Мараховська Ксенія Андріївна. Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств

brief description

Мараховська Ксенія Андріївна. Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств : дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / НДЕІ Міністерства економіки України. — К., 2005

Мараховська Ксенія Андріївна. Науково-методичні засади державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств”. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою - Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2005.
У дисертаційної роботі проведено пошук шляхів удосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності підприємств в умовах перехідної економіки України. Уточнено понятійний апарат, класифіковано та систематизовано причини виникнення кризи на українських підприємствах. Проаналізовано динаміку показників банкрутства в Україні та за кордоном, визначено основні тенденції їх змін. Розроблено методику аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та проведення їх санації. Запропоновано організаційно-економічні підходи до регулювання банкрутству на державному рівні.

Дисертаційна робота спрямована на розв`язання важливої проблеми - удосконалення державного регулювання процесів відновлення платоспроможності підприємств чи визнання їх банкрутами. У дослідженні були узагальнені та отримали подальший розвиток теоретико-методологічні, методичні та практичні питання передбачення виникнення та подолання неплатоспроможності підприємств, механізму державного регулювання в цій сфері та напрямів його вдосконалення. Проведено дослідження дає змогу зробити наступні висновки та пропозиції.
1. Необхідно розрізняти поняття „банкрутство”, „неплатоспроможність”, „криза”, що зумовлено тим, що під банкрутством слід визнавати лише окремий, найбільш серйозний випадок неплатоспроможності, коли неспроможний боржник здійснює карне діяння, яке заподіє шкоду кредиторам, що для підприємства є фінансовою кризою. Економіко-правовий зміст цієї градації полягає у тому, що неспроможний суб’єкт господарської діяльності при визначених умовах може повернути собі рівень звичайного неплатника, продовжити підприємницьку діяльність та розрахуватися з боргами. Визнання арбітражним судом підприємства банкрутом є основою для його ліквідації.
2. Визначено та систематизовано основні причини виникнення кризи на українських підприємствах, що зумовлено, в першу чергу, переходом від адміністративно-командної системи господарювання до ринкової, кризовими явищами, притаманними трансформаційному періоду, а також процесами приватизації та адаптації підприємств до ринкових умов господарювання. В роботі вони класифіковані на внутрішні (а саме: операційні - неефективне використання виробничих потужностей, наявність та зростання зношеності активів, використання застарілих технологій, дефіцит ресурсів; інвестиційні - низький рівень інвестиційної активності, неефективний фондовий портфель; фінансові - висока вартість капіталу, велика частка позикового капіталу, зростання розміру заборгованості) та зовнішні (до яких відносяться загальноекономічні - інфляція, безробіття, нестабільність та недосконалість законодавства, тінізація економіки; ринкові - нестабільність валютного ринку, наявність зловживань з боку підприємств-монополістів, необгрунтоване втручання держави в ринкові відносини, необхідність адаптації підприємств до ринкових умов; інші - корупція, низький рівень економічної освіти, ринкового мислення та підприємницької поведінки, руйнування господарських зв`язків).
3. Довідена необхідність вдосконалення механізму державного регулювання відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств на основі уточнення його концептуальних положень. Зокрема, в якості основних принципів слід визначити наступні: забезпечення пріоритетності відновлення платоспроможності підприємства порівняно з його банкрутством; узгодження норм законодавчого регулювання процесів відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємства з законодавством у сфері приватизації, а також положеннями антимонопольно-конкурентної, бюджетної, податкової, соціальної, регіональної політики та політики в сфері детінізації економіки; забезпечення балансу загальнодержавних інтересів з інтересами суб`єктів підприємницької діяльності та членів трудових колективів; здійснення селективної підтримки і стимулювання відновлення платоспроможності підприємств з тих видів економічної діяльності та виробництв, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки країни, а також моніторингу їх фінансово-господарського стану; гармонізація вітчизняного законодавства із законодавством ЄС; забезпечення прозорості процедур відновлення платоспроможності (банкрутства) підприємств.
