МЕТАФОРА В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ТЕКСТІ 90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: СЕМАНТИКА, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського

На правах рукопису
ДЕРКАЧ ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 811.161.2’37

МЕТАФОРА В ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ТЕКСТІ 90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ: СЕМАНТИКА, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Регушевський Є.С.
кандидат філологічних наук,
професор

Сімферополь 2007

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...........................................................4

ВСТУП................................................................................................................5

Розділ І. МЕТАФОРА В НАУКОВОМУ СТИЛІ......................................13

1.1.Стильові параметри мови науки та образність.......................................13
1.2.Наукова метафора: основні ознаки, механізм утворення......................27
1.3. Висновки до розділу І..42

Розділ ІІ. СЕМАНТИЧНІ ТИПИ МЕТАФОРИ В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОМУ ДИСКУРСІ................44

2.1.Лінгвістична метафора..............................................................................47
2.2.Мистецтвознавча метафора......................................................................56
2.2.1.Музикознавча метафора.............................................................57
2.2.2.Театрознавча метафора..............................................................70
2.2.3.Метафора образотворчого мистецтва.......................................73
2.3.Медична метафора.....................................................................................82
2.4.Мілітарна метафора...................................................................................88
2.5.Індустріально-промислова метафора......................................................98
2.5.1.Транспортна метафора.............................................................105
2.5.2.Кулінарна метафора..................................................................109
2.5.3.Будівельна метафора.................................................................115
2.5.4.Текстильна метафора................................................................120
2.6. Висновки до розділу ІІ...123

Розділ ІІІ. ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОЇ МЕТАФОРИ....................................................126

3.1.Іменникова метафора...............................................................................127
3.2.Прикметникова метафора.......................................................................141
3.3.Дієслівна метафора................................................................................. 157
3.4.Розгорнені метафоричні структури........................................................176
3.5. Висновки до розділу ІІІ..179

ВИСНОВКИ.................................................................................................183
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................189
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ............................210

