Методичні засади вокального навчання студентів з КНР у системі музично-педагогічної освіти України

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. Драгоманова

ЦЗІНЬ НАНЬ

УДК 378.637.016:78.071.3

Методичні засади вокального навчання студентів з КНР
у системі музично-педагогічної освіти України

13.00.02 – Теорія та методика музичного навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
педагогічних наук

Науковий керівник
Болгарський Анатолій
Георгійович, кандидат
педагогічних наук, професор

Київ - 2009

ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………… 3-10
Розділ І Теоретико-методологічні особливості вокального навчання в Китаї
та Україні …………………………………………………………………… 11- 63
1.1. Методологічне підґрунтя вокального навчання у Китаї …………… 11-30
1.2. Методичні підвалини вокального навчання китайських студентів
в Україні …………………………………………………………………… 30-60
Висновки до першого розділу ……………………………………………. 60-63
Розділ ІІ Структура вокального навчання майбутніх учителів музики .. 64-100
2.1. Компонентна структура вокального навчання майбутніх фахівців … 64-81
2.2. Критеріальна визначеність вокального навчання студентів КНР в
системі музично-педагогічної освіти України …………………………… 81-99
Висновки до другого розділу ……………………………………………… 99-100
Розділ ІІІ Експериментальне дослідження вокального навчання
китайських студентів у системі музично-педагогічної освіти України … 101-157
3.1. Діагностика рівнів вокального навчання студентів КНР у вищих педагогічних закладах України …………………………………………. 101-126
3.2. Методика вокального навчання китайських студентів та її експериментальна перевірка …………………………………………... 127-154
Висновки до третього розділу ………………………………………. 154-157
Висновки ……………………………………………………………… 158-161
Додатки ……………………………………………………………….. 162-171
Перелік використаних джерел ……………………………………….. 172-184

ВСТУП

Актуальність дослідження. Нове тисячоліття ознаменувало собою глобалізацію культурно-освітніх процесів та створення стратегії динамічного загальнопланетарного розвитку світової спільноти спрямованої на відновлення, обмін і трансформацію національних освітніх доктрин, етновиховних систем між певними культурами, а також запозичення досвіду викладання у вищій педагогічній школі кращих національних традицій притаманних певному етносу та його інтернаціоналізації. Стрімкі інтеграційні процеси у світовому освітньому просторі вимагають від сучасної системи вищої освіти озброїти її випускників комплексом синтезованих знань кращих культурних традицій інших народів світу з метою їх адаптації до національних традицій певної країни та використання педагогічного досвіду в різних формах педагогічної практики. Унікальність процесу обміну культурними надбаннями кожного соціуму стає закономірністю демократичних відносин міжнародного рівня, що дає можливість інтегрувати в єдиний культурно-освітній простір, обмінюватись цінними знаннями в різних галузях науки, освіти, мистецтва, техніки, стає додатковим соціально-економічним ресурсом та фактором нарощування духовного потенціалу суспільства, стратегічною основою розвитку високоосвіченої особистості майбутнього вчителя.
Основою суспільно-історичного розвитку кожної нації є відродження та оновлення її культурно-освітнього потенціалу. Багатовікова історія китайської культури береже національні джерела у своєму первинному вигляді, тому на сучасному етапі важливо, щоб молоде покоління стало не тільки продовжувачем відродження сталих традицій своєї прадавньої культури, а й активно створювало освітньо-інформаційний простір у нових історичних умовах. Центральною фігурою цього процесу виступає духовно розвинений, соціально активний вчитель. Державна освітня програма КНР враховує потребу в першокласних фахівцях, тому значна частина китайської молоді дістає освіту в багатьох країнах Європи, у тому числі й в Україні, переймаючи у певному об'ємі місцеві традиції з метою надалі інтегрувати свої знання й уміння, одержані в іншій країні, у систему китайської музично-педагогічної сфери. Доцільно зазначити, що вокальне музикування в Китаї має цікаві специфічні форми, відмінні від традицій інших цивілізацій, тому сьогодні надається велика увага різним співацьким формам роботи з активізацією творчих видів діяльності. Досвід, що об’єднує музично-педагогічні досягнення різних культур, дає високі результати, які безпосередньо поєднуються в роботі фахівців, що повертаються після завершення навчання до себе на батьківщину.
Однією з основних тенденцій освітньої реформи Китаю є особлива увага до предметів гуманітарного циклу, здатних забезпечити формування духовних цінностей майбутнього вчителя музики у процесі творчої співпраці з учнями. З цієї позиції особливу актуальність набуває фахова навченість майбутніх учителів музики, загалом, та їх вокальне навчання, зокрема. Тому вокальне навчання майбутніх учителів музики вимагає особливої уваги і гранично серйозного відношення, як студентів, так і викладачів. Вокальне навчання є однією з основних форм музичного виховання, починаючи від дошкільної освіти, шкільних музичних занять, закінчуючи професійною підготовкою фахівців. Гра на інструменті не завжди є доступною, а володіння голосом, спів у хорі вчитель може організувати без особливих організаційних витрат. Проте основною метою повинно стати не тільки навчання учнів співу, правильної інтонації, і як наслідок, — заучування творів. Естетична сторона процесу вокального навчання повинна бути завжди на першому плані, оскільки музичне навчання необхідно спрямовувати на досягнення певного художнього результату в своїй виконавській діяльності, що становить невелику частину культури свого народу.
Аналіз робіт у сфері музичної педагогіки свідчить про наявність наукового підґрунтя для вирішення проблеми вокального навчання китайських студентів в Україні. Так, китайськими науковцями розроблені основні вимоги до виконання вокальної музики (Гу Юй Мей, Ма Ге Шунь, Сюй Дин Чжун, Чжан Цзянь Го, Чжау Сон Жу, Чжоу Чжен Сун, Шен Сіан, Юй Тен Ган, Ян Хун Нянь та ін.), але зміст їх, в основному, стосується викладачів виконавських навчальних закладів, які здійснюють підготовку вокалістів до роботи на професійних сценах. Базисною основою дослідження є роботи науковців у сфері мистецької освіти (Е.Абдуллін, Л.Масол, Г.Падалка, Г.Побережна, О.Ростовський, О.Рудницька, В.Шульгіна, О.Щолокова та ін.); методики вокального навчання (В.Антонюк, Б.Гнидь, Н.Гребенюк, Л.Дмитрієв, А.Саркісян, Ю.Юцевич та ін.); специфіки співацької діяльності вчителя з школярами (Л.Василенко, В.Ємельянов, О.Коміссаров, К.Матвєєва, А.Менабені, та ін.).
Актуальність даного дослідження визначена рядом суперечностей:
- між існуючою практикою мистецької підготовки майбутніх фахівців і невизначеністю специфіки вокального навчання китайських студентів в Україні;
- між потребою збагачення міжкультурних зв’язків та обмеженим їх науковим обґрунтуванням;
- між недостатньою науково-теоретичною обґрунтованістю вокального навчання майбутніх учителів музики й рівнем їх практичної готовності до здійснення художньо-педагогічної діяльності.
