МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

brief description

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЛАЛАК Наталія Володимирівна

УДК 371.132:37.03+378.016:94

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

13.00.02 - теорія та методика навчання
(історія та суспільствознавчі дисципліни)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник – Н.М. Гупан, доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 13
1.1. Формування професійної компетентності майбутніх вчителів як психолого-педагогічна проблема
13
1.2. Дидактичні умови формування професійної компетентності майбутнього вчителя у процесі навчання у ВНЗ
43
1.3. Потенціал історії України як навчальної дисципліни у формуванні професійної компетентності майбутніх учителів
63
Висновки до першого розділу 80
РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ

86
2.1. Аналіз сучасної практики формування професійної компетентності майбутнього вчителя у студентів ВНЗ у процесі навчання історії
86
2.2. Методика формування професійної компетентності майбутнього вчителя при вивченні історії України
108
2.3. Хід і результати експериментального навчання 134
Висновки до другого розділу 157
ВИСНОВКИ
ДОДАТКИ 162
166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 228

ВСТУП

Актуальність дослідження. Нові тенденції у соціально-політичному, економічному та духовно-культурному житті України, її інтеграція у світовий та європейський освітній простір висувають принципово нові вимоги до національної системи освіти, насамперед до викладача, вчителя. Актуальність цих завдань зростає у зв`язку із сучасної трансформацією загальної середньої освіти. Її орієнтири закладено у таких нормативно-правових документах та інших документах щодо розвитку освіти, де акцентується увага на необхідності гуманізації освіти, методологічній переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня, визнання та поваги до її самобутності й самоцінності, формування компетентності учня як загальної здатності до ефективної дії у різних сферах життя на основі знань, досвіду, системи цінностей, умінь і навичок, набутих у процесі навчання.
Вища педагогічна школа покликана забезпечувати підготовку вчителя, зорієнтованого на особистісний та професійний саморозвиток, готового творчо працювати в освітніх закладах різного типу, який прагне до розвитку особистості кожного учня. У цьому контексті дедалі більшого значення набуває компетентнісний підхід до підготовки студентів педагогічних вузів. Принципово змінюється розуміння цілей вищої педагогічної освіти, яка сьогодні має орієнтуватись на підготовку компетентного вчителя, тобто фахівця у всій повноті його особистісного духовного багатства та індивідуальної своєрідності, професійної майстерності здатного виховувати підростаюче покоління як гуманних та активних громадян України. Тільки належний рівень розвитку професійної компетентності студента педагогічного ВНЗ є головною умовою його майбутньої успішної діяльності та ефективного виконання професійних обов’язків.
Для розв’язання означених завдань педагогічним ВНЗ необхідно виявити нові резерви щодо підвищення якості підготовки фахівця. Одним з них є максимальне використання можливостей кожної навчальної дисципліни для розвитку професійної компетентності майбутнього вчителя. З огляду на це, потрібно посилити компетентнісну спрямованість викладання не тільки фахових, а й загальноосвітніх дисциплін, серед яких почесне і значуще місце посідає історія України. Навчальна дисципліна «Історія України» є обов’язковою складовою частиною циклу дисциплін професійно-практичної підготовки нормативного блоку навчальної програми всіх вищих педагогічних навчальних закладів України. Вона знайомить студентів із сутністю історичних процесів, які відбувалися на території сучасної України, сприяє формуванню у них цілісного бачення історичного процесу від доби первісного суспільства до сьогодення, виробленню умінь досліджувати та оцінювати суспільні явища, розумінню студентами місця України у всесвітньо-історичному процесі, розвитку патріотизму, поваги до історії й культури українського та інших народів, формуванню системи духовних цінностей і рис особистості, необхідних учителю. У процесі вивчення історії України має відбуватися інтенсивне засвоєння духовних цінностей, оволодіння новими способами навчальної діяльності і спілкування. Розвиток світогляду та інших професійно-значущих особистісних якостей, знайомство з історичними фактами, традиціями та культурними нормами інших народів створює умови для розвитку у студентів готовності використовувати одержані знання в міжкультурній комунікації.
Разом з тим зазначимо, що в реальній практиці педагогічних ВНЗ поки не спостерігається ні загальна спрямованість педагогічного процесу на формування професійної компетентності, ні посилення уваги до використання в цьому напрямі потенціалу кожної навчальної дисципліни, зокрема й історії України.
Стан наукової розробки проблеми. В науці створене істотне підґрунтя для розгляду досліджуваної проблеми. Орієнтація навчання на розвиток особистісних якостей людини була предметом розгляду видатних філософів минулого (Левкіпп, Демокріт, Арістотель, Марк Фабій Квінтіліан). Сучасні надбання в цьому напрямі ґрунтуються на гуманістичних засадах прогресивних мислителів минулого (М.Монтеня, Вітторіо де Фельтре, Е.Роттердамського, Ф.Рабле, Г.Сковороди та ін..) та концептуальних ідеях видатних педагогів (О.Духновича, І.Гербарта, А.Дістервега, Я.А.Коменського, Д.Локка, Ж.-Ж.Руссо, К.Ушинського).
Філософські погляди на природу «саморозвитку людини, розгортання і реалізації її сутнісних сил», осмислення суті гуманістичного підходу в освіті – «від індивіда до особистості» представлені в роботах М.Бахтіна, В.Біблера, М.Кагана, Л.Когана, М.Мамардашвілі, В.Межуєва. На важливість забезпечення активності суб’єкта в навчальній діяльності у свій час указували П.Блонський, М.Бердяєв, М.Бахтін, В.Зеньковський, М.Мамардашвілі.
Проблеми трансформації вищої освіти в умовах соціально-економічного перетворення нашого суспільства розглядаються у працях В.Зінченко, Є.Моргунова, Н.Злобіна, Л.Когана, Н.Ничкало; ідеї розвитку і саморозвитку особистості в контексті гуманізації вищої освіти – у працях В.Андрєєва, Г.Балла, І.Беха, В.Бондаря, О.Бондаревської, В.Беспалька, І.Волощука, В.Галузинського, Б.Гершунского, С.Гончаренко, В.Давидова, Н.Кузьміної, Н.Нечаєва, Н.Ничкало, С.Рубінштейна, В.Паламарчук та ін.
Питання розвитку педагогічної майстерності вчителя, зокрема у процесі його підготовки у ВНЗ, привертали й продовжують привертати увагу багатьох педагогів (В.Бондар, О.Вербицький, I.Зязюн, I.Кривонос, А.Макаренко, О.Мороз, В.Сухомлинський, О.Сухомлинська, Н.Тарасевич, М.Ярмаченко та iн.), які наголошують, що педагогічна майстерність вчителя не виникає сама по собі, вона формується й розвивається у спеціально організованій навчально-педагогічній діяльності.
Упродовж останнього десятиліття були здійснені дослідження з теорії та методики професійної освіти, у яких розглядаються різні напрями удосконалення навчально-виховного процесу ВНЗ: психологічні умови його реалізації (В.Бочелюк, О.Гузенко, В.Гаркуша, Г.Євдокимова); умови та технології особистісно орієнтованого навчання та виховання (І.Бех, В.Бучківська, А.Віденко, Н.Гоцкало, Ю.Новгородська); проблеми підвищення якості навчання окремих предметів (Р.Гришкова, О.Норкіна); підготовка педагогічних кадрів для роботи в особистісно-орієнтованій освітній системі (О.Зоц, О.Кононенко, С.Левченко, В.Луценко, Н.Протасова та ін.); упровадження особистісно-орієнтованих освітніх технологій в навчальний процес (О.Коваленко, В.Мовчан, В.Пилипенко).