ВСТУП

Інтерес до метафори як універсального засобу й способу людського мислення та процесів його вербалізації не послаблюється, а навпаки, стимулює розширення аспектів мовознавчих досліджень семасіологічних, ономасіологічних, лінгвокогнітивних та стилістичних. Як відомо, уже від початку ХІХ ст. метафору почали вивчати у зв’язку з особливостями національної мови та фольклору (О.Потебня, Ф.Буслаєв, О.Веселовський та ін.). У сучасних наукових розвідках метафору розглядають: як засіб формування понять (А.Баранов, М.Джонсон, А.Зеленько, Дж.Лакофф, Ю. Караулов, Е.Мак-Кормак); як семантично двопланову одиницю (О.Авелічев, Н.Арутюнова, М.Басілая, О.Тараненко, О.Черкасова, В.Русанівський та ін.); як семантично гнучку конотовану одиницю (М.Блек, М.Бірдслі, В.Телія); як образотворчу й образну одиницю мови (М.Басілая, О.Блінова, В.Вовк, І.Мурзін, В.Телія, О.Тараненко та ін.); як показник ідіостилю мовної особистості (С.Єрмоленко, Л.Пустовіт, Н.Варич, Т.Єщенко, Л.Кравець, О.Тищенко та ін.); як об’єкт лінгвокультурних досліджень (Т.Кіс, Н.Сукаленко, О.Тараненко, В.Русанівський).
Одним із важливих аспектів вивчення метафори є функціональний, який, зокрема, дозволяє розглядати її як стильову ознаку, як структурно-семантичний маркер того чи іншого типу тексту. Із цих позицій досліджують смислові можливості метафор у художніх творах, у функціях вторинної номінації в газетно-журнальній публіцистиці (О.Шаповал), концептуальну організацію політичних метафор у структурі сучасного політичного дискурсу (Х. Дацишин, М. Голянич, Г.Джинджолія, І.Кобозєва, І.Філатенко, О.Чадюк, Г. Яворська). Стали помітними й роботи про місце та роль метафори в організації наукового тексту: науково-технічного (М. Богуцька, Н.Непийвода, Г.Дядюра), медичного (Г. Краковецька), філософського (О.Кадомцева).Характеристика метафори і метонімії як способів формування української термінології була об’єктом наукових розвідок І.Кочан, Г.Краковецької, Н.Родзевич та ін.
І все ж питання про роль метафори у формуванні тих чи інших терміносистем, писемних текстів певних галузей знань в українському мовознавстві лишається відкритим. З-поміж них і терміносистема літературознавства. Увага дослідників поки що була спрямована на вивчення місця й ролі діячів мистецтва, культури, літератури в її формуванні (праці Є.Регушевського про термінологію літературознавства у Я.Головацького, О.Кобилянської, П.Грабовського, М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, І.Микитенка, Лесі Українки, І.Франка та ін.; роботи В.Деркача про науково-публіцистичну мову М.Драгоманова), на історико-термінологічний аспект, зокрема на репрезентацію літературознавчої термінології в давньоукраїнських словниках та граматиках (Є.Регушевський, О.Шаталіна). Тепер, як зауважують літературознавці (Є.Кирилюк, Б.Клименко, О.Коваль-Костинська, М.Славова та ін.), на часі назріла проблема впорядкування, систематизації та вдосконалення наукових термінів літературознавства.
У зв’язку з цим є потреба у створенні ґрунтовного словника літературознавчих термінів, у досягненні чіткості й недвозначності у вживанні тих чи інших наукових понять, термінів-варіантів, тобто у прагненні до термінологічної культури, до узгодження параметрів наукового пізнання, що забезпечуватиме діалогічність нашої науки у світі[1].
На нашу думку, вирішення цих питань перебуває у площині пізнання функціонально-стильових параметрів літературознавчого тексту. По-перше, об’єкт літературознавства як науки вже за своїм характером передбачає постійне залучення понять, а отже, і термінів, близьких, а часом і віддалених галузей наук. Правомірність таких запозичень не викликає сумнівів, але не завжди можна погодитися не так із фактом самих запозичень, як із способом їх уведення у новий для них контекст. По-друге, мова текстів гуманітарних наук, якою є й літературознавство, перебуває в постійному динамічному процесі оновлення, що забезпечує її соціальну комунікативність. Образне осмислення навколишньої дійсності є одним із способів створення наукової картини світу, а також дієвим способом пізнання. Значні зміни, що відбуваються у засобах оцінки, у їх прагматиці, вербальному наповненні образів у кінці ХХ на початку ХХІ ст., спричинюють метафоричну ускладненість розгортання думки в соціальному, естетичному тощо спрямуванні.
Відомо, що використання тропів завжди сприяло різнобічному й колоритному відтворенню в мові різноаспектних природних і суспільних явищ. Виразність, емоційність, прозора асоціативність тропів відкрила їм шлях у різні функціональні стилі мови. Серед образних засобів мови на особливу увагу заслуговує метафора, яка не просто виділяє будь-яку особливість чи ознаку схожості у предметі чи явищі, а передусім підкреслює у них ознаку істотну, найважливішу, яка містить у собі певні узагальнення. Використання метафор у літературознавчому тексті пов’язане з умінням маркувати стилістичні засоби, вимірювати їх експресивність. Науковий, науково-популярний текст, зокрема літературознавчий, має своєрідні форми вираження цієї експресивності, не пов’язаної з чуттєвим образом. Тут використання засобів мови спрямоване на створення чіткої виразності. Із метафорою в наукових текстах пов’язані комунікативна і деякою мірою пізнавальна функції мовних засобів.
Інший бік функціонування метафор у науковому тексті це їх термінологізовані деекспресивні структури, що хоч і належать до корпусу власне наукової лексики, але все ж таки зберігають ознаки метафоричного перенесення в дієсловах, прикметниках, іменниках.
Отже, актуальність теми дослідження зумовлена потребою поглибленого вивчення ролі виражальних засобів мови метафороутворень в одній із найважливіших її сфер функціонуванні у науковому стилі; необхідністю аналізу міжстильової взаємодії мовних засобів для досягнення стилістичної виразності та комунікативної доцільності; визначення механізмів породження переносних значень, нових семантичних процесів у сфері сучасної української літературознавчої термінології. Спеціальних досліджень із питань образних засобів наукового стилю в українській літературознавчій комунікації ще не було.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі українського мовознавства Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського в межах комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри „Лексична та граматична семантика української мови у функціонально-стилістичному аспекті (державний реєстраційний номер 0106 И 00397). Тему дисертації затверджено на засіданні координаційної ради Інституту української мови НАН України (протокол №16 від 12 червня 2003 р.).
