Лютіков Павло Сергійович. Юридичні особи як суб'єкти адміністративного права

brief description

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

УДК 342.98 (477)

ЛЮТІКОВ ПАВЛО СЕРГІЙОВИЧ

ЮРИДИЧНІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
Коломоєць Тетяна Олександрівна,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

Запоріжжя – 2013
Зміст
Стор.
ВСТУП ......................................................................................................... 4
Розділ 1. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ ЯК ОСОБЛИВА СФЕРА ОБ’ЄКТИВІЗАЦІЇ УЧАСТІ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ …………………………………………………………………………………… 17
1.1. Трансформація предмету адміністративного права та його складових як сфери об’єктивізації участі юридичних осіб ............................. 17
1.2. Вчення про юридичну особу як суб’єкта адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки: основні етапи та їх характеристика …............................................................................................ 89
Висновки до розділу 1 ……………………………………….……….... 132
Розділ 2. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ ЯК СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ……………………………………………………………...…………137
2.1. Поняття та ознаки юридичної особи як суб’єкта адміністративного права …………………….................................................................................... 137
2.2. Адміністративно-правовий статус юридичних осіб та адміністративна правосуб’єктність як його основа ....................................... 178
2.3. Класифікація юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права. Система юридичних осіб ....................................................................... 212
Висновки до розділу 2 …………………………………………………. 240
Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕТЕРМІНУЮЧИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ ……………………..… 248
3.1. Особливості реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінуючих юридичних осіб ..................... 248
3.2. Особливості реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності ………..................................................................................... 283
Висновки до розідлу 3 …………………………………………………. 302
Розділ 4. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДЕТЕРМІНОВАНИХ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ В АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ ……………………….. 308
4.1. Особливості реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб (крізь призму їх взаємодії з детермінуючими юридичними особами) ..................................... 308
4.2. Особливості адміністративної відповідальності детермінованих юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права ................................. 339
4.3. Концептуальні засади реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичних осіб ……………………..358
Висновки до розділу 4 …………………………………………………. 364
ВИСНОВКИ............................................................................................ 366
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................... 372
ДОДАТКИ ……………………………………………………………... 428

ВСТУП

Актуальність теми. Успішне та системне реформування галузі адміністративного права, що відбувається сьогодні в нашій державі, є неможливим без створення нової адміністративно-правової доктрини, головним завданням якої є забезпечення спрямованості адміністративного права на пріоритет прав фізичних і юридичних осіб, забезпечення дотримання конституційних принципів у всіх без винятку сферах суспільного життя та остаточна відмова від застарілих догм радянського адміністративного права, яке було орієнтоване, перш за все, на задоволення потреб держави.
Такий розвиток та трансформаційні процеси адміністративно-правової науки вимагають якісно нових, зорієнтованих на утвердження принципу верховенства права, підходів до дослідження проблематики інститутів публічного адміністрування, суб’єктного складу адміністративно-правових відносин, проблем державної служби, різних аспектів адміністративного та судового порядку оскарження рішень, дій та бездіяльності суб’єктів публічної адміністрації та їх посадових осіб тощо. Такі обставини стали передумовою для перегляду не тільки сутності адміністративного права, а й його предмету та методу. Безумовно, це справило вплив не тільки на систему суб’єктів адміністративного права, яка має тенденції до збільшення кількості її елементів, але й на засади та підходи наукового дослідження цієї проблематики. Тому, беззаперечним є той факт, що суттєвого значення набувають питання аналізу правого статусу суб’єктів адміністративного права, в тому числі й переосмислення їх ролі та значення саме в сучасних реаліях та у найближчому майбутньому.
В різні історичні періоди становлення та розвитку адміністративно-правової доктрини проблематика суб’єктного складу адміністративного права привертала увагу багатьох вчених-юристів. Зокрема, цими питаннями займалися В.Б. Авер’янов, Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, В.М. Бевзенко, М.М. Биргеу, Ю.П. Битяк, М.Ю. Віхляєв, Н.В. Галіцина, В.В. Галунько, В.М. Гаращук, В.М. Горшенев, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, І.С. Гриценко, А.А. Довгополик, Є.В. Додін, О.О. Дьомін, Ю.А. Дорохіна, Д.М. Лук’янець, А.І. Єлістратов, О.Ф. Євтихієв, О.Т. Зима, О.Є. Луньов, С.В. Ківалов, В.Л. Кобалевський, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.В. Конопльов, С.Ф. Константінов, М.В. Костів, О.В. Кузьменко, Т.О. Мацелик, Р.С. Мельник, В.І. Олефір, А.В. Пасічник, Н.Г. Саліщева, В.Ф. Сіренко, І.Й. Слубський, Ю.М. Старілов, С.С. Студенікін, М.С. Студенікіна, Ю.О. Тихомиров, О.В. Шоріна, В.Є. Чіркін, О.М. Якуба, Ц.А. Ямпольська та інші.
