МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ТА РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГІРСЬКИХ РЕГІОНІВ (АЛЬПІЙСЬКА І КАРПАТСЬКА КОНВЕНЦІЇ)

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

СУХОРОЛЬСЬКИЙ Петро Михайлович

УДК 341.22:574

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ТА РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГІРСЬКИХ РЕГІОНІВ (АЛЬПІЙСЬКА І КАРПАТСЬКА КОНВЕНЦІЇ)

Спеціальність 12.00.11 – міжнародне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук,
професор Репецький
Василь Миколайович

Львів – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………. 4
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ЗАСАДИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ
ТА РЕГУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГІРСЬКИХ РЕГІОНІВ ……. 11
1.1. Передумови міжнародно-правового регулювання у сфері охорони і розвитку гірських регіонів ……………………………………………….... 11
1.2. Охорона і сталий розвиток гірських екосистем та регіонів як об’єкти міжнародно-правового регулювання ……...……………………………… 19
1.3. Джерела міжнародного права у сфері охорони і сталого розвитку гірських регіонів ………………………………………………………...…. 25
1.4. Принципи міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів …………..…………………………………….. 42
Висновки до розділу 1 …………………………………………………...… 56
РОЗДІЛ 2. СФЕРИ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
З ОХОРОНИ І СТАЛОГО РОЗВИТКУ АЛЬПІЙСЬКОГО ТА КАРПАТСЬКОГО ГІРСЬКИХ РЕГІОНІВ …………………………………… 58
2.1. Охорона біологічного і ландшафтного різноманіття гірських
регіонів ……………………………..……………………………………..… 58
2.2. Сталий розвиток сільського і лісового господарства та охорона земельних і лісових ресурсів гірських регіонів ………………………..… 70
2.3. Сталий розвиток гірської промисловості, транспорту і
енергетики ……………………………………………….…………………. 88
2.4. Сталий розвиток гірського туризму ……………………………..…. 117
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….... 125
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ РАМКОВИХ КОНВЕНЦІЙ З ОХОРОНИ І СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГІРСЬКИХ РЕГІОНІВ …………………………… 128
3.1. Основні засади реалізації та ефективність рамкових конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів ………………………… 128

3.2. Інституційна система Альпійської та Карпатської конвенцій ...… 145
3.3. Міжнародний механізм реалізації Альпійської та Карпатської конвенцій ……...………………………………………………………..… 160
3.4. Внутрішньодержавна імплементація рамкових конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів …...………………………………… 179
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………. 199
ВИСНОВКИ …...………………………………………………………...…… 203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….… 213

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Гірські регіони є унікальним природним середовищем, важливим резерватом біорізноманіття та рідкісних видів, мають значну господарську, соціальну та культурну цінність. Водночас екосистеми гірських регіонів характеризуються надзвичайною уразливістю та чутливістю до змін і потребують особливого захисту. Це зумовило проголошення гір усього світу предметом спільної уваги міжнародного співтовариства та спричинило розвиток міжнародно-правового співробітництва у сфері охорони та розвитку гірських регіонів.
Альпи та Карпати – найбільші гірські системи Європи, враховуючи їхню важливість та транскордонне розташування, стали об’єктами міжнародних правовідносин держав у кінці XX – на початку XXI ст. з укладенням Альпійської та Карпатської конвенцій. Ці конвенції є першими міжнародними договорами, які присвячені питанням охорони і розвитку конкретного гірського регіону.
Дослідження міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку Альпійського та Карпатського гірських регіонів є актуальним у зв’язку із необхідністю подальшого створення міжнародно-правових норм у цій сфері та засобів їхньої реалізації. Це зумовлено передусім тим, що системи міжнародно-правових норм у межах Альпійської і особливо Карпатської конвенцій у теперішній час перебувають на етапі становлення. Також розгляд цієї теми дає змогу використати позитивний та врахувати негативний досвід альпійського співробітництва у Карпатському регіоні, а також сприятиме розвитку національного законодавства України у відповідних сферах та його наближенню до міжнародних і європейських стандартів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у межах планового наукового дослідження кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка «Міжнародно-правові аспекти входження України до світового та європейського співтовариства» (номер державної реєстрації 01024003572).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення основних засад і особливостей міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів, розкриття правового змісту та механізмів реалізації Альпійської та Карпатської конвенцій, визначення їх ефективності і способів удосконалення.
Для досягнення поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні таких завдань:
• охарактеризувати гірські регіони та гірські екосистеми як об’єкт міжнародних правовідносин держав, виявити чинники, що зумовлюють особливості міжнародно-правового регулювання у цій сфері;
• визначити можливі рівні та форми міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів, їхні переваги і недоліки;
• встановити основні підходи та принципи міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку Альп і Карпат;
• розкрити особливості міжнародно-правових актів, спрямованих на забезпечення охорони та сталого розвитку Альп і Карпат, проаналізувати їхній зміст на відповідність цілям міждержавного співробітництва у цій сфері;
• виділити чинники ефективності конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів, охарактеризувати заходи, спрямовані на їхню реалізацію;
• розкрити суть і особливості міжнародного механізму реалізації Альпійської та Карпатської конвенцій;
• визначити основні заходи, необхідні для внутрішньодержавної імплементації Альпійської та Карпатської конвенцій, охарактеризувати елементи механізму імплементації в альпійських та карпатських країнах, сформулювати рекомендації щодо підвищення ефективності імплементації Карпатської конвенції в Україні.
Об’єктом дослідження є міжнародно-правові відносини з охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів.
Предметом дослідження є міжнародно-правові акти у сфері охорони та сталого розвитку Альпійського і Карпатського гірських регіонів, а також механізми їхньої реалізації.
