Милик Оксана Василівна Лінгвальні засоби репре­зентації концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові

brief description

Милик Оксана Василівна, викладач кафедри латинської та іноземних мов Львівського національного медичного універ­ситету імені Данила Галицького: «Лінгвальні засоби репре­зентації концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
МИЛИК ОКСАНА ВАСИЛІВНА
УДК 811.124’373.46:61]-13
ЛІНГВАЛЬНІ ЗАСОБИ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ КОНЦЕПТУ
ЗДОРОВ’Я В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
ЧЕРНЮХ БОГДАН ВАСИЛЬОВИЧ,
кандидат філологічних наук, доцент
Львів – 2016
2
ЗМІСТ
Список авторів та їхніх творів, які використані в дисертації................................. 4
Список умовних скорочень…………………………………………………………8
ВСТУП ........................................................................................................................ 9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ В
СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ ПАРАДИГМІ ................................................. 17
1.1. Мова й культура та їх взаємодія ...................................................................... 17
1.2. Концепт як ключове поняття лінгвокультурології та лінгвокогнітології.... 25
1.3. Концепт ЗДОРОВ’Я в класифікаційній матриці концептів .......................... 34
1.4. Концептуальний аналіз як основний метод дослідження концепту
ЗДОРОВ’Я в латинській мові .................................................................................. 40
Висновки до розділу 1 .............................................................................................. 46
РОЗДІЛ 2. НОМІНАТИВНЕ ТА СЕМАНТИЧНЕ ПОЛЕ КОНЦЕПТУ
ЗДОРОВ’Я В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ.................................................................... 48
2.1. Концепція ЗДОРОВ’Я в античному світі ........................................................ 48
2.2. Номінативне поле концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові .......................... 59
2.2.1. Номінативне поле субконцепту SALUS …………...………..…………61
2.2.2. Номінативне поле субконцепту SANITAS ..……………………..…….64
2.2.3. Номінативне поле субконцепту VALETUDO ……………………..…..68
2.3. Етимологія та дериваційне поле концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові .. 72
2.3.1. Словотвірне гніздо з eтимологічною основою *salu-/salv- …………..74
2.3.2. Словотвірне гніздо з eтимологічною основою *san- ……………….83
2.3.3. Словотвірне гніздо з eтимологічною основою *val-…………………..89
2.4. Синтагматичні зв’язки лексем-вербалізаторів концепту ЗДОРОВ’Я………93
2.4.1. Синтагматичні зв’язки вербалізаторів субконцепту SALUS ……..….93
2.4.2. Синтагматичні зв’язки вербалізаторів субконцепту SANITAS …….100
2.4.3. Синтагматичні зв’язки вербалізаторів субконцепту VALETUDO ..104
3
2.5. Парадигматичні зв’язки імені концепту ЗДОРОВ’Я…………………..….111
2.5.1. Парадигматичні зв’язки імен субконцепту SALUS……………….....116
2.5.2. Парадигматичні зв’язки імен субконцепту SANITAS ……………....120
2.5.3. Парадигматичні зв’язки імен субконцепту VALETUDO ……..…….126
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 129
РОЗДІЛ 3. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУ ЗДОРОВ’Я В РІЗНИХ ТИПАХ
ДИСКУРСУ ............................................................................................................ 133
3.1. Репрезентація концепту ЗДОРОВ’Я в медичному дискурсі ...................... 133
3.2. Репрезентація концепту ЗДОРОВ’Я в прозовому історичному дискурсі.. 144
3.3. Репрезентація концепту ЗДОРОВ’Я в поетичному дискурсі ...................... 155
3.4. Репрезентація концепту ЗДОРОВ’Я в пареміях ........................................... 170
Висновки до розділу 3 ............................................................................................ 178
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................... 181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. ……187
4
Список авторів та їхніх творів, які використані в дисертації1
Apul. Apol.
Apul. Fl.
Apul. Met.
Apuleius «Apologia»
Apuleius «Florida»
Apuleius «Metamorphoses»
Caes. Civ. C. Iulius Caesar «Commentarii de bello civili»
Caes. Gal. C. Iulius Caesar «Commentarii de bello Gallico»
Cato Agr. M. Portius Cato «De agricultura»
Catul. C. Valerius Catullus «Carmina»
Cels. A. Cornelius Celsus «De medicina»
Cic. Att. M. Tullius Cicero «Epistulae ad Atticum»
Cic. Brut.
Cic. Caec.
Cic. Cael.
M. Tullius Cicero «Brutus»
M. Tullius Cicero «Pro Caecina»
M. Tullius Cicero «Pro Caelio»
Cic. Catil.
Cic. Cato
Cic. Clu.
Cic. De or.
Cic. Dom.
Cic. Fam.
Cic. Fat.
