Мисик Оксана Андріївна Етнічна основа тропеїчної сис­теми Ігоря Калинця

brief description

Мисик Оксана Андріївна, інспектор навчально-наукового відділу незалежного тестування знань студентів ДВНЗ «Тер­нопільський державний медичний університет імені І. Я. Гор- бачевського МОЗ України»: «Етнічна основа тропеїчної сис­теми Ігоря Калинця» (10.02.01 - українська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка
Міністерства освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерства освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
МИСИК ОКСАНА АНДРІЇВНА
УДК 811.161.2’42:[81:39 Калинець
ДИСЕРТАЦІЯ
Етнічна основа тропеїчної системи Ігоря Калинця
10.02.01 – українська мова
035 Філологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_______ Мисик О. А.
Науковий керівник – Вільчинська Тетяна Пилипівна, доктор філологічних
наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ..................................................................................................................... 2
ВСТУП........................................................................................................................... 14
РОЗДІЛ 1. ТРОПОЛОГІЯ У ЛІНГВІСТИЧНОМУ ВИСВІТЛЕННІ: ІСТОРІЯ
ТА СУЧАСНІСТЬ....................................................................................................... 20
1.1. Історія лінгвістичного вивчення тропів: основні етапи..................................... 20
1.2. Тропи у світлі сучасних лінгвістичних напрямків ............................................. 32
1.2.1. Вивчення тропів в аспекті когнітивної лінгвістики ........................................ 32
1.2.2. Нейролінгвістичний підхід до вивчення тропів............................................... 40
1.2.3. Дослідження тропів у межах прагмалінгвістики............................................. 45
1.2.4. Тропи як об’єкт етнолінгвістики ....................................................................... 48
1.2.5. Тропи осі псевдототожності в контексті логіко-лінгвістичного
студіювання.................................................................................................................... 55
Висновки до розділу 1 .................................................................................................. 67
РОЗДІЛ 2. ТРОПИ ОСІ ПСЕВДОТОТОЖНОСТІ В ПОЕТИЧНІЙ МОВІ
І. КАЛИНЦЯ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ............................. 71
2.1. Тропеїчна система І. Калинця як об’єкт міждисциплінарного вивчення ........ 71
2.2. Тропеїчна система І. Калинця в лінгвістичному висвітленні............................ 83
2.3. Тропи осі псевдототожності в міфопоетичній картині світу І. Калинця: аспект
типологізації................................................................................................................... 90
2.4. Тропи осі псевдототожності в поетичному тезаурусі І. Калинця: аспект
структурно-семантичного моделювання .................................................................. 109
2.4.1. Моделі метафор................................................................................................. 109
2.4.2. Моделі персоніфікацій...................................................................................... 137
2.4.3. Моделі епітетів .................................................................................................. 145
2.4.4. Моделі порівнянь .............................................................................................. 152
Висновки до розділу 2 ................................................................................................ 167
РОЗДІЛ 3. ТРОПИ ОСІ ПСЕВДОТОТОЖНОСТІ В ПОЕТИЧНІЙ МОВІ
І. КАЛИНЦЯ: АСПЕКТ ЕТНОКУЛЬТУРНОГО КОДУВАННЯ ................... 171
3.1. Тропи осі псевдототожності в поетиці І. Калинця в аспекті об’єктивації
13
етнокультурних уявлень про природний світ .......................................................... 172
3.1.1. Об’єктивація рослинного етнокультурного коду .......................................... 172
3.1.2. Об’єктивація тваринного етнокультурного коду........................................... 188
3.1.3. Об’єктивація астрального етнокультурного коду ......................................... 197
3.1.4. Об’єктивація етнокультурного коду першоелементів буття........................ 202
3.2. Тропи осі псевдототожності в поетиці І. Калинця в аспекті об’єктивації
етнокультурних уявлень про світ людини................................................................ 211
3.2.1. Об’єктивація антропоморфного етнокультурного коду ............................... 211
3.2.2. Об’єктивація артефактного етнокультурного коду....................................... 214
3.3. Тропи осі псевдототожності в поетиці І. Калинця в аспекті об’єктивації
кольористичного етнокультурного коду .................................................................. 225
3.4. Тропи осі псевдототожності в поетиці І. Калинця в аспекті об’єктивації
релігійно-міфологічного етнокультурного коду...................................................... 232
Висновки до розділу 3. ............................................................................................... 239
ВИСНОВКИ ............................................................................................................... 242
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ.................................. 247
Додаток А.................................................................................................................... 281
Додаток Б .................................................................................................................... 283
Додаток В .................................................................................................................... 284
14
ВСТУП
Розвиток мовознавчих студій на зламі ХХ – ХХІ ст. характеризується
активізацією етнолінгвістичного підходу, спрямованого на вивчення
взаємозалежного зв’язку між мовою і культурою народу. Особливості художньої
інтерпретації світу повною мірою відображають тропи як знаки мови, мислення і
культури. Виявлення особливостей лінгвалізації етнокультурного простору у
тропах, що віддзеркалюють народні уявлення, є важливим вектором у межах
антропоцентричної парадигми знань. Мовознавчий аналіз художніх текстів на
предмет кореляції понять мова – етнічна культура апелює до пам’яті народу,
його соціально-історичного та духовного розвитку.
