МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ У СФЕРІ РЕАЛІЗАЦІЇ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

brief description

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ . . . . . . . . . . .
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 1 Загальні положення методики розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . .
1.1. Сутність, поняття і систематизація злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.2. Криміналістична характеристика як структурний елемент окремої криміналістичної методики. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1.3. Елементи криміналістичної характеристики злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 2 Порушення кримінальної справи і планування початкового етапу розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.1. Особливості порушення кримінальної справи про вчинення злочинів у сфері реалізації корпоративних прав (приводи, підстави, аналіз та оцінка матеріалів) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.2. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування та програма дій по їх вирішенню . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
2.3. Побудова слідчих версій, організація і планування початкового етапу розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
РОЗДІЛ 3 Тактика проведення окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав
3.1. Особливості проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій у справах про порушення корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . .
3.2. Дослідження документів при розслідуванні злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . .
Додаток А. Кримінальні справи, порушені в 2000 р. прокуратурою Запорізької області стосовно фактів порушення корпоративних прав . . . . .
Додаток Б. Кримінальні справи, порушені в 2001 р . прокуратурою Запорізької області стосовно фактів порушення корпоративних прав. . . . . .

3
4

12

12

45

69

91

91

104

123

149

149

165
192
205

222

230

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Докорінні перетворення у сфері економіки, реформування власності, перехід на нові форми господарювання, поряд із позитивними змінами, викликав появу факторів, що створюють умови для вчинення різноманітних злочинів. Зокрема, як показує статистика, приватизація державної та комунальної власності, активне входження комерційних структур до сфери банківської діяльності, створення відкритих та закритих акціонерних товариств, деякі з яких почали акумулювати кошти юридичних і фізичних осіб та державних підприємств, призвели до появи нового виду злочинних посягань - злочинів у сфері реалізації корпоративних прав. Злочини в сфері реалізації корпоративних прав є суспільно небезпечним явищем, що виникло практично одночасно з виникненням підприємницької діяльності. Оскільки потерпілими від цих протиправних дій стає значна кількість юридичних та фізичних осіб, що безперечно негативно впливає на розвиток громадянського суспільства в нашій країні, дана категорія злочинів викликає великий суспільний резонанс.
В основі злочинів, що вчиняються у сфері реалізації корпоративних прав, лежать певні корпоративні права фізичних та юридичних осіб, які порушуються і які потребують захисту з боку держави. Корпоративні права – це права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, права на отримання частки майна підприємства, що приватизується, а також інші права, які реалізуються фізичними і юридичними особами в сфері корпоративних відносин та забезпечуються примусовою силою держави.
Вивчення судової і слідчої практики, опитування працівників правоохоронних органів, спеціалістів-працівників регіонального Фонду держмайна України свідчать про те, що правоохоронні органи в боротьбі зі злочинами, вчиненими у цій сфері, відчувають серйозні труднощі, пов’язані з недосконалістю законодавчих конструкцій, окремих теоретичних понять, відсутністю узагальнення правової та судової практики, а також тим, що сьогодні практично немає науково обґрунтованих методичних рекомендацій щодо розкриття, розслідування та попередження діянь даної категорії.
Вивчення стану наукової розробки проблем запобігання криміналізації корпоративної діяльності в Україні та розслідування злочинів у корпоративній сфері показує, що на сучасному етапі спеціальне дослідження з цих проблем не проводилось. Проте треба зазначити, що вивченню проблем розслідування економічних злочинів, а також злочинів проти власності у криміналістиці попереднього періоду приділялась велика увага і окремі аспекти методики розслідування злочинів, що вчиняються у сфері реалізації корпоративних прав, розглядались у працях Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, П.Д. Біленчука, А.Ф. Волобуєва, В.І. Гаєнка, В.Г. Гончаренка, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, А.Ф. Лубіна, Г.А. Матусовського, Є.М. Мисловського, В.М. Поповича, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова, П.С. Яні та деяких інших вчених-криміналістів.
Проте, сучасна українська криміналістика все ще не має у своєму розпорядженні комплексного дослідження, яке б давало цілісне уявлення про способи вчинення злочинів у корпоративній сфері й узагальнювало б той досвід розслідування цих злочинів, що вже накопичений практикою. Невивченою залишається діяльність правоохоронних органів щодо викриття, розслідування та попередження фактів вчинення злочинів у сфері реалізації корпоративних прав. Отже, на сучасному етапі назріла нагальна потреба у комплексному вивченні та ґрунтовному аналізі злочинних посягань, що вчиняються у зазначеній сфері, спрямованому на вироблення методичних рекомендацій з розкриття та розслідування даних злочинів. Зазначені проблеми є малодослідженими в Україні й у такому аспекті вивчаються вперше.
Зважаючи на гостроту проблеми розкриття та розслідування злочинів у сфері реалізації корпоративних прав, постійну тенденцію зростання даного виду злочину, а також зважаючи на те, що ця проблема є малодослідженою, дисертаційне дослідження видається актуальним і своєчасним. Воно спрямоване на впорядкування та підвищення якості боротьби зі злочинністю у сфері реалізації корпоративних прав юридичних, фізичних осіб та держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам “Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр.”, затвердженої Указом Президента України від 17 вересня 1996 року № 837/96; плану наукових досліджень кафедри кримінального права та правосуддя юридичного факультету Запорізького державного університету за темою “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян України” (протокол № 2 від 22 вересня 1999 року); затверджена на засіданні президії науково-технічної ради Запорізького державного університету (протокол № 10 від 29 грудня 1999 року).
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі теорії криміналістичної методики, аналізу та узагальнення слідчої та судової практики, дослідження практики приватизації та корпоратизації в Україні з’ясувати способи вчинення злочинів в сфері реалізації корпоративних прав; проаналізувати механізм вчинення цих злочинів; розробити комплекс теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо розкриття та розслідування злочинів, що вчиняються у сфері реалізації корпоративних прав.
Для досягнення поставленої мети дисертантом в процесі роботи вирішувались такі основні завдання:
1. Узагальнити теорію та вивчити слідчу практику для виявлення особливостей, що виникають під час розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав.
2. На основі вивчення слідчої практики визначити злочинні посягання, які вчиняються в корпоративній сфері, з’ясувати їхню сутність та дати визначення поняття “злочини в сфері реалізації корпоративних прав”.
3. Розкрити систему елементів криміналістичної характеристики злочинів у цій сфері.
4. Визначити та проаналізувати приводи та підстави для порушення кримінальної справи при вчиненні злочинів у сфері реалізації корпоративних прав.
5. Встановити типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування цих злочинів.