На сучасному етапі багато студентів з Китаю отримують фахову освіту в системі української музично-педагогічної освіти. З метою підвищення рівнів вокального навчання студентів з КНР необхідно ретельно вивчити досвід української вокальної школи, узагальнити обов'язкові канони традиційного народного й професійного мистецтва. Визначення суттєвих ознак української вокальної педагогіки буде сприяти дослідженню методичних засад вокального навчання студентів-китайців у системі музично-педагогічної освіти України. Таким чином, актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична і практична розробленість, знайдені суперечності зумовили вибір теми дослідження: «Методичні засади вокального навчання студентів КНР у системі музично-педагогічної освіти України».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація входить до плану наукових досліджень кафедри методики музичного виховання та хорового диригування Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова і складає частину наукового напряму «Зміст, форми, методи фахової підготовки вчителів музики». Тема дисертації затверджена вченою радою НПУ імені М.Драгоманова (протокол № 6 від 31.01.2006 р.)
Об’єкт дослідження - процес фахової підготовки майбутніх учителів музики.
Предмет дослідження методика вокального навчання китайських студентів в Україні.
Мета дослідження – науково обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методичні засади вокального навчання китайських студентів у системі музично-педагогічної освіти України.
Гіпотеза дослідження: ефективність вокального навчання майбутніх учителів музики залежить від змістової спрямованості навчально-виховної діяльності й може підвищитися за умови розробки і впровадження в практику відповідної методики, що містить: мотиваційну спрямованість китайських студентів, на основі створення позитивної емоційної атмосфери вокального навчання у контексті діалогу; фахову компетентність майбутніх учителів, яка виражена повнотою і системностю становлення індивідуального фонду педагогічних і мистецьких знань, забезпечуючих цілісність набуття вокальних знань, умінь та навичок; широке використання національного праксеологічного досвіду в процесі спільної творчої навчальної діяльності викладача і студентів, у ході якої реалізуються музично-вокальні інтереси кожної особистості.
Завдання дослідження:
1. Висвітлити історичні передумови, особливості та сучасні тенденції вокального навчання у Китаї;
2. Розкрити сутність та зміст вокального навчання китайських студентів в Україні;
3. Дослідити принципові підходи та умови інтенсифікації вокального навчання китайських студентів;
4. Розробити компонентну структуру навчання китайських студентів вокального мистецтва;
5. Визначити рівні, критерії та показники вокального навчання студентів-китайців в системі музично-педагогічної освіти України;
6. Розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити поетапну методику вокального навчання китайських студентів.
Теоретико-методологічною основою дослідження є концептуальні ідеї філософії та методології освіти (В.Андрущенко, В.Лутай, Н.Кузьміна та ін.), а також (Конфуцій, Мен-Цзи, Сюнь Цзи та ін.); психолого-педагогічні концепції теорії та практики розвитку здібностей (Л.Бочкарьов, Л.Виготський, В.Петрушин, В.Ражніков та ін.); дослідження вокального мистецтва Китаю (Бай Юнь-шен, Бран Мен, Ван Юй Шен, Лю Лан, Лі Фан, Лю Лан, Фу Лей, Чень Лінь-жуй, Чен Це Мін, Чжан Сяо Чжун та ін.), наукові праці з фахової підготовки майбутніх учителів музики (Е.Абдуллін, А.Болгарський, Г.Падалка, Г.Побережна, О.Ростовський, О.Рудницька, Т.Танько, В.Шульгіна, О.Щолокова та ін.); науково-методичні розробки вокального навчання (В.Антонюк, Б.Гнидь, Н.Гребенюк, В.Ємельянов, Л.Дмитрієв, К.Матвєєва, А.Менабені, А.Саркісян, Ю.Юцевич та ін.).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів: аналіз філософських, психолого-педагогічних, методичних та мистецтвознавчих досліджень, нормативних документів, досвід роботи викладачів з постановки голосу вищих музично-педагогічних закладів та вчителів музики; систематизація та узагальнення науково-теоретичних і дослідних даних; анкетування, бесіди, спостереження, обговорення, опитування; педагогічний експеримент; статистичні методи для вивчення динаміки вокального навчання майбутніх учителів музики.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось протягом 2005-2009 років і охопило три етапи науково-педагогічного пошуку.
І етап (2005-2006 рр.) – опрацювання філософської, психолого-педагогічної й мистецтвознавчої літератури, змісту нормативних документів, навчальних програм фахових дисциплін; розробка методологічних підходів дослідження, вивчення та аналіз шляхів вирішення проблеми дослідження у сучасній практиці. Аналіз педагогічного досвіду вокальної підготовки майбутніх учителів музики, формулювання робочої гіпотези, визначення основних понять та завдань, обґрунтування методики дисертаційного дослідження.
ІІ етап (2006-2007 рр.) – вироблення методики дослідження, визначення провідних позицій, формулювання принципів; розроблення програми дослідження, визначення критеріїв та показників вокальної підготовки майбутніх учителів музики. Проведення констатувального експерименту та апробація розробленої методики дозволили визначити рівні сформованості вокальної підготовки китайських студентів. Узагальнення результатів підтвердило доцільність подальшої розробки досліджуваної проблеми в системі вокального навчання майбутніх учителів музики.
ІІІ етап (2007-2009 рр.) – експериментальна перевірка ефективності розробленої методики; проведення проміжних зрізів у контрольній та експериментальній групах на формувальному етапі експерименту; систематизація та узагальнення отриманих результатів; формулювання висновків дослідження, оформлення тексту дисертації.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у Національному педагогічному університеті імені М.Драгоманова, Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, Київському міському педагогічному університеті імені Б.Грінченка, Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті та охопила 279 студентів, 27 викладачів з постановки голосу.
Наукова новизна дослідження полягає: в уточненні змістової конкретики вокального навчання китайських студентів у системі музично-педагогічної освіти України; у розробці діагностичних засобів вивчення стану означеного феномену, а також критеріїв, показників, на основі яких визначено рівні вокального навчання китайських студентів; у визначенні методичних засад навчання студентів з Китаю вокального мистецтва, а саме: створенні позитивної емоційної атмосфери вокального навчання у контексті діалогу, що виступає специфічною формою педагогічної взаємодії викладача і студента; забезпеченні фахової компетентності майбутніх учителів, яка виражена повнотою і системностю становлення індивідуального фонду педагогічних і мистецьких знань; організації спільної творчої навчальної діяльності викладача і студентів, у ході якої реалізуються музично-вокальні інтереси кожної особистості. Вперше розроблено та експериментально перевірено поетапну методику вокального навчання китайських студентів на основі гуманістичного, особистісно-орієнтованого та аксіологічного підходів; взаємодії принципів вокального навчання а саме: опори на національне спрямування вокального навчання; забезпечення культуровідповідності вокального навчання китайських студентів; спонукання майбутніх учителів до творчого самовираження у процесі вокально-виконавської діяльності; орієнтувально-адаптаційного, діяльнісного та творчого етапів.
