Михалюк Алла Михайлівна. Формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва

brief description

Михалюк Алла Михайлівна. Формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва.- Дисертація канд. пед. наук: 13.00.02, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 252с.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

МИХАЛЮК АЛЛА МИХАЙЛІВНА

УДК 378.016:78 (043.3)

ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА

13.00.02 – теорія та методика музичного навчання

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
Завадська Тетяна Миколаївна
кандидат педагогічних наук,
професор кафедри фортепіанного виконавства
і художньої культури Інституту мистецтв
НПУ імені М.П. Драгоманова

Київ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….……..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА
1.1. Науковий аналіз поняття “виконавська культура”………………………….11
1.2. Зміст і структура виконавської культури майбутнього вчителя музики….28
1.3. Українське фортепіанне мистецтво як культурно-історичне явище……...46
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1………………………………………………………69
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ І ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ НА ЗАСАДАХ УКРАЇНСЬКОГО ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА
2.1. Інтерпретаційно-виконавські засади української фортепіанної школи…...71
2.2. Особливості українського фортепіанного мистецтва як засобу формування виконавської культури майбутніх учителів музики……………………….. 89
2.3. Педагогічні умови ефективного формування виконавської культури студентів у процесі вивчення фортепіанних творів українських композиторів…………………………………………………………………105
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2……………………………………………………..115
РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ
ВИКОНАВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИКИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОГО ФОРТЕПІАННОГО МИСТЕЦТВА
3.1. Діагностування наявного рівня сформованості виконавської культури студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів………….118
3.2. Методика формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва…………………………148
3.3. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи…………………178
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3……………………………………………………. 191
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.……………………………………………………… 194
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………199
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………………………….234