Джерела дослідження. У процесі написання дисертації використано міжнародні договори та інші джерела міжнародного права навколишнього середовища, які повністю чи частково стосуються питань правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів, зокрема Альпійську та Карпатську рамкові конвенції, протоколи, прийняті на їхнє виконання, інші міжнародні договори, рішення міжнародних організацій та органів у сфері охорони довкілля; чинне законодавство України, спеціальну наукову літературу з міжнародного права, міжнародного права навколишнього середовища та екологічного права України.
Методи дослідження. Дослідження проведено із використанням загальнонаукових та спеціальних методів пізнання, які ґрунтуються на принципах об’єктивного, всестороннього та комплексного аналізу суспільних процесів і явищ у сфері правової охорони та регулювання розвитку гірських регіонів. Серед загальнонаукових застосовано діалектичні методи пізнання, зокрема аналіз, порівняння, аналогію, сходження від конкретного до абстрактного, а також прийоми і правила формально-логічного методу. Спеціальні методи правової науки охоплюють формально-юридичний, соціологічний, системний, функціональний, порівняльно-правовий та історико-правовий.
Формально-юридичний, соціологічний та порівняльно-правовий методи застосовано під час аналізу нормативно-правових документів, що регулюють питання охорони і розвитку гірських регіонів, у процесі оцінювання їхньої ефективності та формулюванні пропозицій із їх удосконалення. Використання історико-правового методу дало змогу дослідити процес розвитку співробітництва держав у цій сфері. У роботі широко використано порівняльно-правовий метод для зіставлення і порівняння норм міжнародного права, що діють у рамках Альпійської та Карпатської конвенцій, стандартів і рекомендацій, розроблених у межах структури ООН, а також положень національного законодавства гірських країн, які стосуються основних сфер охорони і сталого розвитку гірських регіонів. За допомогою системного та функціонального методів проведено аналіз механізмів реалізації рамкових конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на підставі основних положень міжнародного права навколишнього середовища проведено комплексне спеціальне дослідження міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів.
У роботі одержано результати, які містять елементи наукової новизни:
уперше:
обґрунтовано виділення відносин держав з охорони і сталого розвитку транскордонних гірських регіонів як окремого об’єкта міжнародно-правового регулювання, зважаючи на: 1) належність транскордонних гірських регіонів і екосистем до природних ресурсів спільного використання, 2) важливість гірських систем і гірських природних ресурсів у глобальному масштабі;
встановлено природні та соціально-економічні чинники, які зумовлюють особливості міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів порівняно з прилеглими рівнинними територіями; проаналізовано положення Альпійської і Карпатської конвенцій та їхніх протоколів щодо врахування у них згаданих чинників;
виділено універсальний, регіональний та субрегіональний рівні міжнародно-правового регулювання охорони і сталого розвитку гірських регіонів, а також можливі форми такого регулювання – шляхом укладення: 1) загального міжнародного договору, що регулює широке коло питань щодо охорони та сталого розвитку гірських регіонів, 2) рамкового договору з подальшим прийняттям протоколів у окремих сферах співробітництва, 3) кількох незалежних договорів, які регулюють відносини в окремих сферах співробітництва; зроблено висновок про найбільшу доцільність укладення субрегіонального рамкового договору з подальшим прийняттям протоколів для регулювання цих відносин;
визначено правові чинники ефективності конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів, якими є якість змісту договору, наявність та ефективність механізму реалізації, ефективність механізму вирішення спорів; виділено низку недоліків Альпійської та Карпатської конвенцій, які знижують їхню ефективність, зокрема низьку якісь формулювання норм, недостатність положень, що забезпечують реалізацію, відсутність положень щодо реагування на порушення зобов’язань;
набули подальшого розвитку:
положення про принципи та основоположні підходи (комплексний, інтеграційний та екосистемний), застосування яких є необхідним під час здійснення правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів; зокрема встановлено відповідність міжнародно-правового регулювання у межах Альпійської та Карпатської конвенцій до згаданих підходів та найважливіших принципів міжнародного права навколишнього середовища;
положення про ефективний міжнародний механізм реалізації конвенцій з охорони довкілля, який повинен розмежовувати намір і здатність держави виконувати договір та охоплювати три взаємопов’язані елементи – систему звітування держав, систему перевірки та оцінювання інформації, систему реагування на порушення зобов’язань; відповідно до визначених характеристик на основі проведення оцінювання міжнародного механізму реалізації Альпійської конвенції виділено низку його позитивних рис та недоліків; зроблено висновок про відсутність на сучасному етапі належного міжнародного механізму реалізації Карпатської конвенції;
удосконалено:
перелік головних завдань держав-учасниць Альпійської та Карпатської конвенцій у процесі їхньої внутрішньодержавної імплементації, що охоплює зокрема: 1) прийняття національного гірського законодавства, яке враховує екологічні, економічні та соціальні особливості гірських регіонів та забезпечує вищий рівень охорони довкілля гірських регіонів порівняно із прилеглими рівнинними територіями, 2) створення національного міжгалузевого органу з питань імплементації конвенції з метою забезпечення скоординованої діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування на різних рівнях.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у подальшому розвитку окремих теоретичних положень міжнародного права навколишнього середовища, а також у можливості їхнього використання:
у правотворчій та правореалізаційній діяльності – у процесі розроблення міжнародно-правових документів та актів законодавства України, у діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у сферах, що стосуються реалізації Карпатської конвенції;
у науковій діяльності – для подальшого дослідження міжнародно-правового регулювання сталого розвитку гірських регіонів, його окремих аспектів, а також загалом міжнародно-правової охорони екосистем, що розташовані на території кількох держав;
у навчальному процесі – під час розроблення навчальних курсів, методичних матеріалів, у викладанні навчальних дисциплін, пов’язаних із міжнародним правом навколишнього середовища.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Матеріали роботи оприлюднено у доповідях здобувача на Міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 15–16 травня 2009 р.), Звітній науковій конференції Львівського національного університету імені Івана Франка за 2005 рік (Львів, 8–9 лютого 2006 р.), Звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу ІМФН Національного університету «Львівська політехніка» 2008 року (Львів, 13–14 листопада 2008 р.), а також на круглому столі «Проблеми впровадження в життя Карпатської конвенції», що проходив у межах Міжнародної науково-практичної конференції «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат» (Рахів, 1-5 вересня 2005 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки і рекомендації дисертації відображені у 8 публікаціях, із них п’ять – у фахових виданнях, визначених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на 12 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 240 сторінок, із них 28 сторінок – список використаних джерел із 210 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Транскордонні гірські екосистеми є природними ресурсами спільного використання двох або більше держав. Зважаючи на це, а також враховуючи природні та соціально-економічні особливості гірських регіонів, із розвитком міжнародного права навколишнього середовища наприкінці XX ст. відносини держав із приводу охорони та сталого розвитку транскордонних гірських регіонів стали окремим об’єктом міжнародно-правового регулювання поряд із відносинами щодо охорони конкретних об’єктів на їх території.