Теорію компетентнісного підходу у вітчизняній дидактиці та методиці останнім часом розробляють Н.Бібік, Л.Ващенко, О.Локшина, С.Клепко, О.Овчарук, Л.Паращенко, О.Пометун, О.Савченко, Л.Сохань, С.Трубачева та ін., якими сформульовані вихідні поняття, умови запровадження цього підходу у педагогічну практику, напрацьовані зміст та структура і переліки освітніх компетентностей різного рівня.
Важливими для нашої дисертаційної роботи були також праці з методики навчання історії останнього часу, що досліджують методологію процесу навчання історії, питання змісту та організації історичної освіти на основі компетентнісного підходу (К.Баханов, А.Булда, Т.Ладиченко, О.Пометун, О.Удод, Г.Фрейман та ін.).
Разом з тим, названі праці далеко не вичерпують потенціал дослідження питань формування професійної компетентності майбутнього вчителя. У сучасній історико-методичній науці немає цілісного дослідження, яке б висвітлювало цю проблему у контексті викладання історії України у вищому педагогічному навчальному закладі.
Таким чином, актуальність даної проблеми, її недостатня теоретична розробленість та практичне значення обумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Методика формування професійної компетентності майбутнього вчителя у процесі навчання історії».
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень за темою “Методичні засади діяльнісного підходу до навчання історії” (реєстраційний номер 0105U000272).
Тема дослідження затверджена рішенням вченої ради МЕГУ ім. академіка С.Дем’янчука (протокол № 4 від 27.11.2008 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 4 від 30.03.2009 р.).
Мета дослідження полягала у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці методики формування професійної компетентності майбутнього вчителя у процесі навчання історії.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання дослідження:
1. Дослідити сутність i структуру професійної компетентності вчителя в психолого-педагогічній та методичній літературі.
2. Визначити та теоретично обґрунтувати дидактичні умови формування професійної компетентності майбутнього вчителя у процесі навчання.
3. Охарактеризувати потенціал навчальної дисципліни «Історія України» у формуванні у студентів професійної компетентності майбутнього вчителя.
4. Розробити та обгрунтувати методику формування професійної компетентності майбутнього вчителя у процесі викладання навчальної дисципліни «історія України».
5. Перевірити дослідно-експериментальним шляхом ефективність методики розвитку професійної компетентності майбутнього вчителя у навчанні історії України.
Об`єкт дослідження – навчання історії України студентів педагогічного ВНЗ.
Предмет дослідження – формування професійної компетентності майбутніх учителів у процесі викладання навчальної дисципліни «Історія України».
Основою дослідження стало припущення, що формування професійної компетентності майбутнього вчителя у процесі навчання студентів історії України буде ефективним за умов:
- побудови змісту історії як навчальної дисципліни з урахуванням соціокультурного контексту та необхідності забезпечення формування у студентів системи професійних ціннісних орієнтацій;
- системного використання при вивченні історії міжпредметних зв'язків з іншими гуманітарними дисциплінами;
- провідної ролі активної самостійної і творчої пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання історії;
- запровадження у навчання історії різноманітних інтерактивних методів і форм навчання;
- постійної гуманістично-орієнтованої взаємодії і співпраці педагогів та студентів.
Методологічною основою дослідження є культурологічний, аксіологічний та онтологічний підходи до розгляду педагогічної реальності; ідеї та концепції сучасної науки про освіту як процес засвоєння новим поколінням сукупності матеріальних та духовних цінностей людства, специфічний спосіб людської діяльності, важливий засіб цілісного формування особистості та процес творчої самореалізації особистості; про вирішальну роль освіти у перетворенні суспільного життя країни; сутність навчально-виховного процесу як специфічної форми суспільної діяльності; загально-філософські та соціально-педагогічні положення теорії особистості та теорії діяльності; положення вітчизняної педагогічної і психологічної науки стосовно вимог до рівня професійних і морально-психологічних якостей учителів.
Дослідження здійснювалося на основі концепції неперервної та цілісної професійної підготовки кадрів у вищих педагогічних закладах освіти (Д.Іщенко, А.Найн, І.Радванський, А.Тихончук, Є.Ткаченко); особистісно-діяльнісного і системного підходу до аналізу педагогічних явищ і процесів (Б.Ананьєв, В.Афанасьєв, С.Архангельська, В.Безпалько, Б.Ломов, К.Платонов); фундаментальних положень вітчизняної психологічної (Б.Ананьєв, М.Боришевський, Л.Виготський, П.Гальперин, Г.Костюк, А.Леонтьєв, А.Петровський, С.Рубінштейн) і педагогічної науки (В.Бахтін, І.Бех, Л.Вяткін, В.Давидов, Л.Занков, В.Сухомлинський) щодо розвитку особистості.
Для розв’язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження:
теоретичні методи (аналіз наукових джерел з проблеми дослідження, синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувалися у процесі вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, основних положень наукового апарату, уточнення сутності та особливостей професійної компетентності майбутніх учителів;
емпіричні методи (анкетування, бесіда, пряме і непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосувалися з метою вивчення сформованості професійної компетентності майбутніх учителів історії, визначення відповідних показників і рівнів;
педагогічний експеримент використовувався для перевірки ефективності обґрунтованих організаційно-педагогічних умов формування професійної культури майбутніх учителів історії;
методи математичної статистики застосовувались в опрацюванні отриманих даних і встановленні кількісних залежностей між досліджуваними явищами і процесами.
Організація дослідження. Дослідження проводилось протягом 2003 – 2009 років поетапно.
На першому етапі (2003-2004) здійснено аналіз наукової літератури, визначено проблему, предмет та завдання дослідження, проаналізовано навчальні плани та програми, вивчено стан розвитку професійної компетентності першокурсникiв, виявлено умови, що ефективно впливають на процес її формування, обґрунтовано зміни у професійній підготовці майбутніх учителів, розроблено вихідні позиції дослідження, узагальнено власний педагогічний досвід роботи.
На другому етапі (2005-2007) розроблено методику дослідно-експериментальної роботи, проведено констатувальний і формувальний експерименти, здійснено перевірку методики формування професійної компетентності майбутніх учителів.
На третьому етапі (2008-2009) аналізувалися й систематизувалися результати дослідно-експериментальної роботи, відбувалась апробація основних положень дослідження, підведено підсумки, сформульовано висновки наукової роботи, розроблено практичні рекомендації, а також здійснено оформлення тексту дисертації.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем`янчука, Мукачівському гуманітарно-педагогічному інституті, Ужгородському національному університеті, Рівненського державного гуманітарного університету, Рівненському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів. Експериментом було охоплено 560 студентів і 52 викладача вищої школи.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що:
уперше розкрито й реалізовано в експериментальній методиці потенціал навчальної дисципліни «Історія України» у формуванні професійної компетентності майбутніх учителів; обґрунтовано та експериментально перевірено дидактичні умови її набуття студентами: побудова змісту історії як навчальної дисципліни з урахуванням соціокультурного контексту та забезпечення формування у студентів системи професійних ціннісних орієнтацій; системне використання міжпредметних зв'язків історії з іншими гуманітарними дисциплінами; забезпечення провідної ролі активної самостійної і творчої пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання історії; запровадження різноманітних інтерактивних методів і форм навчання; постійна гуманістично-орієнтована взаємодія і співпраця педагогів та студентів, виявлено компоненти професійної компетентності майбутніх вчителів, охарактеризовано низький, середній і високий рівні її сформованості у процесі навчання історії України;
уточнено сутність поняття професійна компетентність учителя у методичному контексті його застосування в практиці сучасної вищої педагогічної освіти, конкретизовано діагностику виявлення критеріїв та показників сформованості професійної компетентності учителя;
набули подальшого розвитку підходи до побудови змісту навчальної дисципліни «Історія України» у вищій школі в контексті досліджуваної проблеми.
