МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ШИЛЕЦЬ ОЛЕНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 339.97:331.101.262.009.12

МІЖНАРОДНА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Спеціальність 08.00.02 –
світове господарство і міжнародні економічні відносини

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант
Макогон Юрий Володимирович
доктор економічних наук, професор

Донецьк – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ 18
1.1 Теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів і їх еволюція 18
1.2 Стратегічний підхід до управління міжнародними людськими ресурсами 37
1.3 Особливості методів управління міжнародними людськими ресурсами транснаціональних компаній у глобальному масштабі 60
Висновки до розділу 1 78
РОЗДІЛ 2 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖ-НОСТІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ 80
2.1 Науково-методичні підходи до визначення показників міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів 80
2.2 Макроекономічний аналіз факторів формування конкурентних відносин на ринку праці України 111
2.3 Міжнародний досвід підвищення конкурентоспроможності людських ресурсів у системі світового ринку праці 145
Висновки до розділу 2 163
РОЗДІЛ 3 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ СТВОРЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ В УМОВАХ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ СВІТОГОСПОДАРСЬКОГО РОЗВИТКУ 166
3.1 Аналіз тенденцій розвитку міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів на ринку праці Донецького регіону 166
3.2 Дослідження проблем управління й розвитку людських ресурсів в умовах інтернаціоналізації підприємницької діяльності 190
3.3 Безперервний професійний розвиток в системі підвищення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів 222
Висновки до розділу 3 249
РОЗДІЛ 4 УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ БОРОТЬБИ В СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ 253
4.1 Формування інноваційних підходів як засіб підвищення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів 253
4.2 Стратегії у сфері винагороди праці в контексті створення міжнародних конкурентних переваг 277
4.3 Комплексна система управління людськими ресурсами в умовах глобальної конкуренції 301
Висновки до розділу 4 332
РОЗДІЛ 5 КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЛЮДСЬКИХ РЕСУРСІВ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ 335
5.1 Обґрунтування концепції і стратегічних пріоритетів формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів 335
5.2 Підвищення міжнародної конкурентоспроможності за рахунок інвестиційної підтримки якості людських ресурсів 359
5.3 Комплексний підхід до формування механізму управління людськими ресурсами в умовах глобальної кризи економіки 375
Висновки до розділу 5 414
ВИСНОВКИ 418
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 425
ДОДАТКИ 458

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЛР – людські ресурси
УЛР – управління людськими ресурсами
СУЛР – стратегічне управління людськими ресурсами
СУМЛР – стратегічне управління міжнародними людськими ресурсами
МНК – мультинаціональні компанії
КТУ – коефіцієнт трудової участі
ПРК – промислово розвинуті країни
НКМК – представники національностей країни материнської компанії
НКПК – представники національностей країни, що приймає компанію
НТК – представники національностей третіх країн
ВВП – валовий внутрішній продукт
ІМКЛР – індекс міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів
МІРМ – Міжнародний інститут розвитку менеджменту
ВЕФ – Всесвітній економічний форум
МОП – Міжнародна організація праці
ЄС – Європейський союз
ВРП – валовий регіональний продукт
ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад
СП – спільні підприємства
ПВК – персонал вихідної країни
ППК – персонал країни, що приймає
ПТК – персонал третьої країни
РЛР – розвиток людських ресурсів
МПК – міжнародна патентна класифікація
НДДКР – науково-дослідницька діяльність конструкторських розробок
ФВА – функціонально-вартісний аналіз
ЗСП – збалансована система показників
КРІ – key performance indicators, тобто ключові показники діяльності або ефективності
ВПіЗ – відділ праці й заробітної плати
ВЛР – відділ людських ресурсів
ВУЛР – відділ управління людських ресурсів
МК – модульний коефіцієнт
ІМК – інтегральний модульний коефіцієнт
КРС – кваліфікована робоча сила

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі світогосподарського розвитку людські ресурси виступають основним чинником забезпечення конкурентоспро¬можності бізнесу і національних економік в цілому. Глобалізаційні тенденції зумовлюють необхідність дослідження особливостей управління людськими ресурсами у різних організаційних моделях.
Ефективне використання наявних високорозвинених людських ресурсів, а також розробка новітніх технологій управління людськими ресурсами, яких не мають іноземні конкуренти, є актуальним і важливим завданням для будь-якої країни. Активізація роботи в цьому напрямку дозволить українським компаніям у найближчому майбутньому підвищити міжнародну конкурентоспроможність і позитивно вплине на економічний розвиток держави.
Проблематиці управління й розвитку міжнародних людських ресурсів присвячено праці зарубіжних вчених М. Амстронга, Г. Беккера, Р. Гранта, М. Емерсона, Д. Макгре-гора, А. Маслоу, Е. Мєйо, М. Портера, Д. Ріккардо, А. Сміта, Ф.У. Тейлора, Дж. Томаса, Дж. Р. Хекмана, І. Шумпетера, С. Шулера, Т. Шульца та ін.
Питання формування й розвитку конкурентоспроможності, підвищення якості людського капіталу компаній висвітлені у роботах російських авторів Є. Авдокушина, Т. Базарова, А. Булатова, А. Кирєєва, В. Любашевського, В. Рибалкіна.
Ряд аспектів підвищення рівня конкурентоспроможності людських ресурсів в умовах кризи досліджувались у працях українських вчених О. Амоші, С. Бандура, А. Батури, Д. Богині, В. Данюка, Г. Дмитренка, Ю. Довгорукого, М. Долішнього, А. Колота, Е. Лібанової, Л. Лісогор, Д. Лук’яненка, Ю. Макогона, Л. Михайлової, В. Новиць¬кого, Т. Орєхової, Є. Панченка, Ю. Пахомова, В. Петюха, С. Пірожкова, А. Поручника, М. Семикіної С., Шекшні, Г. Щекіна.
Зазначені автори здійснили вагомий внесок у дослідження проблем розвитку людських ресурсів на внутрішньому та міжнародному ринку праці. Одночасно недостатньо дослідженими залишаються питання формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів під впливом глобалізації, що визначає актуальність теми дослідження, її теоретико-методологічне та науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за держбюджетними темами: «Підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності України в інтеграційних об’єднаннях: регіональний та галузевий аспект» (номер державної реєстрації – Г06/53а 0106U012484), у рамках якої запропоновано науково-методичні засади оцінки підвищення конкурентоспроможності людських ресурсів України в умовах активізації глобалізаційних процесів; «Конкурентоспро¬можність підприємств Донецького регіону на міжнародних ринках і пошук шляхів її підвищення» (номер державної реєстрації – Г-01/3 010U005723), у рамках якої запропоновано концептуальну схему стратегічного управління міжнарод¬ною конкурентоспроможністю людських ресурсів, визначено тенденції розвитку між¬народної конкурентоспроможності людських ресурсів у Донецькому регіоні, здійснено оцінку їх стану; кафедри управління персоналом та економіки праці «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (номер державної реєстрації 0106U012389), у рамках якої запропоновано концептуальні елементи антикризового управління людськими ресурсами, розроблено рекомендації щодо адаптації зарубіжного досвіду підвищення конкурентоспро¬можності людських ресурсів.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад управління людськими ресурсами з урахуванням впливу глобальних трансформацій на розвиток світового ринку праці і на цій основі – цілісної наукової концепції формування міжнародної конкурентоспроможності люд¬ських ресурсів в умовах глобалізації.
Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено такі задачі:
– проаналізувати теоретичні основи міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів;
– дослідити концептуальні засади стратегічного управління міжнародними людськими ресурсами;
– визначити особливості управління людськими ресурсами транснаціо-нальних корпорацій з урахуванням впливу глобалізації;
– дослідити науково-методичні підходи до визначення показників міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів;
– проаналізувати міжнародний досвід формування конкурентоспроможності людських ресурсів у системі світового ринку праці;
– здійснити макроекономічний аналіз факторів формування конкурентних відносин на ринку праці України;
– дослідити управління людськими ресурсами в умовах інтернаціоналізації під¬приємницької діяльності;
– визначити імперативи безперервного професійного розвитку в системі підвищення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів;
– проаналізувати тенденції розвитку міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів на регіональному ринку праці;
– визначити зміст інноваційних підходів у підвищенні конкурентоспроможності людських ресурсів;
– дослідити стратегії у сфері винагороди праці в контексті створення міжнародних конкурентних переваг людських ресурсів;
– охарактеризувати особливості комплексної системи управління людськими ресурсами в умовах глобальної конкуренції;
– здійснити розробку концепції і обґрунтування стратегічних пріоритетів формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів;
– визначити організаційно-економічні засади підвищення міжнародної конку-рентоспроможності людських ресурсів за рахунок інвестиційної підтримки якості останніх;
– розробити комплексний підхід щодо управління людськими ресурсами в умовах глобальної кризи економіки.
Об’єктом дослідження є процес формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів з урахуванням змін зовнішньоекономічного середовища в умовах глобальних трансформацій та внутрішньокраїнових можливостей управління людськими ресурсами.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні, науково-методичні та організаційно-економічні засади управління міжнародною конкурентоспро-можністю людських ресурсів на основі визначення напрямів трансформації вимог світового ринку праці в умовах глобалізації світової економіки.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань трансформації світового ринку праці в умовах глобалізації, а також з питань формування, оцінки та розвитку міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів в сучасних умовах господарювання. Інформаційною базою дисертації вис¬тупають Закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, аналітичні матеріали і нормативні документи ООН, Міжнародної організації праці, Європейського Союзу, Державного комітету статистики України.
У дисертації використано систему методів і підходів, які забезпечують концептуальну єдність дослідження – метод абстрактно-логічного аналізу (для дослідження категорій «стратегічне управління людськими ресурсами», «міжнародна конкурентоспроможність людських ресурсів»); системно-структурного та економіко-статистичного аналізу (для оцінки створення конкурентних переваг, виявлення тенденцій і проблем управління й розвитку міжнародною конкурентоспроможністю людських ресурсів на макро-, мезо- та мікрорівнях); економіко-математичного моделювання (для визначення інтегрального показника конкурентоспроможності людських ресурсів на міжнародному й регіональному рівнях) та ін.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у концептуальному вирішенні проблеми формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів на світовому ринку праці і системному вдосконаленні теоретико-методологічних засад управління міжнародною конкурентоспроможністю людських ресурсів в умовах глобальної конкуренції.
Основні наукові результати, які характеризують новизну виконаного до-слідження, полягають в такому:
вперше:
сформульовано новий напрям наукового дослідження, сутність якого полягає у розробці теоретико-методологічних та організаційно-методичних засад форму¬вання міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів з урахуванням інтернаціоналізації міжнародної економічної діяльності і глобалізаційних спрямувань сучасного світогосподарського розвитку, що знайшли значення в запропонованій концепції стратегічного управління міжнародною конкурентоспроможністю людських ресурсів;
розроблено комплексний підхід щодо управління людськими ресурсами в умовах глобальної кризи економіки, в рамках якого здійснено типологізацію проблем антикризового управління людськими ресурсами і можливих способів їх вирішення з метою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів в умовах глобалізації; визначено елементи системи антикризового управління людськими ресурсами (об’єкт управління; суб’єкт управління; концепція антикризового управління; антикризова кадрова стратегія та політика; функціональна підсистема; методи роботи з кадрами в режимі антикризового управління); запропоновано послідовність реалізації концепції антикризового управління людськими ресурсами (розробка антикризової кадрової політики; розробка принципів антикризового управління людськими ресурсами; розробка планів управління кризовими ситуаціями);
запропоновано науково-методичний підхід щодо визначення ефективності організаційної системи управління людськими ресурсами (який враховує значення результуючого показника до впровадження системи; очікуване значення результуючого показника після впровадження системи; поточні витрати на експлуатацію системи; капітальні вкладення на створення системи; нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень), використання якого дозволяє отримувати економетричні співвідношення, що описують залежність конкуренції від рівня розвитку країн (через показники індексу розвитку людського потенціалу, демографічного навантаження, рівня безробіття);
обґрунтовано необхідність формування методологічних і науково-методичних основ кластерної політики міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів України, виходячи з того, що внутрішні й зовнішні ефекти формування й розвитку економічних кластерів призводять до виникнення ряду інтегральних переваг (підвищення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів; зростання можливості виз¬начити й активізувати реальні механізми узгодження інтересів держави й бізнесу при розробці регіональної стратегії розвитку тощо);
удосконалено:
парадигму міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів за рахунок типологізації факторів міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів: внутрішні (кількісні характеристики людських ресурсів; якісні характеристики людських ресурсів); зовнішні (інституційні, ринку праці, підприємницького середовища, соціально-економічні), з використанням якої доведено провідну роль людських ресурсів у забезпеченні конкурентоспроможності організацій в умовах загострення конкуренції на світовому ринку, а також здійснено визначення вимог до конкурентоспроможності людських ресурсів з урахуванням особливостей інтернаціоналізації підприємницької діяльності (за такими критеріями: професійна компетентність; підприємницька компетентність; соціальна компетентність; особистісна компетентність);
теоретико-методологічні основи дослідження міжнародної конкурентоспро¬мож¬ності людських ресурсів, а саме на основі аналізу ієрархічної моделі формування інтег¬рального показника міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів обґрун¬товано принципи проведення дослідження міжнародної конкурентоспромож¬ності люд¬ських ресурсів (комплексність оцінки; системність оцінки; забезпечення максимальної репрезентативності показників, що використовуються для оцінки різних аспектів міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів; найбільш повна адаптація системи використовуваних індикаторів до можливостей існуючої статистичної звітності; забезпечення максимальної інформативності вихідних результатів порів¬няльної оцінки міжнародної конкурентоспроможності з позицій прийняття адекватних рішень на різних рівнях управління); запропоновано алгоритм побудови показника інтегрального індексу міжнародної конкуренто¬спроможності людських ресурсів (який передбачає такі етапи реалізації: розробка моделі міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів; підготовка статистичних показників; розрахунок інтегрального показника міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів; формування й аналіз рейтингів міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів);