Вивчення тропеїчних одиниць у мовознавчій парадигмі засвідчують
передусім праці, виконані в лексико-семантичному, лінгвостилістичному та
граматичному аспеках (І. М. Бабій, Н. І. Бойко, Н. І. Варич, Л. К. Гливінська,
С. Я. Єрмоленко, Т. А. Єщенко, Л. І. Мацько, Я. Г. Мельник, А. К. Мойсієнко,
Л. О. Пустовіт, О. О. Семенець, Л. О. Ставицька, О. М. Тищенко,
О. М. Черевченко), а також лінгвофілософському (К. К. Жоль, А. А. Річардс,
Дж. Р. Серль), лінгвокогнітивному (Дж. Лакофф, М. Джонсон, М. Тернер,
Л. І. Бєлєхова, Т. П. Павлюк, А. О. Попова, О. О. Селіванова, М. В. Скаб,
Н. В. Ярова), нейролінгвістичному (Д. Гордон, Д. Міллс, Р. Кроулі, Г. Олдер)
напрямках.
Теоретико-лінгвістичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали
наукові розвідки, в яких мовознавці розвивають логіко-лінгвістичний підхід до
аналізу тропів (Л. Ю. Дикарева, Т. В. Охріменко, Н. В. Слухай), розглядають
коди культури (В. В. Красних, М. В. Піменова, Л. В. Савченко, І. С. Чибор),
студіюють українську етнокультуру та міфологію (В. М. Гнатюк,
Я. Ф. Головацький, В. В. Жайворонок, О. А. Кононенко, Г. С. Лозко, І. С. НечуйЛевицький, О. М. Таланчук), виявляють специфіку етнічних картин світу й
етносемантику у фольклорних і літературних текстах (Т. П. Вільчинська,
І. О. Голубовська, Н. О. Данилюк, М. В. Жуйкова, В. І. Кононенко, Т. А. Космеда,
15
Л. В. Кравець, М. О. Новикова, О. А. Петриченко, Т. Ф. Семашко, Н. М. Сологуб,
О. С. Таран).
Згідно з логіко-лінгвістичним підходом тропеїчні одиниці перебувають на
осі псевдототожності з координатами «псевдототожність» (метафора,
метафоричний епітет), «подібність» (порівняння), «аналогія» (образна аналогія),
«асоціація» (асоціативний паралелізм), що відображають різний ступінь
уподібнення суб’єкта осмислення до об’єкта зіставлення: від тотожності до
мінімальної подібності.
Щодо творчості І. Калинця як непересічного явища в історії української
літератури, то її досліджували і літературознавці (О. Ф. Буряк, Г. І. Віват,
М. М. Ільницький, М. Б Лановик, Т. О. Кулініч), і мовознавці (Л. В. Кравець,
М. П. Крупа, А. Ф. Нечипоренко, І. І. Рогальська, Р. І. Стефурак, Г. М. Сюта),
проте тропи в ній як вербалізатори національно-культурної свідомості
залишаються недостатньо вивченими.
Актуальність теми дисертаційної праці зумовлена необхідністю виявлення
етнічної основи тропів осі псевдототожності в українському поетичному
мовленні, що сприятиме розв’язанню низки важливих для сучасної лінгвістики
проблем, як-от: взаємозв’язок мови та культури етносу; визначення
етнокультурної специфіки тропів в індивідуально-авторському мовленні;
встановлення закономірностей художньо-мовної об’єктивації етнокультурних
кодів; з’ясування особливостей мовної картини світу письменника.
