МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ АКАДЕМІКА В.Е. ГРАБАРЯ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………….. 3
І. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВИХ ПОГЛЯДІВ В.Е. ГРАБАРЯ................................................................
10
1.1. Становлення В.Е. Грабаря як вченого...................................... 10
1.2. Тартуський період наукової діяльності В.Е. Грабаря............. 16
1.3. Московський період наукової діяльності В.Е. Грабаря.......... 27
ІІ. В.Е. ГРАБАР ЯК ІСТОРИК МІЖНАРОДНОГО ПРАВА……... 39
2.1. Погляди В.Е. Грабаря на час виникнення міжнародного права……………………......................................................................
39
2.2. Дослідження середньовічної доктрини міжнародного
права......................................................................................................
46
2.3. Роль Гуго Гроція в розвитку науки міжнародного права в працях В.Е.Грабаря....................................…………………………..
81
2.4. В.Е. Грабар – історик російської та української науки міжнародного права………………………………………….............
92
ІІІ. ВНЕСОК В.Е. ГРАБАРЯ В РОЗВИТОК ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА……………....
111
3.1. В.Е. Грабар про заборону війни в міжнародному праві…... 111
3.2. Розроблення В.Е. Грабарем концепції реальної рівності держав ….…………………………………………………………….
120
3.3. Дослідження В.Е. Грабарем інститутів міжнародного
права......................................................................................................
130
3.4. Погляди В.Е. Грабаря на розвиток міжнародного приват¬ного права, міжнародного торгового арбітражу, непідсудності держави іноземним судам………………………...............................

145
ВИСНОВКИ………………………………………………………….. 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................... 162

ВСТУП
Актуальність і ступінь наукової розробленості теми дослі-дження.
Дослідження історії міжнародного права та міжнародно-правової думки завжди було одним з найважливіших завдань науки міжнародного права, бо без знання її попередніх досягнень неможливо зрозуміти сучасне міжнародне право. Дореволюційні українські вчені та вчені, чия діяльність була пов’язана з Україною (В.Е. Грабар, В.П. Даневський, О.О. Ейхельман, П.Є. Казанський, Д.І. Каченовський, В.А. Незабитовський, Т.Ф.Степанов, А.Н. Стоянов, та інші) істотно вплинули на розвиток науки міжнародного права, але, незважаючи на появу в останній час ряду праць з історії вітчизняної міжнародно-правової думки , їх наукова спадщина досліджена ще недостатньо, особливо з точки зору співставлення з сучасним міжнародним правом.
Однією з найвидатніших постатей в українській та російській науці міжнародного права був професор В.Е. Грабар (1865-1956) – академік НАН України, автор більше ніж 150 наукових праць в галузі міжнародного права. Його внесок у розвиток вітчизняної міжнародно-правової науки важко переоцінити. В.М. Корецький підкреслював, що В.Е. Грабар мав величезні знання які можна побачити у всіх його працях, не знав собі рівних в дослідженнях з історії середньовічного міжнародного права , а відомий польський вчений юрист-міжнародник Манфред Ляхс охарактеризував його як визначного історика права . Ряд фундаментальних праць В.Е. Грабаря, присвячених історії міжнародного права, принесли вченому світове визнання, в той час як велика наукова спадщина з теорії міжнародного права та окремих його галузей майже не досліджена. Варто підкреслити, що чимало міжнародно-правових концепцій В.Е. Грабаря, зокрема з проблем співвідношення війни та міжнародного права та реальної рівності держав не втратили свого значення в для розуміння глибинних процесів розвитку міжнародного права.
В українській міжнародно-правовій літературі поки що немає повного дослідження наукової діяльності В.Е. Грабаря та узагальнення її значення для розвитку вітчизняної міжнародно-правової науки як складової частини світової науки міжнародного права. Існують лише невеликі за обсягом статті, присвячені вивченню окремих аспектів різноманітної творчості В.Е. Грабаря. Ці праці носять або біографічний характер (В.М. Дурденевський, А.М. Лодиженський, А.Т. Уусталь, М.М. Богуславський, Н.В. Миронов, В.Н. Денисов, І.Б. Усенко, Ю.С. Шемшученко) або є оцінками фундаментальних праць В.Е. Грабаря (Л.О. Камаровський, В.М. Корецький). Визнанням цінності наукової спадщини В.Е.Грабаря для розвитку сучасної науки міжнародного права є опублікування Оксфордським університетом англійською мовою відомої праці В.Е.Грабаря “Матеріали з історії літератури міжнародного права в Росії. 1647-1917”. Це видання було підготовлено завдяки титанічній праці професора Лондонського університету, іноземного члена Національної академії наук України У.Е. Батлера, який був перекладачем цієї книги на англійську мову, написав до неї вступну статтю та підготував бібліографію праць вченого.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною планової теми Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України”, яка розробляється в рамках проблеми “Україна в системі сучасного міжнародного правопорядку: теорія і практика” (номер державної реєстрації – 0100U000800).
Метою дослідження є аналіз наукової спадщини академіка В.Е. Грабаря і визначення його місця і ролі у вітчизняній та світовій міжна-родно-правовій науці, що й обумовило основні завдання даного дисертаційного дослідження:
 проаналізувати творчий шлях, становлення та розвиток міжнародно-правових поглядів В.Е. Грабаря;
 визначити внесок вченого в дослідження історії міжнародного права і міжнародно-правових вчень;
 дати оцінку поглядам В.Е. Грабаря на розвиток міжнародного права з конкретних міжнародно-правових проблем;
 проаналізувати значення його міжнародно-правової спадщини для розвитку сучасного міжнародного права;
 розглянути практичну діяльність академіка В.Е. Грабаря в сфері міжнародного права.
Об’єкт дослідження - наукова діяльність В.Е. Грабаря як історика, теоретика і практика в галузі міжнародного права.
Предмет дослідження - міжнародно-правові погляди академіка В.Е. Грабаря в порівнянні з поглядами таких відомих юристів-міжнародників, як В.П. Даневський, П.Є. Казанський, Л.О. Камаровський, В.М. Корецький, Ф.Ф. Мартенс, М.О. Таубе та інш.
Методи дослідження. Дослідження базується на методологічних засадах таких юридичних наук, як історія міжнародного права, теорія міжнародного права, галузеві міжнародно-правові науки. В дисертаційній роботі широко застосовувалися загальні принципи наукового пізнання: об’єктивність, єдність історичного і логічного, комплексний підхід до висвітлення наукових проблем. У процесі дослідження були використані загальнонаукові методи – структурний, функціональний, сходження від абстрактного до конкретного, формально-логічні процедури (аналіз, синтез) та методи конкретно-наукових досліджень, які застосовуються в юридичній науці: історико-юридичний (переважно в першому та другому розділах роботи) формально-юридичний (в третьому розділі) та порівняльно-правовий.