ВСТУП

Інтеграція української спільноти до світового соціокультурного простору зумовила необхідність модернізації національної системи вищої освіти. Нова гуманістична освітня парадигма передбачає створення умов для повноцінної самореалізації студентів у майбутній професійній діяльності, розкриття їх творчого потенціалу, збереження та розвитку національної ідентичності особистості. Важливість означених цілей підтверджується пакетом таких сучасних директивних освітніх документів, як “Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття)”, “Національна доктрина розвитку освіти в ХХІ столітті” та Закон України “Про вищу освіту”.
У світлі вищезазначеного фахова підготовка студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів повинна бути спрямована не лише на професійне, а й на особистісне зростання майбутнього вчителя музики. Висловлені позиції екстраполюються на процес музично-інструментальної підготовки, результатом удосконалення якого повинен стати високий рівень сформованості виконавської культури майбутніх учителів музики.
У теоретико-методологічних дослідженнях вчених різних галузей знань феномен культури отримав широкоаспектне висвітлення, зокрема, в працях філософів підкреслюється роль національного чинника у формуванні культури особистості (В. Андрущенко, Л. Губерський, І. Зязюн, В. Іванов, В. Козловський та інші). Значний внесок у вивчення проблеми розвитку культури внутрішнього світу особистості та психологічних механізмів його регуляції зробили Л. Виготський, О. Леонтьєв, В. Медушевський, Є. Назайкінський, С. Рубінштейн, Б. Теплов та інші. У педагогічному ракурсі поняття “культура” характеризує рівень освіченості, вихованості людей, а також рівень оволодіння якоюсь галуззю знань або діяльністю (Е. Абдуллін, І. Зязюн, О. Щолокова та інші).
У контексті фахової підготовки майбутніх учителів музики широкого розгляду набули питання розвитку духовної культури (О. Горожанкіна, О. Олексюк, В. Подрєзов), музично-естетичної культури (Н. Гузій, І. Барвінок, М. Нечепоренко, Л. Побережна), музично-педагогічної культури (М. Букач, С. Дєніжна, В. Мішедченко, О. Рудницька) студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів.
У площині виконавської підготовки майбутніх педагогів-музикантів було глибоко досліджено ряд питань, дотичних до проблеми формування виконавської культури майбутніх учителів музики, зокрема, – формування виконавських умінь педагогів-музикантів (І. Гринчук, К. Крицький, Є. Куришев, В. Муцмахер), їх музично-виконавського мислення (О. Бурська, Н. Мозгальова), виконавської майстерності студентів (М. Давидов, І. Мостова, Г. Саїк, В. Федоришин), професійно-ціннісних орієнтацій (В. Волкова, О. Плохотнюк, Н. Свещинська), індивідуального стилю виконавської діяльності майбутніх фахівців (Є. Йоркіна, К. Сергєєва).
Вагомий внесок у вивчення проблеми формування виконавської культури майбутніх учителів музики належить таким вітчизняним педагогам-науковцям, як О. Андрейко, Л. Гусейнова, Н. Згурська, а також зарубіжним Л. Арчажниковій, В. Борисевичу, Н. Нургаяновій, В. Орловій, У Ліньсян. Однак формування даного феномену на підґрунті українського фортепіанного мистецтва ще не отримало належного висвітлення.
Вивченню українського фортепіанного мистецтва присвячено роботи мистецтвознавців В. Бєлікової, О. Верещагіної, Ж. Дедусенко, Н. Зимогляд, Н. Кашкадамової, Л. Кияновської, Л. Корній, Ю. Ольховського, Н. Ревенко, В. Шульгіної, а також педагогів-піаністів – Н. Гуральник, Т. Завадської, З. Йовенко, О. Ребрової. Дані дослідники наголошували, що українське фортепіанне мистецтво у єдності складових – композиторської творчості, виконавської діяльності, освітньої практики винятковим чином впливає на особистість майбутнього вчителя музики на ментально-генетичному рівні.
Актуальність розробки означеної проблеми підсилюється низкою існуючих суперечностей, а саме:
- між зростаючими вимогами до забезпечення культурологічного спрямування виконавської підготовки майбутніх учителів музики та недостатнім рівнем сформованості їх виконавської культури;
- між потужним навчально-виховним потенціалом українського фортепіанного мистецтва та недостатнім його використанням у процесі формування виконавської культури майбутніх учителів музики.
Актуальність порушеної проблеми, необхідність подолання виявлених суперечностей та недостатність методичного обґрунтування шляхів формування виконавської культури студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів у процесі опанування українським фортепіанним мистецтвом зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри теорії та методики музичної освіти, хорового співу і диригування Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова і складає частину комплексного дослідження з теми “Вдосконалення фахової та методичної підготовки вчителя музики до практичної професійної діяльності” (протокол № 4 від 22 грудня 2010 року).
Тему дисертаційного дослідження затверджено рішенням Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 23 грудня 2010 року) та узгоджено на засіданні бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 2 від 22 лютого 2011 року).
