МОТИВАЦІЙНА ОСНОВА НАЗВ РОСЛИН У ПЕРВИННОМУ І ВТОРИННОМУ СЕМІОЗИСІ (на матеріалі української, російської, німецької та французької мов)

brief description

Бердянський державний педагогічний інститут
ім. П.Д.Осипенко

На правах рукопису

Сердюк Алла Михайлівна

УДК 81'1'22'373.22:582 [=161.2=161.1=112.2=133.1]

МОТИВАЦІЙНА ОСНОВА НАЗВ РОСЛИН У ПЕРВИННОМУ І ВТОРИННОМУ СЕМІОЗИСІ

(на матеріалі української, російської, німецької та французької мов)

10.02.15 загальне мовознавство

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Денисова Світлана Павлівна,
доктор філологічних наук,
професор

Бердянськ 2001

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................

5

ВСТУП ...........................................................................................................

9

РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ СЕМІОЗИСУ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІС­ТИЦІ................................................................................................

15

Висновки .......................................................................................................

22

РОЗДІЛ 2. НАЗВИ РОСЛИН У ПЕРВИННОМУ СЕМІОЗИСІ ...............

23

2.1. Внутрішня форма і вмотивованість у процесі становлення мовного знака ................................................................................................

23

2.2. Відображення в лексичних системах властивостей рослин, що пізнаються в результаті психофізіологічного відображення людиною навколишньо­го світу ...............................................................................

25

2.2.1. Вмотивованість флоролексем зовнішнім видом рослини.........

26

2.2.2. Властивості, що пізнаються під час дотикової перцепції, як ознака найменування рослини......................................................................

53

2.2.3. Смак рослини в основі її номінації..............................................

58

2.2.4. Назви рослин, мотивовані своїм запахом....................................

61

2.2.5. Властивості рослини, що пізнаються під час слухової пер­цепції, як ознака найменування............................................................

63

2.2.6. Відображення у внутрішній формі флоролексем властивостей рослини, що пізнаються при одночасному функціонуванні різних органів чуття...................................................................................................

65

2.3. Відображення у внутрішній формі флоролексеми дії рослини на організм ....................................................................................................

69

2.4. Біологічні властивості рослини як ознака найменування ............

77

2.5. Вмотивованість флоролексем застосуванням рослин у прак­тичному житті людини .........................................................................

88

2.6. Назви рослин, зумовлені їх місцезростанням ...............................

94

2.7. Антропоніми в основі найменування рослин ................................

100

2.8. Назви рослин, пов’язані з легендами, міфами, повір’ями............

103

2.9. Флоролексеми, зумовлені, властивостями рослини, що одночасно пізнаються перцептивно і когнітивно.......................................

105

Висновки .................................................................................................

110

РОЗДІЛ 3. НАЗВИ РОСЛИН У ВТОРИННОМУ СЕМІОЗИСІ ...............

112

3.1. Властивості рослин, що пізнаються в результаті психофізі­оло­гічного відображення людиною навколишнього світу, в структурі мов­ле­ннє­вого семіозису .

112

3.1.1. Зовнішній вигляд рослини в основі її найменування у вторинному семіозисі ...................................................................................

113

3.1.2. Назви рослин, зумовлені властивостями, що пізнаються на дотик................................................................................................................

155

3.1.3. Назви рослин у вторинному семіозисі, мотивовані своїм смаком.............................................................................................................

158

3.1.4. Властивості, що пізнаються під час нюхової перцепції, в основі рослинних образів..............................................................................

162

3.1.5. Назви рослин у вторинному семіозисі, мотивовані власти­востями рослин, що пізнаються на слух..........................................

165

3.1.6. Рослинні образи, зумовлені властивостями рослин, що пізнаються при одночасному функціонуванні різних органів чуття.......

167

3.2. Біологічні властивості в основі найменування рослин у вторинному семіозисі ...................................................................................

171

3.3. Назви рослин у вторинному семіозисі, мотивовані їх застосуванням у практичному житті людини.

180

3.4. Назви рослин, мотивовані дією на організм .................................

183

3.5. Місцезростання в основі найменування рослин ...........................

185

3.6. Легенди, міфи, повір’я, літературні твори як ознака наймену­вання флоролексем у вторинному семіозисі ..............................

187

3.7. Вмотивованість рослинних образів властивостями, що пізнаються і перцептивно, і когнітивно.......................................................

189

3.8. Функціонування назв рослин в структурі вторинного семіозису.........................................................................................................

192

Висновки .......................................................................................................

198

ВИСНОВКИ...................................................................................................

201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ................................................................................................
СПИСОК СЛОВНИКІВ ..............................................................................

205

218
221

ДОДАТКИ .....................................................................................................

