МИТНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ТРАНЗИТУ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ

ЗМІСТ ……………………………………………………………………… 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………. 3
ВСТУП …………………………………………………………………….. 4
РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика митно-правового режиму транзиту
в Україні ……………………………………………………….
13
1.1. Транзит як вид митно-правового режиму ….……………..……….
1.2. Система джерел митно–правового режиму транзиту ……..…….. 13
39
1.3. Висновки до розділу ………….………………………………….…… 63
РОЗДІЛ 2 Правове регулювання митних процедур щодо транзиту в
Україні…………………………………………………………..
66
2.1. Порядок митного оформлення товарів, що переміщуються через митну територію України в режимі транзиту ….…………..……………..
2.2. Організація митного контролю за транзитом …………..……………
66
89
2.3. Висновки до розділу....………………………………………….…… 116
РОЗДІЛ 3 Адміністративна відповідальність за порушення порядку
переміщення товарів в режимі транзиту.……………………...
120
3.1. Поняття та види порушень митних правил щодо транзиту……….
3.2. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил.... 120
147
3.3. Висновки до розділу ………………………………………………….. 164
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………. 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………. 182
ДОДАТКИ …………………………………………………………….…… 206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. За десятиріччя після Акту проголошення незалежності України нашою державою було пройдено дуже складний та суперечливий шлях. Нові завдання, що постали перед органами виконавчої влади, реформування всіх сфер суспільного життя вимагають нового підходу до визначення та реалізації основних напрямків митної політики України, спрямованих на забезпечення вільного переміщення матеріальних цінностей через національні кордони. При здійсненні міжнародної торгівлі на захисті національних інтересів стоїть митна служба України, головним завданням якої є поповнення державного бюджету за рахунок стягнення митних платежів, у тому числі за транзит митною територією України.
Загальновизнано, що Україна займає вигідне географічне положення на карті Європи, оскільки знаходиться на перехресті транзитних потоків товарів. Втім транзитні можливості наша держава використовує не повною мірою. Можна стверджувати, що розвиток самостійної митної політики, правове регулювання контролю за дотриманням чинного законодавства України про митну справу та боротьба з порушеннями митних правил у частині транзиту здійснюються повільно і не відповідають умовам сьогодення. Причин до того багато. Аналіз чинного законодавства, зокрема нового Митного кодексу України, вказує, що на теперішній час відсутня ефективна система нормативних актів, які регулювали б порядок переміщення товарів через митний кордон України в режимі транзиту. Водночас Митним кодексом України продекларовано необхідність цілеспрямованого узгодження митної справи з міжнародно-визнаними нормами та стандартами.
Специфіка діяльності митної служби полягає в тому, що більшість норм, які регулюють той чи інший аспект діяльності суб’єктів митних правовідносин під час транзиту, згрупована у підзаконних нормативних актах органів державного управління митною справою, зокрема, в наказах та інструкціях Державної митної служби України. Системі цих джерел права притаманні численні прогалини та неузгодженість її складових між собою. Тому стверджувати, що кодифікацію законодавства про митну справу закінчено з прийняттям нового Митного кодексу України, було б перебільшенням. У подальшому необхідно провести узгодження всієї системи підзаконних нормативних актів, що регулюють здійснення перевезень товарів у режимі транзиту. При цьому на меті слід мати розроблення та правове закріплення спрощеного порядку проходження митного контролю та митного оформлення. Адже надмірно ускладнений порядок здійснення митних процедур, високі ставки митних зборів у наш час знижують інтерес іноземних перевізників до переміщення власних товарів територією України транзитом та зумовлюють зростання кількості порушень митних правил, особливо за рахунок приховування товарів від митного контролю та так званого “псевдотранзиту”.
Актуальність цього дослідження посилюється тим, що в сучасній вітчизняній юридичній науці відсутні фундаментальні дослідження з цієї проблеми. Необхідність визначення місця транзиту в системі митної справи України, наукового аналізу проблем його функціонування, наявність численних порушень законодавства про митну справу у цій галузі, неузгодженість українського законодавства з міжнародними нормами і стандартами та потреба підготовки рекомендацій щодо вдосконалення процесу правового регулювання вказаних питань визначають актуальність обраної теми дисертації.
При проведенні дослідження автор спирався на роботи вітчизняних та зарубіжних вчених із загальної теорії держави та права, зокрема С.С. Алексєєва [87-88], В.С. Афанасьева [173], А.М. Колодій та В.В. Копєйчикова [128], В.С. Нерсесянца [198], О.Ф. Скакун [206-207]. Були використані праці фахівців з адміністративного права: В.Б. Авер’янова [82-85], О.Ф. Андрійко [90-91], Д.М. Бахраха [93-95], Ю.П. Битяка [86, 102], І.О. Галаган [111], І.П. Голосніченка [112], С.Т. Гончарука [113], В.В. Зуй [102], Є.В. Додіна [120-121], Л.В. Коваля [143], І.Б. Коліушка [147], В.К. Колпакова [149], Д.М. Лук’янця [155, 161-163], Н.І. Матузова [165], В. Ф. Опришка [175-176], О.В. Петришина [192]. При підготовці дисертації проаналізовано дослідження вітчизняних та зарубіжних фахівців із проблем митної справи, зокрема праці К.Г. Борисова [103], Б.Н. Габричидзе [109-110, 201], В.В. Егізарової [123], Н.І. Золотарьової [131-134], С.В. Ківалова [136-142], О.Н. Козиріна [144-145], Б.А. Кормича [140], О.О. Крестьянінова [154], В.Д. Ларічева [159], В.В. Мицика [168], С.І. Пахомова [181-185], А.І. Педешка [187-191], В.В. Прокопенка [199], К.К. Сандровського [202-204], В.М. Скавроніка [205], С. С. Терещенка [216-217], В.Г. Храбскова [220], В.М. Шевченко [222-226], Р.Б. Шишки [227], В.К. Шкарупи [177, 228-229], А.Н. Яцушка [234]. В роботі використано дані митної статистики України, узагальнена практика діяльності митної служби нашої держави, розглянуто процес кваліфікації митними органами України порушень митних правил щодо транзиту.