Практична цінність дисертаційного дослідження полягає в можливості переходу музичної освіти в КНР на якісно новий рівень. Систематизація педагогічних знань, одержаних у системі європейської освіти, дозволяють інтегрувати їх в освітнє середовище КНР з урахуванням національних, ментальних та культурних особливостей. На базі дисертації можна сформувати методологічний курс вокального навчання в середніх і вищих музичних навчальних закладах Китаю. Розроблена і запроваджена у навчальний процес фахової підготовки майбутніх учителів музики технологія вокального навчання, яке підвищує загальний рівень їх фахової підготовки, стимулює до самостійної інтерпретації в процесі роботи над музичними творами і сприяє розвитку асоціативно-творчого мислення.
Апробація і впровадження результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Гуманістичні орієнтири мистецької освіти» (Київ, 2009), Всеукраїнському науковому семінарі «VІ Педагогічні читання пам’яті О.П.Рудницької» (Київ, 2008), Другій науково-практичній конференції «Формула творчості: Теорія і методика мистецької освіти» (Луганськ, 2009); звітних наукових конференціях аспірантів та викладачів Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова (2006-2009).
Впровадження результатів дослідження здійснено у навчально-виховний процес Інституту мистецтв Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова (довідка № 05-10/1053 від 23.06.2008 р.), Луганського національного університету іменні тараса Шевченка (довідка №1/839 від 09. 04. 2008 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету (довідка № 09/288 від 28.05. 2008 р.), Київського Міського педагогічного університету імені Б.Грінченка (довідка № 35/175, від 19.04. 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження висвітлені у 6 одноосібних публікаціях автора, з них 4 у наукових фахових виданнях затверджених ВАК України.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (190 найменувань, з них 48 іноземними мовами, серед яких 32 - китайською), додатків на 12 сторінках. Основний текст дисертації складає 157 сторінок, загальний обсяг роботи – 187 сторінок. Робота містить 9 таблиць, 2 рисунки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми вокального навчання китайських студентів у системі музично-педагогічної освіти України, що знайшло відображення у теоретичному обґрунтуванні методичних засад означеного феномену, розробці та експериментальній перевірці поетапної методики вокального навчання китайських студентів як майбутніх учителів музики. Проведене дослідження та виконання всіх поставлених завдань дали підстави зробити такі висновки:
1. Відповідно до основних пріоритетів сучасної української вокальної школи та китайських підходів, спрямованих на новітні технології співацької діяльності актуалізується проблема взаємозбагачення культурних зв’язків різних народів світу, це дає змогу більш ефективно розвивати мистецтво співу, яке полягає у його здатності забезпечувати гармонію інтелектуального, емоційного розвитку особистості; сприяти вдосконаленню усіх її сутнісних сил, якостей та різноманітних здібностей, процесів мислення та творчої діяльності, зростанню внутрішнього потенціалу; розвивати її пізнавальну й творчу активність, емоційну чутливість, естетичні потреби і смаки; стимулювати прагнення до самовдосконалення та діалогу з іншими культурами.
2. На основі теоретико-методологічного аналізу проблеми дослідження та узагальнення практичного досвіду визначено сутність поняття «вокальне навчання» китайських студентів стосовно діяльності учителя музики. Визначено специфіку вокального навчання в Китаї та методичні підвалини українського вокального навчання, що спрямовані на вироблення у студентів навичок усвідомленого виконання вокальних творів; розвиток слухових навичок, виховання музично-естетичного смаку до кращих зразків вокальної творчості різних стилів, жанрів, епох; активізації пізнавальної діяльності; розвиток здатності до власної інтерпретації вокальних творів у процесі виконавської діяльності.
3. Процес вокального навчання майбутніх учителів музики розглядається нами на основі органічної єдності загального, особливого та одиничного. Загальним є закономірність отримання повної вищої музично-педагогічної освіти; особливим — наявність специфіки, що відображена, по-перше, складовими компонентами вокального навчання, по-друге, специфікою змістового наповнення поняття «вокальне навчання», по-третє, обліком особливостей психофізіологічного впливу музичного мистецтва на формування особистості вчителя; одиничним — залежність майбутньої фахової діяльності від індивідуальних особливостей студента, придбаного художньо-естетичного досвіду, професійно-особистісних якостей, уміння застосовувати теоретико-методичні знання у практичній діяльності.
4. Вокальне навчання китайських студентів в системі музично-педагогічної освіти України забезпечує визначена нами взаємодія принципів, а саме: принцип опори на національне спрямування вокального навчання; принцип забезпечення культуровідповідності вокального навчання китайських студентів; принцип спонукання майбутніх учителів до творчого самовираження у процесі вокально-виконавської діяльності. Впровадження виокремлених принципів у вокальне навчання майбутніх фахівців у процесі їх підготовки до практичної діяльності забезпечують визначені нами методичні засади, а саме: створення позитивної емоційної атмосфери вокального навчання у контексті діалогу, що виступає специфічною формою педагогічної взаємодії викладача і студента; забезпечення фахової компетентності майбутніх учителів, яка виражена повнотою і системністю становлення індивідуального фонду педагогічних і мистецьких знань; організація спільної творчої навчальної діяльності викладача і студентів, у ході якої реалізуються музично-вокальні інтереси кожної особистості.
5. Структурою досліджуваного феномену нами визначено взаємозв’язок мотиваційного, технологічного та творчого компонентів. Мотиваційний компонент характеризує схильність китайських студентів до музично-педагогічної діяльності, активного пізнавального ставлення до процесу вокального навчання. Технологічний компонент включає різноманітні уміння та навички у структурі вокального навчання студентів-китайців, їх загальний та музично-естетичний досвід, професійно-орієнтовану культуру музичного мислення, вміння використовувати набутий методичний досвід у подальшій творчій музично-педагогічній діяльності з учнями. Творчий компонент акумулює функціонування всієї структурної моделі, скеровує мотиваційно-емоційну та інформаційно-пізнавальну готовність студентів-китайців до включення у активні форми педагогічно-виконавської діяльності.
6. Критеріями сформованості вокального навчання китайських студентів нами визначено: мотиваційно-емоційний, який характеризується показниками (бажання китайських студентів вивчати вокальне мистецтво своєї країни та України; інтерес до музично-педагогічної діяльності; стремління до саморозвитку, фахового ствердження); інформаційно-пізнавальний, який охоплює такі показники: здатність до набуття знань у галузі вокального мистецтва; широку ерудованість у системі національної і світової культури; спроможність до естетичного оцінювання вокальних творів; виконавсько-творчий, який забезпечується такими показниками: володіння вокальними уміннями та навичками; здатність до творчого створення виконавської інтерпретації на основі дотримання стильових засад виконавства та творчого втілення музичних образів; артистизм виконання музичних творів; здатність обирати педагогічно-доцільний, високохудожній вокальний репертуар.
7. Проведений констатувальний експеримент дозволив виявити рівні вокального навчання китайських студентів у педагогічних закладах України, а саме: високий, середній та низький рівні. За зведеними результатами констатувального експерименту було виявлено серед досліджуваних 18 % високого рівня вокального навчання; 47% середнього рівня і 35 % низького рівня. Методика вокальної підготовки студентів-китайців мала таку послідовність педагогічної роботи даного напрямку: перший етап – орієнтувально-адаптаційний; другий етап - діяльнісний; третій етап – творчий. Орієнтувально-адаптаційний етап полягав у наданні студентові КНР психолого-педагогічної допомоги в організації його навчальної діяльності, адаптації в умовах навчання у вищому закладі іншої країни. Він спрямовувався на формування мотиваційного компоненту вокального навчання та накопичення теоретичної бази знань у галузі вокального виконавства. Діяльнісний – спрямовувався на формування технологічного компоненту вокальної підготовки студентів-китайців, передбачав насиченість навчального процесу практичними діями вокального виконавства. Творчий – спрямовувався розвиток самостійного мислення студентів у вивченні вокальних творів, самостійного пошуку та створення виконавської інтерпретації художнього образу, виразного сценічного виконання, артистизму у виконанні вокальних творів перед учнівською аудиторією.
