МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ В МЕХАНІЗМІ ДЕМОКРАТИЧНОЇ ДЕРЖАВИ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. МІСЦЕВА ВЛАДА В МЕХАНІЗМІ УПРАВЛІННЯ СУСПІЛЬСТВОМ ..................................................................................................... 11
1.1. Місцева влада в системі вертикального поділу влади ...................................... 11
1.2. Місцева влада: сутність та особливості .............................................................. 31
1.3. Правове регулювання функціонування місцевої влади в Україні ................... 47
Висновки до розділу 1 ................................................................................................. 74

РОЗДІЛ 2. ОРГАНИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ .............................. 77
2.1. Інститут місцевого самоврядування: традиційні підходи та пошук національної моделі ..................................................................................................... 77
2.2. Становлення законодавства про місцеве самоврядування ............................... 94
2.3. Місце і роль місцевого самоврядування в механізмі демократичної
держави ....................................................................................................................... 110
Висновки до розділу 2 ............................................................................................... 133

РОЗДІЛ 3. МІСЦЕВІ ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ...................................................... 136
3.1. Місцеві державні адміністрації в системі виконавчої влади .......................... 136
3.2. Особливості співвідношення місцевих державних органів та органів місцевого самоврядування. Проблеми делегування повноважень ....................... 155
Висновки до розділу 3 ............................................................................................... 177

ВИСНОВКИ .............................................................................................................. 182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 188

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Реформування українського суспільства зумовило жваві дискусії про природу місцевої влади та прийнятну міру її співвідношення з центральною владою. Конституція України 1996 року передбачила існування на місцях двох публічно-владних систем: місцевого самоврядування та місцевих органів державної виконавчої влади, представленої місцевими державними адміністраціями. Ці обидві ланки місцевої влади покликані забезпечити збалансований розвиток відповідних територій та вирішення проблем як місцевого, так і загальнодержавного значення.
Місцеві органи влади є важливою складовою демократичної, правової державності в України. Їх належне функціонування забезпечує децентралізацію влади, розширення можливостей участі громадян в управлінні державою, реалізацію права населення відповідної території самостійно вирішувати в межах Конституції та законів України питання місцевого значення. У зв’язку з цим, проблеми місцевої влади, взаємовідносин місцевих органів виконавчої влади з органами місцевого самоврядування, визначення організаційно-правових форм їх співпраці переходять у розряд ключових, вимагаючи нового підходу до їх вивчення.
Необхідність децентралізації управлінської вертикалі, наближення влади на місця, розширення можливостей участі громадян в управлінні державою, розмежування повноважень та відповідальності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування – все це вимагає вироблення та наукового обґрунтування цілісної науково-правової концепції місцевої влади, що відповідає потребам розвитку суспільства, запровадження правових, соціальних та економічних стандартів життєдіяльності людини, суспільства і держави.
Процес реформування системи місцевої влади вимагає створення системи національного законодавства про місцеву владу як невід’ємну передумову демократичних перетворень, правового забезпечення умов її ефективного функціонування, іншого підходу до вивчення проблем удосконалення законодавства про місцеві органи влади. Тривалий час, протягом якого місцеві ради народних депутатів України перебували в системі державної влади, наклав свій відбиток і на загальний стан дослідження проблеми. Про поділ та децентралізацію влади взагалі не йшлося, оскільки вважалося, що влада має бути цілісною, монолітною, побудованою за принципом демократичного централізму.
Водночас, сьогодні відсутнє єдине комплексне осмислення місцевої влади в механізмі управління суспільством у концентрованому, комплексному загальнотеоретичному аспекті, що безумовно актуалізує вибраний аспект дисертаційного дослідження.
Нормативно-правову базу роботи становлять Конституція України, базові Закони України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про місцеві державні адміністрації”, інші нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, нормативно-правові акти місцевих органів влади. Аналізувалися як чинні нормативні акти, так і ті, що втратили чинність, але мають наукову цінність в історичному аспекті. Емпіричною базою роботи стали матеріали діяльності місцевих рад, а також обласних державних адміністрацій.
Наведене зумовлює актуальність теми дослідження, її теоретичне і практичне значення для подальшого розвитку організаційно-правових засад місцевої влади в Україні, оновлення і реформування законодавства про місцеві органи влади відповідно до вимог сучасного українського державотворення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі теорії держави та права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Загальнотеоретичні проблеми правотворення та правозастосування в умовах формування правової держави” № 0106u002283. Тема кандидатської дисертації здобувача “Місцеві органи влади в механізмі демократичної держави” затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 17.01.2003 р. (протокол № 6).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дослідження полягає у комплексному теоретичному аналізі інституту місцевої влади, виявленні найбільш оптимальної моделі взаємодії місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в процесі здійснення управління на місцях, визначенні організаційно-правових форм їх співпраці.
Для досягнення зазначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
– узагальнити основні уявлення щодо влади як загальнотеоретичної категорії, її поділу по горизонталі, по вертикалі;
– розкрити різні форми прояву влади (центральний і місцевий; державна влада та місцеве самоврядування), визначивши роль місцевої влади в системі вертикального поділу влади;
– визначити особливості місцевої влади, проаналізувати її основні ознаки та прийнятну міру співвідношення з центральною владою;
– проаналізувати роль місцевої влади в утвердженні України як демократичної, соціальної, правової держави, формуванні громадянського суспільства;
– охарактеризувати стан правового регулювання статусу та функціонування місцевої влади, виділити та дослідити основні рівні нормативно-правових актів, які регламентують організацію місцевих органів влади в Україні;
– розробити рекомендації та пропозиції щодо удосконалення законодавства про місцеву владу в Україні з метою підвищення ефективності її організації та функціонування;
– дати характеристику та проаналізувати класифікацію моделей організації місцевого самоврядування, що склалися в муніципальній практиці;
– розглянути досвід законодавчого регулювання системи місцевого самоврядування в Україні за роки незалежності в контексті основних моделей та теорій організації місцевого самоврядування, а також сучасний організаційно-правовий стан місцевої влади та її органів;
– охарактеризувати та визначити місце місцевого самоврядування в механізмі демократичної держави;
– вивчити досвід реалізації державних функцій на місцевому рівні в зарубіжній практиці муніципального управління; обґрунтувати місце та значення місцевих державних адміністрацій в системі вертикалі виконавчої влади;
– з’ясувати особливості співвідношення місцевих державних органів та органів місцевого самоврядування, сформувати висновки та пропозиції щодо правового регулювання суспільних відносин у сфері делегування повноважень органам місцевого самоврядування в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають із приводу організації та функціонування місцевої влади, представленої органами місцевої виконавчої влади та місцевим самоврядуванням.