Міжнародно-правова охорона та регулювання сталого розвитку гірських регіонів покликані забезпечувати та узгоджувати різноманітні екологічні, економічні та соціальні інтереси та здійснюються під впливом особливих природних (велике значення гір для глобальної екосистеми, надзвичайна чутливість до порушення екологічного балансу, багатство гірського біологічного та ландшафтного різноманіття) та соціально-економічних факторів (наявність важливих для усього людства природних ресурсів, нерозвиненість місцевих економік, особливості ведення господарювання у горах, нижчий порівняно з прилеглими рівнинними територіями рівень життя місцевого населення).
2. Міжнародно-правова охорона та регулювання сталого розвитку гірських регіонів здійснюється на універсальному, регіональному та субрегіональному рівнях через укладення міжнародних договорів та прийняття рішень міжнародними організаціями та конференціями. Зважаючи на суттєві відмінності у економічному, соціальному та правовому розвитку різних гірських регіонів, приналежність транскордонних гірських екосистем до ресурсів спільного використання та враховуючи важливість застосування екосистемного підходу, найдоцільнішим є здійснення міжнародно-правової охорони та регулювання сталого розвитку гірських регіонів на субрегіональному рівні шляхом укладення міжнародних договорів між державами, на території яких знаходиться гірська система.
Такі міжнародні договори можуть укладатися у вигляді:
1) загального міжнародного договору, який містить правові норми, що регулюють відносини в усіх сферах охорони та сталого розвитку гірських регіонів, 2) кількох незалежних договорів, які регулюють відносини у окремих сферах, та 3) рамкової конвенції, яка закріплює основні цілі і принципи, а конкретні зобов’язання містяться у подальших протоколах. Перевагами рамкової форми договору є: можливість вирішення усіх питань охорони та розвитку регіону у комплексі (застосування комплексного підходу), значне скорочення періоду розробки і укладення договору, а також можливість здійснення незалежного співробітництва обмеженого кола держав у окремих сферах, що дозволяє значно пришвидшити процес створення та реалізації міжнародно-правових норм.
Значення чинних на сьогодні Альпійської та Карпатської рамкових конвенцій з охорони та сталого розвитку гірських регіонів у тому, що вони: 1) зобов’язують держави-учасниці співпрацювати у визначених сферах, що сприяє виникненню між ними, а також іншими суб’єктами міжнародного спілкування взаємозв’язків та має наслідком подальше створення відповідних міжнародних і національних правових норм; 2) містять цілі спільної діяльності держав-учасниць, які є важливими для подальшого правотворчого та правореалізаційного процесу, встановлюють процедури створення нових норм, внесення змін і доповнень до договору, прийняття рішень, розв’язання спорів, 3) передбачають створення міжнародних інституцій, призначених у межах їхньої компетенції виконувати функції для досягнення цілей і завдань конвенції.
3. Міжнародно-правове співробітництво у сфері охорони та сталого розвитку гірських регіонів базується на загальних принципах міжнародного права навколишнього середовища. Таке співробітництво сприяє реалізації принципу невід’ємного суверенітету держави над власними природними ресурсами, оскільки узгодження дій шляхом укладення міжнародного договору допомагає врахувати суверенні права усіх держав, на території яких розташована гірська система. Численні норми Альпійської і Карпатської конвенцій та їхніх протоколів, зокрема про запобігання забрудненню, здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище, вдосконалення планування та управління господарською діяльністю у різних сферах, обмеження вивільнення чужорідних та модифікованих видів флори і фауни, покликані забезпечити належну реалізацію принципів перестороги і попередження.
У рамкових конвенціях з охорони і сталого розвитку гірських регіонів повною мірою застосовано комплексний та інтеграційний підходи до вирішення питань у різних сферах. Комплексний підхід забезпечується загальними положеннями про врахування цілей співробітництва у кожній конкретній сфері при здійсненні діяльності у всіх інших сферах, визначених конвенціями, а також багатьма нормами Альпійських протоколів, які покликані створити умови для охорони навколишнього середовища при здійсненні економічних та соціальних проектів. Інтеграційний підхід спрямований на поєднання екологічних, економічних та соціальних інтересів і має на меті забезпечення екологічно прийнятної у довгостроковій перспективі, економічно життєздатної та соціально справедливої суспільної діяльності. Такий підхід забезпечується серед іншого і шляхом чіткого розмежування у текстах Альпійських протоколів функцій природного ресурсу – земель, лісів, а також виокремлення екологічних, економічних та соціальних інтересів сталої економічної діяльності, зокрема транспортної, що допомагає ефективніше їх забезпечити в процесі реалізації норм міжнародного права. Застосування згаданих підходів до вирішення проблем гірських регіонів зумовлює належну реалізацію ключового для міжнародного права навколишнього середовища принципу сталого розвитку при здійсненні міжнародно-правового співробітництва щодо охорони і розвитку Альп і Карпат.
