МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ГУЛАК ЛЮБОВ СТЕПАНІВНА

УДК 342.25:340.12(477)

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія
держави і права; історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Сливка Степан Степанович
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ........................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИХ ПРОБЛЕМ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ............................................
11
Висновки до розділу 1 …………………………………………………… 31
РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТАНОВ-ЛЕННЯ І РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ..........................
33
2.1. Методологічні засади дослідження місцевого самоврядування …. 33
2.2. Основні теорії походження та становлення місцевого самоврядування …………………………………………………………………
43
2.2.1. Передумови виникнення місцевого самоврядування …………... 43
2.2.2. Теоретичні засади місцевого самоврядування ………………….. 54
2.2.3. Сутнісні характеристики місцевого самоврядування …………... 65
2.2.4. Сучасні моделі місцевого самоврядування: порівняльний аналіз 74
2.3. Теоретичні підходи щодо визначення принципів місцевого самоврядування …………………………………………………………………
81
2.4. Поняття місцевого самоврядування як політико-правового інституту …………………………………………………………………………
94
Висновки до розділу 2 .......................................................................... 110
РОЗДІЛ 3. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПРИНЦИПІВ І МЕТОДІВ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ …………………………

113
3.1. Сутність самоврядування як однієї із форм публічної влади ……. 113
3.1.1. Місцеве самоврядування в системі організації публічної влади в Україні …………………………………………………………………………
113
3.1.2. Органи місцевого самоврядування у механізмі державного управління ……………………………………………………………………….
127
3.1.3. Особливості муніципального управління в зарубіжних країнах ……………………………………………………………………………
136
3.2. Юридична природа та специфіка реалізації повноважень і функцій органів місцевого самоврядування …………………………………..
142
3.2.1. Зміст організаційно-функціональних принципів діяльності органів місцевого самоврядування …………………………………………….
142
3.2.2. Сутність методів діяльності органів місцевого самоврядування 156
3.3. Місцеве самоврядування і громадянське суспільство: співвідношення і взаємний вплив ……………………………………………...
164
Висновки до розділу 3 …………………………………………………… 174
ВИСНОВКИ ................................................................................................ 177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 187

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. У центрі уваги – теоретико-правова природа місцевого самоврядування як важливого елемента системи управління держави в умовах розбудови незалежної демократичної України. Аналіз окресленої проблеми актуалізується необхідністю вдосконалення теорії і практики сучасного державотворення, спричиненого трансформаціями у політичній системі суспільства, проведенням адміністративно-територіальних, регіональних реформ, запровадженням конструктивного соціального партнерства між центром і регіонами.
Розробка цієї проблематики покликана змінити характер юридичної науки, розширити її предметне поле завдяки виходу за межі виключно проблем законодавчого регулювання діяльності державного механізму, зокрема дослідження функціонування публічної влади загалом, окремих її підсистем і, насамперед, теоретико-правових засад місцевого самоврядування.
Відсутність єдиного підходу щодо загальнотеоретичного розуміння природи місцевого самоврядування зумовлює існування внутрішньо суперечливої системи організації місцевої влади, регулювання діяльності якої відбувалося досить хаотично. Акти чинного законодавства про місцеве самоврядування, прийняті в різний час, ґрунтуються на різних ідеологіях і концептуально не узгоджені між собою.
Теоретико-правове дослідження ролі місцевого самоврядування в системі публічної влади, його співвідношення з організацією державної влади є однією з перших вітчизняних наукових розробок відповідної проблематики і дає змогу побудувати оптимальну систему органів місцевого самоврядування, визначити їх компетенцію відповідно до природи цього інституту, його реальних можливостей впливу на суспільство.
Основоположними питаннями функціонування органів місцевого самоврядування є чітке розмежування їх найважливіших функцій та повноважень, закріплення на законодавчому рівні механізмів розв’язання потенційних конфліктів, забезпечення чіткої взаємодії органів місцевого самоврядування з державними органами влади.
Ґрунтовний аналіз праць відомих учених дає підставу констатувати відсутність єдності у підходах щодо розуміння природи, ролі, місця органів самоврядування в житті сучасного українського суспільства.
У науковій літературі увагу окресленим проблемам, більшою чи меншою мірою приділено у працях В.Б. Авер’янова, Г.В. Атаманчука, М.Й. Байтіна,
І.Л. Бачило, І.П. Бутка, П.Ф. Гураля, І.М. Жаровської, М.М. Кобилецького, М.І. Корнієнка, Б.П. Курашвілі, В.В. Копейчикова, Б.М. Лазарєва, А.І. Лук’янова, В.М. Марчука, В.Ф. Погорілка, М.Ф. Селівона, Ю.О. Тихомирова, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, М.В. Чорноголовкіна та інших дослідників.
Теоретико-правове бачення інституту місцевого самоврядування як невід’ємного елемента громадянського суспільства, правової держави подано у працях М.О. Баймуратова, В.І. Борденюка, М.П. Воронова, Р.К. Давидова, В.М. Кампо, О.О. Карлова, А.А. Коваленка, П.М. Любченка, М.П. Орзіха, М.О. Пухтинського, С.С. Сливки та інших.
У процесі дослідження теоретико-правових аспектів місцевого самоврядування використано праці відомих вітчизняних та зарубіжних учених-юристів минулих століть В.П. Безобразова, О.Д. Градовського,
С.С. Дністрянського, Л. Дюгі, Г. Єллінека, Б.О. Кістяківського, М.М. Коркунова, М.А. Курчинського, М.І. Лазаревського, Ю.Л. Панейка, П.М. Подлігайлова,
Л. Штейна та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з правовими аспектами таких науково-дослідних робіт: “Проблеми реформування правової системи України” (державний реєстраційний номер 0109U007853) і “Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні” (державний реєстраційний номер 0109U007855) Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-правовому осмисленні природи місцевого самоврядування як демократичного інституту політичної системи сучасної України.