Не применшуючи ролі й значущості доробку зазначених науковців, необхідно визнати, що в Україні досі немає спеціальних монографічних досліджень митно–правового режиму транзиту, що і зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснювалася у зв’язку з темою наукових досліджень відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України “Проблеми удосконалення державного управління на етапі адміністративної реформи в Україні”, затвердженою Вченою Радою Інституту 27 жовтня 1999 року (№ держ. реєстрації РК 0101U001011). Обраний напрямок дослідження відповідає Комплексній програмі утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках, затвердженій законом України від 7 лютого 2002 року № 3022-III.
Мета дослідження полягає у розкритті загальних закономірностей функціонування митно-правового режиму транзиту в Україні, напрацюванні пропозицій щодо вдосконалення системи його джерел та практичної діяльності митних органів у цій сфері.
Відповідно до вказаної мети, дисертант визначив наступні завдання:
визначити поняття “митно-правовий режим” та “транзит”, місце та роль транзиту в системі митно-правових режимів;
з’ясувати особливості сукупності правових норм, що регулюють переміщення товарів в режимі транзиту в Україні в цілому;
провести порівняльний аналіз національної системи джерел митно–правового режиму транзиту з міжнародними нормами та стандартами в цій сфері;
встановити, якою мірою неузгодженість системи підзаконних нормативних актів (прогалини у праві та дублювання) щодо транзиту впливають на сучасний стан управління транзитним переміщенням товарів через митну територію України;
проаналізувати існуючий порядок здійснення процедур митного контролю та митного оформлення щодо транзиту та визначити напрями подальшого спрощення порядку проведення зазначених митних процедур;
визначити особливості нормативно–правової бази боротьби з порушеннями митних правил щодо транзиту;
розробити пропозиції відносно систематизації законодавства про митну справу, яке регулює застосування режиму транзиту в Україні.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час переміщення товарів через митну територію України.
Предметом дослідження є митно-правовий режим транзиту в Україні, загальні закономірності його функціонування.
Методологія дослідження спирається на систему філософських, загальнонаукових та спеціальних методів, що забезпечують об’єктивний та всебічний характер аналізу досліджуваного предмету. Серед філософських методів використовувалися передусім (для систематизації і класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановлення вірогідності та повноти інформації тощо) принцип об’єктивності, гносеологічний та діалектичний підходи.
Системно–структурний, логічний та інші загальнонаукові методи було використано для виявлення діалектичного зв’язку між функціями та структурою, правовою діяльністю та правовими відносинами в межах транзиту.
За допомогою статистичного досліджено динаміку транзитних перевезень територією України та визначено проблеми застосування нормативно–правової бази в цій сфері.
Використання спеціальних методів як от формально-юридичного, порівняльно-правового, тлумачення правових норм і узагальнення юридичної практики дозволило проаналізувати позитивні та негативні сторони системи джерел транзиту з урахуванням світових стандартів в цій сфері, і, перш за все, досвіду Європейського Співтовариства та Росії. На основі методу правового моделювання визначено специфічні ознаки транзиту та напрями вдосконалення системи джерел розглянутого режиму.
Наукова новизна одержаних результатів. На підставі аналізу досягнень української правової науки, робіт зарубіжних дослідників, чинного законодавства України, з урахуванням світових норм та стандартів щодо регулювання правовідносин у галузі митної справи і, зокрема, тих, які виникають під час переміщення в режимі транзиту, у дисертації вперше проведено комплексне монографічне дослідження одного з найважливіших для нашої держави митно-правових режимів – транзиту. В роботі системно розглядається порядок транзитного переміщення товарів та правила проведення митних процедур, досліджується специфіка адміністративної відповідальності за порушення митних правил щодо транзиту. Аналіз вітчизняної правової бази транзиту дозволив розробити рекомендації стосовно вдосконалення нормативних актів в цій сфері, а також викласти аргументи відносно необхідності систематизації законодавства про митну справу шляхом кодифікації з угрупуванням норм за предметною ознакою. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому:
1. Запропоновано авторське визначення одного з видів адміністративно–правового режиму – митно-правового режиму як сукупності правових норм, що залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на митній території чи поза митною територією; встановлюють коло прав та обов’язків учасників правовідносин, які при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, що здійснюються митними органами держави.
2. Встановлено, що митно-правовий режим транзиту як один зі спеціальних видів митно-правового режиму є сукупністю правових норм, що регулюють переміщення товарів та інших предметів під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів та інших предметів на митній території України.
3. Удосконалено класифікацію видів режиму транзиту та запропоновані наступні критерії для її проведення: за джерелами права щодо транзиту; за призначенням (кінцевою метою) переміщення товарів та інших предметів; за об’єктами переміщення; за видами транспорту переміщення; за способом транспортування.
4. Обґрунтовано необхідність доопрацювання положень нового Митного кодексу України з метою уникнути дублювання норм, регламентуючих транзит, та запропоновано угрупувати правові норми щодо нього виключно в главі 33 “Транзит” розділу VIII “Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України”.
5. Підготовлено рекомендації щодо вдосконалення нормативно-правової бази митного контролю та митного оформлення транзиту з метою підвищення ефективності та одночасного спрощення процедур, такі як: заповнення вантажної митної декларації типу “транзит” виключно у електронному вигляді; нормативне розмежування функцій митниці відправлення та митниці призначення щодо митного оформлення транзиту.
