Морозова Наталія Олександрівна. Клініко-патогенетичне обгрунтування профілактики метастазування раку гортані

brief description

Морозова Наталія Олександрівна. Клініко-патогенетичне обгрунтування профілактики метастазування раку гортані: Дис... канд. мед. наук: 14.01.19 / АМН України; Інститут отоларингології ім. О.С.Коломійченка. - К., 2002. - 134арк. - Бібліогр.: арк. 108-134

Морозова Н.О.Клініко-патогенетичне обґрунтування профілактики метастазування рака гортані. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.19 оториноларингологія. Інститут оториноларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України, м. Київ, 2002.
Дисертація присвячена покращанню результатів лікування хворих на рак гортані за рахунок застосування розробленого лікувально-профілактичного комплексу.
Вивчено клінічну, біохімічну, імунологічну та морфогістологічну семіотику порушень в системі гомеостазу як ключових ланок механізму метастазування раку гортані в процесі комбінованого лікування, що дозволило розробити патогенетично обґрунтовану системну та регіональну антиметастатичну профілактику метастазування для покращання основних показників ефективності комплексного лікування.
Системна профілактика метастазування рака гортані складалась з призначення антиоксидантних, імуномоделюючих, цитокінетичних і детоксикаційних препаратів із використанням в якості імунокоректору нового вітчизняного препарату тіотриазоліну.
Регіональна профілактика метастазування рака гортані проводилась із проведенням оптимізованої нами функціональної шийної лімфодисекції зі збереженням лімфовідтоку з черепа.
Розроблений антиметастатичний лікувально-профілактичний комплекс дозволив привести показники гомеостазу організму до фізіологічних параметрів, уникнути значного стресового впливу на стан мікросудинного русла, покращити стан протипухлинного захисту та в кінцевому результаті знизити на 6,7% частоту появи регіонарного метастазування та на 7,6% віддаленого метастазування, що дозволило на 10,8% підвищити показник п’ятирічного виживання у хворих на рак гортані.

1.У хворих на рак гортані під час традиційного радикального лікування спостерігається дисбаланс в системах ПОЛ-АОСЗ та зниження адаптаційних можливостей організму (кортизол-інсуліновий індекс 1,9), який корелює з ушкодженнями мікросудинного русла в вигляді судинного спазму, плазматичного просякнення стінок, підвищеного тромбоутворення (індекс Керногана - 0,54±0,04, а коефіцієнт елонгації 0,69±0,08), що суттєво впливає на клітинно-васкулярну взаємодію та сприяє процесу метастазування.
2. Патогенетично обґрунтована корекція з’ясованих порушень в біохімічній та гормональній системах забезпечення гомеостазу у хворих на рак гортані дозволила знизити рівень ПОЛ, активізувати антиоксидантний захист, підвищити адаптаційні можливості організму (кортизол-інсуліновий індекс знизився в 2 рази) та уникнути ушкоджень мікроциркуляторного русла (індекс Керногана зменшився до 0,41±0,03, а коефіцієнт елонгації підвищився до 0,89±0,06).
3.Стан неспецифічної протипухлинної резистентності хворих на рак гортані характеризувався функціональною недостатністю клітинного імунітету (зниженням активності NK та К-клітин в 3 рази, фагоцитарного показника на 57,8% та підвищенням вмісту цитокіну ФНП-a на 47,6%) протягом 1 місяця, що вважається фактором підвищеного ризику в прогнозуванні виникнення рецидивів і метастазів раку гортані та потребує використання більш ефективних методів імунокорекції.
4.Застосування імуномодулятора тіотриазоліну у хворих на рак гортані дозволило підвищити функціональні показники імунної системи та уникнути кардіо-, гепато- та гемотоксичної дії імуномодуляторів, які традиційно використовуються в клініці .
5.Оптимізована нами тактика та техніка хірургічного втручання при шийній лімфодисекції у хворих на рак гортані основної групи зменшила частоту виникнення регіонарного метастазування на 6,7 % випадків.
6.Отримані статистичні дані у хворих контрольної групи підтверджують концепцію лімфогематогенного метастазування раку гортані з високим індексом появи в першому періоді ремісії регіонарного (18,8%) і віддаленого (11,3%) метастазування.
7.Використання у хворих на рак гортані патогенетично обґрунтованого комплексу системних та регіональних лікувально-профілактичних заходів знизило на 6,7% частоту появи регіонарного метастазування та на 7,6% віддаленого метастазування, що дозволило на 10,8% підвищити показник п’ятирічного виживання.