Практична значущість дослідження полягає у розробці, науковому обґрунтуванні та апробації методики формування професійної компетентності майбутніх вчителів у процесі навчання окремої дисципліни, яка може бути використана у навчально-виховному процесі вищої школи, насамперед у викладанні соціогуманітарних дисциплін, під час розробки навчальних програм і посібників. Сформульовані висновки та положення, отримані результати можуть бути використані у процесі викладання курсів методики навчання історії, дидактики та теорії педагогіки, у подальших педагогічних дослідженнях з проблем формування професійної компетентності фахівців, зокрема студентів ВНЗ.
Результати дослідження впроваджено в практику навчання вищих педагогічних навчальних закладів: Ужгородського національного державного університету (довідка про впровадження №01-10/935 від 01.03.2009р.), Міжнародного економіко-гуманітарного університету ім. академіка Степана Дем`янчука (довідка про впровадження №04-390 від 08.12.2008р.), Мукачівського державного університету (довідка про впровадження №120 від 30.01. 2009р), Рівненського державного гуманітарного університету (довідка про впровадження №237 від 11.02. 2009р), Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження №278 від 24.03. 2009р).
Вірогідність одержаних результатів та висновків дослідження забезпечені системним підходом до вивчення об’єкту дослідження, логікою проведення експерименту у відповідності з цілями, завданнями та умовами здійснюваного дослідження, реалізацією сучасних методів збору, порівняння, аналізу та обробки матеріалів, репрезентативністю виборчих сукупностей, апробацією результатів дослідження.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Матерiали дисертацiї апробовані у доповідях на міжнародній науковій конференції «Психолого-педагогічні засади гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу у школі та ВНЗ» (м. Рівне, 2006 р.), міжнародній науковій конференції з питань гуманістичних підходів до дослідження проблеми професійної підготовки студентів педвузів (м. Барановичі, Білорусь, 2007 р.), міжнародній науковій конференції з проблем удосконалення навчально-виховного процесу у ВНЗі (м. Краків, Польша, 2007 р.); регіональному науково-методичному семінарі вищої школи «Питання вдосконалення технології навчання» (м. Київ, 2007р.); всеукраїнській науково-практичній конференції з проблем професійної освіти (м. Кривий Ріг, 2007 р.), міжнародній науковій конференції «Вища освіта України у ХХІ ст.» (м. Київ, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми навчання історії у профільній школі» (м. Миколаїв, 2009 р.).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображені в 5 публікаціях, із яких 3 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України (із них 5 є одноосібними).
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури. Основний зміст дисертації викладено на 165 с. Робота містить 32 таблиці, 3 рисунки. Список джерел становить 330 позицій і охоплює 29 с., 11 додатків розміщені на 61 с.

bibliography

ВИСНОВКИ

Дослідження проблеми формування професійної компетентності вчителя у процесі вивчення історії України засвідчило її актуальність та дозволило сформулювати ряд висновків.
Під професійною компетентність вчителя ми розуміємо складне особистісне утворення, що оптимально поєднує професійно важливі знання, уміння, навички, мотиви, ціннісні орієнтації, ставлення особистості та визначає здатність людини до самореалізації й самовизначення в ефективної педагогічної діяльності. Ця динамічна інтегративна характеристика особистості педагога є синтезом аксіологічного, когнітивного, аутопсихологічного, комунікативного та процесуального компонентів, характерними ознаками яких є:
аксіологічного - сукупність гуманістичних ціннісних орієнтацій вчителя, що виступають головним внутрішнім орієнтиром педагогічної діяльності і забезпечують його відповідне ставлення до дитини, детермінують практичну діяльність вчителя і його повсякденну поведінку;
когнітивного - різні види як предметних, так і психолого-педагогічних знань, засвоєних майбутнім вчителем на рівні готовності до їх застосування у реальному навчально-виховному процесі школи;
аутопсихологічного (мотиваційного) - прагнення вчителя до самореалізації та успіху у професійній діяльності, поінформованість про засоби професійного самовдосконалення, а також про сильні й слабкі сторони власної особистості та її діяльності, про те, що і як треба зробити, щоб підвищити якість своєї роботи.
комунікативного компонента - знання, уміння, навички і мотиви вчителя, необхідні для успішного педагогічного спілкування, його орієнтацію на конструктивну взаємодію і співпрацю з учнями;
процесуального (операційно-технологічного) - здатність вчителя використовувати способи діяльності та моделі поведінки, що в межах його професійної діяльності відповідають інтересам самореалізації: здійснювати навчально-виховний процес у всій його складності, робити свідомий вибір змісту, форм, методів і засобів навчання, ефективно застосовувати різноманітні та інноваційні технології навчання.
Професійна компетентність вчителя зовнішньо проявляється у відповідному рівні сформованості сукупності певних показників щодо кожного з названих компонентів. Критеріями сформованості професійної компетентності вчителя у навчанні історії України виступають: рівень засвоєння студентами спеціальних предметних та інших знань (когнітивний); аксіолологічних знань і умінь (аксіологічний), володіння майбутніми вчителями прийомами розв’язання аксіологічних пізнавальних завдань, способами інтерактивної навчальної діяльності, критичного мислення на основі інтерпретації різноманітних джерел інформації, захисту власної позиції, комунікативних умінь і навичок (операційно технологічний); сформованістю самоповаги, розвиненістю спрямованості на самопізнання та прагнення до самовдосконалення, позитивного ставлення до майбутньої педагогічної діяльності (аутопсихологічний). Визначення названих критеріїв та показників до кожного з них та аналіз емпіричних даних констатувального експерименту свідчать про наявність трьох рівнів сформованості професійної компетентності вчителя у навчанні історії України: високого, низького та середнього.
Спрямованість педагогічної освіти у ВНЗ на формування професійної компетентності вчителя потребує суттєвих змін, як у змісті, так і у формах навчання історії. Така спрямованість забезпечується дотриманням сукупності дидактичних умов, серед яких:
- побудова змісту історії як навчальної дисципліни з урахуванням соціокультурного контексту та забезпечення формування у студентів системи професійних ціннісних орієнтацій;
- системне використання міжпредметних зв'язків історії з іншими гуманітарними дисциплінами;
- забезпечення провідної ролі активної самостійної і творчої пізнавальної діяльності студентів у процесі навчання історії;
- запровадження різноманітних інтерактивних методів і форм навчання; постійна гуманістично-орієнтована взаємодія і співпраця педагогів і студентів.
Навчальна дисципліна "Історія України" у педагогічному ВНЗ є важливою ланкою у підготовці висококваліфікованих спеціалістів нової генерації, озброєних найсучаснішими знаннями. Вона має великий потенціал у формуванні професійної компетентності вчителя у студентів – майбутніх педагогів, оскільки зміст цієї дисципліни сприяє формуванню у студентів професійно значущих загальнолюдських гуманістичних цінностей через ґрунтовне вдумливе вивчення національної історії, що є запорукою розвитку національної свідомості, патріотизму та громадянської позиції педагога. Будуючись на сучасних поглядах на історію, ця дисципліна вчить студентів думати, аналізувати, бачити суспільне життя в його розвитку і взаємозв'язках, використовувати історичні знання, а також знання таких тісно пов'язаних з історією наук як філософія, політологія, соціологія та ін. багатий. Емоційно забарвлений та гострий зміст історії України дає широкі можливості для використання методів навчання, що активізують пізнавальну і творчу діяльність студентів, розвивають їхні здібності, рівень рефлексії, мотивацію до майбутньої професійної діяльності та навчання у ВНЗ, сприяє вихованню потреби до самовдосконалення і саморозвитку, особистісно-професійному становленню майбутнього вчителя.
