МОВНІ СИМВОЛИ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ

brief description:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

Івасюта Марина Ігорівна

УДК 811.161.2’42

МОВНІ СИМВОЛИ
У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ
КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Скаб Мар’ян Стефанович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці 2008

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .4
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
РОЗДІЛ І. ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ МОВНИХ СИМВОЛІВ . . . . . . . . . . . 13
1.1. Філософські вчення про символ як передумова
лінгвістичних досліджень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
1.2. Лінгвістичні студії мовних символів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
1.2.1. Дослідження мовних символів у науковій
спадщині зарубіжних мовознавців. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22
1.2.2. Символ як об’єкт дослідження українських мовознавців.26
1.2.2.1. Дослідження українських мовних символів у
ХІХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .27
1.2.2.2. Вивчення українських мовних символів
у ХХ на початку ХХІ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . 36
В и с н о в к и. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47
РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНІ РИСИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ СИМВОЛІВ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .49
2.1. Символічне втілення слів-архетипів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50
2.2. Релігійні слова-символи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
2.3. Словесні символи-міфологеми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67
2.4. Символізація космогонічних понять. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
2.5. Символічні назви довкілля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77
2.6. Символи-назви явищ природи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
2.7. Символічна реалізація рослинних назв. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
2.8. Анімалістичні назви-символи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
2.9. Символіка орнітологічних назв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
2.10. Антропологічні слова-символи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .122
2.11. Символізація предметних назв. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
2.12. Символічне функціонування абстрактних назв. . . . . . . . . . . . . . .135
В и с н о в к и. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 137
РОЗДІЛ ІІІ. РЕГІОНАЛЬНІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНО-АВТОРСЬКІ РИСИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ СИМВОЛІВ У ТВОРЧОСТІ ПИСЬМЕННИКІВ БУКОВИНИ КІНЦЯ ХІХ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ. . . . . . . . . . 141
3.1. Символічне втілення слів-архетипів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 143
3.2. Релігійні слова-символи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 147
3.3. Словесні символи-міфологеми. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .149
3.4. Символічні назви довкілля. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153
3.5. Символічна реалізація рослинних назв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .156
3.6. Анімалістичні назви-символи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 164
3.7. Символіка орнітологічних назв . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .172
3.8. Антропологічні слова-символи. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .175
3.9. Символізація предметних назв. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 179
В и с н о в к и. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .186

ВИСНОВКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .189

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .195

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .221

ДОДАТКИ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 223

ВСТУП

Увага до проблем національного самоусвідомлення і самовираження стимулює пошуки нових підходів до слова як скарбниці національних конотацій. Національна своєрідність того чи того народу ословлена передусім в етнокультурній лексиці, яка найяскравіше виражає шляхи духовного розвитку етносу. Як один із виявів національної самобутності, мова творів українських письменників зберігає і передає наступним поколінням особливості світосприймання народу, факти його історії, картини соціального та родинного побуту, найрізноманітніші гами людських почуттів та оцінок, утілених у відшліфованих словесно-виражальних формах, значною мірою символізованих [16, с.1]. Увага до вивчення символу в етнолінгвістичному, функціонально-стилістичному аспектах також умотивована намаганням глибоко проникнути у творчу лабораторію митців слова, розкрити особливості сприйняття і відображення національно-мовної картини світу, визначити співвідношення між новаторством і традиціями [67, с.1], загальнонаціональним і регіональним, зрозуміти неповторний вияв авторського світобачення.
Символологічні дослідження тісно пов’язані з антропоцентричними аспектами лінгвістики, матеріалами й методами суміжних наук, зокрема лінгвофілософії, лінгвокультурології, етнолінгвістики та ін. Особливо важливим є вивчення співмірності індивідуальної картини світу із загальномовною, яка свідчить про виразну самобутність національної мови і культури, лінгвоментальні особливості конкретного носія певної мови і всіх мовців загалом.
Теоретико-лінгвістичним підґрунтям роботи послужили студії вітчизняних та зарубіжних учених у сферах етнолінгвістики, фольклористики, лінгвокультурології, згідно з якими саме символ найяскравіше відтворює і фіксує національно-культурні особливості народу. Дослідження символів, започатковане вивченням мови етнографічних та фольклорних текстів у XIX першій половині XX ст. (праці Г.Булашева, Ф.Колесси, М.Костомарова, І.Нечуя-Левицького, О.Потебні та ін.),було здійснене з позицій структурно-типологічного (К.Леві-Строс, Р.Барт та ін.), психологічного (З.Фрейд, К.-Г.Юнг та ін.) та філософсько-культурологічного напрямків (О.Лосєв та ін.). Лінгвістичний аспект вивчення символів, який в останні десятиліття набуває все більшого значення, представлений у працях Є.Бартмінського, І.Голубовської, В.Жайворонка, В.Кононенка, О.Левченко, О.Сімович та ін.
Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена недостатністю теоретичного вивчення мовних символів, відсутністю в сучасній українській лінгвістиці такого розуміння символу, яке містило б опис механізмів його витворення, у тому числі й з погляду взаємодії загальнонаціональних, регіональних та індивідуально-авторських складників, що і стало б важливим етапом у вирішенні проблеми функціонування мовних символів. Зосередження уваги на регіональних рисах як на своєрідному вияві загальноукраїнської символіки не лише не применшує самодостатності української етнокультурної системи в культурному процесі, а навпаки, через об’єктивне вивчення дозволяє глибше збагнути її багатства.
Зв’язок дисертаційної праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової теми кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Комунікативна поведінка українця: ретроспекції, сучасність, перспективи” (номер державної реєстрації 0102U006598); тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол №2 від 23 лютого 2006 року) та на засіданні координаційної ради „Українська мова” Інституту української мови Національної академії наук України (протокол №36 від 15 лютого 2007 року). У руслі наукової проблематики кафедри здійснено дослідження загальнонаціональних, регіональних та індивідуально-авторських виявів використання мовних символів у творах українських письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст.
Мета дисертаційної роботи дослідити інвентар та функціонування мовних символів у творчості українських письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ століття, з’ясувати регіональну специфіку використання символів, що передбачає виконання таких завдань:
1) описати шляхи встановлення поняття символу, з’ясувавши його філософське підґрунтя, найважливіші ознаки;
2) висвітлити історію дослідження мовних символів у працях українських і зарубіжних учених;
3) встановити динаміку класифікації мовних символів у напрямку до вдосконалення, розширення й поглиблення типологій;
4) проаналізувати лексичні та граматичні засоби вираження мовних символів;
5) схарактеризувати загальнонаціональні та регіональні функціональні вияви українських мовних символів у художніх текстах буковинських письменників кінця ХІХ початку ХХ століття;
6) визначити роль письменників Буковини у створенні нових українських символічних позначень явищ;
7) дослідити особливості функціонування мовних символів у поетичних, прозових і драматичних творах письменників Буковини, виявити їх специфіку залежно від літературного роду.
Об’єктом дослідження є поетичні, прозові та драматичні тексти творів письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ століття.
Предмет дослідження українські мовні символи у творах буковинських письменників окресленого періоду.
Джерельною базою роботи послужили прозові, поетичні та драматичні твори українських письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ століття, зокрема Г.Воробкевича, С.Воробкевича, Т.Галіпа, І.Діброви, З.Канюк, І.Карбулицького, Д.Макогона, К.Малицької, О.Поповича, Ю.Федьковича, С.Яричевського, Є.Ярошинської та ін.
Буковина історична назва українських етнічних земель, розташованих між середньою течією Дністра та головним Карпатським хребтом у долинах верхньої течії річки Прут. У досліджуваний період уся територія Буковини входила до складу одного державного утворення Австро-Угорської імперії, саме тому в роботі, досліджуючи творчість українських письменників, що проживали на Буковині, називаємо їх відповідно до усталених літературних традицій (порівн., зокрема, видання „Письменники Буковини початку ХХ ст.” (1958), „Письменники Буковини другої половини ХІХ першої половини ХХ ст.” (2001)).
Принциповим вважаємо й вибір саме цього періоду літературного процесу, що може бути обґрунтовано трьома аргументами: по-перше, як слушно зауважує В.Кононенко, ... визначальне місце посідають твори національної класичної літератури, стосовно українського письменства передовсім ХІХ початку ХХ століття. Адже саме в цей період українська художня проза й поезія набули загальнонародного, загальнонаціонального характеру, подали високі зразки художньої майстерності, виявили глибинні, часом потаємні, часом до кінця не пізнані особливості „української душі” [85, с.2425]. Учений зауважує, що твори наступного періоду мають „здебільшого ідеологічну заангажованість, а часом і невідворотну нещирість” [85, с.25]. Переконані, що такі висновки можна зробити і щодо творчості письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст., адже, як зауважують укладачі й автори передмови хрестоматії „Письменники Буковини” (2001) Б.Мельничук та М.Юрійчук, кінець ХІХ початок ХХ ст. період тривалий і надзвичайно важливий в літературному житті Буковини: „В цей час відбувся процес зародження, становлення, розквіту й подальшого розвитку нової української літератури в буковинському краї” [134, с.5].
По-друге, творчість письменників цього періоду на теренах літератури Буковини передувала літературним новаціям плеяди яскравих поетів-символістів (Д.Загул, В.Кобилянський), які почасти спиралися на досвід (зокрема й мовний) своїх літературних попередників.
