Мазаракі Наталія Анатоліївна. Теоретико-правові засади запровадження медіації в Україні

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису

МАЗАРАКІ НАТАЛІЯ АНАТОЛІЇВНА УДК 340.13

ДИСЕРТАЦІЯ

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАЦІЇ В УКРАЇНІ

12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» (081 Право)

Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

________________ Н. А. Мазаракі

Науковий консультант Копиленко Олександр Любимович, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Київ - 2019

2

АНОТАЦІЯ

Мазаракі Н. А. Теоретико-правові засади запровадження медіації в Україні Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. Інститут законодавства Верховної Ради України Київ, 2019.

Зміст анотації. Дисертацію присвячено створенню науково

обґрунтованої комплексної теоретико-правової моделі правового забезпечення медіації в Україні як важливого елементу реалізації принципу верховенства права, визначення напрямів вдосконалення чинного законодавства щодо доступності правосуддя шляхом запровадження медіації як особливої форми компромісу, що застосовується при вирішенні спорів.

На основі аналізу теоретичних розробок, положень чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства, узагальнення практики, сучасного та історичного досвіду запропоновано вирішення проблеми вдосконалення реалізації громадянами України права доступу до правосуддя та принципу верховенства права.

роботі відзначається, що Якісні перетворення у характері правових відносин зокрема та суспільного життя загалом вимагають відповідних структурних перетворень у законодавстві та системі судоустрою, при цьому однією з помітних тенденцій суспільного розвитку є пошук нових,

ефективних способів вирішення спорів, у першу чергу правових.

Зміна парадигми соціально-економічного розвитку, а також

утвердження принципів громадянського суспільства вимагають переосмислення всієї системи державної влади задля ефективного забезпечення прав людини та громадянина. Все це зумовлює необхідність перегляду ролі та значення суду як в системі органів влади, так і як незалежного органу, що здійснює правосуддя. Паралельно з цим розвиваються нові для правової системи України інститути примирення, які

3

за своїм змістом виступають в якості елементів правової культури, забезпечення прав громадян на справедливий судовий розгляд, передбачений Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, обумовлюють і формують такі інститути альтернативного вирішення спорів як арбітраж та медіація. При цьому медіація представляє собою альтернативний спосіб вирішення спорів, що з одного боку відображає високий рівень розвитку правової культури суспільства, а з іншого дозволяє сторонам обирати найефективніший і прийнятний для них варіант спору на основі фундаментальних принципів права, які відображають визначні цінності суспільного розвитку, такі як добросовісність, розумність, справедливість, що є одночасно з цим основою для реалізації принципу верховенства права в Україні.

Впровадження інституту медіації в Україні змістовно пов’язує сучасний розвиток правової системи України з європейськими правовими системами, цінностями та пріоритетами розвитку сучасного цивілізованого світу. Утвердження європейських цінностей в нашій державі сформувало попит суспільства на формування культури підприємницької діяльності, яку неможливо уявити без дотримання принципів правової культури, що призвело до еволюції стандартів добросовісності, відповідальності та чесності бізнесу, заснованих на природних принципах права, та сформувало підґрунтя до актуалізації засобів саморегулювання. Наведене безпосередньо стосується порядку вирішення спорів та конфліктів. У свою чергу влада, зокрема, законодавча, має реагувати на потреби суспільства, запроваджуючи відповідні зміни у правовому регулюванні.

дисертації досліджено сучасні підходи до розуміння сутності та змісту принципу верховенства права. Аналіз складових цього принципу дозволив обґрунтувати, що принцип верховенства права можна розглядати в контексті забезпечення права людини на справедливість. Категорія справедливості, у свою чергу, розглядалася як універсальна цінність,

заснована на концепції природного права. Дослідження генези та зміни

4

уявлень людства про справедливість, а також сформованих наукою підходів до розуміння категорії справедливості, а саме змістовного та формального, забезпечило теоретико-правове підґрунтя для дослідження поняття «право на справедливий суд» та його співвідношення із поняттями «доступ до правосуддя» та «право на отримання справедливого рішення».

роботі обґрунтовано, що розуміння поняття «право на справедливий суд» через призму мети правосуддя, а саме досягнення справедливого рішення у справі, дозволяє включити позасудові та досудові форми врегулювання спорів до широкого розуміння поняття «правосуддя».

Визначено, що у сучасній правовій державі спори повинні вирішуватися насамперед відповідно до фундаментальних принципів права та у спосіб, який найбільше відповідає потребам сторін спору. У ході реалізації права на справедливий суд людина поновлює порушені права і свободи, при цьому держава повинна забезпечити не тільки ефективну систему правосуддя, але й належним чином забезпечений, доступний та широкий спектр методів вирішення правових спорів.

Альтернативне вирішення спорів визнано необхідною складовою доступності правосуддя на міжнародному, наднаціональному та національному рівнях.

Сучасна концепція доступності правосуддя включає державну судову систему та суміжні правові інститути, а саме альтернативне вирішення спорів. Водночас система альтернативного вирішення спорів як і державне судочинство повинні насамперед забезпечувати справедливе вирішення спору.

