МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

На правах рукопису

ЯНКОВЕЦЬ Тетяна Миколаївна

УДК 658:330.341.1(043)

МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Денисенко Микола Павлович,
доктор економічних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 11
1.1. Економічна сутність інноваційного потенціалу підприємства 11
1.2. Розвиток інноваційного потенціалу для досягнення стратегічних конкурентних переваг 29
1.3. Формування системи управління розвитком інноваційного потенціалу підприємства 44
Висновки до розділу 1 53
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ 57
2.1. Аналіз тенденцій інноваційного розвитку вітчизняних підприємств легкої промисловості 57
2.2. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства 77
2.3. Діагностика інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості 86
Висновки до розділу 2 98
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ 102
3.1. Удосконалення механізму розвитку інноваційного потенціалу підприємства 102
3.2. Методичні рекомендації щодо вибору інноваційних стратегій 119
3.3. Апробація та впровадження механізму розвитку інноваційного потенціалу на вітчизняних підприємствах легкої промисловості 137
Висновки до розділу 3 152
ВИСНОВКИ 156
ДОДАТКИ 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 202

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток України в умовах глобалізації неможливо розглядати у відриві від інноваційних процесів. Відстань між розвинутими постіндустріальними державами та тими, які не встигають економічно зростати та зміцнювати свої позиції у світовому масштабі з кожним роком збільшується. Єдино можливим для України виходом з перманентного стану регресії є реалізація задекларованої в державі інноваційної парадигми соціально-економічного зростання, що має забезпечити підвищення конкурентоспроможності національної економіки та її випереджальний розвиток. В сучасних умовах господарювання інновації стають найбільш вагомим чинником підвищення ефективності промислового виробництва. Вихідною передумовою успішного функціонування промислових підприємств є наявність та рівень відповідного інноваційного потенціалу. Його формування, ефективна реалізація та нарощування забезпечує за умов використання економічного механізму можливість входження України в європейське співтовариство.
Проблеми інноваційного розвитку економіки досліджували такі зарубіжні вчені як І. Ансофф, П. Друкер, С. Ільєнкова, Д. Кокурін, М. Кондратьєв, Р. Фатхутдінов, К. Фрімен, Й. Шумпетер, Ф. Янсен, котрі обґрунтували теоретичні засади економічного розвитку на основі інновацій. Серед вітчизняних вчених, які досліджували проблеми інноваційного розвитку промислових підприємств, можна виділити праці А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гречан, А. Гриньова, І. Грищенка, М. Денисенка, В. Зянька, С. Ілляшенка, Н. Краснокутської, В. Семиноженка, Л. Федулової, Д. Черваньова, Н. Чухрай та інших.
Не зважаючи на наявність значної кількості наукових публікацій по зазначеній тематиці, деякі теоретичні аспекти управління інноваційною діяльністю на підприємстві та розвитку його інноваційного потенціалу носять дискусійний характер і потребують поглибленого дослідження. Невирішеними залишаються проблеми розвитку інноваційного потенціалу промислового підприємства у контексті стратегічного підходу. Тому нагальним завданням сьогодення є необхідність обґрунтування конкретних процедур та інструментів для розробки механізму розвитку інноваційного потенціалу та адаптації його до умов функціонування вітчизняних промислових підприємств. Ці обставини обумовили вибір теми дисертаційної роботи, а також визначили її мету, основні завдання та методи дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з тематикою наукових досліджень Київського національного університету технологій та дизайну, зокрема з темами: «Фундаментальні економічні дослідження проблем активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України» (номер державної реєстрації 0107U009123, 2007 р.) – особистий внесок автора полягає у дослідженні проблем інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості, обґрунтуванні перспектив інвестиційно-інноваційного розвитку підприємств України, розробці теоретичних основ формування їх інноваційного потенціалу; «Фундаментальні проблеми економіки. Реструктуризація промисловості України в умовах глобалізації та шляхи активізації інноваційно-інвестиційних процесів на підприємствах» (номер державної реєстрації 0108U010260, 2009 р.) – особистий внесок автора полягає у встановленні взаємозв’язку стратегічного управління та інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості; «Фундаментальні дослідження методологічних основ розвитку постіндустріальної економіки» (номер державної реєстрації 0110U001739, 2011 р.) – особистий внесок автора полягає у дослідженні рівня інноваційного потенціалу промислових підприємств та обґрунтуванні заходів і засобів щодо його подальшого розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення теоретико-методичних положень і прикладних рекомендацій щодо формування і впровадження механізму розвитку інноваційного потенціалу для досягнення стратегічних конкурентних переваг промислового підприємства.