Мазурок Петро Петрович. Інституціональні перетворення ринку праці в трансформаційній економіці України

brief description

Мазурок Петро Петрович. Інституціональні перетворення ринку праці в трансформаційній економіці України : Дис... д-ра наук: 08.01.01 2006

Мазурок П.П. Інституціональні перетворення ринку праці в трансформаційній економіці України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.
У дисертації обґрунтовано пріоритетне теоретико-методологічне значення інституціонального підходу до розгляду ринкових перетворень у трансформаційній економіці України.
Заслуговує на увагу дослідження ролі людини та її праці в побудові інституціональної системи, формування нової поведінки людини й аналізу інституціональних змін у формуванні інтелектуальних складових людського капіталу і ринку інтелектуальної праці.
В роботі проведено комплексне дослідження і теоретичне узагальнення змісту інституціонального ринку праці як сукупності норм і правил поведінки економічних суб’єктів (взаємодія) власників засобів виробництва та власників робочої сили; обґрунтовано, що невід’ємною складовою стратегічних завдань побудови соціально орієнтованої ринкової економіки України є створення та поступовий розвиток моделі соціально орієнтованого ринку праці в умовах інституціоналізації економіки.
В дисертації особлива увага приділена аналізу інституціональної трансформації ринку праці в економіці України, розкрито зміст поняття інфраструктура ринку праці” як сукупність соціальних інститутів, що здійснюють посередницькі функції між працівниками та роботодавцями; виокремлені базові та зовнішні інститути інфраструктури ринку праці, формування і функціонування яких створює інституціональний комплекс відповідно до цілей і стратегії економічної політики держави.
Обґрунтовані основні напрями інституціонального механізму формування національного ринку праці, які передбачають нові підходи до державного регулювання відтворення робочої сили, аргументовані висновки, що інституціональна атмосфера сприятиме формуванню якісно нової системи державного регулювання освітнім потенціалом, оптимальному розвитку підприємництва, розвитку людського капіталу як умови економічного зростання.
На основі інституціонального підходу проаналізовано вплив глобалізації та регіональної інтеграції на ринок праці та зайнятості населення України, визначено пріоритетні напрями стратегії нової концепції міграційної політики.

Дисертаційне дослідження інституціональних перетворень ринку праці в трансформаційній економіці України дає можливість сформулювати ряд принципових висновків і пропозицій стосовно формування методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування розвитку інституціонального ринку праці:

Вихід на перший план загальнолюдських цінностей і самої людини, її праці, необхідності всебічного розвитку особистості, усвідомлення переваг еволюційного розвитку і визначальної ролі продуктивних сил відкрило нові можливості для цивілізаційного прогресу, вирішення найістотніших проблем економічного, соціального і духовного розвитку людини. Особливої уваги у дослідженні процесу формування інституціональної системи трансформаційної економіки потребує підхід до визначення стратегії переходу до постіндустріального суспільства інтелектуальної економіки. Принципово важлива риса постіндустріального суспільства полягає в тому, що матеріальне виробництво досягає такого рівня розвитку, на якому воно забезпечує тільки матеріальні потреби людини і суспільства. Тому розвиток інформації, науки, освіти, культури людської особистості, її соціокультурних і духовних потреб визначають нарощування інтелектуального потенціалу основи функціонування ринку інтелектуальної праці.
Досвід трансформаційної економіки постсоціалістичних країн свідчить про необхідність посилення уваги до ринку праці як у теоретичному, так і в прикладному аспектах. Ринок праці є одним із найскладніших елементів ринкової економіки, в якому не лише переплітаються інтереси найманих працівників і роботодавців щодо ціни послуг робочої сили та умов її функціонування, а й віддзеркалюються всі зміни соціально-економічного характеру. Оскільки ринок праці є особливим інститутом і водночас, сукупністю багатьох інфраструктурних елементів, то як інститут він являє собою сукупність певних норм і правил, що обмежують діяльність учасників ринку встановленими рамками, а з іншого боку, ринок праці це певна система організацій, за допомогою організаційно-економічної діяльності яких досягаються цілі учасників ринку і суспільства. З урахуванням такого підходу інституціональний механізм формування національного ринку праці можна сформулювати як сукупність соціально-економічних та інституціонально-правових структур, форм і методів впливу на ринок праці, за допомогою яких здійснюється мотивація суспільних, групових та особистих інтересів з метою досягнення оптимального рівня якості робочої сили.
Функціонування ринку праці та рівень зайнятості населення, який забезпечується ним, залежать і визначаються розвитком економіки в цілому, розвитком людини як носія робочої сили й розвитком суспільних відносин, в основі яких лежать відносини власності, виробничі зв’язки, свобода суб’єктів ринку праці, баланс між ринковою ефективністю та соціальною справедливістю. Залежність ця зумовлюється рівнем соціальної орієнтації ринку праці, тобто досягненням певних якісних параметрів розвитку його суб’єктів, відносин між ними, результатів взаємодії, ефективності функціонування, гуманістичного спрямування, тобто еволюція ринкових відносин у сфері праці дедалі більше пов'язується з поняттям соціально орієнтованого ринку праці, без якого в принципі неможлива побудова соціально орієнтованої ринкової економічної системи.
Основними вихідними методологічними основами, якими доцільно керуватися при здійсненні інституціональних перетворень в трансформаційній економіці України, є створення оптимальних умов для забезпечення балансу економічних інтересів між попитом і пропозицією праці, задоволення вимог як роботодавця, так і продавця праці, забезпечення ефективного використання трудового потенціалу для досягнення успіху господарської діяльності, вдосконалення економічного механізму формування ринку праці.
Інституціональні перетворення в трансформаційній економіці України повинні також забезпечити кардинальні зміни у системі оплати праці. У роботі наводяться конкретні пропозиції щодо її реформування: по-перше, забезпечити стабільне зростання реальної заробітної плати та не допустити в подальшому зниження рівня мінімальних державних гарантій порівняно із встановленим державою розміром прожиткового мінімуму; по-друге, запровадити новий соціальний стандарт регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати з метою ефективного використання робочого часу і створення додаткових робочих місць із неповною зайнятістю; по-третє, реалізувати державні гарантії підтримки стабільності заробітної плати за рахунок її індексації та здійснення інших заходів щодо захисту права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, запровадження ефективної тарифної системи оплати праці.
Ринок праці для забезпечення своєї діяльності потребує функціонування певної інституціональної інфраструктури, яка визначається сукупністю соціальних інститутів, що здійснюють посередницькі функції між працівниками та роботодавцями, збирають і надають інформацію про наявність вакансій, сприяють підготовці й професійному навчанню кадрів, створенню робочих місць, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення та їх соціального захисту у визначеному реальному інституціональному середовищі.
Інституціональне забезпечення державного регулювання ринку праці в Україні має слугувати кільком основоположним цілям: 1) створенню й розвитку інститутів ринку праці як економічного, так соціального середовища, тобто правил гри” для забезпечення загальних умов функціонування трансформаційної економіки; 2) забезпеченню відповідних умов для формування інститутів інфраструктури ринку праці, дії ринкового механізму відповідно до кінцевих і поточних потреб суспільства; 3) розробці й розвитку механізмів регулювання базових та зовнішніх інститутів ринку праці, які сприяють забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва, надання соціальних послуг населенню.