По-третє, як зазначає російський мовознавець О.Хроленко, належність письменника до тієї чи тієї культури залежить лише від рівня досконалості володіння ним мовою у розумінні засвоєння того аспекту мови, який перебуває поза межами власне понятттєвого ядра слова, передусім національно-культурної конотації слів [203, с.98]. Більшість майстрів слова Буковини, знаючи кілька мов, не просто засвоювали мову, але й глибоко відчували її, вважали схованкою народного духу, адже відомо, що неповторність кожної мови гостро відчуває людина, яка володіє чи більше того, творить, кількома мовами [203, с.98].
У роботі використані окремі видання творів Ю.Федьковича (Київ, 1960), С.Воробкевича (Ужгород, 1986), Є.Ярошинської (Київ, 1958), С.Яричевського (Бухарест, 1977). Твори більшості письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст. (Г.Воробкевича, Т.Галіпа, І.Діброви, З.Канюк, І.Карбулицького, К.Малицької, О.Поповича,) були опубліковані у періодичних виданнях того часу, зокрема в газеті „Буковина”, частина з них вперше оприлюднена в першій частині хрестоматії „Письменники Буковини” (Чернівці, 2001), оскільки в радянський час з ідеологічних мотивів ці твори замовчували або й забороняли.
У процесі роботи методом суцільної вибірки створено та опрацьовано картотеку мікроконтекстів, що містять мовні символи, обсягом близько 2000 одиниць. Для аналізу мовних символів використано тлумачні [18, 165], фразеологічні [166], міфологічні [21, 174] словники, енциклопедії та словники символів, зокрема „Знаки української етнокультури” В.Жайворонка [62], „Словник символів” за редакцією О.Потапенка та М.Дмитренка [163], монографію В.Кононенка „Символи української мови” [83], принагідно словники символів Г.Бідермана [9], Х.-Е.Керлота [74], Дж.Тресіддера [185], а також довідкові видання з історії, міфології і культури українського народу, найважливіші: „Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях” Г.Булашева [15], „Дохристиянські вірування українського народу” митрополита Іларіона [121], „Світогляд українського народу” І.Нечуя-Левицького [128], „Звичаї нашого народу” О.Воропая [25], „Українська міфологія” В.Войтовича [21], „Україна в словах” (мовокраїнознавчий словник-довідник за ред. Н.Данилюк) [190], „Сто найвідоміших образів української міфології” за редакцією О.Таланчук [174].
При аналізі фактичного матеріалу не завжди можливо розмежувати загальнонаціональне та регіональне, тому окремі фрагменти ІІ і ІІІ розділів роботи можуть взаємодоповнювати один одного.
Методи дослідження підпорядковані його меті та завданням. У роботі застосовано описовий метод як основний: при відборі та інтерпретації фактичного матеріалу використано зокрема прийом систематизації, для глибшого усвідомлення теоретичних позицій науковців, виявлення регіональних та індивідуально-авторських особливостей символовикористання та символотворення вдавалися до порівняння та зіставлення; аналіз конкретних мовних символів, встановлення й уточнення наявних у них семантичних відтінків та конотацій здійснювали, застосовуючи компонентний аналіз.
Новизна роботи полягає в тому, що вперше системно досліджено функціонування традиційних мовних символів у творах письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст., при цьому з’ясовано регіональні риси українських мовних символів на тлі загальнонаціональних їх характеристик.
Теоретичне значення праці полягає в розвитку та поглибленні окремих теоретичних положень етнолінгвістики, лінгвокультурології, лінгвоміфопоетики, лінгвостилістики, теорії художньої мови, зокрема питань співвідношення символу й образу, символу й міфу, етнічного, регіонального й індивідуально-специфічного у символовикористанні та символотворенні. Виявлені загальнонаціональні та регіональні риси функціонування українських мовних символів сприятимуть розширенню наукових уявлень про етноміфопоетичну картину світу українців загалом та жителів Буковини зокрема.
Практична цінність отриманих результатів. Результати дослідження можуть бути використані у курсах лінгвістики тексту, етнолінгвістики, лінгвокультурології, когнітивної лінгвістики, спецкурсах та спецсемінарах, а також для укладання повного словника українських символів і довідкових видань про мовотворчість письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст.
Особистий внесок здобувача. Усі теоретичні та практичні результати дослідження отримані автором самостійно. Публікації з теми дисертації підготовлені й надруковані без співавторства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорено на наукових семінарах та засіданнях кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, апробовано на Міжнародній науковій конференції „Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури” (Чернівці, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Творчість Уласа Самчука в контексті сучасної культури” (Тернопіль, 2005), Міжнародній науковій конференції „Лінгвалізація світу: теоретичний та методичний аспекти” (Черкаси, 2006), Всеукраїнській науковій конференції „Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Еволюційні тенденції в мові” (Миколаїв, 2007), Міжнародній науковій конференції „Українське письменство Буковини в загальноукраїнському літературному контексті” (Чернівці, 2007), Міжнародній ономастичній конференції „Українська ономастика у загальнослов’янському контексті” (Чернівці, 2007), науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми діалектології та лінгвогеографії” (Чернівці, 2008).