223

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Список умовних скорочень мов
англ. англійська мова
ар. арабська мова
гаск. гасконська мова
гебр. гебрайська мова
герм. германські мови
гол. голландська мова
гр. грецька мова
двн. давньоверхньонімецька мова
дінд. давньоіндійська мова
іє. індоєвропейська мова
інд. індійська мова
ісп. іспанська мова
іт. італійська мова
лат. латинська мова
ліон. ліонський діалект французької мови
нім. німецька мова
перс. перська мова
польськ. польська мова
псл. праслов’янська мова
рос. російська мова
рум. румунська мова
серб. сербська мова
сл. слов’янські мови
слов. словенська мова
стсл. старослов’янська мова
тур. турецька мова
тюрк. тюркські мови
укр. українська мова
фр. французька мова
фрак. фракійська мова
Перелік інших умовних скорочень
букв. буквально
д. додаток
див. дивись
діал. діалектне слово
ЛО лексична одиниця
напр. наприклад
НРВС назви рослин у вторинному семіозисі
НРПС назви рослин у первинному семіозисі
пор. порівняй
табл. таблиця
тс. те саме
цит. цитуємо
Перелік скорочень прізвищ письменників, з творів яких подано ілюстративний матеріал
Авт. Автомонов П. Ф.
Вас. Васильченко С.В.
Гоголь Гоголь Н.В.
Головко Головко А.В.
Гонч. Гончар О.Т.
Довл. Довлатов С.Д.
Кант. Канторович В.Я.
Кашин Кашин В.Л.
Коб. Кобилянська О.Ю.
Коцюб. Коцюбинський М.М.
Куліш Куліш П.О.
Купр. Куприн А.И.
Леонов Леонов Н.И.
Мережк. Мережковский Д.С.
Мирн. Мирний П.
Незн. Незнанский Ф.Е.
Петльов. Петльований В.І.
Полев. Полевой Б.Н.
Сміл. Смілянський Л.І.
Стельм. Стельмах М.П.
Тург. Тургенев И.С.
Тют. Тютюнник Г.М.
Хвил. Хвильовий М.
Черных Черных И.В.
Чехов Чехов А.П.
Шол. Шолохов М.А.
Audiberti Audiberti J.
Aymé Aymé M.
Balz. Balzac H.de
Baudelaire Baudelaire Ch.
Bazin Bazin H.
Becher Becher J.R.
Böll Böll H.
Butor Butor M.
Camus Camus A.
Chabrol Chabrol J.-P.
Chevalley Chevalley A.
Colette Colette C.-G.
Daudet Daudet A.
Duhamel Duhamel G.
Frank Frank L.
Gauthier Gauthier Th.
Gide Gide A.
Gobineau Gobineau A. de
Görtz Görtz A.
Heine Heine H.
Malot Malot H.
Maup. Maupassant G. de
M. du Gard Martin du Gard R.
Pagnol Pagnol M.
Pott. Potthoff K.
Rem. Remarque E.M.
Rolland Rolland R.
Sand Sand G.
S.-Ex. Saint-Exupéry A. de
Schr. Schreyer W.
Stritt. Strittmatter E.
Veken Veken K.
Zola Zola E.
Zweig Zweig S.
Перелік умовних скорочень словників, з яких подано ілюстративний матеріал
САМ Словник античної міфології. К., 1989.
СРЛФЯ Гринёва Е.Ф., Громова Т.Н. Словарь разговорной лексики французского языка. М., 1988.
СРЯ Словарь русского языка: В 4 т. М., 1985-1988.
ССРЛЯ Словарь современного русского литературного языка: В 17т. М.; Л., 1950-1965.
СУМ Словник української мови: В 11т. К., 1970-1980.
Larousse Larousse P. Grand Larousse de la langue française: En 7 vol. Paris, 1971-1978.
Robert Robert P. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française: En 9 vol. Paris, 1986.

