МОТИВУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

brief description

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»

На правах рукопису

Чушак-Голобородько Анна Михайлівна

УДК 338.24: 330. 341. 1+621
МОТИВУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Спеціальність: 08.00.04. – Економіка і управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор,
Заслужений працівник народної освіти України
Кузьмін Олег Євгенович

Львів-2012

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА МОТИВУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

11
1.1. Сутність креативності і потреб суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту підприємства
11
1.2. Проблеми формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності в системі менеджменту підприємства і принципи їхнього розв’язання

40
1.3. Організаційно-правове забезпечення креативної діяльності та її мотивування
56
Висновки до першого розділу 72
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ МОТИВУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

77
2.1. Оцінювання рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності
77
2.2. Визначення результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності
87
2.3. Аналізування факторів, які впливають на результативність моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності
98
Висновки до другого розділу 107
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МОТИВУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ КРЕАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ МЕНЕДЖМЕНТУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

112
3.1. Забезпечення узгодженості потреб суб’єктів креативної діяльності із цілями підприємства
112
3.2. Впровадження в систему мотивування комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності
126
3.3. Способи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності
138
Висновки до третього розділу 152
ВИСНОВКИ 157
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170
ДОДАТКИ 191

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах постійного зростання вартості сировини, матеріалів, енергоресурсів, збільшення кількості суб’єктів, які посилюють конкуренцію на ринку машинобудівної продукції, підвищення рівня поінформованості споживачів про пропозицію продуктів на ринку, їхню якість, функціональність і ціну актуальним завданням керівників підприємств є здійснення перманентного пошуку креативно активних суб’єктів і забезпечення для них таких умов розвитку, щоб на підприємстві постійно мали місце альтернативи креативних ініціатив, які б могли забезпечити організації конкурентні переваги. На жаль, на сьогодні методичні підходи до мотивування суб’єктів креативної діяльності досліджені фрагментарно. Це є причиною проблематичності використання потенціалу суб’єктів креативної діяльності для розвитку машинобудівних підприємств.
У науковій літературі значну увагу приділено розкриттю сутності феномену креативності з позиції психології, особливостям організації праці креативно активних працівників, обґрунтуванню важливості збалансування витрат на розвиток креативності з ефектами від реалізації креативних ідей, аналізуванню мотиваційних теорій, класифікації потреб, дослідженню місця мотивування в процесі управління підприємством тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Алєксєєва І., Андросової О., Альтшуллера Г., Бажала Ю., Базилевича В., Баррона Ф., Бекхардні Б., Березіної Т., Бойка Є., Борщ Л., Бьюітандама А., Валдайцева С., Верби В., Василенка В., Гальчинського А., Геєця В., Герасимчука В., Глаз’єва С., Гойка А., Гончаренка Т., Гужви В., Гілфорда Дж., Дайкера Д., Денисенка М., Доснона О., Должанського І., Друкера П., Жежухи В., Золотарьова С., Ілляшенка С., Ільчука В., Колькової С., Крикавського Є., Крупки М., Кузьміна О., Лазебника Л., Литвиненка С., Лобанова А., Лукінова І., Малицького Б., Медведкіна Т., Мізюка Б., Мілославського І., Нейкової Л., Новікової І., Ортинського В., Петровича Й., Піннінгса Й., Пономаренка В., Поплавської Ж., Постєвого А., Раєвнєвої О., Рубінштейна С., Саліхової О., Соловйова В., Стадницького Ю., Тивончука І., Торшиної К., Торренса П., Харрінгтона Д., Черваньова Д., Череп А., Чумаченка Б., Чумаченка І., Чухрай Н., Шаугнессі Й., Шегди А., Янковського К., Ярочкіна В.та інших.
Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії та практиці мотивування, є частина питань, які залишаються постійним об’єктом дискусій. До них слід віднести наступні: неповнота розкриття сутності понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення»; невідповідність існуючих методів оцінювання узгодженості цілей в організації потребам суб’єктів креативної діяльності; відсутність методичного інструментарію для формування систем мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку; неадекватність методів ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності тощо.
Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних основ мотивування суб’єктів креативної діяльності обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науковим напрямом кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»: «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» номер державної реєстрації 0107U009522 та науковим напрямом кафедри фінансів «Проблеми фінансово-кредитного регулювання інноваційного розвитку виробничо-господарських структур» (номер державної реєстрації 0106 U000027), а також держбюджетною темою «Методологія та інструментарій процесійно-структурованого менеджменту» (номер державної реєстрації № 0111U001215). Внеском автора у розробку держбюджетної теми стало виокремлення характеристики креативної діяльності, а також визначено роль суб’єктів креативної діяльності в розвитку системи менеджменту підприємства (акт впровадження від 25.06.2012 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій щодо удосконалення мотивування суб’єктів креативної діяльності машинобудівних підприємств.
Завданнями роботи є:
- уточнити сутність понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення»;
- розробити метод оцінювання узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними;
- удосконалити метод формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку;
- виділити етапи технології ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності;
- конкретизувати форми креативної діяльності, вимоги до суб’єктів креативної діяльності, методи акумулювання креативних ідей, а також методи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності.
