Наливайченко Світлана Петрівна. Планомірність у механізмі трансформації перехідної економіки

brief description

Наливайченко Світлана Петрівна. Планомірність у механізмі трансформації перехідної економіки: Дис... д-ра екон. наук: 08.01.01 / Київський національний економічний ун-т. - К., 2002. - 432арк. + дод. - Бібліогр.: арк. 399-431

Наливайченко С.П. Планомірність у механізмі трансформації перехідної економіки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. Київський національний економічний університет, Київ, 2002.
Дисертацію присвячено питанням ролі планомірності у механізмі трансформації перехідної економіки. На підставі більш змістовного визначення сутності категорії планомірності в роботі обґрунтована об’єктивна необхідність регулюючої економічної діяльності держави в ринковій системі господарства, виявлені особливості стратегічного планування, його здійснення в сучасних моделях економіки ринкового типу, розкрито особливості функціонування і форм прояву планомірності в перехідній економіці. Розроблено механізм використання державою закону планомірного розвитку економіки в процесі трансформації перехідної економіки в соціально орієнтовану, який забезпечується сукупністю заходів планомірного впливу держави на економіку. Запропоновані основні напрями подолання трансформаційної кризи в контексті стратегії планомірного розвитку економічної політики держави на макро- та мікрорівні шляхом її реалізації важелями державного регулювання. Напрями трансформації економічних функцій української держави визначають у відповідності з об’єктивними чинниками планомірного розвитку економіки та наявності залишків фундаменту старого суспільства. Основні результати праці знайшли практичне впровадження при розробці наукових державних та регіональних програм планування та програмування державними органами напрямків і темпів розширеного економічного відтворення та соціальних перетворень.

У дисертації наведено теоретичні узагальнення, на основі яких дано нове вирішення наукової задачі використання відносин планомірності в механізмі трансформації перехідної економіки, яке б дозволило реформувати економічну систему України у соціально орієнтовану, в якій діалектично взаємодіють планомірні і ринкові регулятори розвитку.
Головні наукові та практичні результати роботи полягають у наступному:
1. Планомірність є економічною категорією багатоукладної перехідної економіки, вона являє собою спосіб відтворення відносин людей із приводу досягнення єдиної мети виробництва задоволення соціальних потреб кожного члена суспільства. Таким чином, вона є умовою динамічного розвитку економіки. Об’єктивними чинниками виникнення планомірності є усуспільнення праці, виробництва та капіталу, тобто усуспільнення продуктивних сил у поєднанні з розвитком ринку. З розвитком товарно-грошових відносин планомірність відіграє істотну роль у реалізації економії часу і забезпеченні високих темпів економічного прогресу. В процесі удосконалення відносин планомірності, як випливає з досвіду держав, які використовують економічне програмування та планування розвитку ринкової економіки, трансформаційні процеси соціально-економічних перетворень набувають позитивних змін, тобто цей процес є об’єктивною необхідністю.
2. У сучасних умовах, коли в постсоціалістичних країнах, у тому числі в Україні, одержали подальший розвиток товарно-грошові та ринково-конкурентні відносини як регулятори розвитку економіки, потрібно в інтересах виходу з кризи відродити оптимальне використання суспільством економічного закону планомірного розвитку економіки, але у взаємозв’язку з механізмом функціонування товарного виробництва і ринку. Закон планомірного розвитку економіки є елементом підсистеми особливих економічних законів, оскільки з усуспільненням виробництва виникає необхідність і соціально-економічна можливість свідомого і планомірного регулювання економіки в умовах соціалізму, високорозвиненій капіталістичній та постсоціалістичній економіці. Як випливає з зарубіжного досвіду країн з розвиненою ринковою економікою, можливо і необхідно використовувати на практиці форми і методи прояву закону планомірності через державне регулювання. З аналізу діалектики сучасних економічних моделей випливає, що розвинені країни господарюють, спираючись на наукові висновки та на планомірні важелі регулювання. Причини, що обумовлюють формування планомірного ринку, і, відповідно, планів і програм економічної стратегії, можна звести до трьох груп: фактори, що ускладнюють реалізацію планово виготовленої продукції; фактори, що сприяють виникненню гострого дефіциту продукції, сировини, матеріалів при значному скороченні використання наявних виробничих потужностей; фактори, що обумовлюють низьку якість продукції, високу собівартість її виготовлення. Економічна категорія планування” в умовах ринку характеризує наявність двох протилежних сторін - плану і ринку, що є суперечністю, яку суспільство має можливість розв’язати.