Запропоноване дослідження актуальне як у плані виявлення етнолінгвістичної
природи тропеїчних одиниць, механізмів лінгвалізації етнокультурної інформації,
так і в аспекті осмислення мовотворчості українського письменника І. Калинця.
Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна праця відповідає тематиці науково-дослідної роботи на кафедрі
загального мовознавства і слов’янських мов Тернопільського національного
педагогічного університету імені Володимира Гнатюка «Актуальні проблеми
лексикології і граматики української мови» (01/3U000121).
16
Метою роботи є дослідження та опис етнолінгвістичної основи тропів осі
псевдототожності в поезії Ігоря Калинця.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) простежити основні етапи в історії лінгвістичного вивчення тропів та
осмислити сучасні підходи до їх тлумачення в мовознавчій науці;
2) з’ясувати стан дослідження тропеїчної системи в поетиконі І. Калинця в
різних наукових парадигмах;
3) типологізувати тропеїчні одиниці осі псевдототожності в поетичних
творах І. Калинця з огляду на їх логіко-лінгвістичну природу;
4) проаналізувати основні моделі тропів осі псевдототожності як маркерів
авторської картини світу І. Калинця;
5) встановити лексико-семантичну природу суб’єктів осмислення
(зіставлення) та об’єктів зіставлення в тропеїстиці І. Калинця;
6) визначити етнокультурну специфіку тропеїчних одиниць як
репрезентантів етнокультурних кодів у поетиці І. Калинця.
Об’єктом дослідження є тропи осі псевдототожності в поетичному
тезаурусі І. Калинця.
Предметом дослідження – особливості лінгвалізації етнокультурних
уявлень у тропах осі псевдототожності в поезії І. Калинця.
Матеріалом дослідження послужили близько 4000 одиниць тропів осі
псевдототожності, вибраних зі збірок «Пробуджена муза» і «Невольнича муза»
(Калинець І. Зібрання творів : у 2 т. / І. Калинець. – К. : Факт, 2004). Свідомо не
бралися до уваги переспіви, оскільки їх образність апелює до іншої
етнокультурної парадигми смислів. Вибір матеріалу зумовлений вагомістю в
українській культурі творчого доробку відомого українського письменникашістдесятника, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка (1992)
І. Калинця, поетичні тексти якого характеризуються насиченою асоціативністю,
інтелектуальністю, зашифрованою образністю, демонструють глибоке знання
автором української етнокультури.
17
Джерельну основу дисертації становлять лексикографічні праці, серед яких
«Знаки української етнокультури: словник-довідник» В. В. Жайворонка,
«Славянские древности. Этнолингвистический словарь» за заг. ред.
М. І. Толстого, «Енциклопедичний словник символів культури України» за заг.
ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди, «Українська міфологія та
культурна спадщина: ілюстрований словник-довідник» О. А. Кононенка, а також
«Словник української мови: в 11 т.», «Словарь української мови» за заг. ред.
Б. Д. Грінченка, «Словник фразеологізмів української мови» В. М. Білоноженка та
ін., «Словник епітетів» С. П. Бибик, С. Я. Єрмоленко, Л. О. Пустовіт та інші.
У роботі використано такі основні методи дослідження, як
етнолінгвістичний і контекстуально-інтерпретаційний (з метою ідентифікації
етнокультурної інформації у тропеїчній системі І. Калинця) та методи
компонентного аналізу і логіко-семіотичної рамки (для з’ясування лексикосемантичної природи мовних одиниць як компонентів тропів осі
псевдототожності, представлених у суб’єктно-об’єктних позиціях). Для реалізації
поставлених завдань застосовували також різні загальнонаукові методи та
прийоми (спостереження, аналіз, синтез, інтерпретація, зіставлення,
систематизація, класифікація, узагальнення, кількісний).
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українському
мовознавстві тропи осі псевдототожності в поетичних творах І. Калинця
проаналізовано в етнолінгвістичному аспекті, зокрема, схарактеризовано
специфіку лінгвалізації письменником етнокультурної інформації у тропеїчних
одиницях за етнокультурними кодами (рослинним, тваринним, астральним,
антропоморфним, артефактним, першоелементів буття, кольористичним,
релігійно-міфологічним). Уперше тропи систематизовано та проаналізовано за
типами «псевдототожність», «подібність», «аналогія», «асоціація», встановлено
основні моделі творення метафор, персоніфікацій, епітетів і порівнянь. Визначено
особливості поетичного мовлення І. Калинця, укладено словник тропеїчних
одиниць, доведено глибинну зорієнтованість тропеїчної системи автора на
українську етнокультуру.
