“ЛЮДИНА І ПРИРОДА” У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: ДОСВІД ФРЕЙМОВОГО АНАЛІЗУ (НА МАТЕРІАЛІ РОМАНІВ Е. ШТРІТТМАТТЕРА І Т. ГАРДІ)

brief description

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

КОЗАК СОФІЯ ВЕНІАМІНІВНА

УДК 811.11’22-116:004.823

ЛЮДИНА і ПРИРОДА” У ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЬОМУ
ДИСКУРСІ: ДОСВІД ФРЕЙМОВОГО АНАЛІЗУ
(на матеріалі романів Е. Штріттматтера і Т. Гарді)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор,
академік АН Вищої школи України
КУСЬКО Катерина Яківна

Луцьк 2007

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ .5

ВСТУП .........................................................................................................................6

РОЗДІЛ 1
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ФРЕЙМІВ У СУЧАСНІЙ
ЛІНГВІСТИЦІ ................................................................................................15
1.1. Типологія та функціональність фреймових структур у світлі наукових
теорій.................................................................................15
1.1.1. Фрейм як модель представлення знань у штучному інтелекті ....17
1.1.2. Алгоритмічні фрейми та лексична семантика ...........................18
1.1.3. Теорія скриптів .............................................................................19
1.1.4. Фрейми у стереотипній комунікації ...........................................20
1.1.5. Скрипти та людська пам’ять .......................................................24
1.1.6. Ідеалізовані когнітивні моделі ....................................................25
1.2. Теорія фреймів у сучасній лінгвістиці ........................................................26
1.2.1. Ч. Філлмор: релевантність теорії фреймів у лінгвістиці ..........26
1.2.2. Семантика фреймів і теорія поля ................................................29
1.2.3. Фрейм як структура репрезентації знань....................................31
1.2.4. Фрейм як лінгво-когнітивна структура ..................................34
1.2.5. Роль фреймових структур у сприйнятті та розумінні дискурсу...37
1.2.5.1. Акт розуміння як когнітивний феномен ...................37
1.2.5.2. Текст дискурс: корелятивні зв’язки .......................40
1.2.5.3. Механізм активізації фреймових структур у
комунікативному процесі ......45

Висновки до першого розділу ...................................................................51

РОЗДІЛ 2

ФРЕЙМОВИЙ КОМПЛЕКС ‘ЛЮДИНА І ПРИРОДА’ В РОМАНАХ
Е. ШТРІТТМАТТЕРА ..................................................................53
2.1. Фрейм як структура концептів і відношень між ними ..........................53
2.2. Імпліцитна актуалізація фреймів......................................................................56
2.3. Відображення взаємодії фреймів ‘ЛЮДИНА’ і ‘ПРИРОДА’ у творах
Е. Штріттматтера................................................................................................60
2.3.1. Фреймовий комплекс ‘ЛЮДИНА І ПРИРОДА’ у зображенні
побуту........................................................................................68
2.3.2. Взаємодія фреймів ‘ЛЮДИНА’ і ‘ПРИРОДА’ у висвітленні
екологічної проблематики ..................................................................81
2.3.3. Внутрішній світ людини у фреймовому комплексі
‘ЛЮДИНА І ПРИРОДА’.....................................................................89
2.3.4. Природа як суб’єкт порівняння у фреймовому комплексі
‘ЛЮДИНА І ПРИРОДА’.........................................................................93
2.3.4.1. Природа як суб’єкт порівняння у зображенні зовнішності
людини.........................................................................................93
2.3.4.2. Природа як суб’єкт порівняння у зображенні характеру
людини.........................................................................................94
2.3.4.3. Природа як суб’єкт порівняння для позначення стану
людини.........................................................................................96
2.3.4.4. Природа як суб’єкт порівняння у відображенні
міжособистісних відносин....................................................102
2.3.4.5. Природа як суб’єкт порівняння у зображенні дій людини...105

Висновки до другого розділу ..............................................................................116

РОЗДІЛ 3
ФРЕЙМОВИЙ КОМПЛЕКС ‘ЛЮДИНА І ПРИРОДА’ В РОМАНАХ
Т. ГАРДІ .......................................................................................................119
3.1. Фрейми ‘ЛЮДИНА’ і ‘ПРИРОДА’ у зображенні селянського життя........119
3.2. Фреймова презентація екологічної проблематики........................................132
3.3. Взаємодія фреймів ‘ПРИРОДА’ та ‘ЛЮДИНА’ у змалюванні
духовного єднання людини та природи .......................................................137
3.4. Природа як суб’єкт порівняння в зображенні різних сфер життя
людини...............................................................................................................168
Висновки до третього розділу ............................................................................177
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ ....................................................179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..............................................................183
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ .208
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТОЛОГІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ..209
ДОДАТОК A.1.........................................................................................................210
ДОДАТОК A.2.........................................................................................................216
ДОДАТОК A.3.........................................................................................................218
ДОДАТОК Б.1..........................................................................................................222
ДОДАТОК Б.2..........................................................................................................224
ДОДАТОК Б.3..........................................................................................................225
ДОДАТОК Б.4..........................................................................................................226
ДОДАТОК Б.5..........................................................................................................227
ДОДАТОК Б.6..........................................................................................................228
ДОДАТОК Б.7..........................................................................................................231
ДОДАТОК В.1.........................................................................................................232
ДОДАТОК В.2.........................................................................................................236
ДОДАТОК В.3.........................................................................................................237
ДОДАТОК Г.............................................................................................................246

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

Е екологія
Вс внутрішній світ
ІФ інтегрований фрейм
ЛО лексична(і) одиниця(і)
П побут
Т термінал
ТЕ термінальний елемент
Ф фрейм
ФС фреймова структура
ФК фреймовий комплекс
M людина (від нім.: Mensch; англ.: man)
N природа (від нім.: Natur; англ.: nature)

