МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНА ОМОНІМІЯ ДІЄСЛІВ ІЗ ПРЕФІКСАМИ ВИ-, ПЕРЕ-, ПО-

brief description

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

КІНДЕЙ ЛЕСЯ ГРИГОРІВНА

УДК 811.161.2’36

МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНА ОМОНІМІЯ ДІЄСЛІВ
ІЗ ПРЕФІКСАМИ ВИ-, ПЕРЕ-, ПО-

Спеціальність 10. 02. 01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор В.М.Ожоган

Кіровоград 2002

ЗМІСТ
ВСТУП..5

РОЗДІЛІ.ПРОБЛЕМИ ПРЕФІКСАЛЬНОЇ ОМОНІМІЇ У СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЧНІЙ НАУЦІ 11

1.1. З історії дослідження явища омонімії ...11
1.1.1. Розвиток поняття, аналіз найсуттєвіших ознак11
1.1.2. Шляхи вивчення взаємозв’язків між полісемією й омонімією. Критерії розмежування цих понять...18
1.2. Сучасні тенденції у розвитку теорії омонімії....27
1.3. Висновки...36

РОЗДІЛІІ. МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНІ АСПЕКТИ ОМОНІМІЇ ДІЄСЛІВ ІЗ ПРЕФІКСОМ ВИ-38
2.1. Особливості семантики префікса в сучасній українській літературній мові ..39
2.1.1 Локативна семантика.40
2.1.2. Темпоральна семантика46
2.1.3. Квантитативна семантика.53
2.1.4. Граматичне значення60
2.2. Полісемія і словотвірна омонімія значень префікса ви- у дієсловах..61
2.2.1. Лексико-граматичні і граматичні значення62
2.2.1.1. Граматичні й локативні значення префікса perf.l 62
2.2.1.2. Граматичні й квантитативні значення префікса perf.q.64
2.2.1.3. Граматичні й темпоральні значення префікса perf.t 65
2.2.2. Гомогенні значення префікса ..66
2.2.2.1. Локативні значення ll ..67
2.2.2.2. Темпоральні значення tt..70
2.2.2.3. Квантитативні значення qq 72
2.2.3. Гетерогенні значення ..74
2.2.3.1. Темпоральні й локативні значення tl 75
2.2.3.2. Квантитативні й локативні значення ql 77
2.2.3.3. Темпоральні й квантитативні значення tq 78
2.2.3.4. Локативні, темпоральні й квантитативні значення l tq80
2.3. Словотвірна і лексична омонімія дієслів із префіксом ви-. Поняття відображеної” омонімії 81
2.4. Висновки 86

РОЗДІЛ ІІΙ. ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОМОНІМІЇ ДІЄСЛІВ ІЗ ПРЕФІКСОМ ПЕРЕ- ..88

3.1. Семантика префікса в сучасній українській літературній мові 89
3.1.1. Локативна семантика ...89
3.1.2. Темпоральна семантика ..96
3.1.3. Квантитативна семантика .103
3.1.4. Граматичне значення .110
3.2. Полісемія і словотвірна омонімія семантичних відтінків префікса пере- у дієсловах .112
3.2.1. Лексико-граматичні і граматичні значення 113
3.2.1.1. Граматичні й просторові значення префікса perf.l 113
3.2.1.2. Граматичні й кількісні значення префікса perf.q ..115
3.2.1.3. Граматичні й часові значення префікса perf.t 116
3.2.2. Гомогенні значення префікса 117
3.2.2.1. Локативні значення ll 118
3.2.2.2. Темпоральні значення tt ...122
3.2.2.3. Квантитативні значення qq ..124
3.2.3. Гетерогенні значення .127
3.2.3.1. Часові й просторові значення tl ...127
3.2.3.2. Кількісні й просторові значення ql .129
3.2.3.3. Часові й кількісні значення tq .132
3.2.3.4. Просторові, часові й кількісні значення ltq 135
3.3. Словотвірна і лексична омонімія дієслів із префіксом пере- .137
3.4. Висновки ..142

Р о з д і л ІV. МОРФОЛОГО-СИНТАКСИЧНІ АСПЕКТИ ОМОНІМІЇ ДІЄСЛІВ ІЗ ПРЕФІКСОМ ПО- .144

4.1. Семантика префікса в сучасній українській літературній мові ..145
4.1.1. Локативна семантика .145
4.1.2. Темпоральна семантика .151
4.1.3. Квантитативна семантика ..158
4.1.4. Граматичне значення .165
4.2. Полісемія і словотвірна омонімія значень префікса по- у
дієсловах 167
4.2.1.Лексико-граматичні і граматичні значення .167
4.2.1.1. Граматичні й просторові значення префікса perf.l 167
4.2.1.2. Граматичні й кількісні значення префікса perf.q ..168
4.2.1.3. Граматичні й часові значення префікса perf.t 169
4.2.2. Гомогенні значення префікса 170
4.2.2.1. Локативні значення ll 170
4.2.2.2. Темпоральні значення tt ..171
4.2.2.3. Квантитативні значення qq .172
4.2.3. Гетерогенні значення 173
4.2.3.1. Часові й просторові значення tl ..174
4.2.3.2. Кількісні й просторові значення ql .175
4.2.3.3. Часові й кількісні значення tq .175
4.2.3.4. Просторові, часові й кількісні значення ltq 176
4.3. Словотвірна і лексична омонімія дієслів із префіксом пере- .177
4.4. Висновки ..181