Мета роботи. На основі аналізу функціонування метафоричних мовних одиниць у літературознавчих текстах 90-х років ХХ століття встановити їх структурні, семантичні, комунікативні властивості, а також типологічні ознаки, з’ясувати можливості їх нормалізації та стандартизації.
Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:
на основі опрацьованих сучасних мовознавчих досліджень охарактеризувати специфіку метафоричності мови науки;
виявити актуальні напрямки аналізу стильових параметрів мови літературознавства;
проаналізувати в літературознавчих текстах 90-х років ХХ століття систему метафоричних елементів;
визначити підґрунтя метафоричності, її роль у науковому пізнанні й комунікації науковців-літературознавців;
подати способи образної деривації змісту літературознавчого тексту;
охарактеризувати коло сучасної літературознавчої лексики, що термінологізується, набуває нового конкретного вузькоспеціального значення на основі механізмів метафоричного перенесення;
класифікувати та описати виявлені метафоричні комплекси з літературознавчим змістом у семантичному та формально-граматичному планах;
встановити типи структур метафоричних конструкцій та їх моделі, які використовуються в літературознавчих текстах 90-х років ХХ століття;
з’ясувати механізми метафоризації у літературознавчому тексті;
вказати основні тенденції організації новітньої літературознавчої метафорики.
Об’єктом дослідження є метафоричні моделі в літературознавчому підстилі наукового стилю сучасної української літературної мови. Предметом дослідження обрано семантичні процеси, що відбуваються у структурі метафоричних комплексів з літературознавчим змістом, та комунікативно-стильові параметри метафори з урахуванням конструктивних ознак наукового стилю.
У роботі використано кілька методів дослідження. Для характеристики сучасних мовознавчих праць із теорії метафори застосовано прийоми описового методу, зокрема прийом зовнішньої інтерпретації. У дослідженні механізмів появи метафоричного значення слова, у розкритті образно-семантичних властивостей метафоричних комплексів використано методи семантичної реконструкції та компонентного аналізу. При визначенні формально-семантичних і структурно-граматичних особливостей метафори залучено методи компонентного аналізу, а також трансформаційний метод. У ході дослідження застосовано прийом аналізу лексикографічних джерел, стилістичного аналізу образних засобів.
Джерелами фактичного матеріалу є близько 4000 вибраних і проаналізованих транспортованих в літературознавчу метамову метафоричних одиниць і метафоричних структур, які зафіксовані в наукових та науково-критичних статтях, вміщених у журналах „Слово і час, „Дивослово, „Українська мова і література в школі, „Культура народов Причерноморья, у монографічних працях В.Агеєвої, Т.Гундорової, І.Дзюби, М.Жулинського, О.Забужко, М.Наєнка, С.Павличко, А. Ткаченка (161 позиція).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено спробу: а) дослідити мову літературознавчого дискурсу з погляду її образності (метафоричності) та участі мовних засобів у її формуванні; б) визначити механізми метафоричних перетворень у літературознавчих текстах; в) показати явища системності метафороутворень в образно-семантичному та формально-граматичному аспектах, а також градації метафор щодо їх місця в ціннісній картині світу соціуму.
Теоретичне значення роботи полягає у подальшому розвитку теорії образності в наукових текстах різних стилів і жанрів; у з’ясуванні поняття „літературознавча метафора як способу реалізації комунікативно-пізнавальної, номінативної та емоційно-експресивної функцій мови у науковому стилі, що має тяжіння до стереотипізації та відзначається специфікою з боку аксіології та індивідуально-авторського використання мовних одиниць загалом і образних засобів зокрема. Дисертаційна робота розкриває перспективи для подальшого поглибленого дослідження літературознавчого дискурсу в аспектах синхронії та діахронії, а також для вивчення системи української літературознавчої термінології.
Практичне значення одержаних результатів може бути пов’язане з їх використанням у лексикографічній практиці для кодифікації новітніх літературознавчих термінів, уніфікації терміносистеми літературознавства, для створення спеціальних вузькогалузевих словників, довідників з літературознавства. Матеріали дослідження можуть бути використані в сучасній лінгводидактиці: для написання підручників і навчальних посібників з лексикології, термінознавства, функціональної стилістики, у створенні спецкурсів з наукового функціонального стилю.
Особистий внесок здобувача в отриманні наукових результатів, висловлених у дисертаційній роботі, полягає в тому, що:
● з’ясовано механізми метафоризації у літературно-критичних текстах 90-х років ХХ століття;
● констатовано, що транстермінологізація є одним із найпродуктивніших засобів організації спеціального літературознавчого словника;
● виявлено найбільш актуальні метафоричні парадигми, які репрезентують нові типи категоризації об’єктивної дійсності, що відповідають комунікативно-прагматичним запитам літературного дискурсу;
● доведено, що метафора може бути визначена як літературознавча тільки за наявності відповідного тематичного оточення;
● вказано основні тенденції організації новітньої літературознавчої метафорики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати роботи висвітлено на ХХХІІ науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентів Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського (Сімферополь, 21 24 квітня 2003р.), на V Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень ’2006 (Дніпропетровськ, 17 18 липня 2006р.), на Всеукраїнській науковій конференції „Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку, присвяченій 100-річчю від дня народження професора Степана Пилиповича Самійленка (Запоріжжя, 12 13 жовтня 2006р.), на Всеукраїнській науковій конференції „Державна мова у вищих навчальних закладах Сходу і Півдня України: стан і статус (Ялта, 9 11 листопада 2006р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми розвитку родів і жанрів в українській літературі (Сімферополь, 30 листопада 2006р.), на засіданні кафедри українського мовознавства Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського (Сімферополь, 24 листопада 2006 р.).
Публікації. Основний зміст роботи відображено у восьми публікаціях (статтях), із них сім статей опубліковано у фахових виданнях України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 246 позицій, списку джерел фактичного матеріалу 161 позиція. Загальний обсяг тексту 209 сторінок.

