НАДАННЯ СВІДКУ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ПАНЧУК ОКСАНА ВІКТОРІВНА
УДК 343.13

НАДАННЯ СВІДКУ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Удалова Лариса Давидівна,
доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Київ – 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ НАДАННЯ АДВОКАТОМ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ СВІДКУ
12
1.1. Становлення законодавства та розвиток теорії кримінального процесу про надання адвокатом правової допомоги свідку
12
1.2. Поняття та зміст правової допомоги, що надається адвокатом свідку 33
Висновки до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2. СУБ’ЄКТНИЙ СКЛАД ПРАВОВІДНОСИН З НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ СВІДКУ
45
2.1. Свідок як суб’єкт отримання правової допомоги 45
2.2. Адвокат як суб’єкт надання правової допомоги свідку 70
Висновки до розділу 2 91
РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК НАДАННЯ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ СВІДКУ
93
3.1. Роз’яснення свідку права на користування правовою допомогою адвоката
93
3.2. Консультування адвокатом свідка 99
3.3. Допуск адвоката до участі в допиті свідка або інших процесуальних діях
105
3.4. Надання свідку правової допомоги при реалізації ним своїх прав 116
3.5. Надання адвокатом правової допомоги свідку під час його допиту 123
3.6. Надання адвокатом свідку правової допомоги при проведенні інших процесуальних дій
139
Висновки до розділу 3 154
ВИСНОВКИ 159
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 166
ДОДАТКИ 188

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
КСУ Конституційний Суд України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КПК Кримінальний процесуальний кодекс України
КПК 1960 року Кримінально-процесуальний кодекс України
КК Кримінальний кодекс України
м. місто
МВС Міністерство внутрішніх справ України
п. пункт
р. рік
РФ Російська Федерація
РРФСР Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
ст. стаття
УМВС Управління Міністерства внутрішніх справ України
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ЦПК Цивільний процесуальний кодекс України
ч. частина

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Конституційний Суд України у справі № 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) від 30 вересня 2009 року роз’яснив, що положення ч. 1 ст. 59 Конституції України «кожен має право на правову допомогу» слід розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі, незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами, вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує; положення ч. 2 ст. 59 Конституції України «для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура» необхідно розуміти так, що особа під час допиту її як свідка в органах досудового слідства чи давання пояснень у правовідносинах з цими та іншими державними органами має право на правову (юридичну) допомогу від обраної за власним бажанням особи в статусі адвоката, що не виключає можливості отримання такої допомоги від іншої особи, якщо законами України стосовно цього не встановлено обмежень.
Порядок надання адвокатом свідку правової допомоги визначено у кримінально-процесуальному законодавстві після прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу правову допомогу» від 1 липня 2010 року.
Під час дії Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року деякі аспекти надання адвокатом правової допомоги свідку вже були предметом дослідження вчених Т. В. Варфоломеєвої, В. І. Галагана, І. В. Гловюк, Ю. М. Грошевого, О. М. Дроздова, С. В. Гончаренка, Я. П. Зейкана, О. В. Капліної, Н. С. Карпова, Т. В. Каткової, Т. В. Корчевої, П. В. Кучевського, О. П. Кучинської, С. М. Логінової, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Маляренка, М. М. Михеєнка, М. Я. Никоненка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, В. О. Попелюшка, В. В. Рожнової, С. В. Слінька, С. М. Стахівського, В. М. Стратонова, М. С. Строговича, А. М. Титова, В. І. Фаринника, П. В. Хотенця, Л. Д. Удалової, В. П. Шибіко, О. Г. Шило, М. Є. Шумила, Б. І. Яворського, В. М. Ягодинського, О. Г. Яновської та інших науковців.
13 квітня 2012 року Верховна Рада України прийняла новий Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України. З набранням 20 листопада 2012 року чинності цим Кодексом інститут надання свідку правової допомоги змінився. Правову регламентацію цього питання суттєво спрощено. У п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК України лише зазначено, що свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього Кодексу.
У новому КПК України не визначено права й обов’язки адвоката свідка, його процесуальне становище, порядок допуску до участі в допиті та інших процесуальних діях. Це спричиняє відповідні труднощі під час провадження досудового розслідування та судового розгляду. Таким чином, питання про розроблення пропозицій щодо належної правової регламентації надання свідку правової допомоги потребує всебічного та ґрунтовного дослідження. Викладеним пояснюється вибір теми дисертації та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 роки № 347), є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України, її включено до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ і кафедри кримінального процесу цього закладу.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (Указ Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є дослідження теоретичних положень та проблем правозастосування у сфері надання свідку правової допомоги, формування на цій основі пропозицій, спрямованих на удосконалення кримінального процесуального законодавства України.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі:
– визначити етапи розвитку законодавства й теорії кримінального процесу щодо надання адвокатом правової допомоги свідку;
– з’ясувати поняття та види правової допомоги, що надає адвокат свідку;
– проаналізувати проблемні питання процесуального статусу свідка та адвоката, який надає йому правову допомогу;
– розкрити особливості надання правової допомоги свідку під час допиту та проведення інших процесуальних дій за його участю;
– сформулювати пропозиції до КПК України, що спрямовані на удосконалення порядку надання адвокатом правової допомоги свідку.
Об’єкт дослідження – правовідносини, що виникають під час надання свідку правової допомоги у кримінальному процесі.