Предметом дослідження є загальнотеоретичні проблеми організації та діяльності місцевої влади в Україні як невід’ємної частини системи публічної влади в державі, правові основи та особливості взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить діалектичний метод пізнання державно-правових явищ, що дає змогу розглядати їх у розвитку, взаємозв’язку, зв’язку з суспільством, культурою тощо. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили потребу використання: логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного, за допомогою яких поглиблено понятійний апарат, визначено сутність та особливості місцевої влади; системного – для дослідження місцевої влади як певної цілісності, органічної єдності, висвітлення взаємозв’язків та взаємовпливів системи місцевого самоврядування та системи місцевих органів виконавчої влади; історичного методу – при аналізі поглядів на проблеми поняття та законодавчого регулювання місцевої влади; порівняльно-правового, структурно-логічного та компаративного методів – при розгляді питань нормативно-правового регулювання місцевих органів влади в Україні та в деяких зарубіжних країнах і використання їх досвіду; вдосконалення теоретико-правових засад подальшого розвитку місцевої влади, визначення шляхів підвищення її ефективності; структурно-функціонального методу – для визначення ролі і місця місцевих органів влади в механізмі демократичної держави; соціологічного – для дослідження умов і чинників, які впливають на функціонування місцевої влади; методу тлумачення права – з’ясовується зміст норм, що становлять нормативну основу організації та діяльності місцевих органів влади; методів моделювання і прогнозування – в процесі розробки рекомендацій щодо вдосконалення законодавства у сфері місцевої влади. У роботі застосовувались також статистичний та інші наукові методи. Складний правовий характер проблеми дослідження визначив використання наукових робіт з теорії держави та права, теорії управління, конституційного, адміністративного права, порівняльного державознавства. Використовувалися класична історико-політична спадщина, широкий спектр наукових праць у галузі права, політики, управління, філософії, соціології. Вивчалося відповідне законодавство України, інших держав, локальні правові акти, а також роботи, пов’язані з механізмом їх реалізації з теоретико-методологічних позицій поширення цінних новацій, що містяться в них. Інформаційну й емпіричну основу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали. При підготовці дисертації були використані результати, одержані в ході дискусій на науково-практичних конференціях, семінарах, “круглих столах”.
Наукова новизна одержаних результатів визначається передусім тим, що дисертація є першим в українській правовій літературі комплексним монографічним загальнотеоретичним дослідженням ролі і місця місцевих органів влади в механізмі демократичної держави, в системі вертикального поділу влади, організації у цьому контексті інституту місцевої влади, взаємодії місцевих державних органів та органів місцевого самоврядування з точки зору фундаментальних закономірностей у межах теорії держави і права. Наукова новизна одержаних результатів виявилася в таких теоретичних положеннях і висновках:
– дістали подальшого розвитку положення, що сутність влади проявляється в різноманітних формах, зокрема, центральна і місцева, державна влада та місцеве самоврядування, які забезпечують взаємозалежність, різноманітність взаємодії й співробітництва та розмежування функцій цілісної системи влади в країні.
– Уперше комплексно проаналізовано систему місцевої влади в контексті вертикального поділу на центральний та місцевий рівні, з’ясовано соціальну роль, сутність та особливості місцевої влади в умовах становлення громадянського суспільства в Україні, в здійсненні демократичних перетворень у державі.
– По-новому виявлено відмінності правової природи місцевої влади від центральної влади та відповідно до них визначені й розкриті основні ознаки та особливості місцевої влади: територіальність, локальність, підзаконність, дуалістичність, наближеність до населення та ін.
– Дано авторське визначення місцевої влади як такої, що реалізується територіальною громадою та її органами та органами місцевої виконавчої влади, які функціонують у межах певних адміністративно-територіальних одиниць. Обґрунтовується науковий підхід до сутності місцевої влади, відповідно до якого функціонування місцевих державних адміністрацій є втіленням їх державної політико-правової природи, а діяльність територіальних громад має недержавну політико-правову природу, є наближеною до елементів громадянського суспільства.
– Обґрунтовано доцільність здійснення владних повноважень, які зачіпають інтереси громадян, органами влади, найближчими до населення, тобто розподіл повноважень між різними рівнями влади повинен здійснюватися на основі реальних потреб та інтересів місцевих жителів; з нижчого рівня організації влади на верхній повинні передаватися тільки ті повноваження, реалізація яких на нижчому рівні неможлива.
– Уперше розглянуто досвід законодавчого регулювання системи місцевого самоврядування за роки української незалежної держави в контексті основних моделей та теорій місцевого самоврядування, а також сучасний організаційно-правовий стан місцевої влади та її органів.
– По-новому виділено та досліджено різні рівні правового регулювання місцевої влади – законодавчий, підзаконний, локальний, договірний. Запровадження договірного рівня дозволить збалансувати стосунки між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
– Уперше розкриті підходи щодо визначення найбільш оптимальної інтеграції місцевого самоврядування в механізм демократичної держави при збереженні його відносної самостійності, що дозволить місцевому самоврядуванню зберігати необхідний баланс інтересів державної (центральної) і місцевої влади.
– З точки зору соціальної ролі виконавчої влади по-новому висвітлено сутність інституту місцевих державних адміністрацій, його місце та значення в системі органів виконавчої влади, розглянуто шляхи удосконалення системи місцевих органів виконавчої влади в Україні.
– Обґрунтовано авторський підхід до шляхів гармонізації стосунків між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, сформульовані висновки щодо удосконалення делегування повноважень органам місцевого самоврядування в Україні.