Об’єктом дослідження є процеси формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності.
Предметом дослідження є теоретичні та прикладні положення щодо формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності.
Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів із проблем мотивування суб’єктів креативної діяльності. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються проблем мотивування суб’єктів креативної діяльності.
У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали машинобудівних підприємств, які мають досвід у формуванні систем мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також матеріали наукових джерел, які відображають напрацювання вітчизняних і зарубіжних авторів за даною тематикою.
Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення – під час ідентифікування проблем мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також під час формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку (підр. 1.2, 3.2); експертних оцінок – під час оцінювання рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності, визначення результативності використовуваних систем мотивування, а також під час ідентифікування значущості впливу факторів на результативність мотивування суб’єктів креативної діяльності (підр. 2.1-2.3); індукції і дедукції – під час уточнення сутності понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення», дослідження можливостей забезпечення узгодження потреб суб’єктів креативної діяльності із цілями підприємства, а також під час формування комплексу рекомендацій щодо підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності (підр. 1.1, 3.1, 3.3) тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення мотивування суб’єктів креативної діяльності машинобудівних підприємств. Автором отримано такі наукові результати:
вперше
- розроблено метод оцінювання узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними, котрий базується на ідентифікуванні кількості порівнянь потреб із кількістю виявлених неузгоджень, що дозволяє застосовувати метод для встановлення необхідності коригування системи цілей підприємства;
удосконалено:
- метод формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку, що відрізняється уточненням потреб суб’єктів креативної діяльності, ідентифікуванням проблем мотивування цих суб’єктів, врахуванням факторів, які впливають на них, а також конкретизацією принципів, яких доцільно дотримуватись керівникам підприємств, упроваджуючи систему мотивування суб’єктів креативної діяльності;
- технологію ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, яка, на відміну від існуючих технологій, враховує варіативність побудови моделей мотивування, базується на оцінюванні рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності;
набули подальшого розвитку:
- поняття «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення», які відрізняються від існуючих означень тим, що враховують їхні сутнісні ознаки і зв’язки між ними;
- форми креативної діяльності, вимоги до суб’єктів креативної діяльності, методи акумулювання креативних ідей, а також методи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, які, на відміну від існуючих, функціонально і процесійно враховують їхнє місце в інноваційних процесах, а також у системах управління підприємствами.
Практичне значення одержаних результатів. Серед основних положень дисертації практичне значення мають запропонований метод оцінювання рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності, а також розроблений метод визначення результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності. Вказані авторські розробки знайшли практичне застосування у діяльності таких машинобудівних підприємств: ТДВ «Львівський експериментальний механічний завод» (довідка №181 від 27.08.2012 р.); ПАТ «Електрон» (довідка № 069/381 від 26.10.2012 р.).
Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка», зокрема при викладанні дисциплін: «Менеджмент персоналу фінансових служб» (для студентів спеціальностей 7.030508 і 8.030508 «Фінанси і кредит») (довідка від 21.09.2012р. №67-01-1806).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких науково-практичних конференціях: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2010 р.), «Системний аналіз. Інформатика. Управління. САІС-2010» (м. Запоріжжя, 2010 р.), «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (м. Полтава, 2010 р.), «Політ-2010: сучасні проблеми науки» (м. Київ, 2010 р.), «Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки» (м. Луганськ, 2010 р.), «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону» (м. Суми, 2011 р.), «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні» (м. Львів, 2012 р.) тощо.
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 16 наукових праць, з них 9 – у фахових виданнях України.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертації становить 169 сторінок. Робота містить 28 рисунків, 14 таблиць, список використаних джерел із 215 найменувань, а також 4 додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – розроблення теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо удосконалення мотивування суб’єктів креативної діяльності машинобудівних підприємств.
1. Досить велика кількість досліджень в галузі мотивування не дає відповіді на всі дискусійні питання. Серед них залишається багато таких, що викликають навколо себе постійні обговорення. До них слід віднести: неадекватність сутності понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення»; невідповідність існуючих методів оцінювання узгодженості цілей в організації потребам суб’єктів креативної діяльності; відсутність методичного інструментарію для формування систем мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах впровадження комплексу умов для їхнього саморозвитку; неконкретність методів ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності тощо.
Базуючись на функціональному, системному та процесійному наукових підходах, у дисертації сформульовано низку висновків, а також розроблено рекомендації, які мають теоретичну і практичну значущість. Теоретичне значення мають такі положення дисертації, як уточнення сутності понять «креативна діяльність», «саморозвиток суб’єктів креативної діяльності», «креативна ідея», «креативне рішення», принципів мотивування суб’єктів креативної діяльності, конкретизування форм креативної діяльності, вимог до суб’єктів креативної діяльності, ідентифікування методів акумулювання креативних ідей, а також способів підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності. Своєю чергою, розроблений метод оцінювання узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними, запропонований метод формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також уточнена технологія ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності мають практичне значення. Вказані положення доцільно використовувати керівникам машинобудівних підприємств при формуванні та реалізації управлінських рішень щодо формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності.