18
Теоретичне значення роботи визначається її внеском у розробку
лінгвістичних засад тропології (систематизовано, узагальнено і доповнено
теоретичні відомості про тропи осі псевдототожності), етнолінгвістики
(поглиблено уявлення про етнічну основу тропеїчних одиниць в українській
художній мові) та лінгвопоетики (розширено інформацію про мовно-художні
особливості тропів у поетичній творчості І. Калинця).
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його
результати можуть бути використані під час викладання таких навчальних
дисциплін, як «Сучасна українська літературна мова (лексикологія, фразеологія,
лексикографія)», «Стилістика і культура української мови», «Риторика і
лінгвістичний аналіз художнього тексту», а також спецкурсів з етнолінгвістики,
лінгвопоетики; для написання розділів, присвячених вивченню тропеїчних
одиниць, у підручниках і посібниках; у лексикографічній практиці при укладанні
словника мови І. Калинця. Крім того, отримані результати можуть становити
інтерес для етнографів, культурологів, фольклористів, літературознавців.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані
дисертанткою особисто, усі статті написані одноосібно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації
обговорювалися на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих
вчених «Етнічні виміри універсуму: мова, література, культура» (Київ, 2010) та 6
міжнародних, а саме: «Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті розвитку
європейської філологічної думки ХІХ-ХХІ ст. (до 175-річчя від дня народження
О. О. Потебні)» (Харків, 2010), «Міжкультурна комунікація: мова – культура –
особистість» (Острог, 2013, 2016), «Мова і культура» імені Сергія Бураго (Київ,
2013), «Межкультурные коммуникации: современные языковые парадигмы»
(Алушта, 2013) та «Philology in the III millennium» (Будапешт, 2013).
Публікації. Окремі положення і результати дисертаційного дослідження
відображено в 9 публікаціях, з яких 8 – у фахових виданнях, затверджених МОН
України, 1 – в закордонному науковому виданні.
19
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
загальних висновків, списку використаної літератури і джерел (336 позицій),
додатків, що включають словник тропів осі псевдототожності – ретрансляторів
етнокультурних кодів українського народу. Повний обсяг дисертації становить
317 с., з яких основний текст – 228 с.

bibliography

ВИСНОВКИ
У висновках узагальнено основні результати дослідження етнічної основи
тропів осі псевдототожності в поетичних текстах Ігоря Калинця.
З’ясувавши історію вивчення тропів у мовознавчій парадигмі та
розглянувши основні сучасні лінгвістичні напрямки їхнього дослідження
(лінгвокогнітивний, нейролінгвістичний, прагмалінгвістичний,
етнолінгвістичний), приходимо до висновку про необхідність глибокого
студіювання саме логіко-лінгвістичного підходу, здатного забезпечити
ґрунтовний аналіз тропеїчних одиниць у мові. Згідно з логіко-лінгвістичним
підходом тропи тлумачимо як мовно-ментальне явище, що об’єктивує різні
мисленнєві операції, здійснювані людиною у процесі пізнання світу і спрямовані
на встановлення зв’язків між віддаленими предметами, та систематизуємо їх за
типами «псевдототожність», «подібність», «аналогія», «асоціація».
Виявлено, що переважають в проаналізованих поетичних текстах тропи
координати псевдототожності, що зумовлено наскрізною метафоризацією
поетичного письма І. Калинця та особливостями його мовомислення. Менш
функціональними в цьому плані є порівняння як маніфестанти координати
подібності, а найрідше засобом об’єктивації етнокультурної інформації
виступають образні одиниці, утворені на основі логіко-лінгвістичних операцій
«аналогія» та «асоціація».
Встановлено, що координаті псевдототожності належать тропи
метафоричної групи (метафора, метафоричний епітет, перифраз, оксиморон), які
засвідчують найвищий ступінь уподібнення, координаті подібності – порівняння,
координатам аналогії та асоціації – образна аналогія та асоціативний паралелізм
відповідно. Загалом вісь псевдототожності демонструє градацію зближення
суб’єкта та об’єкта зіставлення по низхідній: від максимального
(псевдототожність) до меншого (подібність) й аж до мінімального (аналогія,
асоціація).
