Мних Микола Володимирович. Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: сучасна теорія і практика

brief description

Мних Микола Володимирович. Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: сучасна теорія і практика. : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2007

Мних М.В. Страхування як механізм надання гарантій підприємницької діяльності та соціального захисту населення: сучасна теорія і практика. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03- економіка та управління національним господарством. - Державна установа Інститут економіки та прогнозування НАН України”. Київ, 2007.
Дисертація присвячена розкриттю на основі комплексного аналізу теоретичних і практичних тенденцій розвитку страхування та перестрахування в Україні в період реформування економіки, та трансформації суспільства, виявлення його специфічних особливостей економічної сутності та значення по наданню підприємницькій діяльності гарантій для забезпечення їх ефективної діяльності. Відмічено особливу роль та значення страхових організацій в системі страхування. Відзначено доцільність зміни підходів до страхування та необхідність його визначення, як механізму надання гарантій підприємницької діяльності суб’єктам господарювання та соціального захисту населення. Науково обґрунтовано доцільність реформування системи соціального страхування та пенсійного забезпечення шляхом поєднання елементів державного соціального страхування та комерційного страхування. Запропонований новий механізм медичного страхування на основі поєднання елементів бюджетного фінансування, коштів суб’єктів господарювання, а також населення України.
Введені в науковий термінологічний обіг і дано визначення понять: страховий ризик, надання страхових гарантій підприємницькій діяльності, соціальний захист населення, страхова платоспроможність страхових компаній. Великий інтерес становить узагальнення досвіду щодо кардинальних перетворень страхових відносин в Україні, пов’язаних зі зміною системи обов’язкового страхування і пенсійного забезпечення, впровадження обов’язкового медичного страхування. Обґрунтовано доцільність та ефективність здійснення заходів щодо вступу України в СОТ та їх вплив на розвиток страхування.

У дисертації досліджено та сформульовано концептуально нові теоретико-методологічні засади дослідження процесу надання страхових гарантій суб’єктам підприємницької діяльності та соціального захисту населення через систему страхування, визначено її особливу роль у системі економічних відносин під час здійснення реформування економіки України.
І. У теоретичному плані слід розглядати проблеми визнання тих обставин за якими страхування визначається тим механізмом, який реально забезпечує, за відповідних обставин надання гарантій підприємницької діяльності суб’єктам господарювання, а також може забезпечити надання соціальних гарантій населенню України. Проведене дослідження показує, що страхування в Україні ще не стало важливим фінансовим чинником розвитку національної економіки, воно перебуває у стадії стагнації, не є досить прозорим, стійким, регульованим. Страхування не відіграє належної ролі в забезпеченні страхового захисту громадян і суб’єктів господарювання, його обсяг становить не більше двох відсотків ВВП, у зв’язку з чим до цього часу чітко не визначено його місце та роль у нашому суспільстві.

Подальший розвиток страхування в Україні потребує зміни теоретичних, правових та економічних підходів. Процес страхування треба розглядати як ефективний й продуктивним спосіб передачі коштів від тих, хто їх заощаджує, до тих, хто їх інвестує. Воно сприяє заощадженню тим, що допомагає фізичним особам і підприємствам диверсифікувати активи. Важлива роль страхування не тільки в тому, що полегшує рух коштів до інвесторів, але й у тому, що страховики самі виступають інвесторами, а тому це визначає стратегічну позицію страхових компаній в країнах з розвинутою ринковою економікою, особливо у країнах з перехідною економікою. Крім цього спрямовані у страхові резерви премії, які певний час знаходяться у розпорядженні страховика, а також його власні ресурси, можуть бути інвестовані з метою отримання додаткового прибутку, оскільки на відміну від багатьох комерційних банків, які часто спеціалізуються на залученні короткострокових депозитів і наданні короткострокових позичок, підхід страхових компаній, як правило, є більш довгостроковий.