Джерельна база дослідження охоплює насамперед наукові праці В.Е. Грабаря з різних галузей міжнародно-правової науки. Використовувалися як широковідомі, так і маловивчені праці вченого, а також архівні матеріали. Необхідність співставлення теоретичних концепцій В.Е. Грабаря з позитивним міжнародним правом обумовила використання чинних міжнародно-правових документів. Оскільки наукову діяльність В.Е. Грабаря не можна розглядати ізольовано від розвитку загальносвітової міжнародно-правової науки, в дисертації використані праці Г. Гроція, Е. Ваттеля, Й.К. Блюнчлі, Г. Гефтера, В.П. Даневського, П.Є. Казанського, Л.О. Камаров¬ського, Ф.Ф. Мартенса, В.А. Незабитовського, Б.Є. Нольде, М.О. Таубе, Г. Кельзена, В.М. Дурденевського, В.М. Корецького, Є.О. Коровіна, а також сучасних вчених-міжнародників У.Є. Батлера, В.Г. Буткевича, В.Н. Денисова, А.І. Дмітрієва, Л.Г. Заблоцької, І.І. Лукашука та інш.
Наукова новизна дисертації визначається тим, що дослідження є першою спробою в українській і зарубіжній міжнародно-правовій літературі на монографічному рівні дати комплексний аналіз наукової спадщини академіка В.Е. Грабаря і з’ясувати її місце у загальному розвитку юридичної науки, а саме:
 проаналізовано наукову біографію В.Е. Грабаря, уточнено і конкретизовано біографічні дані, зроблені оцінки і висновки, які стосуються окремих сторін його життя і творчості;
 в науковий обіг введено невідомі і маловідомі праці вченого, зокрема досліджено його історико-правові праці, що дозволило певним чином заповнити прогалини щодо його ролі і місця в розвитку міжнародно-правової науки;
 проведено аналіз поглядів В.Е. Грабаря як історика західноєвропейської, російської та української науки міжнародного права;
 дана оцінка оригінальним теоретичним концепціям співвід-ношення війни і міжнародного права та реальної рівності держав, що були розроблені В.Е. Грабарем на початку ХХ ст.;
 висвітлено науковий доробок В.Е. Грабаря щодо права війни (нині міжнародне гуманітарне право, що застосовується під час збройних конфліктів) та міжнародного приватного права.
Наукову новизну характеризують насамперед наступні основні положення дисертаційного дослідження:
1. Наукова діяльність В.Е. Грабаря хронологічно поділяється на три основні етапи: ранній – до 1893 р.; тартуський – 1893-1918 рр.; московський – 1918-1956 рр.
2. Методологія вченого базувалася головним чином на теоретичних концепціях школи позитивного міжнародного права. Характерною рисою наукових досліджень В.Е. Грабаря було широке використання історичного матеріалу та міжнародно-правової практики держав для розроблення теоретичних концепцій.
3. Головною заслугою В.Е. Грабаря як історика західної науки міжнародного права є те, що він обґрунтував наявність міжнародного публічного права в Давньому Римі, проаналізував вплив римського права на розвиток міжнародно-правових вчень у середньовічній Європі, довів, що існування міжнародного права як окремої системи норм права визнавалося англійськими вченими з XII-XIII ст., тобто задовго до Реформації, коли воно вже остаточно виділилося як міжнародне право, проаналізував міжнародно-правові погляди середньовічних католицьких богословів, які значною мірою вплинули на розвиток науки міжнародного права.
4. В.Е. Грабар вперше здійснив комплексне дослідження історії російської та української науки міжнародного права, починаючи від її зародження в XVII сторіччі і до початку ХХ ст., проаналізувавши міжнародно-правові погляди практично всіх вчених, які займалися дослідженнями міжнародно-правових питань на території Російської імперії.
5. В.Е. Грабар висунув концепцію несумісності війни з міжнародним правом і об’єктивної закономірності поступового усунення війни зі сфери міжнародних відносин за допомогою міжнародного права.
6. Одним з перших в юридичній науці В.Е. Грабар сформулював положення, що міждержавна система може бути стабільною тільки у разі юридичного закріплення особливих прав великих держав, що є проблемою, пов’язаною зі здійсненням принципу суверенної рівності держав у сучасному міжнародному праві.
7. В.Е. Грабар відомий як дослідник багатьох актуальних на той час питань права війни та як автор першої у вітчизняній юридичній літературі історико-юридичної праці з міжнародного повітряного права.
8. Праці В.Е. Грабаря з актуальних питань міжнародного приватного права та його практична діяльність у цій сфері сприяли розвитку правового регулювання економічних відносин СРСР з іншими державами в 20-30-х роках минулого сторіччя.
Теоретична і практична цінність дисертації випливає із завдань сучасної української науки міжнародного права, пов’язаних з необхідністю глибокого вивчення і всебічного узагальнення історії вітчизняної міжнародно-правової думки. Положення і висновки дисертаційної роботи дають змогу більш широко ввести до наукового обігу творчу спадщину В.Е. Грабаря, детально ознайомитися з його міжнародно-правовими поглядами, розкрити оригінальні шляхи розвитку російської і української міжнародно-правової науки кінця ХІХ – першої половини ХХ ст. Узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання питань з історії вітчизняної науки міжнародного права та сучасного міжнародного права.
Введені до наукового обігу теоретичні концепції В.Е. Грабаря можуть використовуватися й при формуванні міжнародно-правової позиції України з тих чи інших актуальних питань. У практичному плані результати дослідження можуть застосовуватися в процесі викладання навчальної дисципліни “Міжнародне право”, спецкурсу “Історія міжнародного права”, окремих галузевих дисциплін з міжнародного права.
Апробація і публікація результатів дослідження. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу міжнародного права і порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати досліджень доповідалися автором на Науково-практичній конференції “Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь” (Київ, 2000, тези опубліковані).
Матеріали дисертації використовувалися автором при викладанні курсу “Міжнародне право” в Державній академії керівних кадрів культури і мистецтв та Київському інституті менеджменту та інформаційних технологій при Національному авіаційному університеті.