Наріжним каменем такого механізму визначено обґрунтування можливості забезпечення реалізації принципів верховенства права та права на справедливий суд у разі звернення сторін правового спору не до державного судочинства, а до альтернативних методів вирішення спорів, передусім медіації. Обґрунтовано, що держава, забезпечуючи правову основу медіації, надаючи їх місце у цивільному, господарському та

5

адміністративному процесах, повинна бути впевнена у забезпеченні конституційних прав та свобод громадян, які беруть участь у медіаційній процедурі, та інтересів третіх осіб.

Доведено, що верховенство права послідовно забезпечує мирне і впорядковане суспільство, оскільки воно створює мережу доступних, справедливих і зазвичай відкритих і підзвітних установ і процедур, які дозволяють громадянам вирішувати спори і конфлікти. При цьому органи та процедури вирішення спорів можуть бути як державними, так і приватними.

дисертаційному дослідженні визначено, що процедурна справедливість є одним із факторів, що спонукає людей до вибору методу вирішення спорів. Альтернативні методи вирішення спорів розширюють межі дії верховенства права, адже державний примус не може бути всеосяжним, а дотримання ідеалів та принципів верховенства права повинно виходити з повсякденних дій людей та порядку вирішення їх спорів.

Альтернативні методи вирішення спорів, зменшуючи навантаження на державну судову системи, дозволяють їй ефективно виконувати свої функції у спорах, які мають вирішуватись виключно у судовому порядку.

Доведено, що категорії справедливості та верховенства права нерозривно пов’язані в альтернативних методах вирішення спорів, є їх базисом та ціллю одночасно. Судова система була та буде центральною ланкою у системі вирішення спорів, водночас забезпечення свободи людини на вибір методу вирішення спорів є проявом дії принципу верховенства права та ознакою правової, демократичної держави.

Зазначено, що поява та еволюція медіації нерозривно пов’язані з розвитком суспільства, трансформацією основних філософських ідей та поглядів, тому моделі та підходи до розуміння медіації зазнають змін та адаптуються до потреб суспільства. Конфлікти та спори у суспільстві також зазнають змін, не є сталими й ідеологічні установки суспільства, саме тому медіаційна процедура, розуміння ролі медіатора, місце медіації у правовій та

6

політичній системі держави змінюється, але завжди має своє місце, оскільки зумовлено затребуваністю самого суспільства.

Дослідження феномена медіації, у тому числі її генези та сутності, було проведено у юридичному, філософському, соціологічному, політологічному, конфліктологічному та інших аспектах з огляду на складність та постійну еволюцію медіації, тому виявлення та розуміння окремих характеристик медіації є можливим лише у міждисциплінарному та полідисциплінарному аспектах.

Аргументовано, що універсальність та гнучкість процедури медіації, що також сприймається як перевага такого методу вирішення спорів, зумовлює широкий вибір підходів, моделей, побудови медіаційної процедури, ролі медіатора тощо.

Доведено, що затребуваність та поширення медіації є відображенням розвитку правової культури суспільства, еволюції етичних та моральних норм, ролі соціальної відповідальності у регулюванні правової дійсності, подолання правового нігілізму, готовності громадян до діалогу як з державою, так і між собою тощо. Медіація розглянута як модель соціальної поведінки, що уособлює високий рівень правової культури суспільства, традицій поваги до правопорядку, добросовісності та справедливості. Аргументовано, що поширення медіації може стати додатковим чинним трансформації правосвідомості суспільства.

Визначено, що сутність медіації розкривається та конкретизується її принципами та призначенням.

Аргументовано, що у медіаційній процедурі справедливість виявляється в об’єктивному та суб’єктивному розумінні та дає змогу оцінити справедливість процедури медіації, справедливість дій медіатора, справедливість рішення, прийнятого у спорі. Суб’єктивне розуміння справедливості у медіації залежить від сприйняття сторонами спору, третіми особами, медіаторами процедурної та матеріальної справедливості.

7

Виокремлено та досліджено критерії досягнення справедливості у результаті медіації.

Визначено, що сприйняття суспільством медіації як процедури, яка потенційно забезпечує доступ до справедливості, однозначно сприятиме все більш широкому застосуванню такого методу вирішення спорів, саме тому нормативне регулювання медіації повинне бути спрямоване на дотримання якості та принципів медіації. Аргументовано, що суспільство оцінює справедливість медіації з огляду на зміст медіаційних угод результати медіації та їх вплив на інтереси третіх сторін тощо.

Досліджено поняття презумпції справедливості медіаційної угоди, проаналізовано коло суб’єктів, які здійснюють оцінку справедливості медіації та медіаційної угоди.

Аргументовано, що забезпечення справедливості у медіації важливо не тільки для сторін спору, а й для існування соціального та правового інституту медіації взагалі, адже суспільство повинно мати довіру до медіаторів та медіації, тільки тоді такий метод вирішення спорів стане затребуваним та буде реальною альтернативою державному судочинству.

Доведено, що медіація в Україні набула статусу соціального інституту, який сформувався через об’єктивну потребу у допоміжній для правосуддя системі, яка дозволятиме розвантажити судову систему та забезпечить її ефективне функціонування, а також вирішення спорів у швидкий, помірно витратний, конфіденційний та ефективний спосіб.

Сформульовано цілі державної підтримки та правового регулювання медіаційної діяльності, застосування процедури медіації

Аргументовано, що ринковий механізм регулювання медіаційної діяльності, який є сьогодні превалюючим в Україні, буде діяти завжди, незважаючи на наявність чи відсутність законодавчого врегулювання медіації. Водночас такий механізм не здатний надати медіації повноцінної ролі у системі вирішення спорів.