Аргументовано, що стан фінансових ресурсів переважної більшості страхових компаній досить слабкий і не забезпечує їхню конкурентоспроможність навіть на внутрішньому ринку.
Інфраструктура страхового ринку є вкрай нерозвинутою. З одного боку, це відбиває низький рівень самого страхового ринку та, як наслідок, недостатній попит на посередницькі послуги, а з іншого є стримуючим чинником його поступального розвитку. Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що слабкий розвиток може свідчити про закритий характер більшості компаній (кептивів), а недостатній рівень розвитку інституту актуаріїв про слабкість сектора страхування життя та неготовність страхової інфраструктури до впровадження пенсійного та медичного страхування. Обґрунтовано необхідність створення інституту державних актуаріїв та обов’язкового контролю за діяльністю страхових організацій.

ІІ. Враховано обставини, що сучасний стан вітчизняного страхового ринку характеризують такі внутрішні проблеми: недосконала нормативно-правова база; вкрай низький платоспроможний попит фізичних і юридичних осіб на страхові послуги; відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів; надмірна кількість видів обов’язкового страхування та неадекватність їх фінансового забезпечення; відсутність державного реєстру власників нерухомості в Україні, недостатня ефективність стратегічного менеджменту страхових компаній; брак кваліфікованих кадрів; криміналізація сфери страхування; значна інформаційна закритість страхового ринку; недосконалі фінансова звітність та методи обробки даних.

Пріоритетними напрямами розвитку добровільного страхування в Україні повинні стати такі: страхування життя, медичне та пенсійне страхування, страхування відповідальності та від нещасних випадків на якісно нових схемах страхування. Їх повноцінне становлення повинно базуватися на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування, розвитку страхової інфраструктури. З цією метою запропоновано реформувати діючі фонди соціального страхування та обґрунтувати доцільність поєднання елементів державного соціального страхування та комерційного страхування.
Існуюча структура страхового ринку України повинна сприяти зміцненню соціального захисту громадян та забезпеченню внутрішніх інвестицій. У зв’язку з цим запропоновано новий механізм здійснення перестрахувальних операцій через реєстрацію перестрахувальних договорів та створення перестрахувальної біржі.
При визначенні стратегії розвитку страхування світовий досвід свідчить про наявність тісного взаємозв’язку між соціальними витратами суспільства та рівнем розвитку довгострокового страхування життя. Страхування здатне заміщувати деякі державні соціальні стандарти, знімаючи навантаження на державний бюджет.

Законодавчо необхідно виділити пріоритетні цілі та методи їх досягнення в галузі вдосконалення законодавства, оподаткування та регулювання страхової діяльності, які стимулювали б прискорений ріст страхових послуг, підвищення їхньої якості, формування інвестицій для економічного росту та зменшували б тягар, покладений на бюджет. Враховуючи міжнародний досвід, українські пріоритетні напрями в галузі страхового регулювання юридичних осіб могли б включити в себе:
1) розвиток страхування життя у зв’язку з тим, що цей вид страхування відіграє важливу роль у забезпеченні безпеки громадян та мобілізації капіталу;
2) формування законодавства, яке містить чіткі принципи та процедури регулювання, що відповідають інтересам, і страховиків, і страхувальників, зокрема юридичних осіб;
3) встановлення нових механізмів соціального страхування і на цій основі побудову нової системи соціального захисту в інтересах держави та громадян;
4) забезпечення регулярної звітності страховиків та посередників за єдиною формою, з урахуванням стандартів, що передбачаються регулюючим органом;
5) встановлення вимог відносно мінімального розміру статутного фонду (з 1 січня 2008 року для страховиків до 5 млн. євро; у тому числі для страховиків, які здійснюють страхування життя до 3 млн. євро) та вимог щодо платоспроможності страховиків;
6) встановлення нових правил розміщення страхових ресурсів: можна запропонувати розумну комбінацію високоприбуткових, але ризикових вкладів (вексель, акції приватизованих підприємств) і надійніших, але не менш прибуткових (державні цінні папери, банківські депозити або депозитні сертифікати). Ряд визначених нормативними документами шляхів розміщення резервів не є ефективним (купівля квартир, валюти) в сучасних економічних умовах;
7) участь на ринку закордонних страховиків з метою забезпечення максимального набору страхових послуг;
8) вирішення питання про обов’язкове медичне страхування громадян, яке достатньо практикується в інших країнах;
9) відпрацювання довгострокової стратегії розвитку ринку страхування.
IV. В практичному плані на підставі узагальнення отриманих результатів дисертаційного дослідження сучасного стану страхового ринку можна зробити висновок про наявність в Україні загальносистемних чинників, сукупна дія яких перешкоджає функціонуванню українського страхового ринку та вирішення яких є актуальним для ефективного розвитку страхування в Україні:

