Макарова, Олена Василівна. Правовий нігілізм : теоретико-правовий аспект

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Макарова Олена Василівна

УДК 34.01:329.286 (043.3)

ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Шемшученко Юрій Сергійович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАН України

Київ – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА ІСТОРИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ . . . . . . . . 13
1.1. Поняття та форми прояву правового нігілізму . . . . . . . . . 13
1.2. Ґенеза явища правового нігілізму . . . . . . . . . . . . . . 25
Висновки до першого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
РОЗДІЛ 2. ДЕФОРМАЦІЯ ПРАВОСВІДОМОСТІ ТА ІНШІ ПРИЧИНИ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ . . . . . . . . . . . . 53
2.1. Деформація правосвідомості як фактор правового нігілізму . . . 53
2.2. Інші соціальні причини поширення правового нігілізму . . . . 63
Висновки до другого розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ПОДОЛАННЯ ПРАВОВОГО НІГІЛІЗМУ В УКРАЇНІ . . . . . 87
3.1. Поняття організаційно-правового механізму подолання правового нігілізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
87
3.2. Загальнодержавні заходи подолання правового нігілізму . . . . 96
3.3. Правова освіта і правове виховання як необхідні умови формування правосвідомості та правової культури громадян . . . . 112
3.4. Роль сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладів у подоланні правового нігілізму . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
129
Висновки до третього розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . 152
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . 160
ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

ВСТУП
Актуальність теми. Відповідно до Конституції Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Однак це скоріше наміри, ніж об’єктивна реальність. Про це свідчить наявність кризових явищ в політичній, соціальній, економічній та інших сферах суспільного життя, високий рівень злочинності та правопорушень у країні тощо.
Домінуванню права в усіх сферах суспільного життя, підвищенню рівня духовних і моральних цінностей особи, забезпеченню гарантованих міжнародним і національним законодавством стандартів прав та свобод людини і громадянина істотно заважає правовий нігілізм, який набув значного поширення в нашій державі і має негативну тенденцію на найближчу перспективу. На протидію цій тенденції і спрямована дана дисертаційна робота.
Одним із важливих факторів, який вплинув на вибір теми дослідження, є також необхідність нагального вирішення таких проблем, як криміналізація суспільства, корупція, порушення прав та свобод людини і громадянина, різноманітні форми прояву деформації правосвідомості (правовий інфантилізм, правовий ідеалізм, правовий фетишизм, правовий конформізм, правовий дилетантизм, правова демагогія та „переродження” правосвідомості), занепад духовних і моральних цінностей, нестабільність і недосконалість національного законодавства, дефіцит поваги до органів державної влади з боку громадян та інші деструктивні явища сьогодення. Адже правова держава та різноманітні прояви деформації правосвідомості – явища несумісні.
Про значне поширення правового нігілізму в Україні свідчать також високі показники рівня загальної злочинності, яка, незважаючи на зниження її рівня протягом останніх років, у 2009 р. значно зросла (з 384,4 тис. злочинів у 2008 р. до 434,7 тис. злочинів у 2009 р.). Гострою залишається також проблема високого рівня злочинності неповнолітніх (15,7 тис. злочинів – 2008 р., 15,4 тис. злочинів – 2009 р.), однією з основних причин якої є, насамперед, недостатній рівень здійснення педагогами правоосвітньої та правовиховної діяльності. Тому однією з передумов протидії та подолання правового нігілізму є здійснення превентивних і правоосвітніх заходів з метою підвищення рівня правосвідомості та правової культури суспільства в цілому й молоді зокрема. Зазначене зумовлює необхідність дослідження проблем, пов’язаних із поширенням правового нігілізму та визначенням заходів протидії цьому явищу.
Питання, пов’язані з виникненням та поширенням правового нігілізму, вивчалися багатьма філософами та правниками. Ними розглядалися різноманітні антиправові явища дійсності, питання, пов’язані з усвідомленням необхідності та цінності права в суспільному житті, проблеми низького рівня правової культури громадян тощо. Однак актуальність проблеми правового нігілізму, особливо останнім часом, стала причиною підвищеної уваги до неї з боку вітчизняних науковців, серед яких відзначимо роботи О.В. Волошенюка, Г.В. Тригубенко та В.В. Чернєя.
Проте теоретико-методологічні підходи до формування організаційно-правового механізму подолання цього явища ще недостатньо опрацьовані в юридичній науці. На сьогодні відсутні загальнотеоретичні комплексні дослідження проблем правового нігілізму, інших форм деформації правосвідомості й системи дієвих заходів правового виховання населення та протидії правовому нігілізму. Це свідчить про актуальність обраної теми дослідження, його важливе як теоретичне, так і практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як планове дослідження в рамках науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом „Дослідження проблем гуманітарних наук” (ініціативна тематика; протокол № 5 засідання Вченої ради університету від 27 січня 2005 р.).
Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 1 лютого 2007 р. (протокол № 6) та включена до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2007 р.) (Академія правових наук України, м.Харків, 2008).
Питання, що розглядаються в роботі, мають практичне значення для реалізації Програми правової освіти населення України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. № 366, Національної програми правової освіти населення, затвердженої Указом Президента України від 18 жовтня 2001 р. № 992/2001, Національної програми виховання дітей та учнівської молоді в Україні від 1 липня 2004 р. № 1-7/6-98, Засад державної політики України в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. № 757-XIV, Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007–2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування сутності поняття правового нігілізму, який негативним чином впливає на становлення України як демократичної, правової, соціальної держави, а також розроблення організаційно-правового механізму подолання нігілістичних проявів у суспільстві.
Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:
– сформулювати авторське визначення правового нігілізму та розробити класифікацію форм прояву досліджуваного соціально-юридичного феномену;
– розглянути ґенезу та розвиток явища правового нігілізму в історії Української держави та суспільства в цілому;
– визначити основні і додаткові причини та умови поширення правового нігілізму за сучасних умов розвитку Української держави;
– визначити найбільш ефективні та результативні правовиховні заходи, спрямовані на подолання різних форм деформації правосвідомості, в тому числі правового нігілізму;
– визначити роль сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладів у подоланні проявів правового нігілізму серед неповнолітніх;
– сформулювати пропозиції та рекомендації, спрямовані на запобігання правовому нігілізму законодавчими засобами;
– запропонувати організаційно-правовий механізм подолання правового нігілізму.