Дослідження тропеїчної системи І. Калинця продемонструвало передусім
надзвичайну метафоричність поетичних текстів письменника. Калинцевим творам
243
властиві багатокомпонентні метафоричні одиниці, в яких поєдналися різні
семантико-синтаксичні відношення, що забезпечує створення об’ємного і
розгорнутого образу. Меншою мірою представлені в них двокомпонентні
метафори, виражені генітивними та предикативними словосполученнями. До
поширених у поетиконі І. Калинця належать і персоніфікації, найпродуктивнішою
в межах яких є модель суб’єкт зіставлення – дія, властива людині
(неідентифікованій істоті).
Словник епітетів поета рівною мірою формують узуально-асоціативні
(постійні й описово-оцінні) та оказіонально-асоціативні одиниці. З’ясовано, що
епітети як самостійний засіб створення образності використовуються помітно
рідше. Частіше вони поєднуються з іншими тропами, передусім метафорою.
Серед епітетів у проаналізованих текстах І. Калинця переважають ті, в яких
предмети позамовної дійсності характеризуються на основі кольористичної та
сенсорної ознак.
Поширеним тропом осі псевдототожності в поетиці І. Калинця є порівняння,
що об’єктивують логіко-лінгвістичну категорію подібності і характеризуються
варіативністю позицій компонентів, різноманітністю засобів вираження
подібності, різною мірою асоціативної ускладненості.
Щодо таких тропів, як асоціативний паралелізм та образна аналогія, то вони
в Калинцевих текстах об’єктивуються помітно рідше.
Відтак, було встановлено та описано основні моделі метафор,
персоніфікацій, епітетів і порівнянь у міфопоетичній картині світу І. Калинця.
Аналіз досліджених метафоричних моделей з огляду на природу об’єкта
зіставлення в них показав, що найпоширенішими є природоморфні моделі (48%).
При цьому автор здебільшого використовує тропотвірний потенціал назв живої
природи (64%, з яких номінації рослин становлять 55%, а тварин – 45%), рідше –
неживої (36%, у межах яких номени води становлять 35%, ландшафтногеографічних понять – 19%, вогню – 14%, астральних тіл – 9%, світла – 8%, землі
– близько 4%, решту 11% становлять тропи з номінаціями, що виконують
функцію дескриптора спорадично (веселка, схід, мла, туман)).
244
На другому місці за поширеністю в поетичному тезаурусі І. Калинця
перебувають предметні моделі метафор (39%), засвідчені такими різновидами, як:
суб’єкт зіставлення – динамічна ознака, характерна для предмета (24%),
суб’єкт зіставлення – споруда та її частини (17%), суб’єкт зіставлення –
речовина (матеріал) (12%), суб’єкт зіставлення – предмет побуту (10%),
суб’єкт зіставлення – просторова реалія (7%), суб’єкт зіставлення – одяг (6%),
суб’єкт зіставлення – транспорт (5%), суб’єкт зіставлення – зброя (4,5%),
суб’єкт зіставлення – їжа, напій (3,5%), суб’єкт зіставлення – інструмент (2%)
та механізм (2%), суб’єкт зіставлення – одиниці вимірювання (2%), суб’єкт
зіставлення – прикраса (3%), суб’єкт зіставлення – посуд (2%).
Нерідко письменник моделює образи, використовуючи в позиції об’єкта
зіставлення номінації явищ зі сфери музики, літератури, живопису, театру,
скульптури, хореографії, кіно (10%). Найпродуктивнішими тут є моделі суб’єкт
зіставлення – музика, суб’єкт зіставлення – поетичне слово. Характерною
ознакою тропотворчості митця є також використання у функції дескриптора
сакральної та наукової лексики. Найменш продуктивною є модель суб’єкт
зіставлення –абстрактне явище (3%).
Щодо персоніфікацій, то в більшості випадків реалізується подібність із
людиною (іншою живою істотою) за динамічною ознакою (60%), в інших –
об’єктом уподібнення виступають соматизми (17%), назви осіб за різними
ознаками: віковою, статевою (6%), релігійною (4%), професійною (4%),
соціальною, етнічною (3%), номінації міфологічних, фольклорних і літературних
персонажів (3%), номени відомих історичних осіб та постатей сучасників (1%),
назви на позначення сукупностей осіб (1%), назви хвороб та ушкоджень тіла (1%).
Встановлено, що порівняльні конструкції, як і метафори, здебільшого
утворюються за природоморфними моделями (48%), проте тут переважають
фауноморфні. Зіставлення з поняттями неживої природи засвідчені переважно
тими ж модельними різновидами, що й у метафорах: суб’єкт зіставлення, як
вода; суб’єкт зіставлення, як вогонь; суб’єкт зіставлення, як земля; суб’єкт
245
зіставлення, як астральне тіло. До явищ природи частіше уподібнюються
людина, абстрактні поняття, інші природні об’єкти.