В С Т У П

Сучасний стан лінгвістичних досліджень вимагає комплексного підходу до вивчення мовних явищ. У цьому аспекті плідною виявляється взаємодія комунікативної, когнітивної та функціональної лінгвістики, кожна з яких становить окрему наукову галузь, ставить характерні цілі й завдання, пропонує відповідні моделі їх реалізації. З позицій синтезу зазначених напрямів передбачаємо, що досліджуване у роботі явище фреймова організація літературно-художнього дискурсу містить різні, проте скорельовані аспекти у його мовній системі, характеризується антропоцентричним спрямуванням, тісним зв’язком з ментальними процесами у комунікативній діяльності людини. У своїх дослідженнях О.С. Кубрякова звертає увагу на те, що мова сприяє трансферу інформації, який має місце в процесах комунікації (предмет повідомлення) у таких випадках текст / дискурс набуває як комунікативних, так і когнітивних властивостей [108, c. 13].
Когнітивний напрям відіграє особливу роль у сучасних лінгвістичних дослідженнях; саме у сфері когнітивної науки розроблено метод концептуального аналізу, а в його межах фреймовий підхід, який, пройшовши певні етапи розвитку, починаючи з розгляду фреймових структур як базисних елементів у визначенні певних соціальних подій у соціології, як фіксованої системи параметрів опису певного об’єкту чи події у психології, до їх дефінування як набору даних для представлення стереотипної ситуації у дослідженнях зі штучного інтелекту, набуває, нарешті, лінгвістичного статусу.
Значущість когнітивного підходу визначається його ефективністю в адекватній інтерпретації дискурсу, оскільки цей процес передбачає вихід за межі дискурсу та залучення фонових знань. Як зазначає Ю.М. Караулов, будь-який акт продукування мовлення чи його розуміння не обмежується рамками актуалізованих значень вимовлених чи написаних слів, а вимагає звернення до знань про світ. Це стосується як повсякденного вживання мови з метою побутової комунікації, так і неповсякденного, літературного, її вживання з метою пізнання та впливу [78, c. 165]. Крім того, дослідження мовного матеріалу свідчить про взаємодію семантичних і когнітивних процесів, при цьому когнітивні процеси є пріоритетними, адже вони відбуваються у мозку людини при відображенні процесів і явищ реальної дійсності та їхньої концептуалізації, у результаті чого утворюються концептуальні структури, що несуть певне знання, яке іноді виходить за межі чистої семантики [19, с.1]. Це підтверджує актуальність когнітивного підходу у лінгвістичних дослідженнях.
Слід зазначити, що за останні роки взагалі спостерігається зростаючий інтерес науковців до процесів формування, існування і передачі людських знань. Важко погодитись з точкою зору певних науковців про те, що необхідно чітко розмежовувати знання лексичного значення та енциклопедичні знання, оскільки в такому разі значення слів визначається лише на основі їхніх опозицій в абстрактній системі, без урахування фонових знань про світ. Основою нових досліджень у цій галузі стала думка, висловлена в працях Ч. Філлмора, П. Луцайера та Г. Путнама стосовно того, що знання значень слів є лише складовою енциклопедичного знання про той чи інший об’єкт [234; 269; 287]. Зокрема, для досліджень штучного інтелекту важливим завданням стало створення так званих пакетів знань” (термін Р. Шенка [294, с. 320]), які б містили енциклопедичні відомості про певні об’єкти та ситуації, що і послужило поштовхом до виникнення фреймових теорій.
Фрейм феномен, який викликає суперечливі тлумачення, що, безумовно, пов’язано, з одного боку, зі складністю самого явища, а, з іншого недостатньою теоретичною розробкою цього питання. Думка, що знання наявне в людській пам’яті у формі комплексно структурованих сукупностей, була швидко акцептована і набула популярності, насамперед в інформатиці, когнітивній психології, а згодом у лінгвістиці. Проте, дискусія, розпочата М. Мінським на тему фреймів у 1975 р., залишилась на рівні теоретичних, загально-концептуальних роздумів. Виняток у цьому питанні становлять лише дослідження у галузі штучного інтелекту, які, однак, є спорадичними прикладами щодо теоретичного дослідження функціонування окремих фреймів.
Недостатньо дослідженою залишається проблема фреймів у лінгвістиці, зокрема, у текстолінгвістиці. Окремі питання з цієї проблематики привертають увагу лінгвістів. Цікаві думки та спостереження містять праці К.Я. Кусько, присвячені аналізу фреймів у різножанрових текстах наукових, політологічних, художніх [60, c. 33- 45]. Заслуговує на увагу дослідження З. Фойгт, спрямоване на вивчення фреймових структур у німецьких художніх творах [60]. Специфіку засобів зв’язку, за допомогою яких здійснюється поєднання пропозицій у фреймовий ланцюг, досліджує А.М. Приходько [148, c. 60-63]. Детальну класифікацію фреймів, побудовану на їхній вербалізації, пропонує С.А. Жаботинська, згідно з якою виокремлено предметноцентричні, акціональні, партонімічні, гіпонімічні й асоціативні фреймові структури [65, c. 12-25]. Докладний опис фрейму як структури репрезентації знань представлено також у „Термінологічній енциклопедії сучасної лінгвістики О.О. Селіванової [316].
Однак ряд питань стосовно функціонування фреймових структур у літературно-художньому дискурсі залишаються відкритими й потребують подальшого поглибленого вивчення з антропоцентричних позицій, адже проблема людини, її сутності та існування одна з основних проблем гуманітарного знання. Зростання ролі антропоцентризму, згідно з яким наукові об’єкти вивчаються переважно за їх призначенням і функцією у розвитку людської особистості з метою її подальшого вдосконалення в умовах взаємовідносин з довкіллям; посилення ролі когнітивної парадигми в сучасній мовознавчій науці та недостатній рівень вивчення фреймових структур у німецькомовному та англомовному художньому дискурсі зумовили актуальність даного дослідження. Увиразнює актуальність роботи нагальна необхідність визначення ролі фреймових структур Людина і Природа у відтворенні концептуальної картини світу у літературно-художньому дискурсі, що перебуває на вістрі сучасної проблематики гуманітарної науки.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах таких наукових тем: „Семантичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць” (номер держреєстрації 0197U004982), яка розробляється кафедрою англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки, та „Семантичні, стилістичні та прагматичні особливості мовних одиниць у жанрах різних стилів”, яку розробляє кафедра німецької філології Волинського державного університету імені Лесі Українки (затверджено вченою радою ВДУ ім. Лесі Українки, протокол № 9 від 21.05.1998 р.).