Об’єктом дослідження є негативні прояви правосвідомості громадян України та їх вплив на правові відносини.
Предметом дослідження є правовий нігілізм як негативний соціально-юридичний феномен та заходи його подолання.
Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано на основі загальнонаукових та спеціально-наукових методів. Історичний метод надав змогу дослідити, яким чином відсутність демократичних традицій під час становлення і розвитку Української держави у складі інших держав вплинула на формування правової культури та правосвідомості громадян. За допомогою порівняльного методу встановлено відмінності між профілактично-виховною діяльністю в Україні та країнах Західної Європи, Сполучених Штатах Америки. Завдяки спеціально-юридичному методу здійснено аналіз окремих норм Конституції України, нормативно-правових актів, які регулюють питання у сфері правової освіти населення, виховання дітей тощо. Метод сходження від абстрактного до конкретного дозволив поглибити понятійний апарат теорії держави і права, зокрема дисертантом удосконалено такі поняття, як: правовий нігілізм, деформація правосвідомості, форми прояву деформації правосвідомості, правовий інфантилізм, правовий дилетантизм, сформульовано поняття організаційно-правового механізму подолання правового нігілізму тощо. Статистичний метод використовувався при вивченні та аналізі статистичних даних правоохоронних органів щодо стану та динаміки злочинності в цілому, а також окремо злочинів економічної спрямованості, злочинності неповнолітніх в Україні. За допомогою формально-логічного методу дисертантом систематизовано і узагальнено емпіричний матеріал та обґрунтовано ряд висновків правового характеру. Аксіологічний метод дозволив визначити та обґрунтувати значення удосконалення правового виховання і навчання з метою підвищення рівня правової культури суспільства в цілому. Метод опитування (анкетування) використано з метою вивчення громадської думки населення України про роль і значення права в суспільному житті. Крім того, проведено опитування викладачів вищих навчальних закладів та вчителів загальноосвітніх шкіл з метою з’ясування рівня правової культури молоді.
Теоретичну основу дослідження становлять праці таких відомих вітчизняних і зарубіжних вчених, як: В.І. Акуленка, Б.І. Андрусишина, В.О. Безбородого, Д.М. Бойка, В.М. Братасюка, Й. Віга, О.В. Волошенюка, В.В. Головченка, І.П. Голосніченка, А.М. Гуза, С.Д. Гусарєва, Т.А. Денисової, О.С. Дьоміної, А. Ейде, О.О. Євченко, Н.М. Ємельянової, О.О. Іванова, Р.В. Каламаж, В.С. Ковальського, В.В. Копєйчикова, В.І. Коростея, В. Крауса, О.Р. Копієвської, О.Г. Кушніренка, Т.В. Лютого, М.І. Матузова, А.І. Новікова, А.Ю. Олійника, Н.М. Оніщенко, І.В. Осики, І.В. Петрової, М.К. Подберезського, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюка, Т.М. Слінька, О.Л. Слюсаренка, В.Я. Тація, Ю.М. Тодики, В.А. Туманова, Г.В. Тригубенко, В.В. Чернєя, В.Є. Чиркіна, О.Ф. Фрицького, Ю.С. Шемшученка, В.І. Шинкарука та інших.
Значну увагу в роботі дисертант приділив ідеям видатних філософів, зокрема С. К’єркегора, Ф. Ніцше, Л. Фейєрбаха, М. Шелера, А. Шопенгауера, О. Шпенглера, М. Штірнера, Ф.Г. Якобі та інших.
Емпіричну базу дослідження становлять норми чинного законодавства України, міжнародно-правові документи, офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ України, а також статистичні дані, отримані в результаті власних досліджень дисертанта:
– результати анкетування 210 вчителів середніх загальноосвітніх шкіл трьох ступенів (початкова школа, основна школа, старша школа) (середня загальноосвітня школа № 72 (м. Київ), середня загальноосвітня школа I–III ступенів № 1 (м. Яготин), середня загальноосвітня школа I–III ступенів № 2 (м. Яготин), середня загальноосвітня школа I–III ступенів № 3 (м. Яготин), Супоївська загальноосвітня школа I–III ступенів, середня загальноосвітня школа № 184 (м. Київ), Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 18 для слабочуючих дітей (м. Київ), а також педагогів вищих навчальних закладів (Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Національна академія державного управління при Президентові України);
– результати соціологічного опитування 250 респондентів різного віку, статі, рівня освіти тощо;
– результати опитування 145 випускників юридичних факультетів вищих навчальних закладів;
– вивчення практики організації профілактично-виховної роботи Великобританії, Швеції, Німеччини, Сполучених Штатів Америки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних наукових досліджень проблем правового нігілізму та механізму його подолання, зокрема через визначення ролі сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладів у підвищенні рівня правосвідомості й правової культури громадян.