Методику формування професійної компетентності вчителя в процесі навчання історії України є сукупністю таких складових:
- мети навчання та його очікуваних результатів у вигляді сформованості компонентів професійної компетентності вчителя;
- реалізації дидактичних умов досліджуваного процесу під час планування та проведення занять з навчальної дисципліни;
- системної взаємодії та співпраці викладача і студентів через спеціальні форми і методи навчання.
Для цього необхідним було є здійснення викладачем: 1)систематичного планування результатів навчання та контроль їх досягнення; 2) проведення відбору та структурування змісту занять з урахуванням аксіологічного, когнітивного т а мотиваційного критеріїв та формулювання системи відповідних пізнавальних завдань; 3) врахування пізнавальних потреб та інтелектуальних якостей студентів, що сприяють зростанню рівня їх пізнавальної активності 4) змістовної рівноправної співпраці зі студентами.
Побудоване на цих основах експериментальне навчання показало значні зрушення в процесі формування професійної компетентності вчителя у студентів експериментальних груп порівняно з контрольними. Отже, формувальний експеримент підтвердив коректність сформульованої гіпотези й ефективність запропонованої методики формування професійної компетентності вчителя у навчанні студентів історії України.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів розглядуваної проблеми. Напрямками подальших наукових розвідок можуть бути: методичні засади формування професійної компетентності вчителя у процесі вивчення інших соціально-гуманітарних, педагогічних та спеціальних навчальних дисциплін, місце у цьому процесі самостійної та позааудиторної роботи студентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуллина О.А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования : [для пед. спец. вузов. 2-ое издание, перераб. и доп.] / О.А. Абдуллина. – М. : Просвещение, 1990. – 141с.
2. Адольф В.А. Формирование профессиональной компетентности будущего учителя / В.А. Адольф // Педагогика. – 1998. – № 1. – С. 72 – 75.
3. Акмеология: [учебное пособие] / А.Деркач, В.Зазыкин. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.
4. Активные формы и методы внедрения передового педагогического опыта: [сб. н. ст: под. ред. В.Ф. Паламарчук и др.] – К.: Рад. школа: 2001. – 45 с.
5. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: [підручник] / А.М Алексюк. – К.: Либідь , 1998. – 453 с.
6. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. Курс лекцій : модульне навчання: [навч. посібник.] / А.М. Алексюк. – К. : ІСДО, 1993. – 467с.
7. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества / Ш.А. Амонашвили. – К.: Освіта, 1991. – 110 с.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания /Б.Г. Ананьев. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 338 с.
9. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания /Б.Г. Ананьев. – Спб. : Питер, 2002. – 288 с.
10. Ананьин С.А. Интерес по учению современной психологии и педагогики / С.А. Ананьин. – Киев: Тип. акц. о-ва «Петр Барской», 1915. – 500 с.
11. Андрущенко В. Академічна чесність: ідеал і реальність/ В. Андрущенко. // Освіта. – 2005. – №21. С.10 – 11.
12. Архангельский С.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: [учебно.-метод. пособ.] / С.И. Архангельський. – М. : Высш. школа, 1980. – 368 с.
13. Асмаковец Е.С. Развитие эмоциональной гибкости учителя посредством социально-психологического тренинга / Е.С. Асмаковец //Психологическая наука и образование. – 2000. – №1. – С. 11 – 14.
14. Бабанский Ю.К. Личностный фактор оптимизации обучения / Ю.К. Бабанский // Вопр. психологии. – 1984. – №1. – С.51–58.
15. Бабанский Ю.К. О формировании у студентов педвузов умения оптимально проектировать учебно-воспитательный процесс / Ю.К. Бабанский // Подготовка будущих учителей к воспитательной роботе. – Гродно, 1977. – С.13–14.
16. Бабанський Ю.К. Оптимізація педагогічної процесу: (у питаннях і відповідях) / Ю.К. Бабанський, М.М. Поташник. – Київ: Радянська школа, 1982. – 200 с.
17. Бабаскин В.С. Фрагменты дидактики высшей школы: теория, методология, практика / В.С. Бабаскин, А.В. Коржуев, П.И. Самойленко. – М., 2000. – 342 с.
18. Бакулин Й.М. Психологические подходы в понимании сущности способностей / Й.М. Бакулин // Психология обучения. – 2003. – № 2.
19. Басова Н.В. Педагогика и практическая психология / Н.В. Басова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 416 с.
20. Бахтин М.М. Философия поступка / М.М. Бахтин // Философия и социологическая наука и техника. Ежегодник 1984–1985. – М. : Наука, 1986. – С. 80–160.
21. Бернс Р. Развитие «Я-концепции» и воспитание / Р. Бернс; перевод с англ. Под общ. ред. В.Я. Пилиповского. – М. : Прогресс, 1986. – 434с.
22. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологи / В.П. Беспалько. – М.: Педагогика, 1989. – 192 с.
23. Бех І.Д. Від волі до особистості / І.Д. Бех. – К.: Україна – Віта, 2005. – 202 с.
24. Библер B.C. Диалог. Сознание. Культура (идея культуры в роботах М.М.Бахтина) / B.C. Библер // Одиссей: Человек в истории. – М.: Знание, 1989. – 78 с.
25. Библер B.C. Программа школы диалога культур / B.C. Библер. – Л.: Экспериментальное пед. изд-во «На путях к новой школе», 2007. – 40 с.
26. Бібік Н.М. До відродження традицій – через інтерес дитини / Наталія Михайлівна Бібік // Початкова школа. – 1995. – №3. – С. 16–18.
27. Бігіч О.Б. Теоретичні основи формування методичної компетенції майбутнього вчителя історії іноземної історія: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук :13.00.02 теорія та методика навчання: германські мови/ О.Б. Бігіч. Київ. лінгвістичний інститут – К., 2005. – 37 с.
28. Блауберг И.В. Становленние и сущность системного похода / И.В. Блауберг, Б.Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 270 с.
29. Богданова І.М. Технології в освіті: теоретико-методологічний аспект: [монографія] / І.М. Богданова. – Одеса: ТЕС, 1999. – 146 с.
30. Богуш А.М Змістова характеристика видів мовленнєвої компетенції дошкільників / А.М Богуш // Наука і освіта. [науково-практичний журнал Південного Наукового центру АПН України]. – 1998. – № 1–2. – С. 16–20.
31. Бодалев А.А. Активные методы обучения / А.А. Бодалев. – М.: Педагогика, 2007. – 271 с.
32. Бодалев А.А. Активные методы обучения к педагогическому общению / А.А. Бодалев, Г.А. Ковалев. – Г., 1983. – 98 с.
33. Бодалев А.А. Личность и общение / А.А. Бодалев. – М.: Педагогика, 1983. – 271 с.
34. Бодалев А.А. Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации / [под рук. Бодалева А.А. ]. - М., 1987. - 164с.
35. Бодалев А.А. Психолого-педагогические проблемы общения /под. ред. А.А.Бодалева А.А. – М.: НИИОП, 1999. –161 с.