M. Tullius Cicero «In Catilinam»
M. Tullius Cicero «Cato»
M. Tullius Cicero «Pro Cluentio»
M. Tullius Cicero «De oratore»
M. Tullius Cicero «De domo sua»
M. Tullius Cicero «Epistulae ad familiares»
M. Tullius Cicero «De fato»
Cic. Fin.
Cic. Leg.
Cic. Lig.
Cic. Man.
M. Tullius Cicero «De finibus bonorum et malorum»
M. Tullius Cicero «De legibus»
M. Tullius Cicero «Pro Ligario»
M. Tullius Cicero «De lege Manilia»
Cic. Mil. M. Tullius Cicero «Pro Milone»

1 Твори латинських авторів цитовано за електронною базою даних Library of Latin Texts – Series A
[246]. Скорочення імен авторів та назв творів подано згідно із прийнятими у Oxford Latin Dictionary
[241, c. IX–XXI]
5
Cic. Mur. M. Tullius Cicero «Pro Murena»
Cic. Off.
Cic. Phil.
Cic. Pis.
M. Tullius Cicero «De оfficiis»
M. Tullius Cicero «Philippicae»
M. Tullius Cicero «In Pisonem»
Cic. Q. fr. M. Tullius Cicero «Epistulae ad Quintum fratrem»
Cic. Red. Pop. M. Tullius Cicero «Post reditum ad populum»
Cic. S. Rosc.
Cic. Sest.
Cic. Sul.
Cic. Tusc.
Cic. Verr.
M. Tullius Cicero «Pro S. Roscio Amerino»
M. Tullius Cicero «Pro Sestio»
M. Tullius Cicero «Pro Sulla»
M. Tullius Cicero «Tusculanae disputationes»
M. Tullius Cicero «In Verrem»
Claud. Claudius Claudianus
Col. L. Iunius Moderatus Columella «De re rustica»
Curt. Q. Curtius Rufus «Histоriae Alexandri Magni»
Fro. Amic. M. Cornelius Fronto «Epistulae ad amicos»
Gel. A. Gellius «Noctes Atticae»
Hor. Carm. Q. Horatius Flaccus «Carmina»
Hor. Ep. Q. Horatius Flaccus «Epistulae»
Hor. Epod. Q. Horatius Flaccus «Epodi»
Hor. Serm. Q. Horatius Flaccus «Sermones»
Juv. D. Iunius Iuvenalis «Saturae»
Larg. Scribonius Largus «Compositiones»
Leg. XII
Liv.
Lucr.
Leges Duodecim Tabularum
T. Livius «Ab Urbe condita»
T. Lucretius Carus «De rerum natura»
Macr. A. Theodosius Macrobius «Saturnalia»
Mart. M. Valerius Martialis «Epigrammata»
Nep. Att.
Nep. Cim.
Cornelius Nepos «Atticus»
Cornelius Nepos «Cimon»
6
Nep. Phoc. Cornelius Nepos «Phocion»
Ov. Ars
Ov. Ep.
P. Ovidius Naso «Ars amatoria»
P. Ovidius Naso «Epistulae (Heroides)»
Ov. Fast.
Ov. Met.
P. Ovidius Naso «Fasti»
P. Ovidius Naso «Metamorphoses»
Ov. Pont.
Ov. Rem.
P. Ovidius Naso «Epistulae ex Ponto»
P. Ovidius Naso «Remedia amoris»
Ov. Tr. P. Ovidius Naso «Tristia»
Petr. Petronius Arbiter «Satyricon»
Pl. Bacch. T. Maccius Plautus «Bacchides»
Pl. Capt. T. Maccius Plautus «Captivi»
Pl. Mer. T. Maccius Plautus «Mercator»
Pl. Mil. T. Maccius Plautus «Miles gloriosus»
Plin. Ep.
Plin. Nat.
Plin. Pan.
C. Plinius Caecilius Secundus «Epistulae»
C. Plinius Caecilius Secundus «Naturalis historia»
C. Plinius Caecilius Secundus «Panegyricus»
Prop.
Pub. Sent.
[Quint.] Decl. maj.
[Quint.] Decl. min.
Sex. Propertius «Elegiae»
Publius Syrus «Sententiae»
M. Fabius Quintilianus (pseudo) «Declamationes
majores»
M. Fabius Quintilianus (pseudo) «Declamationes
minores»
Quint. Inst. M. Fabius Quintilianus «Institutio oratoria»
Rhet. Her. Rhetorica ad Herennium
Sal. Cat.
Sal. Hist.
Sal. Jug.
C. Sallustius Crispus «Conjuratio Catilinae»
C. Sallustius Crispus «Historiae»
C. Sallustius Crispus «Bellum Jugurthinum»
Sen. Ag.
Sen. Ben.
Sen. Con.
L. Annaeus Seneca «Agamemnon»
L. Annaeus Seneca «De beneficiis»
L. Annaeus Seneca «Controversiae»
7
Sen. Dial. L. Annaeus Seneca «Dialogi»
Sen. Ep. L. Annaeus Seneca «Epistulae morales ad Lucilium»
Sen. Her. F.