[1] Див.: Кирилюк Є. До термінології українського літературознавства // Радянське літературознавство. 1971. № 3. С. 56 59; Клименко Б. Криза термінологічної системи українського літературознавства чи криза наукової свідомості літературознавців?// Слово і час. 2001. № 4. С. 5 14; Коваль-Костинська О., Славова М. Літературознавча метамова новий Вавилон чи дорога до діалогу? // Культура слова. 2002. Вип. 60. С. 23 26.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Узагальнення теоретичних і практичних здобутків української та зарубіжної літератури з питань функціонально-семантичої природи метафори в науковому стилі дало змогу окреслити ступінь вивчення питання, обґрунтувати актуальність і наукову новизну обраної для дослідження проблеми.
2.На тлі інтенсивного розвитку української лінгвостилістики у сфері вивчення стильотвірних ознак як мови науки в цілому, так і її галузевих дискурсів визначається пріоритетність студіювання стильових параметрів мови літературознавства. Актуальними напрямками аналізу виявилися: а)лексичне наповнення літературознавчого словника (зокрема, з погляду його розширення за рахунок іншофункціональної термінологічної лексики, якісних змін компонентів мови, що зазнавали детермінологізації та транстермінологізації, деавтоматизація й оновлення їх контекстної дистрибуції тощо); б) формально-семантична структура літературознавчої метафори.
3. Вивчення фахової літературознавчої метамови 90-х років ХХ століття пов’язане з вирішенням численних завдань, одним з яких є осмислення значеннєво-конотативної та формально-семантичної динаміки її метафоричної системи.
Дослідження сучасного українського літературознавчого дискурсу засвідчує активну динаміку його образно-лексичної системи, яка виявляє тенденцію до активного поповнення традиційного літературознавчого словника за рахунок понять інших галузей знань. При цьому обов’язковим складником оформленої у такий спосіб метафори стає конотативність, якої набувають іншодискурсивні терміни при транспонуванні в літературознавчу метамову. Специфіка естетичного і прагматичного спрямування галузей, з яких запозичуються поняття для вербалізації літературознавчої думки, детермінує аксіологічну (переважно позитивну) маркованість новостворюваних метафор.
4. Метафора може бути визначена як літературознавча тільки за наявності відповідного тематичного оточення. У схемі виникнення будь-якого метафоричного образу, що вербалізує той чи інший тип літературознавчої думки, роль об’єкта висловлювання виконує предмет, подія, явище літературознавчого змісту. Дистрибутивними ознаками літературознавчої метафори визначено семантичну й формальну відкритість, змістову інформаційність, виразну аксіологічну маркованість.
5.Образність літературознавчого дискурсу не завжди є результатом індивідуальної практики метафоротворення. Дуже часто автори послуговуються конвенціоналізованими, стертими висловами, образно-оцінний зміст яких істотно затемнився внаслідок активного вживання. Водночас висока продуктивність окремих метафоричних моделей стимулює формування стереотипізованих уявлень реципієнтів тексту про типи образної об’єктивації літературознавчої дійсності.
6.Аналіз сучасних літературознавчих метафор, створюваних за допомогою іншофункціональних термінів, підкреслює таку властивість гуманітарного мовомислення, як орієнтація на образність, експресивність, комунікативну настанову, на опредметнення абстрактного. При цьому функціональні властивості спеціальної лексики виявляють способи переконання читача, які застосовують літературознавці для посилення наочності наукового стилю.
7. З погляду формальної структури найбільш активними виявляються типи іменникової, прикметникової та дієслівної метафори. Вони не тільки виступають засобом означення й оцінної характеристики об’єктів літературно-критичної сфери пізнання, але й беруть участь у формуванні теоретичної літературознавчої системи, репрезентують основні напрямки літературознавчого осмислення дійсності.
Іменникова (генітивна) літературознавча метафора репрезентує функціональну транспозицію номінативної функції на функцію характеристики, якісної оцінки, акцентування певних дистрибутивних смислів та актуалізацію їх у новому, образному значенні. Відповідні процеси захоплюють у поле своєї дії іменники з конкретно-предметним значенням, іншогалузеві терміни, абстракти (девербативи та відприкметникові іменники).