У поле наукового пошуку згаданих вчених-юристів, як правило, потрапляли певні суб’єкти, їх групи, узагальнена характеристика всієї сукупності суб’єктів адміністративного права тощо. Однак, на жаль, лише в окремих роботах приділялась достатня увага проблематиці, пов’язаній з участю юридичних осіб чи окремих їх різновидів в тих чи інших адміністративно-правових відносинах (зокрема, праці Н.В. Галіциної, Є.Є. Додіної, Ю.А. Дорохіної, Д.М. Лук’янця, О.Т. Зими, Т.О. Коломоєць, М.В. Костіва, А.В. Пасічника, І.Й. Слубського та інших), однак комплексно питання адміністративно-правового статусу юридичних осіб та їх місця в загальній системі суб’єктів адміністративного права, ґрунтовно не вивчались, у зв’язку з чим, варто констатувати відсутність в адміністративно-правовій доктрині загальновизнаних або бодай уніфікованих підходів до розкриття вказаної проблематики.
Враховуючи це, а також практику правозастосування, можна стверджувати, що назріла необхідність у прийнятті комплексного програмного акту, що не тільки визначив би наукові та теоретичні засади інституту юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права, але й на підставі розроблених та уніфікованих наукових положень, передбачив би загальні вектори реформування та розвитку адміністративного законодавства про юридичну особу. У цьому контексті варто зазначити, що за даними Державної служби статистики України кількість зареєстрованих юридичних осіб станом на 01 січня 2013 р. становила 1 287 570 осіб, а станом на 01 березня 2013 р. їх кількість зросла до 1 291 646. Разом з тим, аналіз сфери публічного адміністрування, узагальнення правозастосовчої практики та тенденцій у законотворчій діяльності, а також вищевказаної мільйонної кількості зареєстрованих юридичних осіб свідчить про те, що ці суб’єкти у вигляді різноманітних органів публічної адміністрації, державних підприємств і установ, приватних суб’єктів господарювання та підприємництва, організацій та громадських об’єднань є найактивнішими учасниками всього комплексу адміністративних правовідносин.
Таким чином, враховуючи викладене, дослідження юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права та визначення на підставі наукового базису концептуальних векторів розвитку вітчизняного законодавства у цій сфері набуває надзвичайної актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2011-2014 рр., комплексного наукового проекту «Дослідження основних напрямків реформування законодавства України в контексті глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U008532). Крім того, тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до адміністративного законодавства та має безпосереднє відношення до Концепції адміністративної реформи в Україні, впровадженої Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810, відповідає Пріоритетним напрямам розвитку правової науки в Україні на 2011-2015 рр., затвердженим постановою Загальних зборів НАПрН України від 24 вересня 2010 р.
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці концептуальних засад реформування адміністративно-правового статусу та системи юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права та обґрунтуванні на цій основі необхідності удосконалення нормативно-правового забезпечення у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні задачі:
 окреслити предмет адміністративного права, як сфери об’єктивізації участі юридичних осіб, його складових та їх трансформацію в історичній ретроспективі;
 встановити та охарактеризувати основні етапи формування сучасної наукової думки про юридичну особу як суб’єкта адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки;
 визначити поняття та ознаки юридичної особи як суб’єкта адміністративного права;
 поглибити сучасні наукові дослідження проблематики адміністративно-правового статусу юридичних осіб та адміністративної правосуб’єктності як його основи;
 здійснити класифікацію юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права та визначити систему юридичних осіб – суб’єктів адміністративного права;
 охарактеризувати особливості реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінуючих юридичних осіб;
 окреслити характерні риси реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;
 визначити, крізь призму взаємодії з детермінуючими юридичними особам, специфіку реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб;
 окреслити особливості адміністративної відповідальності детермінуючих юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права;
 виробити конкретні пропозиції теоретичного та практичного характеру, спрямовані на удосконалення нормативного закріплення інституту юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані із нормативним закріпленням адміністративно-правового статусу юридичних осіб та їх участю в адміністративних правовідносинах.