Sen. Nat.
L. Annaeus Seneca «Hercules furens»
L. Annaeus Seneca «Quaestiones naturales»
Sen. Oct.
Sen. Phaed.
Sen. Prov.
Sen. Vita
L. Annaeus Seneca «Octavia»
L. Annaeus Seneca «Phaedra»
L. Annaeus Seneca «De providentia»
L. Annaeus Seneca «De vita beata»
Sil. Silius Italicus «Punica»
Suet. Aug.
Suet. Calig.
Suet. Claud.
C. Suetonius Tranquillus «Divus Augustus»
C. Suetonius Tranquillus «Caligula»
C. Suetonius Tranquillus «Divus Claudius»
Suet. Iul.
Tac. Ann.
C. Suetonius Tranquillus «Divus Iulius»
Cornelius Tacitus «Annales»
Tac. Hist. Cornelius Tacitus «Historiae»
Ter. Ad.
Ter. An.
Ter. Eu.
Ter. Hec.
P. Terentius Afer «Adelphi»
P. Terentius Afer «Andria»
P. Terentius Afer «Eunuchus»
P. Terentius Afer «Hecyra»
Tib. Albius Tibullus «Elegiae»
V. Fl. C. Valerius Flaccus «Argonautica»
V. Max.
Var. L.
Var. R.
Valerius Maximus
Marcus Terentius Varro «De lingua Latina»
Marcus Terentius Varro «Res rusticae»
Vell. Velleius Paterculus
Verg. A. P. Vergilius Maro «Aeneis»
Verg. Ecl. P. Vergilius Maro «Eclogae»
Verg. G. P. Vergilius Maro «Georgica»
8
Список умовних скорочень
ав. — авестійське
англ.-сакс. — англосаксонське
вірм. — вірменське
гал. — гальське
гот. — готське
д.-в.-н. — давньоверхньонімецьке
д.-гр. — давньогрецьке
д.-інд. — давньоіндійське
д.-ірл. — давньоірландське
і.-є. — індоєвропейське
ісп. — іспанське
іт. — італійське
катал. — каталанське
лат. — латинське
лит. — литовське
оск. — оскське
пн.-герм. — північногерманське
порт. — португальське
рум. — румунське
фр. — французьке
9
ВСТУП
Серед актуальних проблем сучасного мовознавства особливо варто
відзначити дослідження національної специфіки мовних і мовленнєвих явищ,
що дає можливість проникнути в глибини ментальності, у свідомість, пізнати
особливості мислення носіїв мови. Багато уваги вчені приділяють проблемі
мовної картини світу, яку «розглядають у неперервному зв’язку з
концептуальною картиною світу й позамовною дійсністю» [232, с.1]. Мовна
картина світу – результат безперервної духовної лінгвотворчої діяльності
людини, яка водночас є не лише її творцем, а й центром. У мові, її семантиці та
прагматиці, відображені результати та особливості пізнання людиною як
навколишнього світу, так і самої себе. Людина ж у духовній самосвідомості, як
справедливо зазначає М. П. Одинцова, «центр двох всесвітів – зовнішнього,
фізичного, і внутрішнього, духовного» [151, с.17].
Категорія «здоров’я» як значуща складова частина наївної та наукової
картин світу була предметом дослідження багатьох фундаментальних
дисциплін природничого циклу, а також низки порівняно нових наук
гуманітарного профілю (деонтології, біоетики, біопсихології). Категорія
«здоров’я» характеризується тісним зв’язком із категоріями екзистенціального
порядку (такими, як життя і смерть), що зумовлює зв’язок концепту
ЗДОРОВ’Я не тільки зі сферою власне наукових знань, але і з широким колом
етичних, моральних і світоглядних уявлень, які вирізняються
лінгвокультурологічною специфікою. Тісний зв’язок із категоріями
ментального, світоглядного, аксіологічного порядку дає змогу віднести концепт
ЗДОРОВ’Я до ключових концептів культури, знання яких потребують усі, хто
вивчає мову й культуру.
Концепт ЗДОРОВ’Я маніфестує загальнолюдські цінності і є універсальним.
Здоров’я для людини – первинна цінність, що не може не знайти відображення в
мові. Концепт ЗДОРОВ’Я – одиниця когнітивного рівня мовної особистості,
яка виражається певними лексичними засобами, характеризується
10
національною специфікою й має онтологічні, образні та аксіологічні ознаки, що
зумовлюють багатовимірність і складність його структури [213, с. 5].
Здоров’я – категорія, яка протиставлена хворобі й смерті, основа
благополуччя, умова вступу до шлюбу та продовження роду. Здоров’я людина
зазвичай ставить понад усе [14, с.10].