Наукова новизна дисертаційної роботи конкретизується у таких положеннях та висновках:
уперше:
– досліджено прояви взаємодії форм деформації правосвідомості (правовий нігілізм, правовий ідеалізм, правовий фетишизм, правовий інфантилізм, правовий дилетантизм, правовий конформізм, правова демагогія, переродження правосвідомості) і визначено причини поширення для кожної з них;
– систематизовано фактори, що впливають на якість правового виховання та навчання неповнолітніх у загальноосвітніх навчальних закладах, до яких відносяться: фактори державного значення (економічні, соціальні); фактори в освітній сфері (професійні, а також інтенсифікація правового навчання, зміст правового виховання, недодержання принципів організації правового виховання, недостатнє інформаційне забезпечення, невиконання або неналежне виконання професійних обов’язків учителя правознавства);
– запропоновано авторське бачення ролі та значення правовиховного впливу сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладів у подоланні правового нігілізму. Визначено, що ці суб’єкти є основою правової соціалізації особистості та ключовими суб’єктами запобігання протиправної поведінки неповнолітніх, як однієї з форм прояву правового нігілізму;
– обґрунтовано доцільність прийняття Закону України „Про правову освіту”, а також розроблено концепцію його структури;
удосконалено:
– дефініції понять „нігілізм”, „правовий нігілізм”, „структура правового нігілізму”, „форми прояву правового нігілізму”, „правовий дилетантизм”, „правовий ідеалізм”, „правове виховання”, „правова освіта”, „самоосвіта” тощо з метою підвищення якості відповідного законодавства;
– систему форм прояву правового ідеалізму;
– класифікацію форм прояву правового нігілізму та принципів правового виховання;
набуло подальшого розвитку:
– механізм подолання правового нігілізму, який становить єдину систему організаційних і правових заходів, спрямованих на підвищення ролі та значення права в суспільному житті, рівня правової культури громадян з метою мінімізації проявів деформації правосвідомості;
– ідея про те, що побудова правової держави неможлива без високого рівня правової культури та правосвідомості як населення в цілому, так і правлячої еліти зокрема;
– концептуальні засади удосконалення чинного законодавства у сфері запобігання правовому нігілізму (Закони України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, „Про телебачення і радіомовлення”);
– положення про необхідність створення безперервної системи правової освіти, починаючи з дошкільних навчальних закладів із подальшим продовженням у загальноосвітніх навчальних закладах, вищих навчальних закладах тощо;
– ідея про доцільність прийняття Закону України „Про безоплатну правову допомогу” з метою реалізації гарантій прав людини у сфері доступу до правосуддя.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні положення і практичні результати є внеском у теорію держави і права та можуть бути використані у:
– науково-дослідній роботі з відповідної проблематики;
– навчальному процесі при вивченні таких навчальних курсів, як „Теорія держави і права”, „Права людини”, „Юридична психологія”, „Правові питання культурної політики” та інших, а також при підготовці відповідних підручників і навчальних посібників (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова від 14 квітня 2010 р. № 01-10/823);
– правотворчості при подальшому вдосконаленні чинного законодавства України з питань боротьби з правовим нігілізмом;
– профілактичній діяльності з метою усунення детермінант злочинності та різних фонових явищ серед неповнолітніх;
– виховній діяльності в сім’ї та загальноосвітніх навчальних закладах з метою підвищення рівня правосвідомості й правової культури дітей та молоді (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 18 для слабочуючих дітей від 1 квітня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації.
Матеріали дисертації були оприлюднені на наступних міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях:
1) Міжнародна наукова конференція “Треті юридичні читання”: Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, 25-26 квітня 2007 р. (тези опубліковано);
2) Всеукраїнська науково-практична конференція “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи”: Тернопільський національний економічний університет, 11 квітня 2008 р. (тези опубліковано);
3) III Міжнародна науково-практична конференція “Від громадянського суспільства – до правової держави”: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 24 квітня 2008 р. (тези опубліковано);
4) III Міжнародна інтернет-конференція “Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми”: Тернопільський національний економічний університет, 15 жовтня 2008 р. (тези опубліковано);
5) Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Права людини у філософському, політологічному, соціологічному та правовому вимірах”: Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 19 грудня 2008 р. (тези опубліковано);
6) I Международная научно-практическая конференция “Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы”: Одесская национальная юридическая академия, 24 апреля 2009 г.
Окремі положення дисертації використовувалися:
– при проведенні практичних занять з навчальних курсів “Теорія держави і права”, “Юридична психологія”, “Правові питання культурної політики” зі студентами спеціальності “Правознавство” Інституту політології та права Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова;
– у виховній та навчальній діяльності педагогами Спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 18 для слабочуючих дітей з метою удосконалення превентивних заходів щодо мінімізації нігілістичних проявів, недопущення обрання неповнолітніми протиправного (злочинного) шляху, а також з метою формування у дітей свідомого та неухильного дотримання норм Конституції і законів України.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено в чотирьох публікаціях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та в шести тезах доповідей на наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел на 21 сторінці (містить 201 найменування) та 16 додатків на 19 сторінках. Загальний обсяг роботи – 199 сторінок, з них основного тексту – 158 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки:
1. Правовий нігілізм – це сформоване в масовій, груповій або індивідуальній свідомості зневажливе ставлення (відверте або приховане) до права як регулятора суспільних відносин, заперечення його значення у суспільно-політичному житті держави, відкидання або ігнорування приписів права.
Форми прояву правового нігілізму – конкретні способи зовнішнього виразу антиправового або, навіть, злочинного характеру, які виявляються в поведінці як громадян, так і посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування.
Класифікація форм вираження правового нігілізму виглядає таким чином: за рівнем правової свідомості (на рівні буденної правової свідомості, на рівні професійної правосвідомості, на рівні правосвідомості посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування); за кількістю суб’єктів-носіїв (масовий правовий нігілізм, груповий правовий нігілізм, індивідуальний правовий нігілізм); за джерелом походження (первинний правовий нігілізм, набутий правовий нігілізм); за ступенем відкритості (відвертий правовий нігілізм, прихований правовий нігілізм).
Правовий нігілізм на сучасному етапі розвитку Української держави проявляється в наступних формах: порушення норм чинного законодавства, що проявляється у криміналізації суспільства, вчиненні різних видів правопорушень; ігнорування положень норм права, недодержання заборон та невиконання юридичних обов’язків; корупційні прояви, а також пов’язана з цим безкарність винних у вчиненні злочинів; порушення прав та свобод людини і громадянина, гарантованих Основним Законом держави; конфронтація між гілками влади, що не виключає нецивілізовані методи розв’язання конфліктних ситуацій між посадовими особами органів державної влади; популізм суб’єктів політики; відсутність поваги та довіри до державних структур (особливо до правоохоронних органів та суду); прийняття нестабільних, неузгоджених та безсистемних нормативно-правових актів.
2. Правовий нігілізм є різновидом соціального нігілізму, витоки якого сягають часів Стародавнього світу. Нігілістичні тенденції були притаманні цілій низці філософських шкіл Стародавнього Сходу (адживікизм Маккхали Госали, Пурана Кассапи та Каччаяна, чарвака, буддизм хінаяни), античності (вчення Горгія, Піррона, Гегесія, Феодора, кінізм та релігійно-філософська течія – гностицизм), Середньовіччя (павліканство, богомильство, катаризм, а також вчення альбігойців, адамітів і таборитів). На Мусульманському Сході нігілізм був представлений релігійними рухами ісмаілітів та карматів.
