Міщенко Наталія Василівна Психологічні особливості сис­темної соціальної підтримки осіб з кризовими станами в умовах життєвих змін

brief description

Міщенко Наталія Василівна, старший викладач кафе­дри іноземних мов факультету маркетингу ДВНЗ «Київ­ський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» МОН України: «Психологічні особливості сис­темної соціальної підтримки осіб з кризовими станами в умовах життєвих змін» (19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи). Спецрада Д 29.051.11 у Східноукраїнському національному університеті імені Во­лодимира Даля

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
МІЩЕНКО НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 159:364.2:[9364-787.2]
ДИСЕРТАЦІЯ
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМНОЇ
СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ОСІБ З КРИЗОВИМИ СТАНАМИ
В УМОВАХ ЖИТТЄВИХ ЗМІН
19.00.05 - соціальна психологія; психологія соціальної роботи
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело / Н.В. Міщенко
Науковий керівник доктор психологічних наук, професор
Завацька Наталія Євгенівна
Сєвєродонецьк - 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ОСІБ З КРИЗОВИМИ СТАНАМИ 21
1.1. Соціально-психологічний аналіз криз особистості та підходів до
їх класифікації 21
1.2. Кризові стани особистості в умовах життєвих змін 34
1.3. Системний підхід до соціальної підтримки осіб з кризовими
станами 44
Висновки до розділу 59
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНО- ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОСІБ З КРИЗОВИМИ СТАНАМИ В УМОВАХ ЖИТТЄВИХ ЗМІН 63
2.1. Характеристика методів і процедури констатувального етапу
Дослідження 63
2.2. Типи ставлення осіб з кризовими станами до умов життєвих змін
і прояви їх соціально-психологічної дезадаптованості 91
2.3. Визначення і систематизація інтраіндивідних та інтеріндивідних особливостей осіб з кризовими станами в умовах життєвих змін 109
Висновки до розділу 127
РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ОСІБ З КРИЗОВИМИ СТАНАМИ В УМОВАХ ЖИТТЄВИХ ЗМІН 133
3.1. Організаційні та змістовні аспекти соціально-психологічної програми системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами
в умовах життєвих змін 133
3.2. Психологічний і статистичний аналіз даних формувального етапу
дослідження 150
Висновки до розділу 165
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 173
ДОДАТКИ 199

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення проблеми визначення психологічних особливостей системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами в умовах життєвих змін і зроблено такі висновки.
1. Теоретико-методологічний аналіз підходів до проблеми вивчення соціальної підтримки осіб з кризовими станами показав, що її важливими аспектами є доступність; загальне задоволення нею, реципрокність або взаємність соціальної підтримки, її частота та регулярність. Показано, що зміст соціальної підтримки складають психологічна підтримка (емоційна, когнітивна, орієнтована на самооцінку та ін.) та інструментальна підтримка (поради, інформація, робота, матеріальна допомога і т. п.). Встановлено, що ефективна соціальна підтримка на мікро-, мезо- та макрорівнях можлива за наявності збереження локальної неформальної мережі комунікації в мікросоціальному середовищі - позитивних взаємозв’язків з безпосереднім оточенням; дієвого функціонування організаційно -професійної структури, що формує певний професійний адаптаційний потенціал, необхідний у кризових ситуаціях в умовах життєвих змін, а також сформованість в суспільній свідомості адекватних уявлень про можливості та умови отримання соціальної підтримки. Зазначене є особливо актуальним з погляду на негативні афективний та когнітивний компоненти кризових станів та їх наслідків, а також прояви соціально-психологічної дезадаптованості осіб з кризовими станами.
2. Визначено типи ставлення до умов життєвих змін та проведено диференціацію проявів соціально-психологічної дезадаптованості осіб з
кризовими станами.
Респондентів (63,2 %) із непродуктивним типом ставлення до кризових подій в умовах життєвих змін та проявами соціально-психологічної дезадаптованості відрізняли неоптимальна життєва програма, редукція особистісних досягнень; ригідність; консерватизм; соціальна пасивність, підвищена агресивність, емоційний дискомфорт; категоричність суджень про ймовірність зв’язків між подіями життя й нездатність відображати негативні зв’язки між такими подіями; соціальне дистанціювання; непродуманість засобів досягнення цілей; вузький спектр самореалізації, розрахований на найближче майбутнє.
Респондентам (36,8 %) із продуктивним типом ставлення до кризових подій в умовах життєвих змін та відсутністю проявів соціально- психологічної дезадаптованості були притаманні адекватна оцінка змін, які відбулися, їх прийняття; гнучкість; формуванням оптимальної життєвої програми та адаптивної моделі поведінки; здатність ефективно поєднувати процеси цілепокладання та цілездійснення; широкий діапазон сприйняття можливостей самореалізації.
3. Враховуючи показники життєстійкості, показники функціонування мотиваційно-ціннісній сфери, динамічні аспекти мотивації, напрямок та тип реакції у ситуації фрустрації, коефіцієнт соціальної адаптації (CGR), специфіку психологічних захисних механізмів в умовах життєвих змін, а також параметри соціальної підтримки, особливості соціальної мережі та специфіку сприйняття соціальної підтримки, були визначені й систематизовані інтраіндивідні та інтеріндивідні характеристики осіб з кризовими станами.
Встановлено, що інтраіндивідні показники вказують на зниження життєстійкості, дезінтеграцію між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності, перевагу уникаючої мотивації натомість мотивації досягнення, фрустраційну напруженість та перевагу егозахисного типу реакцій на ситуацію фрустрації у поєднанні з екстрапунітивною спрямованістю, несформованість ефективних механізмів психологічного захисту. Інтеріндивідні показники свідчать про обмеження психологічної (емоційної, когнітивної) підтримки та соціальної мережи підтримки, низький рівень соціальної інтеграції та можливостей сприйняття соціальної підтримки.
4. Розроблено соціально-психологічну програму системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами в умовах життєвих змін, яка складалася з діагностично-мотивувального, формувально-відновлювального та контрольно- аналітичного етапів, спрямовану на спеціальну організацію соціального середовища, що передбачає запуск соціально-психологічних механізмів, як засобів інтеріоризації зовнішніх соціальних впливів у напрямку сприяння актуалізації потреби особистісного зростання шляхом забезпечення соціальної підтримки, створення мережі соціально-корисних зв’язків, використання активних соціально-психологічних форм і методів допомоги.
Ефективність програми доведена позитивними змінами у показниках інтра- та інтеріндивідних характеристик осіб з кризовими станами на особистісному рівні (у зниженні внутрішнього дискомфорту, підвищенні життєстійкості, інтеграції між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності, перевазі мотивації досягнення, підвищенні фрустраційної толерантності та коефіцієнта соціальної адаптації, застосуванні ефективних механізмів психологічного захисту) і міжособистісному рівні (у структурі соціальної підтримки та соціальному статусі осіб з кризовими станами, розширенні мережі соціальної підтримки, зростанні конструктивності соціальної взаємодії та соціальної інтеграції, адекватності уявлень про види соціальної підтримки, можливості її отримання та сприйняття).
Перспективи подальшого дослідження пов’язані з вивченням можливостей використання соціально -психологічної програми системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами різних вікових і професійних груп, з урахуванням різновиду їх кризового стану, зокрема при нормативних кризах. Потребує подальшого теоретичного осмислення та експериментального дослідження гендерний аспект системної соціальної підтримки осіб з кризовими станами з залученням ресурсного та рефлексивного підходів для отримання тривалого ефекту при їх подоланні