Практичне значення одержаних результатів. У науково-дослідницькій сфері матеріали дослідження можуть стати основою для подальшої розробки концепції місцевої влади, загальнотеоретичних досліджень її природи та правового регулювання, оптимізації роботи місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування тощо; у сфері правотворчості сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані при розробці та вдосконаленні цілісної системи законодавства, що регулює здійснення влади на місцях; у правозастосовній діяльності запропоновані рекомендації можуть сприяти вдосконаленню практики реалізації норм законодавства, що регулює функціонування місцевих органів влади; у навчальному процесі – при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів “Загальна теорія держави і права”, “Конституційне право”, “Адміністративне право”, “Муніципальне право”, “Державне будівництво та місцеве самоврядування”, викладенні відповідних навчальних дисциплін; у правовиховній сфері запропоновані положення і висновки дослідження можуть бути матеріалом у роботі з підвищення рівня правової культури населення, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідались на науково-практичній конференції “Проблеми вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування” (Харків, 2001); науково-практичній конференції “Правові проблеми реформування регіональної влади” (Харків, 2002); Другому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2002); ХІІІ Харківських політологічних читаннях “Виборча кампанія 2002: реальність, результати, перспективи” (Харків, 2002); науковій конференції молодих учених та здобувачів “Нове законодавство України та питання його застосування” (Харків, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні” (Харків, 2004); “круглому столі” на тему “Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення” з нагоди 10-ї річниці прийняття Конституції України (Харків, 2006).
Публікації. Узагальнені результати дослідження знайшли своє відображення у 5 наукових статтях у фахових виданнях та 7 тезах наукових доповідей на наукових конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети та предмета дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують 8 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з них основного тексту – 187 сторінок. Список використаних джерел складається з 445 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні загальнотеоретичних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування місцевої влади, її природи, особливості, місця і ролі її органів у механізмі демократичної держави. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Влада має різні форми свого прояву (центральний і місцевий; державна влада та місцеве самоврядування), які доповнюють одна одну, створюють у своїй взаємодії діалектичну єдність усієї системи влади в країні. Поділ влади – стан організації влади, що передбачає не лише різноманітні форми її організації, але й механізми їхньої взаємодії так, щоб ефективно використовувався весь обсяг влади. Поділ влади в демократичному суспільстві передбачає не лише поділ на законодавчу, виконавчу і судову владу (горизонтальний поділ), а й поділ її на центральну та місцеву владу (вертикальний поділ), де кожна з гілок, кожен рівень влади має своє функціональне призначення в суспільстві, взаємодіючи та взаємодоповнюючи один одного.
2. Принцип організації владних структур можна звести до того, що владні повноваження, які зачіпають інтереси громадян, доцільно здійснювати суб’єктами влади, найближчими до населення, тобто, розподіл повноважень між різними рівнями влади повинен здійснюватися не з верху до низу, а від реальних потреб та інтересів місцевих жителів. Причому, з нижчого рівня організації влади на верхній повинні передаватися тільки ті повноваження (“права – обов’язки”), реалізація яких на нижчому рівні неможлива.
3. При здійсненні влади на місцях постійно стикаються дві протилежні тенденції – централізації та децентралізації. Держава за своєю природою прагне до централізації з метою забезпечення загальнодержавних інтересів, а територіальні громади, у свою чергу, прагнуть до самоврядування, самостійного вирішення питань місцевого значення. У будь-якому випадку критерієм оптимального співвідношення централізації і децентралізації владних повноважень стає задоволення потреб населення; на центральному рівні залишаються тільки ті повноваження, які стосуються функціонування країни в цілому, інші ж повноваження здійснюються на місцях.
4. Аналіз природи місцевої влади дає підстави вважати, що в ній одночасно поєднуються громадські й державницькі аспекти. Місцева влада – це вид публічної влади, що реалізується територіальною громадою та її органами та органами місцевої виконавчої влади, які функціонують у межах певних адміністративно-територіальних одиниць. Від центральної влади місцева відрізняється рядом ознак, а саме: центральна влада поширюється на всіх членів суспільства, місцева влада – лише на певну його частину; центральна влада покликана розв’язувати проблеми загальносоціального характеру, місцева влада – лише локальні; місцева влада має підзаконний характер і діє у порядку та межах, установлених центральною владою; характерною особливістю місцевої влади в Україні є подвійний (дуалістичний) статус її органів, що проявляється через органи місцевої виконавчої влади та органи місцевого самоврядування; місцева влада більш наближена до населення, ніж центральна, при цьому інтервал між прийнятими рішеннями і їх виконанням на місцевому рівні значно коротший, і як наслідок результати найчастіше бувають більш суттєві для місцевих жителів.
5. Функціонування місцевих державних адміністрацій є втіленням концепції державної політико-правової природи місцевої влади, а діяльність територіальних громад відповідає концепції дуалізму функцій і повноважень місцевого самоврядування, має недержавну політико-правову природу, є насамперед елементом громадянського суспільства. Територіальна громада як певна самоорганізація громадян, об’єднаних за територіальною ознакою, створюється з метою задоволення в межах законодавства колективних потреб і захисту своїх законних прав та інтересів, а місцеві державні адміністрації відповідно до Конституції України та Закону “Про місцеві державні адміністрації” створюються з метою здійснення повноважень виконавчої влади на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
6. Юридична база функціонування органів місцевої влади є багаторівневою і складається з цілої низки взаємопов’язаних правових актів. Такий розподіл нормативно-правових актів дає змогу побудувати певну послідовність регулювання складових правового статусу органів влади за ступенем впливу на них окремих законодавчих актів. Нормативно-правові акти охоплюють різні рівні правового регулювання місцевої влади – законодавчий, підзаконний, локальний, договірний. Ефективність функціонування системи місцевих органів влади багато в чому залежить від своєчасності зміни й удосконалення кожної з цих груп нормативно-правових актів. Сьогодні в правовій системі України необхідно закріпити механізми, що забезпечать: 1) стабільність місцевої влади; 2) її ефективність – здатність якісно і вчасно виконувати соціальні обов’язки; 3) підконтрольність місцевої влади; 4) відкритість і прозорість дій та рішень місцевої влади, їх доступність для населення.
7. Подальше вдосконалення організації та функціонування системи влади неможливе без реформування системи державного управління з точки зору централізації та децентралізації влади, збалансованості загальнодержавних інтересів з інтересами регіонів та територіальних громад. Передумовою досягнення збалансованості інтересів є формування і впровадження виваженої державної політики щодо регіонів, особливо в аспекті фінансового забезпечення їх соціально-економічного розвитку, узгодженості повноважень і дій органів регіонального управління та місцевого самоврядування, розвитку самоврядних інституцій.
