Мохорт Геннадій Анатолійович. Прояви епідемічного процесу дифтерії в сучасних умовах і шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду

brief description

Мохорт Геннадій Анатолійович. Прояви епідемічного процесу дифтерії в сучасних умовах і шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду: дисертація канд. мед. наук: 14.02.02 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2003.

Мохорт Г.А. Прояви епідемічного процесу дифтерії в сучасних умовах і шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.02.02 епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу проявів епідемії дифтерії в сучасних умовах, а також визначенню провідних чинників і однієї з груп ризику, які в значній мірі обумовили епідемічний підйом захворюваності на дифтерію, та удосконаленню на цій основі існуючої системи епідеміологічного нагляду за дифтерією і протиепідемічних заходів в осередках дифтерійної інфекції.
Встановлено головну особливість захворюваності на дифтерію в сучасних умовах втягнення до епідемічного процесу значної частки щеплених та імунних осіб, більшість з яких склали дорослі, що суттєво відрізняє прояви епідемічного процесу дифтерії в сучасних умовах від його проявів в попередні десятиліття.
Визначено одну з провідних груп ризику при дифтерії хворі з гострою ЛОР-патологією, а також виявлено епідеміологічний зв’язок між епідемічним процесом (ЕП) дифтерійної інфекції і ЕП гострої ЛОР-патології. Показано, що гостра ЛОР-патологія вірогідно пригнічує рівень антитоксичного протидифтерійного імунітету, практично не впливаючи при цьому на рівень протиправцевого імунітету.
Показано, що уповільнення темпів зниження рівня захворюваності на дифтерію в 19982001рр. на тлі високих показників щепленості пов’язане із стабілізацією рівня протидифтерійного імунітету населення (з 1996р.) та наявністю постійної циркуляції токсигенних коринебактерій дифтерії.
Розроблена методика визначення щорічної орієнтовної кількості носіїв (ЩОКН) коринебактерій, яка дозволяє розраховувати інтенсивні показники носійства коринебактерій дифтерії. Запропоновано спосіб визначення орієнтовної частки сприйнятливого до дифтерії населення (ОЧСДН), як відсотка, що складає кількість зареєстрованих на цю інфекцію хворих від ЩОКН токсигенних коринебактерій дифтерії. Створено математичну модель епідемічного процесу дифтерії та складено прогноз захворюваності в м. Києві на 2002р.
Наведено докази на користь необхідності застосування превентивної антибіотикопрофілактики в осередках дифтерійної інфекції по відношенню до осіб, які були в тісному контакті з хворими на дифтерію.

1. Епідеміологічними особливостями дифтерії в м. Києві в останні роки (19982001) є тенденція до зменшення та стабілізації рівня захворюваності і смертності, що обумовлено зростанням антитоксичного протидифтерійного імунітету населення в попередні роки (19941997) та підтриманням його показників фактично незмінними в 19982001рр. на фоні зменшення та стабілізації носійства токсигенних коринебактерій дифтерії.
2. Стабілізація рівня антитоксичного протидифтерійного імунітету населення м. Києва протягом 19982001рр., зростання і вирівнювання показників щепленості в групах хворих на дифтерію та здорових осіб свідчать про досягнення максимальної (або близької до неї) імунологічної ефективності специфічної профілактики дифтерії.
3. Виявлено високий ступінь прямого кореляційного зв’язку (r=0,88±0,05) між рівнем захворюваності населення на дифтерію та виділенням токсигенних штамів коринебактерій дифтерії від здорових осіб в 19772001рр., що свідчить про суттєвий вплив носійства коринебактерій на інтенсивність епідемічного процесу дифтерії.
4. На основі даних про виявлення носіїв коринебактерій дифтерії розроблено методику визначення показника щорічної орієнтовної кількості носіїв (ЩОКН) і запропоновано спосіб визначенняорієнтовної частки сприйнятливого до дифтерії населення (ОЧСДН).
5. Відсоток поширеності tox-гена (сумарно за даними Elek-теста та ПЛР-аналізу) серед коринебактерій дифтерії біоварів gravis i mitis статистично співпадає, але за експресією tox-гена на рівні популяції мікроорганізмів біовар gravis переважає біовар mitis, що свідчить про його більше епідемічне значення.
6. Наявність сильного прямого кореляційного зв’язку (r=0,88±0,13) між рівнями захворюваності на дифтерію та рівнями захворюваності на гостру ЛОР-патологію (в 19872001рр. в м. Києві), схожість їх сезонності (r=0,89±0,14) відображають існування між ними епідеміологічного зв’язку.
7. Гостра ЛОР-патологія сприяє пригніченню антитоксичного протидифтерійного імунітету. Про це свідчать вірогідно вища в 1,62 рази питома вага незахищених” проти дифтерії серед цієї групи хворих ((43,61±3,62)% проти (26,90±3,68)% у здорових) та нижчий рівень середньої геометричної титру протидифтерійних антитіл.
8. Ризик захворювання на дифтерію серед контактних у домашньому осередку дифтерії перевищує в 66,67 рази ризик захворювання на дифтерію сукупного населення, що вказує на необхідність проведення превентивної антибіотикопрофілактики контактним особам.
9. Створено структурно-логічну схему причинно-наслідкових зв’язків епідемічного процесу дифтерії, кількісним вираженням якої є математична модель у вигляді рівняння регресії. На основі моделі складено короткостроковий прогноз захворюваності.