Публікації. Зміст дисертації викладено у 7 публікаціях, з них 6 у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура й обсяг дисертації. Кандидатська дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і джерел та трьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з них 194 сторінки основного тексту.

bibliography:
ВИСНОВКИ

У контексті сучасної наукової парадигми активно порушують проблеми співвідношення мови і культури, взаємозв’язку людини зі світом і шляхи його розуміння. Специфічне бачення світу людина виражає у створеній у різні епохи людського існування картині світу, одним зі специфічних шляхів формування якої є символізація. Потреба у символізації одна серед багатьох важливих рис людини, яка істотно відрізняє людину від тварини, бо людина живе у символічному всесвіті.
Символ досліджують у різних сферах людського життя, і сучасні лінгвістичні дослідження символіки нейтралізують протиставлення мови і культури, мови й історії, мови і філософії тощо.
Філософські дослідження різних епох стали визначальним підґрунтям у становленні поняття символ, вони показують символ як інструмент, завдяки якому відбувається „керування” дійсністю. Античність розглядає символ через тотожність загального й особливого, ідеального і реального; німецька класична філософія вбачає у символі його об’єктивно-знакову сутність, протилежність загального й одиничного. Сучасна філософська думка інтерпретує символ з різних позицій: символ визначають і як найважливішу філософську категорію, і як найважливіший механізм культури, і як певну сукупність знаків, без яких неможливе розуміння людства.
Аналіз лінгвістичного вивчення українських мовних символів дає підстави говорити про символ як вербальний предметний знак, семантика якого є результатом інтеграції та переосмислення на асоціативному рівні його прямих, переносних, конотативних значень під специфічним впливом національного культурного контексту, утворений унаслідок операцій метонімії чи метафори; крім того, засіб художнього вираження, в якому акумулюється ідейно-художня енергія твору, найяскравіше виражається світобачення письменника.
Виокремлюють такі основні ознаки символу: знаковість, образність, умотивованість, багатозначність, розпливчастість меж значень у символі, архетипність символу, його універсальність у певній культурі, входження до національно-культурного специфічного ряду символів, пов’язаність символу з міфом і архетипом, потреба фонових знань, прагматичної інформації для визначення символу, детермінованість значення символу контекстом.
З-поміж усіх принципів класифікацій (зокрема виокремлюють універсальні, специфічні, випадкові, міфологічні, первісні, традиційні, архетипні, колективні, індивідуальні, релігійні тощо; за змістовою ознакою (належність до різних культурно-історичних сфер: релігійні, магічні, астрологічні, літературні, казкові символи та ін.)) найбільш вдалим, на нашу думку, є тематичний принцип класифікації мовних символів, запропонований В.Кононенком, і саме за ним ми з’ясовували загальнонаціональні, регіональні та індивідуально-авторські риси функціонування мовних символів у творчості письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст. (Г.Воробкевича, С.Воробкевича, Т.Галіпа, І.Діброви, З.Канюк, І.Карбулицького, Д.Макогона, К.Малицької, О.Поповича, Д.Харов’юка, Ю.Федьковича, С.Яричевського, Є.Ярошинської).
Аналіз загальнонаціональних рис фукціонування традиційних мовних символів здійснено у таких групах: символічне втілення слів-архетипів (вода, вогонь); релігійні слова-символи (Бог, ангел, небо, хрест); словесні символи-міфологеми (Венера, русалка, упир); символізація космогонічних понять (земля, сонце, місяць, зорі); символічні назви довкілля (степ, камінь, дим); символи-назви явищ природи (буря, дощ); символічна реалізація рослинних назв (дуб, береза, калина, рожа, трава, жито); анімалістичні назви-символи (вівця, вовк, вивірка); символіка орнітологічних назв (зозуля, голуб, метелик); антропологічні слова-символи (мати, Іван, ніс); символізація предметних назв (хата, хустка, писанка); символічне функціонування абстрактних назв (душа, доля). Мовні символи широко представлені у досліджуваному матеріалі, відбивають систему давніх вірувань українського народу.
Досліджувані тексти дозволили виокремити регіональні й індивідуально-авторські риси в таких мікрогрупах: символічне втілення слів-архетипів (світ, керниченька, Днітер, Черемош, Прут); релігійні слова-символи (глоговий вінець, Голгата, пелікан); словесні символи-міфологеми (Мариморе, заклята княгиня, княж-ялиця, папороть); символічні назви довкілля (гори, скеля); символічна реалізація рослинних назв (чічка, ружа, вовче лико, бриндушечка, смерека, тис, кедрина, трава тощо); анімалістичні назви-символи (кретиця, ящурка, мотилик, вівця, серна та ін.); символіка орнітологічних назв (орев, половик, воробець тощо); антропологічні слова-символи (опришок, Дзвінка, цісар, жовнір та ін.); символізація предметних назв (сердак, горботка, кулеша, трембіта, топірець тощо). Ми не засвідчили у проаналізованих текстах вузьколокального вживання космогонічних назв-символів, символів-назв-явищ природи й абстрактних назв-символів: ці назви давні в українській етнокультурі на всій території країни, лише окремі аспекти ми зауважуємо принагідно в інших групах мовних символів (наприклад, місяць-вівчар асоціативно пов’язаний із групою анімалістичних назв-символів). У кожній із груп ми розглядали регіональні слова-символи за формою (діалектний варіант загальновживаної назви, як-от: ружа, кретиця, половик), регіональні слова-символи за змістом (семантикою) та індивідуально-авторське використання слів-символів.