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 184

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ....188

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...209

ДОДАТКИ....213

ВСТУП
У граматичному ладі сучасної української літературної мови значний за обсягом клас становлять дієслівні лексеми. З-поміж них виокремлюються префіксальні деривати, семантичні структури яких мають низку специфічних ознак. Значення похідного дієслова, як наслідок взаємодії семантики твірної основи і словотворчого засобу, набуває специфічних рис і зумовлює виникнення явищ полісемії й омонімії. Префікси є визначальними у словотворі дієслів, а тому аналіз їх семантичних особливостей дасть змогу мати певне уявлення про закономірності функціонування дієслів.
Значна кількість теоретичних джерел містить побіжні спостереження семантики префіксів і префіксальних дієслівних дериватів. Найчастіше розглядаються типові відтінки значень, маловживані залишаються поза увагою, що не дозволяє повною мірою охарактеризувати специфіку відношень, які виникають у результаті взаємодії окремих складників загальної семантики (часу, простору, кількості) або при поєднанні різних сем. Учені пропонують неоднакові схеми аналізу згаданих одиниць, що викликає деякі труднощі при їх систематизації.
Семантична структура префіксів досліджена неповно, що пояснюється відсутністю загальновизнаних підходів до її кваліфікації, хоча, з іншого боку, аналіз значеннєвих систем дериваційних морфем є одним із тих завдань, на які в сучасному мовознавстві звертається особлива увага. Окрім цього, полісемія й омонімія, які тривалий час залишалися дискусійними навіть у лексиці, потребують дослідження і на граматичному рівні.
У сучасному українському мовознавстві трапляються лише окремі праці, у яких кваліфікуються закономірності функціонування омонімічних і полісемічних відношень як категорійних, аналізуються особливості існування названих явищ на граматичному рівні (переважно в суфіксальних морфемах), подаються побіжні зауваження щодо префіксальної омонімії. Цією обставиною пояснюється актуальність вибору теми дослідження. Проблема полягає в тому, що полісемія й омонімія поняття лексики, а префіксальні дієслівні похідні розглядаються у дериватології.
Досліджувані одиниці мають високу частотність уживання, до того ж їх основний склад характеризується поліфункціональністю, тому розглядаються з різних позицій. Однак системності у вивченні семантичних структур дієслівних похідних із префіксами ви-, пере-, по- немає. У наукових розвідках вітчизняних лінгвістів тільки фрагментарно зазначається про існування таких явищ на рівні префіксів або подаються деякі зразки омонімії значень префіксальних морфем без подальшої кваліфікації. Можливо, саме через це відсутній науково обґрунтований та визнаний підхід до принципів розмежування омонімії й полісемії.
У спеціальній літературі дотепер відсутній цілісний, системний аналіз особливостей семантики дієслівних похідних на рівні значення префіксальної морфеми і лексеми в цілому. Праці багатьох лінгвістів відображають деякі аспекти функціонування та використання згаданих одиниць, містять тільки окремі спостереження за специфікою вияву полісемічних й омонімічних відношень у їх семантичних структурах на лексичному та граматичному рівнях. Локативна, темпоральна і квантитативна семантика кваліфікується більшістю вчених, але повної характеристики специфічних відтінків як складників загальних значень простору, часу і кількості немає.
На відміну від досить конкретних значеннєвих структур іменників, дієслівні вирізняються вищим ступенем узагальнення, а тому й виражаються найбільш універсальними категоріями локативності, темпоральності, квантитативності. Вони ж, у свою чергу, становлять розгалужену систему семантичних відтінків, які знаходяться у постійній взаємодії, що зумовлює виникнення омонімічних і полісемічних відношень.
Аналіз досліджуваного матеріалу показує, що в сучасній українській мові префіксальні дієслівні похідні надзвичайно різноманітні за функціями та змістом, явища омонімії й багатозначності виявляються у них не лише на лексичному рівні, а й на граматичному. Окрім того, вони мають низку специфічних ознак, які функціонують самостійно або зумовлюються синтаксичним оточенням.
Об’єктом пропонованої роботи є мовні явища полісемії й омонімії, які виникають на лексичному та граматичному рівнях у результаті префіксального дієслівного словотвору.
Предметом аналізу, спостережень й узагальнень є дієслівні деривати, зокрема ті, що утворені за допомогою префіксів ви-, пере-, по-. Вибір такого типу похідних пояснюється високою частотністю вживання їх у сучасній українській літературній мові, розгалуженою системою семантичних відтінків префіксальних морфем, особливостями функціонування у різних синтаксичних конструкціях.