Мета дослідження: розробити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови та методику формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва.
Об’єкт дослідження: процес фахової підготовки майбутніх учителів музики у вищих педагогічних навчальних закладах.
Предмет дослідження: педагогічні умови та методика формування виконавської культури майбутніх педагогів-музикантів засобами українського фортепіанного мистецтва.
Відповідно до мети дослідження були поставлені такі завдання:
1) проаналізувати стан досліджуваної проблеми в науковій та методичній літературі;
2) уточнити зміст і структуру виконавської культури майбутнього вчителя музики;
3) розкрити особливості українського фортепіанного мистецтва як культурно-освітнього явища та обґрунтувати його позитивний вплив на формування виконавської культури майбутніх педагогів-музикантів;
4) визначити педагогічні умови ефективного формування виконавської культури майбутніх учителів музики на засадах українського фортепіанного мистецтва;
5) визначити критерії, показники та встановити рівні сформованості виконавської культури в майбутніх учителів музики;
6) розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити поетапну методику формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять: філософські положення про мистецтво як форму суспільної свідомості та його значення у вихованні людини; концепція відродження національної культури та освіти; гуманістична концепція особистісно зорієнтованого підходу до навчання і виховання; сучасні ідеї щодо психологічних закономірностей культурного розвитку особистості та значення національного мистецтва у формуванні її духовних якостей; наукові праці з естетики та мистецтвознавства (Б. Асаф’єв, М. Бахтін, Г. Гільбурд, Є. Гуренко, Н. Корихалова); фундаментальні праці з методики навчання гри на фортепіано (О. Алексєєв, Л. Баренбойм, Г. Нейгауз, Ю. Некрасов, Г. Ципін, О. Щапов); сучасні дослідження щодо теоретико-методологічних засад мистецької освіти та формування педагога-музиканта ХХІ століття (Н. Гуральник, А. Козир, Л. Масол, О. Олексюк, Г. Падалка, О.Ростовський); дидактичні моделі формування виконавської культури вчителя музики (О. Андрейко, Л. Арчажникова, Л. Гусейнова, Н. Згурська, В. Орлова).
Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань були використані загальнонаукові методи дослідження:
- теоретичні – аналіз філософської, психолого-педагогічної та мистецтвознавчої літератури з досліджуваної проблеми, її систематизація та узагальнення, класифікація отриманих теоретичних та експериментальних даних, їх зіставлення, інтерпретація, конкретизація, порівняння – для формування основних положень досліджуваної проблеми;
- емпіричні – цілеспрямоване педагогічне спостереження, анкетування, індивідуальні та групові бесіди, тестування, педагогічний експеримент для встановлення рівнів сформованості виконавської культури майбутніх учителів музики та розробки методики формування досліджуваної якості у студентів;
- статистичні – аналіз та математична обробка отриманих експериментальних даних, що відображена в табличних формах та рисунках, для фіксації результатів вимірювань та перевірки ефективності розробленої експериментальної методики.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:
- вперше визначено педагогічні умови та розроблено методику формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва; визначено критерії та показники сформованості означеної якості;
- уточнено зміст поняття “виконавська культура майбутнього вчителя музики”;
- конкретизовано структуру виконавської культури майбутнього педагога-музиканта;
- доведено культурно-освітню значущість українського фортепіанного мистецтва та його позитивний вплив на процес формування виконавської культури студентів вищих музично-педагогічних навчальних закладів;
- подальшого розвитку набуло теоретико-методичне забезпечення культуровідповідності фортепіанного навчання студентів та його опори на національно-культурні традиції.
Практичне значення дослідження полягає в ефективності апробації запропонованих педагогічних умов та розробленої поетапної методики формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва; у впровадженні в навчально-виховний процес вищих музично-педагогічних закладів освіти спецкурсу “Культурно-освітні засади українського фортепіанного мистецтва”. Матеріали дисертаційного дослідження можуть слугувати підставою для оновлення та коректування змісту таких навчальних дисциплін, як “Основний музичний інструмент (фортепіано)”, “Методика навчання гри на фортепіано”, “Історія української музики”, а також використовуватись у процесі написання навчально-методичних посібників, методичних рекомендацій з питань фахової підготовки майбутніх учителів музики.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні результати науково-дослідної роботи впроваджено у навчально-виховний процес Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (довідка № 07-10/556 від 18.03.2014), Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (довідка № 450 від 07.03.2014), Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (довідка № 04 від 04.04.2014), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 263 від 26.03.2014). Дослідженням було охоплено 249 студентів ІІ-V курсів, а також 16 викладачів профільних кафедр вищих музично-педагогічних навчальних закладів.