2. У системі управління підприємством креативною є діяльність, що передбачає творчий пошук способів реалізації цілей і розв’язання виробничо-господарських проблем, який характеризується відсутністю досвіду, а отже і наявністю підвищеного ризику суб’єктів управління щодо їхньої реалізації. Креативна діяльність підприємства, в основному, охоплює ті етапи інноваційного процесу, які передують комерціалізації інновацій. Попри це, слід визнати, що для підприємств характерними є також креативні пошуки під час удосконалення і модифікації продукції і технологій.
Незважаючи на те, що креативні діяльність може мати такі форми вияву, як креативна ідея, креативне рішення і креативний продукт, більшість фахівців схильні стверджувати, що кількість і змістове наповнення креативних ідей меншою мірою характеризує результативність креативних пошуків ніж креативні рішення і продукти. Це пов’язано з тим, що висунення креативних ідей є лише початковою фазою формування креативних рішень або розробки креативних продуктів. Вони не можуть бути захищені правами інтелектуальної власності і комерціалізованими. З огляду на це, їхня вартість, як правило, є лише гіпотетичною.
Носіями креативних пошуків є суб’єкти креативної діяльності, а саме суб’єкти внутрішнього і зовнішнього середовища організації. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що усі суб’єкти управління володіють задатками до креативних пошуків. Цілеспрямований вплив на їхній розвиток певними методами мотивування дозволяє активізувати креативну діяльність індивідів. Для того, щоб креативність суб’єктів управління зростала, а її результати були вагомішими необхідно враховувати як потреби суб’єктів креативної діяльності, так і рівень розвитку їхнього інтелекту, характер взаємовідносин з колегами, психологічний тип, емоційно-психологічний стан тощо. Це дозволить адекватно обирати методи впливу на суб’єктів і створювати максимально сприятливі умови для індивідуальних або колективних креативних пошуків суб’єктами.
Узагальнення положень наукових праць і позицій керівників досліджуваних підприємств показало, що суб’єктам креативної діяльності характерні практично такі самі потреби, які мають інші працівники, проте при ідентифікуванні цих потреб необхідно брати до уваги рівень їхнього задоволення, сприйняття, усвідомлення тощо. Проведені дослідження показали, що матеріальні потреби є фізичними, постійними та усвідомленими; нематеріальні потреби характеризуються періодичністю виникнення, вони є емоційно-психологічними і не завжди усвідомленими; у суб’єктів, які є активними учасниками креативної діяльності нематеріальні потреби є більш яскраво вираженими ніж у суб’єктів, що не займаються креативними пошуками. Як правило, їх потреби є усвідомленими; незважаючи на те, що матеріальні потреби є постійними, активні учасники креативної діяльності схильні до пріоритетності задоволення нематеріальних потреб незалежно від рівня задоволення їх матеріальних потреб; рівню задоволення як матеріальних, так і нематеріальних потреб немає меж.
Враховуючи це, є підстави стверджувати:
• креативна діяльність спрямована на творчий індивідуальний і колективний розвиток, який характеризується нестандартністю підходу до реалізації цілей і розв’язання проблем організації, відсутність досвіду у реалізації обраних креативних ідей та ризиковістю їх реалізації;
• ключовими факторами, від яких залежить активізування креативної діяльності є рівень вмотивованості суб’єктів креативної діяльності, рівень їх професійної підготовки, а також узгодженість цілей цих суб’єктів із цілями організації. Особливості ідентифікування і узгодження цих цілей є умовою раціоналізації витрат часу і коштів організацій на побудову дієвих креативних груп і вироблення ними раціональних креативних рішень;
• побудову системи мотивування суб’єктів до креативної діяльності необхідно здійснювати на засадах застосування індивідуального (персоналізованого) підходу до суб’єктів креативних пошуків. Він повинен полягати в ідентифікуванні їхніх потреб, визначенні факторів, що впливають на їхню зміну у часі, а також у встановленні оптимальних методів впливу на суб’єктів креативної діяльності.
Типовими проблемами мотивування креативної діяльності є відсутність баз даних про потреби суб’єктів креативної діяльності і дієвість застосування тих чи інших методів впливу на них; постійна зміна потреб суб’єктів креативної діяльності, а також обмеженість фондів матеріального стимулювання суб’єктів креативної діяльності. Ці проблеми, спричинені низкою чинників: діючі на підприємствах системи інформаційного забезпечення управління характеризуються низьким рівнем автоматизації; в організаціях відсутні концепції формування і застосування моделей мотивування працівників, зокрема суб’єктів креативної діяльності; інструктивно-методичний інструментарій управління не зобов’язує конкретні підрозділи підприємств або окремих працівників формувати бази даних про потреби суб’єктів креативної діяльності і дієвість застосування тих чи інших методів впливу на них; низький рівень інформаційної освіти і трудової дисципліни працівників, зокрема щодо виконання усних розпоряджень керівників підприємств; відсутність методик визначення граничних рівнів матеріального стимулювання працівників, зокрема суб’єктів креативної діяльності тощо. Ці фактори вказують на те, що мотивування суб’єктів креативної діяльності, здебільшого, має ситуаційний характер і базується не на вивченні ретроспектив і актуальних потреб суб’єктів креативної діяльності, а на баченнях і переконаннях керівників підприємств, які приймають рішення про застосування тих чи інших методів впливу на них. Як наслідок, ці системи, значною мірою, є суб’єктивними. Принципами розв’язання вище виділених проблем є: узгодження цілей машинобудівного підприємства, потреб суб’єктів креативної діяльності і способів їх реалізації; конкретність постановки завдань перед суб’єктами креативної діяльності; надання суб’єктам можливості саморозвиватись; варіативність результатів креативної діяльності; економічна ефективність застосування методів мотивування; відповідальність керівників підприємств за здійснений ними вплив на підлеглих, які є суб’єктами креативної діяльності; розвиток системи мотивування; диференційованість у мотивуванні; готовність розробників системи мотивування до формування і реалізації змін у системі тощо. Їхнє сповідування під час формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності дозволить, певною мірою, розв’язати вище виділені проблеми.