Мета дослідження. Метою роботи є представлення групи дієслівних похідних із префіксами ви-, по-, пере- як цілісних семантичних структур, які формуються на основі взаємодії і взаємозв’язку низки значеннєвих відтінків і перетинаються з іншими семантичними структурами; аналіз особливостей функціонування полісемічних й омонімічних відношень у цих структурах.
Досягнення зазначеної мети передбачає виконання таких конкретних завдань:
встановити найважливіші критерії розмежування полісемії та омонімії на лексичному і граматичному рівнях;
визначити й охарактеризувати усі типові і маловживані відтінки у значеннєвих структурах префіксів ви-, пере-, по-, які є репрезентантами локативної, темпоральної і квантитативної семантики;
проаналізувати особливості вияву граматичного значення у дієслівних дериватах із префіксами ви-, пере-, по-; з’ясувати закономірності взаємодії лексико-граматичних і граматичних значень префіксальних морфем і встановити можливість виникнення словотвірної омонімії у результаті такої взаємодії;
дослідити специфіку взаємодії гомогенних і гетерогенних значень префіксів, систематизувати групи таких поєднань і виявити можливі полісемічні та омонімічні відношення між ними;
з’ясувати функції префіксів і кореневої морфеми, які зумовлюють виникнення похідних дієслівних омонімів, та укомплектувати й описати всі можливі групи похідних омонімів, а також типи омонімії видових форм;
простежити вплив синтаксичного оточення на особливості вияву окремих семантичних складників, його роль у кваліфікації граматичної і лексичної омонімії.
З метою розв’язання поставлених завдань окреслено методологію, методику й джерельну базу дослідження.
Джерелами фактичного матеріалу обрано твори художньої літератури, сучасна публіцистична література, усна народна творчість, матеріали різноманітних словників. Фактичний матеріал, дібраний шляхом суцільної вибірки й окремих фіксацій, становить близько 20 тис. одиниць. Використані джерела ілюстративного матеріалу наводяться в дисертації окремим списком.
Методологічно-теоретичну основу дисертації складають діалектичні положення про єдність змісту і форми, загального і часткового, частини і цілого, структури і функції, кількісних та якісних змін, діалектичного зв’язку мови і мислення, з одного боку, і мови та дійсності з іншого, учення про зв’язок явищ дійсності.
Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта і мета дисертації зумовили використання таких лінгвістичних методів: метод системного функціонально-семантичного аналізу дієслівних дериватів, префіксальних морфем і синтаксичних конструкцій, завдяки яким репрезентуються полісемічні й омонімічні відношення на граматичному і лексичному рівнях; вивчаються семантичні, структурні, комунікативні, подекуди й стилістичні особливості функціонування аналізованих мовних одиниць (основний); а також синхронно-описовий метод, метод багатофакторного аналізу, елементи індуктивного і дедуктивного методів.
Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в системному підході до вивчення семантичних структур найбільш уживаних в українській мові префіксів на основі загальних значень локативності, темпоральності, квантитативності, що передбачає дослідження взаємозв’язків і взаємовпливів окремих семантичних відтінків і кваліфікацію специфічних ознак полісемії та омонімії префіксальних морфем і дієслівних похідних у цілому. Праця є першою спробою комплексного аналізу названих одиниць і відношень між ними.
Теоретичне значення дослідження. У ході аналізу дієслівних дериватів визначено найважливіші критерії розмежування полісемії й омонімії на лексичному і граматичному рівнях. До них належить насамперед специфіка значення мовної одиниці та особливості її функціонування у синтаксичному оточенні. Поряд з цим, виявлено й обґрунтовано низку значень, які існують у семантичних структурах дієслівних префіксів ви-, пере-, по-; опрацьовано принципи опису і систематизації таких семантичних відтінків, що відкриває перспективи вивчення особливостей значення інших префіксальних морфем сучасної української літературної мови, які беруть участь у дієслівному словотворі; досліджено особливості взаємодії значень різних рівнів, що зумовлюють появу явищ полісемії й омонімії. Результати узагальнення матеріалу сприятимуть формуванню поглибленого розуміння системності мови, зокрема, на граматичному і лексико-семантичному рівнях.