6. Доведено пріоритетну ефективність використання під час транзиту підакцизних товарів фінансової гарантії у виді грошової застави, оскільки це максимально відповідає інтересам як митних органів щодо виконання завдань митного контролю, так і перевізників транзитних підакцизних товарів;
7. Визначено перелік об’єктів порушення митних правил, встановлено, що до нього належать: порядок переміщення товарів та інших предметів (далі – товарів) через митний кордон України; порядок пропуску товарів через митний кордон України; порядок здійснення митного контролю та митного оформлення товарів; порядок обкладання митними платежами і їх сплати та запропоновано внести цей перелік в статтю 319 “Поняття порушення митних правил” нового Митного кодексу України.
8. Обґрунтовано необхідність виділення зі статті 352 нового Митного кодексу України “Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю” в окремий вид порушення митних правил “Обманне використання документів”, сутність якого полягає у поданні митному органу України як підстави для пропуску через митний кордон України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, неналежно оформлених документів, та доповнення складу розглянутого адміністративного правопорушення новою кваліфікуючою ознакою – поданням неналежно оформлених документів.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані у дослідженні висновки і рекомендації мають важливе значення для теорії адміністративного права і удосконалення роботи митних органів України щодо транзитних перевезень та їх правового регулювання. Дослідження розширює і поглиблює існуючі погляди на сутність та місце митно-правового режиму транзиту в системі митної справи нашої держави, особливості здійснення процедур митного контролю та оформлення при розміщенні товарів під розглянутий режим.
Пропозиції та рекомендації відносно удосконалення чинної нормативної бази можуть бути використані під час доопрацювання нового Митного кодексу України та при розробці комплексних державних та локальних програм, спрямованих на підвищення ролі України як транзитної держави і збільшення надходжень від транзиту іноземних товарів у бюджет держави.
Результати дисертаційного дослідження використовуються в діяльності Дніпропетровської регіональної митниці, а також при викладанні курсу “Митне право”, спецкурсу “Митний режим транзиту” в Академії митної служби України. Крім цього, основні положення роботи можуть бути застосовані при написанні відповідного підрозділу навчальних посібників з митної справи, освітніх курсів з навчальної дисципліни “Митне право”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження обговорювалися на засіданнях відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, доповідалися на науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми підготовки фахівців для митної служби на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 1998 р.) та “Становлення правової держави в Україні. Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 2000 р.); на міжнародних конференціях “Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001 р.), “Проблеми уніфікації правових систем Республіки Бєларусь і Російської Федерації” (Республіка Бєларусь, Брест 2001 р.), “Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (Дніпропетровськ, 2002 р.). Тези всіх виступів або підготовлені на їх основі статті опубліковано.
Основні положення дисертації викладені у навчальному посібнику (у співавторстві), восьми статтях, п’ять з яких опубліковано у фахових виданнях, включених у переліки, затверджені ВАКом України, та двох матеріалах конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (240 бібліографічних позицій) і п’яти додатків.
Загальний обсяг дисертації – 210 сторінок, в тому числі список використаних джерел – 24 сторінки, додатки – 5 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Митний кодекс України від 11 липня 2002 року серед пріоритетних завдань, які повинні вирішувати митні органи при проведенні до життя митної політики, закріпив захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України про митну справу, використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон нашої держави, боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил. Особливого змісту набуває така діяльність під час регулювання переміщення товарів в режимі транзиту через митну територію України.
Входження України в світове співтовариство в якості рівноправного партнеру, зростання обсягів зовнішньоекономічних операцій, поширення світової глобалізації економіки вимагають від нашої держави узгодження таких на перший погляд протилежних завдань, як врахування світового досвіду в галузі митної справи, з одного боку, та необхідність створення власної митної системи і визначення принципів національної митної політики, - з іншого. Проведений аналіз свідчить, що наразі системі джерел митно-правового режиму транзиту в Україні притаманні недостатній рівень систематизації; наявність численних прогалин та неврегульованість багатьох аспектів переміщення товарів; дублювання норм, і, як наслідок, велика кількість підзаконних нормативних актів, насамперед відомчих актів ДМСУ. За таких умов становлення транзиту – це об’єктивно зумовлений процес створення механізмів реалізації наступних завдань:
- формування дієвої системи законодавства про митну справу, яка має бути систематизована та здатна сприяти укріпленню законності; розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України і міжнародних перевезень територією нашої держави; розширенню міжнародної торгівлі;
- врахування міжнародної теорії і практики щодо транзиту;
- реалізація продекларованого в чинному МКУ принципу розвитку митної системи України у напряму гармонізації з міжнародними нормами та стандартами в галузі митної справи шляхом активізації міжнародно-правових відносин України з іноземними державами;
- проведення систематизації нормативно-правових актів щодо транзиту шляхом кодифікації, тобто їх комплексної переробки, удосконалення за допомогою зміни та узгодження норм права. При цьому казати, що з прийняттям нового МКУ процес систематизації завершено, було б перебільшенням. Використання будь–якого митного режиму (в тому числі і транзиту) має цільовий і індивідуалізований характер. Ось чому, на нашу думку, доцільною є розробка і затвердження узгодженого з нормами нового МКУ відомчого акту – “Правил переміщення товарів та інших предметів в режимі транзиту”, затверджених Наказом Державної митної служби України. Найбільш ефективним цей новий нормативно-правовий акт стане після доопрацювання та наступного включення в нього положень, що містяться зараз у підзаконних нормативних актах, виданих Кабінетом Міністрів України, Президентом України, Державною митною службою одноособово та спільно з іншими центральними органами виконавчої влади.