Для досягнення вказаної мети були сформульовані такі основні завдання:
– визначити витоки та поняття місцевого самоврядування, дати його теоретико-правове обґрунтування;
– дослідити генезис феномена місцеве самоврядування у зарубіжній та вітчизняній теоретико-правовій думці, його значення для сучасних політичних та інституційних трансформацій;
– узагальнити та систематизувати сучасні підходи щодо розуміння місцевого самоврядування, проаналізувати його структуру;
– встановити та охарактеризувати теоретико-правові детермінанти, принципи та функції місцевого самоврядування;
– розкрити теоретико-правову сутність місцевого самоврядування як однієї з форм публічної влади;
– на підставі системно-структурного аналізу запропонувати нове бачення місцевого самоврядування в умовах розвитку громадянського суспільства;
– сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання статусу територіальних громад, їх органів і посадових осіб, форм участі громадян при вирішенні питань місцевого значення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері діяльності місцевого самоврядування в умовах розвитку громадянського суспільства.
Предметом дослідження є теоретико-правові аспекти місцевого самоврядування в Україні.
Методи дослідження. Загальнотеоретичні аспекти місцевого самоврядування досліджувалися з урахуванням останніх досягнень вітчизняної і світової теоретико-правової думки. У роботі використано загальні принципи, як-от принципи обґрунтованості, об’єктивності, наступності при проведенні дослідження та узагальнення теоретико-правової та політичної спадщини. З метою одержання найбільш повних результатів при здійсненні дослідження було використано загальнонаукові та конкретні методи пізнання, що забезпечило можливість отримання достовірних і обґрунтованих результатів.
Методологічний синтез інституціонального і аксіологічного підходів посприяв розгляду у єдності інститутів місцевого самоврядування та грома-дянського суспільства (р. 2 п. 2.1., п. 2.2.). Діалектичний метод дав змогу розглянути основні складові місцевого самоврядування у їх розвитку і взаємодії та сформулювати загальні тенденції щодо їхнього вдосконалення (р. 2 п. 2.3., п. 2.4., р.3 п. 3.1.). Метод історизму застосовувався при вивченні наукових праць мислителів минулого у їх історичній ретроспективі (р. 1). Досліджуючи сутність місцевого самоврядування як однієї із форм публічної влади використано системний підхід, який дав змогу здійснити аналіз конкретних соціальних явищ, що поєднуються в цілісну систему суспільства та взаємодіють із іншими соціальними системами (р. 3 п. 3.1., п. 3.2., п. 3.3.).
Формально-юридичний метод був використаний для визначення власне правових властивостей таких явищ, як місцеве самоврядування, публічна влада, держава, право, державне управління, громадянське суспільство, механізми їх взаємодії тощо (р. 2 п. 2.2., п. 2.4., р. 3 п. 3.1., п.3.3.). Метод аналізу і синтезу використовувався при вивченні законодавчих актів та при аналізі діяльності органів місцевого самоврядування як одного з інститутів публічної влади (р. 3 п. 3.1., п. 3.2.). Функціональний метод сприяв виокремленню основних напрямів діяльності органів місцевого самоврядування в умовах розвитку громадянського суспільства (р. 2 п. 2.2., п. 2.4., р. 3 п. 3.3.). Метод узагальнення застосовувався при підготовці висновків проведеного дослідження (р. 2 п. 2.4., р. 3 п. 3.3.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вони отримані на основі комплексного теоретико-правового дослідження проблем місцевого самоврядування.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуальних положень, що вирізняються науковою новизною та мають важливе теоретичне і практичне значення:
уперше:
– сформульовано теоретико-правове розуміння місцевого самоврядування як сучасної суспільно-політичної системи, характер зв’язків між елементами якої зазнає змін під впливом глобалізаційних процесів та свідчить про тенденцію становлення в ній мережевої структури;
– обґрунтовано теоретичні підходи щодо визначення принципів місцевого самоврядування, їх значення для становлення і розвитку громадянського суспільства, а також розроблено пропозиції щодо вдосконалення реалізації цих принципів в інноваційній діяльності органів місцевого самоврядування в Україні;
– здійснено аналіз юридичної природи та специфіки реалізації повноважень і функцій органів місцевого самоврядування;
– розкрито діалектику правової взаємодії місцевого самоврядування і громадянського суспільства, що дало змогу з’ясувати тенденції їх подальшого цивілізованого розвитку для утвердження засад гуманізму, справедливості, законності;
удосконалено:
– визначення феномена місцевого самоврядування як форми публічно-владного регулювання соціальною спільнотою окремих сфер її життєдіяльності, що, на відміну від централізованого державного управління, здатне забезпечити найповніше виявлення і реалізацію інтересів такої спільноти;
– тезу щодо розмежування та збалансування функцій і повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування;
– підходи в дослідженні принципів та методів діяльності органів місцевого самоврядування в процесі еволюції місцевого самоврядування;
набули подальшого розвитку:
– питання реформування місцевого самоврядування як основної складової територіальної організації механізму публічної влади в громадянському суспільстві;
– твердження щодо шляхів вдосконалення чинного законодавства стосовно питань місцевого самоврядування;
– розуміння методичних підходів щодо створення та реформування системи органів місцевого самоврядування за нових історичних умов.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки концепції публічної влади, загальнотеоретичних досліджень природи місцевого самоврядування, взаємодії держави і місцевого самоврядування, правового регулювання цієї сфери суспільних відносин;
– у правотворчій сфері – при розробці системи законодавства, що регулює діяльність місцевого самоврядування;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників та викладанні курсів “Теорія держави і права”, “Історія держави і права”, “Проблеми теорії держави і права” (акт впровадження від 10.03.2010 р.