Практична значущість роботи. Проаналізований фактичний матеріал може використовуватися при вивченні академічних курсів лексикології, морфології та словотвору, викладанні спецкурсів і спецсемінарів з названих дисциплін, організації науково-дослідної роботи зі студентами та учнями. Дисертаційна робота допоможе лінгвістам у подальших дослідженнях функціонування явищ полісемії й омонімії на різних мовних рівнях.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження відповідає загальній науковій проблемі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Актуальні питання лексики і граматики української мови”, що передбачає вивчення особливостей функціонування мовних явищ, зокрема питань, пов’язаних із специфікою вияву полісемічних та омонімічних відношень між мовними одиницями на лексичному й граматичному рівнях.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на конференціях молодих викладачів кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (19972002), на Всеукраїнських наукових конференціях: Актуальні проблеми граматики” (м. Кіровоград, 12 13 жовтня 2002 р.), Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку” (м. Херсон, 2 3квітня 2001 р.). Дисертація обговорена на засіданні кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в шести публікаціях, п’ять з них надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку цитованої та використаної літератури, що нараховує 234найменування, списку джерел, з яких добирався фактичний матеріал, таблиць. Повний обсяг дисертації 221сторінка, обсяг дисертаційного дослідження без списків наукової літератури і джерел 178сторінок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Застосування функціонально-семантичного підходу при опрацюванні зібраного матеріалу дозволило ґрунтовно дослідити аналізовані явища, систематизувати усі можливі семантичні відтінки локативного, темпорального, квантитативного значень дієслів з префіксами ви-, пере-, по-; виявити специфіку взаємодії окремих складників загальних значень; кваліфікувати полісемічні й омонімічні відношення у розглянутих семантичних структурах; встановити зв’язки між явищами словотвірної і лексичної омонімії, а також простежити омонімію видових форм.
Омоніміяє явищем не стихійним, а закономірним, яке існує на усіх мовних рівнях і передбачає тотожність форми і відмінність семантики певних одиниць.
Основними диференційними критеріями розмежування полісемії й омонімії виступає аналіз особливостей семантики мовних одиниць, їх взаємозв’язки і взаємодія, сполучуваність із відповідними компонентами синтаксичних конструкцій.
Для кваліфікації омонімії дієслівних префіксів важливою є побудова семантичних дерев (локативних, темпоральних, квантитативних) і пошук зв’язків у межах загальних значень і між ними.
Локативна семантика, яка є складником загального значення, по-різному виявляється в аналізованих дієсловах: у похідних із префіксом ви- вона регулярно трапляється у контексті, хоча відносно незалежна від синтаксичного оточення. Деякі семи реалізуються поодинокими випадками, які здебільшого і зумовлюють вияв омонімічних відношень. З-поміж них можна виокремити такі: дія, названа твірним дієсловом, перетинає межу замкненого простору”; дія, названа твірною основою, не замикає межі простору”. Інші відтінки вживаються постійно, зокрема, рух зсередини замкненого простору”. На схемі (L) просторове значення префікса ви- представлене дев’ятьма простими відтінками.
На противагу лексемам із цим афіксом, дієслова і префіксом пере- об’єднують невелику за обсягом групу дериватів, які реалізують низку специфічних значень, з-поміж яких просторове значення є спорадичним. До того ж, переважає вживання контамінацій відтінків (вертикальний рух від однієї межі до іншої”; рух зсередини замкненого простору всередину”; вертикальний рух згори вниз” і под.). Слід зауважити, що такі контамінації трапляються набагато частіше, ніж прості відтінки.
Своєрідність семантики (L) дієслівних похідних із префіксом по- полягає в тому, що вона репрезентована незначною кількістю дериватів, має простішу внутрішню структуру і вияв значень повністю залежить від поширювачів, а в більшості випадків від змісту усього речення.
У темпоральній функціональній структурі похідних із префіксами ви-, пере-, по- часові межі дій, названих твірним дієсловом, не вирізняються багатством семантичних відтінків. Майже усі темпоральні значення пов’язані з квантитативним показником інтенсивності, який слугує мірою кількості часу, необхідного для виконання певної дії. На схемах (T) префіксів ви-, пере- умовно вміщено сему початок дії”, яка приписується моментальним дієсловам, а для префікса по- згаданий відтінок є типовим. Окрім того, саме афікс по- зумовлює виникнення у дериватах значення відносно малої або відносно великої відстаней між темпоральними межами (детермінативності й пердуративності).
Типовою для усіх префіксів виявляється квантитативна семантика. На відміну від просторових і часових характеристик виконуваних дій кількісні ознаки представлені розгалуженою семантичною структурою, яка об’єднує низку підгруп похідних дієслів, що диференціюються за специфічними параметрами. До найбільш типових належать дієслова із значенням дистрибутивності й повторюваності (їх повна характеристика: інтенсивність/ неінтенсивність, кумулятивність/некумулятивність, об’єктність/суб’єктність, багатоактантність, багатократність, кратність і тотально-суб’єктність/ тотально-об’єктність, багаторазова повторюваність, малоактантність, багатократність, кратність). Більшість квантитативних сем мотивується твірною основою і словотворчим афіксом, однак синтаксичне оточення увиразнює кількісні характеристики дії.