організаційно-економічні засади управління міжнародними людськими ресурсами, а саме розроблено інтегральну структуру стратегічного управління міжнародними людськими ресурсами в мультинаціональних компаніях (МНК), яка враховує стратегічні компоненти МНК (зв’язки між підрозділами, внутрішні операції), екзогенні фактори (характеристики промисловості, характеристики країни/регіону), ендогенні фактори (структура міжнародних операцій, міжнародні операції штаб-квартири, стратегія конкурентоспроможності) та ін.; з використанням зазначеної інтегральної структури зроблено висновок щодо домінування імперативу стратегічного управління людськими ресурсами в досягненні конкурентних переваг мультинаціональних компаній на світовому ринку;
концептуальний підхід до забезпечення результативності системи управління між-народною конкурентоспроможністю людських ресурсів за рахунок визначення принципів побудови системи вимірювання ефективності діяльності з управління людськими ресурсами (продуктивність і ефективність будь-якої функції УЛР має обчислюватись через комбінацію кількісних і якісних показників; система вимірювання ефективності діяльності з УЛР повинна фокусувати увагу на найбільш важливих цілях і завданнях; професіонали і працівники розумової праці мають оцінюватись за результатами спільної праці; керівники повинні оцінюватись за результатами діяльності структурних підрозділів, які вони очолюють); критеріїв оцінювання діяльності служби УЛР (об’єктивних та суб’єктивних); показників вимірювання конкурентоспромож¬ності робочої сили (індекс конкуренто¬спроможності; індекс прибутку людського капіталу; індекс доходів людського капіталу; фінансовий індекс людського капіталу); розробки структурної схеми оцінювання людських ресурсів інтернаціонального підприємства;
отримали подальшого розвитку:
понятійно-категоріальний апарат дослідження управління людськими ресурсами, а саме надано змістовну характеристику категорії «міжнародна конкурентоспроможність людських ресурсів», під якою запропоновано розуміти, з одного боку, набір якостей, що визначають переваги їх носіїв у системі трудових відносин у порівняння з іншими учасниками, а з іншого – особливий функціональний стан системи розвитку людських ресурсів, при якому забезпечується їх інтегрування у світогосподарські структури, життєздатність як суб’єкта міжнародної економічної діяльності, і який включає сукупність інтелектуального капіталу, соціальні, демографічні, інституційні складові (кваліфікована робоча сила, економіка знань, компетентність, освіта, підвищення кваліфікації тощо); надано визначення поняття «стратегічне управління людськими ресурсами», під яким запропоновано розуміти інтегрований підхід до розробки стратегій управління людськими ресурсами, які вертикально інтегровані в бізнес-стратегію, є невід’ємною частиною цієї стратегії та роблять свій внесок у планування бізнесу, що створює для організації можливість досягнення поставлених глобальних цілей;
теоретико-методологічні основи формування міжнародної конкурентоспро¬мож¬ності людських ресурсів, а саме на основі визначення передумов формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів (відмінності в якісних і кількісних характеристиках робочої сили; певний характер і специфічний зміст трудових відносин, які заохочують суперництво; ступінь розвиненості формальних і неформальних ринкових інститутів у їх співвідношенні з неринковими) встановлено, що рівні формування (індивідуальний, колек¬тивний, громадський) і рівні прояву (егорівень, мікрорівень, мезорівень, макрорівень, міжнародний рівень) конкуренто¬спроможності людських ресурсів не збігаються;
організаційно-економічні засади антикризового управління людськими ресурсами, а саме запропоновано організаційно-економічні заходи антикризового управління людськими ресурсами організації (планування діяльності з антикризового УЛР; реорганізація та зниження витрат на робочу силу; створення системи інформаційного забезпечення антикризового управління персоналом; формування антикризової управлінської команди; формування оперативних антикризових груп; фор¬мування готовності персоналу до діяльності у кризових умовах); комплекс правил роботи з персоналом при модернізації кризової організації (скорочення в організаційній структурі управління рівнів, а не робочих місць; зміцнення кадрового резерву для вищої ланки керівництва організації; врахування взаємозалежності елементів організаційної структури та психологічної підтримки персоналу при проведенні скорочень; встановлення оптимальної кадрової структури на противагу масштабному скороченню персоналу; періодичність оцінювання кадрової структури організації; пошук, підтримка й навчання працівників, що виявляють якості лідера і схиль¬ність до управлінської діяльності; підтримка освітніх програм, які реалізуються в організації; децентралізація структури управління, делегування повноважень, забезпечення максимальної гнучкості при розробці управлінських рішень як на стратегічному, так і на тактичному рівні; збереження ядра кадрового потенціалу організації; продовження набору персоналу, забезпечення його професійного зростання, особливо в пріоритетних для підприємства сферах діяльності);
концептуально-методологічні основи розвитку людських ресурсів, а саме доведено, що визначальну роль в системі підвищення міжнародної конкуренто-спроможності людських ресурсів відіграє еволюція від фрагментарного підвищення кваліфікації (тренінг) до інтегральної концепції розвитку людських ресурсів, яка фокусується на забезпеченні саморозвитку особистості і створення для цього умов на індивідуальному, груповому і організаційному рівні, на основі чого обґрунтовано необхідність розробки концепції, яка сприятиме забезпеченню міжнародної конкурентоспроможності українських компаній на базі формування більш високої організаційної компетенції в області управління людськими ресурсами, ніж в іноземних компаніях.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретико-методологічні положення, висновки та науково-практичні рекомендації дисертаційної роботи становлять наукове підґрунтя розробки загальнодержавної стратегії управління людськими ресурсами відповідно до вимог ринку праці, що інтернаціоналізується, як основи формування міжнародної конкуренто¬спро¬можності національної економіки в умовах глобалізації.
Висновки і розробки проведеного дослідження впроваджено на державному, регіональному і виробничому рівнях:
на державному рівні: в діяльності Міністерства праці та соціальної політики України (довідка №271/10/136-10 від 14.12.2010 р.) – пропозиції щодо забезпечення міжнародної конкурентоспроможності на базі інвестування розвитку людських ресурсів, рекомендації щодо впровадження кластерного підходу до підвищення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів, концептуальні підходи щодо антикризового управління людськими ресурсами в Україні в умовах глобалізації та конкуренції;
на регіональному рівні: в діяльності Донецької обласної державної адміністрації управління освіти і науки (довідка №01/10-1030 від 24.06.2011 р.) – концепція управління людськими ресурсами на регіональному рівні, що є ефективним інструментом забезпечення регіону висококваліфікованим персоналом; (довідка №03/17я-2879 від 14.10.2010 р.) – рекомендації щодо формування сучасної системи професійної орієнтації, які враховано при розробці Стратегії державної кадрової політики України на 2011-2020 рр.; Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у м. Донецьку (довідка №22/04 від 05.03.2012 р.) – обґрунтована концепція й стратегічні пріоритети формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів; Донецької торгово-промислової палати (довідка №370/04.07-03 від 20.12.2011 р.) – науково-методичні розробки стосовно питань використання експертних і статистичних даних, методів агрегування показників при забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності в умовах глобальної економіки; Донецького обласного центру зайнятості (довідка №01/3294 від 08.09.2011 р.) – пропозиції щодо алгоритму розробки методичного забезпечення реалізації регіональної кластерної стратегії підвищення конкурентоспроможності людських ресурсів; Донецької обласної ради професійних спілок (довідка
№01-16/466 від 05.10.2011 р.) – пропозиції щодо формування і використання українськими компаніями інноваційних підходів у сфері управління людськими ресурсами з урахуванням наявного зарубіжного досвіду;
на виробничому рівні: в діяльності ЗАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (довідка №18/28 від 18.04.2011 р.) – наукові розробки і пропозиції щодо впровадження концептуальних елементів антикризового управління людськими ресурсами, інвестиційної підтримки якості людських ресурсів; ЗАТ «Донецьксталь» – металургійний завод» (довідка 08/44 від 06.09.2011 р.) – пропозиції щодо впровадження концепції управління людськими ресурсами, підвищення їх конкурентоспроможності; ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» (довідка №175/01 від 19.01.2011 р.) – результати порівняльного аналізу методів управління персоналом підприємств України й зарубіжних компаній.