Характерною рисою Альпійської та Карпатської конвенцій є також використання екосистемного підходу. Даний підхід забезпечується положеннями Конвенцій та їхніх протоколів щодо: 1) територіальної сфери застосування Конвенцій, яка охоплює увесь відповідний гірський регіон, 2) створення і підтримки природоохоронних територій та їх об’єднання у мережі, 3) здійснення науково-технічного співробітництва, у тому числі щодо поглиблення розуміння функціонування екосистем, 4) використання необхідних економічних засобів для охорони навколишнього середовища та підтримки традиційних способів господарювання, 4) здійснення співробітництва на найдоцільнішому рівні, врахування прав і інтересів місцевого населення, залучення громадськості до прийняття рішень.
4. Основним досягненням співробітництва альпійських і карпатських держав є створення спеціальних міжнародно-правових норм, які поширюють свою дію виключно на гірські регіони і відповідно враховують їхні специфічні особливості. Це стосується, зокрема, врахування важливості охорони саме гірського біологічного та ландшафтного різноманіття, виняткового значення гірських лісів, складних умов ведення гірського господарства, популярності гірських регіонів для туризму тощо. Належну увагу при цьому приділено питанням наукових досліджень і оцінок, створенню спільних систем довготривалого спостереження та інформації.
Вважаємо позитивними спроби альпійських країн створити ефективну систему економічного заохочення нешкідливої для навколишнього середовища діяльності та відшкодування завданої шкоди забруднювачем. Це стосується передусім заохочення землевласників та землекористувачів на основі укладених із ними угод, підтримки безпечних та традиційних методів ведення сільського господарства, захисту та створення сприятливих умов для збуту виготовленої продукції, надання компенсації власникам лісів за надані послуги, у тому числі захисні, запровадження системи зборів, яка враховувала б реальні збитки транспорту, проведення аналізу цін на гірські ресурси з метою справедливої компенсації місцевому населенню їхнього внеску у задоволення загальних потреб.
5. Однією із найважливіших сфер співпраці в рамках Альпійської та Карпатської конвенцій є охорона біологічного та ландшафтного різноманіття гірських екосистем. Досягненнями у цій сфері є положення про мережі природоохоронних територій у Альпах та Карпатах, створення реєстрів середовищ існування, видів тварин і рослин, що потребують охорони, видів, на які поширюється заборона торгівлі, знищення та вилучення. Проте у конвенціях з охорони та сталого розвитку гірських регіонів та їхніх протоколах відсутнє належне забезпечення пріоритетності вимог охорони навколишнього середовища перед іншими інтересами, необхідне, зважаючи на належність гірських екосистем до вразливих. В окремих випадках наголос робиться на рівнозначності цілей охорони довкілля, суспільного, культурного і економічного розвитку. Винятком є чітке зазначення і забезпечення у відповідному Альпійському протоколі пріоритетності охорони гірських лісів, зважаючи на їхню захисну функцію.
Загальним недоліком Альпійської і Карпатської конвенцій та протоколів є недостатня конкретизація та декларативний характер окремих положень, дублювання норм у конвенціях та протоколах, норм інших міжнародних договорів, учасницями яких є ті ж самі держави. Згадані недоліки все ж можна частково усунути на стадії реалізації конвенцій.
У цілому міжнародне співробітництво у рамках Альпійської та Карпатської конвенцій сприяє прогресивному розвитку міжнародного права навколишнього середовища, виносить на рівень міжнародно-правового регулювання нові актуальні питання, створює високі міжнародні стандарти в окремих сферах, таких як енергетика чи транспорт.
6. На ефективність конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів впливають різноманітні правові та неправові чинники. Основними правовими чинниками є: 1) якість змісту договору (відповідність цілям, якість формулювання норм, відсутність суперечностей, включення положень щодо реалізації); 2) наявність і ефективність механізму реалізації; 3) ефективність механізму вирішення спорів.
Щодо якості змісту - то Альпійська конвенція та її протоколи містять положення, які забезпечують періодичне звітування сторін, передбачають конкретні обов’язки для держав-учасниць та повноваження для спеціально-створених органів. Проте якість формулювання норм у Конвенції і протоколах є часто недостатньою, вона не містить положень щодо невиконання, а обов’язок держав створювати національні плани реалізації передбачений лише у одному з протоколів і отже стосується лише однієї сфери.
Недоліком Карпатської конвенції є відсутність у ній положень щодо розробки національних планів реалізації, періодичної звітності, моніторингу за виконанням та механізму з питань невиконання Конвенції. Карпатський протокол про охорону біорізноманіття враховує окремі зі згаданих недоліків, але його норми регулюють відносини карпатських держав лише у сфері охорони біологічного та ландшафтного різноманіття.
Що стосується механізмів вирішення спорів, то зважаючи на цілі міждержавного співробітництва з охорони та сталого розвитку гірських регіонів, їх застосування не є у даному випадку найефективнішим засобом забезпечення виконання конвенцій. Тому основним завданням держав-учасниць є недопущення виникнення спорів, у тому числі шляхом врегулювання ситуацій, які можуть призвести до виникнення спорів, у межах органів конвенцій та механізмів їх реалізації.