В Україні діють загальні і спеціальні правові акти, які регламентують інноваційну діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, і стимулювання науковців, дослідників, проте ці правові акти мають низку недоліків, причини яких виходять за межі законодавства про інноваційну діяльність. По-перше, фінансування програм інноваційного розвитку відбувається за результатами щорічного формування державного консолідованого бюджету країни, тому більшість інноваційних проектів залишаються недофінансованими і незавершеними через часту зміну політичних сил, які формують державний бюджет. По-друге, правові акти, які визначають основні засади стимулювання інноваційної діяльності орієнтовані на стимулювати науково-дослідних установ, а не осіб, які безпосередньо займаються креативними пошуками. По-третє, законодавство не в змозі регулювати фінансування креативних пошуків, які часто не мають науково-прикладного значення, особливо це стосується результатів тих досліджень, що не передбачають виготовлення дослідних зразків продуктів і технологій. По-четверте, вітчизняне законодавство, що регламентує інноваційну діяльність досить розпорошене, воно сформоване майже з 200 правових актів, окремі положення яких є суперечливими. Більше того, важливі положення цих правових актів періодично змінюються, що негативно впливає на інвестиційний клімат в Україні, зокрема зменшує перспективи залучення в Україну венчурного капіталу.
3. Передумовою побудови нової або удосконалення існуючої системи мотивування суб’єктів креативної діяльності є встановлення фактичного рівня задоволення їхніх потреб. Більшість працівників, керуючись пріоритетом своєї безпеки, схильні приховувати інформацію про власні потреби, незважаючи на це, їх ідентифікація є можливою і необхідною. Виявлення рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності необхідно здійснювати шляхом:
4) ідентифікування ознак потреб і встановлення їхнього переліку (для того, щоб встановити потребу через ідентифікування ознак, необхідно спочатку виявити ознаки і зв’язки між ними, а пізніше синтезувати їх. Для формування висновку про те, що певна потреба є актуальною за результатами ідентифікування однієї або декількох ознак, треба конкретизувати причинно-наслідкові зв’язки між відповідними ознаками і потребою. Це завдання можна виконати за допомогою усного або анонімного анкетного опитування працівників, їхніх колег, членів родини тощо; здійснення офіційних запитів для отримання документально-підтвердженої інформації; спостереження за поведінкою працівника; організування індивідуальних або колективних обговорень певних проблем; створення умов, які зумовлюють звітування у певній формі працівників, спонукають їх до формування певних пропозицій чи розроблення певних проектів тощо);
5) побудови шкали рівня задоволення потреб і акумулювання інформації про фактичний рівень задоволення виявлених потреб (встановити рівень задоволення потреби без участі суб’єктів керованої підсистеми майже неможливо. При цьому необхідно подолати бар’єр факторів, які стримують працівників розкривати інформацію про себе. Очікуваним результатом подолання цього бар’єру має бути особиста бальна оцінка задоволення конкретної потреби працівником. Передумовою адекватного самооцінювання суб’єктами креативної діяльності рівня задоволення власних потреб є визначення критеріїв, за якими можна встановити задоволеність тієї чи іншої потреби. Враховуючи різноманітність потреб і низький рівень їхньої числової формалізації очевидно, що самооцінювання креативно-активними суб’єктами потреб можливе лише у балах. Бальна шкала може бути довільною (від 1 до 10, від 10 до 100 тощо));
6) обробки даних і обчислення коефіцієнтів задоволення потреб (отримавши конкретні бали керівники підприємства можуть обчислити коефіцієнти задоволення потреб працівників (відношення фактичного балу до максимального балу). Отриманий числовий ряд значень коефіцієнтів доцільно проранжирувати, за їхнім рівнем. У результаті ранжирування буде отримана шкала рівня задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності. Керівникам підприємства, які займаються формуванням системи мотивування суб’єктів креативної діяльності, доцільно в розрізі кожного суб’єкта будувати і постійно оновлювати діаграму задоволення потреб. Користуючись такою шкалою і діаграмою керівники підприємств отримують можливість обґрунтовано обирати методи впливу на суб’єктів креативної діяльності).