Основні положення і висновки дисертаційної роботи опубліковані у п’яти статтях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів (10 підрозділів), висновків і списку використаної літератури (172 джерела). Загальний обсяг роботи - 190 сторінок, в тому числі список використаної літератури - 28 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
Серед представників міжнародно-правової думки минулого академіку В.Е. Грабарю безперечно належить визначне місце. Завдяки своїм фундаментальним дослідженням в галузі міжнародного права та його історії він отримав визнання далеко за межами Батьківщини. Становлення В.Е. Грабаря як науковця відбувалося переважно під впливом ідей позитивістської школи міжнародного права, яка була пануючою в Тартуському університеті, де він працював біля 25 років. В.Е. Грабар відрізнявся колосальною ерудицією як в галузі історії міжнародного права і міжнародно-правових вчень, так і в основних галузях, чинного на той час міжнародного права. При цьому він не займався виключно система-тизацією певних історико-юридичних фактів. Навпаки, використовував їх для побудови історико-юридичних конструкцій, вважаючи юридичну догматику у відриві від історії та міжнародно-правової практики держав зовсім недостатньою для того, щоб вірно зрозуміти закономірності розвитку міжнародного права та його інститутів.
Одним з основних напрямків наукової діяльності В.Е. Грабаря було дослідження проблем історії міжнародного права та його науки. Вперше в вітчизняній міжнародно-правовій літературі він, спростувавши широко поширену точку зору, що міжнародне право виникло в кінці Середніх віків, показав, що певні юридичні норми, які регулювали міждержавні відносини, були відомі ще народам Давнього світу. На основі аналізу великої кількості давньоримських джерел він довів існування міжнародного публічного права в Давньому Римі. В.Е. Грабар показав, що воно під назвою jus gentium зародилося в міжродових відносинах докласового суспільства, коли існувало тільки одне міжродове “право”. Після створення Римської держави jus gentium розпалося на міжнародне та внутрішнє право. Саме спільним походженням пояснюється, на думку вченого, схожість форм обох систем права в Давньому Римі. Оригінальна концепція В.Е. Грабаря щодо походження jus gentium істотно вплинула на розвиток вітчизняної міжнародно-правової науки.
В.Е. Грабар цілком справедливо розглядається як знаний фахівець в галузі середньовічної доктрини міжнародного права. Аналізуючи його творчий доробок в цій галузі, слід підкреслити, що жоден юрист-міжнародник як вітчизняний, так і західний не мав таких фундаментальних знань з цього питання. В своїй магістерській дисертації “Римське право в історії міжнародно-правових вчень” він вперше в міжнародно-правовій науці показав, як римське право в інтерпретації середньовічних юристів (глосаторів, постглосаторів, каноністів) стало основою для виникнення багатьох норм сучасного міжнародного права. Аналізуючи середньовічні правові джерела, В.Е. Грабар прийшов до висновку, що, починаючи з ХІІ сторіччя, римське право стало застосовуватися для регулювання відносин, які пізніше будуть відокремлені як міждержавні. Спираючись на норми римського права, глосатори розв’язували питання міжнародної правосуб’єктності, справедливих та несправедливих війн, територіального верховенства, правового становища іноземців тощо.
В.Е. Грабар показав як дезинтеграція Священної Римської імперії призвела до набуття створеними в її межах політичними союзами державних прав. Римське право в інтерпретації постглосаторів перетворилося в свого роду міжнародне право для держав Західної Європи. Але, в той же час, коли постглосатори не знаходили у римському праві норму, на основі якої можна було б вирішити певне практичне питання в галузі міжнародних відносин, вони зверталися до природного права, або до права народів. Особливо це простежується у трактатах Бартола. Поступово римськоправові уявлення в галузі міжнародних відносин приймають форму природноправових, що призводить у ХVІ-ХVІІ століттях до остаточного відокремлення міжнародно-правової науки.
В.Е. Грабар вперше звернув увагу на розвиток науки міжнародного права в Англії до Реформації і довів, що міжнародне право як галузь права, яка регулює міждержавні відносини, було відоме англійським юристам того часу, дав аналіз міжнародно-правових поглядів англійських філософів, юристів і богословів. Величезною заслугою В.Е. Грабаря як історика міжнародного права є те, що він показав значення праць Святого Августина, Ісидора Севільського та інших католицьких богословів для розвитку науки міжнародного права, розглянув міжнародно-правові аспекти діяльності Вселенських соборів, ввів до наукового обігу і видав два збірника джерел з середньовічного посольського права.
В.Е. Грабар приділив велику увагу дослідженню ролі і місця Гуго Гроція в розвитку науки міжнародного права. Він одним із перших розглядав Гуго Гроція і Альберіко Джентілі як фундаторів двох основних напрямків в науці міжнародного права – природноправового і позитивістського. Гуго Гроцій спирався на праці Цицерона, Святого Августина, іспанських богословів XV-XVI століть, а також на протестантських богословів. Джентілі продовжував суто юридичну традицію, яку започаткували у ХІІ столітті глосатори та розвинули у ХІV столітті постглосатори - Бартол, Балд, Джованні да Леньяно. На думку В.Е. Грабаря, обидві школи мали як свої переваги, так і недоліки, але позитивно-правова школа була у певних питаннях сміливішою та більш послідовною. Таку точку зору В.Е. Грабаря можна пояснити тим, що він сам був послідовним позитивістом.
Найбільш важливим дослідженням В.Е. Грабаря з історії міжнародного права є його праця “Матеріали до історії літератури міжнародного права в Росії (1647-1917). Наукова новизна цієї фундаментальної монографії полягає в тому, що автор вперше систематизував в хронологічному порядку всі джерела з історії російської літератури міжнародного права, починаючи від її зародження в Посольському приказі Московської держави в середині XVII століття і закінчуючи добою її справжнього розквіту в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Оскільки В.Е. Грабар викладав міжнародно-правові погляди не тільки російських, але і українських юристів-міжнародників, його праця є методологічним інструментарієм і безцінним джерелом фактичного матеріалу для кожного дослідника вітчизняної міжнародно-правової науки.
Наукова спадщина В.Е. Грабаря не обмежується тільки історико-юридичними дослідженнями. Багато праць вчений присвятив розробці проблем діючого міжнародного права. Ця сфера наукової діяльності В.Е. Грабаря не привертала належної уваги дослідників і була вперше розглянута в дисертації. Серед теоретичних праць В.Е. Грабаря слід відмітити його вступну лекцію “Війна і міжнародне право”, в якій він висунув оригінальну концепцію співвідношення війни і міжнародного права як двох засобів регулювання міждержавних відносин.
В.Е. Грабар справедливо вважав, що питання про співвідношення війни та міжнародного права є ключовим питанням міжнародно-правової науки, навколо якого зосереджуються всі дослідження природи і сутності міжнародного права. На його думку, війна та міжнародне право є несумісними за своєю сутністю і компроміс між ними може бути лише тимчасовим. Раніше чи пізніше право повинно остаточно викоренити війну з міжнародних відносин. Він детально проаналізував два погляди на проблему взаємовідносин війни та міжнародного права, які панували у тогочасній міжнародно-правовій та філософській літературі. Згідно з першою, війна повинна підпорядковуватися міжнародному праву, отримувати від нього закони, що її регулюють. Міжнародне право стоїть вище війни тому, що воно не потребує війни для виправдання свого існування, а війна без міжнародного права може бути тільки розбійництвом. Право крок за кроком витісняє війну з сфери суспільних відносин. Такої точки зору дотримувалася більшість юристів-міжнародників. Це також підтверджувалося початком кодифікації законів та звичаїв війни, яка розпочалася у другій половині ХІХ сторіччя і отримала подальший розвиток у ХХ сторіччі у міжнародному гуманітарному праві.