Письменники Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст. використовують найрізноманітніші лексичні і граматичні засоби вираження мовних символів. Найчастіше представлені однослівні символи, наприклад, вогонь, Дунай, вовк, барвінок, сова, вінок, доля тощо. Нерідко символічне значення розкрите у фразеологічних одиницях: піти з водою, піти з димом; тихо, хоть мак сій; нести хрест; жити, як у бога за дверима; ходити в барвінку, понести гарбуза, завести у горох тощо, стійких порівняннях: самий, як билина; стерегтися, як вогню; працювати, як віл, через прикладки (любка-горлиця, голуб-син та ін.), паралелізм (Там в лісочку на горбочку / Ягоди розвились; / А в долині при калині / Ми не раз любились (Поп.)), заперечні конструкції (Ні зазуля в лузі затужила, / Ні пташина в тузі голосила, / То сестричка лист писала, / На сторону посилала (Федьк.)); найчастіше через порівняльні конструкції зі сполучниками як, мов: Як та чорна хмара, що несе негоду / Так чужа людина вносить неспокій (Ярич.); Убрався, уклався, як пава, як мак (Федьк.). Зафіксовано й специфічне формальне вираження символу грамемою орудного відмінка: Ой кувала зазульков, кувала, / Та милого нігде не видала (Федьк.).
Символічне значення відбивають похідні прикметники, наприклад трояндова принцеса прикметник трояндовий позначає виняткову красу дівчини, як і слово троянда, солом’яний парубок самотній парубок.
Регіональні назви-символи переважно однослівні (трембіта, кулеша, опришок); рідше виражені словосполученнями, серед яких переважають ад’єктивні індивідуально-авторські (заклята княгиня, тисовий міст, карпатський син), в окремих випадках символічне значення слова розкриває дієслово (муравлем звиватись, клястися топором). Символічне значення закріплювалось також у пареміях: горботка не до жупана; кулик знає, куди чайка літає; фразеологічних одиницях: лишити душу в Черемоші, зорі завертати, тесати кедрину тощо; порівняльних конструкціях: як тур у горах; стрункий, як смерека.
Джерелом використаних письменниками Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст. символів передусім стали фольклорні (калина, барвінок, вінок тощо), релігійні (Каїн, Юда, Соломон та ін.), античні (Марс, Венера, Ескулап) та слов’янські (Лада, упир, русалака, віла) міфологічні образи, символіка поезії і прози відомих письменників (Іродові діти, кармазин як символ кращої долі Т.Шевченка; кленове листя як символ сирітства В.Стефаника).
Буковина поліетнічний край: споконвіків тут у цілковитій гармонії із довкіллям живуть представники різних культур. Цей чинник позначився на символічній системі. У творах письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст. відбито загальноукраїнське негативне маркування таких етносів, як татари і жиди, що, безперечно, обумовлено стереотипами, сформованими протягом тривалого співіснування, історичними обставинами. У рамках культурного діалогу буковинців із сусідніми державами фіксуємо випадки використання запозиченого від румунів символу мамалига, який на регіональному ґрунті побутує разом із локальним кулеша і символізує певний рівень добробуту.
Традиційні українські слова-символи у творах письменників Буковини окресленого періоду функціонують, як правило, у значеннях, зафіксованих лексикографічними працями, відображаючи у поданих контекстах загальноукраїнські тенденції до осмислення міфопоетичної та християнської картини світу, навколишнього середовища, людини, її місця у світі та втілення їх у слові. Незважаючи на тривалу відірваність Буковини від центральної України, досліджуваний матеріал переконливо підтверджує єдність символічної системи, а отже й духовного життя українського народу.
У використанні локальних слів-символів ми констатуємо формування нового символічного значення (слова-символи, що відбивають концептуальний простір „рідний край”, „Буковина”: Черемош, гори, трембіта), індивідуально-авторських розширення рядів компонентів символічного значення слова у певному контексті (пелікан як символ України, ялиця символ парубка тощо). Регіональні слова-символи відбивають культурні, історичні та етнічні особливості мешканців Буковини, які зрозумілі не тільки у їхньому середовищі, але й з більшою чи меншою вірогідністю усьому народові. Індивідуально-авторські символи відображають народні уявлення, зумовлені особливостями національного мовного типу, поєднують загальноукраїнські та регіональні тенденції функціонування мовних символів (наприклад, кедровий міст, тисовий міст у значенні загальнонаціонального калинового мосту).