Корпус джерел з проблеми, який складається з наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних фахівців з митної справи, теорії держави та права, адміністративного права, Митного кодексу та законів України, нормативних матеріалів дозволяє, за умови критичного до нього ставлення, всебічно проаналізувати митно–правовий режим транзиту в Україні і надає можливість внести ряд теоретичних висновків, пропозиції та практичні рекомендації щодо удосконалення українського законодавства:
1. Під терміном “митно-правовий режим” треба розуміти сукупність правових норм, що залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на митній території чи поза митною територією; встановлюють коло прав та обов’язків учасників правовідносин, які при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, що здійснюються митними органами держави.
2. Національне законодавство про митну справу не містить терміну “митно-правовий режим”, не використовується він і у спеціальній літературі. Сприйняття цього терміну наукою адміністративного права, розмежування та точне закріплення визначень “митний режим” та “митно-правовий режим” здатні значно полегшити правозастосування та виключити випадки підміни понять. При цьому розмежування між категоріями “митний режим” та “митно-правовий режим” можна провести за наступним критерієм: митно-правовий режим складається виключно з норм права, тобто є нормативно закріпленою частиною положень, що становлять зміст митного режиму. В свою чергу, елементами митного режиму складають не тільки положення, які знайшли своє вираження в нормах права та відповідно є загальнообов’язковими, формально визначеними, охоронюваними державою. До нього, крім нормативно закріплених правил (положень), входять технічні та інші (наприклад, такий вид соціальної норми як корпоративні норми). За таких обставин доцільним здається внесення змін у пункт 16 статті 1 Митного кодексу України 2002 року, де митний режим визначено як “…сукупність правових норм…”. Пропонуємо викласти розглянутий пункт у наступній редакції: “Митний режим – сукупність положень, що залежно від заявленої мети переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення; умови перебування товарів та інших предметів на чи поза митною територією; встановлюють коло прав та обов’язків учасників правовідносин, які при цьому виникають; обсяг і зміст митних процедур, що здійснюються митними органами держави”.
3. Узагальнення та аналіз наукових робіт вітчизняних та зарубіжних дослідників з митної справи, врахування сучасного стану розвитку української системи законодавства дозволили встановити, що митно-правовий режим “транзит” як один зі спеціальних видів митно-правового режиму є сукупністю правових норм, що регулюють переміщення товарів та інших предметів під митним контролем між двома митними органами або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання таких товарів та інших предметів на митній території України.
4. Під час дослідження було класифіковано митно-правовий режим транзиту за різними критеріями. В залежності від джерел права щодо транзиту можна умовно виділити міжнародний транзит як сукупність правових норм, що містяться у міжнародних угодах та конвенціях за участю України, та транзит, зміст якого становлять норми національного законодавства про митну справу. Останній, в свою чергу, закріплює прохідний та внутрішній види транзиту. В залежності від призначення (кінцевої мети) переміщення товарів та інших предметів необхідно умовно розрізняти: 1) транзит в рамках неторгового обігу – сукупність правових норм, що регулюють переміщення фізичних осіб (громадян) з речами особистого користування, які не стануть у країні призначення об’єктом купівлі-продажу або обміну, тобто транзит з некомерційною метою; 2) транзит в рамках торгового обігу – сукупність правових норм, що регулюють переміщення товарів суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності через митну територію України під митним контролем з метою продажу (оплатної передачі) в країні призначення. За ознакою об’єкта треба відокремити транзит товарів, транспортних засобів, валюти, цінності, речей. За видами транспорту переміщення виділяється транзит авіаційним, автомобільним, залізничним, морським, річковим, трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач. В залежності від способів транспортування розрізняється транзит у прямому або комбінованому сполученні.
5. Порівняльний і формально-юридичний аналіз системи джерел митно-правового режиму транзиту надає дисертантові нагоду зробити пропозиції щодо її вдосконалення. При розробці Митного кодексу України від 11 липня 2002 року не вдалося уникнути дублювання норм, що регулюють транзитні перевезення. Вони містяться в двох розділах: в Розділі 6 “Розпорядження товарами, що перебувають під митним контролем” глава 22 присвячена транзитним перевезенням: визначаються види транзиту – прохідний та внутрішній транзит, умови здійснення транзиту товарів. Глава 33 Розділу 8 “Митний режим щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України” так само регламентує транзит. Підкреслюючи необхідність систематизації норм в Кодексі за предметом правового регулювання та з метою уникнути дублювання норм, дисертант пропонує регламентувати транзит в рамках глави 33 “Транзит” Розділу 8, присвяченого митним режимам, відповідно, вилучивши статті щодо розглянутого митного режиму з Розділу 6. Подібний прямий спосіб викладення норм в статтях нового МКУ має суттєво полегшити правозастосування.
6. В результаті дослідження національної системи законодавства про митну справу, автор дійшов висновку, згідно з яким митне оформлення - це сукупність дій посадових осіб митних органів, що полягають у перевірці вантажної митної декларації; перевірці заявленої митної вартості; нарахуванні митних платежів, які підлягають сплаті; огляді товарів та транспортних засобів, що використовуються для їх перевезення; оформленні вантажної митної декларації та інших документів, накладенні митного забезпечення. Послідовні операції, які проводять в ході митного оформлення працівники митних органів, є необхідними передумовами пропуску в Україну чи за її межі товарів, переміщуваних через митний кордон.
7. З’ясування специфіки правового регулювання митного оформлення транзиту надало можливість внести пропозиції щодо скорочення строків та одночасного підвищення ефективності процедури. Пропонуємо регламентувати особливості технології митного оформлення в залежності від митного режиму на рівні Наказу ДМСУ:
- Суттєво полегшити правозастосування допоможе доповнення переліку функцій митниці відправлення, що міститься у “Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації” – Наказі ДМСУ, функцією контролю за доставкою товарів у митницю призначення.
