Ляшенко Вячеслав Іванович. Регуляторна політика в Україні: методологія формування та режими реалізації в сфері малого підприємництва

brief description

Ляшенко Вячеслав Іванович. Регуляторна політика в Україні: методологія формування та режими реалізації в сфері малого підприємництва : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2008

Ляшенко В.І. Регуляторна політика в Україні: методологія формування та режими реалізації в сфері малого підприємництва. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 Економіка і управління національним господарством. Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.
Дисертацію присвячено розробці методології формування регуляторної політики та режимів її реалізації в сфері малого підприємництва на державному та регіональному рівнях.
Запропоновано концепцію регуляторного режиму як балансу стимулів і обмежень в системі державної економічної політики, що враховує можливість використання синергетичного ефекту «режиму горіння», тобто на прикладі малого підприємництва показано можливість створення умов для прискореного розвитку цього сектору економіки шляхом стимулювання приватного підприємницького інтересу. Для здійснення ефективної регуляторної політики на рівні регіональних та місцевих органів влади запропоновано систему, яка формується за принципами єдності стратегічного (на період 10-15-20 років) підходу, середньострокової політики сприяння розвитку підприємництва на термін повноважень відповідної ради (на 4-5 років) і короткострокових (на 2 роки) програм сприяння розвитку підприємництва.
Обґрунтовано необхідність і можливість стимулювання розвитку і зростання капіталізації малого підприємництва прискореними темпами шляхом створення багаторівневої диференційованої системи спеціальних режимів оподаткування малого бізнесу. Моделюванням доведено, що найбільший ефект у збільшенні середнього очікуваного доходу від упровадження спеціального податкового режиму одержано на траєкторії входження в стаціонарну стадію розвитку системи і на початку стаціонарної стадії.
Доведено можливість використання спеціальних регуляторних режимів як механізмів виведення економічних систем з інституційних пасток на прикладі введення спеціальних спрощених режимів оподаткування малого підприємництва.