Предмет дослідження – надання свідку правової допомоги у кримінальному процесі.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять положення діалектики про співвідношення загального, окремого та особливого, про взаємозв’язок і взаємообумовленість соціальних процесів. Для досягнення поставленої мети, з урахуванням об’єкта та предмета дослідження, у роботі використано загальнонаукові і спеціальні методи. За допомогою діалектичного методу як загального методу наукового пізнання розглянуто всі питання теми в динаміці, виявлено їх взаємозв’язок і взаємообумовленість, досліджено поняття та види правової допомоги, що надає адвокат свідку (п. 1.2). Метод системного аналізу, а також системно-структурний та формально-логічний методи дали можливість розкрити зміст порядку надання адвокатом правової допомоги свідку під час його допиту, участі у проведенні інших процесуальних дій (розділи 2, 3). Формально-юридичний метод дав змогу дослідити норми Конституції України, чинного КПК України та КПК 1960 року, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інших законів України, з’ясувати зміст та значення використаних у них понять і термінів, обґрунтувати висновки і пропозиції щодо їх зміни та доповнення (п. 1.2, розділи 2, 3). Метод порівняльного правознавства покладено в основу аналізу й співставлення законодавства України та кримінально-процесуального законодавства інших країн у частині питань, що розглядаються (п. 1.1). За допомогою соціологічного методу (анкетування) з’ясовано позиції та думки адвокатів і слідчих щодо сучасного правового регулювання надання правової допомоги свідку, статистичний метод дав змогу узагальнити їх, використовуючи результати вивчення матеріалів кримінальних проваджень.
Обґрунтованість і достовірність сформульованих у дисертації наукових положень, висновків і рекомендацій визначається і забезпечується емпіричною базою дослідження, яку становлять дані, отримані в результаті вивчення 246 матеріалів кримінальних проваджень; дані опитування 168 адвокатів, 180 слідчих.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є першим в Україні комплексним дослідженням теоретичних і практичних аспектів надання адвокатом свідку правової допомоги у кримінальному процесі.
Проведене дисертаційне дослідження ґрунтується на досягненнях вітчизняних і зарубіжних учених, вивченні матеріалів кримінальних проваджень, узагальненні даних проведеного анкетування адвокатів, положеннях Конституції України, чинного КПК України. У роботі пропонується вирішення проблем і дискусійних питань законодавчого характеру, що мають наукове та практичне значення і є неврегульованими й суперечливими. У дослідженні сформульовано низку нових положень і висновків, які мають істотне значення для теорії кримінального процесу та юридичної практики. Зокрема:
вперше:
– запропоновано доповнити КПК України статтею про права та обов’язки адвоката свідка та надано авторську редакцію цієї статті;
– обґрунтовано висновок про доповнення КПК України авторськими статтями «Адвокат – представник свідка», «Обставини, що виключають участь у кримінальному провадженні адвоката свідка», «Усунення адвоката від надання правової допомоги свідку», «Допит свідка», «Протокол допиту свідка», «Відмова свідка від адвоката»;
– сформульовано низку інших пропозицій щодо внесення змін та доповнень до КПК України, що стосуються надання адвокатом правової допомоги свідку при його допиті, проведенні з ним інших процесуальних дій (глава 3 параграф 5, ч. 1 ст. 66, ст. ст. 78–1, 120, 135, 137, 161, ч. 5 ст. 228, ч. 9 ст. 224, ч. 5 ст. 258, ч. 2 ст. 342, ч. 1 ст. 344, ч. 1 ст. 346,);
удосконалено:
– теоретичні положення про надання безоплатної правової допомоги: свідку, який не має достатніх коштів для того, щоб оплатити послуги адвоката; неповнолітньому свідку, позбавленому батьківського піклування; свідку, щодо якого застосовуються заходи безпеки;
– положення, що рішення про допуск адвоката свідка до участі в допиті та інших процесуальних діях має бути оформлено постановою слідчого, прокурора, ухвалою слідчого судді, суду;
– визначення процесуального статусу адвоката свідка як його представника;
– зміст ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», а саме: «…в разі надання адвокатом правової допомоги свідку, щодо якого застосовуються заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, проведених за його участю, вказується псевдонім адвоката…»;
дістало подальший розвиток:
– наукова позиція, що свідок під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій має право користуватися правовою допомогою фахівця в галузі права, який не є адвокатом;
– обґрунтування необхідності надання адвокатом свідку коротких консультацій під час його допиту;
– пропозиція, що в повістці про виклик свідка має бути роз’яснено його право з’явитися на допит або для участі у проведенні інших процесуальних дій з адвокатом, якого обрано за власним бажанням;
– позиція стосовно доповнення КПК України положенням, що неявка адвоката не перешкоджає проведенню допиту свідка, інших процесуальних дій за його участю.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції може бути використано:
– у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до КПК України (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 29 січня 2013 року № 04-20/12-160);
– у практичній діяльності – Головним слідчим управлінням МВС України під час проведення занять у системі службової підготовки (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 10 січня 2013 року);
– у навчальному процесі – при написанні окремих розділів підручників і навчальних посібників з курсу «Кримінальний процес», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 27 грудня 2012 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним комплексним дослідженням і являє собою особистий здобуток дисертанта. Наукові ідеї та розробки, що належать співавтору опублікованої праці (однієї статті), у дисертації не використовувалися. Власні теоретичні розробки дисертанта у статті, опублікованій у співавторстві, становлять 50 %.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на міжвузівських науково-практичних конференціях «Проблеми розбудови держави та громадянського суспільства в Україні» (м. Київ, 2010 р.), «Актуальні проблеми зміцнення державності та національної єдності України» (м. Київ, 2010 р.), «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі» (м. Київ, 2011 р.), «Розкриття злочинів за новим Кримінальним процесуальним кодексом України» (м. Київ, 2012 р.) та круглому столі «Проблеми діяльності слідчих органів внутрішніх справ України» (м. Київ, 2010 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено в 11 наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна – у міжнародному науковому виданні, а також п’ять – тез доповідей на науково-практичних конференціях та круглих столах.