8. Статистична обробка результатів та узагальнення отриманих даних експериментальної роботи дозволили розподілити студентів контрольної та експериментальної груп за визначеними критеріями вокального навчання. Низький рівень вокального навчання зафіксовано в контрольній групі – 29% студентів, в експериментальній - 7,1%; середній рівень у контрольній групі склали 48% респондентів, в експериментальній - 30%; високий рівень в контрольній групі виявлено у 23% студентів, в експериментальній – 62,9%. Перевірку результативності проведеного формувального експерименту зроблено на основі порівняння даних початкового і заключного діагностування. Результати проведеної дослідно-експериментальної роботи дали можливість зафіксувати позитивну динаміку вокального навчання китайських студентів у системі музично-педагогічної освіти України.
Проведене дослідження з проблеми вокального навчання китайських студентів у системі музично-педагогічної освіти України не вичерпує всіх її аспектів. До подальших напрямів дослідження вважаємо за доцільне віднести такі, як: дослідження новітніх технологій співацької діяльності, вивчення результатів впровадження українських вокальних методик в Китаї, специфіка взаємозбагачення культурних зв’язків Китаю та України у сфері вокального мистецтва.

Список використаних джерел

1. Абдуллин Э.Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе: пособие для учителя /Эдуард Борисович Абдуллин. — М.: Просвещение, 1983. — 111 с.
2. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования: для пед спец. высш. учеб. заведений /О.А. Абдуллина. — М.: Просвещение, 1990.– 142 с.
3. Абрамова Г.С. Практическая психология /Галина Сергеевна Абрамова. — М.: Академия, 1997. — 365, [1] с.
4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни /К.А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль,1991. – 299с.
5. Алексюк А. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: підручник для студ. і викл. вищ. навч. закл. /Анатолій Миколайович Алексюк. — К.: Либідь, 1998. — 558, [1] с.
6. Алкон Е.М. Музыкальное мышление Востока и Запада /Е.М. Алкон. — Влади¬вос¬ток: Изд. Дальневосточного университета, 1999. — 169 с.
7. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития: Инновационный курс: в 2 кн. /Валентин Иванович Андреев. Кн. 2. – Казань,1998. – 320с.
8. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії: західноєвропейський контекст /Віктор Петрович Андрущенко. – К.: Тандем, 2000. – 406 с.
9. Антонюк В.Г. Вокальна педагогіка (сольний спів): підручник /Валентина Геніївна Антонюк. — К.: ЗАТ Віпол, 2007. — 173 с.
10. Антонюк В.Г. Етнокультурологічний тезаурус українського вокального мистецтва /В.Г. Антонюк //Науковий вісник НМАУ імені П.Чайковського.– К.: НМАУ, 2002. – Вип. 16. – С. 178-186.
11. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс /Борис Владимирович Асафьев. Кн. 1 и 2. — М.-Л.: Музыка, 1971. — 376 с.
12. Аспелунд Д.С. Развитие певца и его голоса /Д.С. Аспелунд. — М.-Л.: Музгиз, 1952. — 191с.
13. Багадуров В. Очерки по истории вокальной методологии /Всеволод Алавердович Багадуров. — М.: Музгиз, 1932. Ч. І: Вокальная педагогика — 137 с.
14. Балл Г.О. Наука як підсистема культури і діалого-культурологічний підхід в освіті /Георгій Балл //Культурологічні та психолого-педагогічні аспекти гуманізації освіти: наук.-метод. зб. /за ред. Г.О. Балла. — К., 1998. — С.101–118.
15. Баренбойм Л.А. Музыкальная педагогика и исполнительство: статьи и очерки /Лев Аронович Баренбойм. — Л.: Музыка, 1974. - 336 с.
16. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии /Владимир Павлович Беспалько. — М.: Педагогика, 1989. — 190, [1] с.
17. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: навч.-метод. посібник /І.Д.Бех. — К.: І3МН, 1998. — 204 с.
18. Бочкарев Л.П. Психология музыкальной деятельности: учеб. пособ. /Л.П.Бочкарев. – М.: Інститут психологии РАН, 1997. – 351 с.
19. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике /Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. – СПб.: Питер Ком., 2000. – 527, [2] с. – (Мастера психологии).
20. Василенко Л.М. Взаємодія вокального і методичного компонентів у процесі професійної підготовки майбутнього вчителя музики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.02 – теорія та методика навчання (музика) /Л. М. Василенко. – К., 2003. — 21 с.
21. Введение в педагогическую деятельность: уч. пособие для студ. высш. учеб. заведений /А.С. Роботова, Т.В. Леонтьева, И.Г. Шапошникова и др. — М.: Академия, 2000. — 208, [2] с.
22. Ву Го Лінг. Національна виконавська інтонація в камерно-вокальних творах французьких композиторів XIX сторіччя /Всеукраїнська асоціація молодих науковців. //Гуманітарні науки: історія, соціологія, політологія, психологія, мистецтвознавство – 2002. – №2. — С. 143-152.
23. Ву Го Линг. О предпосылках интонационных взаимодействий китайской и украинской песенности /Линг Ву Го //Музичне мистецтво і культура: наук. вісник /Одеська консерваторія імені А.В.Нежданової.– О., 2001. Вип.2. — С. 169-171.
24. Вульфов Б.З. Основы педагогики: учеб. пособие: /Б.З.Вульфов, В.Д.Иванов. [2-е изд., перераб. и доп.]. — М.: УРАО, 2000. — 614 с.
25. Выготский Л.С. Психология искусства /Лев Семенович Выготский [сост. М.Г. Ярошевский]. — Р н/Д.: Феникс, 1998.– 479, [1] с.
26. Глинка М.И. Литературное наследие /Михаил Иванович Глинка [под ред. В.Богданова-Березовского]. — Л.: Музыка, 1953. — Т. 2: Письма и документы. – 1953. — 890 с., илл., портр.
27. Гнидь Б.П. Виконавські школи України. Кафедра сольного співу НМАУ імені П.І.Чайковського (1971-2001): [посібник] /Богдан Пилипович Гнидь. – К.: НМАУ, 2002. – 95 с.
28. Гнидь Б.П. Історія вокального мистецтва: [підруч. для вищ. муз. навч. закл] /Б.П. Гнидь; Нац. муз. акад. України імені П.І. Чайковського. – К.: НМАУ, 1997. – 318, [1] с.
29. Гмыря Б.А. Статьи, дневники, письма, воспоминания /сост. и прим. Б.А.Гмыри, А.В. Принц; вступ. ст. Е.Е.Нестеренко, пер. с укр. — М.: Музыка, 1988. — 235, [2] с.
30. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник /Семен Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 374с.
31. Гребенюк Н.Є. Особистісно орієнтований підхід у розвитку індивідуальності співака /Музичне виконавство: наук. вісник Нац. муз. акад. України імені П.І. Чайковського,– К.: НМАУ, 2000. – Вип. 14, кн. 6. – С.156-165.
32. Гузій Н.В. Креативно-аксіологічні засади інтерактивних складових педагогічного професіоналізму /Наталія Гузій //Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць НПУ імені М.П. Драгоманова. –– К.: Вид-во НПУ, 2003. – Вип. 10. – С. 9-26.
33. Гузій Н.В. Педагогічний професіоналізм: історико-методологічні та теоретичні аспекти /Наталія Василівна Гузій. – К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. – 243 с.
34. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посібник /І.М.Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 353 с.
35. Дмитриев Л.Б. Вопросы вокальной педагогики: [сб. ст.] /под ред. Л.Б.Дмитриева. – М.: Музыка, 1976. – Вып. 5. – 1976. – 262 [1] с.
36. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики: учеб. пособ. для муз. вузов /Леонид Борисович Дмитриев. — М.: Музыка, 1968. — 675с.
37. Дряпіка В.І. Орієнтації студентської молоді на цінності музичної культури: соціально-педагогічний аспект /Володимир Іванович Дряпіка //Інститут педагогіки АПН України. — К.; Кіровоград: Держ. центр. укр. вид-во, 1997. — 215 с.
38. Евтушенко Д.Г. Выдающийся педагог-вокалист (воспоминания о Е.А.Муравьевой) /Д.Г. Евтушенко //Вопросы вокальной педагогики: статьи и очерки. -– М.: Музыка, 1967. – Вып. 3. – С. 134-145.
39. Емельянов В. О фонопедическом методе развития голоса и вокально-хоровой работе /В.Емельянов //Искусство в школе. – 1998. — № 6. — С. 16–20.
40. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества: учеб.пособ.для вузов. /Людмила Борисовна Ермолаева-Томина: Моск. откр. гос.ун-т. – М.: Академ. проспект, 2003. – 302 [1] с.
41. Ермолаев В. Руководство по фониатрии. /В.Г. Ермолаев, Н.Ф. Лебедева, В.П.Морозов. — Л.: Медицина, 1970. — 271 с.
42. Євтушенко Д.Г. Роздуми про голос: нотатки педагога-вокаліста /Дометій Гурійович Євтушенко. — К.: Муз. Україна, 1979. — 91 с.
43. Загальна психологія: підручник для студ. вищ. навч. закл. [О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.]. – К.: Либідь, 2005. – 463 с.
44. Зинькевич Е. Логика художественного процесса как историко–методологическая проблема /Е. Зинькевич //Музично–історичні концепції у минулому і сучасності. — Львів: Сполом, 1997. — С. 49-55.
45. Злобин К.В. Физиология пения в профилактике заболеваний голоса певцов /Константин Васильевич Злобин. — Л.: Медгиз, Ленингр. отд., 1958. — 136с.
46. Зязюн І.А. Педагогіка добра: ідеали і реалії: наук.-метод. посібник /Іван Андрійович Зязюн.– К.: МАУП, 2000. – 312с.
47. Исполнительские школы высших учебных заведений Украины. – К.: КГК имени П.Чайковского, 1990. - 180 с.
48. Кабалевский Д.Б. Как рассказывать детям о музыке? /Дмитрик Борисович Кабалевский. – М.: Советский композитор, 1982.– 214 с.
49. Каган М.С. Эстетическое воспитание /М.С. Каган //Эстетическая культура и эстетическое воспитание: кн. для учителя /сост. Г.С.Лабковская — М.: Просвещение, 1983. — С. 62–164.
50. Калашник (Меі) Л.С. Давньокитайська міфологія як засіб родинного виховання: [наукова монографія]. /Любов Сергіївна Калашник. — Запоріжжя: Поліграф, 2004. — 259 с.
51. Киричук О.В. Психологія особистості /Олександр Васильович Киричук. – К.: Либідь, 1996. – 632 с.
52. Китай //Музыкальная эстетика стран Востока: [сборник] /общ. ред. и вступ. статья В.П. Шестакова . — М.: Музыка, 1967. — С.140-244.
53. Китайские четверостишия. Горечь разлуки. — М., 2000. — 564 с.
54. Комарова А.І. Україна: духовність – культура – естетичний розвиток особистості (методологія, теорія і практика) /А.І. Комарова //Духовність і художньо-естетична культура: аналіт. розробки, пропозиції наук. і прак. працівників. /М-во культури та мистецтв України. НДІ «Проблеми людини». — К., 1999. – Т.14.– С.15– 48.
55. Комиссаров О.В. Фонетический метод в формировании вокально-артикуляционных навыков у учащихся младших классов (на материале школ УССР): автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Методика преподавания музыки» /О.В. Комиссаров. — М., 1984. — 20 с.
56. Кондрацька Л. Сучасні технології підготовки майбутніх учителів мистецтва /Людмила Кондрацька //Мистецтво та освіта. — 2003. — № 2. — С.7–11.
57. Конфуций: Изречения: книга песен и гимнов. /Конфуций; пер. с кит. — Х.: Фолио; М.: АСТ, 2000. — 446, [1] с.
58. Копнин П. Гегель и вопросы эстетики //Философия Гегеля и современность. /редкол.: Л.Н. Суворов и др. – М.: Мысль, 1973. — С. 321-396.
59. Котляревский И.А. Музыкально—теоретические системы европей¬ского искусствознания: методы изучения и классификации. /И.А.Котляревский — К.: Музична Україна, 1983. — 158 с.
60. Крицький В. Формування художньо-інтерпретаційного мис¬ления музиканта-виконавця /В.Крицький //Музичне виконавство. Наук. вісник НМАУ імені П.І. Чайковського.— К., 1999. — Вип. 3. – С. 110-122.
61. Куземина Л. Исполнительская эстетика Б. Яворского. /Л.Куземина. — М.: Композитор, 2000. — 111 с.
62. Кузьмина Н.В. Проблемы профессиональной подготовки специалистов в вузах /Н.В. Кузьмина //Проблемы отбора и профессиональной подготовки специалистов в вузе: [сб. статей] /под ред. Н.В. Кузьминой. — Л., 1970. — С.47– 61.
63. Курлянд З.Н. Професійна усталеність вчителя — основа його педагогічної майстерності /Зінаїда Наумівна Курлянд. — О., 1995. — 160 с.
64. Лейзеров Н.Л. Эстетическая и художественная культура /Н.И.Киященко, Н.Л.Лейзеров. //Эстетическая культура и эстетическое воспитание: кн. для учителя /сост. Г.С. Лабковская. — М.: Просвещение, 1983. — С. 5–61.
65. Леонтьев А.Н. Психология образа /Алексей Леонтьев //Вестник Моск. ун-та. Сер. 14: Психология). – 1979. – № 2. – С. 146-149.