Теоретичною базою дослідження стали праці провідних науковців, які
присвячені:
- лінгвокультурології, когнітивній лінгвістиці, методиці концептуального
аналізу, семантиці та прагматиці (М. Ф. Алефіренко, Ю. Д. Апресян, І. В. Арнольд,
Н. Д. Арутюнова, С. О. Аскольдов, А. П. Бабушкін, Н. Г. Багдасар’ян,
А. Н. Баранов, М. М. Болдирев, Г. А. Брутян, Л. Ю. Буянова, А. Вежбицька,
Є. М. Верещагін, С. Г. Воркачов, В. В. Воробйов, О. П. Воробйова, Г. В. Гафарова,
І. О. Голубовська, В. З. Дем’янков, В. В. Жайворонок, О. О. Залевська,
В. Л. Іващенко, В. І. Карасик, А. В. Карпенко, Н. К. Кравченко, О. С. Кубрякова,
С. Х. Ляпін, В. А. Маслова, М. Мінський, М. В. Нікітін, С. Є. Нікітіна,
М. В. Піменова, З. Д. Попова, Н. В. Попова, В. І. Постовалова, О. Г. Почепцов,
С. В. Сидорков, Г. Г. Слишкін, Н. В. Слухай, Ю. І. Смирнов, О. М. Смирнова,
Ю. С. Степанов, Й. А. Стернін, В. М. Телія, А. А. Уфімцева, Ч. Філлмор, Ch. Beny,
S. Felix, J. Greenberg, R. Jackendoff, R. Langacker, J. Oakliill, Ph. Peterson, E. Rosh,
C. Strauss, F. Ungerer).
- дослідженню концепту ЗДОРОВ’Я на матеріалі сучасних мов
(Н. Г. Архипова, Є. І. Кириленко, Л. О. Тимошенко, Л. В. Туленінова,
О. М. Усачова, C. Airliihenbuwa, M. MacLaclilan).
- вивченню концептосфери античних греків і римлян (Л. Л. Звонська,
М. Н. Лазарева, А. С. Поліщук, А. Е. Сенцов, М. А. Таривердієва,
В. М. Шовковий).
Попри значні здобутки в дослідженні концептуальної картини світу давніх
римлян, поза увагою залишається значна кількість концептів (зокрема концепт
ЗДОРОВ’Я), які досі не були предметом спеціального всебічного і глибокого
вивчення.
11
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена переходом від
системоцентризму до антропоцентризму в дослідженні класичних мов, що
передбачає особливу увагу до відображених у мові відповідної лінгвокультури
особистісного й соціокультурного аспектів, та посиленням у мовознавстві
інтересу до вивчення мовної картини світу, опису її фрагментів, експлікованих
концептами, що концентрують значний обсяг ментально-когнітивної та
культурологічної інформації, зокрема світоглядно-філософської, аксіологічної,
історичної, міфологічної. Дослідження мовної маніфестації екзистенціальних
феноменів, до яких належить здоров’я, уможливлює розкриття особливостей
етнічної й індивідуальної мовної свідомості, ментального світу представників
певного мовного колективу. Здоров’я належить до глибинних основ системи
цінностей, є найвищою людською аксіологемою, яка визначає фізичне
існування людини та є основою її душевного стану. У культурі Стародавнього
Риму досліджуваний концепт становив одну з найважливіших особистісних та
суспільних цінностей. Саме тому дослідження концепту ЗДОРОВ’Я дає змогу
не лише експлікувати фрейм «здоровий/нездоровий стан людини», а й виявити
уявлення давніх римлян про фізіологію людини, її спосіб здорового життя,
цінність людини в античному світі, ставлення людини до самої себе, ставлення
держави до людини, загалом систему вищих аксіологем людського буття.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми факультету
іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка –
«Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсні парадигми германських,
романських і класичних мов» (державний реєстраційний номер 0111U008010).
Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Львівського
національного університету імені Івана Франка (протокол № 9/2 від 27 лютого
2013 р.).
Метою дисертаційної роботи є дослідження номінативного і
семантичного полів концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові та особливостей
його репрезентації в різних типах дискурсу.
12
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Обґрунтувати теоретичні засади лінгвокогнітивного та
лінгвокультурологічного вивчення концептосфери давніх римлян.
2. Визначити місце концепту ЗДОРОВ’Я у класифікаційній матриці
концептів.
3. Дослідити феномен «здоров’я» в інтерпретації античних мислителів.
4. Проаналізувати етимологію, дериваційне поле концепту ЗДОРОВ’Я,
встановити синтагматичні та парадигматичні зв’язки лексем-вербалізаторів
концепту ЗДОРОВ’Я у латинській мові.
5. Змоделювати номінативне та семантичне поля досліджуваного концепту.
6. Визначити поняттєві, образні та ціннісні характеристики концепту
ЗДОРОВ’Я у латинській мові.
7. Дослідити особливості репрезентації концепту ЗДОРОВ’Я у різних
типах дискурсу: медичному, історичному, художньо-поетичному та в пареміях.