8

Визначено, що законодавче регулювання медіації має бути первинним, забезпечувати додержання принципу правової визначеності, а його межі та характер визначатимуть обсяг та вплив саморегулювання.

Доведено необхідність внесення відповідних системних змін до чинного законодавства, насамперед процесуальних кодексів з метою ефективного запровадження інституту медіації у правову та судову систему держави.

Стверджується, що з огляду на відсутність єдиного та загальноприйнятого поняття медіації через застосування на практиці різних моделей медіації, які характеризуються неоднаковим змістом ролі та повноважень медіатора, порядку звернення сторін спору до медіації, визначальним є виокремлення певних загальних засад різних форм медіації: участь у переговорах з вирішення спору третьої нейтральної та неупередженої особи медіатора, виконання медіатором функцій зі сприяння та допомоги сторонам у вирішенні спору, добровільне прийняття рішення у спорі самими сторонами, зосередження всіх повноважень щодо вирішення спору у його сторін, конфіденційність процедури тощо.

Дослідження медіації як об’єкта правового регулювання дозволило узгоджувати з принципами медіації теоретико-методологічні підходи до принципів права у їх загальновідомому тлумаченні.

Обґрунтовано, що дихотомія підходів до розуміння поняття принципу права як наукової категорії, що відображає закономірності суспільних відносин та напрями їх правового регулювання, та як безпосередньо загальної правової норми, притаманна і медіаційним відносинам.

Доведено, що принципи медіації реалізуються взаємопов’язано, а їх дотримання уможливлює досягнення кінцевої мети медіації справедливого вирішення спору мирним шляхом та формування передумов для подальших взаємовідносин сторін.

Сформульовано визначення поняття принципів медіації як визначальних уявлень, морально-етичних норм та вимог до проведення

9

медіаційної процедури, дотримання яких забезпечує досягнення мирного та взаємовигідного вирішення спору.

дисертаційному дослідженні сформульовано теоретико-правові основи особливостей укладання, виконання, зміни та припинення угод та договорів у сфері медіації з метою формування передумов до належного оформлення договірних відносин як у сфері медіації, так і стосовно спору,

який підлягав вирішенню. 
 У теоретичному розумінні договірні конструкції, які використовуються у сфері медіації, розглянуті як зв’язок між медіацією, яка може відбуватися поза правовим полем, та правовою системою певної держави.

Аргументовано, що чітка класифікація, розроблення юридичних конструкцій законних та дійсних договорів у сфері медіації має стати запорукою популярності та довіри населення до медіації. У дослідженні основна увага була приділена таким дискусійним питанням, як сутність, форма та юридична сила угод і договорів у сфері медіації. 
Обґрунтовано та запропоновано єдину термінологію, що має полегшувати сприйняття громадськістю процедури медіації та її юридичних наслідків та слугувати реалізації принципу правової визначеності.

Дослідження процесу медіації як послідовності договірних правовідносин від організаційних до правовстановлюючих та з огляду на широку сферу її застосування дозволило резюмувати, що медіаційні договори та угоди мають бути універсальним інструментом, придатним для врегулювання різноманітних відносин, з приводу яких виник спір, тому прив’язка правової природи медіаційного договору чи угоди до тієї чи іншої галузі права є недоречною. Здебільшого медіаційні угоди мають цивільно-правовий характер, хоча правова природа та дія медіаційних угод та договорів зазвичай виходить за межі правовідносин, які вони врегульовують, адже медіаційні угоди та договори не обмежені лише нормами права, а й застосовують категорії моралі, добросовісності, етики, справедливості тощо.

10

Обґрунтовано, що забезпечення правильного праворозуміння і правозастосування договірних конструкцій, що застосовуються у сфері медіації, уникнення змішування з подібними правовими категоріями, є запорукою розвитку медіації в Україні.

метою забезпечення ефективної реалізації прав громадян на доступ до правосуддя, сприяння ефективному реформуванню судової системи,

зниження навантаження на суддів, розвиток правової культури та правосвідомості громадян, формування традицій мирного вирішення спорів у суспільстві розроблено концепцію запровадження медіації у правову та судову системи України. У концепції сформульовані такі основні цілі, завдання та напрями:

забезпечення доступу фізичних та юридичних осіб до медіаційних послуг як альтернативи судовому розгляду спору;

формування довіри до медіації та обізнаності суспільства в особливостях вирішення спорів в порядку медіації;

заохочення сторін спору застосувати медіацію як альтернативу судовому розгляду спору.

На основі мети та завдань наведеної Концепції розроблено комплекс заходів щодо її реалізації.

дослідженні проведено теоретико-правовий аналіз професії медіатора як ключової постаті медіаційної процедури.

Обґрунтовано, що медіація як спеціалізована сфера трудової діяльності зумовлює необхідність формування і утвердження професії медіатора.

метою утвердження розуміння фаху медіатора як професійно незалежної професії, спрямованої на утвердження верховенства права та захист прав і свобод людини, з урахуванням міжнародних нормативно-

правових документів, світових та закордонних стандартів підготовки професійних медіаторів розроблено засади організації професійної підготовки медіаторів в Україні.