Предмет дослідження становлять юридичні особи як суб’єкти адміністративного права.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлене системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2, 4), зокрема з’ясовано сутність термінів «предмет адміністративного права» (підрозділ 1.1), «юридична особа як суб’єкт права» та «юридична особа як суб’єкт адміністративного права» (підрозділ 2.1), «адміністративно-правовий статус юридичних осіб» та «адміністративна правосуб’єктність юридичних осіб» (підрозділ 2.2), «система юридичних осіб», «детермінуючі юридичні особи» та «детерміновані юридичні особи» (підрозділ 2.3), «державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (підрозділ 4.1), «ліцензійно-дозвільні процедури», «контрольно-наглядові процедури», «адміністративний договір» (підрозділ 4.1). За допомогою історично-правового методу встановлено історіографію вчення про юридичну особу як суб’єкта адміністративного права, виявлено зв’язок минулого і сьогодення (підрозділ 1.2). Методи моделювання, аналізу та синтезу були використані для розробки пропозицій щодо удосконалення законодавства (підрозділи 2.1-2.3, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2). Метод групування та системно-структурний підхід допомогли з’ясувати внутрішню структуру системи юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права, класифікацію різновидів юридичних осіб (підрозділ 2.3). Потенціал соціологічного методу щодо з’ясування думки фахівців-практиків стосовно проблеми, яка досліджується (підрозділи 3.1, 3.2, 4.1, 4.2). Специфіка досліджуваного об’єкту, його комплексний характер передбачає застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії й практики, поєднання критичного і раціонального, порівняльно-ретроспективного, єдності логічного та системного підходів.
Нормативною базою дисертації є Конституція України, законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.
Емпіричну основу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані Державною службою статистики України, Генеральною прокуратурою України та іншими органами публічної адміністрації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим монографічним дослідженням, у якому комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, врахуванням здобутків вітчизняної та російської адміністративно-правової науки розкрито сутність, основні риси, адміністративно-правовий статус, систему юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права. В результаті проведеного дослідження визначено загальні тенденції розвитку вказаного інституту адміністративного права та сформульовано концептуально нові напрями удосконалення законодавства у цій сфері, що запропоновані здобувачем особисто. Основні з них такі:
– отримали подальший розвиток теоретичні положення щодо визначення предмету адміністративного права, під яким запропоновано розуміти сукупність врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що виникають під час діяльності публічної адміністрації, в тому числі, під час процедур надання її органами адміністративних послуг та укладання адміністративних договорів, оскарження рішень, дій та бездіяльності органів публічної адміністрації та її посадових осіб в адміністративному порядку, відносини, що виникають у сфері публічної служби, під час застосування заходів адміністративного запобігання, заходів адміністративного припинення, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил та вимог, встановлених органами публічної адміністрації і дотримання яких контролюється цими органами;
– вперше визначено історіографію дослідження юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права крізь призму становлення адміністративно-правової науки. Зокрема, встановлено, що процес доктринального дослідження суб’єктів адміністративного права, в тому числі і юридичних осіб, можна поділити на декілька самостійних етапів, загальний аналіз яких дозволяє виявити чітку тенденцію розвитку наукових вчень з порушеної проблематики, яку умовно можна порівняти з коливальним процесом, який відображає початкову поширеність використання терміну «юридична особа» із поступовою відмовою від нього та подальшим еволюційним поверненням цієї дефініції до термінологічного ряду адміністративно-правової науки та класифікації суб’єктів адміністративного права;
– вперше сформульовано визначення юридичної особи як суб’єкта адміністративного права із визначенням її ознак. До характеристик юридичної особи як суб’єкта адміністративного права віднесено: встановлений законодавством порядок створення та державної реєстрації юридичних осіб; адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність як властивості адміністративної правосуб’єктності юридичної особи; участь юридичних осіб в адміністративних правовідносинах, як правило, опосередковується реалізацією публічного інтересу, зокрема його захистом, забезпеченням тощо; здатність юридичної особи бути позивачем та відповідачем в адміністративному суді (адміністративна процесуальна правосуб’єктність); організаційна єдність юридичної особи; організаційно-правова форма;
– отримали подальший розвиток наукові положення щодо визначення адміністративно-правового статусу юридичних осіб та його складових елементів, у зв’язку з чим доведено, що структуру адміністративно-правового статусу юридичних осіб становлять такі елементи: адміністративна правосуб’єктність (адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність, складовою якої є адміністративна деліктоздатність); суб’єктивні права та обов’язки юридичної особи, закріплені нормами адміністративного права (компетенція, повноваження);