Помилка захисників війни (яких багато і сьогодні) полягає, на думку В.Е. Грабаря, в ототожненні понять боротьба та війна. Боротьба є родовим поняттям, яке включає до себе і війну як один з її видів і не більше. Війна є нижчою формою боротьби. Головною рисою війни є грубе фізичне насильство, а інші, більш високі форми боротьби, позбавлені цієї риси. Без боротьби міжнародне співтовариство держав не зможе існувати і розвиватися (як неможливий будь-який розвиток без боротьби), але ця боротьба повинна проводитися виключно мирними засобами. Таким чином, В.Е. Грабар сформулював теоретичне підґрунтя принципу мирного співіснування держав, що отримав розвиток у сучасному між-народному праві.
В своїй праці “Початок рівності держав в сучасному міжнародному праві” В.Е. Грабар висунув оригінальну концепцію реальної рівності держав. Він визнавав повну юридичну рівність всіх держав незалежно від рівня їх могутності, але на його думку, рівність держав слід розуміти тільки як рівне право розпоряджатися в межах своєї території, тобто рівність суверенітетів. Міждержавна система повинна засновуватися на різному ступені участі кожної держави в конкретних питаннях міжнародного життя. В.Е. Грабар підкреслював, що держави самі з охотою відмовляються від абсолютної рівності, коли мова йде про обов’язки, наприклад, обов’язок сплати членських внесків в міжнародних організаціях. Оскільки не може бути прав без відповідних обов’язків, то певний взаємозв’язок між розміром членських внесків та обсягом прав держави в будь-якій міжнародній організації є цілком справедливим. Він вважав, що участь держави у вирішенні загальних міжнародно-правових питань має знаходитися у певній відповідності з кількістю повноправного населення, що мешкає на її території. На його думку, стверджувати, що голоси Ліберії чи Чорногорії важать на міжнародних конференціях стільки ж, скільки голоси Росії чи Англії, означає абсолютно відокремитися від дійсності і оперувати фікціями.
Такі теоретичні підходи знайшли застосування в практиці багатьох міжнародних організацій, зокрема економічного характеру. В певній мірі ідея реальної рівності держав втілена в інституті постійних членів Ради Безпеки ООН. Маючи особливі права (право вето), великі держави несуть і особливу відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки.
Аналізуючи наукову діяльність В.Е. Грабаря, не можна не відмітити його роботу як редактора російського видання класичного курсу Ліста “Міжнародне право в систематичному викладенні”. Курс Ліста під редакцією В.Е. Грабаря видавався в Росії шість разів, а останнє видання розглядається як підручних Грабаря – Ліста, оскільки являє собою цілком самостійну наукову працю. Додавши багато нових оригінальних матеріалів, В.Е. Грабар, фактично, лише користувався системою Ліста.
В.Е. Грабар зробив значний внесок в дослідження питань права війни. В своїй монографії “Оголошення війни в сучасному міжнародному праві” він, узагальнивши величезний фактичний матеріал щодо практики початку війн у ХІХ сторіччі, довів, що станом на початок ХХ сторіччя старовинний міжнародно-правовий звичай урочистого оголошення війни втратив свою юридичну силу.
Невеликі монографії В.Е. Грабаря з окремих питань (право війни, право міжнародних договорів, морське, дипломатичне, консульське право тощо) і про різних авторів міжнародного права, які відрізняються чіткістю, лаконічністю та документалізмом, були надруковані ним в чотирьох великих російських словниках - Брокгауза та Ефрона, Новому енциклопедичному словнику, Словнику державних та юридичних наук Волкова та Філіппова, Енциклопедичному словнику Гранат. Таких статей нараховується більше 60.
В.Е. Грабар не писав спеціальної монографії про режим чорноморських проток, але в рецензії на монографію С.М. Горяінова “Босфор та Дарданелли”, він на 25 сторінках показав кращі знання з питання про укладені між Росією та Туреччиною в XVIII та ХІХ сторіччях угоди, ніж автор монографії обсягом більше ніж 500 сторінок. За цю рецензію він був нагороджений золотою медаллю Російської академії наук.
В.Е. Грабар був автором першої в вітчизняній міжнародно-правовій літературі історико-юридичної праці з міжнародного повітряного права.
В.Е. Грабар вперше дав систематичний аналіз історії розвитку науки міжнародного приватного права в Росії. Його дослідження з актуальних питань міжнародного приватного права сприяли розвитку правового регулювання торговельних відносин між СРСР та капіталістичними державами в 20-30-х роках ХХ сторіччя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Левин Д.Б. Наука международного права в России в конце ХІХ начале ХХ веков.- М.: Наука, 1982.- 197c.; Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права.- М., 1990.- 208с.; Заблоцкая Л.Г. История развития науки международного права в Киевском университете в дооктябрьский период: автореф. дис. канд. юрид. наук.- К., 1991.- 27с.; Дмитриев А.И. Россия и становление меж-дународного гуманитарного права (XIX- начала ХХ века).- К., 1998.- 199 с.; Стародубцев Г.С. Международно-правовая наука российской эмиграции (1918-1939).- М., 2000.- 293с.
Корецкий В.М. Рец.: Памятник русской науке международного права: [Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М., 1958] // Советский ежегодник международного права.- 1959.- М., 1960.- C. 439.
Lachs M. The Teacher in International Law.- Dordrecht-Boston-Lankaster, 1987.- P.82. P.82.
Грабарь И.Э. Моя жизнь. Автомонография.- М.-Л.- Искусство, 1937.- С.16-17.
Там само.- С.15-16.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.114.
Російська національна бібліотека, фонд 376 відділу рукописів, картон 13.
Butler. W.E. V.E.Grabar: Profile of a Russian International Legal Historian // Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647-1917.- Oxford, 1990.- P.XXXViii.
Грабарь И.Э. Моя жизнь. Автомонография.- М.-Л.- Искусство, 1937.- С.34.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.114.
Миронов Н.В. В.Э.Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советский ежегодник международного права 1984.- М., 1986.- С.255.
Грабарь В.Э. “Гроза” Островского в Париже // Русские ведомо-сти.- 1888.