11

Визначено, що мета професійної підготовки медіаторів це формування професійного медіаторського корпусу для забезпечення прав та законних інтересів сторін медіації, третіх осіб та суспільства в цілому.

Професія медіатора розглядається у контексті існування інституту медіації з урахуванням суспільної ролі професії медіатора, необхідності розбудови формальних (нормативно-правових та локальних актів, кодексів професійної етики) та неформальних складових (певні традиції), створення інституційної системи доступу до професії, контролю якості та суспільного нагляду за наданням медіаційних послуг, запровадження чітких обмежень, пов’язаних із наданням медіаційних послуг, узгодження спільної професійної мови та стандартів. 
Серед основних напрямів професійної підготовки медіаторів виділено такі, як: розробка і затвердження професійного стандарту,

створення сертифікаційних програм підготовки та методичного

забезпечення, підготовка викладачів, запровадження механізмів супервізорства, постійне наукове спеціальне та міждисциплінарне супроводження, міжнародне співробітництво. 


Аргументується доцільність розробки та запровадження систем внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості професійної підготовки медіаторів.

Запропоновано пропозицію внесення професії «медіатор» до Національного класифікатора ДК 003:2010 «Класифікатор професій».

дослідженні подано теоретико-правове обґрунтування порядку поєднання державного, договірного регулювання, а також саморегулювання медіації.

Визначено, що дієвість регулювання медіаційної діяльності пов’язана із забезпеченням оптимального балансу публічних та приватних інтересів. Першочерговими завданнями є: визначення меж, обсягу і методів державного регулювання медіації, ефективне саморегулювання суб’єктів медіаційної діяльності, створення механізму поєднання державного регулювання і саморегулювання медіаційної діяльності.

12

Наголошено на необхідності прийняття спеціального законодавчого акта Закону України «Про медіацію» обсяг та характер регулювання якого мають враховувати основоположні ідеї та особливості медіації

роботі аргументована необхідність розробки правової основи, що забезпечить ефективне функціонування саморегулівних організацій медіаторів як складової гарантування якості медіаційних послуг, реалізації функцій забезпечення належної професійної підготовки медіаторів,

забезпечення механізмів відповідальності медіаторів, а також захисту прав та інтересів сторін медіації та третіх осіб.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується у теоретичних положеннях і висновках, основними з яких є такі:

визначено, що медіація являє собою альтернативний метод вирішення спорів, що, з одного боку, відображає високий рівень розвитку правової культури суспільства, а з іншого із залученням нейтрального посередника (медіатора) дозволяє сторонам обирати найефективніший і прийнятний для них варіант вирішення спору на основі фундаментальних принципів права, які відображають визначні цінності суспільного розвитку,

такі як добросовісність, розумність, справедливість, що є одночасно з цим основою для реалізації принципу верховенства права в Україні;

встановлено, що реалізація права на отримання справедливого рішення базується не тільки на ефективній системі державного правосуддя, а

відбувається шляхом збалансування та взаємодії системи державного правосуддя з комплексом альтернативних методів вирішення спорів,

центральне місце серед яких посідає медіація;

обґрунтовано, що реалізація принципу верховенства права та доступу до правосуддя в розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можлива лише за умови дотримання сторонами медіаційної процедури та медіатором принципів медіації (добровільності,

самовизначення сторін, конфіденційності, нейтральності медіатора) і процедурної справедливості;

13

аргументовано, що судова реформа та становлення інституту медіаціїї дають можливість сторонам обирати найбільш прийнятний спосіб вирішення спору, ґрунтуючись не тільки на нормах законодавства, але і на сприйнятті сторонами суті та значення спору. Все це зумовило необхідність визначення медіабельності спору як сукупності ознак, які потенційно дають можливість розпочати медіаційну процедуру та досягти мирного і взаємовигідного вирішення правового спору. На основі аналізу теорії систем визначено, що критерії медіабельності спору можна поділити на абсолютні та відносні;

запропоновано концепцію правового забезпечення медіації в Україні як цілісної системи правового регулювання відносин, що виникають у процесі вирішення спорів шляхом застосування процедури медіації (від правової ідеї до акту індивідуального правозастосування, який приймається,

визнається та виконується сторонами спору). Передумовами ефективності застосування концепції медіації є нормативність, регуляторність, доступність та належність (якість медіаційних послуг). Елементами авторської концепції

чинне законодавство, локальні акти саморегулювання (стандарти, кодекси етики), норми моралі та чесні звичаї, правовідносини, що виникають в процесі мирного врегулювання спорів, за допомогою медіаційних процедур,

система державної підтримки розвитку медіації, правова культура та правосвідомість;

визначено, що система державної підтримки медіації складається з державної політики у сфері правосуддя, органу державного регулювання та підтримки, комплексу правових, організаційно-правових засобів державної підтримки та регулювання у сфері медіації.