Метою дисертаційної роботи є систематизація, структурна диференціація та класифікація фреймових структур, які представляють фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ у творах німецького та англійського авторів, а також аналіз функціонування лексичних одиниць, що репрезентують термінальні елементи фреймів ‘Людина’ і ‘Природа’. Підґрунтям для вивчення структур на позначення людини і природи у форматі фреймового комплексу є антропоцентричне спрямування дослідження, твердження про те, що буття людини розчиняється в бутті природи й повністю детерміноване законами природи (В. Вілков, О. Салтовський), а також усвідомлення подвійної сутності людини як частини т. зв. першої природи” (природного світу, не перетвореного людиною) і як елемента другої природи” (матеріального світу природи, перетвореної людиною).
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання конкретних завдань:
● простежити історію становлення теорії фреймів у мовознавчій науці;
● здійснити диференціацію фреймів на основі їх структурної будови;
● визначити мовні кореляти фреймових компонентів у дискурсі;
● здійснити класифікацію фреймових структур та їхніх елементів;
● подати системний концептуальний опис структури фреймів ‘Людина’ і ‘Природа’;
● здійснити диференціацію фреймів на основі тематичної належності терміналів у межах фреймового комплексу ‘Людина і Природа’;
● виявити особливості вербальної презентації фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ у творах Е. Штріттматтера і Т. Гарді.
Об’єктом дослідження є літературно-художній дискурс, представлений творами німецького письменника Е. Штріттматтера та англійського письменника Т. Гарді. Вибір об’єкту дослідження зумовлений загальною тематичною спрямованістю романів зазначених авторів. Зображення побуту, довкілля та внутрішнього світу людини через категорії „природного” єднає обох письменників, у творчості яких центральне місце посідає тема сільського життя, що створює підґрунтя для глибокого й різнобічного дослідження структур ‘Людина і Природа’ .
Предмет дослідження становлять фреймові структури ‘Людина і Природа’ в англомовній та німецькомовній художній прозі. З огляду на тезу про нерозривний зв’язок людини і природи, у коло дослідницьких завдань не входили структури, що окремо презентують термінали фреймів ‘Людина’ і ‘Природа’, а лише ті, які представляють єдиний фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ , до якого належать відповідні фрейми.
Матеріалом дослідження є твори німецького письменника Е. Штріттматтера та англійського письменника Т. Гарді. Загальна фактична база дослідження складає 1901 стор. німецькомовного та 1434 стор. англомовного дискурсу. Детально проаналізовано вибірку обсягом 960 текстових фрагментів.
Методика дослідження зумовлена метою та завданнями роботи, своєрідністю її об’єкта, предмета та фактичного матеріалу. В дисертації використано такі методи: описово-аналітичний (для аналізу лексичних одиниць, що представляють термінали фреймів ‘Людина’ і ‘Природа’), кількісний (для встановлення частотних співвідношень у межах фреймового комплексу ‘Людина і Природа’), зіставний (для з’ясування спільних та відмінних рис у презентації фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ в різномовних літературно-художніх дискурсах). Аналіз здійснено з позицій актуальної в сучасному мовознавстві когнітивно-дискурсної парадигми, що дає можливість простежити особливості вербальної реалізації фреймових структур у літературі та дослідити художньо-творчий потенціал фреймів різної типології.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше проблема зв’язку людини і природи у межах літературно-художнього дискурсу розглядається як фреймовий комплекс ‘Людина + Природа’. Фрейм як лінгво-когнітивне багатовимірне утворення проаналізовано з позицій актуальної в сучасному мовознавстві когнітивно-дискурсної методології. Здійснено розмежування термінів фрейм, фреймова структура, фреймовий комплекс, термінал, термінальний елемент; розглянуто явище інтеграції фреймів. Уперше висвітлення проблематики єдності людини і природи через відповідні фреймові структури здійснено на двомовному матеріалі.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що в ньому запропоновано шляхи розв’язання важливих теоретичних проблем когнітивної лінгвістики, пов’язаних зі стратегіями розуміння художнього дискурсу та адекватної інтерпретації авторської прагматики. Результати та висновки дисертації є внеском у функціональну, когнітивну та прагмалінгвістику. Вони сприяють поглибленню знань про теорію фреймів в цілому, та функціонування фреймових структур у дискурсі зокрема.
Практична цінність роботи полягає у поглибленому вивченні фреймів як лінгво-когнітивних структур і можливості впровадження отриманих результатів у практику мовознавчих досліджень. Отримані результати можуть прислужитися у розробці комп’ютерних програм та у викладанні навчальних курсів за спеціальностями „Німецька мова і література, „Англійська мова і література, а також у спецкурсах з проблем теорії фреймів, лінгвістики тексту та дискурсознавства. Матеріали дисертації можуть бути використані у процесі подальшого поглибленого вивчення функціонування фреймових структур у літературно-художньому дискурсі.
Основні положення, які винесено на захист:
1. Фрейм у широкому розумінні це лінгво-когнітивна структура з подвійним статусом: з одного боку, належить до ментальних утворень, є однією з одиниць представлення знань, а з іншого боку, знаходить своє вираження в мовленні, експлікуючись за допомогою мовних засобів.
2. У художньому дискурсі фрейм знаходить своє втілення у фреймових структурах, які є результатом вербалізації певного розумового комплексу, спроектованого із свідомості автора на сторінки твору, і презентують семантичну модель однієї з тематичних ліній, мовні елементи якої забезпечують змістову цілісність дискурсу. Фреймові структури є лексико-синтаксичним об’єднанням мовних одиниць, організованих навколо певної тематики і спрямованих на актуалізацію авторської прагматики.
3. Фреймові структури можуть бути різного рівня узагальнення: елементарні та комплексні. Елементарні фреймові структури відповідають пропозиціям, а комплексні складаються з кількох пропозиційних структур, об’єднаних однією темою.
4. Лексичні одиниці, що наповнюють термінали фрейму, кваліфікуються як термінальні елементи. Термінальні елементи можуть бути: 1) простими (виражені словом); 2) поширеними (виражені словосполученням); 3) складними (виражені реченням).
5. Термінальні елементи одного фрейму можуть сполучатися з термінальними елементами іншого, внаслідок чого відбувається інтеграція фреймів, що веде до утворення інтегрованих фреймів.
6. Тематично об’єднані інтегровані фрейми утворюють фреймовий комплекс.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження є наслідком самостійної роботи дисертанта. Наукових праць, виконаних у співавторстві, немає.
Апробацію основні положення й результати дослідження пройшли на засіданнях Регіонального семінару з дискурсознавства та текстолінгвістики при кафедрі іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка (20022006 рр.), на засіданнях кафедри німецької філології Волинського державного університету імені Лесі Українки (20022006 рр.) та на таких наукових конференціях: Міжнародній конференції „Наукова спадщина професора Євгенії Литвиненко та завдання сучасної романістики” (Київ, 2002); Міжнародній конференції „Мова. Культура. Бізнес” (Київ, 2002; 2003), Регіональній конференції „Дискурсні стратегії лінгвістики ХХІ століття” (Львів, 2006), Регіональній конференції TESOL-Україна Західноукраїнського регіону „Творчість у викладанні творчість у навчанні” (Львів, 2006), Наукових читаннях пам’яті доктора філологічних наук, професора Д.І. Квеселевича (Житомир, 2006), а також на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Волинського державного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 20022006 рр.).
Основні положення дисертації і результати дослідження висвітлено в 11 публікаціях, 6 з яких надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Загальний обсяг публікацій становить 5,5 умовних друкованих аркушів (8 статей, 2 тез доповідей, 1 методичні рекомендації).
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії (містить праці вітчизняних та зарубіжних авторів і становить 313 найменувань, з яких 117 англійською та німецькою мовами), списку лексикографічних джерел, переліку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 247 стор.; обсяг основного тексту 182 стор.; додатків 38 стор. Дисертація містить 3 таблиці та 2 діаграми.
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначаються об’єкт і предмет дослідження, розкривається новизна отриманих результатів, визначаються мета та завдання роботи, прогнозується її теоретичне та практичне значення, характеризується аналітичний матеріал і методи дослідження, формулюються положення, які виносяться на захист.
У першому розділі «Актуальні питання теорії фреймів у сучасній лінгвістиці» здійснено критичний огляд наукових теорій, орієнтованих на дослідження фреймів або споріднених із фреймами лінгво-когнітивних структур; висвітлено значення теорії фреймів у сучасній мовознавчій науці; проаналізовано різницю між теорією фреймів і концепцією лексико-семантичних полів.
У другому розділі «Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ в романах Е. Штріттматтера» проаналізовано фреймові структури, що представляють фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ через зображення Побуту, Екології та Внутрішнього світу людини у романах німецького письменника Ервіна Штріттматтера.
У третьому розділі «Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ в романах Т. Гарді» аналізуються фреймові структури ‘Людина і Природа’ як засіб художнього зображення Побуту, Екології та Внутрішнього світу людини у творах англійського письменника Томаса Гарді.
У висновках узагальнено теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок в області дослідження художнього дискурсу з фреймових позицій.
Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 7 найменувань. Список лексикографічних джерел включає 6 позицій.
У додатках подано проаналізовані фреймові структури різної типології у романах Е. Штріттматтера „Чудодій” і Т. Гарді „Тесс із роду д’Ербервіллів” мовою оригіналу з відповідним перекладом на українську мову, здійсненим дисертантом. Ці матеріали можуть бути використані в процесі подальшого поглибленого вивчення функціонування фреймових структур у літературно-художньому дискурсі.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Становлення теорії фреймів у лінгвістиці відбувалось у кілька етапів, починаючи з розгляду фреймових структур як суто когнітивних утворень та визначаючи їх згодом як набір даних для представлення стереотипної ситуації у дослідженнях в галузі штучного інтелекту або сконцентрованих навколо певної тематики текстів комп’ютерної мови. Завершальний етап утвердження фреймової теорії в мовознавчій науці знаменується прагненням лінгвістів довести, що моделі знань і мислення, які застосовуються в роботі над штучним інтелектом, сприяють розумінню текстів природної мови.
