Марциновська Віолета Анатоліївна. Епідеміологічна характеристика ВІЛ-інфекції з перинатальним шляхом передачі збудника

brief description

Марциновська Віолета Анатоліївна. Епідеміологічна характеристика ВІЛ-інфекції з перинатальним шляхом передачі збудника : дис... канд. мед. наук: 14.02.02 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2006.

Марциновська В.А. Епідеміологічна характеристика ВІЛ-інфекції з перинатальним шляхом передачі збудника. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02. епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена визначенню чинників, що сприяють реалізації перинатальної передачі ВІЛ-інфекції в Україні, та оцінці ефективності заходів щодо попередження передачі ВІЛ від матері до дитини.
Встановлено, що в Україні в останні сім років (1998-2004 рр.) спостерігався розвиток більш інтенсивне поширення ВІЛ-інфекції серед жіночого населення репродуктивного віку ніж серед загального населення та чоловічого дорослого населення. ВІЛ-інфекція поширюється переважно серед молодих жінок у віці 20-29 років (60 %), зростає епідемічна значимість статевого шляху інфікування ВІЛ жінок репродуктивного віку, питома вага якого в 2004 р. склала 63,5 %. Встановлено високий рівень інфікування ВІЛ серед жінок комерційного сексу від 9,8 до 31,5 %. Вживання ін’єкційних наркотиків підвищує ризик інфікування ВІЛ серед даного контингенту в 4 рази.
Ризик інфікування ВІЛ дітей, народжених ВІЛ-інфікованими споживачками ін’єкційних наркотичних речовин, у 2,8 разів вище, ніж у дітей, матері яких інфікувалися статевим шляхом 30,3 % і 10,9 % відповідно. Частота передачі ВІЛ від матері до дитини має зворотний сильний корелятивний зв'язок з повнотою охоплення антиретровірусною профілактикою ВІЛ-інфікованих вагітних та народженими ними дітей. Удосконалення системи епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією шляхом активного виявлення ВІЛ-інфікованих вагітних, своєчасного проведення антиретровірусної профілактики, планування та здійснення кесаревого розтину, заміни грудного вигодовування на штучне дозволяє досягнути 10-кратного зниження рівня інфікованості ВІЛ у дітей - з 43,4 до 4,3 %.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення завдання, що полягає у встановленні епідеміологічних особливостей поширення ВІЛ-інфекції серед жінок репродуктивного віку та дітей, які народжені ВІЛ-інфікованими жінками, визначенні рівня частоти передачі ВІЛ від матері до дитини при різних комбінаціях профілактичних заходів, вдосконаленні системи ЕН.
1. Епідемічний процес ВІЛ-інфекції серед жінок репродуктивного віку з 1987 р. до 1994 р. характеризувався спорадичною захворюваністю (0,04-0,08 на 100 тис. жіночого населення віком 15-49 років), а в період 1995-2004 рр. епідемічним підвищенням її рівня (з 4,4 до 32,6 на 100 тис. жіночого населення відповідного віку). Зазначений показник з 1998 р. до 2004 р. перевищував у 1,2 разів аналогічний показник серед загального населення України, а за темпом приросту у 1,5 рази порівняно з чоловічим дорослим населенням.
2. Поширення ВІЛ-інфекції (1987-2004 рр.) серед жінок репродуктивного віку характеризується переважним ураженням молодих осіб віком 20-29 років (60 %). Тенденцією останніх трьох років є зниження питомої ваги нових випадків ВІЛ-інфекції серед підлітків та молодих жінок 15-19 років (з 10,2 % у 2001 р. до 6,2 % у 2004 р.) на тлі поступового зростання частки жінок старше 40 років (з 1,4 % у 1997 р. до 7,4 % у 2004 р.).
3. На сучасному етапі розвитку епідемії ВІЛ-інфекції зросла значимість статевого шляху інфікування жінок репродуктивного віку, питома вага якого за період 1998-2004 рр. збільшилась з 33,9 до 63,5 %.
4. Обстеження вагітних на антитіла до ВІЛ є інформаційною основою впровадження профілактичних заходів щодо попередження перинатальної передачі ВІЛ в Україні. Виявлено відсутність єдиних підходів до практики тестування вагітних на антитіла до ВІЛ в регіонах.
5. Групою підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ є жінки комерційного сексу. Частота виявлення антитіл до ВІЛ серед даного контингенту має тенденцію до зростання та за даними 2004 р. варіює в різних містах України від 9,8±4,2 до 31,5±4,2 %. Вживання ін’єкційних наркотиків в 4 рази підвищує ризик зараження ВІЛ жінок комерційного сексу (р<0,05).
6. Кожна п’ята ВІЛ-інфікована вагітна (21,1 %) не зверталась до жіночої консультації, не обстежувалась на наявність антитіл до ВІЛ перед пологами та не отримувала комплексної профілактичної допомоги. Частота перинатальної передачі збудника від матерів, які знали про свій ВІЛ-статус до пологів, була нижче, ніж у випадку, коли матері дізналися про свою інфікованість під час та після пологів 16,4±0,8 та 25,3±1,8 % відповідно (р<0,05).
7. Ризик інфікування ВІЛ дітей, народжених ВІЛ-інфікованими споживачками ін’єкційних наркотичних речовин, у 2,8 разів вище, ніж у дітей, матері яких інфікувалися ВІЛ гетеросексуальним шляхом 30,3±2,7 та 10,9±0,8 % відповідно (р < 0,05).
8. Частота передачі ВІЛ від матері до дитини має достовірний зворотний сильний корелятивний зв'язок з повнотою охоплення антиретровірусною профілактикою ВІЛ-інфікованих вагітних і/або народжених ними дітей (r = 0,91, р < 0,05).
9. Удосконалення системи епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією шляхом активного виявлення ВІЛ-інфікованих вагітних, з наступним своєчасним проведенням антиретровірусної профілактики, плануванням та здійсненням кесаревого розтину, заміною грудного вигодовування на штучне дозволяє досягти 10-кратного зниження рівня інфікованості ВІЛ дітей, народжених ВІЛ-інфікованими жінками (з 43,4±2,7 до 4,3±1,3 %, р < 0,05).