- Підвищенню ефективності митного оформлення сприятиме нормативне розмежування функцій митниці відправлення та митниці призначення щодо митного оформлення транзиту та закріплення на рівні Наказу ДМСУ відповідного переліку функцій посадової особи митниці призначення. Доцільним здається їх поділ на дві групи в залежності від змісту та призначення дій:
1) Функції контролю, до яких належать: перевірка наявності транзитної ВМД у Єдиній автоматизованій інформаційній системі ДМСУ; перевірка відповідності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах та самого товару відомостям, зазначеним в електронній копії ВМД; перевірка виконання строку надходження товару, зазначеного в ВМД; огляд транзитного товару (за необхідності, після врахування факторів ризику).
2) Функції реєстрації та митного оформлення ВМД: накладення митних забезпечень, що засвідчують закінчення митного оформлення; передача “4” основного аркушу ВМД до відділу контролю за доставкою вантажів митниці призначення; за відсутності зауважень надання дозволу на пропуск транзитного товару за межі митної території України. Закріплення розширеного переліку дій, що їх мають здійснити митники, ні в якому разі не призведе до ускладнення процедури митного оформлення, а навпаки допоможе скоротити її строки за рахунок чіткої нормативної регламентації послідовності операцій.
8. Виправданим вважаємо нормативне закріплення правила заповнення Вантажної митної декларації типу “транзит” виключно в електронному вигляді, враховуючи те, що проект закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, нормами якого підтверджено юридичну силу електронного документу, на даний момент пройшов друге читання в Верховній Раді України; контроль за переміщенням товарів в режимі транзиту зараз здійснюється за допомогою електронної системи контролю; митною службою України використовуються додаткові заходи гарантування доставки підакцизних товарів в митниці призначення. На наш погляд, це сприятиме спрощенню та прискоренню митного оформлення транзитних товарів; виключить випадки підробки митних забезпечень у ВМД (в той же час свідоцтвом проведення митного контролю щодо транзиту будуть виступати митні пломби, які накладаються посадової особою митниці на транспортні засоби та контейнери та відмітки на товаросупровідних документах, що залишаються у перевізника на весь час переміщення в режимі транзиту митною територією України, поряд з відмітками інших контролюючих служб); дозволить не використовувати голографічний захист ВМД від підробок і, відповідно, виключить матеріальні витрати на подібні запобіжні заходи.
9. Пропонуємо з метою стандартизації порядку митного оформлення внутрішнього транзиту закріпити принцип використання тільки одного контрольного документу – внутрішнього транзитного документу, що заповнюється на бланках Вантажної митної декларації типу “транзит” за позначкою “ВН”. На даний момент при декларуванні товарів у режим “внутрішній транзит” може складатися ВМД типу “транзит” “ВН”; попередня декларація; попереднє повідомлення; експортна ВМД при експорті. Всі названі документи мають однакову природу, адже використовуються для здійснення контролю за доставкою товарів у митницю призначення, містять ідентичні відомості про переміщувані товари. Доцільність запропонованого заходу підтверджується ще й тим, що попередня декларація та попереднє повідомлення містять попередні відомості про товари, оскільки складаються заздалегідь, до фактичного ввезення товарів на митну територію України. При цьому можливі випадки, коли з різних причин, таких як помилка відправника чи перевізника, технічні можливості транспортного засобу та інших, попередні дані, вказані декларантом, відрізняються від даних товару, який фактично було ввезено в Україну з метою транзиту. В той же час, заповнення ВМД типу “транзит” здійснюється після ввезення товарів до зони митного контролю на митній території України, отже весь товар наявний на момент заповнення документу.
10. Контроль транзитних товарів є діяльністю спеціально уповноважених органів виконавчої влади у пунктах пропуску через державний кордон України по перевірці відповідності транзитних товарів і транспортних засобів транзиту вимогам митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного та інших видів контролю. Митний контроль, що здійснюється посадовими особами митних органів є останнім з видів контролю у пунктах пропуску та, відповідно, має наглядовий характер по відношенню до всіх інших видів контролю.
11. На нашу думку, митний контроль, тобто контроль за порядком переміщення товарів та транспортних засобів транзиту, в наш час стає одним з основних завдань митних органів. Сутність митного контролю полягає у здійсненні посадовими особами митних органів заходів, які спрямовані на дотримання фізичними та юридичними особами порядку переміщення – ввезення, вивезення чи транзиту товарів через митну територію України, – що передбачені Митним кодексом України, законами та міжнародними договорами України та мають на меті захист економічних інтересів держави і внутрішнього споживчого ринку; контроль за додержанням законодавства України про митну справу; забезпечення сплати митних платежів; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон країни; попередження контрабанди і порушень митних правил.
12. Підвищенню дієвості митного контролю у великій мірі має сприяти такий захід гарантування доставки підакцизних транзитних товарів у митницю призначення, як фінансова гарантія. Аналіз сутності всіх засобів забезпечення фінансової гарантії: грошової застави, гарантійного листа банку, договору страхування фінансової відповідальності перевізника, дає можливість зробити пропозицію щодо необхідності приоритетного використання грошової застави. Її застосування максимально відповідає як інтересам митних органів щодо виконання завдань митного контролю, так і перевізників транзитних підакцизних товарів. Справа в тому, що з введенням інституту уповноваженого ДМСУ незалежного фінансового посередника (гаранта) перевізники, у випадку обрання страхування фінансової відповідальності чи гарантійного листа, несуть додаткові витрати, оскільки мають оплатити послуги як посереднику, так і банку чи страховій компанії. В той же час застосування грошової застави скорочує мережу суб’єктів (залишається тільки незалежний фінансовий посередник) та, відповідно, витрати перевізника на оплату їх послуг. В свою чергу, митні органи до початку транзиту територією України вже мають у розпорядженні суму забезпечення митних платежів та не залежать від різних затримок при подальшому її стягуванні, можливих в інших випадках. За обставин, коли перевізник самостійно перераховує суму застави на спеціальний рахунок митних органів, будь-які додаткові витрати відсутні.