Функціонування мовних символів по-різному виявляється у поетичних, прозових і драматичних творах письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ ст. Творці поетичних текстів із виразним фольклорним підґрунтям частіше й активніше вдаються до символічних образів; прозові твори вимагають ширшого контексту для розуміння певного символу; у драматичних символічне значення часто розкрите у пареміях, доцільних і влучних висловлюваннях персонажів з метою характеристики людини чи життєвої ситуації.
Використання загальноукраїнських і регіональних символів у творах певного письменника здебільшого обумовлене тематикою і проблематикою його творчості. Наприклад, Ю.Федькович і С. Воробкевич розробляли у буковинській літературі тематику гуцульського села, тому їхні твори насичені фольклорними образами, у них майстерно виписаний образ гуцула, рідних Карпат. С.Яричевський одним із перших на терені Буковини порушив урбаністичну тематику і показав життя тогочасної інтелігенції краю, тому тяжіє до загальносвітових символів (Марс, Тіфон, дракон). Є.Ярошинська, О.Попович віддано працювали в освітній сфері, їх творчість пов’язана із учительською працею, тому використовували переважно ті символи, що відображають концептуальний простір цієї галузі (наприклад, ангелик дитина). Та незалежно від тематики творів, усі автори вдало поєднують загальноукраїнські та регіональні символи у контексті національного відродження буковинського краю як органічної частини України.

Специфіка функціонування у творах письменників Буковини кінця ХІХ початку ХХ століття загальноукраїнських слів-символів доповнює загальну мовну картину світу українців, а регіональні символи дозволяють осмислити культурно-мовну своєрідність жителів Буковини як частини українського народу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдуллин А. Культура и символ / А.Абдуллин. Уфа : Гилем, 1997. 158 с. [Електронний ресурс] Режим доступу до кн. : http: //www. bashedu.ru/abdullin_ar/kult_simvol/kul_sim_gl.htm
2. Аверинцев С.С. Символ // Аверинцев С.С. София-Логос : Словарь. [2-е изд., испр.]. К.: Дух i Лiтера, 2001, C.155161.
3. Агошкова Н.В. Символічна реалізація концептів життя і смерть у поетичному мовленні Андрія Малишка періоду Великої Вітчизняної війни / Н.В.Агошкова // Лінгвістичні дослідження : збірник наукових праць / за заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків, 2004. Вип. 13. С. 6876.
4. Алефиренко Н.Ф. Язык сознание культура: проблемы взаимодействия / Н.Ф.Алефиренко // Язык и культура. Третья международная конференция. Доклады. К. : Ред.ж-ла „Collegium”, 1994. С. 310.
5. Арутюнова Н. Метафора и дискурс / Н.Арутюнова // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. С.532.
6. Байбурин А.К. А.А.Потебня: философия языка и мифа / А.К.Байбурин // Потебня А.А. Слово и миф / [сост., подготовка текста и примечаний А.Л.Топоркова]. М. : Прогресс, 1989. С.310.
7. Балли Ш. Язык и жизнь / Ш.Балли ; пер. с фр./ вступ. статья В.Г.Гака. М. : Едиториал УРСС, 2003. 232 с.
8. Бартминьский Е. Языковой образ мира: очерки по этнолингвистике / Е.Бартминьский ; пер. с пол. М. : Индрик, 2005. 527 с. (Традиционная духовная культура славян. Зарубежная славистика).
9. Бидерман Г. Энциклопедия символов / Г.Бидерман ; пер. с нем. Валькова В.М. и др. / общ. ред. и предисл. Свенцицкой И.С. М.: Республика, 1996. 336с.
10. Бігусяк М. Семантика обрядових символів у говірках Івано-Франківщини / М.Бігусяк // Семантика мови і тексту : зб. ст. ІХ Міжнар. конф., 2628 верес.2006 р. / Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Івано-Франківськ : ЦІТ, 2006. С. 230233.
11. Бійчук Г. Актуалізація архетипів національного підвідомого засобами художнього слова на матеріалі творчості Т.Шевченка / Г.Бійчук // Дивослово. 2005. № 10. С.1218.
12. Бобкова В.С. О.О.Потебня дослідник народної поетичної творчості / В.С.Бобкова // О.О.Потебня. Ювілейний збірник до 125-річчя з дня народження. К. : Вид-во АН УРСР, 1962. С.2539.
13. Боньковська С. Художні традиції гуцульського мосяжництва / С.Боньковська // Записки наукового товариства ім.Т.Шевченка. Т.ССХХІІІ. Праці секції етнографії та фольклористики. Львів, 1992. С.115126.