7. Реалізація Альпійської і Карпатської конвенцій покладається на систему постійних і тимчасових органів. Інституційна структура конвенцій призначена для 1) розробки і прийняття змін, доповнень, протоколів до конвенції; 2) розробки і прийняття інших рішень, спрямованих на конкретизацію, здійснення тлумачення конвенції і протоколів; 3) здійснення функцій із реалізації конвенції і протоколів. Вищий пленарний орган обох Конвенцій – Конференція сторін виконує основні правотворчі, правореалізаційні, організаційні та фінансові функції. Усі рішення Конференції сторін Карпатської конвенції приймаються шляхом консенсусу, що є прогресивнішим, ніж одностайне голосування із більшості важливих питань на Альпійській конференції. Однак у окремих випадках для прийняття інституційних та організаційних рішень Карпатською конференцією доцільно було б запровадити голосування кваліфікованою більшістю, на зразок Альпійської конференції.
Виконавчі і допоміжні органи, а також адміністративний орган - секретаріат реалізовують рішення Конференцій та не мають повноважень із прийняття обов’язкових чи рекомендаційних для держав-членів рішень. Зважаючи на велику кількість сфер співробітництва значна частина роботи виконується у спеціалізованих робочих групах. Особливою рисою Альпійської конвенції є покладення конкретних обов’язків і сфер відповідальності на головуючу державу Конференції та головуючі держави робочих груп, що може підвищувати ефективність реалізації Конвенції.
8. Ефективний міжнародний механізм реалізації міжнародного договору з охорони довкілля повинен розмежовувати намір і здатність держави виконувати договір та має включати принаймні три взаємопов’язані елементи: 1) систему звітування держав, 2) систему перевірки та оцінки інформації, 3) систему реагування на порушення зобов’язань.
Міжнародний механізм реалізації Альпійської конвенції базується на рішенні Конференції сторін, прийнятому в межах норм Конвенції та протоколів. Його основними позитивними рисами є: присутність у Наглядовому комітеті спостерігачів та їхні повноваження з подання звернень про невиконання і недотримання Конвенції; достатньо широкі повноваження Наглядового комітету; розмежування випадків невиконання залежно від їх причини і відповідне реагування; прозорість механізму на усіх рівнях. Основними недоліками Альпійського механізму є: відсутність незалежного від держав органу, що складається із незалежних експертів; недостатня участь громадськості у процесі контролю за реалізацією; відсутність механізму застосування колективних санкцій до держави, що порушує свої зобов’язання.
Головними недоліками міжнародного механізму реалізації Карпатської конвенції є: невизначеність статусу та брак повноважень Комітету з імплементації; відсутність двосторонньої взаємодії між Комітетом і державами та можливості допомоги державам, які зіштовхнулися із труднощами; відсутність процедури реагування на невиконання Конвенції, яка передбачала б проведення розслідування випадків невиконання та застосування різних заходів впливу.
9. Основним завданням держав-учасниць Альпійської та Карпатської конвенцій у процесі внутрішньодержавної імплементації є створення спеціального гірського законодавства, яке: 1) враховує екологічні, економічні та соціальні особливості гірських регіонів, 2) забезпечує вищий рівень охорони та вищий пріоритет екологічних цілей на території гірських регіонів, 3) забезпечує однаково високий рівень охорони всієї гірської екосистеми на території різних держав. Більшість альпійських держав мають сформовану національну гірську політику та окреме гірське законодавство. Альпійська конвенція стимулює розробку і прийняття у державах-учасницях гірського законодавства. З іншого боку акти, які розробляються і приймаються у рамках Альпійської конвенції, часто відображають і формуються на основі правових стандартів та правотворчого досвіду окремих альпійських держав. Гірська національна політика та спеціальне гірське законодавство у карпатських державах є, за окремими винятками, практично відсутні. Їх розробка є першочерговим завданням держав у процесі внутрішньодержавної імплементації Карпатської конвенції.
Організаційний механізм внутрішньодержавної імплементації конвенцій з охорони і сталого розвитку гірських регіонів включає: загальні органи державної влади і місцевого самоврядування на різних рівнях та спеціальні органи, створені для імплементації конкретної конвенції. Зважаючи на велику кількість сфер, які охоплює охорона і сталий розвиток гірських регіонів, і враховуючи необхідність залучення у процесі імплементації у державах-учасницях багатьох органів на різних рівнях, важливим завданням є створення на національному рівні спеціального міжгалузевого органу для реалізації Конвенції. Такий орган повинен бути наділений реальними повноваженнями та забезпечувати: 1) інтеграцію екологічних, економічних та соціальних цілей у сферах, що стосуються Конвенції (у тому числі за допомогою впливу на відповідні державні галузеві органи), 2) скоординовану діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування на центральному, регіональному та місцевому рівнях.
10. В Україні з метою імплементації Карпатської конвенції розпорядженням Кабінету Міністрів України схвалено стратегію її виконання. Однак недоліком стратегії є відсутність положень щодо необхідності розробки спеціального гірського законодавства, яке враховує специфіку гірських регіонів, чи комплексного нормативно-правового акта про сталий розвиток Карпатського регіону. На даний час в Україні не існує спеціально-розробленої національної політики щодо гірських регіонів, а законодавством встановлений однаковий режим охорони довкілля та використання природних ресурсів щодо гірських та рівнинних територій.