13. Виконання основних завдань митного контролю щодо транзиту, підвищення ефективності діяльності митних органів в цій галузі безпосередньо пов’язані з вдосконаленням Митного кодексу, законів України та нормативної бази Державної митної служби, яке має запроваджуватися комплексно, з поступовим зближенням із загальновизнаними міжнародними стандартами. При цьому відправними принципами мають стати наступні:
- стандартизація відповідно до міжнародних норм і спрощення процедури митного контролю, безперервний розвиток та вдосконалення його технологій; розробка механізму координації митного контролю з іншими видами контролю транзитних товарів, що здійснюються в пунктах пропуску;
- максимальне використання системи контролю за доставкою товарів (негайне повідомлення митниці призначення) на базі застосування сучасних інформаційних систем (подальшими етапами мають стати використання системи контролю за доставкою транзитних товарів повітряним, річковим, морським транспортом та практичне запровадження системи оцінки і аналізу факторів ризику, що ж стосується підакцизних товарів, то система контролю тут повинна використовуватися тільки в комплексі з заходами гарантування доставки, серед яких найбільш ефективною здається грошова застава);
- створення умов захисту інформації, що міститься в електронній системі контролю митних органів; запровадження механізму проведення вибіркового митного контролю на підставі аналізу попередньої інформації про товари та транспортні засоби.
Дослідження правових засад інституту адміністративної відповідальності в частині порушень митних правил щодо транзиту надає авторові можливість внести наступні пропозиції та рекомендації:
14. Проведений порівняльно-правовий аналіз нормативно–правової бази порушень митних правил дає підстави констатувати, що до переліку об’єктів розглянутого виду адміністративного правопорушення належать: порядок переміщення товарів та інших предметів (далі – товарів) через митний кордон України; порядок пропуску товарів через митний кордон України; порядок здійснення митного контролю та порядок митного оформлення товарів, переміщуваних через митний кордон України; порядок обкладання митними платежами та їх сплати. Враховуючи той факт, що в Митному кодексі України від 11 липня 2002 року (стаття 319) закріплено єдиний об’єкт правопорушення - порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, пропонуємо розширити перелік об’єктів ПМП і викласти статтю 319 нового Митного кодексу у наступний редакції:
“Стаття 319. Поняття порушення митних правил
Порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дiї чи бездiяльнiсть, що посягають на встановлений законодавством та міжнародними договорами України порядок переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України, здійснення їх пропуску, митного контролю та митного оформлення, обкладання митними платежами та їх сплати і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає у разі, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальної відповідальності”.
15. Після прийняття закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил” від 17 травня 2001 року та МКУ 2002 року питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються виключно новим Митним кодексом України. Закріпивши це положення, законодавець не врахував, що існуючі зараз в законодавстві про митну справу і, насамперед, в МКУ прогалини, різночитання окремих його норм ускладнюють на практиці процес притягнення до адміністративної відповідальності. Вважаємо, що, з метою створення ефективної нормативно–правової бази порушень митних правил, необхідно деталізувати дефініції статей МКУ 2002 року, доповнити їх тлумаченням кваліфікуючих ознак та прямо закріпити суб’єктів відповідальності в кожному визначеному випадку:
- Поширеною помилкою, якої припускаються працівники митних органів України, є кваліфікація діянь особи по статті 352 МКУ (стаття 115 МКУ 1991 року) у випадках, коли товари умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її територію, а фактично - з метою їх реалізації в Україні. Підставою такого застосування статті МКУ є роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил” від 26 лютого 1999 року. Пункт 10 Постанови визначає, що розглянуті дії за відсутності ознак контрабанди утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 352 МКУ, оскільки до митного органу як підстава для переміщення подаються документи, що містять неправдиві дані. Втім з подібним розширювальним тлумаченням положень Митного кодексу погодитися не можна. По-перше, об’єктом правопорушення в даному випадку є встановлений порядок пропуску через митний кордон України та порядок проведення митного контролю і митного оформлення. По-друге, декларування та митне оформлення транзиту, згідно з вимогами чинного законодавства про митну справу, відбувається у митниці відправлення. Таким чином, відповідальності за статтею 352 МКУ в частині подання документів, що містять неправдиві дані, підлягає особа, що їх надає для митного оформлення у митниці відправлення, а фактичне здійснення переміщення територією України для наявності складу ПМП не потрібне. До того ж, на цій стадії визначити, чи мала особа намір нелегально реалізувати товари, заявлені в режимі транзиту, на території України неможливо. Здається, що розглянуті дії треба кваліфікувати за статтею 349 МКУ (стаття 114 МКУ 1991 року), оскільки лише після невивезення товарів, заявлених в режим транзиту з митної території України в термін, встановлений митницею, можна стверджувати, що фактично вони були призначені для реалізації в Україні з ухиленням від сплати належних митних платежів.
- Можна стверджувати, що диспозиція статті 352 Митного кодексу України 2002 року “Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю” фактично містить два окремих склади порушень митних правил. Більш того, зазначені склади мають різні об’єкти посягання:
- об’єктом порушення, що полягає у приховуванні від митного контролю з використанням тайників та інших засобів, що утруднюють виявлення товарів, наданні одним товарам вигляду інших є встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України, порядок проведення митного контролю.