№ 3);
– у правовиховній сфері – для роботи щодо підвищення рівня правової культури населення та працівників органів місцевого самоврядування (акти впровадження від 12.01.2010 р. № 1 та 12.02.2010 р. № 1/2).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми загалом, окремих її аспектів, отримані узагальнення та результати було оприлюднено: на науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Соціально-економічна ефективність державного управління: теорія, методологія та практика” (м. Львів, 23 січня 2003 р.), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Розвиток демократії та місцевого самоврядування в Україні” (м. Дніпропетровськ, лютий 2003 р.), на щорічній науково-практичній конференції за міжнародною участю “Внутрішня політика держави: сутність, принципи, методологія” (м. Львів, 27 січня 2005 р.), на Всеукраїнській курсантсько-студентській науковій конференції “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” (м. Львів, 10 листопада 2006 р.), на засіданні круглого столу “Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)” (м. Львів,
22 травня 2009 р.).
Рукопис обговорювався і отримав схвалення на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та висновки, сформульовані в дисертації, викладено у 14 публікаціях, з яких 8 наукові статті у фахових виданнях України.
Структура дисертації зумовлена метою, завданнями та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (248 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 217 сторінок, із них 186 сторінок основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведений вище аналіз теоретико-правових аспектів функціонування місцевого самоврядування, дозволяє зробити ряд висновків.
1. Місцеве самоврядування – це багатогранне, комплексне теоретико-правове явище, науковий потенціал якого розкривається у сукупності теоретичних конструкцій, базових юридичних понять і категорій, що сприяють оформленню відповідних теорій місцевого самоврядування. Поряд із нормативним розвиваються й інші підходи щодо його розуміння – соціологічний, системний, аксіологічний, гносеологічний, функціональний та інші. Плюралізм у підходах щодо розуміння місцевого самоврядування зумовлений тим, що воно тісно пов’язане з іншими соціальними явищами – державою, політикою, економікою, культурою, психологією, ментальністю.
2. Гарантувати функціонування місцевого самоврядування можливо за умови об’єктивного розуміння його сутності та виявлення правдивих чинників виникнення. Дослідження достовірних передумов, причин та встановлення часу його виникнення має корінне значення, оскільки кожен етап розвитку суспільних відносин характеризується притаманним йому рівнем людського світосприйняття, свідомості, пріоритетом цінностей, які, відповідно, на кожному етапі суспільного розвитку по-своєму позначаються на формуванні та виборі цілей і функцій самоврядування.
3. Багатьма авторами причиною виникнення самоврядування розглядається „феномен влади” як вроджене, природне бажання людини владарювати над іншими. Вихідною пропонується аксіома, за якою прагнення отримати у будь-яких стосунках над кимось владу є інстинктивним потягом кожної людини. Безумовно, що влади ніколи не буває забагато; це цінність, якої усі прагнуть, за яку постійно точиться боротьба. Однак, влада є засобом управління, в основу якого для досягнення результату покладені підпорядкування, підкорення, примушування, тоді як самоврядування – це насамперед самоорганізоване на демократичних засадах рівності, справедливості і свободи співіснування громадян з метою організації своєї життєдіяльності. Основна відмінність між управлінням і врядуванням полягає у використовуваних засобах їх здійснення. Для управління засобом здійснення є влада, а для врядування – ініціатива, самоорганізація та суспільна самодіяльність. Виходячи з такого трактування цих двох системних суспільних явищ стає очевидним той факт, що влада як засіб не може бути сприйнятною для здійснення самоврядування, а відтак не може бути спонукою його виникнення.
4. Найбільш вірогідною причиною виникнення самоврядування є потреба людей, як свідомих суспільних істот, в об’єднання у таку форму співіснування, яка б забезпечувала успішне протистояння силам природи, виживання та врегулювання міжособових та суспільних відносин. Ця гіпотеза є найвірогіднішою, оскільки її доказова частина побудована на основних постулатах демократії: рівності, справедливості і свободи, а домінантою є субстанція самоорганізації громади. Вчені вважають, що потреба у такому об’єднанні виникла на ранньому етапі еволюції суспільних відносин, коли ще не було вираженої диференціації людей за матеріальною і соціальною ознакою і не існувало інституту держави з її системним суспільним явищем – державним управлінням. Це ознака того, що прототип сучасного самоврядування виник набагато раніше, ніж державне управління, і засобом його здійснення є уже згадувані ініціатива, самоорганізація і суспільна діяльність. Додатковим арґументом на користь саме цієї гіпотези є й те, що у суспільних відносинах постулати демократії почали сповідуватись з часу завершення еволюціонування людини у свідому істоту, і відтоді їхня присутність у суспільних процесах стала потребою, яка дозволяє людині реалізувати насамперед свою гідність як вроджену якість, що вирізняє її з-поміж усіх інших живих істот. На відміну від інстинктивних чинників матеріального інтересу і влади, гідність людини є виразником її ego (лат. – „я”), і за будь яких обставин завжди прагне своєї реалізації. Угамування потреби реалізувати людську гідність неможливе без регулювання суспільних відносин та організації життєдіяльності. Та оскільки витребувані гідністю постулати демократії не завжди сумісні з засобами здійснення управління загалом (підпорядкуванням, підкоренням і примушуванням) та державного управління зокрема, то самоврядування як інститут врегулювання суспільних процесів і організації життєдіяльності набуває ще й функції природного опонента влади у державному управлінні.
5. Виходячи із наведеної причинно-наслідкової залежності виникнення самоврядування як форми співіснування людей, місцеве самоврядування розглянуто у двох аспектах: а) як системне суспільне явище; б) як організаційно структурований інститут. У дефінітивному аспекті термін „системне суспільне явище” щодо самоврядування трактується як форма співіснування людей, в основу якої покладена здійснювана на демократичних засадах рівності, справедливості та свободи самоорганізація населення, за якої врегулювання суспільних відносин здійснюється через ініціативу та суспільну самодіяльність. Самоврядування як організаційно структурований інститут розглядається в якості інструмента урегулювання суспільних стосунків, у якому системоутворюючим чинником є орган місцевого самоврядування, а системонаповнюючим – низка різних за функціональним та компетенційним навантаженням складових (підприємств, установ, організацій), які у взаємодії виконують функції щодо організації життєдіяльності громадян і певною мірою впливають на децентралізацію державного управління та деконцентрацію виконавчої влади. Дослідження самоврядування як „системного суспільного явища” та „організаційно структурованого інституту” дає змогу диференціювати чинники гарантування здійснення місцевого самоврядування у причинно-наслідковій залежності і завдяки цьому об’єктивно визначити суб’єкти та засоби гарантування.