bibliography

ВИСНОВКИ

На основі проведеного узагальнення і систематизації наукових уявлень про надання свідку правової допомоги у кримінальному процесі сформульовано наукові положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки й практики, зокрема:
1. У порівнянні з раніше діючим кримінально-процесуальним законодавством, у чинному КПК правова регламентація надання свідку правової допомоги суттєво спрощена. У п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК лише вказано, що свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою адвоката, повноваження якого підтверджуються згідно з положеннями ст. 50 цього Кодексу. У КПК не визначені права й обов’язки адвоката свідка, його процесуальний статус, порядок допуску до участі у допиті та інших процесуальних діях тощо.
2. Існують такі види правової допомоги адвоката свідку: 1) надання правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань свідку до явки на допит або для участі у інших процесуальних діях; 2) надання правової допомоги свідку під час давання ним показань та участі у проведенні інших процесуальних дій; 3) складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав і законних інтересів свідка після закінчення допиту та інших процесуальних дій.
3. КПК доцільно доповнити положенням про надання безоплатної правової допомоги: свідку, який не має достатніх коштів для того, щоб оплатити послуги адвоката; неповнолітньому свідку, позбавленому батьківського піклування; свідку, щодо якого застосовуються заходи безпеки.
4. До п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК слід внести доповнення, що неявка адвоката не перешкоджає проведенню допиту свідка, інших процесуальних дій з його участю у визначений слідчим, прокурором, судом час.
5. Потрібно доповнити параграф 5 – «Інші учасники кримінального провадження» глави 3 КПК статтею «Адвокат-представник свідка». У цій статті пропонуємо зазначити, що у разі участі адвоката, запрошеного свідком для надання йому правової допомоги під час допиту або провадження інших процесуальних дій з його участю, адвокат має право: «1) бути присутнім під час їх проведення; 2) надавати в присутності слідчого короткі консультації свідку; 3) ставити з дозволу слідчого запитання свідку, що підлягають занесенню до протоколу для уточнення і доповнення до відповідей. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких містяться відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання); 4) висловлювати заперечення проти порушень прав і законних інтересів свідка, що підлягають занесенню до відповідного протоколу; 5) застосовувати з дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду технічні засоби; 6) знайомитися з протоколами слідчих дій, в яких раніше брав участь свідок; 7) оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, встановленому цим Кодексом».
У цій статті слід указати, що адвокат зобов’язаний використовувати засоби надання правової допомоги, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав і законних інтересів свідка. Адвокат зобов’язаний прибувати для участі у проведенні допиту та інших процесуальних дій з участю свідка. У разі неможливості прибути у призначений час адвокат зобов’язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд. Адвокат без згоди свідка не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні й становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю.
Адвокат після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов’язків лише у випадках: 1) якщо є обставини, які згідно з цим Кодексом виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з свідком щодо вибраного ним способу надання правової допомоги; 3) умисного невиконання свідком умов укладеного з адвокатом договору, яке виявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних вимог адвоката, порушенні вимог цього Кодексу.
6. Щодо гарантій діяльності адвоката з надання правової допомоги свідку доцільно доповнити: ст. 161 КПК положенням, що заборонено доступ до листування або інших форм обміну інформацією між адвокатом і свідком, якому він надає правову допомогу, а також об’єктів, які додані до такого листування або інших форм обміну інформацією; ч. 5 ст. 258 КПК положенням, що забороняється також втручання у приватне спілкування адвоката зі свідком, якому він надає правову допомогу в кримінальному провадженні.
7. Слід доповнити п. 2 ч. 1 ст. 66 КПК положенням, що свідок має право користуватися під час давання показань та участі у проведенні інших процесуальних дій правовою допомогою фахівця у галузі права, який не є адвокатом.
8. Щодо порядку роз’яснення свідку права на правову допомогу пропонуємо доповнити: ст. 137 КПК пунктом, що у повістці про виклик свідка повинно бути роз’яснено його право з’явитись на допит або для участі у проведенні інших процесуальних дій з обраним за власним бажанням адвокатом; ст. 135 КПК нормою, що під час особистого вручення свідку працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором повістки, йому роз’яснюється право з’явитись з адвокатом на допит або для участі в іншій процесуальній дії. Про роз’яснення цього права складається протокол.