6. Визначити основні положення організації та планування початкового етапу розслідування даного виду злочинів.
7. Показати особливості підготовки та проведення окремих слідчих дій (огляд документів, обшук, виїмка, призначення судових експертиз тощо).
Об’єктом дослідження є суспільно-правові відносини у сфері захисту корпоративних прав, злочинна технологія порушення цих прав, а також діяльність правоохоронних органів по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів у корпоративній сфері.
Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення злочинів у корпоративній сфері, формування на цій основі особливостей порушення, розкриття та розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність принципів, загальнонаукових і спеціально-галузевих методів правового пізнання. В ході дисертаційного дослідження використовувались положення сучасної теорії пізнання і загальної теорії криміналістики. Основні висновки та положення дисертації ґрунтуються на методі системного аналізу чинного законодавства, практики його застосування під час розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав; формально-логічний, логіко-юридичний та порівняльно-правовий методи застосовувались під час дослідження правових норм і розробки пропозицій щодо вдосконалення криміналістичної методики розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав; історичний – при дослідженні появи і розвитку окремих теорій, концепцій, поглядів вчених-криміналістів з проблем методики розслідування (криміналістичної характеристики злочинів, етапів розслідування, структури методики розслідування); системно-структурний – під час аналізу організаційних та тактико-психологічних засад провадження окремих слідчих дій та дослідження документів у кримінальних справах про порушення корпоративних прав; системно-аналітичний – для вивчення судово-слідчої практики, опрацювання офіційних, наукових та бібліографічних джерел, збору та узагальнення думки практичних працівників (суддів, прокурорів, слідчих) і науковців у процесі створення фактологічного підґрунтя предмету дослідження.
Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають статистичні звіти про роботу органів внутрішніх справ України по виявленню злочинів у сфері економічної діяльності за 1997-2001 рр., аналітичні довідки про результати роботи підрозділів ДСБЕЗ МВС України за 1997-2001 рр., аналітичні довідки прокуратури Запорізької області по виявленню злочинів в сфері приватизації за 1998-2002 рр., результати вивчення матеріалів понад 300 кримінальних справ, порушених за ст.ст. 165, 172, 861, 143 КК України слідчими прокуратури та органів внутрішніх справ Запорізької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, де містились ознаки злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав; статистичні дані про стан приватизації в Україні та зловживання в цій сфері, результати анкетування слідчих, прокурорських працівників та інших респондентів з питань теми дисертації (усього 165 респондентів).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці монографічним комплексним та багатоаспектним дослідженням з проблем методики розкриття та розслідування злочинів, що вчиняються у сфері реалізації корпоративних прав.
В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, окремі положення уточнені, доповнені. До найбільш значущих здобутків автора можна віднести наступні:
- на монографічному рівні в дисертації вперше обґрунтована концепція виявлення та розкриття злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав і доведена необхідність розробки криміналістичної характеристики та основних положень розслідування зазначених злочинів;
- досліджена криміналістична проблема механізму вчинення таких злочинів;
- розроблені основні положення криміналістичної характеристики злочинів в корпоративній сфері;
- вивчені та класифіковані способи вчинення злочинів, які використовуються у злочинній практиці в означеній сфері;
- досліджені обстановка та умови вчинення таких злочинів;
- дана криміналістична характеристика особи злочинця та інших співучасників злочинних угруповань;
- розроблені основні положення розгляду слідчим матеріалів про можливе вчинення злочинів у сфері реалізації корпоративних прав;
- викладені типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування таких злочинів;
- виділені особливості проведення слідчих дій у справах про вчинення злочинів у зазначеній сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і практичні рекомендації, які містяться в дисертаційному дослідженні, розвивають наукові засади криміналістичної методики та сприяють вдосконаленню слідчої, прокурорської і судової практики.
Здійснення ретельного дослідження теоретико-правових засад розслідування злочинів у корпоративній сфері, законодавства України, судової та слідчої практики дозволило розробити обґрунтовані теоретичні та практичні рекомендації щодо формування криміналістичної методики розслідування вищезазначених злочинів, що створює передумови для наступної розробки окремих криміналістичних методик у цій сфері злочинних посягань залежно від особливостей слідчої ситуації, початкового етапу розслідування, злочинних способів тощо. Сформульовані у дисертації методичні рекомендації можуть застосовуватись практичними працівниками правоохоронних органів у своїй діяльності. Крім того, сформульовані висновки та практичні рекомендації можуть бути використані:
- в науково-дослідних цілях – для подальшої розробки та вдосконалення криміналістичної методики розслідування злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав; у законотворчій роботі – для вдосконалення та додаткового врегулювання на законодавчому рівні норм, що регулюють корпоративні відносини в Україні; у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з криміналістики, при викладанні курсів з дисципліни “Криміналістика”.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі кримінального права та правосуддя юридичного факультету Запорізького державного університету та на міжкафедральному семінарі кафедр кримінального права та правосуддя ЗДУ, кримінального процесу та криміналістики ГУ "ЗІДМУ", криміналістики ЗЮІ МВС України (протокол №1 від 17 вересня 2002 р.).
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась також на науково-практичних конференціях:
- Міжнародна науково-практична конференція, присвячена пам’яті професора К.Г. Федорова (Запорізький державний університет, Запоріжжя - травень 2000 року, липень 2001 року);
- “Адміністративно-правові та кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ прикордонних районів” (Луганський інститут внутрішніх справ МВС України, Луганськ - травень 2000 року);
- “Ідея правової держави: історія і сучасність” (Луганський інститут внутрішніх справ МВС України, Луганськ - листопад 2000 року);
- “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, Запоріжжя - грудень 2000 року);
- “Актуальні проблеми криміналістики” (Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, Донецьк - березень 2001 року);
- “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, Запоріжжя - листопад 2001 року);
- “Кримінально-правові проблеми попередження та боротьби зі злочинами в сфері підприємницької діяльності ” (Луганська академія внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України - квітень 2002 року);
- “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запорізький юридичний інститут МВС України, Запоріжжя – травень 2002 року);.
- “Актуальні проблеми сучасної криміналістики” (Кримський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ МВС України, Сімферополь – вересень 2002 року).
Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького державного університету при викладанні курсу “Криміналістика”.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 6 статей, 5 з яких – у фахових виданнях.
Структура дисертації визначається метою, завданнями і предметом дослідження та складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 237 сторінок, в тому числі список використаних джерел (204 найменування) на 17 сторінках, додатки на 16 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