3. Узагальнення світового досвіду еволюції трансформаційних процесів соціально-економічних перетворень у сучасних моделях ринкового типу свідчить про використання різних конкретних способів їх планомірного регулювання з боку держави (на прикладі Японії, США, Німеччини, Франції, Китаю, Чилі, окремих країн Східної Європи). Його застосування дозволяє запозичити для України комплекс придатних перетворень і розробити власну оптимальну модель державного регулювання ринкової економіки, що відповідає національним інтересам і потребам економічної безпеки. При цьому трансформація економічних функцій держави повинна припускати інтегрований підхід до структури різних господарських систем, що в сукупності складають економічну систему країни. Державний сектор економіки, як складова частина багатоукладного господарства повинен керуватися планомірно, в поєднанні з використанням комерційного розрахунку. У дисертації запропоновані критерії визначення суспільної корисності державного сектора економіки і масштабів економічної діяльності держави. Рекомендовано використовувати наступну систему макропоказників: питома вага продукції і послуг державного сектора; питома вага зайнятих у державному секторі економіки; питома вага інвестицій у державний сектор у загальному обсязі народногосподарських інвестицій, частка державної власності в національному багатстві країни; питома вага державних витрат у валовому внутрішньому продукті; показники ефективності функціонування державного сектора (коефіцієнт збитковості, коефіцієнт відносної продуктивності праці, синтетичні коефіцієнти). Ці показники можуть служити орієнтирами напрямів державної політики. Оцінка ефективності державної участі в економіці також може обчислюватися через показники соціально-економічного ефекту, одержуваного в результаті здійснення відповідних фінансових вкладень держави («векторний підхід»).
4. Методологічною основою стратегічного планування трансформаційних пероцесів є економічна теорія державного регулювання Дж. М. Кейнса, яка дозволяє здійснити науковий підхід до реалізації планомірності через керованість реформами і ринком. Становлення державного регулювання - інноваційний, поетапний, системоутворюючий процес, який вирішальним чином повинен впливати на трансформацію української економіки в соціально орієнтовану. Концепція державного регулювання перехідної економіки України, що спирається на загальну теорію перехідних економічних процесів, розробляється і здійснюється в умовах трансформаційного періоду. Вона є елементом теорії перехідної економіки постсоціалістичних країн. Стрижень цієї концепції - становлення системи планомірного державного регулювання. Домінанти даного процесу - право, економічна влада, взаємодоповнення державного регулювання ринковою регуляцією. Тільки їхня успішна реалізація забезпечить завершення становлення і дійовості системи державного регулювання перехідної економіки України, трансформації її в соціально орієнтовану. Механізм реалізації макроекономічної політики стабільності в розвинених країнах забезпечується через державну інноваційну, грошово-кредитну та фіскальну політику.
5. Відносини власності є провідною інституційною основою ринкової економіки. Роздержавлення і приватизація державного майна повинні проводитися лише при створенні необхідних умов з урахуванням інтересів і можливостей суспільства перехідного періоду. Історичний досвід свідчить, що реформування відносин власності в напрямі їх удосконалення здійснюється не механічними директивними методами, а їх еволюційним розвитком. Необхідні умови їх самовдосконалення починають створюватись всередині багатоукладної планомірно організованої економіки і породжуються рівнем розвитку продуктивних сил, а також розвитком культури населення, політичної надбудови, державного управління. Трансформаційні зміни відносин власності, що відбулися в Україні, можна визначити як чергову соціальну революцію, що не відповідає еволюційній природі виробничих відносин. Тому особливого значення набуває стратегія певної соціалізації відносин власності на засоби виробництва в Україні, з урахуванням того, що трудова приватна власність є однією з передумов ринкової економіки, і відтворення її відносин можливо тільки за умови розвитку конкурентних чинників та економічної мотивації суб’єктів підприємництва.