66. Лещенко М.П. Теоретико-методичні засади підготовки майбутнього управлінця навчального закладу /М.П. Лещенко //Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: зб. наук. пр. /за ред. Л.Л. Товажнянського та О.Г. Романовського; Нац. техн. ун-т «Харк. політехн. ін-т» — Х.: НТУ “ХПІ”, 2008. — Вип. 17 (21). – С. 49–54.
67. Лінь Хай. Традиції та сучасні тенденції розвитку вокально-хорової школи Китаю /Лінь Хай //Педагогіка вищої середньої школи: збір. наук. пр. /Криворізький держ. пед. ун-т. – Кривий Ріг: КДПУ, 2006. – № 16. – (Спец. випуск): «Мистецько-педагогічна освіта (теорія, методи, технології) - 2006». Ч. І. – С. 265-271.
68. Люш Д.В. Развитие и сохранение певческого голоса. /Д.В. Люш. — К.: Музична Україна, 1988. — 138, [2] с.
69. Ливанова Т.Н. История западноевропейской музыки до 1789 г.: [учеб. для исполн. Ф-тов муз.вузов: в 2-х т.]. /Тамара Николаевна Ливанова — М.: Музыка, 1982. — Т. І. — 696 с.; Т. ІІ. — 669 с.
70. Лобанова М. Музыкальный стиль и жанр: история и сов¬ре¬мен¬ность. /Марина Николаевна Лобанова. — М.: Сов. композитор, 1990. — 224с.
71. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: навч. посіб. /В.С. Лутай. — К.: Центр «Магістр» ТСВУ, 1996. — 256 с.
72. Ляшенко І. Музична україністика в світлі сучасної культурної політики: аспекти гуманізації та гуманітаризації національної освіти /І.Ляшенко //Українське музикознавство: наук.-метод. зб. /Нац. Муз. академія України імені П.І. Чайковського. — К., 1998. — Вип. 28: Музична україністика в контексті світової культури. – С. 3-8.
73. Макаренко А.С. Избранные произведения: в 3-х т. /редкол.: Н.Д.Ярмаченко (пред.) и др. — К.: Рад. шк., 1985. — Т.2 — 574 с.
74. Маркова А.К. Психология труда учителя. /Аэлита Капитоновна Маркова. – М.: Просвещение, 1993. – 312 с.
75. Мартиненко С.М. Загальна педагогіка: навч. посіб. /С.М. Мартиненко, Л.Л.Хоружа; Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2002. — 173, [1] с.
76. Мартынов И. Очерки о зарубежной музыке первой половины ХХ века. /Иван Иванович Мартынов. — М.: Музыка, 1970. — 504 с.
77. Маслоу А. Мотивация и личность. /Абрахам Маслоу — СПб.: Питер, 2003. — 351 с. – (Мастера психологии).
78. Масол Л. Концепція загальної мистецької освіти /Людмила Масол //Мистецтво та освіта. — 2004. — № 1. — С. 2–5.
79. Матвеева К.П. Формирование навыков управления певческой деятельностью школьников как существенный компонент в подготовке учителя музыки: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.02 «Методика преподавания музыки» /К.П.Матвеева. — М., 1981. — 16 с.
80. Медушевский В.В. Внемлите ангельскому пению. /Вячеслав Вячеславович Медушевский. — Минск, 2000. — 368 с.
81. Медушевский В.В. Онтологические основы интерпретации му¬зы¬ки /В.В.Медушевский //Интерпретация музыкального произведения в контексте куль¬туры: [сб. статей] /под общ. ред. В.В.Медушевского. — М., 1984. — Вып.129. – С. 5-11.
82. Менабени А.Г. Специфика индивидуальной вокальной подготовки учителя музыки общеобразовательной школы: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» /А.Г.Менабени. — М., 1972. — 20 с.
83. Микиша М.В. Практичні основи вокального мистецтва: до 100-річчя з дня народження. /Михайло Венедиктович Микита /літ. виклад М.Головащенка. — К.: Музична Україна, 1985. — 80 с., іл., ноти.
84. Миропольська Н.Є. Мистецтво слова в структурі художньої культури учня: теорія і практика. /Н.Є. Миропольська. — К.: Парламентське видавництво, 2002. — 204 с.
85. Михайлов М.М. Музыка Китая. /М.М. Михайлов. – М., 1961, с. 15-30.
86. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч. посібник. 3-є видання, доповнене. /Н.Є.Мойсеюк — К.: ВАТ «КДНК», 2001. – 608с.
87. Музыкальная эстетика стран Востока: [сборник] /общ. ред. В.Шестакова. — М.: Музыка, 1967. — 414 с.
88. Музыка ХХ века. 1880-1945: очерки: в 2-х ч. [ВНЦИ искусствознания, Ленингр. гос. ин-т театра, музыки и кинематографии] /редкол.: Б.М.Ярустовский и др. — М.: Музыка, 1976. Часть вторая. Книга четвертая. — 341, [1] с.
89. Назаров И.Т. Основы музыкально-исполнительской техники и ме¬тод ее совершенствования /Иван Тимофеевич Назаров. — М.: Музыка, 1969. — 134с.
90. Некрасов Ю.И. О психологических основах испол¬ни¬тель¬¬ской интерпретации в процессе обучения в музыкальном вузе /Ю.И. Некрасов, Е.Н. Маркова //Программированное обучение: респуб. межведомственный науч. сб. /Киев. инженерно-строительный ин-т. Вып.15. — К.: Вища школа, 1978. — С. 127-136.
91. Неменский Б.М. Мудрость красоты: о проблеме эстетического воспитания: кн. для учителя. /Борис Михайлович Неменский. — 2-е изд., М.: Просвещение, 1987. — 253, [2] с.
92. Ничкало Н. Теорія і методика професійної освіти: сучасний дослідницький етап і перспективи /Нелля Ничкало //Педагогіка і психологія професійної освіти. — 2001. — № 1. — С. 6 — 26.
93. Огороднов Д.Е. Музыкально-певческое воспитание детей в общеобразовательной школе: метод. пособие. /Дмитрик Ерофеевич Огороднов. 3-е. изд. — К., Музична Україна, 1989. — 163, [2] с.
94. Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і технологія: [Монографія] /Валерій Федорович Орлов /за заг. ред. І.А.Зязюна. — К.: Наукова думка, 2003. — 263, [12] с.
95. Основи психології: підручник для студ. вищ. навч. закл. /за заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Романця. – К.: Либідь, 1995. – 631, [1] с.
96. Падалка Г.М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін): [монографія]. /Г.М. Падалка. – К.: Освіта України, 2008. — 272, [1] с.
97. Педагогічна майстерність: підручник [І.А.Зязюн, Л.В.Крамущенко, І.Ф.Кривонос та ін.] /за ред. І.А.Зязюна. — 2-ге вид., допов. і переробл. — К.: Вища шк., 2004. — 422 с.
98. Петрушин В.И. Музыкальная психотерапия. /В.И. Петрушин. –М.: Владос, 1999. – 175 с.
99. Ражников В.Г. Диалоги о музыкальной педагогике. /Владимир Григорьевич Ражников. – М.: Музыка, 1989. – 139, [2] с.