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких основних завдань:
- дослідити економічну сутність дефініції «інноваційний потенціал» та виділити основні його складові;
- обґрунтувати стратегічний підхід до розвитку інноваційного потенціалу підприємства;
- сформувати систему управління розвитком інноваційного потенціалу з використанням відповідного механізму;
- дослідити тенденції інноваційного розвитку вітчизняних підприємств легкої промисловості;
- розкрити методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу;
- проаналізувати стан інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості;
- удосконалити механізм розвитку інноваційного потенціалу підприємства;
- розробити методичні і практичні рекомендації щодо вибору інноваційних стратегій в процесі розвитку інноваційного потенціалу;
- довести доцільність використання механізму розвитку інноваційного потенціалу підприємства шляхом обгрунтування прогнозних значень показників досягнення стратегічних конкурентних переваг.
Об’єктом дослідження є процес розвитку інноваційного потенціалу промислового підприємства.
Предмет дослідження становлять теоретичні положення, принципи, методи та інструменти, що забезпечують формування і ефективну реалізацію механізму розвитку інноваційного потенціалу на промислових підприємствах.
Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на використанні основних положень системного підходу. Теоретичну і методологічну основу положень дисертаційної роботи склали загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень, об’єктивні економічні закони та закони суспільного розвитку, наукові праці класиків економічної теорії, сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем інноваційного розвитку.
У процесі роботи для вирішення конкретних наукових завдань використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження процесів та явищ у їх взаємозв’язку та розвитку, а саме: діалектичний, аналізу і синтезу, індукції і дедукції, структурно-логічного та семантичного аналізу (при вивченні й узагальненні теоретико-методологічних основ розвитку інноваційного потенціалу, уточненні та впорядкуванні відповідної термінології); порівняльного аналізу (при порівнянні класичних інноваційних стратегій з виділенням переваг та недоліків їх застосування; при порівнянні методичних підходів до оцінки інноваційного потенціалу з виділенням переваг та недоліків); статистико-економічного аналізу, графічного (при визначенні рівня інноваційного потенціалу вітчизняних підприємств легкої промисловості); системно-структурного аналізу (при виділенні факторів, що обумовлюють низький рівень інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості); факторного аналізу (при обґрунтуванні системи показників оцінки інноваційного потенціалу підприємства); опитування та методу експертних оцінок (при оцінці окремих показників інноваційного потенціалу, визначенні вагомості функціональних складових інноваційного потенціалу підприємства); експериментального, економіко-математичного моделювання та прогнозування, логічного узагальнення результатів (при апробації запропонованих у дисертації теоретичних і методичних положень).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти у сфері регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств, статистичні дані Державного комітету статистики України, монографії, публікації вітчизняних і зарубіжних науковців, матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань, мережі Internet, звітність підприємств легкої промисловості, матеріали, опрацьовані автором в процесі спеціально організованих спостережень і опитувань.
Наукова новизна одержаних результатів. Основним науковим результатом проведеного дослідження є розвиток теоретико-методичних засад формування та реалізації механізму розвитку інноваційного потенціалу як засобу досягнення стратегічних конкурентних переваг промислового підприємства.