обґрунтовано, що визнання медіації ефективним та справедливим альтернативним методом вирішення спорів зумовлює необхідність законодавчого забезпечення прозорості та якості як медіаційної процедури,

так і якості надання медіаційних послуг шляхом встановлення незалежної

14

оцінки компетенції медіатора як ключової фігури (професійного учасника) процедури медіації;

встановлено, що важливим чинником забезпечення розвитку медіації

Україні є саморегулювання медіаторської діяльності. Запровадження засобів саморегулювання у медіаторській діяльності дозволяє учасникам медіаційних правовідносин самостійно визначати обов’язкові для виконання правила і принципи надання медіаційних послуг, що відображені у кодексах професійної етики, локальних актах, договорах та зобов’язаннях, та налагоджувати діалог між сторонами медіації, медіаторською спільнотою,

державою та суспільством;

визначено, що саморегулювання професійних учасників медіаційної діяльності може набувати інституціональної форми (створення саморегулівних організацій, професійних спілок та об’єднань) або договірної форми (укладання договорів та прийняття інших актів саморегулювання −

локальних актів і договорів, угод, зобов’язань);

обґрунтовано, що сприйняття суспільством медіації як процедури,

яка потенційно забезпечує доступ до справедливості, безумовно, сприятиме все більш широкому застосуванню такого методу вирішення спорів, саме тому правове регулювання медіації спрямоване на дотримання її принципів та якості

Удосконалено:

Наукові підходи до формування доктрини щодо сутності та елементів права на справедливий суд в частині обґрунтування та деталізації права на справедливе рішення;

методологію дослідження медіації як феномена сучасних суспільних відносин з урахуванням чинників комплексності, міждисциплінарності та полідисциплінарності;

наявні теоретичні підходи до розуміння соціальної та правової природи медіації як доступу до справедливості;

15

розуміння сутності та значення принципу добровільності у медіації, зокрема, шляхом поетапного дослідження принципу добровільності: як сприйняття суспільством медіації як процедури, яка потенційно забезпечує доступ до справедливості, безумовно, сприятиме все більш широкому застосуванню такого методу вирішення спорів, саме тому правове регулювання медіації спрямоване на дотримання її принципів та якості та принцип вступу сторін спору в процедуру медіації, як принцип, який забезпечує право вибору сторін на припинення чи продовження участі в медіаційній процедурі, як принцип укладення медіаційної угоди;

визначення допустимості та обґрунтування застосування медіаційної процедури для вирішення правових спорів у частині систематизації та

деталізації критеріїв медіабельності спору;
 наукові підходи до визначення сутності та значення договірних

конструкцій, які застосовуються у сфері медіації;
 розуміння порядку визначення обсягу прав, обов’язків та

відповідальності сторін медіації та медіатора;
 характер та зміст правового регулювання медіації шляхом прийняття

спеціального законодавчого акта, в аспекті забезпечення ефективного співвідношення державного регулювання та повноважень саморегулівних організацій медіаторів.

Набули подальшого розвитку:

розуміння правосуддя та його доступності, шляхом спростування іманентного зв’язку правосуддя із судовою владою;

взаємозв’язок процедурної справедливості у медіації, яка забезпечує справедливість медіаційної угоди та дотримання принципу верховенства права;

розуміння медіації у міждисциплінарному та полідисциплінарному аспектах;

16

ролі та значення медіації як чинника подальшої еволюції правової культури та договороздатності суспільства як характеристики цивілізованої громадянської свідомості;

розуміння принципів медіації як визначальних уявлень, морально-етичних норм та вимог до проведення медіаційної процедури, дотримання яких забезпечує досягнення мирного та взаємовигідного вирішення спору;

розуміння ролі медіатора у дотриманні принципу самовизначення сторін медіації шляхом визначення конкретних обов’язків медіатора;

збалансування підходів до державного регулювання та саморегулювання медіації з використанням теорії суспільного інтересу та теорії регуляторного захоплення.

Сформульовані в дисертації положення, зроблені узагальнення, висновки та пропозиції можуть бути використані: у подальших наукових дослідженнях; при підготовці нових та внесенні змін до чинних актів законодавства, а також у практиці реалізації законодавства; при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для науковців, юристів-практиків, викладачів, аспірантів і студентів закладів вищої освіти юридичних спеціальностей.

Результати наукового дослідження набули практичного застосування в діяльності Верховної Ради України (довідка No 07/08-142 від 26 квітня 2019 р.), зокрема, враховано авторські пропозиції у розробці проекту Закону України «Про медіацію»; Асоціації «Український національний комітет Міжнародної торгової палати» (ICC Ukraine) при обґрунтуванні механізмів та інструментів, спрямованих на підвищення позиції України у рейтингу легкості ведення бізнесу (Doing Business) (довідка No 421 від 20.11.2018 р.).

Положення дисертації використовуються в освітньому процесі при викладанні навчальних дисциплін «Теорія держави та права», «Медіація», «Право Європейського Союзу» студентам спеціальності «Право» Київського національного торговельно-економічного університету (акт впровадження No 657/01-01 від 15.03.2019 р.).

17

Ключові слова: справедливість, верховенство права, доступ до правосуддя, альтернативні методи вирішення спорів, медіація, медіатор,

медіабельність, медіаційне застереження, принципи медіації, саморегулювання.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Медіація в Україні: теорія та практика. Монографія / Н. А. Мазаракі.

Київ : Інститут законодавства ВР України, 2018. 276 с.


Effective commercial dispute resolution as a way towards openness of the economy. Ukrainian economy growth imperatives : Monograph / A. Mazaraki, S. Melnichenko, G. Duginets et al.; edited by A. Mazaraki. Prague: Coretex CZ SE, 2018. P. 270277 (особистий внесок автора: досліджено поширення та застосування альтернативних методів вирішення спорів на інвестиційну прибавливість та еволюцію ділового обороту в Україні) (0,5 д. а.).