36. Божович Л.И. Познавательные интересы и пути их изучения / Л.И. Божович. – М.: Известия АПН РСФСР. Вып. 73., 1955. – С. 9–14.
37. Бойко К.М. Динамика вариотипов высших отделов человеческого мозга / К.М. Бойко // Материалы III Всесоюз. съезда о-ва психологов СССР. – Г., 1968. – Т.1. –С. 47.
38. Болгаріна В.С. Ідеал: цінність і духовний вектор / В.С. Болгаріна, Ю.І. Терещенко // Цінності освіти і виховання [за заг. ред. О.В. Сухомлинської]. – К., 1997. – С.16–19.
39. Болюбаш Я.Я. Тимчасове положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців / Я.Я. Болюбаш // Освіта. – 2004. – №8. С.32 – 38.
40. Большой толковый психологический словарь. В 2-х т. : [пер. с англ.] / Артур Ребер. - М. : Вече , АСТ, 2003. - Т. 1. - 591 с.
41. Бочкина Н.В. Ситуация выбора в учебном процессе / Н.В. Бочкина // Инновационные технологии обучения в учебно-педагогическом процессе школы и вуза. – Волгоград: Измерение, 2008. – 432 с.
42. Браже Т.Г. Развитие творческого потенциала учителя / Т.Г. Браже // Сов. педагогика. – 1989. – № 8. – С. 89 – 94.
43. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение в условиях групповой формы обучения: Дис. ... канд. психол. наук. : 19.00.07 / Сергей Леонидович.— Л. : Ленингр. гос ун-т, 1987. – 268 с.
44. Братченко С.Л. Существует ли диалог / С.Л. Братченко // Человек в мире диалога/ Отв. ред. В.Н. Михайловский. Л. : Прогресс, 1990. С. 125-128.
45. Бубер Г. Я и Ты // Гуревич П. С. Экзистенциализм Бубера // Квинтессенция. Философский альманах, 1991. М. : Политиздат, 1992. С. 371-377.
46. Буланова-Топоркова М.В. Педагогика и психология высшей школы / М.В. Буланова-Топоркова. – Ростов–н/Д : Феникс, 2002. – 234с.
47. Буряк В. Керування самостійною роботою студентів / В. Буряк // Рідна школа. - 2004. - № 5. - C. 47-48
48. Бухвалов В.А. Алгоритмы педагогического творчества: [кн. для учителя] / В.А. Бухвалов. – М. : Просвещение, 2007. – 96 с.
49. Буш Г.Я. Диалогика и творчество / Г.Я. Буш. – Рига: Авотс, 2005. – 319 с.
50. Ванчукевич А.В. Культурная компетентность и культурная идентичность. Образование и повышение квалификации работников образования / А.В. Ванчукевич. – Мн., 1998. С. 36-43.
51. Варковський К.М. Проблема професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень / К.М. Варковський // Педагогіка і психологія. – 2002. – № 4. С.22 – 25.
52. Василенко В.О. Ценность и оценка /В.О. Василенко. – Киев: Прогресс, 1964. – 160 с.
53. Василь Сухомлинський і сучасність: [науково–методичний збірник / упорядник і відповідальний редактор М.Я. Антонець]. – Київ: Знання, 1994. – Випуск 1. – 162 с.
54. Васильева И.И. Про значение идей Бахтина М.М. О диалоге и диалогических отношениях для психологии общения / И.И. Васильева // Психологические исследования общения. – М.: Республика, 2005. – С.81-94.
55. Васильева И.И. Психологические особенности диалога: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец.: 19.00.07 – «Педагогическая и возрастная психология» / И.И.Васильева. — М., 1984. – 24 с.
56. Введение в практическую социальную психологию / [под ред. Ю.М. Жукова, Л.А. Петровской, О.В. Соловьевой]. – М. : Смысл, 1996. – 214 с.
57. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: контекстный поход / А.А. Вербицкий. – М. : Высш. шк., 1991. – 207 с.
58. Використання психодіагностичних методик у процесі стимулювання діяльності вчителів : [метод. рекомендації / упоряд. Г.О.Карпова]. – К.: ЦІУВ, 1992. – 20 с.
59. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: [методичний посібник для студентів магістратури] / С.С. Вітвицька. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 314 с.
60. Вовк Л.П. Генезис пріоритетних тенденцій освіти дорослих (ІІ пол. ХІХ – 20-ті роки ХХ ст.): дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Людмила Петрівна Вовк – К., 1996. – 411 с.
61. Володько В.М. Індивідуалізація та диференціація навчання і виховання / В.М. Володько // Гуманітарні науки. – 2001. – №1. – С. 54-65.
62. Воробьева Л.И. Проблема научного статуса метода эмпатического слушания / Л.И. Воробьева // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации: [Сб. науч. тр. / отв. ред. А.А.Бодалев]. – М. : АПН СССР, 1987. – 164 с.
63. Воронов Ю.П. Методы сбора информации в социологическом исследовании / Ю.П. Воронов. – М.: Статистика, 1974. — 158 с.
64. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций / Л.С. Выготский. – М.: АПН РСФСР, 1960. – 500 с.
65. Галузинський В.М. Педагогіка: теорія та історія / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.
66. Гевко О. Формування національно-патріотичних рис у студентів / О. Гевко // Рідна школа. – 2001. –№ 11. – С. 47–48.
67. Гершунський Б.С. Педагогічна прогностика: Методологія, практика / Б.С. Гершунський. – К. : Вища шк., 1986. – 193 с.
68. Гіптерс З. До проблеми духовного виховання студента / З. Гіптерс // Рідна школа. – 2000. – №11. С. 15 – 18.
69. Гликман И.З. Оценка студентами качества преподавания в вузе / И. Гликман // Alma mater. – 2007. – №5. – С. 24 – 27.
70. Головенко О.М. Про педагогічну майстерність викладача ВНЗу / О.М Головенко // Проблеми освіти: [наук. - метод. зб.]. – К., 1996. – Вип.5. С.:67 – 72.
71. Голошивесь С. Виховання сучасної студентської молоді – фундамент майбутнього / С. Голошивесь // Вища освіта. – К., 2002. – №4. 11 - 15
72. Гончаренко С.У. Методика навчального предмета / С.У. Гончаренко // Енциклопедія освіти / [Акад. пед. наук України; головний ред. В.Г. Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
73. Гончаренко С.У. Методологічні характеристики педагогічних досліджень / С.У. Гончаренко //Вісник АПН України. – К.: 1993. – С. 11–23.
74. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / С.У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 375 с.
75. Гордон Л.А. Психология и педагогика интереса / Л.А. Гордон. – Киев: Рад. шк., 1940. – 254 с.
76. Горовая В.И. Диалог как активный метод обучения в подготовке специалиста / В.И. Горовая, М.В. Гулакова // Педагогические нововведения в высшей школе: технологии, методики, опыт. – Краснодар, 2008. – С. 56-58.
77. Гуревич Р., Атаманюк В. Про підвищення ефективності організації самостійної навчальної діяльності студентів // Наукові записки: Тернопіль: Педагогіка. – 2002. – №7. – С.50-56
78. Гурій Л. Дидактичні засоби і навчальна техніка нового покоління для закладів вищої освіти / Л. Гурій, В. Волинський, Г. Козакова // Освіта України. – 2007. – 11 жовтня.
79. Давидюк Н.М. Активізація пізнавальної діяльності студентів / Н.М. Давидюк // Психологія: Збірник наукових праць НПУ імені М.П.Драгоманова. – К., 2000. – Вип. 11. – С. 346–354.