9. Щодо питання про допуск адвоката свідка до участі у кримінальному провадженні, пропонуємо доповнити КПК:
– нормою, що рішення про допуск адвоката свідка до участі у допиті та інших процесуальних діях оформляється постановою слідчого, прокурора, ухвалою слідчого судді, суду;
– ст. 78-1 «Обставини, що виключають участь у кримінальному провадженні адвоката свідка», відповідно до якої адвокат не може надавати правову допомогу свідку у випадках, передбачених ч. 1 ст. 78 цього Кодексу. Адвокат також не може надавати таку допомогу у випадках: «1) якщо відповідно до цього Кодексу він є свідком і в зв’язку з цим допитувався або підлягає допиту; 2) коли він у даному кримінальному провадженні бере участь як захисник підозрюваного, обвинуваченого, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 3) коли він у даному кримінальному провадженні надає правову допомогу іншим свідкам; 4) коли він перешкоджає встановленню істини шляхом учинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або давання завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від давання висновку чи давання завідомо неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази; 5) його повідомлено про підозру в учиненні кримінального правопорушення»;
– статтею «Усунення адвоката від надання правової допомоги свідку», в якій зазначити, що адвокат може бути усунутий від надання правової допомоги свідку лише з підстав, передбачених ст. 78-1 КПК. «Установивши обставини, які відповідно до ст. 78-1 цього Кодексу виключають надання адвокатом правової допомоги свідку, слідчий виносить мотивовану постанову про усунення адвоката та повідомляє про це адвокату і свідку. На стадії досудового розслідування питання про усунення адвоката від надання правової допомоги свідку з підстав, передбачених п. п. 1 та 4 ч. 2 ст. 78-1 цього Кодексу, за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, вирішує слідчий суддя за місцем провадження досудового розслідування. Слідчий суддя розглядає клопотання про усунення адвоката, вивчає матеріали, якими обґрунтовується клопотання, вислуховує прокурора й адвоката, при необхідності опитує свідка, слідчого, після чого виносить мотивовану ухвалу про усунення адвоката від надання правової допомоги свідку чи про відмову в цьому. На ухвалу судді до апеляційного суду прокурором, свідком, адвокатом протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція. Під час судового розгляду питання про усунення адвоката з підстав, передбачених ст. 78-1 цього Кодексу, вирішує суд. За наявності підстав слідчий чи суд про усунення адвоката повідомляють кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури для вирішення питання про відповідальність адвоката»;
– доповнити КПК статтею «Відмова свідка від адвоката» в якій встановити, що свідок має право в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від запрошеного адвоката. Відмова допускається лише з ініціативи свідка і не позбавляє його права запросити того чи іншого адвоката в подальших стадіях процесу. У разі відмови від адвоката слідчий, прокурор складають протокол із зазначенням мотивів відмови, а слідчий суддя, суд вказують про це в журналі судового засідання. Прийнявши рішення про усунення адвоката від надання правової допомоги свідку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд роз’яснюють свідку його право запросити іншого адвоката й надають йому для цього на стадії досудового розслідування не менше доби, а на стадії судового розгляду – не менше трьох діб.
10. Статтю 120 КПК доцільно доповнити нормою, що витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги, яка надається за договором адвокатом свідку, несе свідок.
11. Щодо порядку проведення допиту свідка з участю його адвоката, пропонуємо доповнити КПК:
– статтею «Допит свідка», в якій, поряд з іншими нормами, слід передбачити норму, що у разі якщо свідок з’явився на допит із адвокатом, він має право бути присутнім під час його проведення; надавати в присутності слідчого короткі консультації свідку; ставити з дозволу слідчого запитання свідку, що підлягають занесенню до протоколу для уточнення і доповнення до відповідей; висловлювати заперечення проти порушень прав і законних інтересів свідка, що підлягає занесенню до відповідного протоколу; застосовувати з дозволу слідчого технічні засоби; знайомитися з протоколами слідчих дій, в яких раніше брав участь свідок; оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність слідчого в порядку, встановленому цим Кодексом. Неявка адвоката не перешкоджає проведенню допиту у визначений слідчим час;
– статтею «Протокол допиту свідка», в якій слід передбачити норму, що у випадку взяття адвокатом участі у допиті свідка, в протоколі допиту вказуються прізвище, ім’я та по батькові адвоката, відомості про ордер, а також, що свідкові роз’яснено право з’явитись на допит з обраним за власним бажанням адвокатом. Після закінчення допиту слідчий пред’являє адвокату протокол для прочитання. Адвокат має право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу. Протокол підписує адвокат. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, адвокат підписує кожну сторінку окремо.
– друге речення абзацу 2 ч. 9 ст. 224 КПК положенням, що у випадку, коли у проведені допиту присутній адвокат свідка, він має право ставити запитання особам, які беруть участь у допиті, їх захисникам, представникам.
– ч. 2 ст. 342 КПК після слова «представників» словами «адвоката свідка»; ч. 1 ст. 344 КПК після слів «законних представників» словами «адвоката свідка»; ч. 1 ст. 346 КПК положенням, що перед початком судового розгляду головуючий також дає розпорядження про видалення адвоката, який надає правову допомогу свідку.
12. Слід доповнити ч. 5 ст. 228 КПК, ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» положенням, що у випадку надання адвокатом правової допомоги свідку, щодо якого застосовуються заходи безпеки, в протоколах слідчих дій, проведених з його участю, вказується псевдонім адвоката.
13. КПК необхідно доповнити: статтею про обов’язкове призначення судової експертизи свідка для визначення його психічного або фізичного стану у випадках, коли виникають сумніви в його здатності правильно сприймати обставини, що мають значення для кримінального провадження, і давати про них правильні показання; нормою про право свідка, щодо якого проводилася судова експертиза, знайомитися з висновком експерта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Выдря М. М. Функция защиты в советском уголовном процессе / М. М. Выдря // Советское государство и право. – 1978. – № 1. – С. 88–92.
2. Михеенко М. М. Обеспечение участвующим в деле лицам права на защиту законных интересов как принцип советского уголовного процесса / М. М. Михеенко // Проблемы правового статуса личности в уголовном процессе. – Изд-во Саратов. ун-та, 1981. – С. 54–57.
3. Попелюшко В. О. Нормативні новели щодо надання адвокатами правової допомоги в кримінальному судочинстві // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 1. – С. 93–104.
4. Варфоломеєва Т. В. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адвокатуру». Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність : зб. нормат. актів ; Коментар / Т. В. Варфоломеєва, С. В. Гончаренко / Акад. адвокат. України. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 432 с.