100. Раппопорт С.Х. О вариативной множественности исполнительства /Семен Хаскевич Раппопорт [сборник ст. /ред.. и сост. А.Д.Алексеев] //Музыкальное исполнительство. — М., 1972. – С. 39-52.
101. Решетников П.Е. Нетрадиционная технологическая система подготовки учителей: рождение мастера: книга для препод. высш. и средн. пед. учеб. заведений /Петр Евдокимович Решетников. — М.: ВЛАДОС, 2000. — 301 с.
102. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: навч. посіб. для студ. Вищ. навч. закл. /В.В. Рибалка. — К.: ІЗМН, 1996. — 235, [1] с.
103. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека /Карл Роджерс: пер.с англ. М.М. Исениной. — М.: Прогресс; Универс, 1994. — 479, [1] с.
104. Ростовський О.Я. Педагогічні основи керування процесом музичного сприймання школярів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки». /О.Я. Ростовський. — К., 1993. — 48 с.
105. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. /Сергей Леонідович Рубинштейн. — СПб.: Питер Ком, 2002. — 720 с. – (Мастера психологии).
106. Рудницька О.П. Музика і культура особистості: проблеми сучасної педагогічної освіти: навч. посіб. /О.П.Рудницька. — К.: ІЗМН, 1998. — 248 с.
107. Саркисян А.О. О некоторых вопросах вокального искусства //Вопросы вокальной педагогики: статьи и очерки. /А.О. Саркисян. – М.: Госмузиздат, 1964. — Вып. 1. — С. 9–29.
108. Семиченко В.А. Психологические основы процесса профессиональной подготовки студентов вуза: учебное пособие. /В.А. Семиченко. — Полтава, 1989. — 86 с.
109. Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: підруч. для студ. вищ. пед. навч. закл. /С.О. Сисоєва– К.: Міленіум, 2006. – 346с.
110. Сисоєва С., Соколова І. Нариси з історії розвитку педагогічної думки: навч. посіб. для студ. Вищ. навч. закл. /С.Сисоєва, І.Соколова. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 307 с.
111. Сластенин В.А. Теория и практика высшего педагогического образования /В.А. Сластенин //Межвузовский сб. научных трудов МГПИ /под ред. В.А.Сластенина. – М., 1987. — С. 11-26.
112. Соколов А.С. Синкретизм и парадоксы современной куль¬ту¬ры /Александр Сергеевич Соколов //Музыкальная композиция ХХ века: диалектика твор¬чества: исследование. — М.: Музика, 1992. — С. 13-15.
113. Соціологія культури: навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти України [О.М.Семашко, В.М.Піча, О.І.Погорілий та ін.; /за ред. О.М.Семашка, В.М. Піча. — К.: Каравела, Л.: «Новий світ — 2000», 2002. — 333 c. – (Вища освіта України).
114. Станиславский К.С. Работа актера над собой. /Константин Сергеевич Станиславский. – М.: Искусство, 1985. – Ч. І.: Работа актера над собой в творческом процессе переживания. – 1985. - 472 с.
115. Стасько Г.Є. Вокальна підготовка майбутнього вчителя музики як основа удосконалення педагогічної майстерності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Теорія та історія педагогіки» /Г.Є.Стасько. — К., 1995. — 24 с.
116. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина. //Вибрані твори в 5-и т. /В.О.Сухомлинський. — К.: Рад. шк., 1977. – Т.3. — 670 с.
117. Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей /Избранные труды в 2-х томах. /Борис Михайлович Теплов; ред. Н.С.Лейтес. - М.: Педагогика, 1985. - Т.1. – С. 42 –222.
118. Україна ХХІ століття. Державна національна програма “Освіта” – К.: Райдуга, 1994. – 61с.
119. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. /К.Д. Ушинский; под ред. Е.Н. Медынского, И.Ф. Свадковского. — М.: АПН РСФСР, 1945. — 567 с.
120. Філософія: Підручник [Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін.]. – К.: Либідь, 2001. – 408 с.
121. Философский словарь [авт. сл. ст.: В.П. Андрущенко и др.] (Новые словари) – К.: А.С.К., 2006. – 1059 с.
122. Цзинь Нань. Вокальное исполнительство в Китае: методический аспект /Цзинь Нань //Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Серія 14: Теорія і методика мистецької освіти. К., 2008. – Випуск 6 (11). – С. 52-56.
123. Цзінь Нань. Вокальна підготовка в Китаї: до проблеми формування творчої індивідуальності співака /Цзінь Нань //Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2008. – № 3. – С. 73-76.
124. Цзінь Нань. Критерії вокальної музично-педагогічної підготовки студентів КНР /Цзінь Нань //Науковий часопис НПУ імені М.Драгоманова. Сер. 14: Теорія і методика мистецької освіти. – К., 2009. – Вип. 7 (12). – С.128-131.
125. Цзінь Нань. Особливості вокальної підготовки студентів з КНР в інститутах мистецтв України /Цзінь Нань //Теоретичні та методологічні засади неперервної мистецької освіти: зб. матеріалів наук.-методол. семінару. – Чернівці, 2009. – С. 191-192.
126. Цзінь Нань. Структурні компоненти вокальної підготовки студентів КНР у системі музично-педагогічної освіти України /Цзінь Нань //Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. – Луганськ, 2009. – Вип. №7 (170), Ч. І. –- С. 117-122.
127. Цзінь Нань. Сутнісні ознаки вокальної підготовки студентів КНР у системі української музично-педагогічної освіти /Цзінь Нань //Наукові записки /Нац. пед. ун-т імені М.Драгоманова. – К., 2008. – С. 220-227.
128. Цзінь Нань. Формування і розвиток вокального слуху співаків /Цзінь Нань //Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-у імені Михайла Коцюбинського. Сер.: Педагогіка і психологія: зб. наук. праць. –– Вінниця, 2009. – Вип. 26. – С. 40-44.
129. Цыпин Г.М. Психология музыкальной деятельности: проблемы, суждения, мнения: учеб. пособ. для студ. вузов, обучающихся по специальности «Муз. образование» /Геннадій Моисеевич Цыпин. — М.: Инрерпракс, 1994. — 373 с.
130. Чанышев А.Н. Курс лекций по древней и средневековой философии [учеб. пособ. для филос. ф-тов ун-тов и аспирантов]. /Арсений Николаевич Чанышев. — М.: Высшая школа, 1991. – 510, [3] с.
131. Шевнюк О. Культурологічна освіта майбутнього вчителя /Олена Шевнюк //Мистецтво та освіта. — 2003. — №3 (29).– С. 2–6.
132. Шип С.В. Музична форма від звуку до стилю: навч. посіб. /С.В. Шип; ред. А.Кравченко. — Київ: Заповіт, 1998. — 367 с. – (Трансформація гуманітарної освіти в Україні).
133. Шнеерсон Г.М. Музыкальная культура Китая /Григорій Михайлович Шнеерсон. – М.: Музгиз, 1952. – 249 с.
134. Щолокова О.П. Основи пофесійної художньо-естетичної підготовки майбутнього вчителя [монографія] /О.П.Щолокова; Укр. Держ. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова. – К., 1996. – 172 с.
