Мартин Ольга Максимівна. Формування ринків економічних ресурсів в Україні

brief description

Мартин Ольга Максимівна. Формування ринків економічних ресурсів в Україні : дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2006

Мартин О.М. Формування ринків економічних ресурсів в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Львівський національний університет імені Івана Франка. Львів, 2006.
Дисертація присвячена проблемам формування ринків трьох класичних економічних ресурсів праці, землі і капітальних благ у перехідній економіці України. Досліджувані у дисертаційній роботі проблеми обґрунтовано теоріями різних наукових шкіл, працями вітчизняних та зарубіжних учених. Досліджено і уточнено суть понять ринок праці”, ринок землі”, ринок капітальних благ”. Проаналізовано та виділено основні етапи розвитку ринків праці, землі і капітальних благ, виявлено особливості кожного з етапів. Виокремлені чин-ники, що визначали процес формування кожного із цих ринків. На основі проведеного аналізу виокремлено чинники, які зумовили асинхронність етапів становлення окремих ресурсних ринків у перехідній економіці України. Запропоновано напрями підвищення зайнятості у національній економіці згідно з розробленою автором класифікацією чинників впливу на зайнятість. Обґрунтовано необхідність розширення правового поля регулювання ринку землі, розробки і прийняття низки економічних законів. Здійснено аналіз фінансового забезпечення інвестиційної діяльності на двох рівнях формування інвестиційних ресурсів макроекономічному і мікроекономічному, яке необхідне для ефективного управління механізмом інвестиційних процесів.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання формування ринків економічних ресурсів в Україні, що виявилося в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад поліпшення їх функціонування для усталення зростання вітчизняної економіки.
1. Державна політика, спрямована на збільшення попиту на працю, повинна передбачати: структурну модернізацію економіки, технологічне оновлення виробничого потенціалу унаслідок активної інвестиційної та інноваційної діяльності; розвиток громадських робіт на основі довгострокових регіональних програм і відповідного фінансового забезпечення; зниження податкового тиску на виробника, що сприятиме розширенню виробництва і легалізації тіньової економіки; поступове зниження процентної ставки за кредити, що забезпечить зростання приватних інвестиційних видатків і створення додаткових робочих місць; стимулювання збільшення кількості робочих місць для молоді і неконкурентних на ринку праці верств населення, спрямування з бюджету коштів у приватний сектор для часткового покриття фінансування їх створення та утримання; механізми підтримки розвитку малого і середнього бізнесу; визначення за допомогою Державної служби зайнятості економічної доцільності і можливості створення додаткових робочих місць.
Державна політика регулювання пропозиції праці повинна передбачати: розроблення і впровадження механізму гнучких форм зайнятості, які відповідали б потребам розвитку економіки та особливостям економічної ситуації (перевищення пропозиції праці над попитом на неї, приховане безробіття); реформування системи соціального захисту безробітних, яка має спонукати їх до активного пошуку нових робочих місць; збільшення державних інвестицій у людський капітал; створення ефективної системи професійної підготовки і перепідготовки, що сприятиме посиленню гнучкості ринку праці.
Державна політика на вітчизняному ринку праці має бути спрямована на реформування форм і систем заробітної плати і не може ґрунтуватися на постулаті: низька заробітна плата висока зайнятість”. Реальна заробітна плата ще дуже низька. Потрібно одночасно вирішувати два завдання підвищувати реальну заробітну плату і знижувати рівень безробіття.
Одночасно ефективне функціонування вітчизняного ринку праці передбачає налагодження відносин соціального партнерства У недалекому майбутньому оптимізація параметрів цього ринку має досягатися через розумне поєднання державного та договірного регулювання на принципах соціального партнерства.
2. Становлення ринку землі передбачає формування відповідного правового поля. Для цього необхідно розробити і прийняти Закони України Про ринок землі”, Про іпотеку землі”, Про державний (іпотечний) банк”, Про державний земельний кадастр”. Ці закони обслуговуватимуть ринкові операції із землею, сприятимуть посиленню контролю з боку держави.
3. Фінансове забезпечення інвестиційної діяльності, яке необхідне для ефективного управління механізмом інвестиційних процесів, передбачає формування інвестиційних ресурсів на двох рівнях макро- і мікроекономічно-му. На макроекономічному рівні серед основних чинників, які визначають фінансове забезпечення попиту на капітальні блага, виокремлено економічну ситуацію у вітчизняній економіці; податкову і грошово-кредитну політику держави; інформаційне забезпечення суб’єктів ринку капітальних благ. На мікроекономічному рівні такими чинниками є: система цільового використання амортизаційного фонду та прискореної амортизації; застосування механізму пільгового оподаткування прибутку підприємств, які впроваджують інноваційні технології; підвищення заробітної плати працівників, як чинник забезпечення дії ефекту заміщення праці капіталом; застосування сучасних методик оцінки інвестиційних проектів, побудованих на дисконтуванні майбутніх доходів.
4. В Україні роль держави як чинника становлення і розвитку ринку капітальних благ неухильно зростатиме. Економічна політика має бути спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату, регулювання інвестиційних процесів та стимулювання інвестиційної активності. Це вимагає: а) у короткостроковому періоді збільшення державних інвестицій у галузі, що виробляють інвестиційні товари, у галузі інфраструктури і житлове будівництво, а в довгостроковому у галузі, малопривабливі для приватного бізнесу: соціальну сферу, науку та інноваційну діяльність, охорону довкілля, розвиток інфраструктури; б) концентрації капіталу у руках ефективних власників і створення підприємств із сучасним технічним рівнем за рахунок бюджетних коштів, що сприятиме збільшенню пропозиції обладнання, комплектуючих приладів, збільшенню попиту на них; в) надання дотацій сільськогосподарським виробникам, вугільній, металургійній, авіакосмічній промисловості, в галузі, у яких держава прагне створювати сприятливі умови для дослідницької діяльності; г) регулювання кредитної діяльності і проведення державою політики дешевих” грошей; д) удосконалення податкової системи за рахунок запровадження системи пільг, зменшення податкової суми чи звільнення їх від оподаткування та прискореної амортизації.
Необхідно розробити і ухвалити Закон України Про амортизацію” і Комплексну програму залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, у яких буде враховано екологічні аспекти запровадження інноваційних технологій.
6. Дослідження особливостей становлення вітчизняних ресурсних ринків ринку праці, землі і капітальних благ дало змогу зробити висновок, що цей процес є надзвичайно складним, він характеризується асинхронністю етапів становлення окремих цих ринків. Становлення ринку землі в Україні порівняно із становленням ринків праці і капітальних благ є набагато складнішим і більш тривалішим процесом. Отож держава має жорсткіше регулювати становлення і функціонування ринку землі, створюючи для цього ефективне правове поле.
Це зумовлено кількома причинами: особливостями приватизації землі; специфікою цього ресурсу, потребою підвищення продуктивності земель і збереження їх для майбутніх поколінь; необхідністю формування відповідного правового поля, особливою регулятивною роллю держави, яку визначають ухвалені закони, а також її прагненням обмежити спекулятивні прояви при здійснення ринкових операцій із землею.
Асинхронність етапів становлення окремих ресурсних ринків у економіці України пояснюється а) синергетичним впливом чинників, успадкованих нею від командно-адміністративної системи, а також набутих уже у процесі трансформаційних змін; б) специфікою становлення окремих видів ресурсних ринків; в) недостатньо активною роллю держави у регулюванні цього процесу, особливо у першій половині 1990-х років; г) відсутністю стратегічної комплексної програми розвитку вітчизняної економіки і, зокрема, ресурсних ринків.