14. Бугров В.А. Мова та символ в контексті проблеми розуміння: дис. ... канд. філос. наук : 09.00.05 / Бугров Володимир Анатолійович. К., 1996. 156 с.
15. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування / Булашев Г.О. ; пер. з рос. Ю.Буряка. К. : Довіра, 1992. 416 с. (Серія „Відродження”).
16. Василько З. Символізація значення слова в українському фольклорному мовленні (на матеріалі фауноназв у казках, піснях і пареміях) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова”/ З.С.Василько. К., 2003. 20 с.
17. Василько З. Символіка фольклорного образу / З.Василько Львів : ДПА „Друк”, 2004. 392с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови [уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел] К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2004. 1440 с.
19. Вовк О.В. Энциклопедия знаков и символов / О.В.Вовк. М.: Вече, 2006. 528с.
20. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології / Х.Вовк. К. : Мистецтво, 1995. 336 с.
21. Войтович В. Українська міфологія / В.Войтович. К. : Либідь, 2002. 664 с.
22. Волкова Е.В. Пространство символа и символ пространства в работах Ю.М.Лотмана / Е.В.Волкова // Вопросы философии. 2002. №11. С.149165.
23. Воробьев В.В. Лигвокультурология : монография / Воробьев В.В. М. : РУДН, 1997. 331 с.
24. Воропаєва Г.С. Знаково-символічні системи культури та їх етнічна свідомість / Г.С.Воропаєва // Язык и культура. Третья международная конференция. Доклады. К. : Ред.ж-ла „Collegium”, 1994. С. 8794.
25. Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис / О.Воропай. К. : Оберіг, 1993. 590 с.
26. Вундт В. Проблемы психологии народов / В. Вундт. СПб. : Питер, 2001. 160 с. (Серия „Психология-классика”).
27. Гаврилюк Е.Є. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.07 „Фольклористика” / Е.Є.Гаврилюк . К., 1999. 18 с.
28. Гадамер Г.Г. Актуальность прекрасного / Г.Г.Гадамер ; пер. с нем. В.В.Бибихина / [сост. М.П.Стафецкой; послесл. В.С.Малахова]. М. : Искусство, 1991. 312 с. (Серия „История эстетики в памятниках и документах”).
29. Гакман О. Становлення лінгвістики в руслі філософії та класичної думки про мову [Електронний ресурс] / О.Гакман // Мультиверсум. Філософський альманах. К. : Центр духовної культури, 2004. № 44. Режим доступу до журн. : http: //www.filosof.com.ua/Jornel/ M_44/Hakman.htm.
30. Гарасим Я. Фольклорні символи у художній концепції світу Гавриїла Костельника / Я.Гарасим // Гавриїл Костельник на тлі доби: пошук істини : зб. наук. праць / відп.ред.Я.Гарасим / Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра української літератури імені академіка Михайла Возняка, Новосадський університет. Серія „Українська філологія: школи, постаті, проблеми”. Вип.8. Львів Ужгород : Гражда, 2007. С.2633.
31. Гегель Г.В.Ф. Эстетика : в 4-х т. / Г.В.Ф.Гегель ; [пер. под ред. с прим. М.Лифшица]. Т.1. М.: Искусство, 1968. 312 с.
32. Голик Р. Від мови до ментальності: проблеми створення словника категорій української досекулярної і традиційної культури / Р.Голик // Діалектологічні студії. 2: Мова і культура / відп.ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів : Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАНУ, 2003. С.155164.
33. Голик Р. Стереотипи і символи люблінської „Етнолінгвістики”: спроба тематичного аналізу / Р.Голик // Діалектологічні студії. 2: Мова і культура / відп.ред. П.Гриценко, Н.Хобзей. Львів : Інститут українознавства ім.І.Крип’якевича НАНУ, 2003. С.317334.
34. Голомб Л. Символіка рослин у ліриці Миколи Вороного / Л.Голомб // Південний архів : зб. наук. праць / відп.ред.О.Мішуков // Міністерство освіти і науки України; Херсонський державний університет Вип. ХХІ. Херсон: Видавництво Херсонського університету, 2003. С. 133138.
35. Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу „Царство тварин” (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов) / І.О.Голубовська // Мовознавство. 2003. № 6. С. 61 69.
36. Голубовська І.О. Етнічні особливості мовних картин світу / І.О.Голубовська. Київ : Логос, 2004. 284 с.
37. Голянич М. Внутрішня форма слова і дискурс : монографія / М.Голянич. Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника, 2007. 296 с.
38. Гомбрих Э. Символические образы / Э.Гомбрих // Вопросы философии. 2001. №7. С.139149.
39. Гонтар Т.О. Народне харчування українців Карпат / Т.О.Гонтар. К. : Наукова думка, 1979. 140с.
40. Грабовецький В.В. Побут опришків загону Олекси Довбуша / В.В.Грабовецький // Народна творчість та етнографія. 1975. № 6. С.9294.