6. Місцеве самоврядування, як і будь-який інший різновид соціальної діяльності, регламентований правом, здійснюється відповідно до певних принципів, адже діалектика об’єктивного і суб’єктивного найвідчутніше виявляється в проблемі принципів управління.
Такий підхід свідчить про те що, досліджуючи природу управлінських принципів, необхідно мати на увазі, що вони об’єктивні за своєю природою і змістом, оскільки відображають об’єктивно існуючі закономірності і мають особливе значення для організації та функціонування системи управління. Виходячи з цього, більшість авторів визначає принципи місцевого самоврядування як зумовлені природою місцевого самоврядування корінні засади і ідеї, що лежать в основі організації і діяльності населення, сформованих ним органів, які самостійно здійснюють управління місцевими справами. Разом із тим, видається, що таке визначення носить, хоча і функціональний, але все ж недостатньо повний характер, оскільки в ньому відсутні посилання на нормативну основу місцевого самоврядування.
7. Вагомий вплив на гарантування вітчизняного місцевого самоврядування має характер його здійснення. Він спричиняє виникнення розбіжностей між сутністю і функціональним наповненням самоврядування як організаційно структурованого інституту. І хоча, характер здійснення самоврядування визначається багатьма організаційно-правовими чинниками, але найбільший вплив на нього справляє суб’єктний чинник. Якщо виникнення/організація самоврядування відбувається не як угамування потреби громади в об’єднанні задля „організації життєдіяльності”, а за продиктованої ідеологічною, міжнародною чи політичною кон’юнктурою ініціативи держави, то засоби, надані державою для здійснення такого самоврядування, впливатимуть не лише на характер його здійснення, а й на змістовне та функціональне наповнення. Сенс та функції такого самоврядування значно відрізнятимуться від того, де в основу покладені засади самоорганізації власника права (громади), і яке здійснюється через засоби ініціативи і суспільної діяльності громадян. Таке самоврядування відповідатиме скоріше поняттю „управління”, а якщо зважити на причетність до його виникнення/організації та запровадження держави, то воно набуває характерних ознак державного управління, що не одне й те ж. За таких обставин місцеве самоврядування принаймні перестане виконувати функції з децентралізації державного управління та деконцентрації виконавчої влади. Саме таке трансформування вітчизняного місцевого самоврядування стало однією з причин неефективного функціонування і потребує спрямувати подальший його розвиток у започатковане на самоорганізуючій основі родове русло.
8. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що: а) в умовах соціально-політичної реновації локальної демократії актуалізується й об’єктивується роль і значення принципів місцевого самоврядування, котрі сприяють успішному розвитку та вдосконаленню цього найважливішого соціально-політичного і правового феномена людського співтовариства, що функціонує на певній території конкретної держави; б) вивчення генезису терміну “принцип”, його різних дефініцій і їх комплексний аналіз з погляду фундаментальних наук, дало змогу встановити, що існує майже 40 різноманітних доктринальних дефініцій поняття “принцип”; в) проблема правових принципів є достатньо широкою, оскільки вони формують широку систему правових явищ, яка охоплює право загалом, всі його галузі й інститути, що онтологічно зумовлює найважливішу конституюючу та інституційну роль і значення правових принципів в ординарному, екстраординарному та перспективному функціонуванні державності, а також у прогресивному розвитку права; г) в основу авторського визначення принципів місцевого самоврядування покладено: внутрішньо властиву локальній демократії її колективістську природу; науково обгрунтовані основоположні норми, що відображають засади та ідеї такої демократії; пов’язаність і системність діяльності всіх суб’єктів місцевого самоврядування в рамках вказаних принципів; основний об’єкт місцевого самоврядування – вирішення питань місцевого значення і ознака граничності територіальної організації місцевого самоврядування.
9. Відмінностям у сутності понять управління і самоврядування та їх впливу на результати місцевого самоврядування у вітчизняній теорії і практиці не надається особливого значення. Вважається, що самоврядування за своєю сутністю належить до управлінських явищ, покликаних цілеспрямовувати, організовувати та регулювати суспільну життєдіяльність, тому вид його здійснення, тобто домінування у ньому „управлінської” чи „врядувальної” компоненти не є визначальним в його ефективності. Втім, такий погляд на вид здійснення самоврядування може призвести до певних руйнівних наслідків як для існування даного інституту, так і для демократичного розвитку суспільних процесів. Відсутність у самоврядування механізму примушування вимагає для його здійснення такого середовища, де б реалізовувались його самоорганізуючі засади і спрацьовували засоби здійснення – ініціатива та суспільна самодіяльність. Функціонування самоврядування у тоталітарному чи авторитарному суспільному середовищі є неможливим. Тому найсприятливішим середовищем для самоврядування є розвинуте громадянське суспільство. Саме у ньому самоорганізація населення трансформується у самоврядування як системне суспільне явище і набуває нових стимулів для розвитку. Методологічно визначальними за таких умов є уявлення про громадянське суспільство як об’єднання людей, у якому кожна людина вільна, володіє не відчуженими природними правами, рівноправна з іншими членами об’єднання, самостійна у виборі громадянського правового стану, має змогу об’єднуватись з іншими людьми у позадержавні, суспільні асоціації за соціальною, етнічною, релігійною та іншою приналежністю; політичними, економічними, професійними та іншими інтересами. Таким чином, здійснення місцевого самоврядування є запорукою гарантування його як організаційно структурованого інституту, а розвинуте громадянське суспільство – сприятливим середовищем для його функціонування, а відтак достатньою умовою гарантування його як системного суспільного явища.