Злочин в сфері реалізації корпоративних прав – це суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене особами, які виконують певні функції в сфері корпоратизації, корпоративних відносин і реалізації корпоративних прав, а також особами, пов’язаними з регулюванням цієї діяльності та контролем за нею, що посягає на існуючий порядок проведення корпоратизації в Україні, створення і діяльності акціонерних товариств та інших корпорацій, проведення інвестиційної, страхової та довірчої діяльності господарюючими суб’єктами, внаслідок чого заподіюється істотна шкода корпоративним правам фізичних, юридичних осіб або держави, які охороняються законом.
Під родовим об'єктом злочинів у сфері реалізації корпоративних прав варто розуміти сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі корпоратизації і приватизації державного і колективного майна, у сфері відносин корпорацій із своїми акціонерами (вкладниками), а також у сфері економічної діяльності суспільства. Безпосереднім об'єктом таких злочинів є конкретні відносини власності у виді прав певного власника (вкладника, акціонера), яким заподіюється або може бути заподіяна шкода злочинним зазіханням. Визнання шкоди, заподіяної конкретному власнику (а не розміру отриманих злочинцем коштів у результаті зазіхань на права власників), має принципове значення для розуміння рівного захисту кримінальним правом власників незалежно від форми їхньої власності й охорони відносин власності.
Предметом злочинів у сфері реалізації корпоративних прав можуть бути безготівкові кошти, готівка, цінні папери та майнові права вкладників. Найбільш характерним предметом цих злочинів є безготівкові кошти, отримані від осіб, що побажали стати інвесторами (вкладниками) корпорації, або майнові права держави, фізичних чи юридичних осіб, які шляхом шахрайства перейшли до інших осіб, найчастіше керівників корпорації.
Злочини в сфері реалізації корпоративних прав можуть бути систематизовані на основі самих різноманітних ознак (форм вини, засобу або місця вчинення і т.д. Пропонується така система злочинів у сфері реалізації корпоративних прав:
1) злочини, що вчиняються в процесі роздержавлення та приватизації майна: незаконна приватизація державного, комунального майна (ст 233 КК України); незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234 КК); зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК);
2) злочини, що здійснюються шляхом заснування інвестиційної фірми (страхової компанії, довірчого товариства, підприємства селенгу тощо) та залучення інвесторів (вкладників грошів) з наступним присвоєнням їх коштів: шахрайство (ст. 190 КК); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК); фіктивне банкрутство (ст 218 КК);
3) злочини, що вчиняються в процесі реалізації корпоративних прав вкладників акціонерних товариств або інших корпорацій: порушення порядку випуску (емісії) цінних паперів (ст. 223 КК); виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224 КК).
Встановлені законом і внутрішніми нормативними актами акціонерних товариств права акціонерів можуть порушуватися різноманітними учасниками корпоративних відносин: іншими акціонерами, органами управління товариства, його посадовими особами, реєстраторами, номінальними власниками акцій і інших осіб.
Криміналістична характеристика злочинів в сфері реалізації корпоративних прав являє собою систему опису криминалістично значимих ознак даного роду злочинів, що виявляються в особливостях способу, механізму й обстановки їхнього вчинення, що дає уявлення про злочин, особу його суб'єкта й інших обставин, про певну злочинну діяльність, яка має своїм призначенням забезпечення успішного рішення задач розкриття, розслідування і попередження злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав.
Враховуючи особливості злочинів, що вчиняються у сфері реалізації корпоративних прав структуру їхньої криміналістичної характеристики можна уявити в такому виді:
1. Предмет зазіхання;
2. Система даних про спосіб злочину і типові наслідки його застосування:
2.1 Способи готування;
2.2 Способи вчинення;
2.3 Способи приховування злочину.
3. Обставини вчинення злочину (місце, час і обстановку вчинення злочину).
4. Дані про особистість злочинця і ймовірні мотиви злочину.
5. Наслідки у виді будь-яких викликаних злочином змін, що висловилися в таких компонентах:
а) характерні сліди, їхня локалізація і взаємозв'язок, викликані службовими і позаслужбовими діями і зв'язками, способом життя (докази поведінки);
б) матеріальний і фізичний збиток, моральний шкода, підрив ділової репутації, заподіяні злочином.
Існує ціла низка способів вчинення злочинів в сфері реалізації корпоративних прав.
Виділимо основні:
1. Порушення існуючого порядку приватизації.
1.1. Незаконне одержання прав на керування і розпорядження державним майном із порушенням порядку приватизації шляхом зловживання посадовим становищем.
1.2. Внесення в списки осіб, що мають переважне право перед іншими громадянами на приватизацію даного підприємства, осіб, що не володіють таким правом.
1.3. Незаконна скупка приватизаційних майнових сертифікатів керівниками приватизованого підприємства і укладання підроблених договорів купівлі-продажу акцій підприємства.
1.4. Внесення неправдивих відомостей до реєстру акціонерів при приватизації підприємств агропромислового комплексу.
2. Злочини, що здійснюються шляхом заснування інвестиційної фірми (страхової компанії, довірчого товариства, підприємства селенгу тощо) та залучення інвесторів (вкладників грошів) з наступним присвоєнням їх коштів.
2.1. Шахрайські дії при здійсненні вкладних операцій.
2.2. Шахрайські дії, направлені на заволодіння статутним капіталом акціонерного товариства.
Кримінальні справи за фактом вчинення злочинів в сфері реалізації корпоративних прав підлягають порушенню лише при наявності законних приводів і підстав, що вказують на те, що дійсно були порушенні корпоративні права фізичних, юридичних осіб або держави; вчиненням злочину в сфері реалізації корпоративних прав була завдана істотна шкода державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або є документально підтверджені факти, що свідчать про заподіяння майнової шкоди фізичним, юридичним особам або державі шляхом обману чи зловживання довірою.