Своїм входженням у мовознавчу сферу теорія фреймів завдячує, передусім, Ч. Філлмору, який першим звернув увагу на її суттєве значення для лінгвістики та запропонував розглядати фрейм як систему концептів, які співвідносяться таким чином, що для розуміння будь-якого з них необхідно осягнути всю структуру, до якої входить цей концепт.
Виходячи із структурної будови фрейму та особливостей функціонування терміналів, розмежовуємо поняття „фрейм, „інтегрований фрейм та „фреймовий комплекс.
Фрейм кваліфікуємо як лінгво-когнітивну структуру з подвійним статусом: з одного боку, фрейм належить до ментальних утворень, є однією з одиниць представлення знань, а з іншого боку, знаходить своє вираження в мовленні, експлікуючись за допомогою мовних засобів. Структурними компонентами (вузлами) фреймів є термінали.
Інтегрований фрейм це утворення, що базується на об’єднанні (інтеграції) терміналів двох або більше фреймів. Об’єднання інтегрованих фреймів становить фреймовий комплекс.
Мовними корелятами фреймових терміналів є термінальні елементи.
У дискурсі фрейми втілено у фреймових структурах, які є результатом вербалізації певного розумового комплексу, спроектованого зі свідомості автора на сторінки твору, і презентують семантичну модель однієї з тематичних ліній, мовні елементи якої забезпечують змістову та формальну цілісність дискурсу. Фреймові структури кваліфікуємо як об’єднання організованих навколо певної тематики лексико-синтаксичних структур різного рівня узагальнення: елементарні (відповідають пропозиціям) та комплексні, що складаються з кількох пропозиційних структур, об’єднаних однією темою.
Термінальні елементи є компонентами фреймових структур. Вони можуть бути: 1) простими (слово); 2) поширеними (словосполучення); 3) складними (речення).
У концептуальному описі фрейм ‘Природа’ і фрейм ‘Людина’ представлено як когнітивні структури, в основі яких перебувають категоріальні знання про природу та людину, зафіксовані в лексикографічних джерелах. З огляду на тезу про нерозривний зв’язок людини і природи, у коло дослідницьких завдань дисертаційної роботи входили лише структури, що представляють єдиний фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’, до якого належать відповідні інтегровані фрейми. Фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ містить інтегровані фрейми ‘Побут’, ‘Екологія’, ‘Внутрішній світ’, кожен з яких поєднує в собі термінали обох фреймів ‘Людина’ і ‘Природа’.
Аналіз лексичних одиниць на позначення природи і людини у романах німецького письменника Е. Штріттматтера й англійського письменника Т. Гарді дав змогу дослідити когнітивно-прагматичні особливості фреймових структур, які представляють фреймовий комплекс ‘Людина і Природа’ у літературно-художньому дискурсі.
У вербальному представленні фреймового комплексу ‘Людина і Природа’ у творах Е. Штріттматтера чільне місце посідають фреймові структури, які презентують інтегрований фрейм ‘Побут’ його частка становить 61 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур. Інтегровані фрейми ‘Внутрішній світ’ та ‘Екологія’ становлять відповідно 28 % та 11 %. У романах Т. Гарді лексична база презентації інтегрованого фрейму ‘Внутрішній світ’ є найбільшою й складає 58 % від загального обсягу досліджуваних фреймових структур, інтегровані фрейми ‘Побут’ та ‘Екологія’ відповідно 33 % і 9 %. Такі відмінності пов’язані як з індивідуальністю авторських стилів, так і з особливостями подій, художньо репрезентованих у цих творах.
Фрейм як структура, пов’язана насамперед з мисленнєвими процесами людини, найбільш характерно виявляє свої властивості в інтегрованому фреймі ‘Внутрішній світ’ (у романах обох авторів), адже саме в цій тематичній групі найвиразніше простежується ментальне „злиття” людини з природою через зображення сцен, в яких описано насамперед внутрішнє підкорення людини силам природи та вплив останньої на душевний стан людини та її світогляд.
Інтегрований фрейм ‘Екологія’ представлено у романах як Е. Штріттматтера, так і Т. Гарді найменш об’ємно, що пов’язано із загальною тематичною спрямованістю творів цих письменників, скерованих, передусім, на висвітлення побутової тематики та зображення духовного єднання людини з природою й розкриття внутрішнього світу людини через категорії „природного”.
Аналіз групи фреймів під назвою ‘Природа як суб’єкт порівняння’ дає підстави стверджувати про варіативність використання „природничої” лексики з метою презентації того чи іншого факту або явища. Найбільш вживаними виявились одиниці на позначення тварин. Неодноразово використовується при цьому узагальнюючий елемент animal (тварина), що свідчить про відхід автора у деяких випадках від конкретизації зіставлення з метою надання оповіді більшої інтриги, а подекуди й трагічності.
Серед зафіксованих прикладів фреймових структур групи ‘Природа як суб’єкт порівняння’ практично зовсім не зустрічаються випадки зіставлення з елементами, що представляють термінал ‘Ландшафт’ фрейму ‘Природа’. Натомість фігурують переважно термінали ‘Тварина’ та ‘Рослина’, компоненти яких неодноразово використовуються для метафоричного порівняння персонажів творів з елементами природи. Подібного роду паралелі впливають на оповідь, роблять її особливо яскравою, живою, насиченою образними асоціаціями, пробуджуючи таким чином інтерес читачів до творів в цілому, до автора зокрема, а також до складних психологічних, екологічних та соціальних проблем суспільства.
Вивчення функціонування фреймів відіграє важливу роль у сучасних дослідженнях літературно-художнього дискурсу. Об’єднуючись тематично, реалізуючись вербально, складові фреймів сприяють відтворенню й адекватній інтерпретації авторської прагматики у творі. Однак ряд питань стосовно процесу семантичної обробки дискурсу потребує подальших комплексних лінгвістичних досліджень. Насамперед це стосується ментального лексикону, з якого відбувається „відкликання” відповідного значення слова, а також процесів обробки мовної фактури дискурсу, за допомогою яких здійснюється активізація інформаційних даних, що стоять за тим чи іншим елементом фреймової структури.