На досліджуваних підприємствах використовують один з чотирьох альтернативних варіантів формування моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності: а) вивчення потреб суб’єктів креативної діяльності, встановлення цілей організації, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності; б) встановлення цілей організації, вивчення потреб суб’єктів креативної діяльності, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності; в) встановлення цілей організації, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності; г) вивчення потреб суб’єктів креативної діяльності, вибір і застосування методів впливу на суб’єктів креативної діяльності. Представлені варіанти формування систем мотивування відрізняються між собою тим, що враховують вони цілі організації і потреби суб’єктів креативної діяльності чи ні. У залежності від того, який варіант побудови моделей мотивування використовується на підприємстві необхідно здійснювати вибір методу оцінювання тієї чи іншої системи мотивування. Не залежно від того, який варіант побудови моделей мотивування використовується на підприємстві їхнє оцінювання необхідно здійснювати методом, який базується на інтегруванні двох коефіцієнтів (коефіцієнта задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності і коефіцієнта реалізації цілей підприємства), що дозволяє більш адекватно оцінювати результативність використовуваних моделей мотивування і з більшим рівнем обґрунтованості розробляти рішення щодо впливу на суб’єктів креативної діяльності.
Розвиток моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності вимагає виявлення та аналізування факторів, які впливають на результативність цих моделей. Проведені дослідження показали, що такими факторами в середовищі підприємств є: рівень освіченості працівників; рівень розвитку системи менеджменту; розмір організації та її фінансовий стан; рівень інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності; стаж роботи суб’єктів креативної діяльності; рівень задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності; соціально-психологічний клімат в організації. Із загальної сукупності виділених факторів найнижчий рівень коефіцієнта важливості виявлено стосовно такого фактору, як рівень освіченості працівників (0,35), а найвищий стосовно рівня інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності (0,75). Дослідження показало, що такі фактори, як соціально-психологічний клімат в організації, а також ; рівень задоволення потреб суб’єктів креативної діяльності лінійно пов’язані один з одним. У відповідності до експертних даних ці два фактори практично непов’язані з сукупністю усіх інших ідентифікованих факторів. Своєю чергою, такі фактори, як: рівень освіченості працівників; рівень розвитку системи менеджменту; розмір організації та її фінансовий стан; рівень інформаційного забезпечення суб’єктів креативної діяльності; стаж роботи суб’єктів креативної діяльності характеризуються тісними зв’язками один з одним.
Дані щодо важливості впливу факторів на досліджуваний об’єкт, а також зв’язки між ними доцільно використовувати керівникам підприємств під час аналізування можливостей підвищення результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності, зокрема при виборі об’єктів, цілеспрямований вплив на які може забезпечити активізування креативних пошуків в організації, а також покращити соціально-психологічний клімат в колективі творчих особистостей.
4. З огляду на те, що засоби досягнення загальних цілей організації можуть бути застосовані так, що цілі працівників підприємства, зокрема суб’єктів креативної діяльності не будуть враховані, то удосконалення систем мотивування суб’єктів креативної діяльності доцільно здійснювати у напрямку побудови моделей, які б однозначно забезпечували узгодженість цілей організації із цілями працівників. Важливою умовою забезпечення узгодженості цілей підприємства із цілями суб’єктів креативної діяльності є побудова адекватної класифікації цих цілей. У результаті проведеного дослідження за ієрархією завдань виділено загальні цілі, цілі структурних підрозділів і цілі працівників організації у відповідності до посадових інструкцій, а за етапами формування: стратегічні і поточні цілі. Потреби є внутрішніми спонуканнями до дій. У науковій літературі ці потреби чітко класифіковані, проте на практиці досить важко адекватно встановити чим керується конкретний працівник діючи так чи інакше. Це пов’язано з різними причинами, зокрема: психологічним типом працівника; рівнем професійної підготовки працівника; місцем працівника у колективі, зокрема у формальних і неформальних групах; взаємовідносинами працівника із керівниками і колегами; подіями, які відбуваються в особистому житті працівника тощо. Під впливом цих на інших чинників перелік потреб працівників постійно змінюється. При цьому ця зміна часто є несвідомою, тобто працівники підприємства обирають варіанти дій підсвідомо, інтуїтивно. Незважаючи на те, що потреби є внутрішніми, а отже й індивідуальними спонукальними факторами до дій теоретики і практики менеджменту визнають існування як індивідуальних, так і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності.
Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що для виявлення узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які ставить перед ними організація необхідно виконати кілька дій: а) сформувати перелік колективних потреб суб’єктів креативної діяльності; б) ідентифікувати індивідуальні потреби суб’єктів креативної діяльності; в) встановити перелік завдань, які ставить перед суб’єктами креативної діяльності організація; г) обчислити показники узгодженості потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними. Значення цих показників вказують на наявність або відсутність потреби застосування комплексу організаційних змін спрямованих на наближення індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності до цілей підприємства. Проведені дослідження дозволили виділити три види узгоджень, а саме: узгодження цілей шляхом переконання працівників в об’єктивності позиції керівників; узгодження цілей шляхом укладання цільових угод з працівниками; узгодження цілей шляхом впровадження системи цільового диференційованого мотивування.