10. Подальше еволюціонування новітнього вітчизняного самоврядування характерне постійним балансуванням його становлення і розвитку між родовим та видовим поняттями. Політична боротьба щодо зміни суспільно-політичного устрою негативно позначилась на організаційно-структурних та якісних характеристиках вітчизняного місцевого самоврядування. Стрімкі темпи організації і впровадження його у політичну систему суспільства здійснювалися переважно державою і диктувались радше політичною доцільністю, аніж суспільними потребами у ньому. Випереджувальні дії держави щодо організації і впровадження самоврядування, за умови відсутності суспільної потреби у ньому, а також незрілість вихованого на державному патерналізмі громадянського суспільства спричинили ефект несприйняття його як системного суспільного явища у політичній системі суспільства і як організаційно структурованого інституту у державно-владних відносинах. Так, вітчизняне місцеве самоврядуван-ня у регулюванні суспільних процесів виявилося „зайвим” його учасником.
11. Формалізація в Україні місцевого самоврядування здійснювалась у суспільних умовах, де правовою основою слугували Декларація про державний суверенітет України, Конституція, закони України, підзаконні акти та Європейська хартія місцевого самоврядування. Положення Хартії на території України мають обов’язкову юридичну силу, як і положення будь-якого чинного законодавчого акту України. Після спричиненого радянською добою тривалого розриву у розвитку, місцеве самоврядування вперше отримало обґрунтоване визначення, набуло ознак системного суспільного явища з основними принципами його побудови, зокрема самостійності і незалежності рад народних депутатів у межах своїх повноважень вирішувати питання місцевого значення; економічної та фінансової самостійності територій; самофінансування і самозабезпечення; оптимальної децентралізації державної влади. Виписано норми, що містять основні засади організації та діяльності самоврядування, форми його реалізації населенням, систему органів та посадових осіб місцевого самоврядування, порядок їх обрання та організації діяльності, повноваження, гарантії і відповідальність. Визначено, що головним суб’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій та повноважень є територіальна громада села, селища, міста, тобто жителів, об’єднаних постійним проживанням у межах відповідних населених пунктів, або добровільне об’єднання жителів декількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
12. Водночас, доводиться констатувати, що „молода” і „недосвідчена” українська демократія зробила законодавчо багато неприпустимих помилок у вибудуванні відносин між місцевим самоврядуванням та місцевими органами виконавчої влади. Структурні недоліки законодавства, що гальмують розвиток місцевого самоврядування, проявилися вже на стадії його реалізації. Законодавець неодноразово вносив зміни у законодавство України, однак вони переважно були ситуативними. Тому невирішеними залишаються проблеми функціонування механізму делегування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями. Потребують вирішення існуючі між ними компетенційні спори. Законодавством про самоврядування практично не передбачено реальних гарантій, насамперед матеріально-фінансових, для реалізації делегованих повноважень. Потребує вирішення не передбачений законодавством механізм контролю за використанням бюджетних коштів місцевими державними адміністраціями. Оскільки місцеві ради повинні контролювати цей процес, їм вкрай необхідні відповідні органи, які були б наділені компетенцією ревізійної комісії. Чинне законодавство про місцеве самоврядування з багатьох принципових питань вже не відповідає потребам сучасного регулювання суспільних відносин між місцевим самоврядуванням та державним управлінням. Воно потребує приведення у відповідність до нових суспільно-політичних та соціально-економічних умов розвитку країни і стандартів європейської спільноти. Важливим залишається проблема виконання законодавства про місцеве самоврядування. Тут гальмом є низька правова культура державних службовців, їх недостатня мотивація у повноцінному забезпеченні його реалізації. У цьому контексті, ефективне гарантування виникнення/організації і запровадження місцевого самоврядування як системного суспільного явища в політичну систему суспільства і функціонування його у державно-владних відносинах як організаційно структурованого інституту неможливе без політичного, конституційного, адміністративного, територіального, судового тощо реформування суспільних відносин.
13. Виникнення самоврядування як системного суспільного явища і організаційно структурованого інституту відбулося значно раніше, ніж виникнення держави і її функції державного управління. Причиною виникнення, яка визначає їх сутність, є різні мотиваційні чинники. У самоврядування – це насамперед об’єднання в громади для організації життєдіяльності, а для держави як суб’єкта державного управління – захист приватної власності (матеріальний чинник). Різна сутність державного управління та місцевого самоврядування вказує на те, що за мотиваційним чинником виникнення та засобами здійснення (для державного управління – державна влада, а для місцевого самоврядування – ініціатива та суспільна самодіяльність) вони є несумісні, тож протиріччя і компетенційні спори, що виникають між ними у державно-владних відносинах, є природними. Тому вирішення проблем, пов’язаних із їх взаємодією, співіснуванням в організаційному аспекті, а відтак і гарантування самоврядування, потрібно шукати у площині його автономізації. Розмежування компетенції держави і місцевого самоврядування з організації життя громади потрібно здійснювати на договірній основі в межах, обумовлених Конституцією та законами України.
14. Сутнісні характеристики дозволяють виявити достатньо глибокий зріз організаційно-управлінського аспекту реалізації місцевого самоврядування як владної функції з налагодження спільної діяльності місцевого співтовариства. Але здійснення цієї функції (в умовах формально існуючих інститутів самоврядування) може здійснюватися по-різному; від адміністративно-авторитарних, бюрократичних методів владарювання, в тому числі заснованих на принципах етнічної чи релігійної винятковості, земляцьких привілеїв, сімейності тощо (що деколи і проявляється на місцевому рівні), до справжніх демократичних, які повною мірою відповідають самій природі самоврядування. І хоча в організаційно-управлінському і функціональному аспектах у всіх цих випадках можуть бути формальні підстави для характеристики влади на місцевому рівні як системи самоврядування (місцеві референдуми, збори, виборні органи), реально може відбутися – і це відомо із історії – відчуження особи від місцевої влади, своєрідне делегування населенням прав на самоврядування, на вирішення місцевих питань авторитарним місцевим керівникам
15. Об’єктивне встановлення місця і ролі місцевого самоврядування у політичній системі суспільства та у державно-владних стосунках є стратегічною основою його гарантування. Виокремлення самоврядування як системного суспільного явища та організаційно структурованого інституту дає змогу диференціювати процес визначення суб’єктів та ресурсів його гарантування. Місцеве самоврядування як системне суспільне явище є відтворенням започаткованої на демократичних засадах самоорганізованої форми співіснування громадян. У політичній системі воно уособлює суміжне явище між державою та суспільством і поєднує їх між собою. Місцеве самоврядування як організаційно структурований інститут у державно-владних відносинах є інструментом суб’єкта самоврядування з організації життєдіяльності, децентралізації державного управління та деконцентрації виконавчої влади. Воно є засобом реалізації ініціативи і практичного здійснення суспільної самодіяльності, втілення творчої енергії та відповідальності населення за місцем проживання; це одна з форм реалізації прав і свобод людини та громадянина на місцевому рівні.
