Михальчик Сергій Олександрович. Стратегічне планування в реалізації інновацій на підприємстві

brief description

Михальчик Сергій Олександрович. Стратегічне планування в реалізації інновацій на підприємстві: дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Хмельницький національний ун-т. - Хмельницький, 2005

Михальчик С.О. Стратегічне планування в реалізації інновацій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація і управління підприємствами. Хмельницький національний університет, Хмельницький, 2005.
Дисертацію присвячено вдосконаленню теоретико-методичних підходів до стратегічного планування інноваційної діяльності. В роботі досліджені існуючі теоретичні підходи до розгляду понять стратегічне планування”, інноваційна політика підприємства”, інноваційний потенціал підприємства”, запропоновані власні їх тлумачення з погляду завдань стратегічного планування розвитку підприємства.
Досліджено інноваційну активність промислових підприємств. На основі розробленої методики оцінки інноваційного потенціалу підприємства показано взаємозв’язок між ним та інноваційною стратегією підприємства.
Для удосконалення стратегічного планування інноваційної діяльності застосовано принципи і методологію збалансованої системи показників, на основі чого розроблено методичні рекомендації щодо формування інноваційної політики підприємств, створення міжфункціональних стратегічних груп, системи інформаційного забезпечення контролю за реалізацією інновацій.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо розробки теоретико-методологічних і практичних рекомендацій з удосконалення процесів стратегічного планування інноваційної діяльності промислового підприємства, що дало змогу обґрунтувати такі висновки:
1. На основі дослідження економічної сутності інноваційних процесів у дисертації набув подальшого розвитку понятійний апарат системи управління інноваційною діяльністю, зокрема, такі його елементи як інноваційна політика підприємства” та інноваційний потенціал підприємства”, які уточнені та доповнені з огляду на завдання, що вирішуються у процесі стратегічного планування розвитку підприємства. Інноваційна політика підприємства розглядається в дисертації як форма стратегічного управління, що визначає цілі і умови здійснення інноваційної діяльності, спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності даного підприємства і оптимальне використання його виробничого потенціалу. Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, маркетингової, виробничої та економічної діяльності у процесі планування та реалізації нововведень. Інноваційний потенціал показує міру налаштованості підприємства на нововведення, ступінь сприйнятливості його до змін, міру розуміння персоналом підприємства необхідності інноваційного пошуку і готовності до його систематичного проведення. У дисертації розроблена детальна класифікація елементів інноваційного потенціалу підприємства.
2. У результаті узагальнення наукових концепцій і теоретичних основ управління інноваційними процесами у дисертації набула подальшого розвитку концепція маркетингового підходу до стратегічного планування інноваційної діяльності підприємства, яка конкретизована з врахуванням його інноваційного потенціалу та інноваційної стратегії, що дає змогу, вслід за вибором інноваційної стратегії обґрунтувати напрямки маркетингової стратегії конкретного промислового підприємства на конкретному товарному ринку.
3. Узагальнення існуючих підходів до класифікації інновацій дало можливість алгоритмізувати процес попередньої оцінки комерційної привабливості інноваційної ідеї з погляду ринкових перспектив, стратегічних цілей і внутрішніх технологічних можливостей підприємства, який може бути покладений в основу прийняття рішень щодо вибору ним типу інноваційної стратегії.
4. Вивчення і аналіз теоретико-методичних напрацювань і практичних рекомендацій у сфері управління інноваційними процесами показали їх деяку фрагментарність, відокремленість процесів планування інновацій від їх реалізації, формування стратегічних планів з пріоритетністю досягнення фінансових показників, що концентрує увагу менеджерів у сфері планування інновацій здебільшого на обґрунтуванні можливості реалізації інноваційних проектів, від яких можна отримати значну віддачу. Це звужує спектр інноваційного пошуку, спрямовуючи його у напрямку техніко-технологічних інновацій. Водночас труднощі із залученням капіталу для фінансування масштабного інноваційного проекту, а також відсутність ефективних методів управління його реалізацією зменшує очікувану віддачу від інноваційної діяльності, що спричиняє втрату інтересу до неї, як до способу покращання фінансових результатів діяльності.
5. Дослідження інноваційної діяльності вітчизняних підприємств показали, що навіть ті підприємства, інноваційна активність яких вища, не можуть значно покращити свої фінансові результати через відсутність цілеспрямованого пошуку використання усіх можливостей, закладених в існуючій технології, зовнішньому оточенні, вигідному розташуванні, кваліфікації персоналу тощо. Це вимагає розроблення концептуальних засад та методології такого пошуку, яка лежить у площині стратегічного планування інноваційної діяльності і передбачає формування інноваційної стратегії, адекватної можливостям підприємства і умовам його господарювання, а також створення ефективної системи управління реалізацією інновацій.
6. Обгрунтовано, що першочергові зусилля вищого менеджменту щодо вдосконалення системи стратегічного планування інноваційної діяльності мають знаходитись у сфері формування інноваційної політики. Вона має бути адекватною обраній загальнокорпоративній стратегії, опиратися на існуючий інноваційний потенціал і створювати належні умови для плідної інноваційної діяльності у контексті обраної стратегії. У роботі обгрунтовано класифікацію типів інноваційної політики і показаний їх зв’язок із базовою стратегією.
7. З метою вдосконалення управління інноваційною діяльністю на підприємстві вперше розроблено методичні рекомендації щодо адаптації збалансованої системи показників (ВSC) як інструменту стратегічного управління до завдань стратегічного планування інноваційної діяльності та реалізації інновацій. Вони включають:
методичні рекомендації щодо формування інноваційної політики промислового підприємства, які передбачають формулювання ключових завдань інноваційної політики відповідно до базової стратегії підприємства і конкретизацію завдань його функціональних служб в межах інноваційної політики різних типів на основі взаємозв’язку цілі-показники-критерії досягнення”.
використання маркетингового методичного інструментарію для виокремлення найважливіших функціональних характеристик нових продуктів з метою визначення пріоритетів у формуванні інноваційної стратегії виробничого підприємства;
методичні рекомендації щодо структурно-організаційного вирішення завдань стратегічного планування інноваційної діяльності на основі міжфункціональної взаємодії (створення міжфункціональної стратегічної групи);
модель інформаційного забезпечення контролю за реалізацією інновацій на основі формування збалансованої системи показників і алгоритму випереджаючого” коригування реалізації інноваційного проекту протягом його життєвого циклу.