Семантичні відтінки в межах одного (гомогенного) загального значення (простору, часу, кількості) здатні утворювати найрізноманітніші контамінації із двох і більше компонентів. Подібні поєднання виникають спорадично, хоча у мовленні трапляються досить часто. Семи такого типу зберігають внутрішні значеннєві зв’язки, які не втрачаються у будь-якому контексті. Вони є безпосередніми складниками однієї семантики (тобто жодна з умов кваліфікації омонімічних відношень не виконується), а тому у названих випадках констатується явище полісемії.
Префікси дієслівних дериватів здатні виражати гетерогенну семантику, але значення похідного дієслова, здебільшого опосередковано пов’язане через одне або два відтінки твірного, дає підстави говорити про полісемічні відношення на рівні семантики дієслова в цілому. Явище омонімії у таких випадках спостерігається лише на рівні префіксальних морфем.
Окрім того, граматична омонімія констатується у поодиноких випадках, супроводжуючи словотвірну полісемію: за умов збігу в одному слові обох форм виду перфективної й імперфективної, які відрізняються лише наголосом.
Досліджувані префіксальні морфеми виражають граматичне значення показника виду по-різному. Функція формотворчого афікса у дієсловах із префіксами ви- і пере- поза контекстом виявляється зрідка, бо вони неповністю втрачають матеріальне значення. Не зважаючи на це, частотність їх уживання досить висока. Поряд з цим, префікс по- виступає у ролі показника виду навіть поза синтаксичним оточенням і є типовим засобом творення корелятивних видових пар.
Аналіз взаємозв’язків семантико-граматичного і граматичного значень допомагає встановити, що дієслова з префіксами ви-, пере-, по- зумовлюють виникнення словотвірної омонімії. Дієслова з локативними, темпоральними, квантитативними значеннями перебувають на другій сходинці словотвору (побігти → почати бігти похідне від бігти; ), а в іншому випадку префікси виступають диференціаторами виключно граматичного значення (побігти доконаний вид до бігти). Омонімічні відношення найбільш повно представлені у лексемах з афіксом по-, похідні ж із префіксами ви-, пере- виявляють словотвірну омонімію здебільшого у контексті.
На матеріалі дослідження встановлено, що лексико-граматичні омоніми можна кваліфікувати лише за умов аналізу семантики афіксальної і кореневої морфем, оскільки префіксовані дієслова є дериватами, а омонімічна семантика твірного досить часто переноситься з дієслова-мотиватора на похідне. У праці визначено низку диференційних параметрів, які допомагають простежити функціонування похідних дієслівних омонімів у сучасній українській мові.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Абаев АбаевВ.И. О подаче омонимов в словаре // Вопр. языкознания. 1957. №3. С. 31 43.
2. Авилова Авилова Н. С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328с.
3. Амиантова АмиантоваЭ.И. О семантической обусловленности сочетаемости приставок и глаголов и учете этого фактора при изучении приставочного глагольного словообразования. Русский язык для студентов-иностранцев. М.: Русский яз., 1979. С. 66 76.
4. Аминова Аминова А. А. Глагольные синонимы русского языка: Развитие глагольной синонимии в словообразовательном аспекте. Казань: Казан. гос. ун-т, 1988. 153 с.
5. Амосова АмосоваН.Н. О синтаксическом контексте // Лексикографический сборник. М.: Наука, 1962. Вып. 5. С. 43.
6. Аникина Аникина А. Б. Современный русский язык. Глагол. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1968. 69 с.
7. Апресян Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
8. Апресян, 1964 Апресян Ю.Д. О сильном и слабом управлении (Опыт количественного анализа) // Вопр. языкознания. 1964. №3. С.32 49.
9. Арсеньева Арсеньева Н.Г., Строева Т.В., Хазанович А.П. Многозначность и омонимия. Л.: Ленинград. гос. ун-т, 1966. 129 с.
10. Ахманова АхмановаО.С. О понятии ”изоморфизма” лингвистических категорий // Вопр. языкознания. 1955. №3. С. 82 95.
11. Ахманова, 1957 Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. С. 104165.
12. Ахманова, 1966 Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М., 1966. 607 с.
13. Байгильдина Байгильдина Л.Р. Омонимические группы глаголов с ограничительным префиксом по- в русском языке // Актуальные проблемы русского словообразования. Ташкент, 1978. С.340344.
14. Байгильдина,1978 Байгильдина Л.Р. Проблемы глагольной префиксальной полисемии (на материале словообразовательной сочетаемости глаголов с приставкой по-): Автореф. дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1978. 21 с.
15. Балалыкина Балалыкина Э.А. Русское словообразование. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1975. 182 с.
16. Балли Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