– вперше базовим критерієм класифікації юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права визначено обсяг їх адміністративно-правового статусу, що зумовлює їх роль та місце в адміністративно-правових відносинах, а саме здатність юридичної особи детермінувати адміністративно-правовий статус інших юридичних осіб за допомогою форм та методів публічного адміністрування. На підставі цього обґрунтовано думку про те, що юридичних осіб, які мають здатність впливати на адміністративно-правовий статус та визначати межі адміністративної правосуб’єктності інших, слід називати юридичними особами, які детермінують адміністративно-правовий статус інших, а тих, що піддаються такому впливу – юридичними особами, чий статус детермінується, або детермінуючими та детермінованими юридичними особами відповідно; визначено систему юридичних осіб – суб’єктів адміністративного права як побудовану на стійких взаємозв’язках внутрішнього і зовнішнього характеру, що встановлюються в сфері публічного адміністрування, розгалужену сукупність детермінуючих та детермінованих юридичних осіб, які, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, взаємодіють між собою з метою забезпечення та захисту публічного інтересу;
– удосконалено наукові підходи з окреслення характерних рис реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінуючих юридичних осіб;
– удосконалено характеристику особливостей реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб під час застосування заходів адміністративного примусу та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності;
– удосконалено наукові положення щодо визначення особливостей реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб, а саме крізь призму їх взаємодії з детермінуючими юридичними особам;
– одержали подальший розвиток наукові підходи щодо визначення засад адміністративної відповідальності детермінуючих юридичних осіб. При цьому запропоновано пропозиції та рекомендації з реформування адміністративно-деліктного законодавства, що визначає засади відповідальності юридичних осіб, а також інших питань їх участі в адміністративно-деліктних відносинах;
– вперше обґрунтована необхідність розробки та прийняття Концепції реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу, метою якої є уніфікація як доктринальних, так і законодавчих положень про юридичну особу, що дозволить планомірно, без попереднього непродуманого революційного перетворення, поетапно лише на підставі чітко виписаної так званої «дорожньої карти», здійснити реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес, і використовуються:
– у науково-дослідній сфері для подальшої розробки теорії суб’єктів адміністративного права, подальших наукових досліджень, спрямованих на визначення місця і ролі юридичних осіб в системі суб’єктів адміністративного права (акт впровадження Донецького юридичного інститут МВС України від 18 березня 2013 р., акт впровадження юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка від 08 квітня 2013 р.);
– у правотворчості для визначення основних напрямів розвитку адміністративного законодавства про юридичну особу (акт впровадження у законотворчу діяльність Верховної Ради України від 08 липня 2013 р., акт впровадження Запорізької міської ради від 18 березня 2013 р.);
– у правозастосовчій діяльності для покращення діяльності суб’єктів публічного адміністрування, пов’язаної із застосуванням норм адміністративного права, що визначають статус юридичних осіб (акт впровадження Запорізької обласної ради від 26 листопада 2012 р., акт впровадження Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 14 лютого 2013 р., акт впровадження Розівської районної державної адміністрації Запорізької області від 17 грудня 2012 р., акт впровадження Запорізької торгово-промислової палати від 27 березня 2013 р., акт впровадження Херсонського окружного адміністративного суду від 20 березня 2013 р., акт впровадження Державної податкової інспекції Красногвардійського району м. Дніпропетровська від 11 квітня 2013 р.);
– у навчальному процесі для підготовки лекцій, навчальних посібників, а також підручників з дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративний судочинство України», «Адміністративна відповідальність» «Юридична діяльність підприємств та установ», «Сучасні проблеми адміністративного права та процесу» (акт впровадження Одеського національного університету імені І.І. Мечникова від 18 березня 2013 р., акт впровадження Харківського національного університету внутрішніх справ від 22 березня 2013 р.; акт впровадження Кримського економіко-правового інституту Міжнародного гуманітарного університету від 25 березня 2013 р., акт впровадження Економіко-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія» від 26 березня 2013 р., акт впровадження Навчально-наукового інституту земельних ресурсів та правознавства Національного університету біоресурсів і природокористування Кабінету Міністрів України від 28 березня 2013 р., акт впровадження Бердянського інституту державного та муніципального управління КПУ від 25 жовтня 2012 р., акт впровадження Юридичного інституту Національного авіаційного університету від 13 лютого 2013 р.).
Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано дисертантом самостійно, з використанням новітніх здобутків вітчизняної та російської науки адміністративного права, усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співавторстві опубліковано науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України (2009 р.) (здобувачу належать коментарі до статей 50-52, 60-61 глави 5 розділу ІІ «Учасники адміністративного процесу»), опубліковано навчальний посібник «Адміністративне судочинство» (2009 р.) (здобувач підготував розділ 3 «Загальні засади адміністративного судочинства України»), опубліковано навчальний посібник «Словник базової термінології з адміністративного права» (2010 р.) (здобувач розробив термінологію від слів на літеру «Т» до літери «Я»), навчальний посібник «Адміністративна відповідальність» (2011 р.) (здобувачем підготовлено підрозділ 1.4 «Адміністративна відповідальність юридичних осіб»), навчальний посібник «Адміністративне право України» (2012 р.) (здобувач підготував підрозділи 3 «Адміністративно-правовий статус інших органів публічної адміністрації» та 4 «Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади України» розділу 2 «Суб’єкти адміністративного права»), наукові статті − «Сучасна система суб’єктів тлумачення норм адміністративного законодавства: аналіз основних складових» (здобувачем проаналізовано відповідні повноваження юридичних осіб як складових вказаної системи суб’єктів тлумачення); «Адміністративно-юрисдикційний процес – сфера об’єктивізації участі особи у відносинах із органами публічної адміністрації (доктринальний аналіз проблемних питань)» (здобувачем з’ясовано місце та роль органів публічної адміністрації у відповідних взаємовідносинах); «Органи місцевого самоврядування як особливий різновид колективних суб’єктів адміністративного права» (здобувачем охарактеризовано адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування як юридичних осіб); «Адміністративна правосуб’єктність юридичних осіб як основа їх адміністративно-правового статусу: теоретико-правовий аналіз (здобувачем проаналізовано адміністративну правосуб’єктність юридичних осіб); тези доповідей на конференції» – «Актуальные вопросы толкования административного законодательства (в аспекте административной деликтоспособности юридических лиц)».
У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного та господарського права Запорізького національного університету. Основні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на п’ятнадцяти всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Національні інтереси та проблеми правової системи України» (м. Одеса, 2011 р.), «Перспективы оптимизации административного процесса» (Російська Федерація, м. Москва, 2011 р.), «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Запоріжжя, 2011 р.), «Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку» (м. Київ, 2011 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2010 р.), «Актуальные проблемы публичного права в России и за рубежом» (Російська Федерація, м. Москва, 2011 р.), «Актуальні питання сучасної юридичної науки» (м. Харків, 2011 р.), «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (м. Київ, 2011 р.), «Актуальні проблеми адміністративного права та процесу» (м. Донецьк, 2012 р.), «Актуальные проблемы профилактики наркомании и противодействия правонарушениям в сфере легального и нелегального оборота наркотиков» (Російська Федерація, м. Красноярськ, 2012); «Головні напрями систематизації та вдосконалення законодавства України» (м. Київ, 2012 р.), «Инновационная Россия: вызовы, цели, приоритеты» (Російська Федерація, м. Єкатеринбург, 2012 р.), «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 2013 р.), «Право, суспільство і держава: форми взаємодії» (м. Київ, 2013 р.), «Молода наука – 2013» (м. Запоріжжя, 2013 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображені в монографії, у одному науково-практичному коментарі, підготовленому у складі авторського колективу, чотирьох навчальних посібниках у співавторстві, 25 наукових статтях, 23 з яких опубліковано у вітчизняних наукових фахових виданнях, 2 – у зарубіжних наукових виданнях, одне з яких включено до переліку фахових, та 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – розкриття сутності, основних рис, адміністративно-правового статусу, системи юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права. Основним завданням дослідження було обґрунтування теоретичних положень і формулювання напрямів удосконалення законодавства в цій сфері з конкретними пропозиціями та рекомендаціями. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
1. Обґрунтовано, що предмет адміністративного права – це сукупність врегульованих нормами адміністративного права суспільних відносин, що виникають під час діяльності публічної адміністрації, в тому числі під час процедур надання її органами адміністративних послуг та укладання адміністративних договорів, оскарження рішень, дій та бездіяльності органів публічної адміністрації та її посадових осіб в адміністративному порядку, відносин, що виникають у сфері публічної служби, під час застосування заходів адміністративного запобігання, заходів адміністративного припинення, а також притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил та вимог, які встановлені органами публічної адміністрації і дотримання яких контролюється цими органами.