Об’єкт дослідження – концепт ЗДОРОВ’Я в латинській мові.
Предметом дослідження є особливості вербалізації концепту ЗДОРОВ’Я
в латинській мові.
Методологічною базою дослідження є лінгвофілософська концепція про
взаємозв’язок та взаємозалежність мовних і позамовних явищ: мова розуміється
як головний засіб акумуляції, зберігання, трансформації й трансляції знань
людини про навколишній світ, мова інтерпретується як картина світу, яка
виражена складною знаковою системою й відображає взаємодію з мисленням,
культурою, позамовною дійсністю; а також теорія номінації, що передбачає
виявлення номінативної функції мовних засобів у взаємозв’язку з когнітивнопізнавальною та комунікативною функціями.
Матеріалом дослідження стали лексичні й фразеологічні одиниці, дібрані
з двомовних латинсько-українських словників, збірок паремій, фрагменти
оригінальних текстів, які містять вербальні та смислові вираження концепту
ЗДОРОВ’Я в латинській мові (зокрема медичний трактат Авла Корнелія
Цельса, «Історія Риму» Тіта Лівія, поетичні твори Катулла, Горація, Овідія,
13
Вергілія). У процесі дослідження проаналізовано близько 1400 контекстів
вживання лексем salus, sanitas, valetudo та інших спільнокореневих слів,
дібраних методом суцільної вибірки.
Методи дослідження. Основні методи дослідження такі: метод
концептуального аналізу – для формування цілісного й глибокого уявлення про
досліджуваний концепт; описовий метод – для встановлення та інвентаризації
засобів вербалізації концепту ЗДОРОВ’Я у латинській мові; елементи історикоетимологічного аналізу – для встановлення динаміки розвитку змісту концепту;
контекстуальний аналіз – для виявлення контекстно-ситуативних ознак
субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO в різних типах дискурсу;
компонентний аналіз (дослідження лексичних значень слів-репрезентантів
субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO); метод кількісного аналізу – для
встановлення особливостей семантичної репрезентації субконцептів SALUS,
SANITAS, VALETUDO та їхньої частотності в різних типах дискурсу.
Наукові положення, які виносяться на захист:
1. Лінгвістична, лінгвокогнітивна та лінгвокультурологічна класифікація
визначає місце концепту ЗДОРОВ’Я в класифікаційній матриці концептів, його
статус у мовній картині світу давніх римлян, у культурі та цінностях античного
суспільства.
2. Концепт ЗДОРОВ’Я в латинській мові представлений трьома
субконцептами – SALUS, SANITAS, VALETUDO, які об’єднані в номінативні
поля з ядерною структурою, що моделюються внаслідок встановлення всіх
засобів вербалізації концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові.
3. Дериваційний аналіз вербалізаторів концепту уможливлює визначення
внутрішньосистемних зв’язків між компонентами (слотами та субслотами) його
фреймово-пропозиційної структури.
4. Синтагматичні та парадигматичні зв’язки лексем-вербалізаторів трьох
субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO експлікують їхнє значення, а
визначення синонімічних, антонімічних та гіперо-гіпонімічних відносин,
14
пов’язаних з іменем концепту, виявляє додаткові когнітивні ознаки концепту
ЗДОРОВ’Я в латинській мові.
5. Вербалізацію концепту ЗДОРОВ’Я в різних типах дискурсу –
медичному, наративному соціально-історичному, художньо-поетичному та в
пареміях – по-різному у кількісному та якісному відношеннях представляють
компоненти його структурної організації (суспільно-ціннісний, образний,
асоціативний тощо).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що концепт
ЗДОРОВ’Я в латинській мові вперше введено у широкий контекст
лінгвокогнітивних та лінгвокультурологічних досліджень; уточнено місце
цього концепту в лінгвістичній, лінгвокогнітивній та лінгвокультурологічній
класифікаційній матриці концептів; комплексно досліджено засоби
вербалізації, семантичне поле, логіко-поняттєві, образні та ціннісні
характеристики концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові; змодельовано
словотвірні гнізда лексем з історичними основами *salu-/salv-, *san-, *val- та
здійснено фреймово-пропозиційний аналіз цих словотвірних гнізд; визначено
особливості вербалізації концепту ЗДОРОВ’Я в різних типах дискурсу. Набув
подальшого розвитку синкретичний підхід у дослідженні концептів (через
призму лінгвокультурології та когнітивістики).
Теоретичне значення роботи полягає в дослідженні нового сегмента
мовної та концептуальної картин світу давніх римлян, у подальшому вивченні
механізмів вербалізації мовної картини світу, насамперед засобами лексичного
мовного рівня, в інтегрованому описі одного з найбільш значущих у культурноаксіологічному сенсі концептів давньоримської етносвідомості. Результати
дисертаційного дослідження є внеском у розробку теоретичних засад
дослідження концептів на матеріалі давніх мов, теоретичних аспектів
лінгвоконцептології, лінгвокультурології, лінгвоаксіології.