8. Основні положення світових моделей та теорій місцевого самоврядування зберігають своє значення й дотепер, їх покладено в основу сучасних поглядів на місцеве самоврядування. Незважаючи на те, що сучасна практика місцевого самоврядування в розвинутих демократіях говорить про певне зближення муніципальних систем, синтез елементів громадівської та державницької теорій, принцип незалежності місцевого самоврядування і тенденція до розширення його повноважень сьогодні все більшою мірою знаходять своє законодавче закріплення.
9. Чинна модель місцевого самоврядування в Україні є наближеною до класичної французької (романо-германської) моделі, але з перевагою владних повноважень на боці місцевих державних адміністрацій. Водночас перспективним напрямком удосконалення цієї системи має стати підвищення ролі місцевих рад та істотне розширення управлінських повноважень органів місцевого самоврядування. У країнах “романської” Європи повноваження органів державної влади зводяться в основному до контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування, у той час як фінансово-бюджетні повноваження залишаються в руках самоврядування.
10. Незважаючи на те, що функціонально органи місцевого самоврядування досить близькі в своїй діяльності з роботою органів місцевих державних адміністрацій, вони є різними соціальними системами. Система органів державної влади побудована на основі централізації, ієрархічності, підлеглості нижчих органів вищим, а система місцевих рад – на основі самостійності в реалізації своїх функцій.
11. Механізм демократичної держави є складним і системним утворенням, що органічно поєднує у собі різні за своєю природою елементи. Поряд з державною складовою важливу роль у механізмі держави відіграють недержавні структури, що здійснюють істотний вплив на процес реалізації державних функцій, насамперед органи місцевого самоврядування. Органам місцевого самоврядування належить особливе місце в демократичній системі управління суспільством і державою. Тому сьогодні нагальною є проблема визначення найбільш оптимальної інтеграції місцевого самоврядування в загальний механізм демократичної держави при збереженні його відносної самостійності, що дозволить місцевому самоврядуванню забезпечити необхідний баланс інтересів центральної і місцевої влади.
12. Аналіз досвіду функціонування державної виконавчої влади дозволяє вважати, що: а) проблеми виконавчої влади слід розглядати в контексті розвитку соціуму і самої системи державної влади; б) необхідним є нормативне закріплення цільових установок та функцій державної влади; в) статус місцевих державних адміністрацій вказує на те, що ці органи покликані відігравати ключову роль у реалізації державної політики та законодавства на місцях.
13. Суспільна роль виконавчої влади серед гілок державної влади визначається тим, що саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативно-правових актів держави, практичне застосування важелів державного регулювання і управління важливими процесами суспільного розвитку. Органи виконавчої влади представлені на кожному з рівнів – і на центральному, і на місцевому, що сприяє рівномірному розподілу обсягу виконавчої влади по рівнях суспільної організації, забезпечує її нормальну роботу, сприяє вирішенню проблеми взаємоузгодження інтересів центра та місць. Місцеві державні адміністрації є частиною державного механізму, доповнюють і врівноважують органи центральної влади, представляючи державні інтереси, мають власний обсяг компетенцій і ресурсів, гарантованих законодавчо.
14. Актуальним питанням залишається гармонізація стосунків між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Практика делегування є однією з найважливіших форм економії фінансових та людських ресурсів, оскільки виключає необхідність створення поряд з органами місцевого самоврядування додаткових структур державної виконавчої влади.
15. Делегування окремих державних повноважень органам місцевого самоврядування – спосіб регулювання обсягу повноважень органів місцевого самоврядування шляхом передачі окремих повноважень, прав органів державної виконавчої влади органам місцевого самоврядування, на певний час для вирішення тих або інших завдань, у межах Конституції і законів України, оформленого у вигляді закону чи/або договору (угоди). Можна виділити вимоги, що повинні пред’являтися до процедури передачі державних повноважень місцевим органам влади: передача проводиться відповідно до принципу субсидіарності; надання окремих державних повноважень здійснюється на підставі спеціального законодавчого акта з можливим укладенням додаткових угод і (або) договорів; процедура супроводжується передачею необхідних матеріальних, фінансових, інформаційних та інших ресурсів з боку держави місцевим органам влади; передані повноваження зберігають свою державно-правову природу, органи державної влади контролюють як виконання переданих повноважень, так і використання переданих засобів і ресурсів, зберігають право давати вказівки (“імперативні консультації”) із приводу реалізації; встановлюється відповідальність перед державою за невиконання або неналежне виконання делегованих державних повноважень місцевих органів влади в межах переданих фінансових, матеріальних, інших ресурсів.
16. Доцільним є прийняття спеціального закону “Про делегування органам місцевого самоврядування окремих державних повноважень”, який закріпив би єдині підходи до правового регулювання передачі державних повноважень. Окрім закону, як правову основу делегування державних повноважень необхідно використовувати й договір (угоду), що укладається між органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Істотними і необхідними умовами таких договорів слід визнати: мету передачі, терміни делегування, взаємні зобов’язання сторін, обсяг і конкретний перелік переданих органам місцевого самоврядування державних повноважень; обсяги і порядок надання органами державної влади органам місцевого самоврядування необхідних для їхнього здійснення ресурсів; форми контролю за реалізацією цих повноважень.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авакьян С. А. Проблемы местного самоуправления на современном этапе // Право. – 1998. – № 2-3. – С. 26-27.
2. Авакьян С. А. Состояние, проблемы и перспективы местного самоуправления в России // Местное самоуправление в России: состояние, проблемы и перспективы: Материалы науч.-практ. конф. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. – 168 с.
3. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади. – К.: Ін-Юре, 1997. – 48 с.
4. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления. – К.: Наук. думка, 1979. – 150 с.
5. Автономов А. С. Избирательная власть. – М.: Права человека, 2002. – 88 с.
6. Автономов А. С. У истоков гражданского общества и местного самоуправления (очерки). – М.: Формула права, 2002. – 80 с.
7. Агранофф Р. Перспективы развития федеративных отношений в Российской Федерации. – М.: Политические отношения, 1998. – 346 с.
8. Административное право зарубежных стран. – М.: Спарк, 1996. – 229 с.
9. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. – М.: Спарк, 2003. – 464 с.
10. Адміністративне право України: Підручн. для студ. юрид. вузів і фак-тів: Учеб. изд-е / За ред. Ю. П. Битяка. – X.: Право, 2001. – 528 с.
11. Азовкин И. А. Местные Советы в системе органов власти. – М.: Юрид. лит., 1971. – 272 с.
12. Актуальные проблемы формирования местного самоуправления в Российской Федерации (“Круглый стол” в Ин-те гос-ва и права РАН) // Государство и право. – 1997. – № 5. – C. 24-25.
13. Алебастрова И. Конституционные аспекты муниципального права в постсоциалистических странах // Право и жизнь. – 1995. – № 7. – С. 171.
14. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966. – 186 c.
15. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
16. Андрусяк Т. Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. – Львів: Фонд “Право для України”, 1997. – 198 с.
17. Арбузов С. В. Устав муниципального образования и основные проблемы уставного регулирования (на примере городского самоуправления): Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.02. – Екатеринбург, 2001. – 22 с.
18. Баймуратов М. А. Конституционно-проектная регламентация местного самоуправления и территориальных коллективов // Юридический вестник. – 1996. – № 1. – С. 94-100.
19. Баймуратов М. А., Григорьев В. А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине: Монография. – Одесса: Юрид. лит., 2003. – 248 с.
20. Байтин М. И. Государство и политическая власть: Науч. изд-е. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 240 c.
21. Байтин М. И. Механизм современного Российского государства // Правоведение. – 1996. – № 3. – С. 4-16.
22. Барабашев Г. В. Местное самоуправление: Учеб. пособие по муницип. праву, истории и теории гос. управления. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. – 350 с.
23. Баранчиков В. А. Муниципальное право: Учебник. – М.: Юнити; Закон и право, 2000. – 383 с.
24. Барнашев А. М. Теория разделения властей: становление, развитие, применение. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1988. – 102 с.
25. Бартошек М. Римское право: (Понятия, термины, определения). – М.: Юрид. лит., 1989. – 448 с.
26. Батанов О. Концептуальні засади співвідношення функцій територіальних громад з функціями місцевих органів державної виконавчої влади // Право України. – 1999. – № 5. – C. 25-29.
27. Батанов О. В. Деякі теоретичні проблеми співвідношення місцевого самоврядування та державної влади // Часопис Київського ун-ту права. – 2002. – № 2. – C. 21-30.
28. Батанов О. В. Місцеве самоврядування – інститут політичної системи України: теоретико-методологічні проблеми дослідження // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 1. – C. 18-28.
29. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 260 с.
30. Батанов О. В. Функції територіальних громад як специфічних суб`єктів конституційного права // Право України. – 1998. – № 8. – C. 21-24.
31. Безобразов В. П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть. – СПб.: Тип. В. Безобразова и Комп., 1882. – 737 с.
32. Берендтс Э. Н. Опыт системы административного права. – Ярославль: Типо-Литогр. Г. Фальк, 1898. – Т. 1: Обзор истории административного права и истории его литературы. Вып. 1. – 246 с.
33. Бершеда Р. В. Місцеві органи державної влади в СРСР. – К., 1954. – 39 с.
34. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. – Х.: Право, 2005. – 304 с.
35. Битяк Ю. П. Повноваження та організація діяльності місцевих державних адміністрацій, їх відносини з органами місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Х.: Право, 2002. – Вип. 4. – С. 3 – 14.
36. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104 – 109.
37. Бондарь Н. С. Гражданин и публичная власть: Конституционное обеспечение прав и свобод в местном самоуправлении: Учеб. пособие. – М.: ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. – 352 с.
38. Бондарь Н. С. Права человека и местное самоуправление в Российской Федерации. – Ростов н/Д., 1998. – 49 с.
39. Борденюк В. Державний механізм держави як система органів державної влади та органів місцевого самоврядування та фактори його цілісності // Юридична Україна. – 2005. – № 3. – C. 15 – 23.
40. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення системи органів виконавчої влади та виконавчих органів місцевого самоврядування // Юридична Україна. – 2005. – № 5. – С. 16 – 22.
41. Борденюк В. Механізм (апарат) державного управління як система органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування // Право України. – 2005. – № 6 – С. 16 – 21.
42. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – № 4. – С. 12 – 17.
43. Борденюк В. І. Децентралізація державної влади і місцевого самоврядування: поняття, суть та форми (види) // Право України. – 2005. – № 1. – С. 21 – 25.
44. Борденюк В. І. Коментар до статті 143 Конституції України // Коментар до Конституції України / Ред. кол.: В. Ф. Опришко (голова), Л. Є. Горьовий, М. І. Корнієнко та ін. – К.: Ін-т закон-ва Верховної Ради України, 1996. – 376 с. – С. 320 – 321.
45. Бориславська О. М. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні та їх реалізація: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2004. – 20 c.
46. Боса Н. В. Місцеве самоврядування і держава: порівняльний аналіз // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 15. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 148 – 153.
47. Брэбан Г. Французское административное право. – М.: Прогресс, 1988. – 488 с.
48. Вайс Х. Поділ влади та самоврядування у федеративній державі // Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти. Тези доп. і наук. повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 10-11 березня 1995 р.). – К.: Радянська шк., 1995. – С. 99-102.
49. Васильев В. И. Местное самоуправление: Учеб. и науч.-практ. пособие. – М.: Юринформцентр, 1999. – 453 c
50. Васильев Л. С. История Востока. В 2-х томах. — М., 1993. – Т. 1. – Гл. 2-4.
51. Васильчиков А. И. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений: В 2 т. – 3-е изд. – СПб.: Тип. Эдуарда Праца, 1872. – Т. 1. – 368 с.
52. Введение в шведское право. М.: Юрид. лит., 1986. – 336 с.
53. Ведель Ж. Административное право Франции: Пер. с франц. / Под ред. Крутиголова М. А. – М.: Прогресс, 1973. – 512 с.
54. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. – 1440 с.
55. Величко В. О. Конституційно-правовий статус місцевих державних адміністрацій в Україні: Монографія. – Х.: , 2005. – 208 с.
56. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Вид. Дім “Ін-Юре”, 2002. – 668 с.