16. Водночас доводиться констатувати, що розроблені впродовж останніх десятиліть теоретичні концепції, методологічні принципи та методичні підходи, які формують арсенал необхідних науковцю знань, виявилися нині, на жаль, недостатніми, щоб всесторонньо проаналізувати, пояснити існуючий стан та чітко спрогнозувати майбутні шляхи розвитку місцевого самоврядування. Тому перед сучасною наукою з цілковитою очевидністю постало надзвичайно важливе завдання – переосмислення багатоманітної теоретичної спадщини та створення на її основі нової конструктивної та дієвої системи місцевого самоврядування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Георг Еллинек; под ред. : Гессен С. И. [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб. : Н. К. Мартынов, 1908. – Т. 1 : Право современного государства. – 626 с.
2. Цит. за : Велихов Л. А. Основы городского хозяйства/ Лев Александрович Велихов. – М. – Л., 1928. – 480 с.
3. Цит. за : Черник И. Д. Основные теории местного самоуправления : происхождение и развитие / Ирина Дмитриевна Черник. – М., 1996. – С. 13.
4. Редлих И. Английское местное самоуправление: изложение внутреннего управления Англии в его историческом развитии и современном состоянии / Иосиф Редлих ; [пер. с нем. Ф. Ельяшевич под ред. В. Б. Ельяшевича ; со вступ. ст. проф. Оксфорд. ун-та П. Г. Виноградова] ; [в 2 т]. – СПб. : тип. Альтшулера, 1908. – Т. 2. – С. 462.
5. Див., наприклад : Фадеев В. И. Муниципальное право России /
Владимир Иванович Фадеев. – М., 1994. – С. 17–21 ; Гарантии прав местного самоуправления. – М. : ИНИОН, 1994. – С. 12–15 ; Лаптева Л. Е. Об истории земских учреждений в России / Л. Е. Лаптева // Государство и право. – 1993. – № 8. – С. 124–125.
6. Коркунов Н. М. Русское государственное право / Николай Михайлович Коркунов. – СПб., 1909. – Т. 2. – С. 489.
7. Колесников А. Н. Начала Административной централизации и самоуправления в современном государстве / А. Н. Колесников // Сборник трудов профессоров и преподавателей государственного Иркутского университета. – Вып. II. – Иркутск, 1921. – С. 94.
8. Комментарий к Федеральному закону “Об общих принципах организации местного самоуправления в Российской Федерации” / oтв. ред. Ю. А. Тихо-миров. – М., 1997. – С. 10.
9. Шугрина Е. С. Муниципальное право : учебное пособие / Екатерина Сергеевна Шугрина. – Новосибирск, 1995. – 268 с.
10. Краснов М. А. Введение в муниципальное право / Михаил Александрович Краснов. – М., 1993. – С. 8, 10.
11. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : підручник / Олег Федорович Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 536 с.
12. Чиркин В. Е. Государствоведение: учебник / Вениамин Евгеньевич Чиркин. – М. : Юристъ, 1999. – С. 375.
13. Кутафин О. Е. Муниципальное право Российской Федерации : учебник / О. Е. Кутафин, В. Л. Фадеев. – М. : Юристъ, 1997. – С. 88, 89.
14. Черкасов А. И. Сравнительное местное управление : теория и практика / Александр Игоревич Черкасов. – М. : Издательская группа „ФОРУМ ИНФРА М”, 1998. – С. 20.
15. Батанов О. В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади / О. В. Батанов // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 2. – С. 21.
16. Бажинов М. А. Гражданское общество и местное самоуправление: опыт концептуального анализа / М. А. Бажинов // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 12 (Политические науки). – 2002. – № 4. – С. 87–88.
17. Шеремет К. Ф. Актуальные проблемы формирования местного самоуправления в Российской Федерации („круглый стол”) / К. Ф. Шеремет // Государство и право. – 1997. – № 5. – С. 33.
18. Воронов М. Л. Питання взаємозв’язку місцевих рад з їх виконавчими органами / М. Л. Воронов, К. Є. Соляннік // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Збірник наукових праць. – 2003. – № 5. – С. 54.
19. Чеботарев Г. Н. Развитие конституционных основ местного самоуправления в Российской Федерации: монография / Геннадий Николаевич Чеботарев. – Тюмень : Тюменский государственный университет, 1995. – 185 с.
20. Куликов В. В. Реформа местного самоуправления в России : теория и реальность / В. В. Куликов // Государство и право. – 2000. – № 11. – С. 17.
21. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільствав Україні / В. Борденюк // Право України. – 2001. – № 12. – С. 24–26.
22. Безуглов А. А. Конституционное право России / А. А. Безуглов, С. А. Солдатов ; [в 3 т]. – М., 2001. – Т. 1. – С. 345–351.
23. Васильев В. И. Местное самоуправление : [учебное пособие] / Всеволод Иванович Васильев. – М. : Юринформцентр, 1999. – 453 с.
24. Постовой Н. В. Муниципальное право России / Николай Васильевич Постовой. – М. : Новый Юрист, 1998. – 349 с.
25. Орзіх М. П. Самоврядні території в системі державного устрою України / Марко Пилипович Орзіх. – К., 1993. – Вип. 1–2. – С. 64.
26. Кравченко B. В. Муніципальне право України : [навчальний посібник] / B. В. Кравченко, M. В. Пітцик. – К. : Атіка, 2003. – С. 73.