Практична цінність роботи полягає в укладенні на основі проведеного
дослідження національних підручників у співавторстві «Латинська мова та основи
медичної термінології» для студентів вищих медичних навчальних закладів IV
15
рівня акредитації. – К. : ВСВ «Медицина», 2016. – 472 с. і «Латинська мова та
основи фармацевтичної термінології» для студентів вищих фармацевтичних і
медичних навчальних закладів IV рівня акредитації. – К. : ВСВ «Медицина», 2016.
– 352 с., а також можливості використання результатів дослідження у лекційних
і практичних курсах із когнітивістики, етнолінгвістики, лінгвокультурології,
історії латинської мови, герменевтики латинськомовних текстів, у теорії та
практиці перекладу античних творів, у лексикографічній роботі – під час
укладання двомовних латинсько-українських словників, збірок паремій.
Матеріали дисертації можуть бути використані у дослідницькій роботі та
написанні наукових праць.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні
результати дослідження оприлюднено на міжнародних та всеукраїнських
науково-практичних конференціях, а саме: VII Міжнародній науковопрактичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград,
2013), Міжнародній науковій конференції «Етнознакові функції культури:
мова, література, фольклор» (Київ, 2013), ХІІІ Міжнародних славістичних
читаннях пам’яті академіка Леоніда Булаховського (Київ, 2013),
Всеукраїнських наукових конференціях з участю молодих учених «Мова,
свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних філологічних
студій» (Київ, 2013) та «Філологічна наука в інформаційному суспільстві»
(Київ, 2014), V Міжнародній науково-практичній конференції «Діалог культур:
Україна – Греція (поліфонія діалогу у постсучасній культурі)» (Київ, 2014),
Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Слово, знак, значення:
проблеми, інновації, рішення» (Львів, 2014, 2015), щорічних наукових
конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2014–2016),
Міжнародних науково-практичних конференціях «Філологія, соціологія і
культурологія. Наукові досягнення, розвиток, пропозиції на 2015 рік»
(Варшава, 2015) та «Сучасна українська нація: мова, історія, культура» (Львів,
2016).
16
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено в
14 публікаціях, з-поміж них: шість – у наукових фахових виданнях,
затверджених ДАК МОН України, одна – в зарубіжному фаховому виданні,
п’ять – в інших українських та зарубіжних виданнях (усі публікації одноосібні),
два – методичні видання (у співавторстві).
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів з висновками до них, загальних висновків та списку використаних
джерел. Загальний обсяг роботи становить 214 сторінок (186 – текстова
частина, 28 – список використаних джерел, що налічує 257 найменувань, зпоміж яких 24 – іноземними мовами). Дисертацію ілюстровано 15 рисунками.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Аналіз наукових джерел з когнітивістики, лінгвокультурології,
концептології, проведений концептуальний аналіз, дослідження особливостей
маніфестації концепту ЗДОРОВ’Я в текстах, що представляють різні типи
дискурсу, дають можливість зробити такі висновки.
1. У дослідженні концепту ЗДОРОВ’Я потрібно дотримуватися
синкретичного підходу (крізь призму лінгвокультурології та когнітивістики),
однак з лінгвокультурологічною домінантою.
2. Концепт ЗДОРОВ’Я за лінгвістичними характеристиками є концептом
вербалізованим, подвійним гештальтним, лексичним, простим, обіговим,
непараметричним; за лінгвокогнітивними – багаторівневим концептоммаксимумом, концептом-фреймом. У лінгвокультурологічній класифікаційній
матриці концепт ЗДОРОВ’Я є базовим, універсально-етнічним, споконвічним,
провідним, застиглим, первинним, ключовим, онтологічним концептом
культури, який виражає універсальну категорію. Концепт ЗДОРОВ’Я в
латинській мові представлений трьома субконцептами – SALUS, SANITAS,
VALETUDO.
3. Субконцепт SALUS є ментальною одиницею, яка віддзеркалює у
свідомості давніх римлян уявлення про здоров’я, насамперед як «фізичну
неушкодженість», «брак руйнівного впливу на людину», «хороше самопочуття
загалом, фізичне благополуччя організму». Його інтегрованою семою
визначено «брак впливу негативних фізичних чинників». Субконцепт SANITAS
є ментальною одиницею, яка відображає у свідомості давніх римлян уявлення
про «психічне здоров’я», «нормальний психічний стан», «психічну
урівноваженість, відповідність психічних реакцій до обставин і ситуацій»,
«здатність до саморегуляції поведінки згідно із соціальними нормами та
правилами». Інтегрованою семою субконцепту SANITAS визначено
«адекватний психічний стан». Субконцепт VALETUDO є ментальною
одиницею, яка відповідає уявленням давніх римлян про здоров’я як «наявність
фізичної міці», що визначено як інтегральну сему цього субконцепту.