5. Примаченко А. Свидетелю не нужен адвокат, считают следователи / А. Примаченко // Зеркало недели. – 2000. – 16 дек. – № 49.
6. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника). Справа № 1-17/2000 від 16 лист. 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 47. – Ст. 2045.
7. Сердюк В. Право свідка на правову допомогу: гарантовано Конституцією / В. Сердюк // УНІАН. Право. – 2009. – № 44. – С. 12–14.
8. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 лист. 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – С. 163–168.
9. Удалова Л. Д. Теорія та практика отримання вербальної інформації у кримінальному процесі України : моногр. / Л. Д. Удалова. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 324 с.
10. Белькова О. Правова допомога свідку: підстави та порядок надання / О. Белькова // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – С. 137–140.
11. Сурдукова О. В. Актуальні питання діяльності адвоката-захисника у кримінальному процесі у зв’язку зі збором необхідних йому для захисту доказів / О.В.Сурдукова // Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 25-26 трав. 2006 р. – Ч. 2. – Запоріжжя : Юрид. ін-т ДДУВС, 2006. – С. 11–15.
12. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника у досудовому проваджнні та в суді першої інстанції / Корчева Т. В. – Х. : Видавець ФОП. Вапнярчук Н. М., 2007. – 200 с.
13. Корчева Т. В. Проблеми діяльності захисника в досудовому провадженні та в суді першої інстанції : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Т. В. Корчева. – Х., 2006. – 20 с.
14. Бірюкова А. М. Забезпечення адвокатурою конституційного права обвинуваченого на захист у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / А. М. Бірюкова. – Одеса, 2006. – 20 с.
15. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо права свідка). Проект Закону № 2561 від 19 груд. 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=13860
16. Проект Кримінально-процесуального кодексу України : Реєстраційний № 3456-1 від 19 трав. 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=3456-1&skl=5.
17. Проект Кримінально-процесуального кодексу України : Реєстраційний № 1233 від 13 груд. 2007 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_2?pf3516=1233&skl=7.
18. Карибов К. Ф. Процессуальное положение свидетеля в уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / К. Ф. Карибов. – М., 2001. – 28 с.
19. Леви А. А. Особенности предварительного расследования преступлений, осуществляемых с участием адвоката / Леви А. А., Игнатьева М. В., Капица Е. И. – М. : Юрлитинформ, 2003. – 128 с.
20. Уголовно-процессуальний кодекс Российской Федерации. – М. : Проспект, Кнорус, 2009. – 224 с.
21. Шейфер С. А. Обновление правовой регламентации доказывания по УПК РФ : шаг вперед? / С. А. Шейфер // Государство и право. – 2004. – №12. – С. 13.
22. Когамов М. Ч. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Республики Казахстан. Общая и Особенная части / Когамов М. Ч. – Аматы : Жетi жарғы, 2008. – 896 с.
23. Уголовно-процессуальный кодекс Республики Молдова. – Кишинев, 2007. – 234 с.
24. Об утверждении Уголовно-процессуального кодекса Республики Узбекистан : Закон Республики Узбекистан от 22 сент. 1994 г. // Ведомости Верховного Совета Республики Узбекистан. – 1995. – № 2. – Ст. 4.
25. Уголовно-процессуальний кодекс Республики Узбекистан. – Ташкент : Адолат, 2010. – 672 с.
26. Уголовно-процессуальный кодекс ФРГ. Рабочий перевод Германского Фонда международного правового сотрудничества и Организации безопасности и сотрудничества в Европе. – 2003. – 188 с.
27. Галаган О. І. Захист прав і свобод суб’єктів кримінального судочинства в Україні та ФРН : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. І. Галаган, В. А. Савченко. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 200 с.
28. Почтовік Ю. Ю. Порівняльна характеристика інституту захисту свідка / Ю. Ю. Почтовік // Право і держава в дослідженнях молодих науковців : матеріали 5-ї наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих науковців (Одеса, 23 бер. 2012 р.). – Одеса, 2012. – С. 212–215.
29. Савченко В. А. Інститут адвоката свідка у кримінальному судочинстві в Україні та зарубіжний досвід / В. А. Савченко // Наук. вісник Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – 2011. – № 1. – С. 329–335.
30. Рішення Конституційного Суду України від 30 вер. 2009 р. № 1-22/2009 (справа про право на правову допомогу) // Офіційний вісник України. – 2009. – № 79. – Ст. 2694.
31. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шабельник проти України» : 19 лют. 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1014.6684.0.
32. Присяжненко А. М. Конституційно-правова регламентація права на правову допомогу в Україні, країнах СНД і Балтії / А. М. Присяжненко // Адвокат. – 2010. – № 4. – С. 30–38.
33. Панчук О. В. Порядок надання правової допомоги свідку / О. В. Панчук // Адвокат. – 2010. – № 2. – С. 23–27.
34. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо права свідка на захисника та іншу допомогу : Закон України від 1 лип. 2010 р. // Голос України. – 2010. – 27 лип. – № 37.
35. Лобойко Л. М. Реформування кримінально-процесуального законодавства в частині встановлення моменту набуття особою процесуального статусу / Л. М. Лобойко // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 квіт. 2012 р. / редкол. : М. Й. Курочка, О. І. Левченков, В. І. Галаган та ін. ; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – С. 3–7.
36. Общая теория государства и права : Академический курс : в 2 т. / под ред. проф. М. И. Марченко. – Т. 2. : Теория права. – М. : Зерцало, 1998. – 656 с.
37. Кримінальний процесуальний кодекс України : прийнятий 13 квіт. 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.