- об’єктом правопорушення, що полягає у поданні митному органу України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані є встановлений порядок пропуску через митний кордон України, порядок проведення митного контролю та митного оформлення, адже перераховані документи є обов’язковими для здійснення останнього. Їх пред’явлення знаходиться у причинно-наслідковому зв’язку з прийняттям митним органом рішення про можливість пропуску товарів через митний кордон. Наведені аргументи, здається, слугують достатніми підставами для виділення зі статті 352 нового МКУ у окрему статтю склад порушення митних правил у вигляді подання митному органу України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, тощо. При цьому пропонуємо викласти її диспозицію в наступному вигляді: “ Обманне використання документів. Подання митному органу як підстави для переміщення товарів через митний кордон України підроблених документів, документів, одержаних незаконним шляхом, документів, що містять неправдиві дані, а також неналежно оформлених документів”.
16. В теорії українського адміністративного права припускається адміністративна відповідальність юридичних осіб. Відзначимо, що юридична особа, вступаючи в адміністративні правовідносини, є таким же, як фізична особа носієм прав та обов’язків, тобто має правоздатність і, відповідно несе адміністративну відповідальність за вчинення порушення митних правил, передбаченого законодавством України про митну справу. Тому необхідно закріпити в статтях МКУ 2002 року щодо порушень митних правил принципу відповідальності юридичної особи (а не її керівника чи посадової особи підприємства).
17. В Митному кодексі України від 11 липня 2002 року розмір штрафу обчислюється пропорційно неоподаткованому мінімуму доходів громадян замість встановленого раніше (в редакціях проекту нового МКУ та МКУ 1991 року) принципу його визначення по наступним критеріям: пропорційно неоподатковуваному мінімуму доходів громадян; пропорційно вартості товарів та транспортних засобів, що є безпосередніми предметами правопорушення та кратно розміру несплачених митних платежів. З одного боку, закріплення єдиної методики обчислення штрафу має полегшити його застосування. В той же час, доцільним вважаємо використання встановленого раніше диференційованого підходу до обчислення розмірів цього заходу юридичного примусу, який враховував специфіку порушень митних правил. Вартість предметів правопорушення, а отже і розмір збитків, яких зазнає державний бюджет від несплати належних митних платежів в кожному окремому випадку є різними. Тому обчислення штрафу пропорційно вартості товарів та транспортних засобів виправдане за обставин, коли вони є безпосередніми предметами правопорушення (зокрема статті 332, 336, 339, 340, 346, 348, 349, 351, 352, 353 МКУ). Подібні аргументи можна навести і на користь обчислення штрафу кратно розміру несплачених митних платежів у випадках, коли порушення митних правил посягає саме на порядок їх сплати (статті 354, 355 МКУ).
18. На даний момент в санкціях статей нового Митного кодексу України щодо порушень митних правил передбачена можливість накладення штрафу лише на фізичних та посадових осіб. На думку автора даної роботи доцільно законодавчо закріпити принцип застосування штрафу до юридичних осіб та внести відповідні зміни в статті МКУ 2002 року.
19. Пропонуємо розширити перелік видів адміністративних стягнень за порушення митних правил, що міститься в статті 322 нового Митного кодексу України за рахунок відкликання ліцензії чи кваліфікаційного атестату. Накладатися це стягнення має за неодноразове порушення митних правил щодо особливих видів діяльності, передбачених ліцензією чи кваліфікаційним атестатом на власників митних складів, магазинів безмитної торгівлі, складів тимчасового зберігання, митних брокерів, перевізників, декларантів. Застосовувати таке стягнення треба в якості додаткового. Зокрема, доцільно ввести в санкцію статті 349 МКУ “Порушення зобов’язань про транзит” додаткове стягнення у вигляді відкликання ліцензії перевізника на право здійснення перевезень товарів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (далі - ВВРУ). – 1996. - № 30. – Ст. 141.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Із змінами та доповненнями за станом законодавства на 1 червня 1998 р. - К.: Україна, 1998. – 259 с.
3. Цивільний кодекс України: Із змінами та доповненнями на 15 жовтня 2001 р. – К: Український інформаційно-правовий центр «Форум», 2001. - 174 с.
4. Митний кодекс України від 12 грудня 1991 р. // ВВРУ. – 1992. – № 16. - Ст. 203.
5. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 14 серпня. – С.5-23.
6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Офіційний вісник України (далі - ОВУ). – 2001. - №21. - Ст. 920.
7. Таможенный кодекс Российской Федерации: с изм. на 1 февраля 1996 г. – М.: Теис, 1996. – 237 с.
8. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 р. // ВВРУ. – 1991. - № 29. - Ст. 377.
9. Про митну справу в Українській РСР: Закон України від 25 червня 1991 р. // ВВРУ. - 1991. - № 44. – Ст. 575.
10. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10 грудня 1991 р. // ВВРУ. – 1991. - № 10. - Ст. 137.
11. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 5 лютого 1992 р. // ВВРУ. –1992. - № 19. - Ст. 259.
12. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13 жовтня 1992 р. // ВВРУ. – 1992. - № 50. – Ст. 676.
13. Про організаційно-правові основи боротьби з організованої злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. - № 35. – Ст. 358.
14. Про участь України в Митній конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП: Закон України від 15 липня 1994 р. // ВВРУ. – 1994. - № 33. – Ст. 307.
15. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 1997. – № 1. – С. 41-63.
16. Про транзит вантажів: Закон України від 20 жовтня 1999 р. // ВВРУ. – 1999. - № 51. – Ст. 446.
17. Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України: Закон України від 4 листопада 1999 р. // ОВУ. – 1999. - № 48. – С.1-2.
18. Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік: Закон України від 13 грудня 2001 р. // ВВРУ. – 2002. - № 15. – Ст. 99.
19. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил: Закон України від 17 травня 2001 р. № 2415 – III // ОВУ. – 2001. - № 24. – Ст. 1061.