80. Давидюк Н.М. Психологічні умови активізації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення психологічних дисциплін: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. псих. наук : спец. 19.00.07 - педагогічна та вікова психологія / Н.М. Давидюк. —Чернівці, 2002. – 18 с.
81. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении / В.В. Давыдов // Логико-психологические проблемы построения учебных предметов. – М: педагогика, 1972. – 194 с.
82. Данилов М.А. Дидактика / М.А. Данилов, Б.П. Есипов. – М.: Изд-во АПН, 1957. – 518 с.
83. Долинська Л.В. Підвищення соціально-психологічної компетентності вчителя історії в процесі його професійної підготовки / Л.В. Долинська, С.В. Яремчук //Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизаціїї навчально-виховного процесу в освітніх закладах: [матеріали міжнародної науково-практичної конференції]. – Черкаси, 2008. – С. 147–149.
84. Долинська Л.В. Усвідомлення студентами педвузу завдань та вимог майбутньої діяльності / Л.В. Долинська, С.В. Яремчук // Психологія: Збірник наукових праць. – К.: НПУ, 1998. – Вип. 1. – С. 3–7.
85. Долинська Л.В. Формування в майбутніх учителів спрямованості на підвищення психолого-педагогічної компетентності / Л.В. Долинська, С.В. Яремчук //Науково-методичні проблеми викладання психолого-педагогічних дисциплін: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Мелітополь, 1995. Ч. 5. – С.159–163.
86. Дудченко О.А., Дудченко Я.О. Основи наукових досліджень / О.А. Дудченко, Я.О. Дудченко. – К.: Наукова думка, 2000. – 342 с.
87. Елманова В.К. Формирование умений, гностики, у будущих педагогов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук : спец. 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология /В.К. Елманова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. – 16 с.
88. Эльконин Д.Б. Психология игры / Д.Б. Эльконин. – М.: Педагогика, 1978. – 351 с.
89. Емельянов Ю.Н. Активное социально-педагогическое обучение / Ю.Н. Емельянов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 2005. – 167 с.
90. Емельянов Ю.Н. Практический курс социальной психологии для руководителей трудовых коллективов / Ю.Н. Емельянов. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 2003. – 57с.
91. Енциклопедія освіти: [Акад.пед.наук України; головний ред. В,Г, Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.
92. Ерунов Б.А. Закон соотнесения интереса к человеку и диалогу в истории философии / Б.А. Ерунов //Проблема человека в истории науки и философии. – Л., 2000. – С.29–39.
93. Ерунов Б.А. Диалектический диалог и его значение для понимания творческой активности сознания / Б.А. Ерунов // Творческая активность сознания. – Л. 1986. – С.21–32.
94. Есарева З.Ф. Роль общения в деятельности преподавателя вуза / З.Ф. Есарева // Общения как предмет теоретических и прикладных исследований. – Л.: Нева, 2003. – С.60–61.
95. Ефремова Т.Ф. Новый толково–словообразовательный словарь русского языка /Т.Ф. Ефремова. – М: Дрофа, Русский язык , 2000. - 1233 с.
96. Жерносеков Н.К. Процесс формирования личности в условиях обучения и воспитания: [уч. пособ.] / Н.К. Жерносеков. – Воронеж: ВГПИ, 2003. – 310 с.
97. Жуков Ю.М. Диагностика и развитие компетентности в общении / Ю.М. Жуков, Л.А. Петровская, П.В. Растянников. – М.: Просвещение, 1990. – 187 с.
98. Зазнюк С.С. Психологія мотивації: [навч. посібник] / С.С. Зазнюк. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.
99. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности / А.Г. Здравомыслов. – М: Полипиздат,1986– 223с.
100. Зосимовский А.В. Критерии нравственной воспитанности / А.В. Зосимовский // Педагогика. – 1992. – №11–12. – С.22–26.
101. Ильина Т.А. Педагогика: [курс лекций] /Т.А. Ильина. – М.: Образование, 2004. – 495 с.
102. Кабардов М.К., Арцишевская Е.В. Типы языковых и коммуникативных способностей и компетенций / М.К. Кабардов, Е.В. Арцишевская // Вопросы психологии – 1996. – № 1. – С. 34–49.
103. Каган М.С. Мир общение: проблема межсубъектных отношений / М.С. Каган. – М.: Политиздат, 1988. – 319 с.
104. Кадыров Б.Р. Склонности и их индивидуальные предпосылки: автореф. дис. на сискание науч. ступеня д-ра. псих. наук : 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология / Б.Р. Кадыров. – М., 1989. – 46 с.
105. Калугин Н.И. Профессиональная ориентация учеников: [учеб. пособ.] / Н.И. Калугин, А.Д. Сазонов, В.Д. Симоненко – М.: Образование, 1983. – 186 с.
106. Каргиева З.К. Формирование профессиональной стойкости у студентов университета – будущих учителей /З.К. Каргиева. – Л., 1983. - 87 с.
107. Кацова Л.І. Формування професійного інтересу у майбутніх учителів у процесі педагогічної практики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти / Л.І. Кацова. — Харків, 2005. –24 с.
108. Келасьев В.Н. Интегративная концепция человека. - СПб: Изд-во СПб ун-та, 1992. – 112 с.
109. Киричук О.І. Роль куратора у формуванні інтересу студентів до педагогічної діяльності / О.І. Киричук // Радянська школа. – 1985. – №12. - С. 8 - 11
110. Кичук Н.В. Формирование творческой личности учителя в процессе вузовской профессиональной підготовки: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра. пед. наук : спец. 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки / Н.В. Кичук. – К., 1993. – 48 с.
111. Клапаред Е. Психология ребенка и экспериментальная педагогика / Е. Клапаред [под ред.. Кадрова]. – СПб. – Изд-во С.Богдановой, 1911. – 453 с.
112. Кларин М.В. Инновации в мировой педагогике / М.В. Кларин. – Рига Эксперимент, 1995. – 176 с.
113. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в современной зарубежной педагогике / М.В. Кларин // Педагогика. – 1994. – №5. – С.104–109.
114. Кларин М.В. Педагогическая технология / М.В. Кларин. – М.: Знание, 1989 – 312 с.
115. Клепко С.Ф. «Компетенізація освіти»: обмеження і перспективи / С.Ф. Клепко // Життєва компетентність особистості: від теорії до практики: [науково-методичний посібник]. – Запоріжжя: Центріон, 2004. – 23 с.
116. Ковалёв Г.А. О системе психологического действия. К определению понятия / Г.А. Ковалёв // Психология действия: Проблемы теории и практики: [сб. науч.тр.] / Редкол.: А.А.Бодальов, Г.А.Ковалёв. – М.: АПН СССР, 1989. – 152 с.
117. Коллектив. Личность. Общение: словарь социально-психологических понятий / [под ред. Е.С. Кузьминой и В.Е. Семёнова]. – Л., Лениздат, 1988. – 144 с.
118. Коменский Я.А. Великая дидактика / Я.А. Коменский. – М.: Учпедгиз, 1939. – 200 с.
119. Компетентнісний підхід у сучасній освіті світовий досвід та українські перспективи/ [під заг. ред. О.В. Овчарук]. – К.: К.І.С., 2004.- 112 с.
120. Кондрашова Л.В. Воспитание этически-психологической готовности студентов к педагогической деятельности /Л.В. Кондрашова // Сов. педагогика. – 1984. – №5. – С.75–79.
121. Концепція педагогічної освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1999. – № 8. – С.9–25.