6. Інтегруюча здатність ринкової системи зумовлює використання різних важелів економічного регулювання на певних етапах розвитку суспільства. В постсоціалістичних країнах (та в Україні) потрібно обґрунтовано використовувати цю здатність шляхом удосконалення планування зростання валового внутрішнього продукту, створення стимулюючої системи оподаткування і здійснення державних заходів щодо підтримки малого бізнесу. Система економічних методів регулювання перехідної економіки забезпечується через удосконалення планомірних регуляторів: довгострокового прогнозування перебудови макроструктури, наближення до світових стандартів характеристик робочої сили, збереження економічної незалежності країни, розроблювання моделі економічного розвитку з використанням фінансової, податкової і грошово-кредитної політики як планомірних важелів.
З новим етапом НТР відбулися зміни в інфраструктурі світового господарства (розвиток субмікронних технологій, упровадження мікропроцесорної, комп’ютерної, лазерної техніки, біотехнології, генної інженерії), що обумовлюють необхідність впровадження комплексу планомірної перебудови державної структурної політики: перехід до середньо- і довгострокової стратегії росту; посилення індустріальної політики; збільшення затрат на розвиток НДДКР, інформаційного комплексу САПР, автоматизації виробництва; створення нових інституціональних форм (ФПГ); інтернаціоналізація економіки; збільшення асигнувань на соціальний захист населення.
7. Перспективні напрями планомірної трансформації економіки України базуються на інноваційних економічних процесах. Досвід 20-х років ХХ ст. показує, що в системі керування економікою України здійснювалася взаємодія регулюючої ролі ринку і регулюючого впливу держави на нього. Така взаємодія плану і ринку в 20-і роки була можлива тому, що план розглядається не як вольове рішення й обов'язкова директива, а як прогноз, передбачення, розроблене на основі вивчення економічних закономірностей. Історичний досвід показує, що ринкова економіка протистоїть не плановій, а командній економіці. І використання планів соціально-економічного розвитку країни є неодмінною умовою оптимального функціонування економіки. Держава, у кінцевому підсумку, виступає як носій суспільного, планово-організованого економічного ядра господарської системи.
Як випливає з ретроспективного аналізу трансформаційних процесів в Україні, соціально-політична і економічна ситуації вимагають відтворення такої функції держави, як програмування та планування перебудови макроструктури. Цілі стратегічного планування обумовлюються необхідністю: прагнення до спрямованості суспільства до створення сучасної індустріальної економіки, що забезпечує національний саморозвиток і економічну незалежність; створення інформаційного й інтелектуального ринків, що визначають пріоритетний макророзвиток і впливають на загальноекономічні процеси; розвиток власних валютних ринків з метою використання їх як технологій для ефективного входження в систему світового співтовариства; реконструкцією і модернізацією підприємств для насичення вітчизняного ринку якісними товарами та одержання позитивного сальдо зовнішньої торгівлі.
8. Найважливішим завданням економічної політики держави на етапі перехідної економіки є повне подолання негативних наслідків економічної кризи. Це об’єктивно потребує планомірної послідовності в трансформації економічної системи України. Лише в цьому разі економічне зростання перейде в фазу піднесення. Вирішення цього завдання можливе за умови планомірного удосконалення використання економічних законів; налагодження дієвого планомірного державного керування економікою; забезпечення загальнодержавного обліку і контролю національного продукту; доповнення ринкового саморегулювання регулюванням товарно-грошових відносин на планомірній основі; розвитком економічної ініціативи суб’єктів виробництва. Головною метою реформ є стратегічна планомірна розбудова фундаменту соціально орієнтованої ринкової економіки на базі розвитку власного виробництва, нагромадження капіталу та підвищення науково-технічного потенціалу країни.