Статті у фахових та наукометричних фахових виданнях України:

Мазаракі Н. Медіація в Україні: проблеми теорії та практики / Н. Мазаракі // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2016. No 1. С.

Мазаракі Н. Співвідношення термінів «медіація» та «примирення» // Підприємництво, господарство і право 2017. №11. с.226-229

Мазаракі Н. А. Вирішення спорів онлайн: світовий досвід та перспективи запровадження в Україні / Наталія Анатоліївна Мазаракі. // Правові новели. 2017. №3. С. 712.


Мазаракі Н. А. Перспективи запровадження альтернативних методів вирішення інвестиційних спорів. Міжнародний журнал «Право і суспільство»

18

[текст]: за ред. д-ра юрид. наук, проф. Васильєвої В.А. Випуск 6. Івано-

Франківськ: Фоліант, 2017. с.83-90

Мазаракі Н. А. Медіаційне застереження у договорах / Наталія Анатоліївна Мазаракі. // Науковий віснику ХДУ. Серія «Юридичні науки».

2017. Випуск 6. Том 1- С. 1619.


h Мазаракі Н. А. Зміст та значення принципу самовизначення сторін медіації // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право 2017

Мазаракі Н.А. Зміст принципу конфіденційності медіації. //Прикарпатський юридичний вісник. 2017 Випуск 6(21) том 1, с. 30-33 http://www.pjv.nuoua.od.ua/v6_2017/part_1/9.pdf

Мазаракі Н.А. Загальна характеристика договорів, що укладаються у сфері медіації // Підприємництво, господарство і право 2018. №2. с. 171-175


Мазаракі Н.А. Правова природа і зміст договору про проведення медіації // Право і суспільство 2018 No1- 25-28

Мазаракі Н.А. Правова природа та зміст угоди про результати медіації // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право» 2018 Випуск 48. Том 1 с.35-38


Мазаракі Н. А. Зміст та значення принципу добровільності медіації

Наталія Анатоліївна Мазаракі. // Юридичний науковий електронний журнал. 2018. No1. URL:http://lsej.org.ua/1_2018/7.pdf

Мазаракі Н.А. Виконання угоди, укладеної за результатами медіації // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції 2018 №1. URL:http://apnl.dnu.in.ua/1_2018/6.pdf


Mazaraki N. A. Effective system of commercial disputes resolution as a prerequisite of economic progress / N. A. Mazaraki // Науковий вісник Полісся.

2018. No 2 (14). Ч. 2. С. 180-187.

19

Мазаракі Н.А. Механізми вирішення спорів у рамках Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом // Право і суспільство

2018 №5 с. 212-216 http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2018/5_2018/ part_1/39.pdf

Мазаракі Н.А. Щодо поняття медіабельності спору //

Підприємництво, господарство і право 2018. №12. с.258-262. URL:http://pgp- journal.kiev.ua/archive/2018/12/49.pdf


Мазаракі Н.А. Медіація як доступ до справедливості // Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції 2018 №6. с. 23-27 URL:http://apnl.dnu.in.ua/6_2018/tom_1/7.pdf

Мазаракі Н. Медіація як соціальний та правовий інститут. Часопис Київського університету права 2018 No3 с. 169-174
18. Мазаракі Н.А.

Принцип нейтральності медіатора. Юридичний бюллетень. 2018. No 7. c.85-91.

Мазаракі Н.А. Основоположні ідеї інституту альтернативного вирішення спорів. Науковий вісник публічного та приватного права. 2018. No

c.112-118.


Мазаракі Н. Сінгапурська конвенція: теоретико-правовий аналіз / Н.

Мазаракі // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. 2019. № 1. С.

2634. URL:http://zt.knteu.kiev.ua/files/2019/01(102)/5.pdf

Статті у наукових періодичних вид

bibliography

ВИСНОВКИ

Дисертація містить наукові положення та науково обґрунтовані висновки у галузі теорії права, що розв’язують важливу наукову

проблему розроблення національної концепції медіації як альтернативного методу вирішення спорів. У процесі проведеного дослідження отримано такі основні результати:

У сучасних умовах збереження монополії держави на вирішення всіх видів правових спорів є недоцільним та не сприяє утвердженню України як правової та демократичної держави, реалізації

принципу верховенства права та здійснення громадянами фундаментальних прав.

Фізичним та юридичним особам має бути надано право вибору ефективних методів вирішення правових спорів, які найкраще відповідають їхнім потребам, тому в законодавстві має бути закріплена автономія права сторін на вибір умов і способів вирішення спорів.

Дослідження взаємозв’язку правової системи із системою суспільного розвитку, їх взаємного впливу доводить наявність сформованої тенденції до демократизації та лібералізації у сфері вирішення спорів. Вона виявляється у створенні і функціонуванні різноманітних форм і методів вирішення правових спорів як за допомогою міжнародного комерційного арбітражу, третейських судів,

так і неюрисдикційних способів вирішення спорів, насамперед, медіації.

Множинність відомих альтернативних методів вирішення спорів об’єднується в окрему систему з огляду на наявність спільних основоположних ідей та мети − відновлення публічного правопорядку,

юридичної рівноваги, встановленої у законодавстві, збалансування прав та законних інтересів учасників правовідносин.