Аналіз художнього дискурсу складний та конструктивний процес, для ефективного здійснення якого потрібні, передусім, знання всіх компонентів мовної системи, загальні (енциклопедичні) знання, що зберігаються у довготривалій пам’яті у формі ментальних схем, визначення ситуативних факторів, їхня адекватна інтерпретація та багато інших факторів, дослідження котрих може становити завдання майбутніх наукових розвідок у галузі когнітивної лінгвістики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aгаркова Н.Э. Языковая категоризация концепта «деньги» (на материале американского английского) // Современные лингвистические теории: проблемы слова, предложения, текста. Вестник Иркутского государственного лингвистического университета. Сер. «Лингвистика». Иркутск: ИГЛУ. 2000. Вып. 2. С. 11-17.
2. Aзнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН УзССР, 1988. 121 с.
3. Алефиренко Н.Ф. Значение и концепт // Спорные проблемы семантики. М.: Гнозис, 2005. С. 128-151.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
5. Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2-х томах / Рос. акад. наук. Языки русской культуры. Восточная литература. 2-е изд., испр. и доп. М., 1995. Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 767 с.
6. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном языке и методика ее исследования. Л.: Просвещение, 1966. 192 с.
7. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40. № 4. С. 356-367.
8. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энцикл., 1990. С. 136-137.
9. Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с фр. М.: Изд-во ин. лит-ры, 1961. 394 с.
10. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
11. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: Исследования разных лет. М.: Худ. лит-ра, 1975. 502 с.
12. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
13. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2006. 248 с.
14. Бенвенист Э. Общая лингвистика / Пер. с франц. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
15. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1988. 124 с.
16. Бехта І.А. Дискурс наратора в англомовній прозі. К.: Грамота, 2004. 304 с.
17. Бєлова А.Д. Класифікуючі конектори в англійському тексті // Іноземна філологія. Український науковий збірник. 1999. Вип. 111. С. 103-108.
18. Бєлова А.Д. Психологічні бестселери: лінгвістичний погляд // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2004. Випуск 11. Книга 1. С. 44-51.
19. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивний і гендерний аспекти: Автореф. дис. ... докт. філол. наук. К., 2003. 39 с.
20. Бисималиева М.К. О понятиях «текст» и «дискурс» // Филологические науки. 1999. № 2. С. 78-85.
21. Богданов В.В. Текст и текстовое общение. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1993. 67 с.
22. Богин Г.И. Филологическая герменевтика. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1982. 86 с.
23. Богин Г.И. Рефлексия и понимание в коммуникативной подсистеме «человек художественный текст» // Текст в коммуникации. М.: АН СССР, Ин-т языкознания, Тверской сельскохоз. ин-т, 1991. С. 22-40.
24. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика: Курс лекций по английской филологии. Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2001. 123 с.
25. Болотнова Н.С. Гармонизация общения и лексическая структура художественного текста. СПб.: Образование, 1992. 55 с.
26. Бречко Н.М. Семантичне мікрополе дієслів на позначення часу // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. 2002. № 5. С. 110-114.
27. Булатецька Л.І. Теорія і теоретизація у лінгвістиці: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів. Вінниця: Нова книга, 2004. 176 с.
28. Бухаров В.М. Концепт в лингвистическом аспекте // Межкультурная коммуникация: Учеб. пособие. Н. Новгород: Деком, 2001. С. 74-84.
29. Васильев Л.М. Теория семантических полей // Вопросы языкознания. 1971. № 5 С. 105-113.
30. Вердиева З. Н. Семантическое поле в современном английском языке. М.: Высш. шк., 1986. 120 с.
31. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций. Тексты. М.: Моск. гос. Ун-т, 1984. С. 3-28.
32. Винарская Е.Н. Выразительные средства текста (на материале русской поэзии). М.: Высш. шк., 1989. 136 с.
33. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М., 1977. 310 с.
34. Виноградов С.И. Нормативный и коммуникативно-прагматический аспекты культуры речи // Культура русской речи и эффективность общения. М.: Наука, 1996. С. 121-151.
35. Вілков В.Ю., Салтовський О.І. Людина і світ. К.: Кондор, 2001. 208 с.
36. Воркачев С.Г. Концепт счастья в русском языковом сознании: опыт лингвокультурологического анализа: Монография. Краснодар: Изд-во Кубан. гос. техн. ун-та, 2002. 142 с.
37. Воробьев В.В. Лингвокультурология (теория и методы): Монография. М.: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 1997. 331 с.
38. Воробьева О.П. К вопросу о таксономии адресата художественного текста // Текст и его категориальные признаки. К.: Киевск. гос. пед. ин-т ин. языков, 1989. С. 39-46.
39. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К., 1993. 200 с.
40. Воробьева О.П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия // язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-246.
41. Воробьева О.П. Семантическое пространство художественного текста: интерпретация мира или мир интерпретаций? // Труды конф. „Категоризация мира: пространство и время”. М.: Диалог МГУ, 1997. С. 39-40.
42. Выготский Л.С. Психология искусства. 3-е изд. М.: Искусство, 1986. 573 с.
43. Гадамер Г.Г. Актуальность прекрасного. М.: Искусство, 1991. 368 с.
44. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
45. Гаспаров Б.М. Язык. Память. Образ. Лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352 с.
46. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): Дис. канд. филол. наук. К., 2000. 223 с.