Результати дослідження доповідалися автором на міжнародних науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні аспекти культурного діалогу : Росія – Україна” (м. Краснодар, 2012 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Гуманістичні орієнтири мистецької освіти” (м. Київ, 2013 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний потенціал професійної підготовки майбутніх фахівців мистецької освіти” (м. Бердянськ, 2013 р.), а також на всеукраїнській науково-практичній конференції “Методологічні та методичні засади мистецької освіти” (м. Ніжин, 2013 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли відображення в 10 одноосібних публікаціях автора, з них 6 – у провідних фахових виданнях України, 2 – у міжнародних виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (всього 193 найменувань, з них 5 – іноземними мовами). Загальний обсяг дисертації складає 252 сторінки, з них 193 сторінки основного тексту. Робота містить 19 таблиць, 3 рисунки, що разом із додатками становить 41 сторінку.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації викладено результати теоретичного узагальнення та практичного вирішення проблеми формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва, що знайшло відображення в обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці педагогічних умов та методики формування означеної якості у студентів вищих музично-педагогічних закладів освіти. Результати експериментального дослідження засвідчили вирішення поставлених завдань і дали підстави зробити такі висновки.
1. На основі аналізу наукових та методичних джерел з питань розвитку культури особистості (В. Андрущенко, Л. Губерський, І. Зязюн), музично-естетичної культури (Н. Гузій, Л. Побережна), музично-педагогічної культури (С. Дєніжна, В. Мішедченко, О. Рудницька), доведено актуальність проблеми формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва та виявлено недостатність розроблення теоретико-методичних шляхів і способів забезпечення процесу формування означеної якості у студентів вищих закладів освіти. Практика сучасної вищої освіти потребує створення необхідних умов для забезпечення культурологічного спрямування виконавської підготовки майбутніх учителів музики, а також для поглибленого пізнання навчально-виховного потенціалу українського фортепіанного мистецтва.
2. Виконавську культуру майбутнього вчителя музики визначено як інтегровану професійно-особистісну властивість, яка характеризує високий рівень оволодіння мистецькими знаннями, музично-виконавськими вміннями, педагогічними компетенціями, що виражається в здатності до художньо обґрунтованої та педагогічно доцільної інтерпретації змісту музичного твору та забезпечує в умовах виконавсько-педагогічної діяльності особистісне професійно-творче зростання. У дисертації визначено структуру виконавської культури майбутнього вчителя музики, до складу якої входять мотиваційно-потребовий, когнітивно-інформаційний, операційно-технологічний та творчо-діяльнісний компоненти. Формування виконавської культури майбутніх учителів музики здійснюється в межах інструментальної підготовки у вищих музично-педагогічних закладах освіти та виражається у процесі інтерпретаторської діяльності студентів.
3. У дисертації з’ясовано, що українське фортепіанне мистецтво як складова духовної культури є різновидом музичного та специфічною формою інструментального мистецтва, є культурно-історичним явищем, яке ґрунтується на досягненнях і взаємовпливах виконавської, педагогічної та творчої діяльності. Доведено, що даний феномен є унікальним і специфічним засобом формування у майбутніх педагогів-піаністів виконавської культури, оскільки він винятковим чином впливає на особистість майбутнього вчителя музики на ментально-генетичному рівні. Організація виконавської діяльності студентів вищих музично-педагогічних закладів освіти на матеріалі вітчизняної композиторської творчості полегшує розкриття й осмислення авторського задуму фортепіанних творів. Урахування інтерпретаційно-виконавських засад української фортепіанної школи в процесі виконавської діяльності майбутніх учителів музики сприяє віднайденню ними доцільних і точних виконавських орієнтирів щодо створення виразної інтерпретації вітчизняних фортепіанних творів. Впровадження в процесі виконавської діяльності майбутніх учителів музики принципів фортепіанного навчання на засадах української музично-освітньої практики вітчизняних піаністів-педагогів зумовлює передачу емоційно-образного змісту фортепіанних творів у найбільш доступній і довершеній формі слухачам-учням у школі.