Грабарь В.Э. Грабарь Владимир Эммануилович // Биографиче-ский словарь профессоров и преподавателей Юрьевского, быв-шего Дерптского университета за сто лет его существования (1802-1902). Т.1.– Юрьев, 1902.- С.640-641.
Грабарь В.Э. Рецензия на кн. А.Л. Форштетер: Дунай как международная река. М., 1890 // Журнал министерства народного просвещения.- 1890.- №6.- С.403-409.
Грабарь В.Э. Рецензия на кн. В.П.Даневский: Пособие к изуче-нию истории и системы международного права. Харьков, 1892 // Журнал министерства народного просвещения.- 1892.- №8.- С.347-363.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.114-115.
Про Тартуський університет див.: Alma mater Tartuensis. Краткий обзор прошлого и настоящего Тартуского государственного университета. Составитель Х. Паламетс.- Таллин, 1977.- 95 с.; Петухов Е.В. Императорский Юрьевский, бывший Дерптский, университет за последний период его существования (1865-1902). Исторический очерк.- СПБ, 1906.- 211 с.
Петухов Е.В. Императорский Юрьевский, бывший Дерптский, университет за последний период его существования (1865-1902). Исторический очерк.- СПБ, 1906.- С. 211.
Грабарь В.Э. Бульмеринг Август Михаил // Биографический словарь профессоров и преподавателей Юрьевского, бывшего Дерптского университета за сто лет его существования (1802-1902). Т.1.– Юрьев, 1902.- С.626-629.
Грабарь В.Э. Бергбом Карл Магнус // Биографический словарь профессоров и преподавателей Юрьевского, бывшего Дерптского университета за сто лет его существования (1802-1902). Т.1.– Юрьев, 1902.- С.638-640.
Грабарь В.Э. Четверть века в Тартуском университете // Уч. зап. Тартуск. ун.– Тарту, 1954.- Вып. 35.- С.55.
Грабарь В.Э. Война и международное право // Уч. зап. Юрьевского университета, 1893.- №4.- С.1-25.
Грабарь В.Э. Война и международное право // Академічна юридична думка.- Київ, 1998.- С.200-212.
Грабарь В.Э. Четверть века в Тартуском университете // Уч. зап. Тартуск. ун.– Тарту, 1954. -Вып. 35.- С.55-76.
Butler W.E. V.E.Grabar: Profile of a Russian International Legal Historian // Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647-1917.- Oxford, 1990.- P.xI.
Грабарь В.Э. Четверть века в Тартуском университете // Уч. зап. Тартуск. ун.– Тарту, 1954. -Вып. 35.- С.65.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- 293с.
Див. Камаровский Л.А. К вопросу о зарождении международного права (рец. на кн. В.Э.Грабарь: Римское право в истории международно-правовых учений. Юрьев, 1901) // Русская мысль.- 1901.- №4.- С.54-60.
Hrabar V. L’Epoque de Bartole (1314-1358) dans e’historie du droit international.- Paris, 1900.- 20р.
Грабарь В.Э. Вопросы международного права в юридических консультациях Балда.- Петроград, 1917.- 65c.
Butler W.E. V.E.Grabar: Profile of a Russian International Legal Historian // Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647-1917.- Oxford, 1990.- P.xI.
Грабарь В.Э. Понятие естественного и международного права в английской литературе XII-XVI вв. // Юрид. Вестник.- 1917.-№2-4.- C.5-30.
Hrabar V. Un traité de droit d’ambassade: “Ambahiator brevilogus “ de Bernard du Rosier. //Revue de Droit International Privé at de Droit Pénal International.- №1.- 1899.- P.314-317.
Hrabar V. Martinus Navarrus (de Azpicueta) et son traité sur la contrebande de guerre’ // Revue de Droit International Privé at de Droit Pénal International.- №13.- 1911.- P.183-194.
Hrabar V. Joh. Wilh. Neumayr von Ramsla; Beitrag zur Geschichte der staatsswissenschaftlichen Literatur im Zeitalter des Hugo Groot . Iur’ev, 1897.- 37p.
Грабарь В.Э. Гроций Гуго. //Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.15.- С.105-110.
Hrabar V. De legatis et legationibus tractatus varii.- Dorpat, 1905.- 250c.; Hrabar V. De legatorum jure: Tractatum Catalogus Completus ab anno MDCXXV usque ad annum MDCC.- Dorpat, 1918.- 311c.
Архів Президії НАН України. Особиста справа позаштатного академіка соціально-економічного відділу УАН Володимира Еммануїловича Грабаря.- С.5.
Грабарь В.Э. Начало равенства государств в современном международном праве. // Известия МИД.- №1.- 1912.- С.195-238.
Грабарь В.Э. Объявление войны в современном международном праве. Санкт-Петербург, 1904.- 151с.
Грабарь В.Э. Агреация // Словарь юридических и государствен-ных наук под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова.- Спб, 1901.- Т.1.- С.102-103.
Грабарь В.Э. Алабамский спор // Словарь юридических и государственных наук под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова.- Спб, 1901.- Т.1.- С.308-309.
Грабарь В.Э. Береговое море // Новый энциклопедический сло-варь Брокгауза и Эфрона.- Т.6.- С.59-62.
Грабарь В.Э. Блокада // Словарь юридических и государственных наук под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова.- Спб, 1901.- Т.1.- С.1044-1057.
Грабарь В.Э. Дипломатические агенты // Новый энциклопедиче-ский словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.16.- С.210-220.
Грабарь В.Э. Гаагские конференции // Новый энциклопедиче-ский словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.13.- С.277-282.
Грабарь В.Э. Конгрессы и конференции // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.30.- С.923-925.
Грабарь В.Э. Консул // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.31.- С.90-95.
Грабарь В.Э. Нейтралитет // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.28.- С.248-256.
Грабарь В.Э. Право войны // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.24.- С.875-884.
Грабарь В.Э. Призы, Призовое право, Призовые суды и судопроизводство // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.39.- С.177-184.
Грабарь В.Э. Территория // Энциклопедический словарь Гранат.- Т.41.- С.623-627.
Грабарь В.Э. Вмешательство (международное) // Словарь юридических и государственных наук под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова.- Спб, 1901.- Т.1.- С.2053-2064.
Грабарь В.Э. Военная необходимость // Словарь юридических и государственных наук под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова.- Спб, 1901.- Т.1.- С.2109-2110.
Грабарь В.Э. Военная хитрость // Словарь юридических и госу-дарственных наук под ред. А.Ф. Волкова и Ю.Д. Филиппова.- Спб, 1901.- Т.1.- С.2110-2111.
Грабарь В.Э. Война (в международном праве) // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- T.11.- С. 341-358.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.119.
Грабар В.Э. Аккурсий // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.1.- С.711-712.