Подібну схожість із метафоричними демонструють і предметні моделі
порівнянь (23%), з-поміж яких виділяються такі різновиди: суб’єкт зіставлення,
як речовина; суб’єкт зіставлення, як споруда (її частини); суб’єкт зіставлення, як
побутовий предмет. Щодо антропоморфних порівнянь (19%), то вони частіше
утворюються за моделями суб’єкт зіставлення, як особа за різними ознаками
(віковою, статевою, родинною) та суб’єкт зіставлення, як частина тіла людини.
Порівняння, що об’єктивують уподібнення до соціально-культурних явищ та
абстрактних понять, становлять відповідно 8% та 2%.
Серед епітетів у проаналізованих текстах І. Калинця домінують ті, що
виражені кольористичними (29%) та сенсорними ад’єктивами (16%), і менш
продуктивними є тропеїчні одиниці, через які об’єктивуються антропоморфні
ознаки (14%), ознаки живої і неживої природи (13%), предметів (11%),
аксіологічні ознаки (10%), ознаки соціально-культурної сфери (4%), так звані
абстрактні ознаки (3%).
Проаналізувавши основні лексико-семантичні моделі тропеїчних одиниць у
поетичних текстах І. Калинця, спостерігаємо тенденцію до природоморфізації та
антропоморфізації художньої дійсності. При цьому автор частіше використовує
тропотвірні можливості назв живої природи (рослин і тварин), а найменший
тропотвірний потенціал демонструє абстрактна лексика. Встановлено, що в основі
відношень псевдототожності в персоніфікаціях здебільшого лежить динамічна
ознака, тоді як в епітетах – кольористична.
Тропи в поетичній творчості І. Калинця було розглянуто й в аспекті
реалізації ними етнокультурної семантики, а саме схарактеризовано особливості
мовно-художньої об’єктивації етнокультурних кодів у них на рівні образу.
З’ясовано, що у тропах осі псевдототожності об’єктивуються передусім
етнокультурні уявлення про природу (рослинний, тваринний, астральний
культурні коди та код першоелементів буття), світ людини (антропоморфний й
246
артефактний етнокультурні коди), колір (кольористичний код) та релігійноміфологічні вірування і традиційну обрядовість (релігійно-міфологічний етнокод).
Встановлено, що етнокультурні коди здебільшого реалізуються у тропах
координати псевдототожності, причому основною для образів з етнокультурною
семантикою є позиція суб’єкта зіставлення. У суб’єктній позиції осмислення
образу відбувається через псевдоототожнення, уподібнення, асоціацію, аналогію з
іншим феноменом, що виконує функцію дескриптора. Щодо об’єктної позиції, то
вона демонструє вищий ступінь опрацьованості образу етнічною свідомістю.
Доведено, що етнічна основа легше ідентифікується у тропах осі
псевдототожності, компоненти яких характеризуються нульовою референцією та
не співвідносяться з об’єктивною дійсністю, проте набувають кодифікованих
характеристичних ознак у міфопоетичній картині світу як маркери
етнокультурної свідомості.
Аналіз показав, що тропи осі псевдототожності в поетичних текстах
І. Калинця частіше моделюють ситуації любові, смерті, страждання, маркуючи не
лише світ реального буття, але й світ неповної фактивності (можливе та уявне).
Було досліджено етнокультурну семантику мовних одиниць як компонентів
тропів осі псевдототожності, представлених у суб’єктно-об’єктних позиціях.
З’ясовано, що на рівні суб’єкта та об’єкта зіставлення етнічна основа
ідентифікується насамперед через точки референції, які характеризують
українське довкілля. Етнічна значущість образу зумовлює розвиненість
смислового поля та виразну диференціацію аксіологічних характеристик у межах
опозиції меліоративна – пейоративна. Нерідко мотивом уподібнення різних явищ
позамовної дійсності виступає етнічний міф, який може реконструюватися під час
встановлення етносемантики суб’єкта та об’єкта. Простежено глибинну
орієнтацію асоціативно-образного мислення автора поетичного тексту на
українську народну культуру.
Загалом аналіз тропів у плані реалізації ними етнокультурної семантики дав
змогу виявити особливості індивідуально-авторської рецепції українських
етнокультурних уявлень у поетичних творах І. Калинця