122. Корольов Б.І. До проблеми управління виховною роботою у вищій школі в сучасних умовах / Б.І. Корольов // Вісник АПН України. – 2002. – №3. С.61 – 63.
123. Корольчук О. Організаційно-виховна робота серед студентів / О. Корольчук, М. Поночовний // Освіта. – 2004. – 21–28 січня. – С.8-9.
124. Костюк Г.С. Основи загальної психології. /Г.С. Костюк. – К.: Рад. шк., 1975. – 275 с.
125. Краткий психологический словарь / [под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского]. – М.: Политиздат, 1985. – 431 с.
126. Крегжде С.П. Психология формирования профессиональных интересов: дисс. ... д-ра психол. наук: 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология / С.П. Крегжде. – Вильнюс, 1982. – 343 с.
127. Крижанская Ю.С. Грамматика общения /Ю.С. Крижанская, В.П. Третьяков – Л. : ЛГУ, 1990. – 207 с.
128. Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности / Н.В. Кузьмина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – 114 с.
129. Кузьмина Н.В. Об особенностях педагогической деятельности и педагогических способностях / Н.В. Кузьмина. – М.: Педагогика. 1962. – 342с.
130. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя / Н.В. Кузьмина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1967. – 181с.
131. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н.В. Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1990 – 119 с.
132. Кузьмина Н.В. Психологическая структура деятельности учителя / Н.В. Кузьмина. Н.В. Кухарев. – Гомель: Изд-во Гомельского гос. университета, 1996. - 127 с.
133. Кузьмина Н.В. Психологическая структура деятельности учи¬теля и формирование его личности: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра пед. наук: 13.00.01 - общая педагогика, история педагогики и образования / Н.В. Кузьмина.. – М., 1990. – 48 с.
134. Кузьмина Н.В. Способности, одаренность, талант учителя / Н.В. Кузьмина. – Л.: Знание. – 1985. – 32 с.
135. Кулюткин Ю.Н. Психология обучения взрослых / Ю.Н. Кулюткин. – М.: Просвещение, 1985. – 128 с.
136. Кучинский Г.М. Диалог и мышление / Г.М. Кучинский. – Минск: Изд-во Белорус, ун-та, 2003. – 190 с.
137. Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога / Г.М. Кучинский. – Мн.: Университетское образование, 1988. – 206 с.
138. Кыверляг А.А. Методы исследования в профессиональной педагогике / А.А. Кыверляг. – Таллин: Валгус, 1980. – 334 с.
139. Лёвина М.М. Суть и структура методов обучения. – М.: Просвещение, 1979 - 117 с.
140. Левитан К.М. Основы педагогической деонтологии / К.М. Левитан. – М.: Просвещение. – 1995. – 191 с.
141. Лейтес Н.С. Об изучении проблемы склонностей в русле идей Б.М.Теплова / Н.С. Лейтес // Вопросы психологии. – 1976. – №5. – С.45.
142. Лекторский В.А. Субъект, объект, познание / В.А. Леонтьев. – М.: Наука, 2000 – 359 с.
143. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность / А.Н. Леонтьев. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
144. Леонтьев А.Н. Потребности и мотивы деятельности / А.Н. Леонтьев // Психология: Учебник для пединститутов [под ред. А.А. Смирнова, А.Н.Леонтьева, С.Л.Рубинштейна, Б.М.Теплова] – М.: Гос. учебн.-пед. изд. Мин. просв., 1962. – Гл. 11, §4. – С. 368–370.
145. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций: учеб. пособие для студентов пед. учебн. заведений и слушателей КПК и ФПК – 4–е изд., перераб. и доп. / Б.Т. Лихачев – М.: Юрайт, 1999. – 523 с.
146. Лігоцький А.О. Методологічні аспекти проектування сучасних освітніх систем [за заг. ред. проф. Н.Г. Никало] / А.О. Лігоцький – К.: Преса України, 1995. – 107 с.
147. Ломов Б.Ф. Методические и теоретические проблемы психологи / Б.Ф. Ломов. – М.: Наука, 1984. – 348 с.
148. Майерс Д. Социальная психология. 6-е изд., перераб. и доп. / Дэвид Майерс – Спб.: Питер, 2002. – 752 с.
149. Макаренко А.С. Вибрані педагогічні твори: В 3 томах. Т. 1. / А.С. Макаренко – К.:Радянська школа, 1973. – 375 с.
150. Максимов В.Г. О формировании профессионально-педагогического интереса В.Г. Максимов // Сов. педагогика. — 1974. – №12. — С.75–81.
151. Мамаєв Л. Нові технології навчання у ВНЗ / Л. Мамаєв, О. Романюк // Рідна школа. – 2002, №4. - С.68 – 70.
152. Маркова А.К. Психологический анализ профессиональной компетентности учителя / А.К. Маркова // Сов. педагогика. – 1990. – № 8. – С. 82–88.
153. Маркова А.К. Формирование мотиваций учения в школьном возрасте. / А.К. Маркова. – М.: Образование, 1983. – 96 с.
154. Маринкина Ю.А. Воспитание гражданской зрелости у учащихся старшего школьного возраста: дисс… канд. пед. наук: 13.00.02 - / Ю.А. Маринкина. – М., 1967. – 267 с.
155. Методика психодиагностики профессионально значимых личных и деловых качеств будущего специалиста // Содержание и методика профессионально-познавательного воспитания студентов. – Тюмень, 1981. – 431 с.
156. Ми – громадяни України: [метод. посіб. з курсу громад. освіти для 9 (10) кл. серед. загальноосвіт. навч. закл. /О. Пометун, І. Ігнатова, І. Костюк, П. Кендзьор; за заг. ред. О. Пометун]. – К.: АПН, 2002. – 140 с.;
157. Мироненко Т.П. Формування громадянської зрілості в майбутніх учителів: дис…канд. пед. наук: 13.00.04 / Тетяна Платонівна Мироненко – Одеса, 2001. – 243 с.;
158. Мистецтво життєтворчості особистості: [наук. метод. посіб.]. – К. : ІЗМН, 1987. – 95 с.
159. Митина Л.М. Эмоциональная гибкость учителя: психологическое содержание, диагностика, коррекция / Л.М. Митина, Е.С. Асмаковец. – М.: Московский психолого-социальный институт: Флинта, 2001. – 192 с.
160. Мітюров Б.Н. Педагогічна майстерність вчителя історії / Б.Н. Мітюров. – К.: Рад. школа, 1966. – 127 с.
161. Молодиченко Н.А. Підготовка майбутніх учителів іноземної історія до здійснення морального виховання підлітків / Н.А. Молодиченко // Наука і сучасність. – К.: Логос, 1999. – С.60–67.
162. Молодиченко Н.А. Психолого-педагогічна підготовка майбутнього вчителя історії іноземної мови до морального виховання підлітків: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти /Н.А. Молодиченко. – К., 2002. – 18 с.
163. Моляко В.А. Психологія прийняття рішень творчих завдач школярами / В.А. Моляко. – Київ: Рад.школа, 1983. – 125 с.
164. Моргун В.Ф. Психологические условия воспитания познавательного интереса учащихся к учебной дисциплине: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. психол. наук : спец. 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология / В.Ф. Моргун. – М., 1979. – 17 с.
165. Мороз О.Г. Навчальний процес у вищій школі / О.Г. Мороз. – К.: Освіта, 2001. – 451 с.
166. Морозова Н.Г. Формирование познавательных интересов у аномальных детей / Н.Г. Морозова. — М.: Образование, 1969. – 280 с.