Головною ідеєю роботи виступає обґрунтування можливості конструювання в межах державної та регіональної регуляторної політики спеціальних режимів прискореного розвитку малого підприємництва як структуроутворюючого чинника змішаної економіки, розробка теоретичних основ формування відповідних організаційно-економічних умов, стимулюючих розвиток малого підприємництва в Україні на макро-, мезо- і мікрорівнях.
Підприємництво розглядається як процес самооновлення і самоорганізації індивідуумів і підприємств, здійснюваний у взаємодії з мікро- і макросередовищем їх функціонування з метою максимізації можливостей підприємця задовольняти комплекс його соціально-економічних потреб у рамках нерівноважного динамічного балансу суперечливих соціально-економічних інтересів учасників цього процесу індивідуумів, організацій і суспільства в цілому.
1. Режим у сфері державного регулювання ринку об'єднує два різновиди засобів: режим здійснення підприємницької діяльності; режим регулювання підприємницької діяльності. Кожний із вказаних режимів має свої особливості. Режим здійснення підприємницької діяльності характеризується переважанням публічних обов'язків. Це обумовлено загальнодозволенним типом регулювання діяльності підприємців (принцип "дозволено все, окрім прямо забороненого законом"), заснованим на конституційній свободі підприємницької діяльності. Всі особливості такого режиму залежать від тих цілей, які переслідує держава, а їх реалізація зачіпає підприємницьку діяльність господарюючих суб'єктів. Саме тому режим здійснення підприємництва найтіснішим чином пов'язаний з правовим статусом підприємців і визначає обсяг їх прав і обов'язків залежно від конкретного виду діяльності.
2. Режим регулювання підприємницької діяльності: 1) нормує діяльність органів державної влади у сфері економіки; 2) направлений на забезпечення виконання публічних вимог до підприємницької діяльності в регулятивних і охоронних відносинах; 3) залежить від режиму здійснення підприємницької діяльності і забезпечує його реалізацію; 4) зосереджується на компетенції уповноважених органів. Остання обставина обумовлена дозвільним типом регулювання, що діє відносно органів державної влади (принцип "заборонено все, окрім прямо дозволеного законом").
3. Режими активізації розвитку підприємництва можуть бути систематизовані у вигляді чотирьох груп: організаційно-правові, фінансові, економічні і соціальні. Важливим є використання їх у комплексі на макро-, мезо- і мікрорівнях. Так, ефективне використання режимів страхування, кредитування, санації і банкрутства на мікрорівні неможливе без реалізації механізмів, пов'язаних із вдосконаленням нормативної і правової бази, проведенням відповідної політики держави, розробкою програм соціально-економічного розвитку регіонів. Недостатня увага до вказаних режимів знижує ефективність як приватизаційних процесів, так і розвитку підприємницького сектору економіки. Особливої важливості вказані режими набувають в даний час, коли основна маса невеликих державних і комунальних підприємств вже приватизована і розвивається за законами ринкової економіки. Розробка і реалізація режимів, сприяючих розвитку малих підприємств, повинні бути направлені головним чином не на надання будь-яких переваг, а на усунення дискримінації в їх діяльності і їх адаптації до ринкових умов господарювання.
4. Масова мала приватизація як процес вже завершена, хоча Фонд держмайна України і продовжує продавати об'єкти групи А, об'єкти незавершеного будівництва, об'єкти соціальної сфери. Якість об'єктів групи А знижується, а їх значущість зменшується. Якщо раніше виставлялися на продаж цілісні майнові комплекси (магазини, ресторани, торгові об'єкти, підприємства служби побуту), що діяли, в даний час в основному продаються будівлі, приміщення і невеликі об'єкти, устаткування й інші засоби виробництва. У той же час мала приватизація залишається одним з провідних напрямів структурної перебудови економіки регіонів, де перед органами приватизації постають завдання пошуку добросовісних і ефективних інвесторів-власників, поповнення державного і місцевих бюджетів за рахунок продажу і передачі в оренду державного і комунального майна, контролю за виконанням договорів купівлі-продажу майна при приватизації і договорів оренди.
5. Актуальною залишається і проблема реформування системи адміністрування податків. Це, можливо, ще складніше завдання, ніж зменшення податкового тягаря. Потрібно позбавитися від складності регулюючих норм, різночитання законів, поліпшити відносини між платниками податків і податковою службою. В адміністративному реформуванні податкової служби існує значний потенціал підвищення ефективності діяльності як самої служби, так і функціонування всієї податкової системи. Відсутність відповідних кадрів і кваліфікації створює умови для потрапляння малого бізнесу в інституційні пастки, єдиним ефективним способом подолання яких і є спрощені системи оподаткування, які через це слід було б об'єднати в одну групу із спеціальними режимами оподаткування, виділивши в окрему підгрупу спеціальні режими оподаткування малого бізнесу. У роботі пропонується створення диференційованої багаторозрядної шкали оподаткування малого бізнесу, в основу якої покладений принцип зниження податкового навантаження на 1 грн. реалізованої продукції у міру розширення бізнесу і створення нових робочих місць.
6. Державна політика розвитку окремих елементів інфраструктури інноваційної підтримки малого підприємництва спрямована на: створення економіко-правових умов для формування інфраструктури інноваційного розвитку малого підприємництва і розширення законодавчої бази; розробку додаткових стимулів для розвитку суб'єктів підприємництва інноваційного напряму діяльності; забезпечення контролю якості й асортименту послуг, які надаються окремими елементами інноваційної інфраструктури, потребам підприємців, максимального їх наближення до суб'єктів малого підприємництва; оптимізацію співвідношення в розвитку малого підприємництва й інноваційної інфраструктури його підтримки; впровадження досягнень науково-технічного прогресу; забезпечення зайнятості значної частини населення.
7. На рівні органів державної виконавчої влади щодо окремих елементів інфраструктури, які займаються інноваційною діяльністю, пропонуються до реалізації такі заходи: формування законодавчої бази для створення франчайзингових мереж таких елементів інфраструктури малого підприємництва, як субконтрактингові центри, бізнес-центри, бізнес-інкубатори, технологічні і наукові парки, інноваційні центри; визначення основних критеріїв діяльності бізнес-центру, бізнес-інкубатора, інноваційного центру шляхом розробки Типового порядку їх роботи в частині базових послуг, які повинні ними надаватися; постійне сприяння процесу розвитку бізнес-інкубування в Україні як найбільш ефективного елементу ринкової інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва під час переходу держави до інноваційної моделі розвитку економіки; моніторинг стану розвитку інноваційних елементів інфраструктури підтримки малого підприємництва; визначення чітких стандартів розмежування організаційно-правових форм їх діяльності, уніфікації послуг, які ними надаються; розробка відповідних критеріїв і процедур сертифікації бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів та інноваційних центрів для підвищення якості їх роботи в частині інноваційної діяльності; забезпечення методичною допомогою місцевих органів влади щодо створення регіональних мереж інноваційних структур; законодавче забезпечення мотивації до створення промислових територіально-галузевих виробничих схем у вигляді інноваційно-промислових кластерів для організації кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва.
8. На рівні регіональних і місцевих органів виконавчої влади повинна бути сформована система, побудована на принципах єдності стратегічного (на період 10-15-20 років) підходу, середньострокової політики сприяння розвитку підприємництва на термін повноважень відповідної ради (на 4-5 років) і короткострокових (на 2 роки) програм сприяння розвитку підприємництва. У рамках формування такої системи пропонується: створення в структурі обласних державних адміністрацій і виконкомів великих міст головних управлінь розвитку підприємництва і регуляторної політики; сприяння процесу створення нових інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, бізнес-центрів, кластерів як суб'єктів інноваційної діяльності в регіонах України шляхом надання повної або часткової фінансової допомоги від місцевих органів виконавчої влади і місцевого самоврядування та ін.