17. Баратова Баратова В.В. К вопросу об определении лексического значения глагольных приставок в современном русском языке (на материале глаголов с приставкой за-): Дис. канд. филол. наук. Харьков, 1966. 280 с.
18. Барыкина Барыкина А.Н., Добровольская В.В., Мерзон С.Н. Изучение глагольных приставок. М.: Русский язык, 1981. 188 с.
19. Бацевич Бацевич Ф.С. Русский глагол (в функционально-ономасиологическом аспекте изучения): Дис. докт. филол. наук. Львов, 1995. 339 с.
20. Безпояско Безпояско О. К., Городенська К. Г., Русанівський В. М. Граматика української мови. Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336 с.
21. Бережан Бережан С.Г. Тождественные слова в языке и отождествление слов в речи // Актуальные проблемы лексикологии. Новосибирск: Новосибирск. гос. ун-т, 1974. С. 2022.
22. Білодід БілодідО.І. Дієслово у граматичному вченні О.О.Потебні // Мовознавство. 1976. №3. С. 2131.
23. Благовещенский Благовещенский О. В. Заметки об омонимах и их подаче в словаре // Вопр. языкознания. 1973. №6 С. 120126.
24. Болтянська Болтянська Р.І. Розмежування омонімії та полісемії за допомогою семного аналізу // Мовознавство. 1975. №6. С. 7578.
25. Болтянская,1974 Болтянская Р. И. К вопросу о методах исследования омонимии / полисемии структурной лексикологией // Актуальные проблемы лексикологии. Новосибирск: Новосибирск. гос. ун-т, 1974. С. 2930.
26. Бондаренко Бондаренко И. В. Словообразовательные гнезда омонимов современного русского языка: Дисс. канд. филол. наук. Одесса, 1988. 207с.
27. Бондарко Бондарко А. В., Буланий Л. В. Русский глагол. Л.: Просвещение, 1967. 189 с.
28. Бондарко, 1971 Бондарко А. В. Грамматическая категория и контекст. Л.: Наука, 1971. 116 с.
29. Бондарко, 1984 Бондарко А. В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 133 с.
30. Бондарко, 1976 Бондарко А. В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 254 с.
31. Брутян Брутян Г. А. Философия в диалози. София: Народна просвета, 1978. 187 с.
32. Бубякина Бубякина Г. Ю. Морфематически мотивированные глагольные омонимы в русском языке: Дисс. канд. филол. наук. Симферополь, 1984. 212 с.
33. Будагов Будагов Р.А. Введение в науку о языке. М.: Просвещение, 1965. 491 с.
34. Булаховский Булаховский Л. А. Введение в языкознание. М: Учпедгиз, 1954. Ч. II. 174 с.
35. Бхану Бхану П. П. Полисемия и омонимия аспектуального типа в русских глаголах: Автореф. дисс. канд. филол. наук. М., 1990. 12 с.
36. Васильев Васильев А. И. Омоморфемность словообразовательных глагольных приставок // Научные труды филол. ф-та Киргизского гос. ун-та. Фрунзе, 1966. Вып. XIV. С. 89 95.
37. Васильев Васильев Л. М. Имплицитная семантическая деривация // Актуальные проблемы лексикологии и лексикографии. Пермь, 1972. С.325 344.
38. Васильев, 1981 Васильев Л. М. Семантика русского глагола. М.: Высш.шк., 1981. 183с.
39. Васильевская ВасильевскаяЛ.И Словообразовательная омонимия и словообразовательная вариативность (синонимия) // Актуальные проблемы русского словообразования (М-лы респ. научной конф. 1215сентября 1972). Самарканд, 1972. С. 123 126.
40. Введенская Введенская Л. А. К вопросу о путях развития омонимов в русском языке// Рус. яз. в шк. 1961. № 3. С. 50 52.
41. Введенская,1963 ВведенскаяЛ.А., ЩеболеваИ.И. О словообразовательных омонимах в именах существительных и прилагательных // Рус. яз. в шк. 1963. № 3. С.11 14.
42. Виноградов Виноградов В.В. Об омонимии в русской лексикографической традиции // Избр. труды. Лексикология и лексикография. М., 1977. 312 с.
43. Виноградов, 1960 Виноградов В. В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопр. языкознания. 1960. № 5. С. 3 18.
44. Виноградов, 1940 Виноградов В. В. О грамматической омонимии в современном русском языке // Рус. яз. в шк. 1940. № 1. С.27 35.
45. Виноградов, 1968 Виноградов В. В. Проблемы морфематической структуры слова и явления омонимии в славянских языках // Славянское языкознание. VI междунар. съезд славистов (Прага, август, 1968). Доклады советской делегации. М., 1968. С.53 120.
46. Виноградов, 1947 Виноградов В. В. Русский язык. М., 1947. 783с.
47. Виноградов, 1952 Виноградов В. В. Словообразование и его отношение к грамматике и лексикологии // Вопросы теории и истории языка. М.: МГУ, 1952. С.99152.
48. Винокур Винокур Г. О. Заметки по русскому словообразованию // Избр. работы по рус. яз. М., 1959. 491 с.
49. Вознюк Вознюк Л. В. Изучение множественной мотивации в школе // Рус яз. в шк. 1990. № 5. С. 29 33.
50. Возний Возний Т. М. Питання дієслівного словотвору в українській мові (історія розвитку дієслів з суфіксами ува-, -ну-): Дис. канд. філол. наук. Львів, 1955. 322 с.
51. Возный ВозныйТ.М. Словообразовательная структура украинского глагола в сопоставлении с русским и белорусским: Автореф.дисс. докт филол. наук. К., 1992. 35 с.
52. Возний, 1981 Возний Т. М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вища шк., 1981. 187 с.
53. Воинова Воинова Е. И. Об одном типе омонимии слов // Слово в лексико-семантической системе языка. Л.: ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1972. С.20 22.