Поширення правового нігілізму на теренах України пояснюється, насамперед, історичним досвідом, який набула наша держава, перебуваючи в залежності від інших держав. Особливо вплинуло на поширення досліджуваного явища перебування України в складі Російської імперії та Радянського Союзу, в яких право витіснялося мало не на останній план, надаючи першочергове значення ідеологічним нормам.
3. Встановлено, що основною причиною виникнення і поширення правового нігілізму в Україні є деформація правосвідомості, яка являє собою негативне соціально-правове явище, виникненню якого передують історичні, соціально-економічні, політичні та інші причини і яке виявляється у викривлених поглядах, ідеях, переконаннях носіїв правосвідомості про цінність права та його роль у суспільному житті, законність, правопорядок.
За суспільною небезпекою (від менш до більш небезпечних) форми деформації правосвідомості ієрархічно можна зобразити таким чином: правовий інфантилізм, правова демагогія, правовий конформізм, правовий дилетантизм, правовий ідеалізм, правовий нігілізм і переродження правосвідомості.
Серед інших соціальних причин поширення правового нігілізму найбільше на його розповсюдження впливають порушення прав і свобод людини, а також неможливість реалізації гарантованих Конституцією та законами України прав громадян.
4. Підвищення рівня правосвідомості та правової культури суспільства вимагає підвищення рівня та якості організації правового виховання, яке здійснюється шляхом навчання, пропаганди, агітації, самовиховання.
Найбільш ефективною і результативною формою правового виховання є правова освіта, тобто цілеспрямована, систематична діяльність навчально-виховних і культурно-освітніх закладів, спрямована на засвоєння необхідного рівня знань про державу і право, формування та підвищення рівня правосвідомості та правової культури, виховання учасників правовиховного процесу в дусі поваги до закону та прав людини.
Правова освіта має здійснюватися у теоретичному, практичному, профілактичному, інформаційному, науково-просвітницькому та консультаційному напрямах. Важливим при цьому є створення безперервної системи правової освіти, починаючи з дошкільних навчальних закладів з наступним продовженням у загальноосвітніх, вищих та інших навчальних закладах. Причому організація такої правової освіти має відповідати вимогам суспільства і здійснюватися відповідно до вікових та психологічних особливостей вихованців, учнів тощо.
5. Серед основних причин проявів правового нігілізму в молодіжному середовищі виділено недоліки сімейного виховання (сімейні конфлікти, дефіцит або відсутність родинного спілкування, турботи та любові до дитини, неправомірна поведінка батьків), неправильно організоване (неорганізоване) дозвілля молоді тощо. В умовах несприятливих реалій сьогодення, послаблення виховної функції сім’ї, негативного впливу оточення на підростаюче покоління значна роль у вихованні законослухняного і правосвідомого громадянина відводиться навчальним закладам, зокрема загальноосвітнім навчальним школам. Саме вони є фундаментом виховання і розвитку особистості.
Система факторів, що впливають на якість правового виховання молоді у загальноосвітніх навчальних закладах включає: фактори державного значення (економічні, соціальні); фактори в освітній сфері (професійні, інтенсифікація правового навчання, зміст правового виховання, недодержання принципів організації правового виховання (безперервності правової освіти, диференційованого підходу, доступності, відкритості, систематичності, послідовності та наступності, комплексності, гуманістичної спрямованості, спрямованості на формування правової активності, ціннісних орієнтирів, зв’язку теорії з практикою, цілісності правовиховного процесу), недостатнє інформаційне забезпечення, невиконання або неналежне виконання професійних обов’язків учителя правознавства).
6. Реалізація визначених дисертантом заходів виховного впливу, спрямованих на подолання правового нігілізму, вимагає розробки та прийняття Закону України „Про правову освіту”, який має закріпити на законодавчому рівні необхідність правової освіти населення, створити належні умови для набуття громадянами правових знань з метою підвищення рівня правової культури та правової освіченості населення.
Потребує удосконалення нормативна база щодо діяльності загальноосвітніх навчальних закладів як суб’єктів здійснення профілактики злочинності та різних фонових явищ серед неповнолітніх шляхом внесення відповідних змін і доповнень, зокрема, пропонується:
– викласти абз. 5 ст. 56 Закону України „Про освіту” у такій редакції: “виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, права, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни”;
– доповнити ч. 2 ст. 11 Закону України „Про дошкільну освіту” таким повноваженням дошкільного навчального закладу: „формувати у дітей навички дотримання встановлених у суспільстві норм”.
З метою поширення інформації правового характеру серед широкого загалу, запропоновано доповнити Закон України „Про телебачення і радіомовлення” ст. 491 „Розповсюдження інформації, пов’язаної з прийняттям або внесенням змін до нормативно-правових актів через засоби масової інформації” наступного змісту: „Державні та комунальні телерадіоорганізації зобов’язані безкоштовно у ранкові та вечірні години інформувати населення про прийняття, зміни або припинення нормативно-правових актів, які становлять важливе значення для громадян”.
7. Механізм протидії та подолання правового нігілізму є поняттям комплексним і поєднує в собі правові (сукупність правових засобів і способів, які спрямовані на задоволення потреб громадян в одержанні знань про право, удосконалення правової освіти з метою підвищення рівня їх правосвідомості та правової культури) та організаційні (діяльність органів державної влади та недержавних утворень, спрямована на подолання деструктивних явищ соціальної дійсності, пов’язаних зі сферою права) заходи.
Механізм подолання правового нігілізму – це єдина система організаційних та правових заходів, які спрямовані на підвищення ролі та значення права в суспільному житті, рівня правової культури громадян з метою мінімізації проявів деформації правосвідомості.
Система заходів подолання правового нігілізму включає:
– забезпечувальні (організація діяльності органів державної влади на правових засадах; забезпечення реалізації прав, свобод і виконання обов’язків людини і громадянина; створення належної судової системи; удосконалення національного законодавства);
– охоронні (реальне забезпечення безоплатною правовою допомогою соціально незахищених громадян у кримінальних, цивільних та адміністративних справах);
– інформаційні (інформаційне забезпечення споживачів правової інформації);
– превентивно-просвітницькі (підвищення рівня правової культури громадян шляхом правової освіти і виховання).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абдулаев М.И. Права человека и закон: историко-теоретические аспекты / Абдулаев М.И. – СПб: Юридический центр Пресс, 2004. – 320 с.