Найбільш суттєвими результатами, що визначають наукову новизну дослідження є такі:

вперше:
- сформульовано концептуальні положення розвитку інноваційного потенціалу підприємства в контексті досягнення стратегічних конкурентних переваг, які базуються на використанні цілей, завдань, стратегій та інструментарію їх реалізації, включають матриці вибору конкурентної та класичної інноваційної стратегій, що дозволяє в системі стратегічного управління приймати обґрунтовані управлінські рішення;
удосконалено:
- методичний підхід до визначення рівня сукупного інноваційного потенціалу промислових підприємств із застосуванням інтегрального показника, в якому, на відміну від існуючих, виділено складові інноваційного потенціалу: інтелектуальну, інвестиційну та виробничу, що дозволяє здійснити комплексну його оцінку;
- ієрархію стимулів та мотивів для розвитку інноваційного потенціалу підприємства з виокремленням керуючого, суб’єктного та об’єктного рівнів шляхом систематизації стимулів та мотивів з врахуванням інтересів власників, керівників та підлеглих, що сприяє підвищенню їх інноваційної активності;
- методичний підхід до визначення рівня інноваційного потенціалу підприємства з метою вибору конкурентної стратегії, що базується на визначенні інтегрального показника, в якому, на відміну від існуючих, оцінку пропонується проводити за стратегічними показниками на основі виділених функціональних складових інноваційного потенціалу;
дістали подальшого розвитку:
- класифікація інновацій на основі виокремлення додатково двох ознак (за функціональною ознакою та для стратегічного управління), яку, на відміну від існуючих, доцільно використовувати з метою підтримки стратегічних інноваційних рішень;
- модель формування і реалізації інноваційного потенціалу, що, на відміну від існуючих, крім сукупності ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності та чинників впливу (зовнішніх та внутрішніх) на можливості їх використання, включає інноваційні стратегії для створення та впровадження новацій, що дозволяє досягати стратегічних конкурентних переваг підприємства;
- SWOT-матриця, в якій, крім існуючих ситуацій переважання сильних або слабких сторін вектору «підприємство» та переважання можливостей або загроз вектору «ринок», запропоновано враховувати ситуації, які характеризуються рівноважним станом, що розширює можливості вибору інноваційних корпоративних стратегій.
Практичне значення одержаних результатів полягає у доведенні запропонованого механізму розвитку інноваційного потенціалу до рівня практичних рекомендацій та впровадженні його на окремих підприємствах легкої промисловості, а також застосуванні на інших промислових підприємствах для підвищення ефективності їхньої діяльності. Наукові результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування на ряді підприємств легкої промисловості України, що підтверджується відповідними довідками, зокрема на ПрАТ «Чернігівська швейна фабрика «Елегант» (довідка № 132 від 30.05.2011 р.), ПП «Українська швейна компанія» (довідка № 28/06 від 28.06.2011 р.), ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» (довідка № 1231 від 11.08.2011 р.).
Результати теоретичного і прикладного характеру дослідження активно використовуються у навчальному процесі інженерно-економічного факультету Київського національного університету технологій та дизайну для підготовки фахівців галузі знань «Економіка і підприємництво» напряму «Економіка підприємства» при викладанні дисциплін: «Потенціал і розвиток підприємства», «Управління потенціалом підприємства», «Стратегія підприємства», «Планування і контроль», «Економіка й організація інноваційної діяльності», «Провайдинг інновацій» (довідка № 04-71 від 07.09.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми формування та реалізації механізму розвитку інноваційного потенціалу підприємства. Наукові ідеї, теоретичні розробки та практичні рекомендації, що містяться в роботі та виносяться на захист, одержані автором самостійно. Внесок автора в колективні наукові праці конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і наукові результати дисертаційної роботи доповідалися і одержали схвалення на 7 міжнародних, всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях і семінарах, серед яких: Всеукраїнська науково-практична конференція «Економічні проблеми розвитку легкої промисловості» (КНУТД, м. Київ, 25-26 квітня 2006 р.); Международный научно-практический семинар «Украина – Латвия – Белоруссия – Европейский Союз: современное состояние и перспективы» (Херсонський НТУ, м. Херсон – Рига – Гомель, 16-21 квітня 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки» (КНУТД, м. Київ, 18-19 жовтня 2007 р.); Міжнародна наукова конференція «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (НАН України, м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (Національний університет «Львівська політехніка», м. Львів, 20-21 травня 2010 р.); Всеукраинская научно-практическая конференция «Легкая и текстильная промышленность: современное состояние и перспективы» (Херсонський НТУ, м. Херсон, 27-28 жовтня 2010 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів» (НАН України, м. Київ, 29 жовтня 2010 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено у 21 науковій праці, з них 2 монографії, 8 одноосібних статей у фахових виданнях, 9 матеріалів наукових конференцій (з них 7 одноосібно), 2 публікації в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 7,53 д. а., з яких особисто автору належить 7,35 д. а.