57. Витте С. Ю. Конспект лекций о государственном хозяйстве, читанных Его Императорскому Высочеству Великому Князю Михаилу Александровичу в 1900-1902 гг.: Науч. изд-е. – 3-е изд. – СПб: Тип. АО Брокгауз–Ефрон, 1914. – 154+8 c.
58. Власов В. А. Советский государственный аппарат. – М.: Госюриздат, 1959. – 374 с.
59. Воронов М. П., Скрипничук В. М. Децентралізація влади як основа взаємовідносин державних виконавчих органів і органів місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць. – Х.: Право, 2001. – Вип. 1. – С. 34-44.
60. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування 1985 р. / Перекл. з англ. І. Дроздовської // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. – 1994. – № 1-2. – С. 65-69.
61. Выдрин И. В. Местное самоуправление в Российской Федерации: от идеи к практике (конституционно-правовой аспект): Монография. – Екатеринбург: Изд-во УрГЮА, 1998. – 208 с.
62. Выдрин И. В., Кокотов А. Н. Муниципальное право России: Учебник для вузов. – М.: Норма, 2000. – 368 с.
63. Галиахметов Р. А., Кривоногов Г. П., Лавриненко В. Л. Начальный курс муниципального управления. – Ижевск: Изд-во Удм. гос. ун-та, 1993. – 106 с.
64. Гарапон Антуан. Хранитель обещаний: суд и демократия. – М.: «NOTA BENE» Медиа Трейд Компания, 2004. – 328 с.
65. Гарнер Д. Великобритания. Центральное и местное управление. – М., 1984. – 367 с.
66. Гегель Г. В. Ф. Философия права: Пер. с нем. / Ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц. – М.: Мысль, 1990. – 528 с.
67. Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. – М.: Мысль, 1977. – Т. 3: Философия духа. – 471 с.
68. Герасименко Г. А. Земское самоуправление в России. – М.: Наука, 1990. – 264 с.
69. Гессен В. М. Вопросы местного управления. – СПб.: Типо-литогр. А. Е. Ландау, 1904. – 240 с.
70. Гизевиус Вольфганг. Политика местного самоуправления в ФРГ / Перев. с нем. Б. Воронов. – Бонн. Германия: Фонд Фридриха Эберта, 1995. – 145 с.
71. Гладышев А. Г. Правовые основы местного самоуправления. – М., 1996. – 224 с.
72. Гоббс Т. О гражданине // Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1989. – Т. 1: – 622 с.
73. Гоббс Т. Сочинения: В 2 т. – М., 1991. – Т. 2. – 736 с.
74. Головченко В., Корпань О. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1998. – № 3. – С. 14-17.
75. Городецкий В. М. Пути формирования механизма народовластия на основе действующей Конституции Российской Федерации // Конституционное и муниципальное право. – 2000. – № 1. – С. 15-21.
76. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 256 с.
77. Государственное право Германии. Сокращен. перевод нем. семитомного изд-ния / Отв. ред. акад. Б. Н. Топорнин: В 2 т. – Науч. изд-е: Пер. с нем. – М.: Рос. Акад. наук. Ин-т гос-ва и права, 1994. – Т. 1. – 312 с.
78. Государственное право Германии. Сокращен. перевод нем. семитомного изд-ния / Отв. ред. акад. Б. Н. Топорнин: В 2 т. – Науч. изд-е: Пер. с нем. – М.: Рос. Акад. наук. Ин-т гос-ва и права, 1994. – Т. 2. – 320 с.
79. Государственное управление и самоуправление: Очерки истории / Авт. кол.: Семьянинов В. П., Кожурин В. С., Петров В. Т. и др.; Рос. акад. службы при Президенте РФ. – М., 1995. – 196 с.
80. Граб В., Кампо В., Клебан С., Корнієнко М., Негода В., Пітцик М., Сибірцев В. Конституційна реформа: проблеми правових засад місцевого самоврядування // Віче. – 2003. – № 6. – C. 11-19.
81. Граверт Р. Финансовая автономия органов местного самоуправления в ФРГ // Государство и право. – 1992. – № 10. – С. 96-107.
82. Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития / Горбачов М. С. и др. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – 592 с.
83. Григорян Л. Л. Теоретические и конституционные основы механизма советского государства. Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: Научное изд-е. – М.: Б.и., 1989. – 17 с.
84. Гриценко Е. В. Правовые проблемы передачи государственно-властных полномочий межгосударственному объединению // Академический юридический журнал. – 2000. – № 2.
85. Громыко А. А. Политический реформизм в Великобритании (1970-1990 годы). – М.: XXI век – Согласие, 2001. – 267 с.
86. Гулиев В. Е., Рудинський Ф. М. Социалистическая демократия и личные права: Науч. изд-е. – М.: Юрид. лит., 1984. – 192 с.
87. Гурне Бернар. Державне управління: Пер. з франц. В. Шовкуна. – К.: Основи, 1993. – 165 с.
88. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. М.: Междунар. отношения, 1996. – 400 с.
89. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. / Под ред. В. В. Пчелкина.– М.: Русский язык, 1981. – Т. 1: А–З. – 699 с.
90. Дахова І. Поняття виконавчої влади та її місце в державному механізмі України (конституційний аспект) // Право України. – 2002. – № 12. – C. 23-27.
91. Девемі Жан-Франсуа. Місцеве управління у Франції // Зб. наук. праць УАДУ при Президентові України: Вип. 2. – 2000. – Ч. ІІ. – C. 77-81.
92. Дегтярев Д. А. Политическая власть как регулятивный механизм социального общения // Политические исследования. – 1996. – № 3. – С. 108-120.
93. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
94. Делія Ю. Делеговані повноваження: немає підконтрольності без відповідальності // Право України. – 1999. – № 4. – C. 45-46.
95. Делія Ю. Компетенційні спори: причини і шляхи їх подолання // Право України. – 2000. – № 6. – C. 32-33.
96. Делія Ю. Місцеве самоврядування як право територіальної громади // Право України. – 2005. – № 5. – С. 45-48.
97. Демидов А. И. Власть в единстве и многообразии ее измерений // Государство и право. – 1995. – № 11. – C. 3-11.
98. Денисов А. И. Теория государства и права. – М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР, 1948. – 532 с.
99. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація. – К.: Вид-во УАДУ, 1997. – 398 с.
100. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування / За заг. ред. О. Ю. Оболенського. – Хмельницький: Поділля, 1999. – 570 с.
101. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. д.ю.н., проф. Авер’янова В. Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
102. Державотворення і правотворення в Україні: досвід, проблеми, перспективи: Монографія / За ред. Ю. С. Шемшученка. –– К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2001. – 656 с.
103. Джин Л. Коэн, Эндрю Арато. Гражданское общество и политическая теория. Пер. с англ. / Общ. ред. И. И. Мюрберг. – М.: Весь Мир, 2003. – 784 с.
104. Дибиров А.-Н. З., Пронский Л. М. О природе политической власти // Вестник Московского университета. Сер. 18. Социология и политология. – 2002. – № 2. – C. 48-60.
105. Дмитриев Ю. А., Комарова В. В. Референдум в системе народовластия. – М., 1995. – 215 с.
106. Добролюбов А. И. Власть как техническая система: О трех великих социальных изобретениях человечества. – Минск: Навука i тэхнiка, 1995. – 239 с.
107. Дробуш І. В. Поняття функцій представницьких органів місцевого самоврядування в Україні // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2001. – Вип. 9. – С. 87-94.
108. Дюрягин И. Я. Право и управление. – М.: Юрид. лит., 1981. – 168 c.
109. Евдокимов В. Б., Старцев Я. Ю. Местные органы власти зарубежных стран: правовые аспекты. – М.: Спартак, 2001. – 251 с.
110. Евдокимов В. Б., Старцев Я. Ю. Органы местного управления в США и Западной Европе. Екатеринбург-Челябинск: УрАГС, 1999. – 147 с.
111. Егоров С. Н. Аксиоматические основы теории права. – СПб.: Лексикон, 2001. – 272 с.
112. Ежевский Д. О. Роль международных организаций в развитии местного самоуправления в Европе // Государство и право. – 2005. – № 4. – C. 104-106.
113. Елистратов А. И. Учебник русского административного права. Вып. 1: Пособие к лекциям: Учебное изд-е. – 2-е изд., исправленное. – М.: Т-во скоропеч. А. А. Левенсон, 1911. – 295 c.
114. Еллинек Г. Общее учение о государстве, праве современного государства. – 2-е изд., – СПб., 1908. – 599 с.
115. Емельянов Н. А. Местное самоуправление: проблемы, поиски, решения: Монография. – Москва-Тула: ТИТИМУС, 1997. – 814 с.
116. Еремян В. В. Современный мексиканский муниципализм: Учеб. пособие. – М.: Изд-во УДН, 1996. – 90 с.
117. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15 жовтня 1985 р. // Законодавство України про місцеве самоврядування та компетенцію його органів: Зб. норм. актів. – Х.: Факт, 2000. – 400 с.
118. Європейська Хартія регіонального самоврядування: Проект від 5 червня 1997 р. – Режим доступу: http://www.municipal.gov.ua/fond/default.asp?cid=213. – Заголовок з екрану.
119. З історії самоврядування та демократії у Києві (від княжої доби до нашого часу). – К.: Ін-т громадянського суспільства, 2000. – 248 с.
120. За эффективное местное самоуправление. Информационное издание для городов бывшей ГДР. – Кельн: Немецкий союз городов, – 1990. – 136 с.
121. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
122. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
123. Запроваджується інститут делегованих повноважень: Законопроект “Про делеговані повноваження” // Юридичний вісник України. – 2001. – № 23. – C. 7.
124. Зарубежный опыт организации местного самоуправления. – Режим доступу: http://www.urbaneconomics.ru/texts.php?folder_id=197. – Заголовок з екрану.
125. Зарубежный опыт территориальной организации местного самоуправления. – Режим доступу: http://www.ime.kolyma.ru/Dime/d32.htm IME дайджест. – Заголовок з екрану.
126. Зеевальд О. Значение местного самоуправления и его основные модели в европейских странах // Местное самоуправление: теория и практика / Под общ. ред. Г. Люхтерхандт. – 2-е изд. – М.: Фонд Ф. Науманна, 1997. – С. 9-20.
127. Златопольский Д. Л. От Советов 1905 года к Советам общенародного государства / Под ред.: Казимирчук В. П. – М.: Моск. рабочий, 1980. – 144 c.
128. Институты самоуправления: историко-правовое исследование / В. Г. Графский, Н. Н. Ефремова, В. И. Карпец и др. / Отв. ред. Мамут Л. С.; РАН, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1995. – 302 с.
129. Исаев И. А. Метафизика Власти и Закона: у истоков политико-правового сознания. – М.: Юристъ, 1998. – 256 с.
130. Исаев М. А. Механизм государственной власти в странах Скандинавии. – М.: ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. – 400 с.
131. Искакова М. К. Механизм Советского общенародного государства: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Саратов. юрид. ин-т. – Саратов, 1984. – 17 с.
132. Исполнительная власть в Российской Федерации / Айзин С. М., Байков О. В., Лафитский В. И., Ноздрачев А. Ф. и др. / Под ред. Ноздрачева А. Ф., Тихомирова Ю. А. – М.: БЕК, 1996. – 269 с.
133. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития / Отв. ред. д. ю. н. Бачило И. Л. – М.: Юристъ, 1998. – 432 с.
134. История Европы / Отв. ред. Голубцова Е. С. – М., 1988. – Т. 1. – Гл. 1-2.
135. История первобытного общества: В 3 т. / В. П. Алексеев, О. Ю. Артемова, Л. Е. Куббель и др.; Отв. ред. Ю. В. Бромлей. – М.: Наука, 1988. – Т. 3: Эпоха классообразования. – 565 с. – Гл. 2.
136. История политических учений: Учебник: Научн. изд-е / Под ред. С. Ф. Кечекьяна и Г. И. Федькина. – 2-е изд. – М.: Госюриздат, 1960. – 895 с.
137. Іщенко О. М. Місцеве самоврядування: світовий досвід та особливості української моделі. – К., 2003. – 602 с.
138. Калиновський Б. Принцип субсидіарності, його місце в Європейській хартії місцевого самоврядування та національних правових системах // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2002. – № 2. – C. 243-248.
