Мартиненко Василь Петрович. Науково-методичні основи стратегії життєздатності підприємств промисловості у конкурентному середовищі

brief description

Мартиненко Василь Петрович. Науково-методичні основи стратегії життєздатності підприємств промисловості у конкурентному середовищі : дис... д-ра екон. наук: 08.07.01 / Науково-дослідний економічний ін-т Міністерства економіки України. — К., 2006. — 396арк. + дод. (паг. не зазнач.) — Бібліогр.: арк. 380-396

Мартиненко В.П. Науково-методичні основи стратегії життєздатності підприємств промисловості у конкурентному середовищі Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.07.01 економіка промисловості. Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена проблемам, методологічним розробкам, теоретичним та практичним дослідженням процесу формування та реалізації стратегії життєздатності підприємств промисловості у конкурентному середовищі.
В дисертаційній роботі сформульоване визначення стратегії життєздатності і розкрито її економічну сутність та методологічні аспекти в ринкових умовах, представлена система зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на життєздатність підприємств промисловості у конкурентному середовищі. Запропоноване своє бачення філософії господарської діяльності суб’єктів господарювання та рекомендовано антикризові процеси на підприємствах промисловості досліджувати, структурувати і здійснювати в рамках розробленої системи антикризового управління. Розроблені пропозиції щодо створення високого конкурентного статусу підприємств промисловості та обгрунтовано методики визначення рівня життєздатності суб’єктів господарювання, проведення виробничо-фінансової реструктуризації, процесу податкового планування, а також формування та реалізації стратегії життєздатності в умовах конкуренції.

Дисертаційна робота спрямована на розв’язання важливої економічної проблеми формування стратегії життєздатності підприємств промисловості у конкурентному середовищі та розроблення механізму її реалізації. Вона узагальнює і розвиває науково-методологічні, методичні та практичні питання щодо стабільної і ефективної роботи всіх підрозділів промислових підприємств в умовах постійно виникаючих економічних загроз з боку як внутрішніх, так і зовнішніх чинників оточуючого середовища.
Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.
1. З точки зору методології стратегія життєздатності являє собою одну із базових стратегій, поряд із конкурентною, фінансовою, а також розділяється як одна із функціональних стратегій. Теоретичні дослідження дозволили визначити, що стратегія життєздатності являє собою узагальнюючумодель дій, спрямованих на підтримку стабільної і ефективної роботи всіх підрозділів підприємств промисловості у конкурентному середовищішляхом розробки та реалізації методики передбачення негативних тенденцій і загроз та антикризових заходів на підприємствах промисловості, а також заходів, пов’язаних з підвищенням ефективності промислового виробництва. Для даної стратегії характерні три основнівідмінні риси:необоротність, перманентністьі довгостроковість наслідків.
2. Концепція стратегії життєздатності підприємств промисловості має базуватися на запропонованій в дисертаційній роботі філософії господарської діяльності, тобто постановці конкретних стратегічних орієнтирів для колективів промислових підприємств, які мають намір на організованій основі подолати кризову ситуацію і досягнути максимізації фінансового ефекту. До основних елементів такої філософії включено: основні установки підприємств, цінностні орієнтири менеджменту, історію і традиції суб’єктів господарювання, НТП і нові технології, законодавчі обмеження, корпоративну етику, організаційно-господарську культуру.
3. Антикризові процеси на підприємствах промисловості рекомендується досліджувати, структурувати і здійснювати в рамках розробленої системи антикризового управління, яка включає технологію функціонування, методичний апарат та спеціально підготовлений персонал. Структуризацію антикризового процесу на промислових підприємствах рекомендується здійснювати на основі принципів сценарного моделювання його стадій та етапів. Даний підхід дасть змогу суб’єктам господарювання використовувати механізм слабких сигналів, який забезпечує завчасне нарощування запасу гнучкості, дозволяє усунути небезпеку на ранній стадії, сформувати банк цільових антикризових програм.
4. Проведений аналіз сучасного стану конкурентоспроможності промисловості дозволяє стверджувати, що не дивлячись на позитивні моменти в деяких аспектах промислового виробництва, істотного покращення справ в промисловому комплексі поки що не відбулось. Підприємствам промисловості рекомендується використовувати представлені в роботі обгрунтовану методику визначення рівня життєздатності для суб’єктів господарювання та пропозицій щодо створення високого конкурентного статусу, що дозволить підприємствам працювати успішно і значно підвищить їх життєздатність.
5. Для подолання негативних тенденцій, що склалися, пропонується забезпечити реальне реформування промислового виробництва як основного елементу економічної структури народного господарства, шляхом застосування методики проведення виробничо-фінансової реструктуризації. У зв’язку з цим реструктуризація розглядається не тільки як засіб, що застосовується в період кризи, але і як інструмент, необхідний для нормально функціонуючих підприємств. В роботі визначено, що реструктуризація це ціленаправлена трансформація всієї системи факторів виробництва, змістовна характеристика якої розкривається в процесах, що включають виробничу, фінансово-економічну, організаційну і маркетингову діяльність підприємств у відповідності з їх стратегією життєдатності.
6. Для підвищення ефективності господарювання рекомендується запровадити на підприємствах промисловості податкове планування, яке являє собою інтеграційний процес раціоналізації господарської діяльності з позиції відповідності діючому податковому законодавству та стратегії життєздатності даних підприємств. Робота в області податкового планування складається із етапів, які знаходять своє відображення в процесі розробки стратегії життєздатності підприємств промисловості.
7. На підставі розроблених в дисертаційній роботі методики визначення рівня життєздатності для підприємств промисловості, запропонованих заходів по проведенню оперативної, виробничо-фінансової реструктуризації та методичних підходів щодо впровадження на виробництві податкового планування, рекомендувано у промисловості використовувати механізм поетапного виведення суб’єктів господарювання із кризового стану (дуже низький рівень життєздатності).
8. Запропоновану в дисертації методологію формування стратегії життєздатності пропонується здійснювати із врахуванням принципів системності, цілепокладання, компетентності, ієрархічності, зворотного зв’язку. Дана методика включає обгрунтування та вироблення таких напрямів розробки програм стратегії, що враховують мінливість кон’юнктури і тенденцій розвитку ринку, високу ступінь інноваційності фінансових інструментів, якими оперують промислові підприємства.
9. В дисертаційній роботі пропонується розглядати розроблений механізм реалізації стратегії життєздатності як взаємопов’язану послідовність кроків і дій, що здійснюються у відповідності з певною логікою і направлених на досягнення стратегічних цілей. З цієї точки зору основними елементами механізму виступають: легітимізація стратегії, подолання організаційного опору на стадії запуску стратегії, здійснення стратегічних змін на промисловому підприємстві, мобілізація ресурсів, оперативне управління реалізацією стратегії життєздатності, контроль, коригування та оцінка ефективності реалізації даної стратегії.
10. Для успішної реалізації стратегії життєздатності підприємств промисловості рекомендується використовувати інструментарій, до якого віднесено стратегічну програму дій, бюджетування, систему заохочення та винагородження (мотивація та стимулювання), систему контролю та обліку.