В С Т У П

На сучасному етапі розвитку лінгвістики відбувається кардинальне пере­осмислення і переорієнтація на антропометричний напрямок її парадигми. Семі­о­ти­ка має займати одне з найважливіших місць у цій парадигмі. Це пояснюється тим, що процес первинного і вторинного знакоутворення пов’язаний з відображальною і пізнавальною діяльністю людини. Тому ми солідарні з думкою Н.Д.Арутюнової про те, що "в саму природу людини втілена можливість семіозису" [5: 8].
Проблеми знаковості мови достатньо проаналізовано у працях Н.Д.Ару­тюнової, Е.Бенвеніста, В.Г.Гака, О.С.Мельничука, Ч.Морріса, Ч.С.Пірса, Н.А.Слю­саревої, В.М.Солнцева, Ф. де Соссюра, Ю.С.Степанова, Г.А.Уфімцевої та багатьох інших. У них досліджено положення про природу мовного знака, його властивості, структуру, лінгвістичні параметри і функції семіозису та інше. Але, на нашу думку, не повною мірою висвітлені питання, пов’язані з вивченням універсальності і національної специфіки первинного і вторинного знакоозначування та відмінностей між цими видами семіозису.
У мові процес найменування передбачає вибір із декількох ознак саме ту, за якою можна пізнати означуваний предмет. Кожен народ має свої особливості в соціальному, трудовому досвіді, що й знаходить відображення у виборі ознаки найменування, або внутрішньої форми слова (В.фон Гумбольдт, Е.Сепір, О.О.Потебня, Ю.Д.Апресян, Л.П.Іванова, Н.І.Сукаленко та ін).
У цьому аспекті увагу дослідників привертають назви рослин, оскільки, з одного боку, вони є частиною концептуальної картини світу, з іншого дають можливість дослідження мотиваційного зв’язку між позначуваним та позначувальним. У переважній більшості вони вивчалися в когнітивно-ономасіологічному (Н.І.Панасенко, І.Е.Подолян, М.М.Фещенко) та дериваційному плані (А.М.Шамота, О.І.Чинок). Однак, знакова природа фрололексем, зокрема, їх інтерпретація у вторинному семіозісі майже не була об’єктом лінгвістичних пошуків вчених. Розв’язання зазначеного питання дає можливість уточнити поняття семіозису.
Вивчення цих проблем сучасна наука бачить у підходах, що базуються на теоретичних засадах В. фон Гумбольдта та О.О.Потебні про національну специфіку мови, про особливості відображення в ній об’єктивної дійсності.
Актуальність нашої дисертації зумовлена необхідністю: 1) система­тизованого дослідження проблем знакоозначування; 2) контрастивного вивчення його консти­ту­ентів у споріднених і різносистемних мовах; 3) концептуального аналізу назв рос­лин, мета якого вивчення ознаки, що лежить в основі найменування, розкриття по­нят­тя, яке стоїть за мовними знаками; 4) комплексного аналізу цих ознак найменування у мовному і мовленнєвому аспектах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною комплексної теми кафедри загального мово­знав­ства та слов’янської філології Бердянського державного педагогічного інсти­ту­ту ім.П.Д.Осипенко "Генезис, розвиток, структура й функціонування слов’янських і неслов’янських мов Приазовського регіону".
Мета дослідження проаналізувати назви рослин у первинному і вторинному семіозисі для виявлення його універсальних і специфічних рис у мовах слов’ян­ської, германської та романської груп.
Гіпотеза дослідження. Коло ознак найменування рослин зумовлене резуль-татами психофізіологічної обробки людиною об’єктивного світу (зокрема флори), а також її емпіричним досвідом. Універсальність семіозису в досліджуваних мовах визначається тим, що народи носії цих мов проживають на єдиному континенті, а, отже, мають багато спільного в ландшафті, кліматі, оцінних еталонах тощо. Специфіка в процесі знакоозначування зумовлена відмінностями у мовних системах, національними традиціями в політичному, соціальному, культурному житті, господарчій діяльності (насамперед у рослинництві).
Реалізація мети зумовила розв’язання наступних завдань:
1) уточнити поняття семіозису в сучасній лінгвістиці;
2) розробити класифікацію ознак найменування рослин у первинному і вторинному семіозисі на матеріалі досліджуваних мов;
3) зіставити ознаки найменування флоролексем у первинному і вторинному семі­озисі з метою виявлення універсального та національного в процесах станов­лення знака у мові і мовленні.
Об’єкт нашого аналізу процес первинного і вторинного семіозису у контрастивному аспекті.
Предмет дослідження назви рослин в українській, російській, німецькій та французькій мовах. Слід врахувати те, що кожна рослина має дві назви родову та видову. Остання з них присвоєна рослині вченими і є штучною. Певною мірою вона від­творює ознаки найменування флоролексеми, але не може віддзеркалити її внутрішньої форми. Тому, на нашу думку, доцільніше обрати предметом дослід­ження родові назви рослин, як кодифіковані, так і некодифіковані. Такий вибір зумовленио тим, що в українській, російській, німецькій та французькій мовах основу ботанічної номенклатури становлять загальнонародні назви рослин. Отже, провести чітку межу між кодифікованими і некодифікованими флоролексемами у багатьох випадках досить складно.