Інститути нової, ринкової управлінської культури держави повинні розвиватися в наступних напрямах: освоєння і впровадження досягнень кращих зразків зарубіжної управлінської практики, стимулювання управлінських інновацій в українській промисловості; проведення активної державної політики імпорту передових технологій в Україну, забезпечення захисту вітчизняних відкриттів і винаходів; упровадження нових ідей, відкриттів, винаходів не на одному, а на декількох підприємствах за допомогою відповідних напрямів ліцензійної роботи; забезпечення необхідних правових і економічних умов для міжгалузевої інтеграції промислових підприємств, вертикальної інтеграції підприємств і венчурних фірм; ініціювання створення інноваційних фондів на державній, муніципальній і приватній основі, здатних надавати реальну підтримку піонерним науковим дослідженням і розробкам; створення відповідного інформаційного середовища, заохочення патріотизму в засобах масової інформації і рекламному бізнесі щодо вітчизняних товарів.
9. Ґрунтовною основою динаміки соціально-економічних перетворень в Україні є планомірна стратегічна активізація державної інноваційної діяльності, враховуючи сучасний стан світової НТР. Державна інноваційна політика повинна спиратися на аналізи-прогнози пріоритетів різних країн, гнучкість їх стратегії, інфраструктури виробництва, природні ресурси, відводячи центральне місце тактиці національного підприємництва, чинникам економічної і науково-технічної незалежності.
10. Основними ланками суспільного виробництва є підприємства. З метою вирішення проблеми розширеного відтворення національних підприємств потрібно здійснити поновлення їх виробничо-технічного потенціалу, проводячи цільову державну політику науково-технічного розвитку підприємств: диверсифікованість виробництва за допомогою ФПГ, поетапне зниження податків
З метою підвищення ефективності інвестиційної державної підтримки малого бізнесу пропонується здійснення державою таких заходів: повний перехід до універсальної одноканальної чи патентної системи оподатковування всієї сфери малого бізнесу на основі розширення рамок чинності Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 10.02.98 р.; створення загальноукраїнської системи лізингових послуг, франчайзинга, систем страхування інвестиційних ризиків у секторі малого підприємництва, доступних для всіх його суб'єктів; заміна прямого кредитування малого підприємництва системою гарантій; формування системи банків підтримки малого бізнесу; створення за участю іноземного капіталу гарантійних фондів для іноземних інвестицій у сферу українського малого бізнесу.
11. Кінцевою метою планових показників української держави є оптимальне поєднання показників нагромадження економічного потенціалу і зростання життєвого рівня українського народу.
Досягнутий високий рівень розвитку провідних країн світу підтверджує можливість переростання перехідної економіки в розвинену, але на принципах не саморозвитку, а завдяки проведення з боку держави планомірної стратегії реформування. Для забезпечення державного планомірного регулювання перехідної економіки, повинні коректуватися нею такі явища і процеси: грошовий обіг; фінансово-кредитні відносини; оподатковування; монополізм підприємств; ціноутворення; зайнятість і безробіття. При цьому важливими аспектами планомірних реформ в Україні є: оптимальне поєднання лібералізації і протекціонізму в економічній стратегії держави; економічна політика і стратегія економічного розвитку держави; зменшення інфляції і подолання кризи платежів через монополізацію грошово-фінансово-банківської системи; розвиток національної промисловості внаслідок активізації інноваційної політики держави, залучення інтелектуальної власності власного потенціалу вчених; поєднання активної і пасивної бюджетної політики, спрямованої на стимулюючу роль податків; обґрунтована межа монополізму держави з метою забезпечення самостійності національних підприємств; посилення регулюючої ролі держави в інтересах соціального захисту населення.
Напрями посилення регулюючої ролі держави повинні проявлятися в стабілізації цін і оптимізації податків, в досконалій правовій системі, розвитку внутрішнього ринку, у питаннях оборони і безпеки країни, в соціальній сфері та добробуті народу. Запропонована сукупність заходів подальших реформ, форм планомірного впливу держави на перехідну економіку забезпечує дійовий механізм планомірної трансформації ринкової економіки України в соціально орієнтовану.