Функцію метафоризуючого засобу в рамках субстантивної метафори виконують іменники із смислових груп „простір, „місце, „ряд, „інтенсивний вияв, „величина, „центр, „напрямок спостереження, „основа, джерело, початок, „зовнішність, „явище природи, „звук, „пізнання, „створення, „поширення, „спосіб організації, „структурний внутрішній компонент.
Експлікація та інтенсифікація оцінності визначає прагматичний зміст прикметникової літературознавчої метафори. Прикметник, що входить до її складу, вербалізує відношення суб’єкта оцінки до її об’єкта, переносність смислів, значень. Знаковою при цьому є кількісна перевага образних конструкцій із позитивною аксіологічною маркованістю.
Оцінні конотації в сучасному українському літературознавчому дискурсі створюють поняття зі смисловими центрами „сфера літературної діяльності, „образ у художній літературі, „центральний, головний, „неголовний, другорядний, „міра, ступінь вияву ознаки в літературознавчому об’єкті, „стійкий рухливий, „складний, „оригінальний, помітний, виразний.
Специфіка літературознавчого аналізу об’єктів дійсності визначає пріоритетність формально-структурного типу дієслівної метафори. Її дискурсивна активність пов’язана з кількома внутрішньомовними чинниками, якими є: а)використання дієслів-термінів з інших галузей наукової діяльності; б)персоніфікація термінів і понять літературознавчого змісту; в)перенесення динамічних ознак реалій, що можуть видавати звук (викликати звукові асоціації), на поняття літературознавчого змісту; г)перенесення динамічних якостей і характеристик одних реалій і процесів на інші літературознавчого змісту.
У літературознавчому дискурсі 90-х років ХХ століття розгорнені метафоричні структури забезпечують точність індивідуально-авторської вербалізації думок, поглядів, переконань. Тип словесного образу в цій моделі визначається частиномовною належністю смислового центру і семантикою цієї одиниці.
Конотативне забарвлення оцінних метафоричних висловів у багатьох випадках підкреслюється використанням графосемантичних лапок.
Активно використовується прийом розширення книжних фразеологічних одиниць.
8.З погляду структури метафоричних конструкцій виділено декілька їх типів. Так, серед дієслівних метафор активними є такі моделі: 1)стрижневе дієслово + іменникові форми в називному та знахідному відмінках (тривосьмичленні сполуки); 2) іменник-підмет та метафоризоване (з ремаркою перен.) дієслово-присудок; 3) стрижневе дієслово + іменникові форми в називному та родовому відмінках (три шестичленні сполуки); 4) стрижневе дієслово + іменникові форми в називному та орудному відмінках.
Субстантивні метафоричні структури сформовані за моделями: 1)метафоричний іменник у називному відмінку (або іменник, поширений іншим) + керований іменник у родовому відмінку (або іменник, поширений одним-двома словами); 2)іменник + метафоричний іменник-прикладка; 3)іменник у називному відмінку + метафоричний іменник, що виконує синтаксичну роль присудка.
Прикметникові метафори представлені моделями: 1)іменник + прикметник; 2)іменник + два прикметники; 3)прикметник + іменник у називному відмінку + іменник у родовому відмінку.
Розгорнені метафоричні структури можуть бути репрезентовані численними комбінаціями так званих простих метафор дієслівних, іменникових, прикметникових. У рамках таких синтетичних конструкцій стрижнева лексема, як правило, не є семантично самодостатньою, а тому вимагає розгортання синтагми для чіткішої вербалізації найзагальнішого змісту.
9. Літературознавча дійсність вербалізується в певних тематичних групах лексики, які свідчать про продуктивність транспонування іншодискурсивних понять, детермінованого комунікативно-прагматичними потребами конкретного літературознавчого тексту. Найпродуктивнішими визнано метафори із сигніфікатами номінаціями зі сфери лінгвістики, мистецтвознавства (музикознавства, театрознавства, образотворчого мистецтва), військової, медичної, індустріально-промислової (будівельної, транспортної, кулінарної, текстильної) галузей. Продуктивність названих типів демонструє стійкі тенденції творення літературознавчої метафорики. Специфіка естетичного й прагматичного спрямування галузей, з яких запозичуються поняття для вербалізації літературознавчої думки, детермінують аксіологічну маркованість образів.
Висока продуктивність названих типів транстермінологізованих метафор пояснюється прагматичною спорідненістю зближуваних поняттєвих сфер-джерел, а отже, наявністю спільної мотиваційної бази та спільних інваріантних смислів, які уможливлюють ефективне апелювання до культурного, професійного, побутового та тощо досвіду реципієнтів тексту. Відповідно до цього створюється єдиний асоціативно-смисловий простір, у рамках якого метафори реалізують закладену пропонентами конотацію.