27. Конституційне право України : підручник / за ред. В. Ф. Погорілка. – К., 1999. – С. 638.
28. Пешин Н. Л. Муниципальное право : Схемы и комментарии : [учебное пособие] / Николай Леонидович Пешин. – М. : Статут, 2001. – С. 51.
29. Бабичев И. В. Что такое местное самоуправление с точки зрения права / И. В. Бабичев // Местное право. – 2001. – № 6. – С. 7.
30. Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть : Конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении : [учебное пособие] / Николай Семенович Бондарь. – М. : Городец, 2004. – 112 с.
31. Мягченко М. Загальнотеоретичні засади місцевого самоврядування / М. Мягченко // Право України. – 2000. – № 7. – С. 18.
32. Тодика Ю. М. Місцеве самоврядування в аспекті конституційної реформи : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [“Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні”], (м. Харків, 25 травня 2004 р.) / за ред. проф. Ю. П. Битяка. – Харків : Інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2004. – С. 5.
33. Коваленко А. А. Теорія і практика місцевого самоврядування в Україні : монографія / Анатолій Андрійович Коваленко ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 460 с.
34. Куйбіда В. С. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування : монографія / Василь Степанович Куйбіда ; за ред. Ю. П. Лебединського ; Акад. держ. управління при Президентові України. – К., 2003. – 568 с.
35. Любченко П. М. Компетенція місцевого самоврядування: організаційно-правові питання реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / П. М. Любченко. – Х., 1998. – 17 с.
36. Батанов О. В. Функції територіальних громад як суб’єктів місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / О. В. Батанов. – К., 2000. – 21 с.
37. Солоненко О. М. Реалізація функцій забезпечення законності, правопоряд-ку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян у системі місцевого самоврядування : (організаційно-правові питання) : автореф. дис. на здобут-тя наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / О. М. Солоненко. – К., 2001. – 19 с.
38. Щебетун І. С. Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / І. С. Щебетун. – Х., 2002. – 17 с.
39. Первомайський О. О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / О. О. Первомайський. – Х., 2003. – 20 с.
40. Делія Ю. В. Правові основи місцевого самоврядування в Україні : проблеми теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / Ю. В. Делія. – К., 2003. – 17 с.
41. Литовченко І. Л. Діяльність органів місцевого самоврядування по забезпеченню конституційних прав та свобод людини і громадянина : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / І. Л. Литовченко. – К., 2003. – 20 с.
42. Бориславська О. М. Конституційно-правові засади місцевого самоврядуван-ня в Україні та їх реалізація : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / О. М. Бориславська. – Х., 2004. – 20 с.
43. Калиновський Б. В. Конституційні принципи місцевого самоврядування в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 [“Конституційне право”] / Б. В. Калиновський. – К., 2004. – 21 с.
44. Карлов А. А. Формирование института местного самоуправления / Александр Александрович Карлов. – К. : Вища школа. – 1993. – 112 с.
45. Местные органы в политической системе капитализма / [Барабашев Г. В., Вайль И. М., Смирнов В. В. и др.] ; отв. ред. Туманов В. А. и др. ; АН СССР. Ин-т государства и права. – М. : Наука. – 1985. – 192 с.
46. Ткачук А. Місцеве самоврядування : світовий та український досвід : посібник / А. Ткачук, Р. Агранофф, Т. Браун ; Програма сприяння парламентові України. – К. : Вид-во “Заповіт”, 1997. – 186 с.
47. Ермошенко Н. Н. Опыт самоуправления территорий за рубежом / Николай Николаевич Ермошенко. – К., 1999. – 375 с.
48. Органы местного управления в зарубежных странах : сравнительное исследование : [научно-аналит. обзор] / РАН. Ин-т науч. информации по обществ. наукам. – М., 1994. – 90 с. ; Черкасов А. И. Сравнительное местное управление : теория и практика / Александр Игоревич Черкасов ; Ин-т госуд-ва и права Рос. АН. – М. : Форум Инфра – М. – 1998. – 158 с.
49. Панейко Ю. Теоретичні основи самоврядування / Ю. Панейко. – Укр. Вільна Академія Наук в Німеччині. – Мюнхен : Biblos, 1963. – 175 с.
50. Саєнко Ю. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми і прогнози / Ю. Саєнко, А. Ткачук, Ю. Привалов ; Ін-т соціології. – К., 1997. – С. 35.
51. Муніципальне право України : підручник / [колектив авт. : Погорілко В. Ф., Фрицький О. Ф., Баймуратов М. А. та ін.] ; ред. В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фрицький ; М-во освіти і науки України. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
52. Чиркин В. Е. Конституционное право в Российской Федерации / Вениамин Евгеньевич Чиркин. – М., 2001. – С. 453.
53. Кутафин О. Е. Предмет конституционного права / Олег Емельянович Кутафин. – М. : Юристь, 2001. – 444 с.
54. Остром В. Демократия и самоуправление / В. Остром // Государство и право. – 1994. – № 4. – С. 128–129.
55. The Present and Future Role of Local Government in Britain and Germany. – L., 1985. – P. 71. – (Цит. за : Черкасов А. И. Сравнительное местное управле-ние : теория и практика. – М. : Форум–Инфра–М, 1998. – С. 20).
56. Григор’єв В. А. Становлення публічної самоврядної (муніципальної) влади в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.13 [“Правові проблеми політичних інститутів і процесів”] / В. А. Гри-гор’єв. – Одеса, 2002. – 18 с.
57. Montin S. Swedish Local Government in Transition: A Matter of Rationality and Legitimacy. – Kumla, 1993. – P. 31. – (Цит. за : Черкасов А. И. Сравнительное местное управление: теория и практика. – М. : Форум–Инфра–М, 1998. – С. 19).
58. Adrian Ch. Governing Urban America. – New York ; Toronto; London, 1961. – P. 64. – (Цит. за : Государственное право буржуазных стран и стран, освободившихся от колониальной зависимости : [учебник] / Мишин А. А., Пульянов В. З., Вильданов Р. Х., Барабашев Г. В. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1970. – С. 350–351).