Позитивною була б розробка глобальної програми організації страхового захисту юридичних осіб, що дало б підстави для більш обґрунтованого визначення потреб страхувальників і кращого використання страхових резервів.
Прискорене створення у великих господарюючих суб’єктах спеціалізованої служби, яка займалася б управлінням ризиками (ризик-менеджмент). (До її обов’язків відносяться прогнозування можливих ризиків їх оцінювання, розробка заходів щодо зменшення руйнівного впливу ризикових подій на наслідки господарської діяльності, у тому числі шляхом передачі ризиків на страхування. У середніх і малих структурах цю роботу могли б виконувати консультанти страхових і консалтингових організацій, страхові брокери).
Розширення переліку майна і видів відповідальності, платежі зі страхування яких можуть бути віднесені на виробничі витрати. Було б доцільно розповсюдити таке право на платежі зі страхування майна виробничого призначення, яке страхується у зв’язку з передачею в заставу.
Активне освоєння страхування ризиків підприємств видобувної промисловості, водного і лісового господарства.
Удосконалення страхування фінансових і кредитних ризиків посередницьких структур.
Неефективне використання адміністративних та економічних важелів державного регулювання, зокрема страхової діяльності, що обмежує коло дієздатних і конкурентоспроможних страховиків на ринку.
Щодо перспектив розвитку різних видів страхування юридичних осіб, то споживчий попит характеризуватиметься більшою активністю фізичних осіб, ніж юридичних. Корпоративні клієнти, окрім традиційних для них страхових продуктів (страхування нерухомості, автомобілів), почнуть активно купувати захист різних видів відповідальності перед третіми особами.
Подальший розвиток інших видів добровільного страхування повинен визначатися: терміном і масштабом запровадження податкових пільг для громадян, що страхують свої майнові інтереси; забезпеченням більшої інформованості потенційних страхувальників про діяльність страхових компаній і послуги, що ними надаються, організацією роз’яснювальної роботи про механізми добровільних видів страхування, пропагандою досвіду розробки та реалізації страхових програм.

Базовою умовою успішного реформування страхового ринку повинно стати забезпечення системної стабільності та створення необхідних умов для розвитку ринку страхових послуг на базі здорової внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції. Страхова діяльність повинна здійснюватися на єдиних принципах, встановлених для страхових організацій, і базуватися на комерційних інтересах і дотриманні загальноприйнятих принципів ведення бізнесу.
Згідно з оцінками фахівців, у 2006-2008 роках перше місце буде за майновим страхуванням, наприклад, помітними темпами зростатиме автострахування. Непогану динаміку має продемонструвати й медичне страхування. За нашими оцінками, якщо в галузі страхування цивільної відповідальності реакція ринку буде миттєвою, то законодавчі нововведення в частині звільнення від оподаткування платежів із страхування життя для фізичних осіб, а також у галузі медичного страхування спричинять більш інертну та повільну реакцію, але їх напрями проведення необхідно зберегти. Прогнозується, що у 2010 р. зростання класичного ринку та сегмента фінансових схем відбуватиметься паралельно, однак досить повільно, оскільки зараз відсутні чинники, які могли б істотно змінити ситуацію. У той же час напрямку розвитку страхового ринку необхідно приділити більшу увагу.
Запропоноване введення нової системи соціального страхування та медичного страхування як обов’язкового, так і на добровільних засадах, визначатиметься реформуванням сфери охорони здоров’я, прийняттям відповідного законодавства, об’єднанням зусиль усіх зацікавлених структур (органів охорони здоров’я, страхових медичних організацій, асоціацій, спілок, органів із захисту прав споживачів).