139. Кампо В. Деякі проблеми становлення і розвитку місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1994. – Вип. 1-2. – С. 68-73.
140. Кампо В. Місцеве і регіональне самоврядування: проблеми регіональної реформи // Актуальні проблеми управління територіями в Україні: Матер. наук.-практ. конф., 26–27 листоп. 1992 р. – К., 1993. – 348 с.
141. Кампо В. М. Деякі методологічні проблеми української науки муніципального права // Українське право. – 1999. – № 2 (12). – C. 47-53.
142. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 36 с.
143. Кампо В. М. Реформи: принцип сполучених посудин // Віче. – 1995. – № 6. – С. 13-21.
144. Канада: местное управление и самоуправление / Авт.: Осавелюк А. М.; Отв. ред. Маклакова В. В. – М.: ИНИОН РАН, 1995. – 56 с.
145. Карлов О. О. Формування інституту місцевого самоврядування: Монографія. – К.: Вища шк., 1993. – 114 с.
146. Касумов Ф. З. Процессуальный механизм реализации Конституции СССР: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук: Научн. изд-е. – М.: Б.и., ИГПАН СССР, 1985. – 19 с.
147. Кейзеров Н. М. Власть и авторитет. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
148. Кнемайер Ф. Л. Организация местного самоуправления в Баварии (Основные структуры, особенности, недостатки) / Пер. с нем. Ю. Урьяса // Государство и право. – 1995. – № 4. – С. 107–121.
149. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. – М.: Юрид. лит., 1977. – 169 с.
150. Козлов Ю.М. Исполнительная власть: федеральный уровень // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право.– 1992. – № 6. – C. 3-12.
151. Козюра І. В. Місцеве врядування в Канаді. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – 156 с.
152. Колишко Р. А. Децентралізація публічної влади в унітарній державі: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2003. – 210 c.
153. Колодій А. М., Олійник А. Ю. Права людини і громадянина в Україні. – К., 2003. – 336 с.
154. Комаров С. А. Общая теория государства и права: Учебник. – 4-е изд., перераб. и дополн. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
155. Комментарий к конституции Российской Федерации / Отв. ред. Л. А. Окуньков. – 2-е изд., дополн. и перераб. – Институт законодательства и сравнительного правоведения при правительстве Российской Федерации. – М.: БЕК, 1996. – 664 с.
156. Кодзи Тонами. Местное самоуправление в Японии // Вестник Московского университета. Сер. 11. Право. – 1998. – № 5. – C. 77-83.
157. Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Изд. группа «НОРМА-ИНФРА-М», 1999. – 816 с.
158. Конституции государств Европы: В 3 т. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 1–3.
159. Конституции зарубежных государств: Учеб. пособие / Сост. проф. В. В. Маклаков. – 4-е изд., перераб. и дополн. – М.: Волтер Клувер, 2003. – 624 с.
160. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. / Отв. ред. Б. А Страшун. – М., 2000. – Т. 1-2. – 784 с.
161. Конституционное право: Учебник / Отв. ред. В.В. Лазарев. –– М.: Юристъ, 1999. – 592 с.
162. Конституционные и законодательные основы местного самоуправления в Российской Федерации: Сб. науч. трудов / Под ред. А. В. Иванченко. – М.: ИД «Юриспруденция», 2004. – 304 с.
163. Конституция Российской Федерации. Комментарий / Под общ. ред. Б. Н. Топорнина, Ю. М. Батурина, Р. Г. Орехова. – М.: Юрид. лит., 1994. – 624 с.
164. Конституция СРСР. Политико-правовой комментарий / Общ. ред. и введ. Б. Н. Пономарева. – М.: Политиздат, 1982. – 398 с.
165. Конституції нових держав Європи та Азії. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во “Право”, 1996. – 544 с.
166. Конституційне право України / За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. – К.: Укр. центр правн. студій, 1999. – 376 с.
167. Конституційне право України: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фріцький, О. В. Городецький та ін. / За ред. д. ю. н., проф. В. Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999. – 734 с.
168. Конституційне право України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / За ред. акад. АПрН України, д.ю.н., проф. Ю.М. Тодики, д-ра юрид. і політ. наук, проф. В. С. Журавського. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с.
169. Конституція України. Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІV. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 48 с.
170. Конституція України: Науково-практичний коментар / В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.; Ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
171. Конституція УРСР від 20 квітня 1978 р. № 888-IX // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Стор. 268.
172. Контроль центральных властей над местным управлением в странах современного мира. (Научно-аналитический обзор) // РЖ. Социальные и гуманитарные науки (отеч. и зарубеж. лит-ра). Сер. 4. Гос-во и право. – 1998. – № 1. – C. 111-126.
173. Концепція політичної реформи в Україні / Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства: Матеріали науково-практичної конференції. Харків, 18 квітня 2003 р. – Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003. – 152 с.
174. Копейчиков В. В. Механизм советского государства. – М.: Юрид. лит., 1968. – 216 c.
175. Коркунов Н. М. Русское государственное право: В 2 т. / Под ред. и с доп. Горенберга М.Б. – 7-е изд. – СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1913. – Т. 2: Часть особенная. – 729 с.
176. Корнієнко М. Пошук варіантів місцевого самоврядування ще продовжується // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1994. – Вип. 4 (9). – С. 17-21.
177. Корнієнко М. Про централізацію і децентралізацію, федералізацію і автономізацію // Місцеве та регіональне самоврядування України. – К., 1994. – Вип. 4 (9). – С. 63-66.
178. Корнієнко М. І. Державна влада і місцеве самоврядування: актуальні питання теорії та практики // Укр. право. – 1995. – № 1 (2). – С. 68-77.
179. Корнієнко М. І. Місцеве самоврядування та “урядова вертикаль” // Місцеве самоврядування. – 1997. – № 3-4. – С. 37-41.
180. Корнієнко М. І. Місцеве самоврядування: вибір зроблено, проблеми залишилися // Литературная газета. – 1999. – № 54. – C. 87-93.
181. Корнієнко М. І. Муніципальне право України. Концептуальні та організаційно-правові системи: Навч. посіб. – К.: Алерта, 2005. – 144 с.
182. Королев С. В. Теория местного самоуправления. – М.: ВИНИТИ, 1999. – 144 с.
183. Котляревский С. А. Власть и право.= Проблема право