Окремі положення і рекомендації дисертаційної роботи використано також у нав-чальному процесі економічного і обліково-фінансового факультетів Донецького націо-нального університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка №1591/01-26/6.9.0 від 19.12.2011 р.) – при розробці науково-методичного забезпечення та викладанні курсів «Міжнародна економіка», «Управління міжнародною конкуренто-спроможністю підприємств (організацій)», «Праця за кордоном», «Аудит персоналу» при підготовці студентів економічних спеціальностей.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних нау¬кових досліджень автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої праці здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались і отримали схвалення на Міжнародних і Всеукраїнських науково-практичних конференціях і семінарах: «Проблеми розвитку зовнішньоекономіч-них зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект» (м. Донецьк-Святогірськ, 2004-2010 рр.), «Проблеми і перспективи розвитку співробітництва між країнами Південно-східної Європи в рамках Організації Чорноморського економічного співробітництва і ГУАМ» (м. Свіштов-Донецьк, 2006 р., Севастополь-Донецьк, 2009 р., м. Стамбул-Донецьк, 2010 р., м. Одеса-Севастополь-Донецьк , 2011 р.), «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практика» (м. Київ, 2005 р., 2007 р.), «Актуальні проблеми управління людськими ресурсами і маркетингу в контексті стратегії розвитку України» (Донецьк-Святогірськ, 2007 р.), «Актуальні проблеми розвитку економіки в умовах міжнародної інтеграції» (м. Одеса, 2008 р.), «Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні і практичні аспекти» (м. Хмельницький, 2010 р.); «Управління персоналом у ХХІ столітті: кадрова політика, мотивація, оплата праці» (м. Полтава, 2010 р.), «Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство» (м. Донецьк, 2006 р.), «Соціально-трудові відносини: теорія та практика» (м. Київ, 2010 р.), «Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи вирішення» (м. Тернопіль, 2010 р.), «Проблеми розвитку ринку праці та політики зайнятості населення в умовах трансформації економіки України» (м. Луганськ, 2003 р.), «Проблеми економіки праці, соціально-трудових відносин і соціального захисту населення» (м. Луганськ, 2011 р.), «Сучасні проблеми управління вироб¬ництвом» (м. Донецьк, 2011 р.), «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м. Сімферополь-Алушта, 2009 р.), «Теорія та практика економіки і підприємництва» (м. Сімферополь-Алушта, 2009 р.), «Актуальні напрямки розвитку соціально-економічної системи» (м. Донецьк, 2011 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 45 наукових праць загальним обсягом 152,13 д.а., з яких особисто автору належить 52,32 д.а., у тому числі: 1 індивідуальна монографія загальним обсягом 15,1 д.а., 2 монографії у співавторстві загальним обсягом 91,52 д.а., з яких особисто автору належить 2,3 д.а., 26 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 15,27 д.а., з яких особисто автору належить 15,01 д.а., 3 навчальних посібника.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 424 сторінках друкованого тексту, включаючи 78 таблиць на 53 сторінках, 67 рисунків на 37 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено вирішення важливої наукової задачі розробки теоретико-методологічних основ управління міжнародною конкурентоспроможністю людських ресурсів та концепції формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів в умовах глобалізації економіки.
На основі одержаних результатів зроблено такі висновки:
1. В результаті дослідження теоретичних основ міжнародної конкурентоспромож¬ності зроблено висновок щодо наявності об’єктивного підґрунтя застосування категорії «конкурентоспроможність» до поняття «людські ресурси». Визначено, що «міжнародна конкурентоспроможність людських ресурсів», з одного боку, є набором якостей, що визначають переваги їх носіїв у системі трудових відносин у порівнянні з іншими учасниками, а з іншого – особливим функціональним станом системи розвитку людських ресурсів, при якому забезпечується їх інтегрування у світогосподарські структури, життєздатність як суб’єкта міжнародної економічної діяльності, і який включає сукупність інтелектуального капіталу, соціальні, демографічні, інституційні складові (кваліфікована робоча сила, економіка знань, компетентність, освіта, підвищення кваліфікації тощо). На основі аналізу передумов формування міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів встановлено, що рівні формування (індивідуальний, колективний, громадський) і рівні прояву (егорівень, мікрорівень, мезорівень, макрорівень, міжнародний рівень) конкурентоспроможності людських ресурсів не збігаються. З урахуванням результатів проведеного дослідження здійснено типологізацію факторів міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів.
2. В результаті дослідження концептуальних засад стратегічного управління люд¬ськими ресурсами (УЛР) обґрунтовано, що під даним процесом слід розуміти інтегрований підхід до розробки стратегій управління людськими ресурсами, які вертикально інтегровані в бізнес стратегію, є невід’ємною частиною цієї стратегії та роблять свій внесок у планування бізнесу, що створює для організації можливість досягнення поставлених глобальних цілей. З урахуванням того, що система управління міжнародними людськими ресурсами представляє собою комплекс питань, функцій, різних аспектів політики й практики управління людськими ресурсами, що, з одного боку, є результатом стратегічної діяльності багатонаціональних компаній, а з іншого – які впливають на міжнародні інтереси й цілі цієї компанії, зроблено висновок, що стратегічне управління міжнародними людськими ресурсами є домінуючим імперативом досягнення конкурентних переваг мультинаціональних компаній на світовому ринку. Розроблено інтегральну структуру стратегічного управління міжнародними людськими ресурсами в мультинаціональних компаніях (МНК).
3. Визначено, що особливістю управління людськими ресурсами в рамках транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації економіки є те, що транснаціональні компанії можуть комплектувати свої штати для здійснення міжнародних операцій трьома типами працівників: представниками країни материнської компанії; представниками країни, що приймає компанію; представниками третіх країн. Обґрунтовано, що при оцінці роботи працівників ТНК необхідно використовувати етноцентричний, поліцентричний, регіоноцентричний, та геоцентричний підходи, для чого запропоновано застосовувати індекс «рівня відмінностей», що фіксує складність виконання завдання.
4. Обґрунтовано принципи дослідження міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів: комплексність оцінки; системність оцінки; забезпечення максимальної репрезентативності показників, що використовуються для оцінки різних аспектів міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів; найбільш повна адаптація системи використовуваних індикаторів до можливостей існуючої статистичної звітності; забезпечення максимальної інформативності вихідних результатів порівняльної оцінки міжнародної конкурентоспроможності з позицій прийняття адекватних рішень на різних рівнях управління. Визначено складові показники інтегрального індексу міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів (очікувана тривалість життя, досягнутий рівень освіти, реальний обсяг ВВП), запропоновано алгоритм побудови зазначеного показника. Розроблено кількісний інструментарій оцінки загальної конкурентоспроможності працівника відповідно до наявних вимог роботодавця. Запропоновано науково-методичний підхід щодо визначення ефективності організаційної системи управління людськими ресурсами.
5. На основі аналізу зарубіжного досвіду формування конкурентоспроможності людських ресурсів у системі світового ринку праці зроблено висновок, що одним з найважливіших завдань розвитку країн в умовах глобалізації є перехід на переважно інтенсивний шлях економічного зростання, що висуватиме підвищені вимоги щодо наявності висококваліфікованих фахівців і спонукатиме розвиток міжнародних міграційних процесів в сегменті висококваліфікованої робочої сили.
6. Макроекономічний аналіз факторів формування конкурентних відносин на ринку праці України в посткризовий період свідчить, що однією з найбільш серйоз¬них проблем є скорочення обсягів зайнятості та зростання безробіття населення при зростанні кількості зайнятих у неформальному секторі економіки. Зроблено висновок, що, незважаючи на активізацію конкурентних відносин на ринку праці України, макроекономічна ситуація не сприяє формуванню високої міжнародної конкурентоспроможності національної робочої сили.
7. В результаті дослідження передумов інтернаціоналізації управління людськи¬ми ресурсами – об’єднання та участі, – обґрунтовано, що комплексність інтернаціо¬нального менеджменту людських ресурсів полягає в необхідності визначення й врахування сукупності специфічних факторів, що слугують водночас основними відмінностями моделей УЛР. Ідентифіковано вимоги до конкурентоспроможності людських ресурсів з урахуванням особливостей інтернаціоналізації підприємницької діяльності за такими критеріями: професійна компетентність підприємницька компетентність, соціальна компетентність, особистісна компетентність. Встановлено, що зовнішнє забезпечення людськими ресурсами відіграє «підлеглу» роль стосовно внутрішнього.
8. З використанням результатів досліджень, проведених у мультинаціональних підприємствах США та європейських країн, встановлено, що успішність працівників інтернаціональних компаній значною мірою залежить від участі в заходах з підвищення кваліфікації. На основі визначення заходів вказаних компаній щодо розвитку людських ресурсів запропоновано структурну схему оцінювання людських ресурсів інтернаціонального підприємства. Доведено, що визначальну роль в системі підвищення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів відіграє еволюція від фрагментарного підвищення кваліфікації (тренінг) до інтегральної концепції розвитку людських ресурсів, яка фокусується на забезпеченні саморозвитку особистості і створенні для цього умов на індивідуальному, груповому і організаційному рівні.
