Мезіна Лілія Васілівна. Механізм формування економічної стійкості розвитку морських торгових портів

brief description

Мезіна Лілія Васілівна. Механізм формування економічної стійкості розвитку морських торгових портів : Дис... канд. наук: 08.07.04 2007

Мезіна Л.В. Механізм формування економічної стійкості розвитку морських торгових портів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.04 економіка транспорту і зв'язку. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2006
Дисертація присвячена розробці теоретичних підходів і вибору науково-методичної бази підвищення ефективності стійкого розвитку і функціонування морських торгових портів в умовах міжнародної інтеграції морського транспортного ринку. Досягнення поставленої мети супроводжується рішенням складного комплексу наукових і практичних завдань. Уточнено нові тенденцій функціонування світового фрахтового ринку. Виявлено особливості і проведено класифікацію чинників розвитку національної морської транспортної системи під впливом глобальних процесів. Проаналізовано проблеми стійкого функціонування МТП України.
Проведено систематизацію загальних принципів управління економічної стійкості МТП. Обґрунтовано вибір критеріїв управління параметрами економічної стійкості МТП. Проведено поетапне дослідження проблем і принципів формування механізму ефективного функціонування МТП за етапами життєвого циклу. Запропоновано організаційно-економічний механізм конкурентного позиціювання торгових портів в інтегрованих транспортних сполученнях. Розроблено методи ухвалення раціональних рішень в системі стійкого розвитку. Обґрунтовано найважливіші напрями функціональної діяльності МТП в глобальному морському ринку транспортних послуг.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється у визначені закономірності стійкого розвитку торгових портів з урахуванням процесів інтеграції і вперше запропоновані підходи до управління основними параметрами конкурентноздатності, що впливає на підвищення економічної стійкості потенціалу українських портів у регіональному секторі стивідорного ринку.
Автором дисертації уточнено ряд наукових положень, що націлені на оптимізацію результатів і ефективність перспективного розвитку. Серед них:
1. В дисертації встановлено нові тенденції структуризації глобального морського ринку, урахування яких дозволяє оптимізувати параметри розвитку національних морських торгових портів.
2. Виявлено особливості розвитку локальних транспортних систем, що полягають у посиленні інтеграції і взаємодії, що визначає задачі підвищення техніко-економічного рівня морських портів України відповідно до вимог міжнародних транспортних коридорів.
3. У процесі аналізу проблем стійкого функціонування МТП установлено, що перспективні параметри портового потенціалу повинні формуватися не тільки внаслідок національних економічних задач, але й під впливом конкуруючих альтернативних напрямків обробки вантажів.
4. Автором в роботі при систематизації принципів управління економічної стійкості морських торгових портів обґрунтовано напрямки пропускної здатності з урахуванням спеціалізації.
5. Розширено коло критеріїв управління параметрами економічної стійкості МТП, що враховують життєвий цикл проекту і задачі розподілу ефекту синергії.
6. Уточнено проблеми і принципи формування механізму функціональної стійкості, що дозволяє оптимізувати інвестиційні потоки в системі підвищення конкурентноздатності.
7. В дисертаційній роботі вперше обґрунтованио організаційний механізм конкурентного позиціювання портів в інтегрованих транспортних сполученнях, що дозволяє оптимізувати, як поточні витрати, так і рівень використання потенціалу.
8. Вперше в системі методів прийняття раціональних рішень уведені показники, що забезпечують досягнення достатньої економічної стійкості з урахуванням базових параметрів та приступності інвестиційного забезпечення.
9. Автором вперше обґрунтовано напрямки оптимізації функціональної діяльності морських торгових портів з урахуванням системи зовнішніх обмежень, у результаті чого, гарантується збереження стійкості системи за окремими етапами життєвого циклу.