2. Зроблено висновок про те, що процес доктринального дослідження суб’єктів адміністративного права, в тому числі юридичних осіб, можна поділити на декілька самостійних етапів: 1) дореволюційний період ( з кін. ХІХ ст. до 1917 р.); 2) період з 1917 р. до кінця 30 рр. ХХ ст. 3) радянський період розвитку адміністративно-правової науки (40-80 рр. ХХ ст.); 4) сучасний етап доктринального дослідження юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права (з 1991р. і до сьогодні). Загальний аналіз вказаних етапів дозволяє виявити чітку тенденцію розвитку наукових вчень із порушеної проблематики, яку умовно можна порівняти з коливальним процесом, який відображає початкову поширеність використання терміну «юридична особа» із поступовою відмовою від нього та подальшим еволюційним поверненням цієї дефініції до термінологічного ряду адміністративно-правової науки та класифікацій суб’єктів адміністративного права.
3. Встановлено, що для сучасної адміністративно-правової літератури виокремлення в якості суб’єктів адміністративного права саме юридичних осіб (із використанням відповідного терміна) не є домінуючим і досі, хоча останнім часом в окремих авторських системах класифікацій суб’єктів адміністративного права юридичні особи виокремлюються в якості самостійних суб’єктів. Разом з тим доведено, що юридичні особи у вигляді різноманітних органів публічної адміністрації, приватних підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань є активними учасниками всього комплексу адміністративних правовідносин, що визначають їх провідну роль у вказаній групі правовідносин, урегульованих нормами адміністративного права, що зумовлює необхідність наукового дослідження інституту юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права, окремих різновидів юридичних осіб, засад їх участі в різноманітних адміністративно-правових відносинах з окресленням особливостей прояву їх адміністративно-правового статусу.
4. Обґрунтовано положення про те, що юридична особа як суб’єкт адміністративного права – це суб’єкт адміністративних правовідносин, який має відповідну організаційно-правову форму (підприємство, об’єднання підприємств, товариство, організація, установа, заклад, орган тощо) будь-якої форми власності, що створений та зареєстрований у встановленому законом порядку, володіє необхідним обсягом адміністративної правоздатності та дієздатності, діяльність якого у сфері адміністративного права, як правило, опосередкована забезпеченням, реалізацією та захистом публічного інтересу.
5. Доведено, що адміністративно-правовий статус юридичних осіб – це комплекс закріплених нормами адміністративного права суб’єктивних прав і обов’язків юридичних осіб, що реалізуються ними у сфері публічного адміністрування, зміст яких обумовлюється обсягом та характером адміністративної правосуб’єктності вказаних суб’єктів. Структуру адміністративно-правового статусу юридичної особи складають: адміністративна правосуб’єктність (адміністративна правоздатність та адміністративна дієздатність, складовою якої є адміністративна деліктоздатність); суб’єктивні права та обов’язки юридичної особи, закріплені нормами адміністративного права (компетенція, повноваження).
6. У зв’язку з тим, що базовим критерієм класифікації юридичних осіб як суб’єктів адміністративного права визначено обсяг їх адміністративно-правового статусу, а саме здатність юридичної особи детермінувати адміністративно-правовий статус інших юридичних осіб за допомогою форм та методів публічного адміністрування, обґрунтовано думку про те, що юридичних осіб, які мають здатність впливати на адміністративно-правовий статус та визначати межі адміністративної правосуб’єктності інших, слід називати юридичними особами, які детермінують адміністративно-правовий статус інших, а тих, що піддаються такому впливу – юридичними особами, чий статус детермінується, або детермінуючими та детермінованими юридичними особами відповідно.
7. Встановлено, що серед детермінуючих юридичних осіб можна виокремити систему органів виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, інші органи публічної адміністрації, що мають особливі детермінуючі повноваження (Національний Банк України, органи прокуратури, суди тощо). У свою чергу, детермінованих юридичних осіб умовно можна поділити на кілька груп: 1) приватні підприємства, господарські товариства, об’єднання підприємств та інші юридичні особи приватного права, окрім громадських об’єднань; 2) державні, казенні, комунальні підприємства, установи, організації, заклади та інші юридичні особи публічного права, що не мають детермінуючих повноважень; 3) громадські об’єднання (асоціації, політичні партії, спілки, товариства, організації, союзи, палати тощо); 4) органи самоорганізації населення, що мають статус юридичних осіб, та інші суб’єкти.