10.Аналіз текстів, які репрезентують український літературознавчий дискурс, дає підстави для висновку про основні тенденції новітньої категоризації дійсності, про системність організації метафорики. Здійснене дослідження переконливо підтверджує, що літературознавча метафора пов’язана з певним типом креативно-когнітологічних операцій, які відображають естетичні та ментальні преференції соціуму. При цьому іншогалузеві концептуальні сфери осмислюються як сигніфікативні зони, що слугують джерелом розгортання продуктивних літературознавчих метафоричних моделей.
Розглянуті типи функціонально-семантичного моделювання дозволяють визначити релятивні для аналізованого типу дискурсу набори актуальних метафоричних моделей, виявити специфіку літературознавчої метафоризації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адмони В.Г., Сильман Т.И. Отбор языковых средств и вопросы стиля// Вопросы языкознания. 1954. № 4. С. 93 97.
2. Андрейченко О. І. Метафора війни у жанрі політичної дискусії // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови: Збірник наукових праць. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2006. Випуск 2. С. 197 201.
3. Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д. Метафора в семантическом представлении эмоций // Вопросы языкознания. 1993. №3. С.27 35.
4. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сборник: Пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз. / Вступ. ст. и сост. Н.Д.Арутюновой; Общ. ред. Н.Д. Арутюновой и М.А. Журинской. М.:Прогресс, 1990. 512 с.
5. Арутюнова Н.Д. Метафорические средства науки // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 104 147.
6. Арутюнова Н.Д. Тождество и подобие (заметки о взаимодействии концептов) // Тождество и подобие, сравнение и идентификация. М.: Инт языкознания АН СССР, 1990. С.7 33.
7. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1978. Т. 37. № 4. С. 333 343.
8. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора // Лингвистика и поэтика (синтаксис и лексика). М.: Наука, 1979. С. 123 211.
9. Бабакова О. Ономатопи як компонент метафор // Культура народов Причерноморья. 2004. № 47. С. 7 9.
10. Багмут Й.А. Слово і термін // Питання мовної культури. К.: Наук. думка, 1969. Вип.3. С. 16 27.
11. Байкова Р. И. Роль воображения в научном познании: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. М., 1969. 13 с.
12. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Издво иностранной литературы, 1961. 394 с.
13. Баранов А.Н. Ввведение в прикладную лингвистику: Учебное пособие. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 360 с.
14. Баранов А. Метафорическая модель фауны в политическом дискурсе эпохи перестройки // Русский язык в научном освещении. М., 2005. №1 (9). С. 60 82.
15. Баранов А. Метафорические модели как дискурсивные практики // Известия Акад. наук. Сер. лит. и яз. 2004. № 1. С. 33 34.
16. Баранов А. Н. О типах сочетаемости метафорических моделей // Вопросы языкознания. 2003. № 2. С. 73 94.
17. Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции и новации. М.: Знание, 1991. 64 с.
18. Баранов А., Караулов Ю. Метафоры общественного диалога: война или согласие? // Знание сила. 1991. № 10. С. 60 63.
19. Баранов А., Караулов Ю. Очерк когнитивной теории метафоры // Баранов А., Караулов Ю. Русская политическая метафора (материалы к словарю). М.: Институт русского языка АН СССР, 1991. 193 с.
20. Басилая М.А. Семасиологический анализ бинарных метафорических словосочетаний. Тбилиси, 1971. 77 с.
21. Баташева Л.А. Образные средства популяризации в научнопопулярной литературе // Актуальные проблемы современной филологии. Саратов: Издво Сарат. ун-та, 1985. Вып. 2. С. 1927.
22. Баташева Л.А. Прием популяризации в разных типах научной речи: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. Л., 1986. 13 с.
23. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики: Підручник. К.: Видавничий центр „Академія, 2004. 344 с.
24. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
25. Белова М.А. Метафорическое моделирование понятия „политика в американской и украинской прессе // Вісник Харків. нац. ун-ту ім.В.Н.Каразіна. Х., 2003. № 609. С. 73 76.
26. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М., 1974. С.156 164.