Необхідно досліджувати знакоозначування на прикладах назв як дикорослих, так і культивованих рослин, оскільки процес вторинного семіозису здійснюється на основі психофізіологічного відображення та пізнання властивостей саме тих рослин, які оточують людину у її повсякденному житті.
У дослідженні флоролексеми у вторинному семіозисі німецькою і французькою мовою вважаємо за необхідне користуватися власним перекладом. Це зумовлено тим, що професійний перекладач, прагнучи якомога повніше передати зміст речення і донести цю інформацію читачеві, може користуватися еталонами рідної мови, втрачаючи при цьому специфіку іноземної.
Методи дослідження. Для класифікації, опису назв рослин і ознак їхнього найменування, аналізу функціонування флоролексем у структурі вторинного семіозису використано описовий метод. Розробка класифікації та вивчення продуктивності ознак найменування НРПС і НРВС, аналіз частотних характеристик тощо зумовили застосування математичного (зокрема кількісного) методу. Контрастивний метод дає можливість вивчення відмінного і спільного в семіозисі в українській, російській, німецькій та французькій мовах.
Джерела дослідження назв рослин у первинному семіозисі: 1) етимо­ло­гічні словники: Етимологічний словник української мови за ред. О.С.Мельничука. К., 1982 - 1989; Этимологический словарь русского языка под ред. Н.Н.Шанского. М., 1972 - 1983; Фасмер Н. Этимологический словарь русского языка. М., 1986 - 1987; Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Sprache. Berlin, 1989; Her­mann U. Herkunftswörterbuch. Etymologie und Geschichte. München, 1993; Dau­zat A. Nouveau dictionnaire étymologique et historique. Paris, 1954 та ін.; 2) пере­клад­ні слов­ники: Словарь полезных растений на двадцати евро­пей­­ских языках под ред. Л.Л.Балашева. М., 1970 та ін.; 3) матеріали різноманітних праць наукового та науково-популярного характеру: Слов­ник-довідник з ботаніки за ред. І.П.Білоконя, О.Л.Липи. К., 1965; Морозюк С.С., Протопопова В.В. Аль­бом з ботаніки. К., 1979; А.М.Шамота. Назви рослин в українській мові. К., 1985 та ін. До вивчення залучено 814 флоролексем в українській, 603 у російській, 705 у німецькій та 513 у французькій мовах.
Джерелами дослідження назв рослин у вторинному семіозисі послужили художні твори українських, російських, німецьких, австрійських та французьких письменників ХІХХХ ст., зокрема, С.В.Васильченка, А.В.Го­лов­­ка, О.Т.Гончара, О.Ю.Ко­билянської, М.М.Коцюбинського, П.Мир­но­го, М.П.Стель­маха, М.Хвильо­во­го, С.Д.Довлатова, М.В.Гого­ля, О.І.Купріна, М.І.Леонова, Д.С.Ме­ре­жковського, І.С.Тур­генєва, М.О.Шолохова, І.Бехера, Г.Белля, Л.Франка, Г.Гейне, А.Герт­ца, К.Поттхофа, Е.М.Ремарка, В.Шрейера, Е.Штрит­тмат­тера, К.Векена, С.Цвей­га, О.де Бальзака, Е.Базена, А.Доде, Е.Золя, А.Камю, Г.Мало, Г. де Мопассана, М.Пань­о­ля, Ж.Санд, А. де Сент-Екзюпері, А.Шевалле та ін. Усьо­го обстежено 339 контекстів в українській, 307 у російській, 139 у німецькій та 136 у французькій мовах.
Крім того, нами використано ряд лексикографічних праць, зокрема: Словник укра­­їнської мови.К., 1970-1980; Словарь современного русского литератур­ного язы­­­ка. М.; Л., 1950-1965; Larousse P. Grand Larousse de la langue française. Paris, 1971-1978.; Robert P. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française. Paris, 1986 та ін.
Методологічною основою дослідження є теоретичні засади про мову як засіб спілкування, пізнання і відображення об’єктивного світу.
Теоретичною основою є лінгвофілософські концепції В. фон Гумбольдта, О.О.Потебні, а також основні положення теорії семіотичності мови Е.Бенвеніста, Н.А.Слюсаревої, Ю.С.Степанова, В.М.Телії, Г.А.Уфімцевої.
Наукова новизна дослідження. Уперше в мовознавстві розроблено класифікацію ознак найменування рослин у первинному і вторинному семіозисі в різносистемних мовах, зіставлені ознаки найменування флоролексем у різних видах семіозису з метою виявлення універсального та національного в процесах становлення знака у мові і мовленні. Це дало можливість уточнити поняття семіозису в сучасній лінгвістиці. Уперше у вітчизняній лінгвістиці процес первинного і вторинного семіозису досліджено у контрастивному аспекті.
Теоретичне значення полягає у розвитку наукових засад лінгвосеміотики, зокрема, в обґрунтуванні кількісних і якісних характеристик семіозису та у виявленні спільного і відмінного в українській, російській, німецькій та французькій мовах. Ці засади підтверджено розробленою нами класифікацією ознак най