Для активізування креативних пошуків на підприємстві необхідні дві рівнозначно важливі умови: 1) в організації мають бути творчі особистості; 2) на підприємстві мають бути створені умови для саморозвитку працівників. Створення керівниками організації умов для саморозвитку працівників має бути однією із складових моделі мотивування суб’єктів креативної діяльності. Якщо такі умови не створюються, то це вказує на те, що на підприємстві застосовується традиційна модель мотивування суб’єктів креативної діяльності. Сьогоднішні умови вимагають, впровадження моделі мотивування, побудованої на засадах застосування комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності.
Поняття «саморозвиток» означає розвиток особистості самостійно, без втручання та допомоги сторонніх осіб. Сутнісними ознаками саморозвитку є: усвідомленість цілей, ініціативність, бажання змін, вмотивованість, здатність висувати креативні ідеї, готовність нести відповідальність за підготовлені креативні рішення. Більшість дослідників в тій чи іншій мірі розглядають вищенаведені ознаки поняття «саморозвиток» під час аналізу проблем розвитку креативності, проте досі у наукових працях відсутня інтегрованість цих ознак, їх розгляд з позиції каузальності і системності. Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що ключовою ознакою поняття «саморозвиток», яка інтегрує виділені вище ознаки і є підставою для реалізації моделей мотивування, що базуються на засадах впровадження комплексу умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності є здатність суб’єктів управління висувати креативні ідеї. Цією здатністю володіють особи з високим рівнем інтелектуального потенціалу.
Комплекс умов для саморозвитку суб’єктів креативної діяльності включає такі групи можливостей: можливості суб’єктів креативної діяльності стосовно участі у виконанні виробничо-господарських завдань; матеріальні, технічні, інформаційні та інші можливості суб’єктів креативної діяльності; можливості участі суб’єктів креативної діяльності у формуванні формальних і неформальних груп, а також набутті бажаного статусу. Моделі мотивування, серед елементів яких є вказані можливості сприяють: покращанню емоційно-психологічного клімату суб’єктів креативної діяльності; диференціюванню суб’єктів креативних пошуків за групами їх потреб; розширенню інструментарію впливу керівників підприємства на підлеглих; зростанню чисельності працівників підприємства зацікавлених у саморозвитку; зменшенню витрат часу на розробку креативних ідей тощо. Формуючи модель мотивування суб’єктів креативної діяльності на засадах створення умов для їхнього саморозвитку керівники підприємства закладають основи зростання вартості підприємства, забезпечення інтенсивного типу його розвитку, поступове перетворення продуктів діяльності у високотехнологічні та інтелектуаломісткості.
Побудова нової або удосконалення існуючої моделі мотивування суб’єктів креативної діяльності вимагає диверсифікування способів підвищення інформативності контролювання цього об’єкта системи менеджменту. Найбільш поширеними способами підвищення рівня інформативності контролювання чинних молей мотивування суб’єктів креативної діяльності є: перманентна реалізація заходів, націлених на посилення інформаційної освіти суб’єктів управління; поглиблення спеціалізації суб’єктів контролювання; застосуванням паралельного контролю одних працівників іншими; диверсифікація і комбінування методів і джерел отримання інформації про об’єкт контролювання і умови, в яких він перебуває; формалізація і постійний розвиток використовуваних баз даних, зокрема використовуваної класифікації управлінської інформації; створення альтернативних каналів отримання і передавання інформації; посилення причинно-наслідкові зв’язків між заходами щодо виявлення креативних задатків суб’єктів управління і їхнього використання тощо. Під час застосування цих способів доцільно враховувати такі фактори, як: фізичний стан суб’єктів контролювання; емоційно-психологічний стан суб’єктів контролювання; матеріальний стан суб’єктів контролювання; духовний стан суб’єктів контролювання; кар’єрні інтереси суб’єктів контролювання; міжособистісні інтереси; інтереси самовираження і саморозвитку суб’єктів контролювання.
Обчислення коефіцієнтів кореляції значень цих факторів стосовно стану досліджуваного об’єкта показало, що усі вони є високими. Обчислені значення суттєво не відрізняються між собою, тому їх значущість щодо впливу на результативність контролювання можна вважати однаковою. Враховуючи ці фактори під час вибору існуючих і розробці нових методів підвищення інформативності контролювання використовуваних на підприємстві методів мотивування суб’єктів креативної діяльності сприятиме раціоналізації процесу формування і реалізації управлінських рішень, їх обґрунтованості своєчасності впровадження.
Міністерству економічного розвитку і торгівлі України доцільно рекомендувати при розробці національних і регіональних програм інноваційного розвитку і стимулювання креативної діяльності використовувати метод оцінювання узгодженості індивідуальних і колективних потреб суб’єктів креативної діяльності із завданнями, які організація ставить перед ними, метод формування системи мотивування суб’єктів креативної діяльності, а також технологію ідентифікування результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності. Своєю чергою, Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України доцільно рекомендувати використати уточнений понятійно-категоріальних апарат у сфері креативно-інноваційної діяльності, а також конкретизовані форми креативної діяльності, методи акумулювання креативних ідей, способи підвищення інформативності контролювання чинних моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності під час коригування діючих і запровадженні нових змістових модулів для спеціальності «Управління інноваційною діяльністю» та «Менеджмент інноваційної діяльності».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. – М.: Мысль, 1991. – 299 с.