41. Грималовський І. Давній автор і сучасний читач: до проблеми взаємопристосування (на матеріалі української духовної поезії ХVІІ початку ХІХ ст.) / І.Грималовський // Текст як об’єкт лінгвістичних досліджень і засіб навчання мови : зб. наук. доповідей : у 2-х т. Полтава : Освіта, 2007. Т.І. С.5661.
42. Гуцуляк І.Г. Біблійна символіка в українській бароковій поезії / І.Г.Гуцуляк // Біблія і культура : зб. наук. ст.. / за ред. А.Є.Нямцу. Вип.2. Чернівці : Рута, 2000. С.138140.
43. Гуцуляк І.Г. Мовостиль українського поетичного бароко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 „Українська мова” / І.Г.Гуцуляк. Чернівці, 2005. 20 с.
44. Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження / [відп. ред. Ю.Г.Гошко] / АН Укр. РСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім.М.Т.Рильського, Львівське відділення. К. : Наукова думка, 1987. 472 с.
45. Гуцульщина. Лінгвістичні етюди / [відп.ред. Я.Закревська] / АН України, Інститут суспільних наук. К. : Наукова думка, 1991. 308 с.
46. Данилюк А. „Єсть у мене топір-топір...” / А.Данилюк // Наука і суспільство. 1986. № 4. С.5961.
47. Денисюк І. Національна специфіка українського фольклору / І.Денисюк // Слово і час. 2003. № 9. С. 1624.
48. Дикарєв М. Знадоби до української народної ботаніки / М.Дикарєв // Бандурка : Українські народні сороміцькі пісні / [упоряд. М.Сулима]. К. : Дніпро, 2001. С. 227276.
49. Дідківська Л.П. Своєрідність імплицитного втілення компонентів символіки в поетичному творі / Л.П.Дідківська // Язык и культура. Вторая международная конференция. Доклады. К. : Ред.ж-ла „Collegium”, 1993. С.145152.
50. Дмитренко М. Українська фольклористика: історія, теорія, практика / М.К.Дмитренко. К. : Народознавство, 2001. 575 с.
51. Дмитренко М. Олександр Потебня дослідник теорії символу та фольклорної символіки / М.Дмитренко // Київська старовина: Науковий історико-філологічний журнал. 2005. N5. С.100116.
52. Дмитренко Ю. Орнітоморфні символи в поезії В. Голобородька / Ю.Дмитренко // Слово і час. 2002. № 7. С. 7174.
53. Дубенко О. Символіка світла в історії культури / О.Дубенко // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : зб. наук. праць / Хмельницький національний університет. Ч.І. : Вип.3. Хмельницький : ХНУ, 2007. С.189192.
54. Дуденко О.В. Українські паремії в знаково-символічному аспекті / О.В.Дуденко // Семантика мови і тексту : зб. статей VІ Міжнар. конф., 26 28 верес.2000 р./ Прикарпатський університет імені Василія Стефаника. Івано-Франківськ : Плай, 2000. С. 173178.
55. Дяченко Л.М. Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення / Л.М.Дяченко // Мовознавство. 1997. № 23. С.6771.
56. Елисеева А.Н. Предметный символ в поэтике И. Анненского (на материале лексико-семантической группы „цветы”. Лилия) / А.Н.Елисеева // Филологические науки. 2000. №6. С.5666.
57. Єлісова М.О. Універсальний символ „світове дерево” та його мовно-образні парадигми в художніх текстах Бориса Пастернака : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 „Російська мова” / М.О.Єлісова. К., 2006. 20 с.
58. Єрмоленко С.Я. Скарбниця народного слова / С.Я.Єрмоленко // Мовознавство. 1982. № 6. С.5878.
59. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова / С.Я. Єрмоленко. К. : Наукова думка, 1986. 246с.
60. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика: деякі аспекти досліджень / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 2001. № 5. С.4863.
61. Жайворонок В.В. Символіка народного та авторського (крилатого) слова й виразу / В.В.Жайворонок // Мовознавство. 2005. №34. С.138147.
62. Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури : словник-довідник / В.В.Жайворонок. К. : Довіра, 2006. 703 с.
63. Жайворонок В.В. Українська етнолінгвістика : нариси / В.В.Жайворонок. К. : Довіра, 2007. 262 с.
64. Зуєнко Ю. Міфологеми-дендроніми в українських народних баладах / Ю. Зуєнко, Ю.Сокол // Вісник Харківського університету ім.В.Н.Каразіна. №707. Філологія. Вип.46. Харків : Видавничий відділ ХНУ, 2005. С.6063.
65. Казки Буковини, казки Верховини / [упоряд. М.Г.Івасюк]. Ужгород : Карпати, 1968. 223с.
66. Калашник В. Філософія словесного образу у працях О.О.Потебні / В.Калашник // Олександр Потебня: сучасний погляд : матеріали міжнар. читань, присвячених 170-річчю від дня народження фунда