4. З метою вдосконалення механізму державного регулювання процедури відновлення платоспроможності чи банкрутства в Україні запропоновано здійснити комплекс заходів, що передбачають перерозподіл функцій державних органів, відповідальних за регулювання цього питання та позбавлення їх дублювання. Крім того, вважається за доцільне у перехідний період (за умов закінчення приватизації та визнання економіки України ринковою) залишити особливі умови застосування процедур банкрутства стосовно окремих груп підприємств (зокрема, гірничих).
5. Збереження стратегічно важливих та підприємств-монополистів, що діють на загальнодержавних ринках, котрі опинилися у фінансовій кризі, доцільно забезпечувати за допомогою санаційних процедур, що повинні фінансуватися за рахунок стратегічного інвестора (власника). Участь держави у цьому процесі можлива у вигляді надання безвідсоткових кредитів, списання або розстрочення податкових боргів, надання державного замовлення або звільнення на деякий час від сплати податків.
6. Проведене дослідження щодо відновлення платоспроможності підприємствами машинобудування та визначено чинники, що сприяють цьому процесі. Зокрема, одним з елементів санаційних заходів повинен бути інвестиційний проект. Крім того, певний позитивний результат може бути досягнутий лише за умов забезпечення реструктуризації кредиторської заборгованості (за грошовими вимогами) та акціонерного капіталу; до внутрішніх джерел фінансування заходів, що спрямовані на збільшення випуску продукції й проведення агресивного маркетингу, є ресурси, отримані за результатами реструктуризації активів підприємства та управлінських структур; оптимальним зовнішнім джерелом фінансування є стратегічний інвестор, який після реструктуризації кредиторської заборгованості стає власником контрольного пакету акцій підприємства і більше, ніж 50% кредиторської заборгованості за грошовими вимогами.
7. Вдосконаленню механізму державного регулювання в сфері, що розглядається, повинно сприяти упорядкування статистичного (інформаційного) забезпечення. Статистичні дані щодо стратегічно важливих підприємств повинні відображати відомості щодо їх фінансово-господарського стану та надаватися органам, уповноваженим управляти державним майном, не рідше 1 разу на рік з метою формування ними відповідних заходів, спрямованих на запобігання банкрутства цих підприємств. Крім того, ФДМУ необхідно створити єдину бази даних щодо підприємств, у статутному фонді яких держава має 25% або більше, які (за умов застосування процедур відновлення платоспроможності) вирішили свої проблеми та працюють прибутково, справа щодо їх банкрутства завершена та вони визнані платоспроможними. Ця база дозволить в майбутньому зробити висновки стосовно найбільш ефективних процедур відновлення платоспроможності для різних груп підприємств.
8. Для вдосконалення моніторингу забезпечення процесу відновлення платоспроможності розроблена методика аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств в Україні, яка передбачає здійснення п`яти основних етапів робіт, а саме: оцінка фінансового стану підприємства; проведення аналізу наявності (відсутності) ознак фіктивного або навмисного банкрутства; аналіз фінансових факторів, що привели до неплатоспроможності, визначення доцільності проведення санації; аналіз використання виробничого апарату та трудових ресурсів; здійснення висновку щодо подальшого розвитку підприємства (тобто, чи економічно доцільно використовувати фінансові ресурси держави або інвесторів з метою відновлення платоспроможності цього підприємства, чи слід ліквідувати підприємство).
9. Відновленню платоспроможності буде сприяти впровадження розробленої методики проведення санації стратегічно важливих для держави підприємств. У разі, якщо прийнято рішення щодо необхідності відновлення платоспроможності кризового підприємства, пропонуються систематизовані етапи проведення санації та оцінки її ефективності, важливі процедури та фінансові розрахунки, які повинні відображати як фінансово-господарський стан підприємства, що підлягають санації, зміст плану санації (відомості щодо фінансової та операційної реструктуризації) із зазначенням відповідних джерел фінансування цих заходів та заключного висновку для кредиторів стосовно переваг проведення санаційних заходів проти ліквідації підприємства.