9. В результаті проведеного дослідження виділено фази розвитку працівників в рамках концепції інтегрального управління, зміст якої має визначатись, виходячи з напрямків управління знаннями на підприємстві відповідно до змін у світовій економіці. З використанням методу рангів здійснено ранжування функцій кадрового менеджменту ПАТ «Донецьксталь - металургійний завод».
10. Обґрунтовано, що хоча в цілому регіональний ринок праці представлений висококваліфікованими й конкурентоспроможними людськими ресурсами, зниження рангів за інтегральним показником розвитку зайнятості створює передумови зниження конкурентоспроможності робочої сили. Зроблено висновок щодо необхідності формування методологічних і науково-методичних основ кластерної політики забезпечення міжнарод¬ної конкурентоспроможності людських ресурсів України.
11. На основі дослідження досвіду підвищення конкурентоспроможності людських ресурсів зарубіжних і вітчизняних компаній зроблено висновок щодо змісту сучасних інноваційних підходів, які використовуються в рамках діяльності з підвищення конкурентоспроможності людських ресурсів: командна робота; навчання персоналу в рамках командної роботи; компетентністний підхід; контролінг персоналу. В результаті проведеного дослідження обґрунтовано, що конкуренція за першість у компетенціях передує конкуренції за лідерство у виробництві нового продукту. При цьому особ¬ливе значення має відводитись забезпеченню компетентності управлінських кадрів.
12. Встановлено, що серед напрямів діяльності щодо забезпечення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів найбільш складним завданням є розробка стратегії винагороди праці. На основі аналізу проблем формування систем винагороди праці на українських підприємствах та зарубіжного досвіду оплати праці виділено основні проблеми українських компаній, що мають найбільший вплив на їх загальну конкурентоспроможність в аспекті винагороди праці (відсутність ефективних методологій планування й контролінгу витрат на персонал; відсут¬ність систем оцінювання персоналу компанії й розвитку її кадрового потенціалу; відсутність ефективних систем оплати та стимулювання, спрямованих на досягнення стратегічних цілей компанії), на основі чого зроблено висновок, що у досліджуваному сегменті управління людськими ресурсами перебуває в стадії становлення.
13. На основі аналізу досвіду компаній Shell, Motorola, General Electric та ін. в частині використання можливостей людських ресурсів для забезпечення міжнародної конкурентоспроможності компанії запропоновано використання системи інтегрованого управління результатами діяльності. Обґрунтовано необхідність розробки концепції, яка сприятиме забезпеченню міжнародної конкуренто¬спроможності українських компаній на базі більш високої організаційної компететності в області управління людськими ресурсами, ніж в інозем¬них компаніях, для чого запропоновано використовувати метод множинного ранжування.
14. Обґрунтовано, що хоча ефективна організація управління людськими ресурсами в умовах глобальної конкуренції вимагає створення комплексної системи органів управління кадровою політикою на загальнодержавному, територіальному й галузевому рівнях, найбільш вагомим в умовах глобальної конкуренції виступає мікрорівень. На основі аналізу об’єктивних і суб’єктивних ознак управління людськими ресурсами на мікрорівні, запропоновано науково-методичний підхід щодо визначення ефективності організаційної системи УЛР.
15. Визначено принципи побудови системи вимірювання ефективності діяльності з управління людськими ресурсами: продуктивність і ефективність будь-якої функції УЛР має обчислюватись через комбінацію кількісних (фінансових) і якісних (організаційних, психологічних) показників; система вимірювання ефективності діяльності з УЛР повинна фокусувати увагу на найбільш важливих цілях і завданнях; професіонали і працівники розумової праці мають оцінюватись за результатами спільної праці; керівники повинні оцінюватись за результатами діяльності структурних підрозділів, які вони очолюють. Запропоновано об’єктивні та суб’єктивні критерії оцінювання діяльності служби УЛР.
16. Виділено основні принципи забезпечення конкурентних переваг у системі стратегічної роботи з людськими ресурсами (талант – рушійна сила створення конкурентної переваги; будь-яке завдання (проблема чи можливість) в сфері УЛР – прояв глибинних люд¬ських або організаційних факторів; робота з УЛР у всіх її аспектах повинна узгоджуватись зі стратегією бізнесу та потребами ринку; менеджмент всіх рівнів має залучатись до управління людськими ресурсами в організації), на основі використання яких розроблено концепцію стратегічного управління міжнародною конкурентоспроможністю людських ресурсів.
17. Запропоновано принципи забезпечення ефективності діяльності з управління людськими ресурсами (планування ефективності; управління ефективністю; заохочення за досягнуті результати), визначено ключові компетенції в системі управління людськими ресурсами (загальна компетенція з питань бізнесу, фінансових питань; організаційна компетенція; технічна компетенція управління людськими ресурсами; компетенції із забезпечення лояльності персоналу).
18. Одним з найбільш результативних способів забезпечення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів визнано інвестування в розвиток людських ресурсів, показниками ефективності якого визначено такі: коефіцієнт капіталовкладень в людські ресурси; обсяг науково-методичного забезпечення на одного співробітника; вартість навчання одного співробітника; коефіцієнт плинності кадрів; втрати від плинності кадрів; витрати на ліквідацію наслідків плинності кадрів. Запропоновано вимірювання конкурентоспроможності робочої сили здійснювати з використанням таких показників: індекс конкуренто¬спроможності; індекс прибутку людського капіталу; індекс доходів людського капіталу; фінансовий індекс людського капіталу.
19. Зроблено висновок, що значення управління людськими ресурсами з метою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності останніх особливо зростає в умовах глобальної кризи. На основі ідентифікації зовнішніх та внутрішніх причин виникнення кризи у сфері УЛР визначено елементи системи антикризового управління людськими ресурсами; послідовність реалізації концепції антикризового управління людськими ресурсами (розробка антикризової кадрової політики; розробка принципів антикризового управління людськими ресурсами; розробка планів управління кризовими ситуаціями). Обґрунтовано, що антикризова кадрова політика має включати діяльність з довгострокового, середньострокового й поточного прогнозування в сфері УЛР з метою збереження кадрового потенціалу й забезпечення максимально можливого соціального захисту персоналу в умовах кризи. Запропоновано науково-методичні основи діагностики професійно-особистісного потенціалу співробітників як основи професійного аудиту.
20. Запропоновано організаційно-економічні заходи антикризового управління люд¬ськими ресурсами організації; комплекс правил роботи з персоналом, яких необхідно дотримуватись при модернізації кризової організації. Здійснено типологізацію проблем антикризового управління людськими ресурсами і можливих способів їх вирішення з метою забезпечення міжнародної конкурентоспроможності людських ресурсів в умовах глобалізації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адамович Т.А. О структуре, границах, предмете и методе политической экономии / Т.А. Адамович // Экономическая теория: истоки и перспективы / Эконом. фак. МГУ. – М.:ТЕИС, 2006. – С.206-213.
2. Адаптивные модели в системе принятия решений: монография / Н.А. Кизим, Т.С. Клебанова; под общ. ред. Н.А. Кизима. – Х.:ИНЖЭК, 2007. – 368 с.
3. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г.Л. Азоев. – М.:Центр экономики и маркетинга, 1996. – 256 с.
4. Активізація інноваційної діяльності: організаційно-правове та соціально-економічне забезпечення: монографія / О.І. Амоша, В.П. Антонюк, А.І. Зем-лянкін та ін. / НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 2007. – 328 с.
5. Амоша О.І. Стан, тенденції та основні напрями розвитку соціально-трудових відносин на державному та регіональному рівнях / О.І. Амоша // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2001. – Т.1. – С.14-24.
6. Амстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Амстронг; пер. с англ. / под ред. С.К. Мордовина.- 10-е изд. – Спб.: Питер, 2009. – 848 с.
