Лизогуб Ірина Вікторівна. Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії на добовий ритм артеріального тиску, центральну і церебральну гемодинаміку у хворих на гіпертонічну хворобу

brief description

Лизогуб Ірина Вікторівна. Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії на добовий ритм артеріального тиску, центральну і церебральну гемодинаміку у хворих на гіпертонічну хворобу : Дис... канд. наук: 14.01.11 - 2007.

Лизогуб І. В. Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії на добовий ритм артеріального тиску, центральну і церебральну гемодинаміку хворих на гіпертонічну хворобу. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 - кардіологія. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України. Київ, 2007.
Дисертаційна робота присвячена вивченню впливу комбінованої терапії гідрохлортіазиду з інгібіторами АПФ у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з і без потовщення комплексу інтима-медіа загальних сонних судин.
Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу потовщення комплексу інтима-медіа сонних артерій асоцiюється зi зростанням порушень добового ритму артеріального тиску, збільшенням асиметрії об'ємного кровоплину між контрлатеральними магістральними артеріями головного мозку, корелює зi збільшенням індексу маси міокарда лівого шлуночка. Показано, що комбінація каптоприла з гідрохлотіазидом та лізиноприлу з гідрохлортіазидом, забезпечують швидкий та значний гіпотензивний ефект, за рахунок чого у певної категорії хворих на гіпертонічну хворобу перший прийом може викликати зниження кровоплину в магістральних судинах головного мозку та появу клінічних ознак ішемії мозку. Фозиноприл в поєднані з гідрохлортіазидом, забезпечують стійкий але повільний антигіпертензивний ефект, за рахунок чого не погіршується об’ємний МК. Тривалий прийом інгібіторів АПФ з гідрохлортіазидом покращує ауторегуляцію мозкового кровоплину. Шестимісячний прийом комбінацій Л+Г та Ф+Гзабезпечує вірогідне зменшення товщини комплексу інтима-медіа сонних артерій та регресію гіпертрофії міокарда лівого шлуночка. Показана доцільність включення в комплекс обстеження у хворих на ГХ визначення реакції об’ємного кровоплину в сонних артеріях на гіпотензивну дію К+Г та Л+Г з метою попередження зниження об’ємного МК та розвитку ішемії тканини головного мозку.

У дисертаційній роботі наведено рішення актуального науково-практичного завдання медицини - підвищення ефективності лікування гіпертонічної хвороби шляхом розробки диференційованих підходів до призначення комбінованої терапії тіазидним діуретиком гідрохлортіазидом з різними представниками класу інгібіторів АПФ на підставі вивчення впливу першого і тривалого застосування комбінацій гідрохлортіазиду з каптоприлом, лізиноприлом та фозиноприлом на показники добового моніторування артеріального тиску, гіпертрофії і функції лівого шлуночка, центральної й церебральної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу з урахуванням наявності потовщення комплексу інтима-медіа сонних артерій.
1. Для хворих на гіпертонічну хворобу з потовщеним комплексом інтима-медіа загальної сонної артерії, порівняно з хворими з непотовщеним КІМ, характерним є більш важкий перебіг захворювання, про що свідчить наявність більш високої артеріальної гіпертензії, більш значних порушень добового ритму АТ, більш виражених ознак гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, більших змін кровоплину в магістральних судинах головного мозку.
2. Потовщення КІМ загальної сонної артерії у хворих на гіпертонічну хворобу асоціюється із збільшенням середньодобових значень САТ (r=0,67; Р<0,002) і ДАТ (r=0,49; Р<0,01), пульсового АТ (r=0,64; Р<0,001), середньодобової варіабельності САТ (r=0,59; Р<0,001) і зменшенням добового індексу САТ (r=0,52; Р<0,001) і ДАТ (r=0,33; Р<0,02).
3. Товщина комплексу інтима-медіа загальних сонних артерій у хворих на гіпертонічну хворобу корелює з товщиною стінок (відповідно, з товщиною задньої стінки й міжшлуночкової перегородки - r=0,51 і r=0,54; Р<0,001 в обох випадках) і значеннями індексу маси міокарда лівого шлуночка (r=0,42; Р<0,01), але не пов'язана з розміром його порожнини, що підтверджує спільність патогенетичних механізмів ураження серця і судин при артеріальній гіпертензії.
4. У хворих на ГХ з порушеннями ауторегуляції мозкового кровообігу значне (більше за 20-25 % від вихідного рівня) зниження АТ під впливом першої дози каптоприла або лізиноприла з гідрохлортіазидом призводить до зменшення кровоплину в магістральних артеріях головного мозку й погіршення клінічної симптоматики. Перший прийом фозиноприла з гідрохлортіазидом сприяє помірному зниженню АТ і не погіршує характеристики кровоплину в магістральних артеріях головного мозку.
5. Тривала комбінована терапія каптоприлом з гідрохлортіазидом справляє відносно швидкий та інтенсивний але нетривалий (6-8 годин) антигіпертензивний ефект, проте збільшує варіабельність САТ в денний період і за добу в цілому, не впливає на ранковий приріст і швидкість ранкового приросту АТ, не корегує порушення добового ритму АТ.
6. Тривалий прийом фозиноприла або лізиноприла з гідрохлортіазидом забезпечує стабільне зниження АТ, зменшення його варіабельності в усі періоди доби, ранкового приросту й швидкості ранкового приросту, нормалізацію добового ритму АТ, а також - зменшення товщини комплексу інтима-медіа сонних судин та товщини стінок й індексу ММЛШ у пацієнтів з вихідними ознаками їх гіпертрофії.
7. Лікування хворих на гіпертонічну хворобу із значною дилатацією порожнини лівого шлуночка (індекс КДР>3,2 см) інгібіторами АПФ (фозиноприлом, лізиноприлом) з гідрохлортіазидом на тлі істотного антигіпертензивного ефекту сприяє регресії ГЛШ, переважно за рахунок зменшення дилатації лівого шлуночка, і поліпшенню його скоротливості.