У подальшому зусилля з імплементації Конвенції в Україні повинні зосереджуватися на: 1) розробці комплексної державної політики щодо охорони і сталого розвитку Карпатського регіону та прийняття її Законом України, 2) розробці і прийнятті іншого спеціального гірського законодавства, 3) вдосконаленні законодавства у різних сферах, що стосуються Конвенції, з метою врахування екологічного аспекту при здійсненні виробничої діяльності, 4) створенні дієвого міжгалузевого органу з питань виконання Конвенції на рівні керівників міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, надання йому реальних повноважень, розробка ефективного механізму прийняття ним рішень та їх реалізації, 5) забезпеченні взаємодії центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових установ та громадських організацій, 6) посиленні контролю за виконанням законодавства, спрямованого на імплементацію Карпатської конвенції, та відповідальності за його невиконання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авраменко И. М. Международное экологическое право : Учеб. пособие. / Авраменко И.М. – Ростов н/Д : Феникс, 2005. – 187 с.
2. Андрейцев В. І. Екологічне право. Особлива частина / Андрейцев В.І., Балюк Г.І., Бобкова А.Г. – К. : Істина, 2001. – 544 с.
3. Андрусевич А. Щодо виконання Україною своїх зобов’язань за Конвенцією про доступ до інформації, участь громадськості у процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля / Андрусевич А. // Екологія Право Людина. – Львів : МБО «Екологія-Право-Людина», 2006. – № 1 (31). – С. 9-14.
4. Архипов А. М. Проблеми класифікації міжнародних конвенцій з охорони навколишнього середовища / Архипов А. М. // Правова держава. – Одеса, 2000. – № 2. – С. 51-53.
5. Базельская конвенция о контроле за трансграничной перевозкой опасных отходов и их удалением // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 35–55.
6. Баймуратов М. Імплементація норм міжнародного права про свободу пересування і вибір місця проживання у право України / Баймуратов М., Максименко С. // Право України, 2003. – № 9. – С. 133-137.
7. Балашенко С. А. Международно-правовая охрана окружающей среды и права человека / Балашенко С. А., Макарова Т. И. : Белорусский гос. ун-т. – Минск : World Wide Printing, 1999. – 254 с.
8. Балюк Г. І. Екологічне право України : Акедемічний курс : Підруч. для вищ. навч. закл. / Балюк Г. І., Барбашова Н. В., Гетьман А. П. : Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України; Київський ун-т права. — К. : Юридична думка, 2005. — 848 с.
9. Биологическое разнообразие гор : Третья межправительственная конференция «Биоразнообразие в Европе» / Совет общеевропейской стратегии в области биологического и ландшафтного разнообразия. – Мадрид, 2004. – 14 с.
10. Бишкекская горная платформа : Бишкекский глобальный горный саммит // Экос-информ. – 2003. – № 1. – С. 45–50.
11. Білобран О. Карпатська дорога : з історії підготовки Карпатської конвенції / Білобран О. // Вісник екологічної адвокатури. – Львів : БФ «Екоправо-Львів», 2003. – № 22. – С. 11-13.
12. Буткевич В. Г. Міжнародне право : Основи теорії / Буткевич В. Г., Мицик В. В., Задорожній О. В. ; За ред. В. Г. Буткевича. — К. : Либідь, 2003. — 605 c.
13. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного біорізноманіття / Рада Європи ; Європейський центр збереження природи. – К. : Авалон, 1998. – 52 с.
14. Выстробец Е. А. Международное эколого-правовое сотрудничество: постановка проблемы и варианты решения // Экологическая безопасность: природа и общество : тезисы докладов междунар. науч. - практ. конф., 2 - 3 апреля 2004г., Санкт–Петербург / Центр экол. Инициатив ; Рос. гос. гидрометеорол. ун-т ; Рус. геогр. о-во ; Дети Балтики. – СПб., 2004. – 220 с.
15. Гаагская декларация Межпарламентской конференции по туризму (Гаага, 10 - 14 апреля 1989 года) // Борисов К.Г. Международный туризм и право / Борисов К. Г. – М. : НИМП, 1999. – С. 220–241.
16. Гавердовский А. С. Имплементация норм международного права / Гавердовский А. С. – К.: «Вища школа», 1980. – 318 с.
17. Гамор Ф. Д. До питання щодо Національного комітету гір / Гамор Ф. Д., Васідлов Ю. І. // Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 1-5 вересня 2005 року, м. Рахів. – Рахів, 2005. – С. 278–282.
18. Гамор Ф. Д. Щодо реалізації в Україні положень Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат / Гамор Ф. Д. // Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 1-5 вересня 2005 року, м. Рахів. – Рахів, 2005. – С. 273–277.
19. Гуня А. Возможности трансграничного сотрудничества на Кавказе: анализ, посвященный международному году гор 2002 / Гуня А., Бауш Т. – Берлин, 2002. – 67 с.
20. Гуреев С. А. Международное речное право / Гуреев С. А. – М. : Междунар. отношения, 1993. – 236 с.
21. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию от 14 июня 1992 г. // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 14-17.
22. Декларація та план виконання рішень Всесвітньої зустрічі на вищому рівні зі сталого розвитку : 26 серпня - 4 вересня 2002 року : Йоганнесбург, Південна Африка / Організація Об'єднаних Націй ; Програма розвитку Організації Об’єднаних націй в Україні, 2004. – 76 с.
23. Денисов В. Н. Взаємодія міжнародного права з внутрішнім правом України / За ред.. Денисова В.Н. : НАН України ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юстініан, 2006. – 672 c.
24. Дмитрієв А. І. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національному законодавстві України / Дмитрієв А. І. // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. – К., 1998. – С. 121–126.
25. Дмитрієв А.І. Міжнародне публічне право : Навч. посіб. / Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. : Київський ун-т права ; Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. – Стереотип. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 638 с.
26. Європейська ландшафтна конвенція // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – Ст. 547.
27. Єфіменко А. П. Міжнародно-правові аспекти участі України в охороні Дунаю від забруднення / А. П. Єфіменко // Держава і право. – К., 1997. – Вип.1. – С.152–158.