7. Антикризисное управление персоналом организации: учеб. пособие / А.Н. Митин, А.Э. Федорова, Ю.А. Токарева, А.В. Овчинникова – СПб.: Питер, 2005. – 272 с.
8. Антонюк Л.Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації: монографія / Л.Л. Антонюк. – К.: КНЕУ, 2004. – 275с.
9. Антонюк В.П. Науково-методологічні засади державної політики формування та ефективного використання людського капіталу України / В.П. Антонюк // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. і повід. Міжнар. наук.-практ конф. (Донецьк, 4-5 листоп. 2008р.): в 2 т. / Iн-т економіки пром-сті; Редкол: О.І. Амоша (відп. ред.) та ін. – Донецьк, 2008. – Т.1. – С.145-150.
10. Аширова Г.Т. Современные проблемы оценки человеческого капитала / Г.Т. Аширова // Вопросы статистики. – 2003. – №3. – С. 26-31.
11. Базаров Т.Ю. Управление персоналом: учебник для вузов / Т.Ю. Базаров, Б.Л. Еремин / под ред. Т.Ю. Базарова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2002. – 423 с.
12. Балабанова Л.В. Управління персоналом: навч. посіб. / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – К.:Професіонал, 2006. – 512 с.
13. Балацкий Е.В. Дисконт-фактор в расчетах рентабельности вложений в человеческий капитал / Е.В. Балацкий // Общество и экономика. – 2000. – № 11-12. – С. 93-103.
14. Баумгартен Л.В. Анализ методов определения конкурентоспособности организаций и продукции / Л.В. Баумгартен // Маркетинг в России и за рубежом. – 2005. – №4 – С. 72-85.
15. Бестужева С.В. Управління експортною діяльністю підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01 «Економіка, організація і управління підприємствами» / С.В. Бестужева. – Х., 2003. – 20с.
16. Близнюк В.В. Освітні послуги як детермінанта конкурентоспроможності людського потенціалу / В.В. Близнюк // Ринок праці та освіта: пошук взаємодії: зб. наук. статей / під наук. ред. І.Л. Петрової. – К.: Таксон, 2007. – С. 60-69.
17. Близнюк В.В. Конкурентоспроможність людського капіталу / В.В. Близ¬нюк // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. і повід. Міжнар. наук.-практ конф. (Донецьк, 4-5 листоп. 2008р.) : в 2 т. / Iн-т економіки пром-сті; Редкол:О.І. Амоша (відп.ред.) та ін. – Донецьк, 2008. – Т.1. – С.160-167.
18. Богиня Д.П. Конкурентоспроможність робочої сили в системі соціально-трудових відносин: монографія / Д.П. Богиня, Г.Т. Куликов, Л.С. Лісогор та ін. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2003. – 214с.
19. Бондаренко А.С. Факторный метод оценки конкурентоспособности предприятия / А.С. Бондаренко // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: монографія: у 2-х т. / за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – К.: ІАЕ, 2001. – Т.1. – С. 620-622.
20. Бородіна О. Людський капітал як основне джерело економічного зростання / О. Бородіна // Економіка України. – 2003. – №7. – С. 48-53.
21. Бренделева Е.А. Институциональные технологии и трансакционные издержки / Е.А. Бренделева // Экономическая теория: истоки и перспективы / Эконом. фак. МГУ, – М.:ТЕИС, 2006. – С.676 – 683.
22. Бреславец Н.А. Формирование человеческого капитала в иннова-ционном социально-образовательном пространстве / Н.А. Бреславец // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку:тези доп. і повід. Міжнар. наук.-практ конф.(Донецьк, 4-5 листоп. 2008р.): в 2 т. / Iн-т економіки пром-сті; Редкол:О.І. Амоша (відп.ред.) та ін. – Донецьк, 2008. – Т.1. –
С.171–174.
23. Бриль І.В. Рейтингова оцінка інтелектуального капіталу / І.В. Бриль // Вісник Донецького ун-ту екон. та права. Серія: Економіка та управління. – 2009. – № 1. – С. 127-137.
24. Бубенко П. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні / П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. – 2007. – № 8. – С. 33–39.
25. Булеев И.П. Конкурентоспособность: теория и практика / И.П. Булеев // Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: монографія. – Х.:ІНЖЕК, 2006. – С. 63 – 91.
26. Булеев И.П. Обеспечение конкурентоспособности субъектов хозяйствования: институциональный аспект / И.П. Булеев, Н.Е. Брюховецкая // Конкурентоспоможність: проблеми науки та практики: монографія. – Х.:ІНЖЕК, 2008. – С. 134 – 160.
27. Валентей С. Человеческий потенциал: новые измерения и ориентиры /
С. Валентей, Л. Нестеров // Вопросы економики. – 1999. – № 2. – С. 90-102.
28. Васильєв О. Синергетичні підходи в економічній теорії / О. Васильєв // Економіка України. – 2007. – № 5. – С. 75 – 78.
29. Верба В.А. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства / В.А. Верба, І.В. Новікова // Проблеми науки. – 2003. – № 3. –
С. 22–31.
30. Ветлужских Е. Мотивация и оплата труда: Инструменты. Методики. Практика / Е. Ветлужских. – 3-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – 148 с.
31. Виторт Т.В. Инвестиции в человеческий капитал – основа экономического развития в ХХІ веке / Т.В. Виторт // Социально- экономические аспекты промышленной политики. Социально – трудовые отношения в современных экономических условиях: сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2001. – Т. 1. – С. 294–298.
32. Вишневская Н.Т. Затраты на рабочую силу и производительность труда / Н.Т. Вишневская // Труд за рубежом. – 2003. – №4. – С. 3–17.
33. Воронкова А.Е. Управлінські рішення в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект: монографія / А.Е. Воронкова, Н.Г. Калюжна, В.І. Отенко. – Х.: ІНЖЕК, 2008. – 512 с.
34. Гальчинський А. Економічна наука: проблеми методологічного оновлення / А. Гальчинський // Економіка України. – 2007. – № 3. – С. 4–13.
35. Геєць В.М. Інноваційний шлях розвитку та економічне зростання / В.М. Геєць // Інноваційна Україна: наук. зб. –К.: НТУ «КПІ». – 2005. – Вип. 7. – С. 38–42.
36. Герасименко Г.В. Впровадження гендерних підходів до сфери управління в Україні / Г.В. Герасименко // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – [Спец. вип. до 100-річчя КНЕУ]. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 137–143.
37. Герасимчук З.В. Економічна безпека регіону: діагностика та механізм забеспечення: монографія / З.В. Герасимчук, Н.С. Вавдіюк. – Луцьк: Надстир’я, 2006. – 244 с.
38. Глевацька Н.М. Конкурентоспроможність робочої сили регіону: методологія та напрями забезпечення / Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. ек. наук. – Київ. – 2006. – 19 с.
39. Глобализация и экономическое развитие: национальный аспект / Ю.В. Макогон, В.В. Дергачева, Е.А. Пашко, П.А. Фильянов; под науч. ред. Ю.В. Макогона. – Донецк: ДонНУ, 2006. – 260 с.
40. Голікова Н.В. Людський капітал як фактор зростання та розвитку економіки: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 «Економічна теорія» / Н.В. Голікова. – К., 2004. – 24 с.
41. Голікова Т.В. Сучасний стан і перспективи конкурентоспоможності регіонів України / Т.В. Голікова // Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України. / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П. Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс, 2007. – Т.3. – С. 190–257.
42. Грішнова О. Конкурентоспроможність персоналу підприємства: критерії визначення та показники вимірювання / О. Грішнова, О. Шпарко // Україна: аспекти праці. – 2004. – №3. – С. 3–9.
43. Гаращенко Л. Запорука гідного життя. Міжнародні та європейські стандарти у сфері оплати праці / Л. Гаращенко // Праця і зарплата. – 2007. – №33. – С. 4–5.