2. Айзенк Г. Понятие и определение интеллекта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.raai.org/library/books/aizenk/aizenk.htm
3. Алексеев И.В. Структура риска НТП и способы его оценки / Алексеев И.В., Коць О.О. / Бизнес Информ. – 2009. - № 12. – С. 8-11.
4. Алєксєєв І.В. Моделювання інноваційного розвитку підприємства на стадії науково-технічної підготовки виробництва // Інновації: проблеми науки і практики: Монографія. – Х.: ВД “ІНЖЕК”, 2006. – С. 294-316.
5. Альтшуллер Г.С. - разработчик ТРИЗ-ТРТС-РТВ-ЖСТЛ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.triz-chance.ru/gsa_bio.php
6. Андросова О.Ф. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності: Монографія / Андросова О.Ф., Череп А.В. — К. : Кондор, 2007. — 356c.
7. Базилевич В. Інтелектуальна власність: креативи метафізичного пошуку: Монографія / Базилевич В., Ільїн В. - К.: Знання, 2008. – 687 с.
8. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voppsy.ru/authors/BARRONF.htm
9. Березина Т.Н. Интеллект и креативность [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://experiment4.narod.ru/iik.htm
10. Богдан Данилишин переконаний: саме інновації, трансфер технологій та професійність безумовно є і… // http://www.kmu.gov.ua/control/ uk/publish/news_article?art_id=241583645&cat_id=35884
11. Богоявленская Д.Б Психология творческих способностей. М.: «Академия»
12. Булка Н. Активізація внутрішніх ресурсів людини у тренінгу креативності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newacropolis.org.ua.
13. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Бусел В. Т. – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 386, 1087 с.
14. Вайцванг П. Десять заповедей творческой личности: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - С. 183
15. Валдайцев С. В. Управление инновационным бізнесом / Валдайцев С. В. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 343с.
16. Варналій З.С. Регіональна політика сприяння розвитку малого підприємництва в Україні / З.С. Варналій, А.П. Павлюк // Стратегічна панорама – 2004. – №3. – С. 77–86.
17. Варшавский А. Е. Научно-технический процесс в моделях экономического развития. / Варшавский А. Е. – М.: Финансы и статистика, 1984. – С.42.
18. Василенко В. О. Інноваційний менеджмент / Василенко В. О., Шматьго В. Г. – К.: ЦУЛ, 2005. – 440с.
19. Василенко В. О. Стратегічне управління / Василенко В. О., Ткаченко Т. І. – К.: ЦУЛ, 2003.
20. Васильков В. Г. Організація виробництва / Васильков В. Г. – К.: Знання, 2003.
21. Васюренко О. Шляхи розвитку кредитного забезпечення інноваційної діяльності / О. Васюренко, І. Пасічник // Економіка України. – 2000. – № 2. – С.23-28.
22. Виноградский С. Б. Синтез гибкой системы принятия решений / С. Б. Виноградский, С. И. Левицкий, С. В. Литвиненко // Вісник донецького університету. Серія: Економічні науки. – 2000. – Випуск 1. – С. 46-50.
23. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы : Пер. с англ. / Виссема Х. - М.: Инфра – М, 1996.
24. Визначення результативності моделей мотивування суб’єктів креативної діяльності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.economy.nayka.com.ua
25. Вівчар О. Й. Оцінка рівня ефективності та ризику в умовах активізування інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства / Вівчар О. Й., Мельник Л. І. // Вісник НУ “Львівська політехніка”: Логістика. – 2004. – Випуск №499. – С. 151-158.
26. Вовчак І. С. Автоматизовані системи менеджменту: основні положення, методичні рекомендації по проектуванню та впровадженню / Вовчак І. С. –– Тернопіль: СМП “Астон”. – 146 с.
27. Водічев В. А. Автоматизовані системи управління робочими рухами верстатів для підвищення ефективності технологічних процесів металообробки: Дис... д-ра техн. наук: 05.13.07 / В.А. Водічев. – Одеса, 2005. – 356 с. - (Одеський національний політехнічний університет).
28. Волков О. І. Інноваційний розвиток промисловості України / О. І. Волков О. І., М. П. Денисенко. — К. : КНТ, 2006. — 648с.
29. Володін С. А. Інноваційний розвиток аграрної науки / Володін С. А. — К. : МАУП, 2006. — 400с.
30. Вольский А. Инновационный фактор обеспечения устойчивого экономического развития / А. Вольский // Вопросы экономики. – 1999.-№ 1. – С. 4-12.
31. Галаган Н.И. SITPLAN - язык описания задач преобразования ситуаций. - Киев: Изд-во АН УССР, 1979. - 45 с.
32. Галаган Н.И. Язык описания задач SITPLAN // Кибернетика. - 1979. - № 2. - с. 89-97.
33. Галаган Н.И., Рабинович З.Л. Интеллектуальные решающие системы // Кибернеика. - 1986. - № 3. - с. 18-26.
34. Гарний Д. Посадова інструкція: формальність чи необхідність? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.dtkt.com.ua/show/3cid01865.html
35. Георгіаді Н. Г. Інтегровані системи управління економічним розвитком машинобудівних підприємств: Монографія / Георгіаді Н. Г. - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – 336 с.