Типовою вихідною інформацією для порушення кримінальної справи про вчинення злочину в сфері реалізації корпоративних прав є: а) матеріали органів дізнання, що містять результати оперативних розробок; б) матеріали спільних перевірок органів прокуратури та органів державної служби боротьби з економічними злочинами; в) матеріали, що надходять із контролюючих органів (податкова міліція, податкова інспекція, аудиторські фірми, ревізуючи органи і т.п.); г) матеріали, виділені з інших кримінальних справ, а також ті, що поступили з господарських і місцевих судів (по цивільних справах); д) повідомлення засобів масової інформації; є) заяви або повідомлення громадян.
До моменту порушення кримінальної справи (або вирішення питання про його порушення) слідчий повинен мати у своєму розпорядженні такі матеріали: а) повне офіційне найменування підприємства (організації, підприємця), його юридична адреса, хто його засновники, ким і коли воно зареєстровано, номер розрахункового рахунку і найменування банку; б) детальні відомості про те, у чому сказалося порушення закону; в) відомості про особи, що припустили порушення закону, або результати проведених фінансово-економічних перевірок, ревізій (якщо вони проводилися до порушення кримінальної справи або по інший кримінальний, цивільній справі); якщо це акт перевірки, то до нього повинні бути прикладені всі документи, що підтверджують допущені порушення; г) пояснення осіб, причетних до виявлених порушень; д) виписки з нормативних актів, порушення яких виявлені або мають бути встановлені.
У ході розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочину в сфері реалізації корпоративних прав підлягають установленню такі обставини: 1) чи мав місце факт вчинення корпоративного злочину; 2) у чому саме сказалися порушення корпоративних прав фізичних, юридичних осіб або держави; 3) чи заподіяна істотна шкода державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян злочинним зазіханням; 4) характеристика суб'єкта підприємницької діяльності (найменування, месцезнаходження, вид діяльності, структура, його цілі і задачі), який скоїв корпоративний злочин; 5) підстави і дотримання встановленого порядку державної реєстрації господарюючого суб'єкта; 6) відповідність статуту виконуваній діяльності господарюючого суб'єкта; 7) характер і зміст виконуваних фінансово-господарських операцій; 8) місце, час, ціль, засіб злочинної діяльності; 9) характер і зміст нормативних актів, положення яких були порушені при вчиненні злочину; 10) коло осіб, що брали участь у виконанні конкретної фінансово-господарської операції (наприклад, приймали внески від населення), їх посадові і функціональні обов'язки; 11) чи є в діях зазначених осіб ознаки інших злочинів (ухиляння від сплати податків, хабарництво, халатність, посадовий підлог й ін.); 12) соціальна, професійна, кримінальна характеристика осіб, що приймали участь у злочинній діяльності; 13) наявність злочинного зв'язку між діянням і наслідками, що наступили; 14) обставини злочину.
Узагальнення й аналіз кримінальних справ про вчинення злочину в сфері реалізації корпоративних прав показує, що до початку розслідування можуть скластися чотири основні типові слідчі ситуації в залежності від поінформованості членів злочинного співтовариства щодо загрози виявлення їхньої злочинної діяльності і можливості використання слідчим «чинника раптовості»:
1) кримінальна справа порушується в результаті документальної ревізії, перевірок, проведених органами прокуратури, контролюючими органами, коли можливий початок розслідування не є несподіваним для осіб, які можуть виявитися причетними до зловживань;
2) кримінальна справа порушується в результаті проведення оперативно-розшукової діяльності і виявлення ознак вчинення злочину в сфері реалізації корпоративних прав безпосередньо органом внутрішніх справ (співробітниками служби боротьби з економічними злочинами, боротьби з організованою злочинністю), коли складається становище, при якому запідозрені особи не інформовані про можливий початок розслідування, у зв'язку з чим особливе значення одержує «чинник раптовості»;
3) ситуація та ж, що і друга, але матеріали оперативно-розшукових дій, що надійшли, свідчать про можливе вчинення даного злочину членами конкретної організованої злочинної групи, про кримінальну діяльність якої оперативно-розшукові органи не мали раніше інформації;
4) кримінальна справа порушується в зв'язку з заявами і повідомленнями (громадян, посадових осіб).
Крім того, якщо покласти в основу наявність даних про особистість злочинця, то можна виділити ще чотири слідчі ситуації:
6) члени злочинного співтовариства відомі і затримані;
7) члени злочинного співтовариства відомі, але приховуються;
8) члени злочинного співтовариства відомі, проте їхні дії завуальовані під видом законних цивільно-правових угод;
9) є повідомлення про факт вчинення корпоративного злочину, проте члени злочинного співтовариства невідомі.
Означені слідчі ситуації можуть бути деталізовані з урахуванням того, яка інформація міститься в первісних даних про основні обставини вчинення даного злочину, зокрема про місце, час, способи вчинення, коло осіб, які приймали участь в ньому, період злочинної діяльності тощо. Відомості про означені обставини можуть комбінуватися в різноманітних сполученнях і завдяки цьому в рамках основних типових слідчих ситуацій можливо створювати окремі, конкретні ситуації, у відповідності з якими і визначаються методи і засоби розслідування.
Після порушення кримінальної справи оптимальна послідовність початкових слідчих дій, на наш погляд, повинна бути такою:
— накладення арешту на рахунки комерційної структури з повним припиненням руху коштів;
— вживання заходів до затримки підозрюваних і їхній допит;
— накладення арешту на кореспонденцію комерційної структури і її власників;