2. Академічна юридична думка: / [уклад. Бондарук Т.І., Усенко І.Б.; ред. Шемшученко Ю.С. – К.: Ін Юре, 1998. – 503 с. – ISBN 966-02-0735-2.
3. Акуленко В. Загальна культура і духовність в контексті правової освіти і культури молоді / В. Акуленко // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: наук. праці та мат. конф. – К.: Знання, 2001. – С. 442–445.
4. Андрусишин Б.І. Становлення та розвиток шкільної правової освіти в Україні [Електронний ресурс] / Б.І. Андрусишин // Юридичний журнал. – 2007. – № 4. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2635.
5. Афанасьєв К. Правопорядок і законність як суттєві ознаки правової держави / К. Афанасьєв // Юридичний вісник України. – 2007. – № 51. – С. 8-9.
6. Баглай М.В. Конституционное право Российской Федерации: учебник / Баглай М.В. – М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФА-М), 2001. – 800 с.
7. Бедь В.В. Юридична психологія / Бедь В.В. – К.: МАУП, 2004. – 436 с.
8. Безбородий В.О. Формування професійної правової культури керівників органів внутрішніх справ: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Безбородий Валентин Олександрович. – Харків, 2001. – 168 с.
9. Без нового законодавства нової міліції не буде [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/84630?search_param=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA+%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1.
10. Бердяев Н.А. Истоки и смысл русского коммунизма. Репринтное воспроизведение издания “YMCA-PRESS” / Бердяев Н.А. – М.: Наука, 1990. – 224 с.
11. Бігун С. Правова освіта населення – не лише знати, але й вміти [Електронний ресурс] / С. Бігун // Юридична газета. – 2005. – № 1 (37). – Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1258/.
12. Білан Г.І. Проблеми підвищення рівня правової культури студентської молоді [Електронний ресурс] / Г.І. Білан. – Режим доступу: http://conf.vstu.vinnica.ua/humed/2008/txt/Volosina.php.
13. Бойко Д.М. Психологічні умови формування правової культури старшокласників: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07/ Бойко Дмитро Миколайович. – К., 2005. – 211 с.
14. Бойко О.Д. Історія України / Бойко О.Д. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 656 с.
15. Борисенко В.Й. Курс української історії / Борисенко В.Й. – К.: Либідь, 1998. – 615 с. – ISBN 966-06-0038-0.
16. Братасюк В. Правова культура: залежність рівня її розвитку від зрілості особистісного начала / В. Братасюк, М. Братасюк // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. Щорічник. – Тернопіль: Економічна думка, 1999. – С. 147–151.
17. Венгритяк Я.В. Корупція як одна з найактуальніших соціальних проблем сучасності / Я.В. Венгритяк // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: Всеукраїнська науково-практична конференція, 11 квітня 2008 р.: зб. тез доповідей. – Тернопіль: ТзОВ “Терно-граф”, 2008. – С. 493–499.
18. Вендіш М. Юридична освіта в Німеччині // М. Вендіш, А. Хелланд // Право України. – 2009. – № 1. – С. 22–28.
19. Виг Й. Соотношение прав и обязанностей человека и проблемы преступности / Й. Виг // Государство и право. – 1995. – № 7. – С. 44–49.
20. Википедия – свободная энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki/Заглавная_страница.
21. Волошенюк А. В. Правовой нигилизм в постсоветском обществе: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Волошенюк Александр Владимирович. – Х., 2000. – 190 л. – [Электронный ресурс]. – Режим досутпа: http://vsepravo.narod.ru/oglav/0549.htm.
22. Галай А. Шляхи впровадження курсу юридичної клінічної освіти у навчальний процес вищих навчальних закладів України / А. Галай // Право України. – 2009. – № 1. – С. 16–21.
23. Герцен А.И. О развитии революционных идей в России (1869) [Электронный ресурс] / Герцен А.И. // Цифровая библиотека Украины. – Режим доступа: http://www.elib.org.ua/rushistory/ua_readme.php?subaction=showfull&id=1169021721&archive=&start_from=&ucat=12&.
24. Гетьман В.П. Влада. Бесіди про Конституцію / В.П. Гетьман, Ю.В. Килимник. – К., 1997. – 32 с.
25. Голик Ю.В. Коррупция как механизм социальной деградации / Ю.В. Голик, В.И. Карасев. – СПб.: Издательство Р. Асланова “Юридический центр Пресс”, 2005. – 329 с. – ISBN 5-94201-389-6.
26. Головченко В. Історичні витоки правового нігілізму / В. Головченко, В. Чернєй // Віче. – 2007. – № 11. – С. 12-13.
27. Головченко В. Особливості формування правової культури молоді / В. Головченко // Право України. – 2004. – № 10. – С. 120–123.
28. Головченко В.В. Право в житті людини (статті) / Головченко В.В. – К.: Оріяни, 2005. – 336 с. – ISBN 966-7373-43-4.
29. Головченко В.В. Юридична термінологія: довідник / В.В. Головченко, В.С. Ковальський. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 224 с. – ISBN 966-7302-31-8.
30. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави / І. Голосніченко // Право України. – 2005. – № 4. – С. 24–25.
31. Грушевский М.С. Иллюстрированная история Украины с приложеними и дополнениями / [сост. И.И. Трояк, В.Ф. Верстюк]. – Донецк: ООО ПКФ “БАО”, 2006. – 768 с. – ISBN 966-548-571-7.
32. Губарев К. Деякі історичні передумови виникнення принципу “верховенства права” [Електронний ресурс] / К. Губарев. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2385.
33. Гуз А.М. Наукові засади підготовки педагогічних юридичних кадрів для загальноосвітніх закладів України в 1991–2007 роках [Електронний ресурс] / А.М. Гуз. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/INB/2009-5/09_Guz.pdf.
34. Гуз А.М. Становлення та розвиток шкільної правової освіти України (1991–2007 роки): монографія / А.М. Гуз. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2009. – 431 с. – ISBN 978-966-439-229-4.
35. Гусарєв С.Д. Теорія держави і права України / Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.
36. Декларація про державний суверенітет України: Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки від 16 липня 1990 р. – Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – С. 429.