135. Щолокова О.П. Світова художня культура: від первісного суспільства до початку середньовіччя: навч. посіб. для студ. вищ. пед. навч. закл. /О.П.Щолокова, О.Л.Шевнюк, С.В.Шип, О.М.Семашко. — К.: Вища школа, 2004.– 175, [1] с.
136. Энциклопедический музыкальной словар /сост. Б.С. Штейнпресс и М.Ямпольский; отв. ред. Г.В.Келдыш. — М.: Сов. Энциклопедия, 1959. — 326 с.
137. Юссон Р. Певческий голос. Исследование основных физиологических и акустических явлений певческого голоса /Рауль Юссон. — М.: Музыка, 1974. — 262 с.
138. Юцевич Ю.Є. Теорія і методика формування та розвитку співацького голосу: навч.-метод. посіб. /Юрій Євгенович Юцевич; ін-т змісту і методу навчання. — К., 1998. — 158, [1] с.
139. Яворский Б. [сост., ред. и предисл. И.С.Рабинович: в 2-х т.] Т.1. — М.: Музыка, 1964. — Т.І.: Воспоминания, статьи и письма. – 1964. - 670 с.
140. Якобсон П.М. Психология художественного восприятия /Павел Максимович Якобсон. — М.: Искусство, 1964. — 86 с.
141. Adler G. Der Stil in der Musik. — Lpz.: Breitkopf und Härtel, 1981. — 46 S.
142. Adorno T. Einleitung in die Musiksoziologie. - Frankfurt a.M., 1975. — 269S.
143. Adorno T. Philosophie der neuen Musik. — Frankfurt a.M., 1978. — 200 S.
144. Besseler H. Spielfiguren in der Instrumentalmusik - Leipzig, 1956. — S.13–58.
145. Bianchi S. La musika futurista. — Luca: Libreria musicale Italiana Editrise, 1995. — 247 p.
146. Bolin N. Gefangenschaft und Freicheit /Aspetti musikali. — Köln–Rheinkassel: Verlag Ch.Dohr: 2001. — S. 161–174.
147. Carter T. Critical Forum /Music analysis. – March 1995. — 105–111 p.
148. Torino: UTET Liberia, 1991. — 215 p.
149. Cooc N. Heinrich Schenker, Polemist: a reading of the Ninth symphony Monograph. /Misic analysis. Volume 14 number 1. March 1995. — 89–105 p.
150. Heusler H. Das Biedermeier in der Musik. /Die Musikforschung. XII Jahrgang. — Basel–Kassel: Bärenreiter Verlag, 1959. — S. 422–431.
151. Hirst P. A. The PGCE Course: Its Objectives and Their Nature /British Journal of Teacher Education. — 1972. Vol. 2. — No 1. — Р. 9 — 15.
152. Huglo M. Les lires de Chant liturgique. — Turnhout–Belgium, 1988. — 143 p.
153. KalischV. Side effects bei der Beschäftigung mit musica // Aspekti musikali. — Köln–Rheinkassel: Verlag Ch.Dohr: 2001. –363–370 S.
154. Kemper D. Die Klaviersonate nach Beethoven, Von Schubert bis Skrjabin. –Darmstadt, Wissen. Gesel. 1987. — Р. 121.
155. Kluppelholz W.Cucina tipica /Aspekti musikali. — Köln–Rheinkassel: Verlag Ch.Dohr: 2001. –331–339 S.
156. Payzant G. Glenn Gould. Music and Mind. – Toronto-N/York, 1978. — P. 158.
157. Schenker H. Neue musikalische Theorien und Fantasien. Der freie Satz. — Wien, 2002. - S.29-33.
Література китайською мовою

158. Бай Юнь-шэн. О формах сценического движения и обучении актёрскому мастерству традиционного театра. – Пекин, 1957, с. 34-45.
159. Биан Мен. Китайская музыкальная культура: образование и развитие — Пекин, 1996. — 181 с.
160. Ван Юй Шен. Истоки музыки. — Шанхай, 1997. — 281 с.
161. Гуан Лин. Народные стили в вокальном искусстве. - Пекин, 1984. - С.11.
162. Июан Дин Фан. Музыковедение. — Пекин, 1999. — 310 с.
163. Иян Инь Лю. История китайской музыки. — Шанхай, 1953. — С. 5-11.
164. Китайская Философия Т. 19–21. — Лиао Нин, 2000. — с. 112-134.
165. Китайской центральной консерватории — 50 лет. Сборник статей. - Т.1. — Пекин, 2000. — с. 33-53.
166. Ли Бо. Вопросы оперного искусства. — Пекин, 2001. — 184 с.
167. Ли Ин Хуа. История западной музыки. — Пекин, 1988. — 121 с.
168. Ли Сиан Ген. Лао-Цзы сегодня. — Пекин, 2002. — С. 12-23.
169. Лю Лан. Музыкальное воспитание Конфуция и смысл его музыкальной эстетики //Искусство музыки - 2. — Пекин, 1991. — с. 34-54.
170. Лю Юань Пин. Модель обучения студентов вокальному исполнительству. – Пекин, 2004. – 170 с.
171. Уань Юань. Воспитание психологических качеств вокалиста. – Цзанси, 2002. – 120с.
172. Хоу Фан. Реформирование вокального обучения в Китае. – Пекин, 2001. – 150 с.
173. Фу Лэй. Музыкальные произведения и исполнения. — Шанхай, 2002. — 316 с.
174. Цан Вэнь Лин. Требования к исполнению вокальной музыки. – Шандонь, 2005. – 235 с.
175. Цоу Вэн Чу. Вокальное искусство — школа Шен Сиан. — Пекин, 2000. — 217 с.
176. Че Цай. Творческая деятельность Лао-Цзы. — Шанхай, 1959. — С. 23-41.
177. Чен Цэ Мин. Собрание музыки вокруг света. — //Народная музыка мира — Пекин, 1997. — 48 с.
178. Чжан Уен Жу. Современная философия Китая. — Пекин, 2001. — С. 5-33.
179. Чжан Хун Дао. История европейской музыки. — Пекин, 1983. — 713 с.
180. Чжан Сяо Чжун. Основные особенности и законы вокального обучения. – Синхай, 2001. – 205 с.
181. Чжао Син Шан. Душа Моцарта. — Шанхай, 1996. — С.11-23.
182. Чжао Мэй Бо. Вокальное искусство Китая. — Шанхай, 1997. — С. 23-43.
183. Чжау Сон Жу. Обьяснение Лао Цзы. — Шандон, 1988. — С. 6-15.
184. Чжан Цзянь Го. Пути реформы вокальной музыки. – Наньцзин, 2004. – 215 с.
185. Чэнь Я Сянь. Подготовка к работе студентов над вокальным дыханием. – Фуцзянь, 2001. – 145 с.
186. Шен Сиюан, Сиа Нан. Значение классической китайской музыки. — Шанхай, 1997. — 341 с.
187. Шен Сиан. Воспитание вокалистов. — Шанхай, 1998. — 323 с.
188. Юй Исюан. Исполнительская деятельность вокалистов. — Пекин, 1980. – С.12-34.
189. Юй Тэн Ган. Искусство вокального языка. — Шанхай, 1987. – С. 23-45.
190. Ян Хун Нянь. Вокальная интонация. – Пекин, 2001. – 215 с.