В. Лизинг как инструмент развития межрегиональных и межгосударственных кооперационных связей СНГ и необходимость его законодательного, организационно-правового обеспечения. // WELKOME. –1997, листопад. – С. 41-42.
95. Голущак О. Економічний механізм здійснення лізингових операцій. // Вісник Тернопільського державного технічного університету. – 1997. – Т. 2. – Число 1. – С. 147-153.
96. Колесников А.М., Макарова Н.Ю. – Теория и практика лизинга. – Санкт-Петербург, 1996 г. – С.18-20.
97. Карп М.В., Махмутов Р.А., Шабалин Е.М. – Финансовый лизинг на предприятии. – М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. – 119 с.
98. Миринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів. //Вісник Національного банку України. – 1997. - № 2. – С.34
99. Смоляк С.А. Особенности использования финансового лизинга в инвестиционных проектах. М., 1997. – С. 14-16.
100. Павленко Ю.И. Развитие правового обеспечения лизинговых операций и поиск новых форм активизации инвестиционного процеса в Украине. // WELKOME. –1997, листопад. – С. 31
101. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.94 р. № 334/94 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 4. – Ст. 28.
102. Шулік Т. Порядок відображення валових доходів та валових витрат по операціях фінансового лізингу у лізингодавця та лізингоотримувача. // Економіка. Фінанси. Право. – 1998. - С. 15-16
103. Про податок на додану вартість: Закон України від 08.04.97 № 168/97 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 21. – Ст. 156.
104. Орендні операції та лізинг: бухгалтерський та податковий облік. – К.: Видавничий Будинок “Баланс-Клуб”, 1998. – С.84-92
105. Ілларіонов Ю. Економіко-правові протиріччя в оподаткуванні лізингових операцій в Україні.// Збірник наукових праць Академії державної податкової служби України, № 3 (9), 2000. – С. 114 -118.
106. Иволгина А.Н. Инвестиционные аспекты лизинга. // Економіка. Фінанси. Право. – 1998. - С. 23-26
107. Жигалов А. Эффективные схемы для лизинговых компаний, созданных при заводах-производителях. // Управление капиталом. – 1997. - №10. – С.25-27.
108. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика. – 1996. – 187 с.
109. Лапуста М.Г., Шаршунова Л.Г. Риски в предпринимательской деятельности. – М.: ”Инфра-М”, 1998. – С.223
110. Клейнер Г.Б. и др. Предприятия в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность. – М.: «Экономика», 1997. – С. 286.
111. Лукасевич И.Я. Анализ эффективности лизинговых операций. // Финансы. – 1997. - №.10. – С.57-59
112. Внукова Н.Н. Управління ризиком лізингових операцій.– Харків. // Бізнес Информ. – 1997. – 226 с.
113. Фінансове право: Підручник / (Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадькаленко С.Т. та ін.); Керівник авт. колектву і відп. ред. Л.К. Воронова. – Х.: Фірма “Консум”, 1998. – 496 с.
114. Часовой В.А. Лизинг как метод снижения рисков в инвестиционной деятельности. // Бизнес и политика. – 1998. - № 1. – С. 46-48.
115. Троянов А. Лизинг как механизм снижения финансовых рисков при инвестиционном кредитовании. // Управление капиталом. – 1997. - № 10. – С.48-50.
116. Газман В.Д. Механизмы предоставления гарантий при лизинговых операциях. // Лизинг-ревю. – 1997. - № 1. – С. 28-30
117. Оноприйчук В.С. Страхование рисков, возникающих в процессе осуществления лизинговой деятельности. // WELKOME. –1997, листопад. – С.53.
118. Бизнес. - № 16 (379) от 17 апреля 2000 г.
119. Коваленко Ю.А. Ризик банкрутства підприємств. / Тематический сборник. – Донецк. – 1998. - С. 102-103
120. Ілларіонов Ю.В. Лізинг як інструмент розвитку і детінізації економіки та засіб стабілізації податкових надходжень до бюджету // Матеріали науково-практичної конференції: “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України. – Ірпінь. – 1999. – С. 390-392.