59. Сливка С. С. Позитивістські концепти : філософсько-правовий аналіз / Степан Степанович Сливка. – Львів : ЛьвДУВС, 2006. – 160 с.
60. Коэн Джин Л. Гражданское общество и политическая теория / Коэн Джин Л., Арато Эндрю ; [пер. с англ.] ; общ. ред. И. И. Мюрберга. – С. 495.
61. Щедровицкий Г. П. Проблемы методологии системного исследования / Георгий Петрович Щедровицкий. – М., 1964. – С. 6.
62. Див. наприклад : Попов Г.X. Проблемы теории управления / Гавриил Xаритонович Попов. – М., 1970. – С. 5–6.
63. Гилинский Я. Девиантология : социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других “отклонений” / Яков Гилинский ; [2-е изд., испр. и доп.]. – СПб : Изд-во Р. Асланова “Юридический цент Пресс”, 2007. –528 с.
64. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2005. – 1728 с.
65. Див. наприклад : Балинська О. М. Проблеми теорії держави і права : навчально-методичний посібник / О. М. Балинська, Т. З. Гарасимів. – Львів, 2008. – 320 с. ; Загальна теорія держави і права : [навч. посібник] / за ред. В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком, 1997. – С. 25 ; Сливка С. С. Вступ до методології філософії права : методичні вказівки для самостійної роботи для студентів магістратури / Степан Степанович Сливка. – Львів, 2008. – 24 с.
66. Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : підручник / Шейко В. М., Кушнаренко Н. М. [5-те вид., стер.]. – К. : Знання, 2006. – 307 с.
67. Див. : Маркарян Э. С. Глобальное моделирование, интеграция наук и системный подход / Э. С. Маркарян // Системные исследования: методологические проблемы. Ежегодник. 1980 – М., 1981 – С. 135–154.
68. Уайтхед А. Н. Избранные работы по философии / Альфред Норт Уайтхед. – М., 1990. – С. 321.
69. Поппер К. Открытое общество и его враги / Карл Поппер. – М., 1992. – Т. 2. – С. 255–256.
70. Баштаник В. Оптимізація системи місцевого самоврядування України у контексті запровадження європейських стандартів регіонального управління / В. Баштаник, В. Лукашкова // Вісник НАДУ. – 2003. – № 2. – С. 274–283.
71. Див. : Куйбіда В. С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування / Василь Степановича Куйбіда. – К. : МАУП, 2004. – 432 с. : іл. – Бібліогр. : с. 373–431.
72. Див., напр. : Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпіні, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області : закон України від 5 квітня 2001 року // Урядовий кур’єр – 2001. – 20 черв.
73. Мишина Н. В. Местное самоуправление: понятийно-терминологический состав в теории и законодательстве / Н. В. Мишина, Е. А. Фельдман // Юридический вестник. – 1999. – № 4. – С. 99–101.
74. Макух О. Аналіз політичного через призму комунікаційної теорії / О. Макух // Науковий вісник Ужгородського ун-ту. Серія : Політологія, соціологія, філософія. – 2007. – Вип. 7–8. – С. 81–88.
75. Див. : Ігнатенко О. Місцеве самоврядування : узагальнення проблем поступу / О. Ігнатенко // Управління сучасним містом. – 2001. – № 1–3 ; Олуйко В. Проблеми вдосконалення законодавства про місцеве самовря-дування / В. Олуйко // Місцеве самоврядування. – 2002. – № 10 – 12 (8).
76. Див. : Копысский З. Ю. Экономическое развитие городов Белоруссии в
XVI – первой половине XVII в. / Зиновий Юльевич Копысский – Минск, 1966. – 227 с. ; Котляр М. Давньоруські традиції київського самоврядування // Самоврядування в Києві : історія та сучасність : матеріали міжнародної конференції, присвяченої 500-річчю надання Києву магдебурзького права (м. Київ, 26–27 листопада 1999 р.). – К., 2000 ; Стоклицкая-Терешкович В. Средневековый город / В. Стоклицкая-Терешкович // Вопросы истории. Научная сессия Истфака МГУ. – 1945. – № 2. – С. 144 146.
77. Відейко М. Ю. Трипільська цивілізація / Михайло Юрійович Відейко. – К. : Академперіодика, 2002 – 184 с.
78. Мойсєєнко В. Это сладкое слово – амарги, или сага о демократии / Валентин Мойсєєнко // Зеркало недели. – 2004. – № 10 (485). – 13 март.
79. Див. : Грабовський С. Нариси з історії українського державотворення / С. Грабовський, С. Ставрояні, Л. Шкляр. – К. : Генеза, 1995. – 608 с. ; Панюк А. Історія становлення української державності / А. Панюк, М. Ро-жик. – Львів, 1995. – 163 с.
80. Журавський В. С. Теоретичні та організаційно-правові проблеми становлення і розвитку українського парламентаризму : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01; 12.00.02 “Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень. Конституційне право” / В. С. Журавський. – Одеса, 2001. – 36 с.
81. Лащенко Р. Лекції по історії українського права / Ростислав Лащенко ; [Ч. 1. Княжа доба ; Ч. 2. Литовсько-польська доба]. – К. : Україна, 1998. – 248 с.
82. Дністрянський С. Загальна наука права і політики / Станіслав Дністрянський. – Прага, 1923. – 402 c.
83. Грушевский М. С. Очерки истории украинского народа / Михаил Сергеевич Грушевский ; cост. и ист.-биогр. очерк Ф. П. Шевченко, В. А. Смолия ; при-меч. В. М. Рычки, А. И. Гуржия ; [2-е изд.]. – К. : «Лыбидь», 1991. – 400 с.
84. Єрмолаєв В. Віче в Київській Русі – важлива складова державного механізму / В. Єрмолаєв // Право України. – 2003. – № 3. – С. 136 141.
85. Див. : Гурбик А. Вічеві традиції й самоуправління міст середньовічної України: тези міжнар