Мисенко Олена Сергіївна. Профілактика патології кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії

brief description

Мисенко Олена Сергіївна. Профілактика патології кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії: дисертація канд. мед. наук: 14.01.01 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2003

Мисенко О.С.
Профілактика патології кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії.
Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.
Спеціальність 14.01.01 акушерство та гінекологія.
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.
Київ, 2003.
Вивчено клінічний перебіг віддаленого післяопераційного періоду і частоту розвитку патології кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії. З'ясовано особливості функціонального стану шийки матки і мікробіоценозу статевих шляхів після субтотальної гістеректомії. Встановлено взаємозв'язок між клінічними, мікробіо-логічними, ендокринологічними, гемостазіологічними, психосоматич-ними і морфологічними змінами у віддаленому періоді після перенесеної операції. Розроблено і впроваджені практичні рекомендації по зниженню частоти патології шийки матки і поліпшенню якості життя жінок після субтотальної гістеректомії.

В дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо зниження частоти патології кукси шийки матки після субтотальної гістеректомії на підставі результатів вивчення клініко-ендокринологічних, мікробіологічних і морфологічних особливостей, а також розробки і впровадження комплексу лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів.

Жінки після субтотальної гістеректомії складають групу високого ризику по розвитку патології кукси шийки матки і піхви у віддаленому післяопераційному періоді: цисто- і ректоцеле (по 23,3%) з одночасним випадінням кукси шийки матки (у 10,0%); у 13,3% випадків - гіпертрофія шийки матки; у 10,0% - ендометріоз шийки матки, в 6,7% - поліпи цервікального каналу і міома кукси шийки матки. Частіше всього патології кукси шийки матки розвивається через 4 - 5 років після перенесеної субтотальної гістеректомії.
Основними скаргами жінок через 5 років після субтотальної гістеректомії є: симптоми порушень мікробіоценозу статевих шляхів (76,7%); розлади функції кишечника (70,0%); зниження працездатності (66,7%); зміни сексуальної функції (66,7%); нейроендокринні порушення (63,3%); дизурічні розлади (60,0%) і больовий синдром (56,7%).
Стан мікробіоценозу статевих шляхів жінок після субтотальної гістеректомії характеризується зниженням частоти і кількості штамів Corynebacterium spp.; Staphylococcus spp.; Lactobacillus spp. і Bifidobacterium spp. при одночасному збільшенні Streptococcus spp.; Enterococcus spp.; Enterobacterium spp.; Candida spp.; Propionibacterium spp.; Peptostreptococcus spp. і Bacteroides spp., що зберігається протягом всього віддаленого післяопераційного періоду, і є сприятливим фоном для розвитку патології кукси шийки матки.
Ендокринний статус жінок після субтотальної гістеректомії характеризується через 1 рік зниженням тільки рівня естрадіолу; через 2-3 роки відбувається збільшення вмісту ФСГ і ЛГ; через 4 - 5 років - більш виражене зменшення рівня естрадіолу при одночасному підвищенні вмісту тестостерону; ФСГ і ЛГ.
Психосоматичний статус жінок після субтотальної гістеректомії характеризується через 1 рік після операції незначною частотою (від 1,6 до 2,2 балів) основних клінічних проявів, проте через 3 роки відбувається збільшення частоти приливів жару в 2 рази; пітливості - у 1,2 рази і порушень сну - у 1,2 рази; через 5 років рівень приливів жару зростає в 4,9 разів; пітливості - у 2,4 рази порушень сну - у 2,3 рази; депресивного настрою -у 1,9 рази і слабості - відповідно в 2,2 рази. Динаміка змін вегетативних і емоційно-мотиваційних розладів свідчить, що їхня частота зростає на період спостережень на 21,9 бала (53,0% від вихідного рівня), а інтенсивність - на 9,1 бала (29,3%).
Використання запропонованої лікувально-профілактичної методики дозволяє зменшити частоту цисто- і ректоцеле на 13,3%; гіпертрофії шийки матки на 10,0%; ендометріозу шейки матки на 6,7%; випадання кукси шийки матки на 6,7%, а також попередити розвиток міоми кукси шийки матки. Ці позитивні ефекти відбуваються на фоні покращення гормональних, мікробіологічних показників, а також психосоматичного статусу і сексуальної функції жінок.