44. Грэхем Х.Т. Управление человеческими ресурсами: учеб. пособие для вузов / Х.Т. Грэхем, Р. Беннет; пер. с англ. / под ред. Т.Ю. Базарова и Б.Л. Еремина. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 398 с.
45. Гражевська Н. Забеспечення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному постіндустріальному виміру / Н. Гражевська // Економіка України. – 2008. – № 9. – С.54–63.
46. Гриньов А.М. Співвідношення понять «людський капітал», «знання персоналу» та «інтелектуальний капітал» / А.М. Гриньов // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. і повід. Міжнар. наук.-практ конф. (Донецьк, 4-5 листоп. 2008р.): в 2 т. / Iн-т економіки пром-сті; Редкол: О.І. Амоша (відп.ред.) та ін. − Донецьк, 2008 − Т.2. – С.189–192.
47. Грішнова О. Управління людським капіталом у контексті реалізації інноваційної стратегії підприємства / О. Грішнова, Н. Полив’яна // Україна: аспекти праці. – 2007. – № 5. – С. 37–41.
48. Гринько Т.В. Механізм формування конкурентоспроможності вітчиз-няних підприємств на міжнародних ринках: монографія / Т.В. Гринько. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2005. – 324 с.
49. Дахно І.І. Світова економіка: навч. посіб. / І.І. Дахно. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 264 с.
50. Дергачева В.В. Международная конкурентоспособность национальной экономики в условиях глобализации / В.В. Дергачева // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: сб. науч. тр. – Донецк: ДонНУ, 2007. – Ч. 1. – С. 132–139.
51. Дежкина И. Оценка эффективности организационных структур управ-ления / И. Дежкина, Г. Поташева // Проблемы теории и практики управления. – 2008. – № 5. – С. 80–85.
52. Дейнтри Даффи. Человеческий капитал [Электронный ресурс] / Даффи Дейнтри. – Режим доступа: http: // www.osp.ru / cio / 2000/06/023.htm.
53. Доклад о развитии человека за 1999 год (по заказу ПРООН ). – Нью-Йорк, 2000. – 277 с.
54. Долішній М.І. Стратегічні фактори глобальної конкуренції і механізм забезпечення конкурентоспроможності регіонів / М.І. Долішній, П.Ю. Бє-лєнький, Н.І. Гомольська // Конкурентоспроможність: проблеми науки і практики: монографія. – Х.: ІНЖЕК, 2006. – С.9–31.
55. Дослідження проблем оплати праці: порівняльний аналіз (Україна та країни ЄС): монографія / А.М. Колот, Г.Т.Куліков, О.М. Поплавська [та ін.]; за заг.ред. А.М. Колота, Г.Т. Кулікова. – К.: КНЕУ, 2008. – 274 с.
56. Дудіна Н.В. Зарубіжний досвід урахування конкурентоспроможності робочої сили в системі оплати праці / Н.В. Дудіна // Конкурентоспроможность у сфері праці: зб. наук. пр. – К.: Ін-т економіки НАН України, 2001. – С. 83–88.
57. Дуракова И.Б. Теория управления персоналом: традиционные и новые подходы к планированию, обучению персонала и формированию кадровых служб / И.Б. Дуракова, О.А. Родин, С.М. Талтынов. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2005. – 102 с.
58. Дуракова И.Б. Управление персоналом: учеб пособие / И.Б. Дураков, О.А. Родин, С.М. Талтынов. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2006. – 99с.
59. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала / С.А. Дятлов. − СПб.: СПбУЭФ, 1994. – 160 с.
60. Дятлов С.А. Теория человеческого капитала: учеб. пособие / С.А. Дятлов. – СПб.:СПбУЭФ, 1996. – 141 с.
61. Егоршин А.П. Управление персоналом: учебник для ВУЗов / А.П. Егоршин. – Н.-Новгород: НИМБ, 2003. – 303 с.
62. Ефремов В.С. Стратегия бизнеса: Концепции и методы планирования / В.С. Ефремов. – М.: Финпресс, 1998. – 192 с.
63. Жаліло Я.А. Конкуренція і джерела конкурентоспроможності /
Я.А. Жаліло, А.Т. Кияк // Соціально-економічні, гуманітарні проблеми та проблеми вищої школи. Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – К.: НТУУ “КПІ”, 2000. – № 2 . – С. 123–132.
64. Жаліло Я.А. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / Я.А. Жаліло, Я.Б. Базилюк // Конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємство / Рада конкурентоспроможності України. за ред. Ю.В. Полнєєва. – К.: ЛАТ&К, 2006. – 176 с.
65. Жилінська О.І. Гендерні аспекти в управлінні людськими ресурсами / О.І. Жилінська // Формування ринкової економіки: зб. наук. праць. – [Спец. вип. до 100-річчя КНЕУ]. Т. 1. Сучасні технології управління людськими ресурсами. – К.: КНЕУ, 2005. – С. 196-208.
66. Журавлев П.В. Мировой опыт в управлении персоналом. Обзор зару-бежных источников / П.В. Журавлев, М.Н. Кулапов, С.А. Сухарев моногафия. – М.: изд-во Рос. Экон. Акад., Екатеринбург: Деловая книга, 1998. – 232 с.
67. Журавльова І.В. Управління людським капіталом підприємства / І.В. Журавльова, А.В. Кудлай. – Х.: ХНЕУ, 2004. – 284с.
68. Забродин Ю.М. Кадровый потенциал российской экономики и проблемы развития человеческих ресурсов / Ю.М. Забродин // Общество и экономика. – 1997. – № 7–8. – С. 73–93.
69. Заєць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили / Т.А. Заєць / НАН України, РВПС України, - відп. ред. С. Бандур. − К.: Ленвіт, 1997. − 151 с.
70. Заєць Т.А. Продуктивність людських ресурсів України та регіональні можливості її забезпечення // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 3. – С. 25-29.
71. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. № 2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №12 - Ст. 64.
72. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. №959-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
73. Закон України «Про підприємства в Україні» від27.03.1991 р. № 887-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – №24. – Ст. 272.
74. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6.09.2005 р. № 2806 – ІУ // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 483.
75. Загонова Н.С. Эконометрическая поддержка контроллинга инноваций. Нечеткий выбор / Н.С. Загонова, А.И. Орлов // Российское предпринимательство. – 2004. – № 4. – С.54–57.
76. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: навч. посіб. / Ю.Г. Козак, Н.С. Логвінова, І.Ю. Сіваченко та ін. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 792 с.
77. Иванов Н.П. Человеческий капитал и глобализация / Н.П. Иванов // Мировая экономика и международные отношения. – 2004. – № 9 . – С. 19–31.
78. Иванов Ю.Б. Адаптивная оценка конкурентоспособности предприятия: теоретико-аналитические аспекты / Ю.Б. Иванов, И.А. Серова // Материалы международной научно-практической конференции «Конкурентоспособность и инновационное развитие Украины: проблемы науки и практики» // Бизнес-Информ. – 2009. – № 12 (1). – С. 45–47.
79. Іванов Ю.Б. Теоретичні та методологічні проблеми забезпечення сталості конкурентної позиції підприємства / Ю.Б. Іванов, Т.М. Чечетова-Терашвілі // Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: монографія. – Х.:ІНЖЕК, 2007. – С. 173–192.
80. Іванова Л.В. Освіта та професійна підготовка як чинник розвитку людського капіталу / Л.В. Іванова // Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці: матер. всеукр. наук.-практ. конф. – Тернопіль, 2004. – 294 с.
81. Ивлев А. Организация и стимулирование труда: зарубежный опыт / А. Ивлев, Ю. Гарайбех // Человек и труд. – 2003. – № 12. – С.61 – 64.
82. Исторический обзор подходов к концепции человеческого капитала [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.sibupk.nsk.su/Public/Chairs/c_ectheory/ kapital/gl1.htm.
83. Іщук С.О. Виробничий потенціал промислових підприємств: проблеми формування і розвитку: монографія / С.О. Іщук. – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 278 с.