183
4. Ядро номінативного поля субконцепту SALUS становлять іменник salus,
прикметник salvus та дієслово salvere. У приядерній зоні виділено два
мікрополя: а) «цілющість, зцілення»; б) «порятунок, спасіння». Ядром
номінативного поля субконцепту SANITAS є іменник sanitas, прикметник sanus,
прислівник sane, дієслово sanare. У приядерній зоні цього субконцепту виділено
три мікрополя: а) «брак різного роду афектів, адекватність поведінки»; б)
«душевне зцілення»; в) «розсудливість, поміркованість, здоровий глузд».
Ядром номінативного поля субконцепту VALETUDO є іменник valetudo,
прикметники valens, validus, дієслова valere, revalescere, convalescere. У
приядерній зоні субконцепту VALETUDO виділено два мікрополя: а)
«наявність/набуття фізичної сили»; б) «енергійність, життєва енергія». До
ближньої периферії номінативного поля віднесено лексичні одиниці, у
семантиці яких узуально наявна сема «здоров’я». Дальня периферія
представлена лексичними одиницями, у семантиці яких узуальної семи
«здоров’я» немає, однак контекстуально ці одиниці причетні до семантезації
ЗДОРОВ’Я.
5. У словотвірному гнізді, яке репрезентує субконцепт SALUS,
спостерігається поступова втрата семантичних відтінків «цілісний»,
«непошкоджений», «урятований», «незруйнований», «не зниклий», «живий»,
натомість розвиваються семи «здоров’я», «добробут, благополуччя»,
«користь». Для словотвірного гнізда, що представляє субконцепт SANITAS,
характерна поступова інтеграція сем «фізичного стану/здоров’я» та
«психічного стану/здоров’я» в одній лексемі, що відповідало концепції
ЗДОРОВ’Я в античному світі. Аналіз словотвірного гнізда лексем із основою
*val-, які вербалізують субконцепт VALETUDO, засвідчує, що лексема valetudo
та похідні позначають у більшій частині соматичне здоров’я як наявність у
людини фізичних сил; сема «психічне здоров’я/стан» експлікувалася у
поєднанні з іменниками anima, animus, mens.
6. Дериваційний аналіз дав можливість визначити фреймові структури
субконцептів. Субконцепт SALUS представлений слотами: 1) «наявність
184
певного стану здоров’я (соматичного/психічного)»; 2) «процес надання
здоров’я (соматичного/психічного), лікування»; 3) «адресація здоров’я/блага».
Фреймова структура субконцепту SANITAS має слоти: 1) «наявність
певного стану здоров’я (соматичного/психічного)»; 2) «процес набуття здоров’я
(соматичного/психічного), одужання»; 3) «процес надання здоров’я
(соматичного/психічного), лікування».
Фреймова структура субконцепту VALETUDO репрезентована слотами: 1)
«наявність певного стану здоров’я (соматичного/психічного)» 2) «процес
набуття здоров’я (соматичного/психічного)»; 3) «процес надання здоров’я
(соматичного/психічного), лікування».
7. Субконцептові SALUS властиві чотири групи сем: «стан здоров’я»,
«благополуччя», «збереження життя», «ушанування». Ядро семантичного поля
згаданого субконцепту становлять семи: «набуття здорового стану/одужання»;
«стан здоров’я тіла загалом та частин тіла»; «стан гарного самопочуття»;
«благополуччя людини»; «благополуччя народу». Приядерна зона представлена
семами: «цілющі властивості, цілющі функції»; «користь для здоров’я»;
«лікування»; «порятунок, спасіння життя»; «збереження життя», ближня
периферія – семами «стан задоволення, приємний стан, полегшення»;
«порятунок від неприємностей», «неушкодженість», дальня периферія –
семами: «ушанування», «побажання благополуччя», «вітання з модальним
відтінком захоплення, здивування, почуття радості від побаченого, згаданого»,
«привітання/прощання як форма етикету», «вияв глибокої пошани, почестей»,
«ушанування пам’яті померлих», «поклоніння богам, ідолам».
Субконцептові SANITAS властиві три групи сем: «фізичне здоров’я»,
«психічна адекватність», «конструктивність дій, вчинків». Ядром семантичного
поля цього субконцепту є семи: «психічне здоров’я, здоровий глузд»;
«здоровий стан організму»; «одужання, зцілення». До приядерної зони
належать семи: «брак афектів», «урівноваженість, брак надмірних емоцій»,
«душевне зцілення», «розсудливість, поміркованість дій». Ближня периферія
представлена семами: «правильний, поміркований лад, порядок», «брак вад»,
185
«спокійний стан, фізичний спокій». Дальня периферія об’єднує семи: «психічна
адекватність», «надійність, беззаперечність», «фізична неушкодженість»,
«розумність, солідність».