Грабар В.Э. Балд // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.4.- С.835-836.
Грабар В.Э. Бартол // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.5.- С.304-306.
Грабар В.Э. Кальво // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.20.- С.550.
Грабар В.Э. Казанский // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.20.- С.378-379.
Грабар В.Э. Камаровский // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.20.- С.577-579.
Грабар В.Э. Каченовский // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.21.- С.335-337.
Грабар В.Э. Мартенс Георг // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- т.25.- С.812-813.
Грабар В.Э. Мартенс Федор // Новый энциклопедический сло-варь Брокгауза и Эфрона.- т.25.- С.813-815.
Грабар В.Э. Незабитовский // Новый энциклопедический сло-варь Брокгауза и Эфрона.- т.28.- С.231-232.
Грабарь В.Э. Неудачная попытка национализации международного права.- Юрьев, 1901.- 23с.
Грабарь В.Э. Рец. на кн. Горяинов С.М. Босфор и Дарданеллы: исследование вопроса о проливах по дипломатической переписке, хранившейся в Государственном и Санкт-Петербургском главном архиве.- Спб, 1907 // Отчет о присвоении присужденных наград графа Уварова.- Спб, 1910.- С.145-168.
Грабарь В.Э. Опыт реабилитации социальной философии XVII века (рец. на кн. Е.В. Спекторский. Проблема социальной физики в XVII веке. Варшава, 1910, 563 с.) // Вопросы философии и психологии.- №4.- 1911.- С.599-631.
Миронов Н.В. В.Э. Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советский ежегодник международного права 1984.- М., 1986.- С.256.
Красный архив №27.- 1928.- С.15.
Butler W.E. V.E.Grabar: Profile of a Russian International Legal Historian // Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647-1917.- Oxford, 1990.- P.XIІ.
Там само.- р.XIІІ.
Миронов Н.В. В.Э. Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советский ежегодник международного права 1984.- М., 1986.- С.256.
Butler W.E. V.E. Grabar: Profile of a Russian International Legal Historian // Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647-1917.- Oxford, 1990.- P.XIІІ.
Грабарь В.Э. Четверть века в Тартуском университете // Уч. зап. Тартуск. ун. - Тарту, 1954.- Вып. 35.-С.72.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.116.
Гапонов П.М. Воронежский государственный университет. Краткий исторический очерк.- Воронеж, 1968.- С. 7-12.
Богуславский М.М., Уусталь А.Т. Выдающийся ученый-международник В.Э. Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советское государство и право.- 1985.- №11.- С.124.
Стародубцев Г.С. Судьба и работы русских юристов-международников в 1917-1922 годах // История государства и права.- 2000.- №2.- С.22.
Богуславский М.М., Уусталь А.Т. Выдающийся ученый-международник В.Э. Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советское государство и право.- 1985.- №11.- С.124.
Грабарь В.Э. Вопрос о проливах на Лозаннской конференции // Внешняя торговля.- 1923.- №2.- С.6-7.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.115.
Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права.- М., 1990.- С.170.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- С.116.
Грабарь В.Э. Советско-германский договор 12 октября 1925 года // Вестник финансов.- 1926.- №3.- С.99-111.
Грабарь В.Э. Вопрос о подсудности иностранного государства в новейшей юридической литературе Италии // Советская торговля.- 1927.- №10.- С.8-10.
Грабарь В.Э. Торговый арбитраж в международных договорах. Доклад в бюро юрисконсультов при И.Э.И.НКФ СССР // Вестник советской юстиции.- 1926.- №17.- С.701-702.
Грабарь В.Э. Рец. на кн.: Der internationale Privatrecht der eu-ropäischen und aussereuropäishen Staaten Erster Teil Die Quellen des internationalen Privatrechts. Zusammengestellt und systematisch geordnet von A.N. Makarov // Советская торговля.- 1929.- №32.- С.32.
Грабарь В.Э. Рец.на кн.: Le Monopole du Commerce Extérieur en Russie soviétique. Origines. Organisation. Conséquences. Par Jacques Jéramec // Вопросы торговли.- 1928.- №11.- С.110-112.
Грабарь В.Э. Новейшие руководства по международному праву. Обзор // Международная летопись.- 1924.- №4.- С.124-127.
Грабарь В.Э. История воздушного права // Вопросы воздушного права: сборник. Вып.1.- М., 1927.- С.39-56.
Hrabar V. Das heutige Völlkerrecht vom Standpunkte der Sowje-tunion // Zeitschrift für Völlkerrecht.- 1927/1928.- №14.- С.188-214.
Коровин Е.А. Международное право переходного времени.- М.-Л., 1925.- 143 с.
Коровин Е.А. Современное международное публичное право.- М., 1926.- С.23.
Hrabar V. Das heutige Völlkerrecht vom Standpunkte der Sowje-tunion // Zeitschrift für Völlkerrecht.- 1927/1928.- №14.- P.212-213.
Д.Л. Международное право переходного периода в реакционном освещении (По поводу полемики между проф. Грабарем и проф. Коровиным) // Революция права .- №5.- 1928.- С.113-119.
Див. наприклад Тункин Г.И. Теория международного права.- М., 1970.- С.16-56.
Історія Національної академії наук України 1924-1928. Документи і матеріали. К., 1998.- С.584.
Там само.- С.409-410.
Там само.- С.336.
Там само.- С.425.
Там само.- С.414.
Там само.- С.438.
Грабар В.Е. Питання державного й міжнародного права в Коментарях Джона Мера до сентенцій Петра Ломбарда.- Київ, 1927.- 36с.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк // Вестник МГУ.- 1949.- №7.- C.116.
Hrabar V. La doctrine de droit international chez Saint Augustin // Archives de philosophie de droit et de sociologie juridique.- №2.- 1932.- P.428-446.
Hrabar V. Esquisse d’une histoire litteraire du droit international an Moyen-age du IV au XII Siecles // Revue du droit international.- 1936.-18.- P.7-39, P.373-439.
Hrabar V. Le role de Grotius dans le diveloppment du droit international //Revue du droit international et de legislation comparee.- 1925.-№4-5.- P.537-555; Грабарь В.Э. Гуго Гроций и Альберико Джентили как представители двух направлений в науке международного права; він же: Трактаты Гуго Гроция, посвященные международному праву // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- C.13-25, C.39-51.
Грабарь В.Э. Священная римская империя в представлении публицистов начала XIV века // Средние века. Сб. статей.- Вып.1.- М.-Л., 1942.- С.79-96.
Грабарь В.Э. Вселенские соборы XII-XV веков как органы меж-дународного общения // Вопросы истории.- 1945.- №3-4.- С.86-98.
Таубе М. А. История зарождения современного международного права. Т.1.- Спб, 1894.- С.246.