— проведення обшуків у службових приміщеннях і за місцем проживання підозрюваних;
— накладення арешту на майно комерційної структури в цілому, а також майно підозрюваних, у тому числі і нерухоме;
— вирішити питання про прослуховування телефонів у службових помешканнях і за місцем проживання підозрюваних;
— проведення допитів співробітників комерційної структури;
— проведення допитів співробітників юридичних осіб, що мали рахунки в даній комерційній структурі.
Робота з відтворення картини злочину, розбазарювання коштів винними й оцінці можливості виконання зобов'язань по поверненню коштів, отриманих у якості внесків, а також установлення фактів порушення корпоративних прав при приватизації державного і колективного майна на початковому етапі розслідування містить у собі ряд організаційних напрямків:
1. Організація проведення ревізії фінансово-господарської діяльності приватизованого підприємства або компанії, що одержувала кошти, а при неможливості її проведення і при необхідності конкретизації окремих аспектів діяльності - призначення судово-бухгалтерської й економічної експертиз.
2. Організація провадження виїмки документів.
3. Організація проведення оперативно-розшукових заходів.
4. Створення слідчо-оперативних груп для розслідування злочинів, що вчиняються в сфері реалізації корпоративних прав.
5. Організація допиту потерпілих.
6. Зіставлення даних про вкладників і внесенних ними коштів, отриманих у результаті ревізії (судово-бухгалтерської експертизи), і аналогічних даних, отриманих у ході допитів потерпілих.
7. Систематизація даних про витрату коштів може здійснюватися за такими напрямками: грошові суми, виплачені вкладникам; господарські потреби; заробітна плата; інвестиційні витрати; інші витрати.
8. Зіставлення даних про надходження коштів і їхні витрати.
9. Організація проведення допитів свідків.
10. Добір і вивчення спеціальної літератури і документів, ознайомлення з якими необхідне для вирішення задач кримінального судочинства.
11. Схематичне зображення механізму вчинення злочину в сфері реалізації корпоративних прав.
12. Обмін інформацією про розслідувану подію між слідчими, оперативними підрозділами, спеціалістами, ревізорами, експертами. Взаємодія даних органів.
Таким чином, на основі вивчення та узагальнення слідчої і судової практики можливо виділити деякі особливості проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій у справах про порушення корпоративних прав.
По справах про вчинення злочинів в сфері реалізації корпоративних прав на початковому етапі повинні бути проведені виїмки документів, обшуки за місцем роботи або проживання обвинувачуваних, допити свідків, підозрюваних, обвинувачуваних, очні ставки. Потрібно також вирішити питання про призначення і проведення відповідних експертиз, а також провести заходи, що забезпечують виконання заявленого позову (накладення арешту на майно, внески, припинення операцій по використанню коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку підприємства, накладення арешту на матеріальні цінності суб'єкта підприємницької діяльності).
Документи по аналізованій категорії злочинів виступають у якості речовинних або письмових доказів.
Специфічною особливістю розслідування злочинів у сфері реалізації корпоративних прав є те, що більшість документів вилучається або витребується на стадії порушення кримінальної справи органом дізнання або слідчим. Вилучення або витребування документів може бути проведено співробітниками відділу державної служби по боротьбі з економічними злочинами. Варто відмітити, що більшість злочинів у даній області виявляється внаслідок проведення спільної перевірки органів прокуратури й відділів державної служби боротьби з економічними злочинами (ВДСБЕЗ), тому документи можуть бути витребувані й органами прокуратури при провадженні перевірки.
Вивчення кримінальних справ в сфері приватизації вказує на те, що у багатьох випадках оперативними працівниками не приділяється достатньої уваги вивченню приватизаційних документів ї їх обігу, а також заходам щодо повної перевірки приватизованих підприємств з метою виявлення незаконної приватизації і повернення підприємств державі.
Узагальнення практики розслідування злочинів у сфері реалізації корпоративних прав свідчить про наявність недоліків при провадженні аналізованої слідчої дії. Основний недолік полягає в тому, що виїмка документів провадиться через значний проміжок часу після порушення кримінальної справи або неправильне планування підготовчого етапу до проведення виїмки призводить до того, що вилучаються не всі необхідні для розслідування документи і через визначений проміжок часу доводиться проводити повторну виїмку.
У ході допитів потерпілих при розслідуванні діяльності фінансових компаній необхідно з'ясувати такі обставини: коли і де був оформлений договір про внесення коштів у фінансову компанію; хто приймав кошти; у якій формі відображена укладена угода (вид договору); яка сума внеску; які документи оформлялися на внесені кошти; у якій формі і якій валюті здійснювалася платіжна операція (готівкою, перерахуванням, гривнями, іншою валютою); термін дії договору; відсотки, що повинні були начислятися по внеску, і терміни їхніх виплат; які суми були виплачені вкладнику і за що; чи здійснювалося страхування внесків (ким, де, на який термін, на яку суму) і які документи були видані вкладнику; чи звертався він у страхову компанію і які результати такого звертання; чи переоформлявся договір про внесення коштів і на яку суму; яка сума прямого збитку вкладнику без урахування нарахованих відсотків. Саме остання сума і визначає розмір збитку, заподіяного вкладнику.
Оскільки по справах даної категорії дуже велике число потерпілих, їхнє число може досягати декількох десятків тисяч, можуть виникати труднощі в організації розслідування. На наш погляд, при розслідуванні таких справ доцільно створювати слідчо-оперативні групи. Крім того, з метою скорочення термінів і забезпечення повноти розслідування по всіх справах при допитах потерпілих можуть використовуватися формалізовані спеціально розроблені бланки на одному листі, що складаються з таких підрозділів:
1. Заява потерпілого.
2. Анкетні дані.
3. Протокол допиту, в якому містяться стислі відповіді на зазначені в бланку питання:
— місце оформлення договору;
— дата оформлення договору;
— кількість зданих ваучерів;
— номера ваучерів;
— сума зданих грошей;
— термін, на який укладений договір;
— умови договору (в % від суми зданих грошей або номінальної вартості ваучерів);
— прізвище особи, що прийняла гроші або ваучер, або її стислі прикмети;
— майнове положення потерпілого;
— чи є документ, що підтверджує висновок договору, якщо немає, то з якої причини;
— чи укладав договір раніше, чи були виконані його умови;
4. Постанова про визнання потерпілим і цивільним позивачем.
5. Відомості про особу, яка проводила допит і винесла постанову.
При розслідуванні порушень корпоративних прав громадян під час приватизації державного і колективного майна необхідно з'ясувати такі обставини: чи є допитувана особа членом трудового колективу приватизованого підприємства; від кого вона дізналася з приводу майбутньої приватизації даного підприємства; чи проводилися в колективі загальні збори членів трудового колективу, якщо так, то які питання на них обговорювалися; чи знає допитувана особа про порядок приватизації підприємства, яку суму акцій особа могла придбати за іменний приватизаційний майновий сертифікат і компенсаційні сертифікати; якщо здійснювалася купівля-продаж акцій за участю допитуваної особи, то де відбувалася процедура підписання договору купівлі-продажу акцій, чи був присутній при цьому незалежний реєстратор, чи пересвідчився він в особистості сторін договору, чи говорив про наслідки укладання даного договору, чи завірив незалежний реєстратор даний договір у присутності сторін договору, яку суму грошей одержала особа за продаж своїх акцій.
Крім того, при допиті свідків – робітників фінансової компанії також потрібно відобразити такі положення в протоколах допита: хто фактично керував діяльністю фінансової компанії; яким чином здійснювався прийом грошей від населення, куди передавалися отримані наявні кошти, де вони зберігалися; чи вилучалася готівка з каси, ким, коли, для яких цілей і в яких кількостях, як оформлялася видача наявних; як оформлялися операції по прийому і видачі грошових внесків; який порядок виплати заробітної плати в компанії, які суми одержував на руки і за які розписувався у відомості зазначений робітник; чи відомі факти використання керівниками компанії отриманих коштів на особисті потреби (придбання нерухомості, автомашин, інших цінностей) .
У ході допитів підозрюваних і обвинувачуваних при розслідуванні розкрадань коштів вкладників необхідно з'ясовувати роль кожного з учасників злочинної групи в організації фінансової компанії і здійсненні діяльності по притягненню і використанню коштів: хто готував установчі документи і здійснював реєстрацію компанії; яке утворення мають керівники і головні спеціалісти, чи мають вони досвід підприємницької діяльності; яким чином була визначена гадана процентна ставка виплат по внесках; чи готувалося техніко-економічне обґрунтування використання залучаємих коштів, ким і коли; яким чином передбачалося виконувати узяті фінансовою компанією зобов'язання; за якими напрямками передбачалося використовувати отримані від вкладників кошти ; чи залучалися фінансові консультанти (хто і коли) для визначення найбільше рентабельних інвестиційних операцій; яким чином використовувалися отримані кошти, які договори і з якими організаціями підтверджують це; чи брали участь керівні робітники компанії в діяльності інших організацій; які джерела засобів, витрачених на придбані в особисту власність об'єкти нерухомості, автотранспортні засоби, інше майно і цінності; які причини, що спричинили припинення виконання узятих зобов'язань або роботи компанії в цілому.
Підлягають з'ясовуванню й інші обставини, пов'язані з конкретною діяльністю по прийому і витраті коштів, організацією касової роботи, операцій, що здійснювалися з наявними коштами і т.п.
Порядок провадження перевірки матеріалів, що надійшли, також має деякі особливості.
Вивчення цих матеріалів, аналіз і оцінка слідчим даних, що містяться в них, на стадії порушення кримінальної справи мають на меті таке:
1. З'ясовування дотримання положень законодавства, що стосуються реалізації корпоративних прав фізичних, юридичних осіб і держави.
2. Встановлення даних, які містяться в матеріалах перевірок, що вказують на наявність ознак злочину.
3. З'ясовування достатності матеріалів перевірки, що надійшли, для ухвалення рішення про порушення кримінальної справи.
При розслідуванні злочинів, вчинених у сфері реалізації корпоративних прав, певні документи, які стосуються розслідуваного злочину, мають бути витребувані:
- у підприємства, в якому ці порушення сталися (приватизоване підприємство, акціонерне товариство, трастова, інвестиційна, холдінгова компанія);
- у регіональному відділенні Фонду держмайна України;
- у незалежного реєстратора, який веде реєстр акціонерів корпорації, в якій сталися порушення корпоративних прав.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Советский энциклопедический словарь / Гл. редактор А.М. Прохоров. – 4–е изд. – М.:Сов. Энциклопедия, 1989. – 1632с.
2. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ). Учебник для вузов. – М: Издательская группа НОРМА-Инфра М, 1999. – 815с.
3. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебное пособие. – Х: фирма «Эспада», 2001. – 288 с.
4. Див.: Урядовий кур'єр. - 1993. - № 33-34.
5. Кондратьев Р.И. Локальные нормы трудового права и материальное стимулирование. – Львов, 1973. – 86с.
6. Самигуллин В.К. Локальные нормы и их виды // Правоведение. – 1976. – № 2. – С. 38-41.
7. Антонова Л.И. Локальное правовое регулирование. Учебное пособие.– Львов, 1985. – 98с.
8. Архипов С.И. Понятие и юридическая природа локальных норм // Правоведение. – 1987. – № 1. – С. 36-45.
9. Спасибо-Фатєєва І. Правова природа корпоративних відносин в акціонерних товариствах // Академія правових наук України. Вісник. – Х., 1998. - №3 (14). – С. 58-60.