4. В дослідженні визначено педагогічні умови формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва, що сприяють підвищенню ефективності цього процесу: активізація національної самосвідомості студентів у процесі пізнання й виконання українських фортепіанних творів; забезпечення діалогових засад взаємодії викладача і студента в процесі опанування вітчизняною фортепіанною спадщиною; розвиток творчої самостійності в опрацюванні українських фортепіанних творів як ознаки готовності майбутніх учителів музики до професійно зорієнтованої виконавської діяльності.
5. У рамках дисертаційного дослідження визначено критерії та показники сформованості виконавської культури майбутніх учителів музики, а саме: міра зацікавленості виконавською діяльністю (ступінь інтересу до виконавської діяльності, потреба у самовираженні в процесі виконавської діяльності, характер ставлення до майбутньої професії), ступінь опанування мистецькими знаннями й педагогічними компетенціями (обсяг музично-історичних та музично-теоретичних знань, міра поінформованості щодо музично-виконавського репертуару, глибина знань вікових особливостей музичного сприймання), якість виконавського висловлювання (рівень розвитку музично-виконавських вмінь, ступінь володіння інтерпретаційно-аналітичними вміннями, міра здатності до художньо-педагогічної комунікації), здатність до художньо-творчої виконавської діяльності (наявність досвіду самостійної музично-пошукової діяльності, сформованість ціннісних орієнтацій у сфері музики, рівень розвитку творчих здібностей). У перебігу констатувального експерименту було встановлено чотири рівні сформованості означеної якості: високий (креативний), достатній (компетентний), задовільний (нормативний) та низький (адаптивний). За результатами діагностувального дослідження було виявлено, що в більшості респондентів сформованість виконавської культури знаходиться на низькому та задовільному рівнях – відповідно 40 % та 34 % досліджуваних, лише достатній рівень був зафіксований у 20 %, а високий – у 6 % студентів, що зумовило необхідність розробки та впровадження поетапної методики формування досліджуваної якості в майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва.
6. У дисертаційному дослідженні розроблена, теоретично обґрунтована та експериментально перевірена поетапна методика формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами українського фортепіанного мистецтва. Метою орієнтувально-спонукального етапу було забезпечення усвідомленої зацікавленості виконавською діяльністю майбутніх учителів музики на засадах українського фортепіанного мистецтва, що здійснювалось завдяки застосуванню наочних та опорно-ілюстративних методів, пізнавально-інформаційного – розширення та поглиблення мистецьких знань та професійно-педагогічних компетенцій майбутніх педагогів-музикантів, що реалізовувалось за допомогою використання аналітично-пошукових методів, перетворювально-технологічного – удосконалення якості виконавського висловлювання майбутніх фахівців у процесі виконання фортепіанних творів українських композиторів, що здійснювалось в рамках застосовування методів моделювання педагогічних ситуацій, самостійно-творчого – розвиток у студентів здатності до художньо-творчої виконавської діяльності на засадах українського фортепіанного мистецтва, що відбувався завдяки використанню евристичних методів.
Результативність запропонованої методики знайшла своє підтвердження у позитивній динаміці змін у рівнях сформованості виконавської культури майбутніх учителів музики експериментальної групи порівняно із студентами контрольної групи, що виявилось у підвищенні інтересу до виконавської діяльності, активізації концертно-виконавської діяльності, розширенні поінформованості у фортепіанному репертуарі вітчизняних композиторів, підвищенні рівня виконавської майстерності, розвиткові комунікативних здатностей, у скерованості студентів на самостійні пошуки інтерпретаційної концепції музичних творів. Результати статистичних підрахунків дисертаційного дослідження підтвердили, що застосування запропонованої методики та реалізація у ній визначених педагогічних умов сприяють формуванню виконавської культури майбутніх учителів музики на засадах українського фортепіанного мистецтва.
Здійснений контрольний зріз дозволив виявити, що в учасників контрольних груп значних позитивних змін у рівневій характеристиці сформованості виконавської культури не виявлено, а в експериментальних групах кількість студентів, що належить до креативного рівня сформованості означеної якості збільшилась на 21,9 %, до компетентного – збільшилась на 19,5 %, до нормативного – зменшилась нам 17 %, до адаптивного – зменшилась на 24,4 %, що є беззаперечним свідченням ефективності розробленої експериментальної методики.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної проблеми. Подальшого наукового пошуку потребують такі питання: формування виконавської культури майбутніх учителів музики засобами інших видів українського мистецтва, а також формування виконавської культури студентів магістратури у зв’язку з особливостями їх кваліфікаційних характеристик.