36. Георгіаді Н. Г. Формування і використання інформаційної системи управління економічним розвитком підприємства: Монографія / О. Є. Кузьмін, Н. Г. Георгіаді. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 368 с.
37. Гладун В.П. Эвристический поиск в сложных средах. - Киев: Наук. думка, 1077. - 165 с.
38. Гладунський В.Н. Методологія наукових досліджень та методика викладання менеджменту зовнішньоекономічної діяльності / Князь С. В., Гладунський В. Н., Пушак Я. Я, Мельник М. О. – Львів, 2003. – 172 с.
39. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / Глазьев С.Ю. — М.: Владар, 1993.
40. Гончаренко С.У. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі / Гончаренко С.У. – Київ: Вища школа, 2003. – 323 с.
41. Гончаренко Т.П. Управління науково-технічним потенціалом промислового підприємства в умовах глобальної конкуренції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.02 „Економіка та управління науково-технічним прогресом” / Т. П. Гончаренко. – Суми, 2006. – 20 с.
42. Гончаров В.В поисках совершенного управления: для высшего управленческого персонала / Гончаров В. – М.: МП “Сувенир”, 1993. – 488с.
43. Горник В.Г. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловості / Горник В. Г., Дацій Н. В. — К. : Видавництво НАДУ, 2005. — 200 с.
44. Гринев В. Инновационний менеджмент / Гринев В. – К.: МАУП, 2000.– 148 с.
45. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / Гриньов А.В. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2003. — 305с.
46. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А. В. Гриньов // Проблеми науки. – 2003. – №12. – С. 12-17.
47. Гриньов В. Ф. Інноваційний менеджмент [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.if.ua
48. Губанов С. Опыт и сложности перехода к наукоемкой экономике / С. Губанов // Экономист. – 1995. - № 12. – С.15-16.
49. Гужва В. М. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі / Гужва В. М., Постевой А. Г. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
50. Гужва Г. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах / Гужва Г. М. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.
51. Гулько Л. Г. Управління собівартістю нових видів продукції в процесі їх виробничого освоєння (на прикладі машинобудування): Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Л.Г. Гулько. – Хмельницький, 2002. – 222 с. – (Технологічний університет Поділля.).
52. Гурська О. А. Важелі та стимули формування інвестиційних ресурсів у промисловості: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.07.01 / Гурська О. А. - НАНУ ІПРЕЕД. – Одеса, 2000. – 5 с.
53. Дайкер Д. Прямі іноземні інвестиції та технологічний трансфер у пост-радянських країнах / Дайкер Д. — К. : К.І.С., 2003. — 202 с.
54. Дальський А. М. Технологія конструкційних матеріалів / А.М.Дальский. Підручник для ВУЗів. - М.: Машинобудування, 1987 - 664 с.
55. Данилович М.Л. Прийняття стратегічних управлінських рішень напідприємстві: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02. / М.Л. Данилович – Львів, 2001. – 18 с.
56. Дворник М.С. Тренінг креативності як засіб досягнення професійного успіху [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yandex.ua
57. Денисенко М. П. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: Монографія / Денисенко М.П., Михайлова Л. І., Грищенко І.М., Гречан А. П. та ін.; За ред.. д.е.н., проф., акад. М.П. Денисенка, д.е.н., проф. Л. І. Михайлової. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. –1050 с.
58. Департамент інновацій та трансферу технологій // www.mon.gov.ua/main.php?query=science/innovation/department
59. Диагностика мотивационно-педагогических предпочтений (П.Торранс) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsetesti.ru/61/
60. Динаміка суспільного життя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polkaknig.narod.ru/econom/filosofy/08.htm
61. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/228271/
62. Діалектика та її альтернативи // http://www.refine.org.ua/pageid-4491-1.html
63. Дмитренко М.А. Інноваційний розвиток України в умовах глобалізації й інформаційної революції / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова; Інститут дослідження проблем держ. безпеки. — К. : Знання України, 2009. — 339с.
64. Должанський І. Управління потенціалом підприємства. / Должанський І., Загорна Т., Удалих О.,Герасименко І.,Ращупкіна В. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.
65. Долішня М.М. Напрями вдосконалення механізмів управління суб'єктами венчурного бізнесу в Україні / Долішня М.М.// Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції "Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні" 11-12 листопада 2004 р.- Львів: НАНУ, 2004. – 54 с.
66. Доснон О. Развитие креативности: креативность и обучение // Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы. – М.:Проект, 1997. – С. 34-47
67. Єгупов Ю. А. Організація виробництва на промисловому підприємстві / Єгупов Ю. А. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 120с.
68. Жежуха В.Й. Стимулювання інноваційної діяльності: європейський досвід / В.Й. Жежуха // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Логістика». – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2008. – №633. – С. 229-236.
69. Загвязинский В. Методология и методы психолого-педагогического исследования // В. Загвязинский, Р. Атаханов. – 2-е изд.– М.: Академия, 2005. – 208 с.
70. Звіт про відстеження результативності постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 861 “Про затвердження Порядку проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право провадження посередницької діяльності у сфері трансферу технологій”
71. Зінкевич Д.К. Сутність креативного менеджменту і його місце в системі управління машинобудівним підприємством / Д.К. Зінкевич // Науковий вісни