84. Каверина Э.Ю. Особенности современных программ высшей школы США / Э.Ю. Каверина // США и Канада: экономика, политика, культура. – 2005. – №10. – С. 92–103.
85. Кавецький В.В. Конкурентоспроможність промислового підприємства у світлі людського капіталу / В.В. Кавецький // Вісник Донецького ун-ту. Сер.В. Економіка і право. – 2007. – № 1, т.1. – С. 215–226.
86. Калачова І.В. Інформаційне забезпечення соціального управління: монографія. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2006. – 352 с.
87. Калачова І.В. Показники людського розвитку як інструмент оцінки ефективності соціально-економічної політики / І.В. Калачова // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: сб. науч. тр. – Донецк, 2006. – Т.1. – С. 78–85.
88. Капелюшников Р.И. Экономический подход Гэри Беккера к человеческому поведению / Р.И. Капелюшников // США: экономика, политика, идеология. – 1993. – № 11. – С. 17–32.
89. Каплан Р. Организация, ориентированная на стратегию. Как в новой бизнес- среде преуспевают организации, применяющие сбалансированную систему показателей / Р. Каплан, Д. Нортон; пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2004. – 416 с.
90. Каплан Р.С. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию / Р.С. Каплан, Д.П Нортон; 2-е изд., испр. и доп. – М.: Олимп-Бизнес, 2005. – 320 с.
91. Кара А. Методика оценки конкурентоспособности предприятия на рынке / А. Кара, Е. Ерохина // АИМ-Пресс. – 2003. – №12. – С. 10-19.
92. Карминский А.М. Контроллинг в бизнесе. Методологические и практические основы построения контроллинга в организациях / А.М. Кар-минский, Н.И. Оленев, А.Г. Примак, С.Г. Фалько. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 256 с.
93. Кір’ян Т. Нове в теорії, методології та практиці людського капіталу / Т. Кір’ян, Ю. Куліков // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 4. – С. 26–31.
94. Кибанов А.Я. Управление персоналом организации: стратегия, маркетинг, интернационализация: учеб. пособие / А.Я. Кибанов, И.Б. Дуракова. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 301 с.
95. Кизим М.О. Управління створенням і розвитком видатної корпорації: монографія / М.О. Кизим, А.А. Пилипенко, І.В. Ялдін. – Х.:ІНЖЕК, 2007. – 208 с.
96. Кизим М.О. Конкурентоспроможність України як складова її економічної безпеки / М.О. Кизим, П.Й. Бернадський // Конкуренто-спроможність: проблеми науки та практики: монографія. – Х.:ІНЖЕК, 2008. – С. 5 – 25.
97. Клаттербак Д. Командный коучинг на рабочем месте: технология создания самообучающейся организации / Д. Клаттербак; [пер. Ю.С. Титовой]. – М.: Эксмо, 2008. – 288 с.
98. Клебанова Т.С. Оценка финансовой конкурентоспособности предприя¬тий на основе использования панельных данных / Т.С. Клебанова, Е.А. Сергиенко, Л.С. Гурьянова // Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: монографія. – Х.:ІНЖЕК, 2007. – С. 193–213.
99. Климов С.М. Ваш человеческий и социальный капитал [Электронный ресурс] / С.М. Климов // Элитариум – дистанционного образования– Режим доступа: www. еlitarium.ru
100. Козаченко А.В. Управление крупным предприятием / А.В. Козаченко, А.Н. Лященко и др.: монография. – К.: Либра, 2006. – 384 с.
101. Колпаков В. Управління розвитком персоналу: теорія і практика / В. Колпаков // Персонал. – 2004. – №11. – С. 64–69.
102. Колпаков В.М. Управление развитием персонала: учеб. пособие для студентов вузов. – К.: МАУП, 2005. – 712с.
103. Колпаков В.М., Стратегический кадровый менеджмент: учеб. пособие / В.М. Колпаков, Г.А. Дмитренко. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.:МАУП, 2005. – 752 с.
104. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: монографія / А.М. Колот. – К.: КНЕУ, 2003. – 230 с.
105. Колосова Г.П. Экономика персонала / Г.П. Колосова, Т.Н. Василюк, М.В. Артамонова, М.В. Луданик. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 896с.
106. Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: монографія. Під ред. В.С. Пономаренка, М.О. Кизима, О.М. Тищенка. – Х.: ФЛП Лібуркіна Л.М.; ВД «ІНЖЕК», 2009. – 264 с.
107. Конкурентоспроможність економіки України: стан і перспективи підвищення / за ред. І.В. Крючкової. – К.: Основа, 2007. – 488 с.
108. Конкурентоспроможність робочої сили в системі соціально-трудових відносин: монографія / Д.П. Богиня, Г.Т. Куліков, Л.С. Лісогор та ін. / НАН України, Ін-т економіки; відп. ред. Д.П. Богиня. – Київ, 2003. – 214с.
109. Конкурентоспроможність у сфері праці: зб. наук. пр. / НАН України, Ін-т економіки; ред. кол.: Д.П. Богіня ( відп.ред.). – Київ, 2001. – 163 с. – (Серія «Економіка праці та соціальної сфери»; вип.1).
110. Конкурентоспроможність економіки України: галузевий і територіальний аспект = Competitiveness of economy of Ukraine: sectoral and territorial aspects: монографія / І.В. Тараненко та ін. / за ред. І.В. Тараненко. – Дніпропетровськ: Вид-во ДУЕП, 2009. – 236 с.
111. Королев О. Человеческий капитал в системе конкурентных преимуществ промышленных организаций / О. Королев, М. Янцов // Управление персоналом. – 2007. – №8. – С. 81–83.
112. Коровський А.В. Еволюція людського фактора економіки та проблеми його формування: монографія / А.В. Коровський. – К.: КНЕУ, 2004. – 184 с.
113. Косарев О.Й. Людський капітал як ключовий чинник забезпечення економічної безпеки підприємства / О.Й. Косарев, О.І. Захаров, О.М. Рибак // Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №9. – С. 104–113.
114. Кочума І. Інституційні передумови людського розвитку в Україні // Україна: аспекти праці. – 2006. – №5. – С. 35–40.
115. Кошулько О. Ефективність інвестицій у людський капітал на підприємствах / О. Кошулько, І. Гуриненко // Україна: аспекти праці. – 2009. – №5. – С. 30–33.
116. Кошулько О. Пошук шляхів удосконалення і збереження людського капіталу на вітчизняних підприємствах / О. Кошулько // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 6. – С. 39–44.
117. Кошулько О. Удосконалення системи управління людським капіталом на підприємствах засобами впровадження сучасних організаційно-економічних механізмів / О. Кошулько // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – №10. – С. 7–11.
118. Кошулько О.П. Взаємозв’язок людського й інтелектуального капіталів та їх значення для економічного піднесення підприємств / О.П. Кошулько, С.В. Сладка // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 12. – С. 6–9.
119. Криворотов В.В. Методические подходы к оценке и управлению конкурентоспособностью предприятий / В.В. Криворотов, А.В. Калина // Конкурентоспроможність: проблеми науки та практики: монографія / під ред. В.С. Пономаренка. – Х.: ІНЖЕК, 2008. – С.161–174.
120. Кротков А..М. Конкурентоспособность предприятия: подходы к обеспечению, критерии оценки / А.М. Кротков, Ю.Я. Еленева // Маркетинг в России и за рубежом. – 2001. – № 6. – С. 32-36.
121. Кузьмина Н.Г. Влияние системных региональных диспропорций на человеческий капитал / Н.Г. Кузьмина // Вестник ДВО РАН. − 2007. − №1. – С. 86-89.
122. Кузьмина Н.Г. Воспроизводство человеческого капитала на регио-нальном уровне / Н.Г. Кузьмина // Материалы седьмой открытой конференции – конкурса научных работ молодых ученых Хабаровского края. – Хабаровск: РИ