Грабарь В.Э. Международно-правовые воззрения Джона Виклифа // Вопросы истории.- 1946.- №8-9.- C.75-90.
Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России.- М., 1958.- 492c.
Корецкий В.М. Рец.: Памятник русской науке международного права: [Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М.: Изд-во АН СССР, 1958] // Советский ежегодник международного права, 1959.- М.: Наука, 1960.- С.438-445.
Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647 – 1917.- Oxford, 1990.- 760p.
Ведомости Верховного Совета СССР.- 1945.- 11 марта.- С.2.
Международное право. Отв. Ред. В.Н.Дурденевский и С.Б.Крылов.- М., 1947.- С.35-108.
Грабарь В.Э. Венгерская литература по международному праву // Советское государство и право.- №6.- 1955.- C.137-139.
Грабарь В.Э., Фабриков Е.М., Жуков Г.П. Польская литература по международному праву // Советское государство и право.- №1.- 1957.- C.140-147.
Грабарь В.Э., Трайнин А.Н., Дурденевский В.Н. Уголовная ответственность преступников войны // Социалистическая законность.- №6.- 1945.- C.7-11.
Первоначальное значение римского термина jus gentium. Из научного наследия проф. В.Э. Грабаря // Уч. зап. Тартуск. ун.- Тарту, 1964.- Вып. 148.- 42c.
Грабарь В.Э. Из истории систематики международного права // Советский ежегодник международного права 1963.- М.: 1965.- С.480-492.
Миронов Н.В. В.Э. Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советский ежегодник международного права 1984.- М., 1986.- C.259.
Ладыженский А.М. Памяти В.Э. Грабаря (к 100-летию со дня рождения) // Известия вузов. Правоведение.- №3.- 1965.- C.178-179.
Там само.- С.179.
Гроций Гуго. О праве войни и мира: Три книги в которых объясняется естественное право и прао народов, а также принципы публичного права.- М., 1994.- 858с.; Ваттель Эмер де. Право народов или принципы естественного права, применяемые к поведению и делам наций и суверенов.- М., 1960.- 719с.; Гефтер А.В. Европейское международное право.- СПБ, 1880.- 453с.; Бибиков Б.С. Очерк международного права в Греции.- М., 1852.- 118с.; Александренко В.Н. Международное право Рима // Журнал министерства народного просвещения.- 1895.- №2.- С.301-322.
Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История международного права.- М., 1990.- С.14.
Дмитрієв А.І., Муравйов В.І. Міжнародне публічне право. Нав-чальний посібник.- К., 2000.- С.19
Мартенс Ф.Ф. Современное международное право цивилизованных народов. Т.1.- СПБ, 1904.- 464с.; Лист Ф. Международное право в систематическом изложении.- Юрьев, 1909.- 581с.
Таубе М.А. История зарождения современного международного права. Т1.- СПБ, 1894.- С.20
Блюнчли И. Современное международное право цивилизован-ных государств, изложенное в виде кодекса.- М., 1876.- С.17.
Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник для юридических факультетов и вузов.- М., 1996.- С.41.
Первоначальное значение римского термина jus gentium. Из научного наследия проф. В.Э.Грабаря // Уч. зап. Тартуск. ун.- Тарту, 1964.- Вып. 148.- 42c.
Там само.- С.10.
Казанский П.Е. Введение в Курс международного права.- Одесса, 1901.- 386с.
Первоначальное значение римского термина jus gentium. Из научного наследия проф. В.Э.Грабаря // Уч. зап. Тартуск. ун.- Тарту, 1964.- Вып. 148.- С.29.
Лукашук И.И. Международное право. Общая часть. Учебник для юридических факультетов и вузов.- М., 1996.- С.43.
Полибий. Всеобщая история.- Т.1.- М., 1980.- С.640-641.
Див. наприклад Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. История междуна-родного права.- М., 1990.- С.30-38.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- 293c.
Грабарь В.Э. Вопросы международного права в юридических консультациях Балда.- Петроград, 1917.- 64с.
Грабарь В.Э. Понятие естественного и международного права в английской литературе XII-XVI вв. // Юрид. вестник .- 1917.-№2-4.- С.5-30.
Hrabar V. La doctrine de droit international chez Saint Augustin // Archives de philosophie de droit et de sociologie juridique.- №2.- 1932.- P.428-446.
Hrabar V. Esquisse d’une histoire litteraire du droit international an Moyen-age du IV au XII Siecles // Revue du droit international.- 1936.-18.- P.7-39, P.373-439.
Грабарь В.Э. Священная римская империя в представлении публицистов начала XIV века // Средние века. Сб. статей.- Вып.1.- М.-Л., 1942.- С.79-96.
Грабарь В.Э. Международно-правовые воззрения Джона Виклифа // Вопросы истории.- 1946.- №8-9.- С.75-90.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- С.3.
Там само.- С.10.
Там само.- С.13.
Там само.- С.14.
Там само.- С.33.
Там само.- С.33.
Там само.- С.37.
Там само.- С.49.
Там само.- С.56.
Там само.- С.75.
Там само.- С.83.
Там само.- С.95.
Там само.- С.100.
Там само.- С.100.
Там само.- С.102.
Там само.- С.114.
Там само.- С.118.
Там само.- С.127.
Там само.- С.135.
Камаровский Л.А. К вопросу о зарождении международного права // Русская мысль.- 1901.- №4.- С.57.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- С.144.
Там само.- С.149.
Данте Алигьери. Малые произведения.- М., 1968.
Камаровский Л.А. К вопросу о зарождении международного права // Русская мысль.- 1901.- №4.- С.57.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- С.169.
Там само.- С.178.
Там само.- С.184.
Там само.- С.186.
Там само.- С.194.
Там само.- С.202.
Камаровский Л.А. К вопросу о зарождении международного права // Русская мысль.- 1901.- №4.- С.58.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- С.207.
Там само.- С.216.
Там само.- С.218.
Там само.- С.222.
Камаровский Л.А. К вопросу о зарождении международного права // Русская мысль.- 1901.- №4.- С.59.
Грабарь В.Э. Римское право в истории международно-правовых учений.- Юрьев, 1901.- С.236.
Там само.- С.236.
Hrabar V. L’Epoque de Bartole (1314-1358) dans e’historie du droit international.- Paris, 1900.- 20р.
Камаровский Л.А. К вопросу о зарождении международного права // Русская мысль.- 1901.- №4.- С.60.
Грабарь В.Э. Вопросы международного права в юридических консультациях Балда.- Петроград, 1917.- 64с.
Там само.- С.5.
Там само.- С.8.
Там само.- С.15.
Там само.- С.20.
Там само.- С.20.
Грабарь В.Э. Понятие естественного и международного права в английской литературе XII-XVI вв. // Юрид. вестник.- 1917.-№2-4.- с.5-30.
