Мартинюк Віталій Миколайович. Інституціональні механізми інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації

brief description

Мартинюк Віталій Миколайович. Інституціональні механізми інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації: дисертація канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т. - Х., 2003

Мартинюк В.М. Інституціональні механізми інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. економічна теорія.- Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, 2003.
В якості робочої гіпотези при побудові логіки даного дослідження було обрано припущення про конкретно-історичну обумовленість форм і методів інвестиційної діяльності, в яких виражається складна сукупність інституціональних факторів, механізмів і аспектів інвестування.
Для вирішення задач дисертаційного дослідження було здійснено аналіз практики інвестиційного розвитку України та інших постсоціалістичних держав, проведена систематизація і узагальнення поглядів українських і закордонних економістів. Це дало можливість зробити висновок про те, що в умовах фундаментальної трансформації сугубо функціональний підхід до вироблення інвестиційної політики держави є непослідовним та недостатнім. Для подолання обмеженості такого підходу була зроблена спроба розширити традиційне коло проблем стимулювання інвестиційної активності за рахунок включення в об`єкт дослідження соціально-інституціональних факторів інвестиційної діяльності.
У роботі показано, що інвестиційна активність в економіці це не стільки результат спеціальних зусиль й заходів інвестиційної спрямованості з боку держави, скільки інтегральне вираження загальної якості господарської системи.
Обгрунтовано висновок, що інвестування посідає особливе місце в механізмі оптимального розподілу і використання ресурсів, доповнюючи умови просторової задачі умовами розподілу ресурсів в часі. Запропоновані шляхи підпорядкування постіндустріальних критеріїв і цілей інвестиційної політики держави більш широкій і цілісній системі національних соціально-інституціональних і технологічних завдань.

Необхідність активізації інвестиційних процесів стає особливо актуальною в міру завершення перших етапів ринкової трансформації. Ринкові механізми господарювання вимагають формування адекватної їм технічної й інституціональної бази економіки, інакше вони мовби провисають у повітрі” і можуть досить швидко деградувати в силу їхнього формального характеру. У той же час класичні ринкові методи стимулювання інвестицій далеко не завжди призводять до очікуваних результатів в умовах перехідної економіки. Потреба в дослідженні інституціональних механізмів інвестиційної діяльності в умовах переходу до ринку обумовлена, насамперед, відсутністю цілісної системи надійних практичних інструментів інвестиційної політики.
Інвестування як спосіб , організації господарської діяльності являє собою суперечливу єдністьзагальнихабстрактних моментів, властивих усім історичним епохам і формам організації господарства, іспецифічних, конкретно-історичних моментів, що виражають особливі методи і стереотипи господарської поведінки людей на різних історичних етапах і в різних національно-державних умовах економічного життя суспільства. Загальні моменти інвестиційної діяльності традиційно є предметом функціонального моделювання в рамках усіляких теоретичних шкіл і напрямків економічної науки. Специфічні моменти звичайно виводяться за рамки об'єкта економічного моделювання, і тим самим залишаються на відкуп” або конкретно-економічним наукам, або різного роду практичним методичним посібникам різного рівня - від методів інвестиційного менеджменту на підприємстві до методичних рекомендацій з розробки інвестиційної складової державної економічної політики.
Наслідком такої ситуації звичайно є дефіцит системного цілісного підходу при розробці цілей, задач і напрямків інвестиційної політики держави. Це, у свою чергу, знижує ефективність інвестиційної політики і може породжувати непередбачені наслідки інвестиційних рішень - у соціальній сфері, у сфері зовнішньоекономічних зв'язків, у монетарній системі і т.і. Профілактика таких непередбачених наслідків можлива на основі системного осмислення всіх зв'язків і взаємодій інвестиційних процесів як складової частини більш загальної функціональної й еволюційної поведінки господарської системи.
Проведене дослідження дозволило прийти до наступних висновків. Інвестування як особливий напрямок і форма господарської діяльності характеризується конкретно-історичною обумовленістю і має інституціональну природу. Основним системостворюючим елементом інституціонального комплексу виступаєінвестиційний статус суб'єкта, що дозволяє визначити зміст і рамки взаємодії інвестиційних процесів і інституціональних форм у ринковій економіці.
На підставі аналізу форм і передумов, відкладених у часі рівноважних бюджетних рішень, удалося структурувати інституціональні основи і передумови інвестиційної діяльності і виділити критерії періодизації становлення зрілих форм інвестування.
Аналіз феномена інверсійного розвитку економік, які реформуються, дозволив розкрити деякі особливості взаємодії внутрішнього змісту процесу ринкових реформ із зовнішнім середовищем. Інверсійний розвиток це рефлексія відсталої системи в зовнішньому інституціональному і технологічному середовищі. Передумовою переходу до інверсійної траєкторії соціально-економічної еволюції служать так звані демонстраційні ефекти більш розвинутих держав. Криза державно-соціалістичної системи розверталася і поглиблювалася на фоні реально існуючих постіндустріальних зразків моделей бажаного соціально-економічного пристрою.
Але інверсійний розвиток таїть у собі і визначені небезпеки. Нерідко виникають спрощені уявлення про межі історичного наслідування, що орієнтують країну на повторення всього успішно і ефективно працюючого в лідера. Однак дуже часто країна, що наслідує, наштовхується на межі і границі ефективності запозичень. Ці межі можуть бути пов'язані не тільки з конкретно-історичною специфікою даної держави чи народу, але ще і зі схованими інверсійними явищами. Тому шлях прискореної модернізації є внутрішньо суперечливим і конфліктним.
В умовах реформ державі потрібно чітко вказати мінімум незмінних чи більш-менш стабільних інституціональних зон господарювання державний сектор, недержавний сектор, дрібний бізнес чи що-небудь інше. У цих зонах має бути гарантований принципнепогіршеннябазисних умов господарювання доступу до ресурсів, свободи вибору, рівня і порядку оподатковування і т.і. Селективна інституціональна стабільність повинна розглядатися не як повна ізоляція від процесу реформ, а як критерій інтенсивності напрямків змін. Цей підхід є в інвестиційному відношенні більш ефективним і дає можливість послідовно формувати такі інвестиційні механізми, що можуть включатися в роботу поетапно, без попереднього формування всього комплексу інвестиційних інститутів ринкового типу.