27. Бессонова О.М. Референция, метафора и критерий метафоричности // Логико-семантический анализ структур знания. Новосибирск, 1989. с. 59 64.
28. Білодід І.К. Деякі аспекти взаємодії пізнавальної і естетичної функції мови. / Мова. Людина. Суспільство. К.: Наук. думка, 1977. С.92 102.
29. Блэк М. Метафора // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 153 173.
30. Богуцька М.П. Термінологія фізики // Склад і структура термінологічної лексики української мови. К.: Наук. думка, 1984. С.169 179.
31. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. М: Учпедгиз, 1958. 435 с.
32. Будагов Р.А. Литературные языки и языковые стили. М.: Высшая школа, 1967. 376 с.
33. Будагов Р.А. Что такое научный стиль? // Русская речь. 1970. №2. С. 48 54.
34. Букина А.В. К вопросу десемантизации общенаучного слова (метафоричность термина) // Лингвистические аспекты терминологии. Воронеж: Издво Воронежского унта, 1980. 120 с.
35. Булаховський Л.А. Вибрані праці: В 5 т. Т. 1. Загальне мовознавство. К.: Наук. думка, 1975. 495 с.
36. Валгина Н. С. Теория текста. М.: Логос, 2003. 280 с.
37. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
38. Вартофский М. Модели: репрезентация и научное понимание.: Пер. с англ. М: Прогресс, 1988. 507 с.
39. Васильев В.И., Шевченко А.И. Искусственный интеллект: Проблема обучения распознаванию образов. Донецк: ДонГИИИ, 1997. 223 с.
40. Вежбицкая Анна. Семантические универсалии и описание языков: Пер. с англ. А.Д. Шмелева / Под ред. Т.В.Булыгиной. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
41. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высшая школа, 1981. 320 с.
42. Винокур Т.И. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 237 с.
43. Вольф Е.М. Метафора и оценка // Метафора в языке и в тексте. М.: Наука, 1988. С.52 65.
44. Воробьева М.Б. Влияние современной интеграции науки на научный язык и научную литературу // Стиль научной речи: Сб. статей. М.: Наука, 1978. С.23 36.
45. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи (природа вторичной номинации). К.: Наук. думка, 1986. 143 с.
46. Гавранек Б.О функциональном расслоении литературного языка // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 432 443.
47. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 11 26.
48. ГалкинаФедорук Е.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке // Сб. статей по языкознанию / Под ред. В.В.Виноградова. М.: Издво МГУ, 1958. С. 103124.
49. Галстян А.С. Психолингвистический анализ процесса метафоризации: Автореф. дисс....канд. филол. наук. Ереван: Ин-т языка им.Р.Ачаряна, 1985. 19 с.
50. Гальперин И.Ф. К проблеме дифференциации стилей речи. // Сб. "Проблемы современной филологии". М.: Наука, 1965. С. 70 86.
51. Гвишиани Н.Б. Язык научного общения (вопросы методологии). М.: Высшая школа, 1986. 280 с.
52. Герд А.С. Язык науки и техники как объект лингвистического изучения // НДВШ. Филологические науки. 1986. № 2. С. 54 59.
53. Гнатюк І.С. Мова сучасної української науково-популярної літератури// Жанри і стилі в історії української літературної мови / Німчук В.В., Русанівський В.М., Чепіга І.П. та ін. . К.: Наук. думка, 1989. С.265 279.
54. Годована М.П. Формування сучасної української геологічної термінології: Дис. ... канд. філол. наук. К., 1994. 178 с.
55. Голянич М.І. Внутрішньоформна номінація у політичному дискурсі // Семантика мови і тексту: Зб. наук. пр. VIII Міжнар. конф. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.104 110.
56. Городилов В.В. О многозначности в научной и технической терминологии // Язык и стиль научной литературы. Калинин: Издво Калининского гос. унта, 1987. С. 23 29.
57. Гудмен Н. Метафора работа по совместительству // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 194 201.
58. Гусев С.С. Метафора как средство связи различных компонентов науки // НДВШ. Философские науки. 1978. № 2. С. 70 75.
59. Гусев С.С. Наука и метафора. Л.: Издво Ленинградского унта, 1984. 152 с.
60. Гусев С.С. Упорядоченность научной теории и языковые метафоры / Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С.119 134.
61. Дацишин Христина. Антропоморфна метафора в сучасному українському політичному дискурсі (за матеріалами мас-медіа) // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф., Львів, 17 18 трав. 2002 р. / За ред. М.М.Романюка. Львів, 2002. С. 501 504.
62. Дацишин Христина. Конотативний аспект функціонування метафори в політичному дискурсі // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. журналістика. 2001. Вип. 22. С. 437 446.
