Матковський Роман Богданович. Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання

brief description

Матковський Роман Богданович. Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання: дисертація канд. екон. наук: 08.01.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2003

Матковський Р.Б. Економічний потенціал України та шляхи його ефективного використання. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Київський національний економічний університет. - Київ, 2003.
Дисертація присвячена дослідженню теоретико-методологічних та практичних питань формування і використання економічного потенціалу України в умовах перехідної економіки. У роботі розкрито основні методологічні аспекти дослідження сутності економічного потенціалу країни, розглянуто його структуру.
Проведено аналіз таких елементів економічного потенціалу як: природний, трудовий, науковий, технічний, технологічний, інформаційний потенціали, потенціал техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності та господарського механізму. Особлива увага звертається на розгляд природного потенціалу, трудового потенціалу, наукового та технічного потенціалів.
На основі аналізу вітчизняної та світової практики використання економічного потенціалу автором пропонуються концептуальні підходи до використання економічного потенціалу України в перехідний період.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, щодо визначення сутності економічного потенціалу, його основних структурних елементів, механізму формування та використання в умовах перехідної економіки України. Основні результати теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування:

Методологічною основою дослідження сутності економічного потенціалу є діалектичний метод дослідження, найважливішими елементами якого є методи суперечності, системно-структурності та історизму.

Виходячи з методологічних принципів та ґрунтуючись на аналізі різних точок зору щодо сутності та структури економічного потенціалу, дається таке комплексне авторське визначення його сутності: це сукупність наявних та таких, які можуть бути мобілізовані основних джерел, засобів країни, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу. Обґрунтовано авторське визначення економічного потенціалу у політекономічному аспекті: це система відносин економічної власності між людьми у взаємодії з розвитком продуктивних сил та базисними елементами господарського механізму, яка виступає основним джерелом розвитку економічної системи, її можливостей.
У дисертації економічний потенціал доповнено новими елементами (відповідно з структурою економічної системи) та вперше дається визначення їх сутності в політекономічному аспекті. Структурними елементами економічного потенціалу є природний, трудовий, науковий, технічний (потенціал засобів праці), технологічний, інформаційний потенціали, економічний потенціал техніко-економічних відносин, організаційно-економічних відносин, відносин економічної власності, та економічний потенціал господарського механізму.
Найважливішу роль серед елементів економічного потенціалу відіграє трудовий потенціал. Проте внаслідок нераціональної соціально-економічної політики керівництва країни цей потенціал було значною мірою зруйновано. Це виявляється у значній декваліфікації працюючого населення внаслідок значного безробіття, масової міграції за кордон, руйнування професійно-технічної освіти та ін. Найбільш позитивний вплив на загальний показник розвитку людського потенціалу в Україні здійснює освітній потенціал.
Сільськогосподарські угіддя в сукупності із природними умовами визначають один з основних пріоритетів у використанні природного потенціалу України. Матеріальною основою змін у сільському господарстві є передусім зміни у технологічному способі виробництва, що передбачає впровадження нової техніки, нових форм організації виробництва та праці. Зміни у сфері економічної власності повинні передбачати реформи у сукупності відносин власності в усіх сферах суспільного відтворення. Доцільно розвивати плюралізм форм власності у сільському господарстві з домінуванням колективної форми. Сільськогосподарське виробництво в Україні потребує перегляду суті підготовки фахівців як на стадії бакалаврату, так і на наступних рівнях освіти.
У контексті наукового та технічного потенціалів України необхідним є відродження тісної взаємодії науки та виробництва. Потрібним є впровадження нових інформаційний комп’ютерних мереж на основі якісного серверного забезпечення. Слід вдосконалити законодавство для врегулювання питання інтелектуальної власності, зменшувати імпорт застарілих та малоефективних технологій та збільшувати рівень інтелектуалізації вітчизняного експорту.