37. Денисова Т.А. Громадянське суспільство повинно прагнути зменшення кримінальної репресії / Т.А. Денисова // Від громадянського суспільства до правової держави: III Міжнар. наук.-практ. конф., 24 квітня 2008 р.: зб. тез доповідей. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – С. 266–268.
38. Державна національна програма “Освіта” (“Україна XXI століття”): Постанова Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1993 р. № 896: станом на 29 травня 1996 р. // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
39. Дзюба И. Сказавший запрещенные слова. К столетию со дня рождения Василия Гроссмана [Электронный ресурс] / И. Дзюба // Зеркало недели. – 2005. – № 48 (576). – Режим доступа: http://www.zn.ua/3000/3680/51999/.
40. Дідківська Г. Механізм впливу факторів сімейного неблагополуччя на злочинність неповнолітніх: макрорівень // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 1 (157). – С. 118–121.
41. Дручек О.В. Правовий нігілізм: підходи до розуміння [Електронний ресурс] / О.В. Дручек // Форум права. – 2009. – № 2. – С. 140–144. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-2/09dovpdr.pdf.
42. Дубчак Л.С. Удосконалення діяльності навчальних закладів щодо запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 “Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право / Л.С. Дубчак. – К., 2007. – 21 с.
43. Дудін В. Українські в’язниці: проблема ув’язнених чи суспільства? / В. Дудін // Юридичний вісник України. – 2008. – № 15. – С. 7.
44. Дуравкіна Н.О. Феномен виборчої культури в ціннісно-політичному дискурсі державного управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Apdu/2009_1/doc/1/10.pdf.
45. Дьоміна О.С. Формування правової культури студентської молоді в умовах сучасного українського суспільства: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Дьоміна Оксана Сергіївна. – К., 2007. – 217 с.
46. Європейський вимір гендерно чутливої політики / [Береза С.В., Матвієнко О.В., Оніщенко Н.М., Томашевська М.О.]. – К.: Юридична думка, 2005. – 144 с.
47. Євченко О.О. До проблеми подолання деформації правосвідомості учасників трудових правовідносин [Електронний ресурс] / О.О. Євченко. – Режим доступу: http://www.nspp.gov.ua/?s=38&id=2081.
48. Ємельянова Н.М. Феномен європейського нігілізму: традиції і новації / Ємельянова Н.М. – Донецьк: ТОВ “Лебідь”, 2002. – 252 с.
49. Загальна декларація прав людини: Організація Об’єднаних Націй від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст 3103.
50. Загальна теорія держави і права / [Колодой А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін.]; під ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 c.
51. Законодавство: проблеми ефективності / [Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф., Шевченко Я.М.]. – К.: Наукова думка, 1995. – 232 с.
52. Иванов А.А. Справочник по теории государства и права: основные категории и понятия / Иванов А.А. – М.: “ЭКЗАМЕН”, 2007. – 510 с.
53. Ильин А.В. Из истории права / А.В. Ильин, С.А. Морозова. – СПб: Специальная литература, 1997. – 457 с.
54. История религии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://religion.babr.ru/.
55. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови / Івченко А.В. – Х.: Фоліо, 2001. – 540 с.
56. Ігнатов О.М. Насильницькі злочини працівників органів внутрішніх справ – як окремий вид злочинів / О.М. Ігнатов // Від громадянського суспільства до правової держави: III Міжнар. наук.-практ. конф., 24 квітня 2008 р.: зб. тез доповідей. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – С. 282–285.
57. Історія вчень про право і державу: хрестоматія / [уклад., ред. Г.Г. Демиденко]. – Х.: Право, 2005. – 912 с.
58. Історія держави і права України / [ред. В.Г. Гончаренко]. – К.: Вентурі, 1996. – 288 с. – ISBN 966-570-005-7.
59. Історія української Конституції: [упоряд.: А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко]. – К.: “Право”, 1997. – 444 с.
60. Каламаж Р.В. Психологічні аспекти формування правової культури виборців: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.06 / Каламаж Руслана Володимирівна. – Острог, 2004. – 262 с.
61. Карпачова Н., Святоцький О. З прийняттям Загальної декларації прав людини розпочалася нова ера – ера надій і сподівань кожного на право бути людиною / Н. Карпачова, О. Святоцький // Право України. – 2008. – № 12. – С. 4–16.
62. Керимов Д.А. Философские проблемы права / Керимов Д.А. – М., Мысль, 1972. – 472 с.
63. Кийович К. Пияцтво серед дітей – проблема сьогодення [Електронний ресурс] / К. Кийович // Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України. Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/111131?search_param=%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA+%D0%BD%D0%B5%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%BB&searchForum=1&searchDocarch=1&searchPublishing=1.
64. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747-IV: станом на 25 грудня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35. – Ст. 446.
65. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X: станом на 21 січня 2010 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – С. 1122.
66. Коломієць А. Про правову державу, освіту та правовий нігілізм [Електронний ресурс] / А. Коломієць // Юридична газета. – 2005. – № 11 (47). – Режим доступу: http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1576/.
67. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Рада Європи від 4 листопада 1950 р.: станом на 13 травня 2004 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 270.
68. Конституція і права людини // Права людини. – 2008. – № 1 (473). – С. 2.
69. Конституція і права людини // Права людини. – 2008. – № 16 (488). – С. 2.
70. Конституція і права людини // Права людини. – 2008. – № 17 (489). – С. 2.
71. Конституція і права людини // Права людини. – 2008. – № 25 (497). – С. 2.
72. Конституція (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – С. 268.
73. Конституція України: станом на 8 грудня 2004 р. / Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
74. Концепція боротьби з корупцією на 1998-2005 роки: Указ Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17. – С. 14.
75. Концепція формування системи безоплатної правової допомоги в Україні: Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права від 22 березня 2006 р. // Адвокат. – 2006. – № 4. – С. 27.
76. Копієвська О.Р. Правовий вплив на суспільні відносини в культурно-мистецькій сфері / О.Р. Копієвська // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 38. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – С. 14–19.
77. Коробка В.Н. Деформация профессионального правосознания следователей органов внутренних дел: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Коробка Виктор Николаевич. – Ростов н/Д, 1999. – 203 л.
78. Коростей В. Правові проблеми національної демократії / В. Коростей // Право України. – 2003. – № 1. – С. 123–126.