28. Закон України “Про міжнародні договори України” // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 50. – Ст. 540.
29. Закон України “Про мораторій на проведення суцільних рубок на гірських схилах в ялицево-букових лісах Карпатського регіону” від 10 лютого 2000 року // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 13. – Ст. 99.
30. Закон України “Про ратифікацію Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат” від 7 квітня 2004 року // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 32. – Ст. 383.
31. Закон України “Про статус гірських населених пунктів в Україні” від 15 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради. – 1995. – № 9. – Ст. 58.
32. Игнатенко Г. В. Международное право : Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. и напр. "Юриспруденция" / Игнатенко Г. В., Тиунов О. И., Суворова В. Я. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 584 с.
33. Игнатьева И. А. Соотношение источников экологического права: экологическое законодательство и международные договора / Игнатьева И. А. // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 41–50.
34. Картахенский протокол по биобезопасности к Конвенции о биологическом разнообразии // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 343–359.
35. Киотский протокол к Рамочной конвенции ООН об изменении климата // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 169–183.
36. Конвенция о доступе к информации, участии общественности в процессе принятия решений и доступе к правосудию по вопросам, касающимся окружающей среды // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 101–119.
37. Конвенция о международной торговле видами дикой фауны и флоры, находящимися под угрозой уничтожения // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С.277-301.
38. Конвенция об охране всемирного культурного и природного наследия // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 18–27.
39. Конвенция по охране и использованию трансграничных водотоков и международных озер // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 223–234.
40. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання, особливо в Африці // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 36. – Ст. 267.
41. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 273–276.
42. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 309–317.
43. Конвенція про охорону біологічного різноманіття // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 329–342.
44. Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування у Європі // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 302–308.
45. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє природне середовище в транскордонному контексті // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 66–77.
46. Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
47. Короткий Т. Р. Міжнародно-правові аспекти охорони середовища Чорного моря / Короткий Т. Р. // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С. 475–477.
48. Кравців В.С. Гірська політика: міжнародні акти та світовий досвід / Кравців В.С., Стадницький Ю.І. : НАН України ; Інститут регіональних досліджень. – Л. : ІРД НАН України, 2005. – 50 с.
49. Кравченко С. М. Актуальні проблеми міжнародного права навколишнього середовища / Кравченко С.М., Андрусевич А.О., Бонайн Дж. – Львів : Вид. центр ЛНУ, 2002. – 336 с.
50. Кравченко С. Картагенський протокол про біобезпеку: проблеми дотримання / Кравченко С. М. // Екологія Право Людина. – Львів : МБО «Екологія-Право-Людина», 2006. – № 1 (31). – С. 15-18.
51. Кравченко С. М. Кодифікація міжнародного права навколишнього середовища / С. М. Кравченко // Концепція розвитку законодавства України. – К., 1996. – С.66–68.
52. Кравченко С. Механізм реалізації Орхуської конвенції / Кравченко С. М. // Вісник екологічної адвокатури. – Львів: БФ «Екоправо-Львів», 2001. – № 14. – С. 5–7.
53. Кравченко С. Права людини та збереження біорізноманіття / Кравченко С. М. // Екологія Право Людина. – Львів: МБО «Екологія-Право-Людина», 2007. – № 4-5 (34-35). – С. 9–13.
54. Кравченко С. Унікальний механізм дотримання Оргуської конвенції / Кравченко С. М. // Вісник екологічної адвокатури. – Львів: БФ «Екоправо-Львів», 2005. – № 28–29. – С. 3–9.
55. Краснова М. В. Правові засади формування інституту відповідальності за шкоду, заподіяну порушенням вимог міжнародного та європейського екологічного законодавства / М. В. Краснова // Наукові записки : Правничі науки / Національний університет "Києво-Могилянська академія". – К., 2000. – Т. 53. – С. 138–144.
56. Краснова М. В. Проблеми імплементації в Україні положень Орхуської конвенції / Краснова М. В. // Наукові записки : Правничі науки / Національний університет "Києво-Могилянська академія". – К., 2000. – Т. 18. – С. 25–29.
57. Лісученко Є. С. Актуальні проблеми міжнародного екологічного права / Лісученко Є. С. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2005. – Вип. 54. – Ч.2. – С. 72–74.
58. Лукашук И. И. Международное право : Общая часть / РАН ; Ин-т гос-ва и права. – 3-е издание. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 432 с.
59. Лукашук И. И. Нормы международного права в международной нормативной системе / РАН ; Ин-т гос-ва и права ; [Ред. В.А.Качанов] – М. : Спарк, 1997. – 321 с.
60. Лукашук И. И. Право международной ответственности. / РАН ; Институт государства и права – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 410 с.
61. Марич Х. М. Правовий режим національних природних парків України (на матеріалах Карпатського регіону України) : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Марич Х. М. – Х., 2007. – 19 с.
62. Мацейків М. М. Еколого-правові аспекти концепції сталого розвитку / М.М. Мацейків // Держава і право : Юрид. і політ. науки : зб. наук. пр. – 2003. – Вип. 20. – С. 345–350.
63. Международное право : Учебник / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. – М. : Междунар. отношения, 1999. – 624 с.
64. Мельник П. В. Правова охорона лісів Карпатського регіону України : Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Мельник П. В. – Х., 2002. – 44 с.
65. Меры, принятые для сохранения и устойчивого использования биологического разнообразия горных районов : записка Исполнительного секретаря [Електронний ресурс] / Конвенция о биологическом разнообразии. – 6 December 2002. – UNEP/CBD/SBSTTA/8/6. – Режим доступу: http://www.cbd.int.