47. Гончарова Е.А. Лингвистические способы номинации персонажей в литературном тексте и их значение для художественного смысла произведения // Художественный текст. Структура и семантика. Красноярск: Красноярск. гос. пед. ин-т, 1987. С. 105-111.
48. Грабарова Э.В. Лингвокультурологические характеристики концепта «смерть» // Языковая личность: проблемы коммуникативной деятельности. Волгоград: Перемена, 2001. С. 71-78.
49. Гюббенет И.В. Основы филологической интерпретации литературно-художественного текста. М.: Моск. гос. ун-т, 1991. 94 с.
50. Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. / Сост. В.В.Петрова; Под ред. В.И. Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
51. Демурова Н. Томас Гарди, прозаик и поэт // Томас Гарди. Избранные произведения. М.: Худож. лит., 1988. C. 5-20.
52. Демьянков В.З. Прагматические основы интерпретации высказывания // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4. С. 368-377.
53. Демьянков В.З. «Событие» в семантике, прагматике и в координатах интерпретации текста // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1983. Т. 42. № 4. С. 320-329.
54. Демьянков В.З. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язык и структуры представления знаний: Сб. научно-аналит. обзоров. М.: Рос. акад. наук, Ин-т научной информации по общ. наукам, 1992. С. 39-77.
55. Демьянков В.З. Теория прототипов в семантике и прагматике языка // Структуры представления знаний в языке. М.: ИНИОН, 1994. С. 32-86.
56. Демьянков В.З. Лингвистическая интерпретация текста: универсальные и национальные (идиоэтнические) стратегии // Язык и культура: факты и ценности: К 70-летию Юрия Сергеевича Степанова. М.: Языки славянской культуры, 2001. С. 309-323.
57. Денисенко С.Н. Дослідження граматичних зв’язків інтенсифікаторів текстів різних функціональних стилів // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2004. Випуск 11. Кн. 1. С. 120-123.
58. Джанджакова Е.В. Реализация контакта «автор-читатель» в художественном тексте // Функционирование языковых единиц в коммуникативных актах. М.: Моск. гос. Пед. ин-т ин. языков им. М.Тореза, 1986. Вып. 272. С. 124-134.
59. Джонсон-Лэрд Ф. Процедурная семантика и психология значения // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. С. 234-257.
60. Дискурс іноземномовної комунікації (колективна монографія) / Ред. К.Я. Кусько. Львів: Видавництво ЛНУ імені Івана Франка, 2002. 495 с.
61. Долгих Н.Г. Теория семантического поля на современном этапе развития семасиологии // Филол. науки. М., 1973. №1. С. 89-98.
62. Домашнeв А.І., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. Интерпретация художественного текста. М.: Просвещение, 1983. 192 с.
63. Дорофеева Н.В. Удивление как эмоциональный концепт (на материале русского и английского языков): Автореф. дис. канд. филол. наук. Волгоград, 2002. 19 с.
64. Дымарский М.Я. Текст дискурс художественный текст // Текст как объект многоаспектного исследования: Сб. ст. науч.-метод. семинара «Textus». Вып. 3. Ч. 1. СПб., Ставрополь: Изд-во Ставроп. Ун-та, 1998. С. 32-66.
65. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. Черкаси, 1999. Вип. 11 С. 12-25.
66. Залевская А.А. Психолингвистика: пути, итоги, перспективы // Вопросы языкознания. 1998. № 6. С. 81-94.
67. Залевская А.А. Психолингвистический подход к проблеме концепта // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 2001. С. 36-44.
68. Золян С.Т. Семантические аспекты поэтики адресата // Res Philologica. М.; Л.: Наука, 1990. С. 351-356.
69. Зусман В.Г. Концепт в культурологическом аспекте // Межкультурная коммуникация: Учеб пособие. Н.Новгород: Деком, 2001. С. 38-53.
70. Зусман В. Концепт в системе гуманитарного знания // Вопросы литературы. 2003. № 4. С. 3-29.
71. Иванова Л.А., Самохина Л.А. Концепт труд в русской языковой картине мира // Труды межд. конф. „Язык и межкультурные коммуникации”. Уфа: Изд-во Башк. гос. пед. ун-та, 2002. С. 89-90.
72. Ильин И.П. Теоретические аспекты коммуникативного изучения литературы (Обзор) // Семиотика, коммуникация, стиль. М.: Изд. ИНИОН АН СССР, 1983. С. 145-178.
73. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высш. шк., 1990. 151 с.
74. Карасик В.И. О категориях дискурса // Языковая личность: социолингвистические и эмотивные аспекты. Волгоград: Перемена, 1998. С. 185-197.
75. Карасик В.И. Религиозный дискурс // Языковая личность: проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики. Волгоград: Перемена, 1999. С. 5-19.
76. Карасик В.И. Структура институционального дискурса // Проблемы речевой коммуникации. Саратов: изд-во Сарат. ун-та, 2000. С. 25-33.
77. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
78. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / АН СССР, Отделение литературы и языка. М.: Наука, 1987. 263 с.
79. Караулов Ю.Н., Петров В.В. От грамматики текста к когнитивной теории дискурса // Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация. М., 1989. С. 5-11.
80. Кибрик А.А. Когнитивные исследования по дискурсу // Вопросы языкознания, 1994. № 5. С. 126-139.
81. Козак С.В. Поетичний дискурс у творах Т. Гарді // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. 2002. № 5. С. 148-151.
82. Козак С.В. Теорія фреймів як один з актуальних напрямів когнітивної лінгвістики // Філологічні студії. 2002. № 3. С. 134-140.
83. Козак С.В. Літературно-художній дискурс: питання теорії і практики // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. К.: КНУ. 2002. Вип. 1. С. 86-87.
84. Козак С.В. Фреймова лексика на позначення природи та людських почуттів у художньому дискурсі (на матеріалі творів Т. Гарді) // Мова. Культура. Бізнес. К.: Правові джерела, 2003. Вип. І. С. 58-64.
85. Козак С.В. Фреймові стратегії літературно-художнього дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. праць. К.: Вид. центр КНЛУ, 2003. Вип. 9. С. 147-154.
86. Козак С.В. Лінгвостилістична характеристика фрейму Природа” в романі Е. Штріттматтера Чудотворець” // Мова. Культура. Бізнес. К.: Правові джерела, 2004. Вип. ІІ. С. 41-46.