38. Курочка М. Й. Реформування кримінально-процесуального законодавства України : окремі питання / М. Й. Курочка // Актуальні проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства й удосконалення діяльності судових і правоохоронних органів України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Луганськ, 20 квіт. 2012 р. / редкол. : М. Й. Курочка, О. І. Левченков, В. І. Галаган та ін. ; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2012. – С. 30–33.
39. Омельченко Т. В. Конституційне право особи на правову допомогу і його реалізація на досудових стадіях кримінального процесу : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Омельченко Тарас Володимирович. – Х., 2004. – 216 с.
40. Кучевський П. Конституційний принцип забезпечення права на правову допомогу – основа участі адвоката у захисті прав і законних інтересів учасників кримінального процесу / П. Кучевський // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 138–140.
41. Титов А. М. Основні принципи та особливості участі захисника на досудовому слідстві : моногр. / Титов А. М. – Донецьк : ДЮІ, 2005. – 256 с.
42. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. – К. : Укр. енцикл., 1998. – Т. 5 : П-С. – 2003. – 736 с.
43. Конституція України : науково-практичний коментар / Авер’янов В. Б., Баталов О. В., Баулін Ю. В. та ін. ; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевий та ін. – Х. : Вид-во «Право» ; К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
44. Про адвокатську діяльність : проект Закону України від 6 груд. 2006 р. № 2677 // Укр. адвокат. – 2008. – № 2. – С. 22–44.
45. Про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру» : проект Закону України від 26 жовт. 2006 р. № 2421 // Аналіз проектів Законів України про адвокатуру та адвокатську діяльність. – К. : Американська асоціація юристів, 2007. – 200 с. – (Серія правового аналізу).
46. Про безоплатну правову допомогу : Закон України від 2 черв. 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
47. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40–41, 42. – Ст. 492.
48. Про адвокатуру та адвокатську діяльність : Закон України від 5 лип. 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 62. – Ст. 2509.
49. Дроздов О. М. До питання про процесуальне становище захисника свідка / О. М. Дроздов // Адвокат. – 2010. – № 6. – С. 24–28.
50. Авдеев В. Проблемы деятельности адвоката при производстве следственных действий с участием свидетеля / В. Авдеев, И. Воскобойник // Уголовное право. – 2006. – № 5. – С. 84–86.
51. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23 груд. 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 51.
52. Новий тлумачний словник української мови : [у 3 т.] / [уклад. : В. Яременко, О. Сліпушко]. – [2-ге вид., вип.]. – К. : Аконіт. – 2006. – Т. 3. – 862 с.
53. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. – 1441 с.
54. Большой юридический словарь / [ред. Сухарева А. Я.] – М. : ИНФРА. – М., 2007. – 858 с.
55. Теория права и государства : учебник / ред. проф. В. В. Лазарева. – М. : Новый Юрист, 1997. – 423 с.
56. Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник / Скакун О. Ф. – Х. : Консум ; Ун-т внутр. дел, 2000. – 704 с.
57. Юридична енциклопедія : в 6 т. / гол. редкол. : Ю. С. Шемшученко. – К. : Укр. Енцикл., 1998–2004. – Т. 5. – 2003. – 736 с.
58. Комаров С. А. Общая теория государства и права : учеб. – 4-е изд., перераб. и доп. / Комаров С. А. – М. : Юрайт, 1998. – 416 с.
59. Слінько С. В. Проблеми правового статусу суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності : моногр / Слінько С. В. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 282 с.
60. Общая теория государства и права : Академический курс : в 2 т. / ред. М. Н. Марченко– М. : Зерцало, 1998. – Т. 1 : Теория государства. – 1998. – 416 с.
61. Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян : до питання про склад елементів / М. Бояринцева // Право України. – 2002. – № 8. – С. 21–25.
62. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / О. В. Негодченко. – Х., 2004. – 33 с.
63. Процько Г. І. Правовий статус учасників досудового слідства : проблеми реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Г. І. Процько. – К., 2012. – 20 с.
64. Куліш А. М. Організаційно-правове забезпечення статусу працівників податкової міліції України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Куліш Анатолій Миколайович. – Х., 2003. – 177 с.
65. Москвін Л. М. Організаційно-правові проблеми статусу суддів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» / Л. М. Москвін. – Х., 2003. – 21 с.
66. Рогатюк К. В. Правовий статус особи: доктринальні аспекти визначення та розуміння / К. В. Рогатюк // Наук. вісник Київ. нац. ун-ту внутр. справ. – 2006. – № 4. – С. 110–115.
67. Бородовська Н. О. Забезпечення кримінально-процесуального статусу особи, засудженої судами України до позбавлення волі : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Бородовська Наталія Олександрівна. – К., 2006. – 230 с.
68. Льовкін В. Л. Показання обвинуваченого в кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / В. Л. Льовкін. – К., 2007. – 18 с.
69. Шибико В. П. Правовой статус обвиняемого в уголовном процессе Германской Демократической Республики : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / В. П. Шибико. – К., 1983. – 23 с.
70. Нескороджена Л. Л. Забезпечення процесуальних прав і законних інтересів позивача та відповідача у кримінальному процесі України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Нескороджена Лариса Леонідівна. – К., 2002. – 226 с.
71. Галаган В. І. Встановлення процесуального статусу окремих осіб, які беруть участь у досудовому провадженні : моногр. / В. І. Галаган, О. М. Калачова. – Луганськ : СПД Рєзніков В. С., 2012. – 212 с.
72. Іваницький С. О. Формування складу народних засідателів у судочинстві України : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 / Іваницький Сергій Олександрович. – Луганськ, 2006. – 244 с.
73. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации от 27 июн. 2000 г. № 11 по делу о проверке конституционных положений части первой статьи 47 и части второй статьи 51 Уголовно-процессуального кодекса РСФСР в связи с жалобой гражданина В. И. Маслова [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rg.ru/oficial/doc/min_and_vedom/ks/11_p.shtm
74. Белькова О. Теоретичні та практичні аспекти права свідка відмовитися свідчити відносно себе, членів сім’ї та близьких родичів / О. Белькова // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 2. – С. 102–105.
75. Бараннік Р. Дотримання принципу свободи від самовикриття під час провадження слідчих дій / Р. Бараннік // Право України. – 2004. – № 7. – С. 125–128.
76. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат на виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів : постанова Кабінету Міністрів України від 1 лип. 1996 р. №710 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/710-96-п
77. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування : моногр. / Стахівський С. М. – К. : Терно-граф, 2005. – 272 с.
78. Об утверждении Государственной программы «Обеспечение безопасности потерпевших, свидетелей и иных участников уголовного судопроизводства на 2009-2013 годы» : постановление Правительства Российской Федерации от 2 окт. 2009 г. № 792 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2009. – 12 окт. – № 41. – Ст. 4778.
79. Філін Д. В. Небезпечність кримінального судочинства і шляхи забезпечення його безпеки / Д. В. Філін // Конституція України – основа модернізації держави та суспільства, 21-22 черв. 2001 р. – Х. : Право, 2001. – С. 367.
80. Михалко І. С. Захист свідків у справах про корупцію : порівняльно-правовий аналіз на прикладі досвіду деяких країн Європи / І. С. Михалко // Питання боротьби зі злочинністю : збір. наук. праць : вип. 11 / ред. кол. : Ю. В. Баулін (голов. ред.) та ін. – Х. : Кроссроуд, 2006. – С. 131–136.
81. Гринків О. О. Застосування заходів безпеки учасників кримінального судочинства: вітчизняна практика та світовий досвід : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / О. О. Гринків. К., 2010. –18 с.
82. Зеленецкий В. С. Обеспечение безопасности субъектов уголовного процесса : моногр. / Зеленецкий В. С., Куркин Н. В. – Х. : КримАрт, 2000. – 404 с.
83. Панасюк Т. І. Захист свідків та потерпілих у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Т. І. Панасюк. К., 2009. – 20 с.
84. Щерба С. П. Охрана прав потерпевший и свидетедей по уголовным делам : практ. пособ. / Щерба С. П., Зайцев О. А. – М. : Спарк, 1996. – 123 с.
85. Брусницын Л. В. Правовое обеспечение безопасности лиц, содействующих уголовному правосудию / Брусницын Л. В. – М. : Спарк, 1999. –108 с.
86. Кримінальний процес : підруч. /за ред. Ю. М. Грошевого та О.В. Капліної. – Х. : Право. – 2010. – 608 с.
87. Власов И. С. Ответственность за преступления против правосудия / И. С. Власов, И. М. Тяжкова. – М. : Юрид. лит., 1968. – 134 с.
88. Гужин А. Т. Уголовно-правовая борьба с посягательствами на советское правосудие : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминологии; уголовно-исполнительное право» / А. Т. Гужин. – Ростов-на-Дону, 1958. – 16 с.
89. Рашковська Ш. С. Преступления против правосудия : учеб. пособ. / Ш. С. Рашковская. – М. : ВЮЗИ, 1978. – 104 с.
90. Переверза О. Я. Формування неправдивих показань, система тактичних прийомів їх виявлення і подолання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / О. Я. Переверза. – Х., 2000. – 19 с.
91. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К. : Велес, 2008. – 184 с.
92. Кодекс Украинской ССР об административных правонарушениях. Научно-практический комментарий / Аджиевский В. С., Герасименко Э. Г., Додин Е. Е. – К. : Изд-во «Украина», 1991. – 623 с.
93. Стахівський С. М. Показання свідка як джерело доказів у кримінальному процесі : навч. посіб. / Стахівський С. М. – К. : Олан, 2001. – 96 с.
94. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. – Т. 1 / О. М. Бандурка, Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – 768 с.
95. Смыслов В. И. Свидетель в советском уголовном процессе / Смыслов В. И. – М. : Высш. шк., 1973. – 160 с.
96. Гришин С. П. Охрана интересов свидетеля в советском уголовном процессе / С. П. Гришин // Цель и средства в уголовном судопроизводстве. Сборник научных трудов. – Н. Новгород. : НИиРИО Нижегород. ВШ МВД СССР, 1991. – С. 82–90.
97. Кучугура М. В. К вопросу об адвокате свидетеля / М. В. Кучугура // Вестник Томск. гос. ун-та. – 2003. – № 4. – С. 41–43.
98. Мухудинова Н. Р. Обеспечение конституционного права каждого на получение квалифицированной юридической помощи в российском уголовном процессе : моногр. / Мухудинова Н. Р. – Саранск : Изд-во Мордов. ун-та, 2008. –188 с.
99. Сапов Е. Ю. Участие адвоката – представителя свидетеля при производстве допроса и других следственных действиях, направленных на получение показаний / Е. Ю. Сапов // Вестник Самар. гос. ун-та. – 2010. – № 5. – С. 263–268.
100. Шейфер М. М. Социальный и правовой статус свидетеля и проблемы его реализации в уголовном судопроизводстве России : дис. … доктора юрид. наук : 12.00.09 / Шейфер Марина Михайловна. Самара, 2005. – 235 с.