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Семіозис як процес знакоутворення розглядається у двох аспектах: сема­сіоло­гічному це первинний семіозис і ономасіологічному це вторинний семіозис. Отже, первинний семіозис це хронологічно первинне надбання мовним знаком номінативного значення, мотивованого практичною й духовною діяльністю людини та її знаннями про світ. Вторинний семіозис процес подальших комунікативно-прагматичних трансформацій цього значення у мовленні.
2. Мовний знак у нашому дослідженні двобічна матеріально-ідеальна оди­ниця, позначуване й позначувальне якої знаходиться у мотиваційних відно­шен­нях. Отже, мотиваційною основою мовного знака вважається сукупність підстав, що дозво­ляють встановити раціональний зв’язок між ним та об’єктом наймену­вання.
3. Ідіоетнічна основа первинного і вторинного семіозису визначається впли­вом ландшафту, економічних, побутових, культурних традицій на мову та мовлен­ня людини, оскільки процес означування відображає ставлення суб’єкта до навко­лиш­нього світу. Нами визначено спільні ознаки найменування рослин у первин­ному і вторинному семіозисі: а) властивості, що пізна­ють­ся в процесі психофізіо­логіч­ного відображення навколишнього світу; б) біологічні властивості; в) засто­сування рослин у практичному житті; г) властивості, що одночасно пізнаються пер­цептивно і когнітивно.
4. Існує принципова розбіжність між двома видами семіозису, яка полягає у наявності комунікативно-прагматичного компонента в структурі вторинного означування. Крім того, нами зафіксовано такі відмінності між мовним і мовленнєвим семіозисами: а) у первинному семіозисі встановлені немотивовані назви рослин; ними є запозичення, оскільки в досліджуваних мовах вони втрачають свою внутрішню форму; б) назви рослин у вторинному семіозисі завжди мотивовані, оскільки вико­рис­тання людиною вже готового первинного знака передбачає узгодження нового досвіду із старим, тобто обґрун­тування раціональності зв’язку між позначуваним і позначувальним; в) у вторинному семіозисі не встановлено назв рослин, мотивованих антропонімами, що пояс­ню­ється впливом навколишнього середовища на людину.
5. Ідіоетнічна специфіка первинного означування виявляє себе у дослід­жу­ваних мовах наступним чином: а) для слов’янських мов характерними є відсутність лексичних одиниць, мотивованих іменами біблійних персонажів, канонізованих персон та низький рівень вмоти­вованості християнськими легендами; одна з причин цього явища вплив атеїстичної пропаганди, що проводилась у радянські часи і, як наслідок, вилучення цих назв із номенклатури; і, навпаки, частка вищеназваних флоро­лексем є досить значною в неслов’янських мовах, що пояснюється великою роллю католицизму в Німеччині та Франції; б) в українській мові зафіксовано яскраво виражену кількісну перевагу флоролексем, зумовлених дією рослин на організм, що є свідченням їх широкого застосування в народній медицині, знахарстві українцями; порівняно з іншими досліджуваними мовами українська найбільш схильна до вмотивованості назв рослин поширеними власними іменами та народними легендами, повір’ями; в) широке запозичення латинізмів в російську ботанічну номенклатуру спри­чинило домінування у мові флоролексем, в основі яких античні міфи; г) властивим для німецької мови є низький рівень вмотивованості леген­дами, міфами та повір’ями; кількісну перевагу назв рослин, мотивованих власти­востями, що пізнаються при одночасному функціон­у­ванні різних органів чуття та властивостями, що пізнаються одночасно пер­цептивно і когнітивно, можна пояс­нити схильністю цієї мови до словоскладення; характерною є відсутність флоро­лексем, зу­мов­лених поширеними власними іменами; ґ) для французької мови притаманна відсутність назв рослин, мотивованих властивостями, що пізнаються під час слухової перцепції; порівняно з іншими мовами встановлено високий рівень вмотивованості антропонімами (зокрема, прі­зви­щами вчених-ботаніків) та античними міфами, що пояснюється широким вжи­ван­ням латинізмів у французькій мові.
6. Для вторинного семіозису специфічним є зображення людиною об’єктивної дійсності за допомогою фіксованих образів, зокрема, рослинних, під якими розумі­ється образне уподібнення сигніфіката денотату, на основі асоціацій, у яких сигні­фікатом є рослина. Переважна більшість назв рослин у вторинному семіозисі аксіологічно мотивована, що пояснюється суб’єктивністю, яка значною мірою притаманна мовле­ннєвій діяльності. Про це свідчить встановлене нами кількісне домінування оцінних (меліоративних і пейоративних) рослинних образів над нейтральними. У переважній більшості ці флоролексеми моноаксіологічні. Розбіжність у процесі вторинного семіозису у слов’янських та неслов’янських мовах виявляється у тому, що образи, мотивовані дією рослини на організм, засто­­суванням рослин у побуті, виробництві, зафіксовані нами лише в українській та російській мовах.
Порівняно з іншими мовами, для українських назв рослин характерним є: а) високий рівень вмотивованості образів дією рослини на організм; причиною цього є той факт, що більшість із назв рослин стали основою для стійких порівнянь і метафор; б) великий вплив фольклору на процес вторинного означу­вання: в українській мові встановлені рослинні образи, мотивовані тільки народ­ни­ми легендами та повір’ями.
Для назв рослин у російській мові специфічними є: а) яскраво виражена схильність людини поєднувати у процесі мовленнєвого семіозису ознаки, що пізнаються водночас перцептивно і когнітивно; б) вмотивованість рослинних образів літературними творами.
Для німецької мови характерні від­нос­но високий рівень вмотивованості флоролексем застосуванням рослин у прак­тич­ному житті людини (зокрема, харчовою придатністю) та відсутність рослинних образів, в основу яких покладено міфи, легенди, повір’я.
У процесі семантичної інтерпретації назв рослин для французів психофі­зіо­ло­гіч­не відображення відіграє важливішу роль, ніж у носіїв інших дослід­жу­ва­них мов: про це свідчать встановлені кількісні дані. Яскраво виражене доміну­ван­ня пер­цептивного відображення над емпіричним досвідом зумовило відсутність у фран­цузькій мові образів, мотивованих місце­зростанням рослин. У вторинному се­мі­­озисі для французів характерним є пріоритет зовнішнього вигляду рослини в ос­но­ві її найменування над властивостями, що сприймаються іншими органами чут­тя. Цим пояснюється те, що тільки у французькій мові не встановлено рослин­них образів, мотивованих властивостями, що пізнаються під час слухової перцеп­ції.