Субконцепт VALETUDO поєднує чотири групи сем: «здоров’я,
самопочуття», «фізична сила», «впливовість, значущіть», «прощання». Ядро
його семантичного поля становлять семи: «здоров’я частин тіла»; «здоровий
стан організму»; «наявність фізичної сили». Приядерну зону утворюють семи
«могутність»; «життєва енергія, енергійність»; «хороше самопочуття». До
ближньої периферії належать семи «цілющість», «користь для здоров’я», «сила
закону, законність», «впливовість», «успіх, успішність», «мати силу, здужати,
могти», «душевне здоров’я», «значущість, значення», «сильний емоційний
вплив», «міцність», «великий, огрядний, громіздкий». До дальньої периферії
входять такі семи: «матеріальна цінність»; «завершеність, результативність»;
«прощання як форма етикету»; «прощання з померлими»; «проганяння».
8. Аналіз синтагматичних та парадигматичних відношень трьох
субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO дав можливість визначити
спільні слоти, субслоти, а також виявити знання, які ці субслоти відображають.
Спільними для всіх трьох субконцептів є слоти «наявність певного стану
здоров’я» та «процес надання здоров’я». Слот «наявність певного стану
здоров’я» складається із таких субслотів: «здоров’я тіла та його частин», «стан
гарного самопочуття». Слот «процес надання здоров’я» представлений
спільним для всіх трьох субконцептів субслотом «цілющість».
Окрім зазначених слотів та субслотів, субконцепт SALUS має такі: у межах
слоту «наявність певного стану здоров’я» виділено субслот «благополуччя
людини, народу, держави»; слот «процес надання здоров’я» представлений
субслотами: «лікування», «порятунок, спасіння життя».
Субконцепт SANITAS має такі слоти: «наявність певного стану здоров’я» із
субслотами: «психічне здоров’я», «брак афектів, стриманість, самовладання»,
«урівноваженість, брак надмірних емоцій, незворушність, байдужість»,
186
«розсудливість, поміркованість дій». Слот «процес надання здоров’я»
представлений субслотом «душевне зцілення».
Субконцепт VALETUDO має такі слоти та субслоти: слот «наявність
певного стану здоров’я» представлений субслотами: «фізична сила», «сила
духу», «життєва енергія, енергійність».
9. Семантичний діапазон субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO в
різних типах дискурсу – медичному, наративному соціально-історичному,
художньо-поетичному та в пареміях – представлений по-різному. Cеми групи
«здоров’я» в медичному дискурсі становлять 100% семантичного поля
субконцепту SANITAS, 93% семантичного поля субконцепту VALETUDO і
70% семантичного поля субконцепту SALUS. У соціально-історичному
дискурсі: 13% семантичного поля субконцепту SALUS, 21% семантичного поля
субконцепту VALETUDO, 18% семантичного поля субконцепту SANITAS. У
поетичному мовленні: 18% семантичного поля субконцепту SALUS, 64%
семантичного поля субконцепту SANITAS, 19% семантичного поля
субконцепту VALETUDO. У пареміях: 85% семантичного поля субконцепту
SANITAS, 15% семантичного поля субконцепту VALETUDO.
10. Субконцепт SANITAS, який найповніше інтегрував семи концепту
ЗДОРОВ’Я, є домінантним на позначення стану соматичного та психічного
здоров’я, а лексема sanitas та спільнокореневі слова є основними засобами
вербалізації концепту ЗДОРОВ’Я в латинській мові.
11. Аналіз субконцептів SALUS, VALETUDO, SANITAS на матеріалі
історичного дискурсу дав можливість виявити суспільно-ціннісний компонент
концепту ЗДОРОВ’Я: одним із важливих пріоритетів державної політики Риму
(виявлено крізь призму субконцепту SALUS) було забезпечення «благополуччя
людини, благополуччя народу», «порятунку, спасіння життя кожної людини»;
основою Римської держави (через призму субконцепту VALETUDO) були
«могутність армії», «фізична сила й міць воїнів», «фізичне здоров’я громадян
загалом та воїнів зокрема»; запорукою успіху державної політики та воєнних
перемог (SANITAS) були розум, розсудливість, поміркованість дій.
187
12. Метафоричне поле субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO,
здебільшого представлене медичною та антропоморфною метафорами,
розширюється артефактною та теоморфною метафорами.
13. Перспективою подальших досліджень може стати концепт ХВОРОБА в
латинській мові, який створює бінарну опозицію до концепту ЗДОРОВ’Я;
дослідження семантичного поля субконцептів SALUS, SANITAS, VALETUDO
на матеріалі творів інших жанрів, які не потрапили в поле зору нашої наукової
розвідки; дослідження концепту ЗДОРОВ’Я на матеріалі давньогрецької мови,
а також інших концептів класичних мов, що розширюють наші уявлення про
свідомість, мовну картину світу, культуру, цінності античного суспільства.