101. Титов В. С. Адвокат свидетеля как участник уголовного процесса / В. С. Титов // Юрид. аналит. журнал. – 2006. – № 2. – С. 112–116.
102. Проект Кримінального процесуального кодексу України (з порівняльними таблицями). Розроблений робочою групою з питань реформування кримінального судочинства, створеною відповідно до Указу Президента України від 17 серп. 2010 р. № 820/2010 // Закон і Бізнес. – 2011. – № 26. – 410 с.
103. Пропозиції Спілки адвокатів України від 15 лютого 2012 року до проекту Кримінального процесуального кодексу України (реєстраційний № 9700 від 13 січня 2012 р.), внесеного на розгляд Верховної Ради України Президентом України В. Ф. Януковичем [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://cay.org.ua/docu/propo-cpc_15-02-2012.pdf
104. Гармаев Ю. П. Пределы прав и полномочий адвоката в уголовном судопроизводстве : учеб. пособ. / Гармаев Ю. П. – Иркутск : Изд-во ИЮИ РФ, 2003. – 77 с.
105. Титова Н. В. Щодо законодавчого регулювання діяльності захисника свідка у кримінальному процесі України / Н. В. Титова // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 793–799.
106. Яворський Б. І. Ознайомлення сторони захисту із матеріалами кримінальної справи як елемент в реалізації інституту сприяння захисту / Б. І. Яворський // Адвокат. – 2009. – № 3. – С. 4– 8.
107. Фомин М. А. Сторона защиты в уголовном процессе (досудебное производство) / Фомин М. А. – М. : Юрлитинформ, 2004. – 236 с.
108. Фаринник В. Відкриття матеріалів іншій стороні у кримінальному провадженні / В. Фаринник // Юрид. вісник України. – 2012. – № 36. – С. 4.
109. Фомін С. Б. Відкриття матеріалів іншій стороні кримінального провадження для ознайомлення : чи вирішить новий процесуальний інститут старі проблеми? / С. Б. Фомін // Адвокат. – 2012. – №7. – С. 21–25.
110. Мухудинова Н. Р. Адвокат свидетеля, законный представитель несовершеннолетнего свидетеля в российском уголовном судопроизводстве / Мухудинова Н. Р. // Научные труды РАЮН : в 3 т. – М. : Юрист, 2009. – Вып. 9. – Т. 3. – С. 990–992.
111. Мельников С. А. Представительство в современном уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процес; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / С. А. Мельников. – Ижевск, 2002. – 24 с.
112. Сильнов М. А. Допрос как средство процессуального доказывания на предварительном следствии : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Сильнов Михаил Александрович. – М., 1998. – 208 с.
113. Евстратенко Е. В. Защита свидетелей и потерпевших в уголовном процессе России : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза» / Е. В. Евстратенко. – Челябинск, 2004. – 24 с.
114. Шейфер С. А. Обновление правовой регламентации доказывания по УПК РФ: шаг вперед? / С. А. Шейфер // Государство и право. – 2004. – № 12. – С. 38–42.
115. Бормотова Л. В. Актуальные вопросы деятельности адвоката в уголовном судопроизводстве / Л. В. Бормотова, Е. А. Карякин // Адвокатура и адвокатская деятельность в свете современного конституционного права (к 10-летию принятия Конституции России) : материалы междунар. науч.-практ. конф. (Екатеринбург, 29-30 дек. 2003 г.). – Екатеринбург, 2004. – С. 32–41.
116. Безлепкин Б. Т. Уголовный процесс России / Безлепкин Б. Т. – М. : ТК Велби, 2003. – 480 с.
117. Чувашова Н. С. Адвокат должен быть признан участником уголовного судопроизводства / Н. С. Чувашова // Адвокатура и адвокатская деятельность в свете современного конституционного права (к 10-летию принятия Конституции России) : материалы междунар. науч.-практ. конф. (Екатеринбург, 29-30 дек. 2003 г.). – Екатеринбург, 2004. – С. 201–203.
118. Арабули Д. Т. Теоретические и практические основы регулирования процессуального положения и деятельности адвоката – нового участника уголовного судопроизводства / Арабули Д. Т. ; науч. ред. А. П. Гуськова. – Санкт-Петербург – Челябинск, 2006. – 136 с.
119. Брежнева М. Ю. Участие адвоката в уголовном судопроизводстве для оказания юридическоей помощи свидетелю / М. Ю. Брежнева, Н. А. Власова. – М., 2009. – 116 с.
120. Титова Н. В. Щодо законодавчого регулювання діяльності захисника свідка у кримінальному процесі України / Н. В. Титова // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 793–799.
121. Карпов О. Н. Забезпечення права свідку на правову допомогу / О. Н. Карпов // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі : матеріали круглого столу (Київ, 25 трав., 2011р.). – К. : ФОП Ліпкан О. С., 2011. – С. 105–108.
122. Никоненко М. Я. Правова допомога свідку як суб’єкту, який відіграє допоміжну роль в процесі доказування / М. Я. Никоненко // Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України на сучасному етапі : Матеріали круглого столу (Київ, 20 травня 2011р.) – К. : ФОП Ліпкан О. С., 2011. – С. 113–115.
123. Рожнова В. В. До питання про однозначність юридичної термінології у тексті кримінально-процесуального закону / В. В. Рожнова // Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи : тези доп. 6-ої міжвуз. наук.-практ. конф. з проблем розвитку та функціонування державної мови (Київ, 5 лист. 2010 р.). – К., 2010. – С. 17–18.
124. Кучевський П. В. Діяльність адвоката у кримінальному процесі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / П. В. Кучевський. – К., 2011. –