66. Мовчан Я. І. Карпатська конвенція: від ідеї до впровадження (політика, наука, практика) / Мовчан Я. І., Іваненко І. Б., Фишко Н. М. // Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 1-5 вересня 2005 року, м. Рахів. – Рахів, 2005. – С. 9-15.
67. Монреальский протокол по веществам, разрушающим озоновый слой // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 133–153.
68. Не имеющее обязательной силы заявление с изложением принципов для глобального консенсуса в отношении рационального использования, сохранения и устойчивого развития всех видов лесов [Електронний ресурс] / Конференция ООН по окружающей среде и развитию. – Рио-де-Жанейро, 1992. – A/CONF.151/26 (Vol. III). – Режим доступу: http://www.un.org.
69. Непийвода В. П. Правове регулювання суспільних відносин щодо лісів у контексті сталого розвитку : автореф. дис ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Непийвода В. П. – К., 2006. – 20 с.
70. Ножкин С. Ю. Алтайский регион: проблемы и перспективы межрегионального приграничного сотрудничества на стыке Центральной Азии и Сибири / С. Ю. Ножкин // Российская Западная Сибирь - Центральная Азия: новая региональная идентичность, экономика и безопасность : материалы международной конференции, Барнаул : Изд-во "Азбука", 2002. С. 166–175.
71. Общая теория права / Под. общ. ред. А. С. Пиголкина. – 2-е изд. – М. : Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. – 384 с.
72. Палехов Д. О. Історико-правовий аналіз розвитку екологічної оцінки / Д.О. Палехов // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. – 2005. – Вип. 30. – С. 430-436.
73. Пастухова Л. Міжнародно-правові засоби забезпечення виконання міжнародних договорів / Л. Пастухова // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. Міжнар. відносини. – 2006. – Вип. 16. – С. 115–118.
74. Перхач О. Карпатський єврорегіон: еколого-географічні проблеми / Перхач О. // Вісник Львів. ун-тету : Серія географічна. – 2006. – Вип.33. – С. 319-325.
75. План заходів, спрямованих на реалізацію Закону України «Про ратифікацію Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат» // Жива Україна : Екологічний журнал. – К., 2004, № 4-5. – С. 11.
76. Повестка дня на XXI век [Електронний ресурс] / Конференция ООН по окружающей среде и развитию. – Рио-де-Жанейро, 1992. – Режим доступу: http://www.un.org/russian/conferen/wssd/agenda21/.
77. Поліщук Г. С. Деякі питання щодо ефективності правових норм у сфері охорони навколишнього природного середовища / Г. С. Поліщук // Держава і право. Юрид. і політ. науки : Зб. наук. пр. – 2003. – Вип. 19. – С. 473-478.
78. Правові засади впровадження в Україні Конвенції про біорізноманіття / Малишева Н. Р., Олещенко В. І., Кузнєцова С. В., Красіліч Н. Д., Карамушка В. І. : Управління охорони земельних ресурсів, екомережі та збереження біорізноманіття ; Благодійна організація "Інтерекоцентр"; Науково-консультаційний центр "Астюс". – К. : Хімджест, 2003. – 175 с.
79. Практика Комитета по соблюдению Орхусской конвенции (2004-2008) / Под ред. А. Андрусевича, Т. Алге, К. Клеменс, З. Козак. – Львов, 2008. – 78 с.
80. Рамкова конвенція Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 154–168.
81. Рамкова конвенція про охорону та сталий розвиток Карпат (Карпатська конвенція) // Відомості Верховної Ради. – 2004. – N 32. – Ст. 383.
82. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 53/24 : Международный год гор [Електронний ресурс] / Генеральная ассамблея ООН. – 1998. – Режим доступу: http://www.un.org.
83. Решение Конференции сторон Конвенции о биологическом разнообразии на ее пятом совещании : Екосистемный подход [Електронний ресурс] / Конвенция о биологическом разнообразии. – UNEP/CBD/COP/DEC/V/6. – Режим доступу: http://www.cbd.int.
84. Руководящие принципы, касающиеся соблюдения и обеспечения выполнения многосторонних природоохранных соглашений : принятые Решением SS.VII/4 Совета управляющих ЮНЕП [Електронний ресурс] / ЮНЕП. – Режим доступу: http://www.unep.org.
85. Состояние биологического разнообразия горных районов, тенденции в этой области и основные факторы угроз : Вспомогательный орган по научным, техническим и технологическим консультациям Конвенции о биологическом разнообразии [Електронний ресурс] / Конвенция о биологическом разнообразии. – UNEP/CBD/SBSTTA/8/5. – Режим доступу: http://www.cbd.int.
86. Состояние биологического разнообразия горных районов, тенденции в этой области и основные факторы угрозы : Записка Исполнительного секретаря [Електронний ресурс] / Конвенция о биологическом разнообразии. – 5 December 2002. UNEP/CBD/SBSTTA/8/5. – 23 с. – Режим доступу: http://www.cbd.int.
87. Стадницький Ю. І. Порівняльний аналіз Альпійської та Карпатської конвенцій / Ю. І. Стадницький // Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат : Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, 1-5 вересня 2005 року, м. Рахів. – Рахів, 2005. – С. 285-292.
88. Стокгольмская декларация по окружающей среде // Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля / [відп. ред. Світлана Кравченко]. – 2-ге вид., доп. – Львів : Норма, 2002. – С. 10–13.
89. Стратегія виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007р. № 11-р. [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. – 2007. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua.
90. Суворова В. Я. Обеспечение реализации договорных норм международного права (юридическая природа) / В. Я. Суворова // Сов. гос. и право. – 1991. – № 9. – С. 116.
91. Сухорольський П. М. Гірські екосистеми як об’єкт міжнародно-правового регулювання та охорони / П.