54. Волохина Волохина Г. А., Попова З. Д. Русские глагольные приставки: семантическое устройство, системные отношения. Воронеж: Изд‑во Воронеж. ун-та, 1993. 193 с.
55. Вопросы Вопросы глагольной семантики. Симферополь, 1993. 90 с.
56. Гайсина Гайсина Р. М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов: Изд-во Саратов. ун‑та, 1981. 195с.
57. Галкина-Федорук Галкина-Федорук Е. М. К вопросу об омонимии в русском языке // Русяз.в шк. 1954. № 3. С. 14 19.
58. Галкина-Федорук, 1954 Галкина-Федорук Е. М. Современный русский язык. Лексика. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1954. 204 с.
59. Герд Герд А. С. Морфемика и ее отношение к лексикологии // Вопр. языкознания, 1990 № 5. С. 5 11.
60. Гинзбург Гинзбург Е. Л. Компактные словообразовательные гнезда // Проблемы структурной лингвистики, 1978. М.: Наука, 1981. С.175 199.
61. Гинзбург, 1982 ГинзбургЕ.Л. Преобразования словообразовательных гнезд // Проблемы структурной лингвистики, 1980. М.: Наука, 1982. С.133 148.
62. Глагол Глагол в лексической системе современного русского языка. Л.: ЛГПИ, 1981. 162 с.
63. Глагол, 1990 Глагол в системе языка и речевой деятельности. Свердловск: УрГУ, 1990. 157 с.
64. Гладкий Гладкий П. І. Лексична омонімія іменників у сучасній німецькій мові: Дис. канд. філол. наук. К, 1966. 261 с.
65. Голанова Голанова Е. И. Активные процессы префиксации современного русского литературного языка: Дисс. канд. филол. наук. М., 1973. 189 с.
66. Головин Головин Б. Н. О приставочных формах выражения внутривидовых значений в современном русском глаголе // Ученые записки. Кафедра рус. яз. / Под ред. проф. Никифорова С. Д. М.: Учпедгиз, 1952. Т.LIXV. Вып. 3. С.37 77.
67. Головин, 1990 Головин В. Г. Очерки по русской морфематике и словообразованию. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. 156 с.
68. Городенська Городенська К. Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. № 1. С. 20 30.
69. Городенська, 1981 ГороденськаК.Г., КравченкоМ.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). К.: Наук. думка, 1981. 497 с.
70. Григорьев Григорьев В П. Обсуждение проблемы омонимии // Вопр. языкознания. 1958 № 2. С. 162 164.
71. Грицик Грицик Н. И. Структурно-семантическая характеристика украинских и русских глаголов приближения с приставкой до- // Структура і функціонування мови. К.: Наук. думка,1982. С. 23 28.
72. Гурычева Гурычева М. С., Серебренников Б. А. Задачи изучения основного словарного фонда языка // Вопр. языкознания. 1953 № 6. С.18­21.
73. Данилов Данилов А. А. О некоторых проблемах омонимии современного русского языка // Слово в лексико-семантической системе языка. Л.: ЛГПИ им.А.И.Герцена, 1972. С. 32 34.
74. Демиденко Демиденко Л. П., Наумович А. Н. Современный русский язык. Глагол. Минск: Вышейн. шк., 1982. 176 с.
75. Демська Демська О. М. Лексична та лексико-граматична омонімія сучасної української мови: Дис. канд. філол. наук. К, 1996. 643 с.
76. Дерибас Дерибас В. М. О словообразовательной омонимии // Актуальные проблемы русского словообразования. Ч. II. Научные труды. Ташкент, 1976. Т. 174. С. 206 207.
77. Дискуссия Дискуссия по вопросам омонимии // Лексикографический сборник. М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1960. Вып. IV. С. 53 93.
78. Дмитриева ДмитриеваО.И. Динамика взаимодействия структурных компонентов производного глагольного слова: Русские глаголы с приставкой по-: Автореф. дисс. канд. филол. наук. Саратов, 1990. 18 с.
79. Егерман ЕгерманЛ.Ю. Грамматическая омонимия в субстантивированных парадигмах русской именной системы словоизменения: Дисс. канд. филол. наук. Елец, 1985. 192 с.
80. Есперсен Есперсен О. Философия грамматики: Пер. с англ. М.: Изд-во иностр. лит., 1958 404 с.
81. Жуйкова Жуйкова М. В. Типологія власне видових дієслівних опозицій у сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук. Луцьк, 1996. 248 с.
82. Задорожный Задорожный М. И. О границах полисемии и омонимии. М. : Моск. гос. ун-т им.М. В. Ломоносова, 1971. 70 с.
83. Зарубенко Зарубенко Г. М. Особливості семантики умовно однозначних дієслів // Структура і формування мови. К.: Наук. думка, 1982. С. 95 100.
84. Зеленов Зеленов А. Н. К разграничению полисемии и омонимии у возвратных глаголов // Слово в лексико-семантической системе языка. Л.: ЛГПИ им.А.И.Герцена, 1972. С. 41 42.
85. Земская ЗемскаяЕ.А. О развитии приставочного словообразования глаголов в русском языке // Русяз.в шк. 1960. № 2. С. 17 21.
86. Земская, 1990 Земская А. Словообразование и текст // Вопр. языкознания. 1990 №6. С. 17 30.
87. Ибрагимова Ибрагимова В. Л. Семантика русского глагола: Лексика движения. Уфа: Башкирский гос. ун-т, 1988. 75 с.
88. Иванова Иванова В. А. Антонимия и синонимия // Актуальные проблемы лексикологии и грамматики русского языка. Кишинев: Штиинца, 1997. С.33 49.
89. Ільїн Ільїн В. С. Префікси в сучасній українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1953. 164 с.