397

Широке розуміння права на доступ до правосуддя, закріпленого

ст.8 Конституції України, надає можливість стороні вільно обирати найбільш прийнятний спосіб вирішення спору, в процесі якого буде досягнута не тільки мета правосуддя, але і реалізовані визначальні для сторін права та законні інтереси.

Медіація являє собою альтернативний метод вирішення спорів,

що, з одного боку, відображає високий рівень розвитку правової культури суспільства, а з іншого дозволяє сторонам обирати найефективніший і прийнятний для них варіант вирішення спору на основі фундаментальних принципів права, які відображають визначні цінності суспільного розвитку, такі як добросовісність, розумність, справедливість, що є водночас і основою для реалізації принципу верховенства права в Україні.

Потенційна можливість досягти справедливого рішення у правовому спорі у результаті процедури медіації надає місце останній в державній системі вирішення спорів та статус складової у реалізації права на доступ до правосуддя.

Справедливе рішення у результаті медіації може бути досягнуто шляхом суворого дотримання встановлених принципів та правил, формальною рівністю сторін, і відповідно, справедливість вирішення спору частково забезпечується дотриманням процедурної справедливості під час медіаційної процедури.

Справедливість є базисною категорією медіації, адже такий метод вирішення спорів затребуваний виключно у разі забезпечення справедливого рішення спору, а завданням медіаторської спільноти,

законодавця та суспільства у цілому є запровадження та практичне застосування таких правил, норм медіаційної процедури, які унеможливлять несправедливість процедури та результату медіації.

398

Хоча поняття справедливості завжди індивідуальне для сторін спору, не визнавати моральні устої та традиції суспільства неможливо, і тільки тоді може йтися про утвердження справедливості та верховенства права завдяки медіації, коли ідеї соціальної справедливості, свободи, рівності, норми моралі, традиції та звичаї, легітимовані суспільством, будуть відображені у медіаційних уго дах.

У сучасних умовах медіація являє собою важливий соціальний інститут громадянського суспільства, разом з тим подальший розвиток інституту медіації як одного з основних елементів реалізації принципу верховенства права можливий лише за умови визнання та підтримки медіації державою.

Складність та багатоаспектність такого явища, як медіація,

його зв’язок з різними підсистемами соціального регулювання зумовлює необхідність залучення до врегулювання відносин у сфері медіації не тільки масиву нормативно-правових (формально-юридичних) джерел законодавства, а й інших соціальних регуляторів, зокрема норм моралі та звичаїв, які переважно визначають людські відносини.

Фундаментальне значення для розвитку медіації має формування та усвідомлення принципів її здійснення (добровільності,

самовизначення сторін, конфіденційності, нейтральності медіатора), оскільки саме вони формують механізм забезпечення реалізації принципу верховенства права при вирішенні правових спорів у порядку процедури медіації.

Добровільність медіації визначає її договірний характер та опосередковується застосуванням логічно вибудованої послідовності договірних конструкцій. Ефективне впровадження медіації у правову систему України вимагає врахування у законодавстві особливостей та

399

надання певної юридичної сили договірним конструкціям у сфері медіації.

Особливістю правового регулювання медіації є поєднання державного, договірного регулювання, а також саморегулювання.

Держава має встановлювати загальні принципи процедури медіації, визначати правовий статус суб’єктів та процесуально-правові наслідки застосування процедури медіації. У свою чергу, саморегулівні організації медіаторів мають встановлювати корпоративні стандарти діяльності, кваліфікаційні вимоги до професійних медіаторів то що. Учасники медіації шляхом укладання договорів про проведення медіації визначають свої права та обов’язки у процедурі медіації, строки та порядок проведення самої процедури. Таке диспозитивне поєднання дозволить забезпечити універсальність та гнучкість регулювання медіації разом із забезпеченням прав сторін медіації та третіх осіб шляхом встановлення імперативних начал.

Правове забезпечення медіації це складний багаторівневий процес вироблення засобів юридичної регуляції правовідносин,

спрямований на визначення місця та ролі медіації у правовій та судовій системі держави, встановлення та реалізацію правил і принципів здійснення медіаційної діяльності, кваліфікаційних вимог до медіаторів

метою забезпечення прав та законних інтересів учасників правовідносин.

Державна підтримка медіації спрямована на забезпечення функціонування правового механізму вирішення спорів, захисту прав та законних інтересів учасників правовідносин, віднайдення справедливого балансу між приватними та суспільними інтересами учасників правовідносин, вдосконалення правової культури та взаємоповаги в суспільстві.

400

Необхідною умовою захисту законних прав і інтересів учасників медіації, якості надання медіаційних послуг є регламентація правового статусу професійних медіаторів та механізмів контролю за дотриманням ними стандартів надання медіаційних послуг.

Запровадження обов’язкового членства професійних медіаторів у саморегулівній організації медіаторів сприятиме встановленню ефективного контролю за якістю їх діяльності, рівнем кваліфікації тощо.