10. Про корпоратизацію підприємств: Указ Президента України від 15 червня 1993 р. № 210 // Урядовий кур’єр, 1993р. – 17 червня.
11.Про приватизацію майна державних підприємств: Закон України від 19.02.1997р № 89/97 – ВР // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997, №17. – Ст.122.
12. Сабадаш В.П. Криміногенні аспекти процесу реалізації корпоративних прав // Вісник Запорізького державного університету (юридичні науки). – 2001. - № 1. – С. 159-161.
13. Агарков М.М. Учение о ценных бумагах. – М.: Финансовое издательство НКФ СССР, 1927. – 43с.
14. Миркин Я.М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М., 1995. – 123с.
15. Про цінні папери і фондову біржу: Закон України від 18 червня 1991р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, №38. – Ст.508.
16. Андрущенко І. Форми та методи державного контролю на ринку цінних паперів // Право України. – 2002. - № 2. – С. 47-49.
17. Ільницький А. Кримінальні кути на ринку цінних паперів // Іменем Закону, 1997. – 8 серпня. - № 32.
18.Яни П.С. Экономические и служебные преступления. – М., 1997. – 106с.
19. Жалинский А.Э. Уголовный закон и экономика в условиях социальных перемен // Укрепление законности и борьбы с преступностью в условиях формирования правового государства. – М., 1990. – С. 96-100.
20. Салтєвський М.В., Лукашевич В.Г., Глибко В.М. Навчально-довідковий посібник з криміналістики. – К., 1994. – 258с.
21. Медведев А.М. Экономические преступления: понятие и система // Сов. гос-во и право, 1992. - № 1. – С.78-82.
22. Уголовный кодекс Украины. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 256с.
23. Тацій В.Я. Об’єкт і предмет злочину в кримінальному праві України. – Харків, 1994. – 98с.
24. Сабадаш В.П. Проблеми забезпечення захисту корпоративних прав громадян України від злочинних посягань // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : збірник наукових статей. – Донецьк: ДІВС, 2001. – С. 393-401.
25. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. – К.: Україна, 1999. – 554 с.
26. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. – М.: Издательство “Зерцало”, 2000. – 208 с.
27. Камлик М.І., Невмержицький Є.В. Корупція в Україні. К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 143с.
28. Головний штаб МВС України. Основні результати боротьби зі злочинністю органів внутрішніх справ України за 1994-1999 роки.
29. Звіт перед українським народом (про оперативно-службову діяльність органів внутрішніх справ україни в 1999 році): схвалено Колегією МВС України від 16.12.1999 року.
30. Сабадаш В.П. Деяки аспекти методики розслідування злочинів у сфері реалізації корпоративних прав // Актуальні проблеми криміналістики: Матеріали науково-практичної конференції студентів, курсантів і слухачів. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, 2001. – С. 134-143.
31. Кучеренко О.В. Забезпечення прав громадян України в процесі приватизації державного майна // Формування ринкових відносин в Україні. Вип.5: Збірник статей молодих вчених. – К., 1998. – С. 231-237.
32. Баліна С.Н, Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та їх захист від злочинних посягань. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. – 160с.
33. Сабадаш В.П. Заходи щодо попередження злочинів у сфері реалізації корпоративних прав // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України: спеціальний випуск. – 2000. – С. 196-199.
34. Збірник статистичної інформації про злочинність, прокурорсько-слідчу роботу і злочини у сфері економіки за 12 місяців 1999 року в Україні. - К., 2000. - 51с.
35. 943 года // Всесвітня комп’ютерна мережа Internet. - www.lenta.ru.
36. В Вене судят создателей финансовой пирамиды // Всесвітня комп’ютерна мережа Internet. - www.lenta.ru.
37. Герасимов И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений в структуре частных криминалистических методик. В сб.: Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. Вып.69. - Свердловск, 1978. – С. 6-13.
38. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. – М., 1975. – 726с.
39. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы расследования отдельных видов преступлений. – Автореферат докт. дисс. – Харьков, 1967. – 28с.
40. Колесниченко А.Н. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений. – Харьков, 1976. – 98с.
41. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемых при производстве строительных работ. – Автореферат канд. дисс. М., 1966. – 20с.
42. Митричев С.П. Методика расследования отдельных видов преступлений. (лекции). – М., 1973. – 38с.
43. Танасевич В.Г. Теоретические основы методики расследования преступлений // Сов. государство и право, 1976, №6. С. 91-97.
44. Образцов В.А. К вопросу о методике раскрытия преступлений. – Вопросы борьбы с преступностью, вып.27. – М.,1977. – 167с.
45. Пантелеев И.Ф. Методика расследования преступлений: Учебное пособие. – М.: ВЮЗИ, 1975. – 46с.
46. Криминалистика: Учебник/ Отв. ред. М.П. Яблоков. – М.: Юристъ, 1999. – 718с.
47. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений. Учебное пособие. – Харьков, 1985. – 56с.
48. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум, 1999. – 480с.
49. Гуняев В.А. Содержание и значение криминалистической характеристики преступлений. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 58-63.
50. Видонов Л.Г., Видонов В.Л. К вопросу о криминалистической характеристике преступлений и закономерных связях между ее элементами. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 96-104.
51. Эйсман А.А. О содержании понятия криминалистической характеристики преступления. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 99- 108.
52. Густов Г.А. Понятие и виды криминалистической характеристики преступлений. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 43-50.
53. Возгрин И.А. Криминалистическая методика. – Минск, 1983. – 87с.
54. Селиванов Н.А. Криминалистические характеристики преступлений и следственные ситуации в методике расследования //Соц. Законность, 1977, №2. – С. 54-62.