90. Калинин Калинин И. А. Морфология глагола. Горький: Кн.изд‑во,1957. 119 с.
91. Калько Калько М. І. Видова неоднорідність багатозначного дієслова в сучасній українській мові: Дис. канд. філол. наук. К., 1990. 204с.
92. Калько, 1990 Калько М. І. Видова неоднорідність дієслів як вияв взаємодії категорії виду з їх лексичним значенням // Мовознавство. 1990. №2. С. 31 38.
93. Кацнельсон Кацнельсон С.Д. Содержание слова: значение и обозначение. М., Л.: Наука, 1965. 109 с.
94. Карунц Карунц Р. Г. Глаголы звучания с приставкой по- в современном русском языке//Актуальные проблемы русского словообразования (Материалы респ. научн. конф. 12-15 сентября 1972). Самарканд, 1972. Ч. II. С. 7582.
95. Каспришин КаспришинЗ.Е. Множественность словообразовательной мотивации в современном украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук. К., 1989. 17 с.
96. Ким Ким О. М. Омонимия на уровне частей речи и ее отражение в словаре // Актуальные проблемы русского словообразования (Материалы респ. научн. конф. 12-15 сентября 1972). Самарканд, 1972. Ч. II. С. 102107.
97. Клименко Клименко Н. Ф., Карпіловська Є. А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1998. 161 с.
98. Клименко, 1982 Клименко Н. Ф., Пещак М. М., Савченко І. Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. К.: Наук. думка, 1982. 249 с.
99. Клименко, 1970 Клименко Н. Ф. Розмежування лексичних омонімів за допомогою словотворчих засобів // Питання структурної лексикології. К.: Наук. думка, 1970. С. 120 127.
100. Клименко, 1973 Клименко Н. Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1973. 186 с.
101. Клименко, 1984 Клименко Н. Ф. Словотворча структура і семантика складних сів у сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 245 с.
102. Клименко, 1991 Клименко Н. Ф. Як народжується слово. К.: Рад.шк., 1991. 283 с.
103. Коваленко Коваленко А. Н. Некоторые вопросы разграничения полисемии и омонимии // Исследования грамматического строя и словарного состава русского языка. К.: КГПИ им. А. М. Горького, 1977. С. 3 14.
104. Ковалик Ковалик І. І. Про деякі питання слов’янського словотвору // Філол. збірник. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С. 5 26.
105. Ковалик, 1979 Ковалик І. І. Діалектичний характер словотвірної структури похідного слова // Питання словотвору. К.: Вища шк., 1979. С.20 27.
106. Ковалик, 1957 Ковалик І. І. Синонімія і омонімія в межах словотворення // Доповіді і повідомлення Львівського державного університету ім. І. Я. Франка. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1957. С. 57 59.
107. Колесников Колесников Н. П. Синтаксическая омонимия в простом предложении. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1981. 143с.
108. Колесников, 1990 КолесниковО.А. Про поняттєві сфери термінів синкретизм” і омонімія // Мовознавство. 1990. № 2. С. 27 30.
109. Костюченко Костюченко Ю. П. Количество и место омонимов в современном английском языке: Дисс. канд. филол. наук. Харьков, 1954. 308 с.
110. Кочерган Кочерган М. П. Лексическая сочетаемость омонимов и лингвистический статус омонимии // Филол. науки. 1981. № 5. С. 47 55.
111. Кочерган, 1980 Кочерган М. П. Слово і контекст. Львів: Вищашк., 1980. 181 с.
112. Кривошеєв Кривошеєв О. В. Про значення префіксального дієслова // Мовознавство. 1976. № 3. С. 76 80.
113. Курилович Курилович Е. Р. Заметки о значении слова // Очерки по лингвистике. М.: Наука, 1962. С. 237 280
114. Кутина Кутина Л. А. К вопросу об омонимии и ее отражении в словарях современного русского языка // Лексикографический сборник. М.: Гос. изд-во иностр. и нац. словарей, 1960. Вып. IV. С. 45 62.
115. Кучеренко Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1961. Ч. І. 171 с.
116. Кучеренко, 1964 Кучеренко І. К. Теоретичні питання граматики української мови. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1964. Ч. ІІ. 158 с.
117. Левицкий ЛевицкийВ.В. Проблемы экспериментальной семасиологии: Дисс. докт. филол. наук. Черновцы, 1974. 398 с.
118. Левковская Левковская Н. А. О специфике префиксации в системе словообразования // Вопросы грамматического строя языка. М., 1955. С. 299 321.
119. Лексико Лексико-грамматические проблемы русского глагола. Новосибирск: Зап.-Сиб. кн. изд-во, 1969. 122 с.
120. Ленець Ленець К. В. Подвійно префіксовані дієслова з префіксом по- // Мовознавство. 1979. № 3. С. 26 29.
121. Леонова ЛеоноваМ.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. К.: Вища шк., 1983. 264 с.
122. Липатов Липатов А. Т. Омонимия и аббревиация // Филол. науки. 1984. № 3. С. 50 56.
123. Липатов, 1990 Липатов А. Т. Семантические аспекты проявления русской омонимии на разных языковых уровнях: Автореф. дисс. докт. филол. наук. Л., 1990. 42с.
124. Лисиченко Лисиченко Л. А. Лексика сучасної української мови. Семантична структура слова. Харків: Вища шк., 1977. 113с.
125. Лопатин Лопатин В. В. Словообразовательная морфемика. М.: Наук