Значний обсяг саморегулювання медіації є важливим для розвитку медіації в Україні. Саморегулівні норми є більш гнучкими і легше адаптуються до мінливих умов здійснення медіаційної діяльності порівняно з державним регулюванням, використання заходів саморегулювання серед медіаторської спільноти сприяє встановленню стандартів і правил діяльності, підвищує дієвість контролю за якістю надання медіаційних послуг. Розвиток саморегулювання надає можливість не тільки встановити, а й удосконалювати правила та принципи медіаційних процедур, забезпечити ефективний контроль за їх дотриманням.

Система вирішення спорів в Україні вимагає реформування.

Майбутнє національної системи вирішення спорів за паралельним та узгодженим розвитком державної системи правосуддя та медіації. Взаємообумовленість та взаємопроникнення цих правових інститутів дозволить досягнути вищої ідеї соціальної справедливості. Розбудова національної моделі медіації на принципах ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дозволить збалансувати систему судочинства та сприятиме реалізації принципів та завдань правосуддя як вищої цінності сучасної демократичної держави.

401

Подальший реформування системи вирішення спорів в державі передбачає координацію діяльності громадських, неурядових організацій та держави з метою забезпечення і розвитку медіації в Україні. З огляду на це доцільно створити необхідну нормативну основу медіаційної діяльності шляхом прийняття Закону України «Про медіацію», розробити рекомендації щодо створення і впровадження кодексів професійної етики та інших актів як правового, так і саморегулювання.

402

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Авер’янов В. Б. Принцип верховенства права у сфері виконавчої

влади: питання теорії та практика реалізації. Право України. 2010. № 3. С.

7279.

Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова).

— К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. — 584 с.

Актуальні інтерв’ю. Медіація: крок уперед чи в нікуди? Правовий тиждень. 2010. 27 лип. № 30 (208). URL:http://legalweekly. com.ua/index.php?id=16061&show=news&&newsid=122123

Актуальні проблеми теорії держави та права. Ч. І. Актуальні проблеми теорії держави : навч. посiб. / [С. М. Тимченко, С. К. Бостан. С. М. Легуша та iн.]. Київ : КНТ, 2007. С. 4546.

Алборов С. В. Саморегулируемые организации медиаторов //

Бизнес в законе. 2015. №5.

Алеш Загар. Кампанія з інформування громадськості про медіацію в Україні / Алеш Загар // Відновне правосуддя в Україні. 2008.

4. С. 4992.

Аллахвердова О. В. Карпенко А. Д. Медиация переговоры, с участием посредника. СПб.: Роза мира, 2007. 144 с.

Альтернатива//Філософськийенциклопедичний

словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін.; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наук. ред.); І. О. Покаржевська (художнє оформлення). Київ : Абрис, 2002. 742 с.

Альтернативные механизмы разрешения споров как инструмент формирования благоприятной среды для предпринимательской деят. (опыт

403

России и зарубежны / Гайдаенко Шер Н. И. - М.:НИЦ ИНФРА-М, 2016. - 248 с.

Андрусь О. Сучасні аспекти професійної підготовки студентів у технічних університетах. Проблеми підготовки сучасного вчителя. 2011. №4 Ч.1 с.283-294.

Антология мировой правовой мысли : в 5-ти т. / Нац. обществ.-

науч. фонд ; руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин. Москва: Мысль, 1999. Т. 1. Античный мир и Восточные цивилизации. 750 с.

Антология мировой правовой мысли : в 5-ти т. / Нац. обществ.-

науч. фонд ; руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин. Москва: Мысль,

1999. Т. ІІ. Европа: V-XVII вв. C.829.

Антология мировой правовой мысли : в 5-ти т. / Нац. обществ.-

науч. фонд ; руководитель науч. проекта Г. Ю. Семигин. Москва: Мысль,

1999. Т. ІІІ. Европа. Америка: XVII-ХХ вв. 829 с.

Антонюк О. А. Міжнародна публічна медіація: у пошуках максимальної ефективності. Часопис Київського університету права, 2015.

2. C. 348-354.

Анцелевич Г. А. Актуальные проблемы международного права.

Київ: Укр. акад. внешней торговли, 2006. 282 с.

Арбітражний регламент. Медіаційний регламент. Міжнародна торгова палата. URL:https://cdn.iccwbo.org/content/uploads/sites/3/2017/02/ICC-2017-Arbitration-and-2014-Mediation-Rules-ukrainian-version.pdf

Арутюнян А. А. Медиация в уголовном процессе : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика; оперативно-розыскная деятельность» / МГУ им. М. В. Ломоносова / А. А. Арутюнян. М., 2012. 29 с.

Арутюнян A. A. Медиация как способ урегулирования уголовно-

правовых и предпринимательских споров: сравнительно-правовой анализ /

404

А. А. Арутюнян, Е. А. Добролюбова // Законодательство. 2012. № 7.

5659.

Атабекова А. А. Иноязычные специальные концепты в межкультурной профессионально ориентированной коммуникации (языковое оформление и интерпретация). М. : РУДН, 2008. 198 с.

Ахмач Г. М. Умови мирової угоди та практика їх застосування

Актуальна юриспруденція. URL:http://legalactivity.com. ua/index.php?option=com_content&view=article&id =531% 3A130513-14&catid=68%3A3-0513&Itemid=84&lang=ru

Бакалінська О. О. Добросовісність, розумність, справедливість судового розсуду / О. О. Бакалінська // Вісн. господарського судочинства. 2012. № 3. С. 9397.