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків, 9 додатків та списку використаних джерел (174 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 220 сторінок комп’ютерного тексту, у тому числі основний зміст роботи викладено на 154 сторінках. Робота містить 52 таблиці, 17 рисунків.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні засади інноваційного потенціалу підприємства як основи його сталого розвитку та наведено новітнє вирішення наукової проблеми формування та реалізації механізму розвитку інноваційного потенціалу для досягнення стратегічних конкурентних переваг промислового підприємства. За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки:
1. Інноваційний розвиток підприємства забезпечується завдяки формуванню, реалізації та нарощуванню власного інноваційного потенціалу. При з’ясуванні дефініції «інноваційний потенціал» виділено наукові підходи: ресурсно-результативний, ринковий та системний, на основі поєднання яких сформовано авторське трактування досліджуваної категорії. Інноваційний потенціал визначено як сукупність ресурсів, використання яких під впливом взаємодії зовнішніх і внутрішніх чинників із застосуванням інноваційних стратегій дозволяє створювати та впроваджувати новації з метою досягнення стратегічних конкурентних переваг підприємства.
2. До ресурсних складових інноваційного потенціалу в процесі його формування з врахуванням їхнього функціонального спрямування віднесено: маркетингова; науково-технічна; нематеріальна; виробнича; кадрова; економічна; фінансова; інформаційно-комунікаційна. Внутрішніми чинниками впливу на можливості використання ресурсів є: система стратегічного управління; інноваційна культура; інноваційна активність. Зовнішні чинники знаходяться за межами підприємства у ринковому середовищі і поділяються на чинники мікросередовища та макросередовища. До чинників мікросередовища віднесено: постачальники ресурсів; споживачі продукції; органи державної влади; податкові органи; суспільні організації; конкуренти; посередники. До чинників макросередовища віднесено: економічні; технологічні; політико-правові; міжнародні; демографічні; соціально-культурні; природно-географічні; екологічні.
3. До запропонованої моделі формування та реалізації інноваційного потенціалу, на відміну від існуючих, введені інноваційні стратегії з огляду на те, що розвиток інноваційного потенціалу не можливий без ефективного управління. Найсучаснішою та найефективнішою на сьогодні є система стратегічного управління, оскільки за її застосування прийняття інноваційних управлінських рішень відбувається з врахуванням потреб споживачів та змін, що відбуваються у ринковому середовищі. Досягненню стратегічних конкурентних переваг сприяє створення системи інноваційних стратегій, які мають дифузійний характер та інтегруються у всі стратегії у стратегічному наборі підприємства. Під інноваційною стратегією розуміється новітній напрям (програма дій) досягнення стратегічних конкурентних переваг підприємства. Інноваційна корпоративна стратегія дозволить сформувати відповідний інноваційний потенціал, засобами реалізації якого стають інноваційні функціональні стратегії.
4. Важливого значення для прийняття інноваційних управлінських рішень стосовно підвищення ефективності виробництва та сталого розвитку промислових підприємств набуває рівень сукупного інноваційного потенціалу та його розвиток, який пропонується оцінювати за складовими: інтелектуальний; інвестиційний; виробничий потенціали.
5. На основі результатів проведеного дослідження інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості зроблено висновок про низький його рівень та встановлено причини такого становища: втрата внутрішніх ринків збуту; тривала відсутність державної підтримки; недобросовісна конкуренція з боку іноземних товаровиробників; низький рівень підготовки фахівців галузі інженерних та робітничих спеціальностей; недостатність коштів для фінансування інноваційної діяльності, що впливає на низьку її результативність тих підприємств, які її здійснюють; низька інвестиційна привабливість підприємств галузі; юридична незахищеність прав інтелектуальної власності; відсутність платоспроможного попиту на інноваційну продукцію галузі.