87. Козак С.В. Фрейми „Природа” і „Людина” як засіб зображення побуту людей у літературно-художньому дискурсі (на матеріалі твору Е. Штріттматтера „Чудодій”) // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. 2005. № 6. С. 213-218.
88. Козак С.В. Взаємодія фреймів „Природа” і „Людина” у мовній презентації духовного єднання людини і природи (на матеріалі твору Т. Гарді „Тесс із роду д’Ербервіллів”) // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. 2006. № 6. С. 19-24.
89. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации. Одесса: РИООУП, 1991. 121 с.
90. Колегаева И.М., Розанова Е.А. Композиционно-речевая структура текста и способы ее язикового маркирования. Одесса: ОГУ, 1997. 145 с.
91. Колегаева И.М. Газетный текст как коммуникативное явление // Записки з романо-германської філології. Вип. 11. Одеса, 2002. С. 116-126.
92. Колегаєва І.М. Мегатекст як вияв комунікативної гетерогенності цілого завершеного тексту // Мовознавство. 1996. № 1. С. 25-30.
93. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука, 1990. 108 с.
94. Комиссаров В.Н. Когнитивное и семантическое в тексте и проблема эквивалентности перевода // Semantik, Kognition und Äquivalenz. Leipzig, 1988. C. 74-78.
95. Комлев Н.Г. Слово, денотация и картина мира // Вопросы философии. 1981. № 11. С. 25-31.
96. Кондаков И.В. К поэтике адресата (в контексте идей академика Г.В. Степанова) // Res Philologica. М.; Л.: Наука, 1990. С. 18-29.
97. Конецкая В.П. Социология коммуникации. М.: Междунар. ун-т бизнеса и упр., 1997. 304 с.
98. Корман Б.О. Итоги и перспективы изучения проблемы автора // Страницы истории русской литературы. М.: Наука, 1971. С. 199-207.
99. Кохташвили Н.И. Семантические характеристики концепта «подвиг» // Языковая личность: проблемы когниции и коммуникации. Волгоград: Колледж, 2001. С. 122-126.
100. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. К.: Академія, 2000. 368 с.
101. Кравченко А.В. Язык и восприятие. Когнитивные аспекты языковой категоризации. Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1996. 159 с.
102. Красавский Н.А. Эмоциональные концепты в немецкой и русской лингвокультурах: Монография. Волгоград: Перемена, 2001. 495 с.
103. Красных В.В. От концепта к тексту и обратно (к вопросу о психолингвистике текста) / Вестник Моск. гос. ун-та им. М.В. Ломоносова. Сер. 9. Филология. 1998. № 1. С. 53-70.
104. Кресан Е.Я. Концепт в тексте: номинативные ракурсы в свете функционализма // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. Черкаси, 1999. Вип. 11. С. 76-82.
105. Кубрякова Е.С. Текст и синхронная реконструкция словообразовательного акта // Лингвистика текста: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М. Тореза. М., 1976. Вып. 103. С. 23-32.
106. Кубрякова Е.С. О связях между лингвистикой текста и словообразованием // Лингвистические проблемы текста: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1983. Вып. 217. С. 50-58.
107. Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине ХХ века (опыт парадигмального анализа) // Язык и культура конца ХХ века. М.: Рос. акад. наук, Ин-т языкознания Рос. акад. наук, 1995. С. 144-238.
108. Кубрякова E.С. Части речи с когнитивной точки зрения. М.: РАН, 1997. 331 с.
109. Кубрякова Е.С., Александрова О.В. Виды пространств текста и дискурса // Труды конф. «Категоризация мира: пространство и время». М.: Диалог-МГУ, 1997. С. 15-26.
110. Кусько К.Я. Лінгвістика тексту та її когнітивний потенціал // Іноземна філологія. Український науковий збірник. 1999. Вип. 111. С. 98-102.
111. Кусько К.Я. Текст як об’єкт дослідження у світлі наукової спадщини Ю.О. Жлуктенка // Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство. К., 2000. С. 166-170.
112. Кусько К.Я. Текстолінгвістика, текст і дискурс: актуальні та віртуальні тенденції розвитку // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. Черкаси, 2001. Вип. 24. С. 60-66.
113. Кусько К.Я. Когнітивно-культурологічні концепти та дискурсні стратегії іноземномовної лінгводидакити // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах. К.: ІВЦ Держкомстату України. 2003. Вип. 7. С. 3-14.
114. Кусько К.Я. Когнітивно-дискурсний потенціал інформаційного трансферу // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Харків: константа, 2004. № 635. С. 91-93.
115. Кусько К.Я. Текст, дискурс та інтердискурс: функціональна сфера, сутність, прагматика // Мовні і концептуальні картини світу. К., 2004: Видавничий Дім Дмитра Бураго. Вип. 14. Книга 1. С. 230-234.
116. Кусько К.Я. Політичний дискурс в системі фреймових технологій. // Іноземно мовна комунікація: здобутки і перспективи. Зб. наук. праць. Тернопіль, 2006. С. 29-31.
117. Кусько К.Я. Фрейми в концептосфері політичного дискурсу // Вербальні та невербальні особливості дискурсу різножанрової типології. Зб. наук. праць. Львів, 2006. С. 3-20.
118. Кухаренко В.А. Практикум по стилистике английского языка: Учебное пособие. М.: Наука, 1986. 167 с.
119. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1988. 192 с.
120. Кучинская Е.А. Макрополе компаративности научного стиля в современном английском языке (подстиль точных наук): Дис. канд. филол. наук. Минск: Минский гос. пед. ин-т иностр. яз., 1992. 136 с.
121. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов // Новое в зарубежной лингвистике. 1988. Вып. ХХІІІ. С. 12-51.
122. Левицький В.В. Основи германістики: Навчальний посібник. Вінниця: Нова книга, 2006. 528 с.
123. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы, эмоции // Психология эмоций. Тексты. М.: Моск. гос. ун-т, 1984. С. 162-171.
124. Листрова-Правда Ю.Т. Концепт БОГ в языковом сознании русского народа // Методологические проблемы когнитивной лингвистики. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 2001. С. 93-102.
125. Лихачев Д.С. Концептосфера русского языка // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста: Антология. М.: Academia, 1997. C. 280-287.
126.