8. На підставі аналізу адміністративно-правового статусу органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, органів прокуратури, суду та Національного банку України (детермінуючих юридичних осіб), у тому числі огляду їх повноважень, які надають їм правову можливість здійснювати вплив на статус інших суб’єктів, серед найбільш загальних особливостей реалізації адміністративно-правового статусу детермінуючих юридичних осіб у сфері публічного адміністрування виділено такі:
• порядок створення та реєстрація, ліквідація та реорганізація вказаних детермінуючих юридичних осіб закріплюється Конституцією України, спеціальним галузевим законодавством, що визначає засади діяльності органів публічної адміністрації (в тому числі підзаконними нормативно-правовими актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, актами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади тощо);
• момент виникнення адміністративної правоздатності та дієздатності окремих детермінуючих юридичних осіб не завжди співпадає у часі (зокрема, адміністративна дієздатність центральних органів виконавчої влади, який було утворено шляхом реорганізації іншого органу, наступає лише з моменту набрання чинності відповідного розпорядчого акту Кабінету Міністрів України, тобто на наступних стадіях легалізації органу, а саме після його державної реєстрації та набуття адміністративної правоздатності);
• наявність у вказаних юридичних осіб повноважень, які передбачають їх здатність детермінувати адміністративно-правовий статус інших юридичних осіб;
• такі суб’єкти змінюють адміністративно-правовий статус інших юридичних осіб у випадку притягнення юридичної особи до відповідальності чи в межах застосування інших заходів державного примусу, шляхом реалізації дискреційних повноважень під час реєстраційно-дозвільних процедур, а також шляхом укладання адміністративних договорів (про делегування повноважень, розподіл компетенції, про взаємодію й співробітництво тощо).
Серед особливостей реалізації адміністративно-правового статусу в сфері публічного адміністрування детермінованих юридичних осіб виділено такі:
• детерміновані юридичні особи зазнають впливу з боку уповноважених суб’єктів на свій адміністративно-правовий статус та його обсяг під час державної реєстрації, ліцензійно-дозвільних, контрольно-наглядових та атестаційних процедур;
• особливою формою участі в публічному адмініструванні детермінованих юридичних осіб є інститут адміністративного договору, що дозволяє на принципах відносної рівності з детермінуючими юридичними особами забезпечувати реалізацію ними публічного інтересу;
• окремі різновиди детермінованих юридичних осіб (асоціації органів місцевого самоврядування, інші громадські об’єднання, органи самоорганізації населення) також можуть брати участь у здійсненні публічного адміністрування через застосування специфічних форм реалізації публічного інтересу та форм взаємодії з детермінуючими юридичними особами.
9. На підставі аналізу зразків перспективного законодавства, узагальнення думок вчених-адміністративістів запропоновано на рівні кодифікованого адміністративно-деліктного акта не лише передбачити засади адміністративної відповідальності юридичних осіб, а й чітко визначити вину юридичної особи, стягнення, що можуть бути застосовані до такого суб’єкту, систему юрисдикційних органів, які будуть уповноважені на розгляд справ про адміністративні проступки, вчинені юридичною особою, та узгодити вказані положення з нормативно-правовими актами, що встановлюють адміністративно-правовий статус органів публічної адміністрації, в тому числі й їх повноваження щодо накладання адміністративних стягнень.
10. У результаті акумулювання всіх запропонованих в цьому дослідженні векторів реформування інституту юридичних осіб у системі вітчизняного адміністративного права із конкретними пропозиціями до діючого законодавства в цій сфері запропоновано приблизний варіант структури та найбільш загальних і важливих положень Концепції реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу. Загальною метою Концепції є уніфікація як доктринальних, так і законодавчих положень про юридичну особу, що дозволить планомірно, без попередньо непродуманого, революційного перетворення, поетапно, лише на підставі чітко виписаної так званої «дорожньої карти» здійснити реформування вітчизняного адміністративного законодавства про юридичну особу. Строк такого реформування повинен становити не менше п’яти років, а конкретні, передбачені Концепцією реформи мають здійснюватися послідовно та з дотриманням встановлених строків реалізації конкретного заходу.