Грабар В.Э. Репрессалии в Англии при Эдуарде ІІ // Ученые за-писки Института истории РАНИОН.- №3.- 1929.- с.213-235.
Грабарь В.Э. Международно-правовые воззрения Джона Виклифа // Вопросы истории.- 1946.- №8-9.- C.75-90.
Грабар В.Е. Питання державного й міжнародного права в Коментарях Джона Мера до сентенцій Петра Ломбарда.- Київ, 1927.- 36c.
Butler.W.E. V.E.Grabar: Profile of a Russian International Legal Historian // Grabar V.E. The History of International Law in Russia 1647-1917.- Oxford, 1990.- P.xIviii.
Грабарь В.Э. Понятие естественного и международного права в английской литературе XII-XVI вв. // Юрид. вестник.- 1917.-№2-4.- C.10.
Там само.- С.18.
Там само.- С.22.
Там само.- С.23.
Грабарь В.Э. Репрессалии в Англии при Эдуарде ІІ // Ученые записки Института истории РАНИОН.- №3.- 1929.- С.213-235.
Там само.- С.231-235.
Грабар В.Е. Питання державного й міжнародного права в Коментарях Джона Мера до сентенцій Петра Ломбарда.- Київ, 1927.- 36с.
Дурденевский В.Н. Владимир Грабарь – юрист и историк (к 60-летию научной деятельности) // Вестник МГУ, 1949.- №7.-С.116.
Грабар В.Е. Питання державного й міжнародного права в Коментарях Джона Мера до сентенцій Петра Ломбарда.- Київ, 1927.- С.14.
Грабарь В.Э. Международно-правовые воззрения Джона Виклифа // Вопросы истории.- 1946.- №8-9.- С.75-90.
Там само.- С.81.
Там само.- С.90.
Грабарь В.Э. Вселенские соборы XII-XV веков как органы меж-дународного общения // Вопросы истории.- 1945.- №3-4.- С.86-98.
Hrabar V. La doctrine de droit international chez Saint Augustin // Archives de philosophie de droit et de sociologie juridique.- №2.- 1932.- P. 428-446.
Hrabar V. Esquisse d’une histoire litteraire du droit international an Moyen-age du IV au XII Siecles // Revue du droit international.- 1936.-18.- P.7-39, P.373-439.
Hrabar V. La doctrine de droit international chez Saint Augustin // Archives de philosophie de droit et de sociologie juridique.- №2.- 1932.- P. 438.
Ibid.- P.428-429.
Hrabar V. Esquisse d’une histoire litteraire du droit international an Moyen-age du IV au XII Siecles // Revue du droit international.- 1936.-18.- P.7-39, P.373-439.
Савчук К.О. В.Е. Грабар як історик науки міжнародного права // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.. 8.- К., 2000.- С.435-439.
Баскин Ю.Я. Гуго Гроций (к 400-летию со дня рождения) // Правоведение.- 1983.- №5.- С.66-72; Буткевич В.Г. Политико-правовые взгляди Гуго Гроция // Советское государство и право.- 1984.- №9.- С.80-87; Денисов В.Н. Гуго Гроций о мировом порядке и современность // Идеи мира и сотрудничества в современном международном праве.- К., 1990. – С.23-60.
Грабарь В.Э. Гуго Гроций и Альберико Джентили как представители двух направлений в науке международного права // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- С.13-25.
Грабарь В.Э. Трактаты Гуго Гроция, посвященные международному праву // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- С.39-51.
Hrabar V. Le role de Grotius dans le diveloppment du droit international //Revue du droit international et de legislation comparee.- 1925.-№4-5.- Р.537-555.
Грабарь В.Э. Гроций Гуго // Новый энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона.- Т.15.-С.105-110.
Грабарь В.Э. Гроций Гуго // Словарь государственных и юридических наук Волкова и Филиппова.- Т.2.-С.708-711.
Грабарь В.Э. Гуго Гроций и Альберико Джентили как представители двух направлений в науке международного права // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- С.13.
Грабарь В.Э. Трактаты Гуго Гроция, посвященные международному праву // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- С.39.
Там само.- С.40.
Там само.- С.46.
Там само.- С.48.
Грабарь В.Э. Гуго Гроций и Альберико Джентили как представители двух направлений в науке международного права // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- С.16.
Там само.- С.17.
Там само.- С.17-18.
Гроций Гуго. О праве войны и мира.- М., 1956.- С.18.
Александренко В.Н. Очерки по истории науки международного права. А.Джентили и Г.Гроций // Журнал министерства народного просвещения.- №5.- 1905.- С.124.
Там само.- С.17-18.
Там само.- С.20.
Там само.- С.20.
Hrabar V. Le role de Grotius dans le diveloppment du droit international // Revue du droit international et de legislation comparee.- 1925.-№4-5.- Р.537-555.
Грабарь В.Э. Гуго Гроций и Альберико Джентили как представители двух направлений в науке международного права // Известия АН СССР. Отд. экономики и права.- 1946.-№1.- С.21.
Там само.- С.21.
Там само.- С.22.
Там само.- С.24-25.
Савчук К.О. В.Е. Грабар про роль Гуго Гроція в розвитку науки міжнародного права // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Вип. 23 (частина 1).- К., 2000.- С.102-111.
Денисов В.Н. Гуго Гроций о мировом порядке и современность // Идеи мира и сотрудничества в современном международном праве.- К., 1990. – С.40.
Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М., 1958.- 492с.
Корецкий В.М. Рец.: Памятник русской науке международного права: [Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М.: Изд-во АН СССР, 1958] // Советский ежегодник международного права 1959.- М.: Наука, 1960.- С. 438-445.
Миронов Н.В. В.Э.Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советский ежегодник международного права 1984.- М., 1986.- С.255-259.
Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М., 1958.- С.13.
Корецкий В.М. Рец.: Памятник русской науке международного права: [Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М.: Изд-во АН СССР, 1958] // Советский ежегодник международного права 1959.- М.: Наука, 1960.- С. 439.
Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М., 1958.- С.15.
Там само.- С.23.
Богуславский М.М., Уусталь А.Т. Выдающийся ученый-международник В.Э.Грабарь (к 120-летию со дня рождения) // Советское государство и право.- 1985.- №7.- C.127.
Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М., 1958.- С.77.
Там само.- С.43.
Там само.- С.77.
Грабарь В.Э. Первая русская книга по международному праву («Рассуждение» П.П.Шафирова) // Вестник московского университета.- 1950.- №7.- С.101-110.
Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного права в России (1647-1917).- М., 1958.- С.77.
Корецкий В.М. Рец.: Памятник русской науке международного права: [Грабарь В.Э. Материалы к истории литературы международного п