79. Корупція в судовій системі України: думки і погляди населення України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.pace.org.ua/images/survey/omni_cor_pres_ukr.ppt.
80. Костомаров Н.И. Руина, Мазепа. Мазепинцы: исторические монографии и исследования / Николай Иванович Костомаров. – М.: Чарли, 1995. – 800 с.
81. Котюк В.О. Теорія права [Електронний ресурс] / Котюк В.О. – Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z1601_page_37.html.
82. Краткая философская энциклопедия. – М., А/О «Издательская группа «ПРОГРЕСС» «Энциклопедия», 1994. – 576 с.
83. Краус В. Нігілізм сьогодні, або терплячість світової історії / Краус В.; [пер. Павлюк М.]. – К.: Основи, 1994. – 124 с.
84. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341-III: станом на 21 січня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.
85. Кудлай Т. Правова культура як передумова формування нової управлінської еліти / Т. Кудлай // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: наук. праці та мат. конф. – К.: Знання, 2001. – С. 467–473.
86. Курочкин А.К. Исторические корни государственно-правового нигилизма в современной России [Электронный ресурс]: сборник научных трудов “Социально-экономические проблемы развития России и процессы глобализации: потенциал возможного”. – СПб.: Институт бизнеса и права, 2007. – Режим доступа: http://www.ibl.ru/konf/061207/58.html.
87. Кутиркін А. Покращення якості освіти та правової освіти в середніх навчальних закладах / А. Кутиркін // Право України. – 2008. – № 7. – С. 81–84.
88. Літературознавчий словник-довідник [ред. кол. Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів, В.І. Теремко]. – К.: ВЦ “Академія”, 1997. – 752 с. – ISBN 966-580-003-5.
89. Лукашевич О.А. “Конституція” Пилипа Орлика – історико-правова пам’ятка XVIII ст. / О.А. Лукашевич, К.В. Манжул. – Х.: Основа, 1996. – 53 с.
90. Лютий Т.В. Нігілізм: анатомія Ніщо / Лютий Т.В. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002. – 296 с.
91. Майданюк В. Президентські вибори 2010 та проблема абсентеїзму [Електронний ресурс] / В. Майданюк. – Режим доступу: http://www.vox.com.ua/data/publ/2009/11/04/prezydentski-vybory-2010-ta-problema-absenteizmu.html.
92. Макарова О.В. Низька правосвідомість і правова культура молоді як віддзеркалення недоліків сімейного та шкільного виховання / О.В. Макарова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Випуск 43. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2009. – С. 139–144.
93. Макарова О.В. Форми прояву деформації правосвідомості населення України / О.В. Макарова // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 66–70.
94. Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны “одной медали” [Электронный ресурс] / Н.И. Матузов // Правоведение. – 1994. – № 2. – С. 3–16. – Режим доступа: http://law.edu.ru/magazine/article.asp?magID=5&magNum=2&magYear=1994&articleID=1156826.
95. Матузов Н.И. Теория государства и права: учебник / Н.И. Матузов, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2004. – 512 с.
96. Медиаэнциклопедия ИЗО [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://visaginart.nm.ru/.
97. Мірошниченко В. Повернути верховенство права / В. Мірошниченко // Урядовий кур’єр – 2006. – № 52. – 18 березня. – С. 10.
98. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка / Мойсеюк Н.Є. – К.: ВАТ “КДНК”, 2001. – 608 с.
99. Нигилизм в русской и западноевропейской литературе: методические рекомендации для студентов филологических факультетов университетов / [сост. А.Е. Нямцу]. – Черновцы: ЧГУ, 1998. – 32 с.
100. Ницше Ф. Воля к власти: Опыт переоценки всех ценностей / Ницше Ф.; [пер. с нем. Ф. Зелинского, С. Франка и др.]. – СПб.: Издательский Дом «Азбука-классика», 2007. – 448 с.
101. Ницше Ф. Генеалогия морали / Ницше Ф.; пер. с нем. – СПб.: Издательский Дом «Азбука-классика», 2008. – 224 с.
102. Новиков А.И. Нигилизм и нигилисты. Опыт критической оценки / Новиков А.И. – Ленинград, 1972. – 296 с.
103. Новый экономический словарь / [ред. А.Н. Азрилияна]. – М.: Институт новой экономики, 2007. – 1088 с.
104. Новый энциклопедический словарь. – М.: Большая Российская энциклопедия, РИПОЛ КЛАССИК, 2004. – 1656 с.
105. Оніщенко Н.М. Сприйняття права та суспільний розвиток в сучасних умовах / Н.М. Оніщенко // Матеріали Міжнародної наукової конференції: четверті юридичні читання. – К.: Вид-во НПУ ім. Драгоманова, 2008. – 476 с.
106. Онлайн Энциклопедия «Кругосвет» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/.
107. Осика І. Правовий нігілізм та правова культура / І. Осика // Право України. – 2001. – № 7. – С. 98–101.
108. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua.
109. Пашковська Т. “Безоплатні” адвокати таки існують? / Т. Пашковська // Юридичний вісник України. – 2008. – № 30. – С. 6.
110. Петрова І. Культура дозвілля і молодь: зарубіжний досвід / І. Петрова // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: наук. праці та мат. конф. – К.: Знання, 2001. – С. 341–349.
111. Подберезський М. Педагогічні аспекти правової соціалізації особистості / М. Подберезський // Новий колегіум. – 2001. – № 1-2. – С. 40–44.
112. Позняк-Хоменко Н. Явка з-під палки / Н. Позняк-Хоменко // Україна молода. – 2007. – 21 березня. – С. 8.
113. Політика і права людини // Права людини. – 2008. – № 4 (476). – С. 2–4.
114. Полонська-Василенко Н. Історія України: в 3 т. / Н. Полонська-Василенко. – К.: “ЛИБІДЬ”, 1995 –
Т. 3: Від середини XVIII ст. до 1923 року. – 1995. – 608 с.
115. Правова освіта молоді не втрачає своєї актуальності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://law-edu.dp.ua/pravova-osvita-molodi-ne-vtrachaye-svoyeji-aktualnosti.html.
116. Правознавство / [Берлач А.І., Бичкова С.С., Карпенко Д.О., Колодій А.М.]. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців “Правова єдність”, 2008. – 792 с.