Отже, мотиваційна основа назв рослин у первинному і вторинному семіозисі в українській, російській, німецькій та французькій мовах це комплекс об’єктив­них і суб’єктивних факторів, що є основою для мотивованого зв’язку між флоро­лексемою та рослиною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамян Л.А. Гносеологические проблемы теории знаков. Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1986. 101 с.
2. Аветян Э.Г. Семиотика и лингвистика. Ереван: Изд-во Ерев. ун-та, 1989.286 с.
3. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974.367 с.
4. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык: К проблеме языковой «картины мира»// Вопросы языкознания. 1987. №3. С. 16-24.
5. Арутюнова Н.Д. Наивные размышления о наивной картине языка // Язык о языке. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 7-19.
6. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Языковая номинация: Виды наименований М.: Наука, 1977. С. 304-357.
7. Арутюнова Н.Д. Специфика языкового знака // Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка. М.: Наука, 1970. С.170-196.
8. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
9. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896 с.
10. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с фр. М.: Иностр. лит., 1955. 416 с.
11. Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с фр. М.: Иностр. лит., 1961. 394с.
12. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Знаковые функции вещных сущ­ностей // Язык система. Язык текст. Язык способность: Сб. ст. М.: Наука. 1995. С. 80-90.
13. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1994. 615 с.
14. Барт Р. Основы семиологии // Структурализм: "за" и "против". М.: Прогресс, 1975. С. 114-163.
15. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознав­ство. 1997. №6. С.30-36.
16. Бацевич Ф.С., Космеда ТА. Очерки по функциональной лексикологии.Львов: Свит, 1997. 392 с.
17. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (Ономастика). К.: Издательство Киевского университета, 1972. 209 с.
18. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
19. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Томск, 1984. 191 с.
20. Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи.М.: Наука, 1981. С. 28-37.
21. Блумфилд Л. Язык: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
22. Богуславская Г.П. Языковая картина мира и культура народа // Язык и культура: 4-я межд. конф.: Материалы. 4.2. К.: НАН Украины, Институт украинского языка, 1996. С. 214-216.
23. Бондарко А.В. К проблеме соотношения универсальных и идио­этни­чес­ких аспектов семантики: интерпретационный компонент грамматических значений // Вопросы языкознания. 1992. №3. С. 5-20.
24. Будагов Р.А. Филология и культура. М.: Изд-во МГУ, 1980. 303 с.
25. Булыгина Т.В., Шмелев А. Д. Языковая концептуализация мира. М.: Школа "Языки русской культуры", 1997. 574 с.
26. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990.176 с.
27. Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы. М.: Прогресс, 1964. 350 с.
28. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
29. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
30. Воїнов В.В., Семенець О.Є. Оцінний компонент значення і його прагматична функція // Мовознавство. 1989. №1. С.47-51.
31. Вопросы общего и сопоставительного языкознания / Под ред. Ю.Тул­дава. Тарту: ТГУ, 1984. 147 с.
32. Гак В.Г. Беседы о французском слове (Из сравнительной лексикологии французского и русского языков). М.: Международные отношения, 1966. 335 с.
33. Гак В.Г.Сопоставительная лексикология: На материале французского и русского языков. М.: Международные отношения, 1977. 264 с.
34. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Языки русской культуры, 1998.768 с.
35. Гачев Г.Д. Национальные образы мира: Космопсихологос. М.: Прогресс: Культура, 1995. 479 с.
36. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: В 3 т. М.: Мысль, 1975. Т.1: Наука логики. С.123-480.
37. Головкин Б.Н. О чем говорят названия растений. М.: Колос, 1992. 191с.
38. Гончарова Т.І. Спільність та специфіка мовних зооморфних картин світу: Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.15 / ХДУ. X., 1996. 22 с.
39. Гриб В.В. Проблема взаимосвязи образа и знака. Минск: Наука и техника, 1978. 166 с.
40. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
41. Гумбольдт В. фон. Лаций и Эллада // Избранные труды языкознанию. М.: Прогресс, 1984. С.303-306.
42. Гумбольдт В. фон. О сравнительном изучении языков применительно к различным эпохам их развития // Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984.С. 307-323.
43. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1985. 451 с.
44. Давыдов А.И. Знай, люби, береги. К.: Веселка, 1989. 240 с.
45. Денисова С.П. Специфіка семантичного руху в синхронії // Мови й куль­ту­ра народів Приазов’я: Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогіч­но­го ін­сти­туту ім. П.Д.Осипенко (Мовознавство). Бердянськ: БДПІ, 1999. С. 12-22.
46. Денисова С.П. Типологія категорій лексичной семантики. К.: Віпол, 1996. 294 с.
47. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики: Пер. с польск. М.: Прогресс, 1973. 286 с.
48. Дубовик А.Ю. Образы флористики в художественном тексте: Дис...канд. фил. наук: 10.02.04 Одесса, 1997. 239 с.
49. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. Вып. 1. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. С.264-389.
50. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования // Лінгвістичні студії. Вип.2. Черкаси, 1997. С. 3-11.
51. Жлуктенко Ю.О. Аспекти контрактивної лексикології // Мовознавство. 1989. №6. С.3-8.
52. Жлуктенко Ю.А. Контрастивный анализ текстов // Лингвистика текста и обучение иностранным языкам. К.: І978. С.24-30.
53. Жлуктенко Ю.А. Критерии эквивалентности при контрастивном анализе языков // Новые тенденции в изучении грамматики романских и германских языков. К.: 1981. С. 6-12.
54. Жоль К.К. Мысль, слово, метафора. Проблемы семантики в философском освещении. К.: Наукова думка, 1984. 303 с.
55. Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. К.: Наукова думка, 1983. 176 с.
56. Заверуха Б.В. Квіти дванадцяти місяців. К.: Урожай, 1986. 176 с.