20. Про Комплексну програму утвердження України як транзитної держави у 2002-2010 роках: Закон України від 7 лютого 2002 р. № 3022-III // ВВРУ. – 2002. – № 24. – Ст. 166
21. Об акцизном сборе: Декрет Кабинета Министров Украины от 26 декабря 1992 г. // ВВРУ. – 1993. - № 10. - Ст. 82.
22. Про приєднання України до Конвенції про створення Ради Митного Співробітництва 1950 року: Постанова Верховної Ради України від 19 червня 1992 р. № 2470-XII // ВВРУ. – 1992. - № 35. – Ст. 522.
23. Державна програма боротьби із злочинністю: Постанова Верховної Ради України від 25 червня 1993 р. № 3325-XII // Урядовий кур’єр. – 1993. – 5 серпня.
24. Генеральное Соглашение о Тарифах и Торговле от 30 октября 1947 г. // Сборник договоров Организации Объединенных Наций. –Т.55. –Рег. № 814.
25. Конвенция о создании Совета Таможенного Сотрудничества от 15 декабря 1950 г. // Ведомости Съезда народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. - 1991. - № 38. - Ст. 1096.
26. Международная конвенция об упрощении и гармонизации таможенных процедур от 18 мая 1973 г. // Сандровский К.К. Международное таможенное право: Учебник. - К.: О-во «Знання», КОО, 2001. - С.334-344.
27. Таможенная конвенция о международной перевозке грузов с применением книжки МДП (Конвенция МДП) № 3050 от 14 ноября 1975 р. // Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. – М.: Международные отношения, 1975.- С.256.
28. Соглашение о принципах таможенной политики от 13 марта 1992 г. // Вестник СНГ. – 1992. Вип. 7. – С.31-32.
29. Соглашение об упрощении и унификации процедур таможенного оформления на таможенных границах от 8 июля 1994 г. // Экономика и жизнь. – 1994. - № 32. – С.16.
30. Основы таможенных законодательств государств-участников Содружества Независимых Государств от 10 февраля 1995 г. // Бюллетень международных договоров. – 1995. - № 9. – С.3-82.
31. О мерах по обеспечению контроля за перемещением товаров транзитом через территорию Украины: Указ Президента Украины от 14 июля 1995 г. № 614 // Таможенное законодательство Украины (Сборник нормативных актов с изменениями и дополнениями по состоянию на 20 апреля 2000 года) (далі - Таможенное законодательство Украины).- Х:ТОВ «Одиссей», 2000. – С.275-276.
32. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента від 22 липня 1998 р. № 810/98 // ОВУ. – 1999. – № 21. – С.32.
33. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки. Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 р. // Урядовий кур’єр. – 2002. – 4 червня. – С. 5-12.
34. Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України: затверджено Постановою КМУ від 9 лютого 1993 р. № 97 // Деркач Л. Українська митниця: вчора, сьогодні, завтра. – Київ, 2000. – С.238-248.
35. Про Концепцію створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні: Постанова КМУ від 14 березня 1994 р. № 167 // Собрание Постановлений Правительства Украины. – 1994. - № 7. – Ст. 171 . –С.114-121.
36. Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон: затверджено Постановою КМУ від 20 березня 1995 р. № 198 // Таможенное законодательство Украины.-Х:ТОВ «Одиссей», 2000. – С. 115-126.
37. Положення про порядок охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів Міністерства внутрішніх справ: затверджено Постановою КМУ від 29 червня 1996 р. № 699 // Таможенное законодательство Украины.- Х:ТОВ «Одиссей», 2000. – С.282-285.
38. Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України: Постанова КМУ від 6 травня 1996 р. № 484 // Таможенное законодательство Украины .- Х:ТОВ «Одиссей», 2000. – С.278-282.
39. Положение о предоставлении таможенным органам Украины финансовых гарантий по обязательной доставке товаров на таможни назначения: утверждено Постановлением Кабинета Министров Украины от 29 июля 1996г. № 700 // Таможенное законодательство Украины. - Х:ТОВ «Одиссей», 2000. – С.347-353.
40. Положення про вантажну митну декларацію: затверджено Постановою Кабінету Міністрів України (далі – КМУ) від 9 червня 1997 р. № 574 // Податки і бухгалтерський облік. - 1997. - № 25(125). - С.8-10.
41. Про ставки митних зборів: затверджено Постановою КМУ від 7 березня 1998 р. № 285 // ОВУ. – 1998. - № 6. – Ст. 1134.
42. Про заходи для посилення контролю за ввезенням в Україну окремих видів товарів, що імпортуються суб’єктами підприємницької діяльності: затверджено Постановою КМУ від 02 квітня 1998 р. № 419 // ОВУ. – 1998. - № 14.- Ст. 520.
43. Порядок визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України: затверджено Постановою КМУ від 05 листопада 1998 р. № 1598 // Збірник урядових нормативних актів України. - 1999. - № 8. - Ст. 155.
44. Про внесення змін і доповнень до Положення про надання митним органам України фінансових гарантій щодо обов’язкової доставки товарів до митниць призначення: затверджено Постановою КМУ від 15 березня 1999 р. № 364 // ОВУ. – 1999. - №11. – Ст. 424.
45. Про впорядкування справляння зборів у пунктах пропуску через державний кордон: затверджено Постановою КМУ від 15 червня 1999 р. № 1034 // ОВУ. – 1999. - № 24. – Ст. 1111.
46. Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: затверджено Постановою КМУ від 16 серпня 1999 р. № 1496 // ОВУ. – 1999. - № 33. – С.168-171.
47. Про внесення змін і доповнень до Положення про вантажну митну декларацію: затверджено Постановою КМУ від 6 вересня 2000 р. № 1392 // ОВУ. – 2000. - № 36. – Ст. 1543.
48. Концепція адміністративної реформи в Україні / Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи – К.,1998. – 62 с.
49. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Юридичний вісник. – 1997. - № 1. – С.41-46.
50. Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних прави