Формування ринкових відносин і становлення в Україні демократичної держави зумовлюють зміну цільових настанов освіти та професійної підготовки як соціального інституту інфраструктури ринку праці для забезпечення потреб держави у фахівцях різних професій і рівнів кваліфікації конкурентоспроможних на ринку праці. В Україні, як і в інших розвинутих країнах, вища освіта визнана однією з головних загальнолюдських цінностей. Важливим напрямом діяльності у галузі вищої освіти є міжнародне співробітництво, завдання якого забезпечити інтеграцію національної освіти у міжнародний освітній простір. В умовах трансформаційної економіки суттєво зростає актуальність проблеми професійно-трудового становлення та професійної підготовки молоді. Свідомий вибір професії, високий рівень загальноосвітньої та фахової підготовки підростаючого покоління є певною гарантією підвищення конкурентоздатності молоді на ринку праці.
Сфера соціально-трудових відносин в Україні є головним об'єктом інституціональних перетворень і стрижнем економічних реформ, і саме тому визначена роль інституціональних факторів у сфері підприємництва і його впливу на ринок праці. Розвиток підприємництва, особливо малого бізнесу, який є провідним сектором ринкової економіки, сприяє структурній перебудові економіки у напрямі наближення до потреб споживача, прискорює науково-технічний прогрес, створює додаткові робочі місця, сприяє розвитку конкуренції, пом’якшує соціальну напругу в суспільстві, сприяє його демократизації, формуванню середнього класу, підвищує добробут людей у цілому.
Протягом останніх десятиліть відбувається загальний процес глобалізації ринку праці, формування єдиного механізму задоволення пропозиції праці незалежною від конкретного місця проживання тієї чи іншої людини (групи людей). Причинами цього принципово нового процесу, що докорінно змінює характер світової трудоресурсної ситуації, стали посилення міжнародних зв'язків на фоні поглиблення світового розподілу праці, зокрема, формування міжнародних об’єднань, які передбачають існування єдиних ринків праці; зростання рівня мобільності населення, включаючи просторову мобільність; розширення транспортних мереж і загальна динамічність економіки. Під впливом цих та деяких інших чинників формуються певні загальні підходи до регулювання ринку праці, підходи, що спираються на інтеграцію всього того, що виявилося найефективнішим у кожній окремій моделі, у світі створюються передумови для формування інтегрованої моделі ринку праці. Формування міжнародного ринку праці свідчення того, що процеси світової інтеграції відбуваються не тільки в економічній і технологічній сферах, але й торкаються набагато складнішої області соціальних і трудових відносин, які набувають глобального характеру.