57. Заверуха Б.В. У світі рослин. К.: Урожай, 1991. 252 с.
58. Звегинцев В.А. Проблема знаковости языка: Материалы к курсам языко­знания. М.: Изд-во МГУ, 1956. 34 с.
59. Знаковые системы в социальных и когнитивных процессах: Сб. научн. тр. Новосибирск: Наука, 1990. 157 с.
60. Золотницкий Н.Ф. Цветы в легендах и преданиях. К.: Довіра,1994. 256с.
61. Иванов В.В. Очерки по истории семиотики в СССР.М.: Наука, 1976.303с.
62. Иванова Л.П. Методы лингвистических исследований.К.: ИСИО, 1995. 87с.
63. Иванова Л.П. Ноосфера как фактор развития языка // Мови й культура на­родів Приазов’я: Зб. наук. пр. Бердянського державного педагогічного інституту ім.П.Д.Осипенко (Мовознавство). Бердянськ: БДПІ, 1999. С. 3-11.
64. Исследования по общему и сопоставительному языковедению / Под ред. Ю.Тулдава и др. Тарту: ТГУ, 1988. 161 с.
65. Кабакова Г.И. Французкая этнолингвистика и методология // Языко­знание. 1993. № 6. С. 101-113.
66. Карнап Р. Значение и необходимость. М.: Изд-во иностр. литературы, 1959. 382 с.
67. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. 298 с.
68. Керквуд Г.У. Языковые структуры в контрасте // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. М.: Прогресс, 1989. С. 341-349.
69. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц. Львов: Вища школа, 1988. 161 с.
70. Клаус Г. Сила слова. Гносеологический и прагматический анализ языка: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1967. 215 с.
71. Климова Л.А. Региональные онимы: внутренняя форма и мотиви­рованность их // Тезисы научной конф. "А.А.Потебня исследователь славянских взаимосвязей". Ч.ІІ. Харьков: Издательство Харьковского государственного университета, 1991. С. 25-27.
72. Козирєва З.Г. Лексика на позначення продуктів харчування з зерна // Мовознавство. 1984. №3. С.65-71.
73. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука, 1990. 83 с.
74. Комлев Н.Г. Слово в речи: Денотативные аспекты. М.: Изд-во МГУ, 1992. 214 с.
75. Кононенко І.В. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект // Мовознавство. 1996. №6. С.39-46.
76. Косериу Э. Контрастивная лингвистика и перевод: их соотношение // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. М.: Прогресс, 1989. С. 63-81.
77. Космеда Т.А., Гажева І.Д. Аспекти й методика вивчення слова у контексті зміни лінгвістичних парадигм // Мовознавство. 1999. №1. С.39-46.
78. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика: проблеми і методи дослідження // Мовознавство. 1996. №2-3. С. 3-12.
79. Кочерган М.П. Слово і контекст: Лексична сполучуваність і значення слова. Львів: Вища школа, 1980. 184 с.
80. Кравченко А.В. Естественно-научные аспекты семиозиса // Вопросы языкознания. 2000. №1. С. 3-9.
81. Кубрякова Е.С. Возвращаясь к определению знака // Вопросы языко­зна­ния. 1993. №4. С. 18-28.
82. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.:Наука, 1986. 156 с.
83. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
84. Кубрякова Е.С., Шахнарович А.М., Сахарный Л.В. Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. 238 с.
85. Курилович Е. Лингвистика и теория знака // Звегинцев В.А. История языкознания XIX XX веков в очерках и извлечениях. М.: Просвещение, 1965. С.423-431.
86. Лакофф Д., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем // Язык и моделирования социального взаимодействия. М.: Прогресс. С.126-170.
87. Лаптев Ю.П. Растения от А до Я. М.: Колос, 1992. 351 с.
88. ЛевіСтрос К. Структурна антропологія. К.: Основи, 1997. 387 с.
89. Лексические и грамматические компоненты в семантике языкового знака: Межвуз. сб.науч. тр. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1983. 156 с.
90. Лингвистика и поэтика: Сб. ст. М.: Наука, 1979. 309 с.
91. Логический анализ языка: Культурные концепты: Сб. ст. М.: Наука, 1991. 203 с.
92. Логический анализ языка: Ментальные действия: Сб. ст. М.: Наука, 1993. 176 с.
93. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. М.: Изд-во МГУ, 1982. 479 с.
94. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. М.: Мысль, 1993. 959 с.
95. Маковский М.М. "Картина мира" и миры образов // Вопросы языко­знания. 1992№ 6. С.36-52.
96. Манакин В.Н. Основы контрастивной лексикологии: близкородственные и родственные языки. Кировоград: Центр. Укр. изд-во, 1994. 262 с.
97. Манакін В.М. Проблеми контрастивної лексикології близькоспоріднених мов // Мовознавство. 1994. №1. С.50-58.
98. Мартине А. Основы общей лингвистики // Новое в лингвистике. Вып. 3. М.: Изд-во иностр. лит., 1963. С. 366-566.
99. Матезиус В. Язык и стиль // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 444-445.
100. Мельвиль Ю.К. Чарльз Пирс и прагматизм. М.: Изд-во МГУ, 1968. 499с.
101.Мельничук А.С. О всеобщем родстве языков мира // Вопросы языкознания. 1991. №3. С.46-65.
102. Мельничук А.С. О знаковой природе предложения // Материалы конф. "Язык как знаковая система особого рода". М.: Наука, 1967. С. 42-45.
103. Мигирин В.Н. Гносеологические проблемы знаковой теории языка, фонологии и грамматики. Кишинев: Штиинца, 1978. 138 с.
104. Мигирина Н.И. Внутренняя форма как важнейший узел системных связей в языке. Кишинев: Штиинца, 1977. 120 с.
105. Мигирина Н.И. Типы номинаций для обозначения статусов лица в современном русском языке. Кишинев: Штиинца, 1980. 91 с.
106. Морозова В.В. Взаємодія лінгвістичних і екстралінгвістичних факторів у процесі лексичної номінації // Мовознавство. 1986. №4. С. 58-61.
107. Морозюк С.С., Протопопова В.В. Альбом з ботаніки. К.: Радянська школа, 1979. 151 с.
108. Моррис Ч. Основания теории знаков // Семиотика. М.: Радуга, 1983. С.37-89.
109. Нариси з констративної лінгвистики: 3б. наук. праць. К.: Наукова думка, 1979. 195 с.
110. Нарский И.С. Современный позитивизм. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 423 с.
111. Немзер У. Проблемы и перспективы контрастивной лингвистики // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. М.: Прогресс, 1989. С. 128-143.
112. Никитин М.В. Лексическое значение слова. М.: Высш. школа, 1983.237 с.
113. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения. М.: Высшая школа, 1988.168 с.
114. Новое в зарубежной лингвистике: Сборник. Вып. 5. Языковые универ­салии. М.: Прогресс, 1970.301 с.
115. Новое в зарубежной лингвистике: Сборник. Вып. 25. Контрастивная лингвистика. М.: Прогресс, 1989. 440 с.
116. Новое в лингвистике: Сборник. Вып. 1. М.: Изд-во иностр. лите­ратуры, 1963. 565 с.
117. Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка / Под ред. Б.Н. Серебренникова. М.: Наука, 1970. 604 с.
118. Ольшанский И.Г., Скиба В.П. Лексическая полисемия в системе языка и тексте. Кишинев: Штиинца, 1987. 128 с.
119. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действи­тель­ностью. М.: Наука, 1985. 271с.
120. Панасенко Н.И. Когнитивно-ономасиологическое исследование лексики (Опыт сопоставительного анализа названий лекарственных растений): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.19/ Московский гос. лингв. ун-т. М., 2000. 49 с.
121. Панфилов В.З. Гносеологические аспекты философских проблем языкознания. М.: Наука, 1982. 357 с.
122. Петров М.К. Язык, знак, культура. М.: Наука, 1991. 328 с.
123. Пирс Ч.С. Из работы "Элементы логики. Grammatica speculative" // Семиотика. М.: Радуга, 1983. С. 151-210.
124. Плотников Б.А. О форме и содержании в языке. Минск: Вышэйш. шк., 1989. 252 с.
125. Подолян І.Е. Національна специфіка семантики фітонімів в українській, англійській, та німецькій мовах: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.17/ Київський держ. лінгв. ун-т. К., 2000. 20 с.
126. Попова З.Д. Аспекты лексического значения. Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1982. 160 с.
127. Постовалова В.И. Картина мира в жизнедеятельности человека //Роль че­­ло­­веческого фактора в языке. Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. С.8-69.
128. Постовалова В.И. Наука о языке в свете идеала цельного знания // Язык и наука конца 20 века. М.: Рос. гос. гумманит. ун-т, 1985. С.342-420.
129. Постовалова В.И. Язык как деятельность: Опыт интерпретации концепции В. Гумбольдта. М.: Наука, 1982. 222 с.
130. Потебня О.О. Естетика і поетика слова: Збірник. К.: Мистецтво, 1985. 302 с.
131. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Т.1-2. М.: Учпедгиз, 1958. 536 с.
132. Потебня A.A. Мысль и язык.- К.: Синто, 1993. 191 с.
133. Потебня А.А. Слово и миф. - М.: Правда, 1989. 282 с.
134. Почепцов О.Г. Комунікативний статус як параметр мовленнєвої взаємодії// Мовознавство. 1989. №4. С. 40-45.
135. Пражский лингвистический кружок: Сб. статей. - М.: Прогресс, 1967. 559с.
136. Проскуркіна С.М. Семантико-синтаксична структура оцінного вислов­лення// Мовознавство. 1995. №2-3. С.21-24.
137. Проскуркіна С.М. Семантико-функціональні особливості об’єкта оцінного висловлення // Мовознавство. 1992. №4. С. 59-62.
138. Рахмат П. Универсалии и типология // Вопросы языкознания. 1986.№2. С. 17-26.
139. Резников Л.О. Гносеологические вопросы семиотики. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1964. 304 с.
140. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / Сереб­рен­ников Б.А., Кубрякова Е.С., Постовалова В.И., Уфимцева А.А., Телия В.Н. Наука, 1988. 212 с.
141. Семиотика: Пер. с англ., фр., исп. / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Радуга, 1983. 636 с.
142. Семиотика культуры: Сб. статей. Тарту : Изд-во Тартус. гос. ун-т, 1981. 116 с.
143. Серебренников Б.А. О лингвистических универсалиях // Вопросы языкознания. 1972. №2. С. 3-16.
144. Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и мышление. М.: Наука, 1988. 242 с.
145. Скаличка В. Асимметричный дуализм языковых единиц // Пражский лингвистический кружок.М.: Прогресс, 1967. С. 119-127.
146. Скаличка В. Типология и сопоставительная лингвистика // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 25. М.: Прогресс, 1989. С. 27-31.
147. Слюсарева H.A. Теория Ф. де Соссюра в свете современной лингвистики. М.: Наука, 1975. 112 с.
148. Снитко Е.С. Внутренняя форма номинативных единиц. Львов: Свит, 1990.185 с.
149. Соломоник А. Семиотика и лингвистика. М.: Молодая гвардия, 1995.345с.
150. Соломоник А. Язык как знаковая система. М.: Наука, 1992. 222 с.
151. Солнцев В.М. Язык как системно-структурное образование. М.: Недра, 1977. 341 с.
152. Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики // Труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1977. С. 31-285.
153. Старикова О.М., Обухова О.Ю. Семантика та прагматика внутрішньо- текстових уточнюючих відношень // Мовознавство. 1991. №4. С.59-62.
154. Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка: Семиотические проблемы лингвистики. М.: Наука, 1985. 308 с.
155. Степанов Ю.С. Изменчивый "образ языка" в науке ХХ века // Язык и наука конца 20 века. М.: Рос. гос. гумманит. ун-т, 1995. С. 7-34.
156. Степанова М.Д. Словообразование современного немецкого языка. М.: Изд-во лит. на ин. яз., 1953. 375 с.
157. Сукаленко Н.И. Отражение обыденного сознания в образной языковой картине мира. К.: Наукова думка, 1992. 162 с.
158. Сукаленко Н.І. Про конотаційно-оцінний аспект мовної діяльності люди­ни// Мовознавство. 1985. №2. С. 28-33.
159. Телия В.Н. Вторичная номинация и ее виды // Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. С. 129-221.
160. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц. М.: Наука, 1986.143 с.
161. Телия В.Н. Метафора как модель смыслопроизводства и ее экспрессивнооценочная функция // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 26-52.
162. Тропіна Н.П. Прагматичний тип вторинної номінації в сучасній російській мові // Мовознавство. 1993. №3. С.53-57.
163. Уорф Б. Наука и языкознание // Новое в лингвистике. Вып. 1. М.: Изд-во иностр. литературы, 1960. С. 169-182.
164. Урысон E.B. Языковая картина мира // Вопросы языкознания. 1998. №2. С. 3-21.
165. Уфимцева A.A. Знаковая природа языка. // Общее языкознание: Формы существования, функции, история языка.М.: Наука, 1970. С.96-170.
166. Уфимцева A.A. Лексическое значение: Принцип семиологического опи­сания лексики. М.: Наука, 1986. 240 с.
167. Уфимцева A.A. Роль лексики в познании человеком действительности и в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. М.: Наука, 1988. С. 108-140.
168. Уфимцева A.A. Типы словесных знаков. М.: Наука, 1974. 206 с.
169. Федоренко М.Т. Про знакову специфіку неозначених займенників // Мовознавство. 1982. №3. С.48-50.
170. Федоренко М.Т. Особенности знаковой природы субстантивных неопределенных местоимений современного немецкого языка и способы и актуализации: Дис. .. канд. фил. наук: 10.02.04. К., 1977. 177 с.
171. Фещенко М.М. З легенд про назви рослин // Українська мова і література в школі. 1973. №3. С.76-81.
172. Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды. T.1. М.: Учпедгиз, 1956. 450 с.
173. Фрумкина Р.М. Есть ли у