167. Мудрик А.В. Формирование личности школьника в процессе общения: [метод. реком.] / А.В. Мудрик – М.: Педагогиа, 1987. – 37 с.
168. Мышление учителя: личностные механизмы и понятийній аппарат / Редкол.: Ю.Н. Кулюткина, Г.Г. Сухобской. – М.: Педагогика, 1990. – 104 с.
169. Назарова Т. Педагогические технологии: новый этап эволюции / Т. Назарова // Педагогика. – 1997. – №3. – С. 20 – 27.
170. Наумов Б. Можно обойтись без педагогики? / Б. Наумов // Учит. газ. – 1982. – 3 июля.
171. Невский И.А. Склонности учеников и пути их изучения и развития в процессе обучения / И.А. Невский // Вопр. психологии. – 2004. – №2. – С.58–83.
172. Немов Р.С. Психология: [учеб. для студентов пед. вузов: В 3 кн. Кн 1. Общие основы психологи] / Р.С. Немов. – М., 1994. – 576 с.
173. Немов Р.С. Психология: [учеб. для студентов пед. вузов: В 3 кн. Кн. 2. Психология образования] / Р.С. Немов. – М., 1994. – 496 с.
174. Немов Р.С. Психология: [учеб. для студентов пед. вузов: В 3 кн. Кн. 3. Экспериментальная пе¬дагогическая психология и психодиагностика.] / Р.С. Немов. – М., 1995. – 512 с.
175. Никифоров А.Л. Деятельность, поведение, творчество / А.Л. Никифоров // Деятельность: теории, методология, проблемы. – М.: Политиздат, 1990. – 366 с.
176. Ничкало Н.Г. Педагогіка вищої школи: крок у майбутнє: [монографія] / Нелля Григорывна Ничкало. – К. : Вища школа, 2001. – 456 с.
177. Нісімчук А.С. Основи педагогічної технології у вузі / А.С. Нісімчук, Н.В. Савчак //Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Гуманізація і гуманітаризація математичної освіти в школі та вищому навчальному закладі». – Луцьк, 2000. – С. 129–131.
178. Овчарук О.В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / О.В. Овчарук // Компетентнісний підхід у сучасній освіті світовий досвід та українськи перспективи / під заг. ред. О.В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – С. 6–16.
179. Оконь В. Основи проблемного обучения: [пер. с польск.] / В. Оконь — М.: Образование, 2008. – 208 с.
180. Основні засади розвитку вищої освіти України в контексті Болонського процесу (документи і матеріали 2003 – 2004 рр.) – Тернопіль, 2004. – 213 с.
181. Основы педагогического мастерства / Под ред. И.А.Зязюна. – М.: Образование, 1989. – 302 с.
182. Основы разработки педагогической технологии и инноваций: [монография] / Л.Н.Давыдова, В.А.Пятин, А.М. Трешев, И.Л Янукова. – Астрахань, 1998. –380с.
183. Павлов И.П. Роль образования в возрастных изменениях ряда психологических характеристик // Собр. соч.: В 6 т. — М.: Педагогическое общество России, Изд. Дом “Ноосфера”, 1999.— Т. 4. - 392 с.
184. Падалка О.С. Педагогічні технології / О.С. Падалка, А.С. Нісімчук, І.О. Смолюк, С.Т. Шпак. – К.: Освіта. 1996. – 342 с.
185. Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить / В.Ф. Паламарчук. – 2-е изд. – М. : Просвещение, 1987. –306 с.
186. Панферов В.Н. Диалог и общение / В.Н. Панферов // Человек в мире диалога [под ред. С.С. Гусева и др.] – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, каф. философии, 1990. – 314 с.
187. Педагогика / под ред. П.И. Пидкасистого. – М. : Наука, 1995. – 219 с.
188. Педагогика / под ред. Ю.К. Бабанского. – 2-ое изд. доп. и перераб. – М. : Образование, 1988. – 479 с.
189. Педагогика и психология высшей школы: [учеб. пособ. для ВУЗов]. – Ростов-н/Д: Феникс, 2008. – 544 с.
190. Педагогика: [учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений] / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. – 3-е изд. – М. : Школа-Пресса, 2000 – 512 с.
191. Педагогіка вищої школи: [Навч. посіб. / Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. та ін.; За ред. Курлянд. З.Н. ] – К. : Вища школа, 2005. – 459 с.
192. Педагогічна майстерність: [підручник] / За ред. І. Зязюна. – К. : Освіта, 1997. – 543 с.
193. Педагогічна майстерність: [підручник] / І.А. Зязюн, Л.В. Крамущенко, І.Ф. Кривонос та ін.; за ред. І.А.Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.
194. Педагогічні технології в неперервній професійній освіті / під ред. С.О. Сисоєвої –К. : ВІПОЛ, 2001. – 503 с.
195. Петровская Л.А. Воспитание как общение-диалог / Петровская Л.А. // Вопр. психологии. – 1983. – №2. – С.85–89.
196. Петровская Л.А. Компетентность в общении / Л.А. Петровская. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. 216 с.
197. Петунии О.В. Формирование профессионального мастерства учителя физкультуры / О.В. Петунии. – М. : Образование, 2008. – 112 с.
198. Пионова Р.С. Педагогика высшей школы: [учебное пособие] / Р.С. Пионова. – Минск, 2002. – 321 с.
199. Питюков В.Ю. Основы педагогической технологи / В.Ю. Питюков. – М.: Просвещение, 2007. – 174с.
200. Підготовка майбутнього вчителя до морального виховання учнів: [навч. посібник] / авт. кол. : В.К. Демиденко (керівник) та ін. – К. : ВМН, 1996 – 204 с.
201. Платов В.Я. Деловые игры: разработка, организация, проведение / В.Я. Платов. – М. : ИПО Профиздат, 1991, – 192 с.
202. Плескач Л.Е. Технология педагогіки / Л.Е. Плескач, Г.М. Шамис. – Краснодар, 1998. – 224 с.
203. Плетнева З.П. Методы формирования профессионально-педагогической направленности личности студентов института физической культуры: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук: спец. : 13.00.04 - теория и методика физического воспитания, спортивной тренировки, оздоровительной и адаптивной физической культуры. / З.П. Плетнева. – М., 1988. – 24 с.
204. Познание и общение : [сб. ст. / АН СССР, ин-т психологии. Отв. ред. Б.Ф. Ломов и др. – М. : Наука, 1988. – 208 с.
205. Положення про вищий навчальний заклад // Освіта в Україні : Збірник нормативних актів. – Харків, 1999. – 34 с.
206. Положення про освітньо–кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) // Освіта України: Нормативно-правові документи. – К., 2001. – 39 с.
207. Пометун О. Після вашого уроку учні зможуть або поговоримо про результати навчання / О. Пометун // Історія в школах України. – 2004. – № 6. – С. 15–19.
208. Пометун О. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: [наук.-метод. посібн. / за ред. О.І. Пометун] / О. Пометун, Л. Пироженко. – К. : А.С.К., 2003. – 192 с.
209. Пометун О.І. Активні й інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять / О.І. Пометун // Шлях освіти. – 2004. – №3. – С. 10–15.
210. Пометун О.І. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: метод. посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. – К. : А.П.Н., 2002. – 136 с.
211. Пометун О.І. Кооперативне навчання учнів на уроці історії / О.І. Пометун // Історія в школах України – 2003. – №3. – С. 29–36.
212. Пометун О.І. Практика реалізації компетентнісного підходу у суспільствознавчих дисцм