117. Правознавство: підручник / [ред. В.В. Копєйчиков, А.М. Колодій]. – [Електронний ресурс]. – К: Юрінком Інтер, 2004. – 752 с. – Режим доступу: http://pravo.biz.ua/content/011/0080.htm.
118. Право на справедливий суд // Права людини. – 2008. – № 5 (477). – С. 4 – 6.
119. Приходько О. “Об’єктивність” на замовлення / О. Приходько // Віче. – 2005. – № 1 (154). – С. 14–17.
120. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. № 474-XIV: станом на 3 лютого 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 14. – Ст. 81.
121. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України: Проект Закону України від 27 жовтня 2009 р. № 5263 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=36376.
122. Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна: Закон України від 4 червня 2009 р. № 1449-VI // Офіційний вісник України. – 2009. – № 47. – Ст. 1563.
123. Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати: Закон України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
124. Про Державний бюджет України на 2009 рік: Закон України від 26 грудня 2008 року № 835-VI: станом на 16 грудня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 20, № 21-22. – Ст. 269.
125. Про дошкільну освіту: Закон України від 11 липня 2001 року № 2628-III: станом на 15 березня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 49. – Ст. 259.
126. Про загальну середню освіту: Закон України від 13 травня 1999 р. № 651-XIV: станом на 3 червня 2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 28. – Ст. 230.
127. Про Засади державної політики України в галузі прав людини: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. № 757-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 35. – Ст. 303.
128. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 11 червня 2009 р. № 1506-VI: станом на 23 грудня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 45. – Ст. 691.
129. Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002–2012 роки: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 31. – Ст. 1480.
130. Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 88 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – Ст. 189.
131. Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи: Наказ МОН України від 23 лютого 2004 р. № 132: станом на 5 лютого 2009 р. // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
132. Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України: Наказ Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2006 р. № 592 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 2365.
133. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 р. № 2657-XII: станом на 23 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
134. Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні: Указ Президента України від 8 грудня 2000 р. № 1322/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – Ст. 2151.
135. Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності”: Указ Президента України від 11 вересня 2006 р. № 742/2006 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 2540.
136. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. № 565-XII: станом на 21 січня 2010 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – С. 20.
137. Про Національну доктрину розвитку освіти: Указ Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002 // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
138. Про Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні: Постанова Академії педагогічних наук України від 1 липня 2004 р. № 1-7/6-98 // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
139. Про Національну програму правової освіти населення: Указ Президента України від 18 жовтня 2001 р. № 992/2001 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 43. – Ст. 1921.
140. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. № 20/95-ВР: станом на 14 квітня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.
141. Про освіту: Закон України від 23 травня 1991 р. № 1060-XII: станом на 20 травня 2008 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 34. – С. 451.
142. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки: Закон України від 9 січня 2007 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
143. Про Основні напрями діяльності Центральної виборчої комісії щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні на 2008 рік: Рішення Центральної виборчої комісії від 25 квітня 2008 р. № 2 // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
144. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. № 2402-III: станом на 21 травня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
145. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української Ради УРСР від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 502.
146. Про Програму правової освіти населення України: Постанова Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 р. № 366: станом на 27 серпня 2004 р. // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України “Право. Версія Проф”.
147. Про судоустрій: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3018-III: станом на 28 грудня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 27. – Ст. 180.
148. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 р. № 3759-XII: станом на 26 червня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.
149. Рабінович П.М. Права людини і громадянина / П.М. Рабінович, М.І. Хавронюк. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.
150. Радіозвернення Президента України Віктора Ющенка // Урядовий кур’єр. – 2005. – № 232 (3145). – С. 1-2.
151. Радхакришнан С. Индийская философия [Электронный ресурс] / С. Радхакришнан. – Режим доступа: http://www.kulichki.com/~yoga/Radhakrishnan/Radha12.htm.
152. Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи “Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною”: Резолюція Ради Європи від 5 жовтня 2005 р. № 1466 (2005) // Професійна інформаційно-пошукова система з законодавства України „Право. Версія Проф”.
153. Рейтинг: в Україні найгірший показник корупції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://5.ua/newsline/139/0/59942/.
154. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання): Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 45. – Ст. 2975.
155. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 53 і 47 народних депутатів України про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 103 Конституції України (справа щодо строків перебування на посту Президента України): Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 р. № 22-рп/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52. – Ст. 2830.
156. Рогачов С. Право знати право [Електронний ресурс] / С. Рогачов // Юридичний журнал. – 2004. – № 1. – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1475.
157. Романова І.А. Формування правової свідомості майбутніх учителів у процесі навчальної діяльності: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 / Романова Інна Анатоліївна. – Харків, 2001. – 174 с.
158. Русова С.Ф. Нова школа соціального виховання / С.Ф. Русова // Український освітній журнал. – 1994. – № 1. – С. 11.
159. Селіванов В. Державна влада як елемент державно упорядженого суспільства в Україні / В. Селіванов // Право України. – 2006. – № 9. – С. 10–16.
160. Селіванов В. Духовно-моральне відродження – імператив України / В. Селіванов // Віче. – 1996. – № 2 (47). – С. 3–27.
161. Сірий М. Судова реформа: заяви, проекти і реалії [Електронний ресурс] / М. Сірий // Дзеркало тижня. – 2007. – № 10 (639). – Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1050/56157.
162. Скакун О.Ф. Верховенство права как основополагающий принцип правового государства / О.Ф. Скакун // Від громадянського суспільства до правової держави: III Міжнар. наук.-практ. конф., 24 квітня 2008 р.: тези. – Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. – С. 18–21.
163. Скакун О.Ф. Теорія держави і права / Скакун О.Ф. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
164. Скрипнюк О.В. Сучасна зарубіжна правова наука про сутність соціальної правової держави та шляхи її реалізації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: – http://www.library.ukma.kiev.ua/e-lib/NZ/NZV18_2000_law/02_skrypnyuk_ov.pdf.
165. Словарь иностранных слов. – М.: Рус. яз., 1988. – 624 с.
166. Слющинський Б.В. Історія суспільно-політичної думки / Слющинський Б.В. – К.: Вид-во Європейського університету, 2005. – 453 с.
167. Сметанський М.І. Аналіз зарубіжного досвіду стимулювання праці вчителів [Електронний ресурс] / М.І. Сметанський. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../anali