55. Белкин Р.С., Быховский И.Е., Дулов А.В. Модное увлечение или новое слово в науке (еще раз о криминалистической характеристике преступления) // Соц. законность, - 1987, - № 9. – С.57.
56. Крылов И.Ф. Криминалистическая характеристика и ее место в системе науки криминалистики и в вузовской программе. В сб.: Криминалистическая характеристика преступления. – М., 1984. – С. 31-34.
57. Коновалова В.Е., Колесниченко А.Н. Теоретические проблемы криминалистической характеристики. В сб.: Криминалистическая характеристика преступления. – М., 1984. - С. 15-16.
58. Седова Т.А. Значение криминалистической характеристики преступления для разработки программ расследования // Теоретические и практические проблемы программирования процесса расследования преступлений. – Свердловск, 1989. – С. 47-54.
59. Лузгин И.П. Некоторые аспекты криминалистической характеристики и место в ней данных о сокрытии преступлений. В сб.: Криминалистическая характеристика преступления. – М., 1984. – С. 30-38.
60. Клочков В.В. Криминалистическая характеристика и методика расследования преступлений // Проблемы программирования, организации и информационного обеспечения предварительного следствия. – Уфа, 1989. – С. 135-140.
61. Клименко Н.И. Криминалистические знания в структуре профессиональной подготовки следователя. – К, 1990. – С.35-36.
62. Салтевский М.В. О структуре криминалистической характеристики хулиганства и типичных следственных ситуациях // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1982. – Вып. 25. – С. 13-20.
63. Колесниченко А.Н., Суетнов В.П., Хотенец В.М. Проблемы развития методики расследования преступлений ( к вопросу о криминалистической характеристике преступлений) // Проблемы совершенствования тактики и методики расследования преступлений. – Иркутск, 1980. – С. 42.
64. Ледащев В.А. Значение криминалистической характеристики преступления для профилактической деятельности правоохранительных органов. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 61.
65. Пантелеев И.Ф. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава V // Методология криминалистики. – М., 1982. – С.59.
66. Радаев В.В. Криминалистическая характеристика преступлений и ее использование в следственной практике. – Волгоград, 1987. – С. 4.
67. Танасевич В.Г., Образцов В.А. О криминалистической характеристике преступлений // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1976. – Вып. 25. – С. 102.
68. Винницкий Л.В., Медведев С.И. Криминалистическая тактика и методика расследования отдельных видов преступлений. Методическое пособие / Под ред. Куванова В.В., - Караганда, 1979. – С. 44.
69. Драпкин Л.Я. Предмет доказывания и криминалистические характеристики преступлений // Криминалистические характеристики в методике расследования преступлений. – Свердловск, 1978. – Вып. 69. – С.17.
70. Артамонов И.И. Методологические аспекты криминалистической характеристики преступлений. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 46.
71. Куклин В.В. О понятии и содержании криминалистической характеристики преступления // Вопросы уголовного процесса и криминалистики. – М., 1988. – С. 88.
72. Сергеев Л.А. Сущность и значение криминалистической характеристики преступления. Руководство для следователей. – М., 1971. – С.434.
73. Филиппов А.Г. О соотношении понятий криминалистической характеристики преступлений и следственной ситуации // Следственная ситуация. – М., 1985. – С.70.
74. Винокуров С.И. Криминалистическая характеристика преступлений и ее роль в построении методики расследования конкретного вида преступлений // Методика расследования преступлений (общие положения). – М., 1976. – С. 101.
75. Герасимов И.Ф. Вопросы развития и совершенствования методики расследования отдельных видов преступлений // Вопросы методики расследования преступлений. – Свердловск, 1976. – Вып. 50. – С.13-15.
76. Колесниченко А.Н. Криминалистическая характеристика преступлений. Глава II / Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений. Под ред В.К. Лисиченко. – К., 1988. – С.30.
77. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред В.К. Лисиченко. – К., 1988. – 427с.
78. Хлюпин Н.И. Понятие и основные элементы криминалистической характеристики преступлений в методике расследования // Вопросы повышения эффективности правосудия по уголовным делам. – Калининград, 1981. – Вып. 9. – С. 80.
79. Гончаренко В.И., Кушнир Г.А., Подпалый В.Л. Понятие криминалистической характеристики преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. Вып.33. – Киев, 1986. – С. 5-14.
80. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории – к практике. – М.: Юрид.лит., 1988. – 304с.
81. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т.3. Криминалистические средства, приемы и рекомендации. М.: Академия МВД СССР, 1979. – 326с.
82. Криминалистика: Учебник/ Отв. ред. Н.П. Яблоков. – М.: Юристъ, 2001. – 718с.
83. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1992. – 431с.
84. Див.: Методика расследования преступлений (общие положения). – М., 1976. – 234с.
85. Образцов В.А. О методологических основах разработки методики раскрытия преступлений // Актуальные направления развития криминалистической методики и тактики расследования. – М., 1978. – С. 10-18.
86. Селиванов Н.А. Комментарий к статье Белкина, Быховского, Дулова // Соц. законность. – 1987. – № 9. С. – 56-60.
87. Николайчик Н.И. О соотношении понятий “криминалистическая характеристика преступлений”и “предмет доказывания”. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – С. 81-85.
88. Каневский Л.Л. К вопросу о криминалистической характеристике преступления, криминальных и следственных ситуациях и их значение в раскрытии и расследовании преступлений // Следственная ситуация. – М., 1985. – С.62-66.
89. Хмыров А.А. Криминалистическая характеристика преступления и предмет доказывания. В сб.: Криминалистическая характеристика преступлений. – М., 1984. – 53-57.
90. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. Учебное пособие / Под ред. Н.И. Порубова. – Минск: Выш. шк., 1997. – 344с.
91. Шиканов В.И. О