63. Дацишин Х.П. Метафора в українському політичному дискурсі (за матеріалами сучасної періодики): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Л., 2005. 18 с.
64. Дацишин Христина. Метафорична інтерпретація політичних реалій і проблема впливу на формування громадської думки // Пам’ять століть відтворена у слові / Упорядники: А.В.Денисенко, В.П. Прокопенко, В.Д.Туркевич. К.: Інформаційно видавничий центр „Планета, 2004. С. 302 307.
65. Дацишин Христина. Політична метафора в індивідуальній мовотворчості журналіста // Вісн. Львів. ун-ту.Сер. журналістика. 2004. Вип. 25. С. 427 433.
66. Дацишин Христина. Статична та динамічна метафора в сучасному українському політичному дискурсі // Стиль і текст. 2003. Вип. 4. С.128 140.
67. Дацишин Христина. Транспортна метафора в українському політичному дискурсі: конотативний аспект // Серія: Журналістика. 2003. Вип.23. С. 108 116.
68. Демьянков В.В. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язык и структуры представления знаний. Сб. аналитических обзоров. М: ИНИОН, 1992. С.30 78.
69. Дядченко Ганна. Лексико-семантичне поле „жінка в українській поетичній мові кінця ХХ початку ХХІ століття // Культура слова. 2005. Вип. 65. С.12 16.
70. Дядюра Г.М. Функціональні параметри образності в науковому стилі (на матеріалі текстів природничих та технічних наук): Дис. ... канд. філол. наук / 10.02.01. К., 2001. 213 с.
71. Дэвидсон Д. Что означает метафора // Теория метафоры. М.: Погресс, 1980. С. 173 193.
72. Єрмоленко С.Я. Лінгвостилістика: Основні поняття, напрями й методи дослідення // Мовознавство. 2005. № 3 4. С.112 125.
73. Єрмоленко С.Я. Нові комунікативні технології і мовна культура журналіста // Вісник Львівського ун-ту: Серія: Журналістика. 2003. Вип. 23. С. 11 16.
74. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.:Довіра, 1999. 431 с.
75. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1990. №6. С. 32 46.
76. Жаркова Л.П. Емоційно-оцінна лексика сучасної української мови / Загальні назви осіб. К.: Вища школа, 1969. 135 с.
77. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. 1968. № 1. С. 3 13.
78. Жоль К.К. Мысль. Слово. Метафора (Проблемы семантики в философском освещении). К.: Наук. думка, 1984. 302 с.
79. Загнітко А. П. Лінгвістика тексту. Донецьк: ДонНУ, 2006. 289 с.
80. Кадомцева О.О. Образность научной речи как стилевая категория // Вісник Київського унту. 1987. Вип. 29: Літературознавство, мовознавство. С. 102 106.
81. Кадомцева О.О. Структура и функциональные особенности метафоры в научной речи: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. Киев: Ин-т языковедения им. А.А.Потебни, 1988. 16 с.
82. Калмыкова Е.П. Образность как лингвостилистическая категория в современной немецкой научной прозе: Дисс. ... канд. филол. наук. М., 1969. 223 с.
83. Калмыкова Е.П. О динамике метафоры в научном стиле // НДВШ. Филологические науки. 1974. № 2. С. 83 88.
84. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М: Высш. школа, 1990. 151с.
85. Канделаки Т.Л. Семантика и мотивированность терминов. М.: Наука, 1977. 167 с.
86. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с.
87. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 264 с.
88. Карцев В.П. Социальная психология науки и проблемы историконаучных исследований. М.: Наука, 1984. 312 с.
89. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
90. Кирилюк Є. До термінології українського літературознавства // Радянське літературознавство. 1971. №3. С. 56 59.
91. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения. К.: УМКВО, 1989. 104 с.
92. Клименко Б. Криза термінологічної системи українського літературознавства чи криза наукової свідомості літературознавців? // Слово і час. 2001. № 4. С. 5 14.
93. Кобозева И. М. Семантические проблемы анализа политической метафоры // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2001. № 6. С. 132 149.
94. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови: структура наукового тексту. К.: Видво Київського унту, 1970. 306с.
95. Коваль-Костицька О., Славова М. Літературознавча метамова новий Вавилон чи дорога до діалогу? // Культура слова. 2002. Вип.60. С. 23 26.
96. Ковальчук Л.Ю. Синонимия терминов в русской устной научной речи: Дисс. ... канд. филол. наук. Одесса, 1993. 214 с.
97. Кожина М.Н. К вопросу о средствах образности в научной речи // Ученые записки Пермского ун-та. 1966. № 162. С. 210 223.
98. Кожина М.Н. К проблеме экспрессивности научной речи // Уч. зап. Пермского ун-та. 1971. № 244. Вып. 3. С.25 41.
99.