6. У підприємств легкої промисловості є можливості інноваційного розвитку за умови підтримки держави через: створення та контроль за дотриманням відповідного законодавства; збалансування методів державної підтримки інноваційної діяльності підприємств галузі; підвищення інноваційної культури суспільства; підтримання розвитку галузевої науки; забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури; підтримання діяльності інноваційних кластерів; максимальне обмеження імпорту продукції легкої промисловості, яку можна виробляти всередині країни; урегулювання митних проблем; забезпечення належного захисту прав інтелектуальної власності; надання податкових преференцій підприємствам галузі; сприяння зростанню інвестицій у легку промисловість та суміжні галузі; реалізацію міжнародних проектів та встановлення міжнародних контактів для обміну знаннями.
7. Застосування стратегічного підходу до розвитку інноваційного потенціалу підприємства призвело до виникнення об’єктивної необхідності у розробці механізму зазначеного розвитку та адаптації його до використання вітчизняними промисловими підприємствами. Під механізмом розвитку інноваційного потенціалу підприємства (МРІПП) у авторському трактуванні розуміється сукупність процесів (функцій управління і процедур), методів та інструментів, які використовуються для формування, реалізації та нарощування інноваційного потенціалу, що дозволяє досягати стратегічних конкурентних переваг підприємства. Стратегічними показниками успішності функціонування МРІПП визначено: рентабельність інвестованого капіталу; економічна додана вартість; ліквідність.
8. Впровадження МРІПП на підприємстві дозволяє розвивати інноваційний потенціал за етапами: визначення стратегічної мети та вибір інноваційної корпоративної стратегії на основі результатів аналізу зовнішнього та внутрішнього середовищ; визначення рівня інноваційного потенціалу; визначення ступеня ризику прийняття інноваційного рішення; постановка інноваційних цілей та вибір інноваційної конкурентної стратегії; вибір інноваційної класичної стратегії; реалізація інноваційних функціональних стратегій; моніторинг стратегічних показників досягнення інноваційних цілей та стратегічних конкурентних переваг.
9. В рамках сформованих інноваційних стратегій запропоновано системи стратегічних заходів, реалізацію яких в умовах обмежених фінансових ресурсів пропонується проводити поступово, але обов’язково координовано водночас за всіма функціональними напрямами, що дозволить забезпечити позитивний ефект синергії у досягненні стратегічних конкурентних переваг.
10. Запропоновано методичний підхід до ціноутворення на основі поєднання методики визначення якості продукції легкої промисловості та витратного методу «витрати плюс прибуток», використання якого дає можливість підприємству встановлювати ціни на всі моделі асортиментної групи диференційовано, в залежності від співвідношення «якість/витрати». Впровадження даного інноваційного підходу до ціноутворення дозволило без зміни обсягів випуску продукції збільшити чистий дохід ПАТ «Бердичівська фабрика одягу» на 164,94 тис. гривень.
11. В результаті застосування методичного підходу до ціноутворення на продукцію власного виробництва на основі CVP-аналізу чистий прибуток ПрАТ «Чернігівська швейна фабрика «Елегант» збільшено на 111,53 тис. гривень.
12. В результаті реалізації інноваційного проекту з придбання спеціалізованого обладнання для сублімаційного друку в рамках опортуністської інноваційної стратегії, запропонованої для ПП «Українська швейна компанія», чистий прибуток підприємства збільшено на 72,12 тис. гривень.
13. Впровадження МРІПП на досліджуваних підприємствах дозволило суттєво покращити стратегічні показники рентабельності інвестованого капіталу, економічної доданої вартості та ліквідності у прогнозованому періоді, що свідчить про доцільність його застосування з метою підвищення рівня розвитку інноваційного потенціалу та досягнення стратегічних конкурентних переваг підприємства, що забезпечує можливості його сталого розвитку.