НАСТУПНІСТЬ У НАВЧАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ І ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

brief description

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

СВЯТОКУМ Оксана Євгеніївна
УДК 372.832

НАСТУПНІСТЬ У НАВЧАННІ ПРАВ ЛЮДИНИ
УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ І ОСНОВНОЇ ШКОЛИ

13.00.02 – теорія і методика навчання
(історія та суспільствознавчі дисципліни)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник – О.І. Пометун,
доктор педагогічних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ 14
1.1. Поняття «навчання прав людини» в літературі 14
1.2. Навчання прав людини в загальноосвітній школі І та ІІ ступенів 28
1.3. Категорія наступності в навчанні учнів прав людини 46
1.4. Методична система забезпечення наступності в навчанні прав людини і громадянина України учнів початкової та основної школи 54
Висновки до розділу І 76

Розділ ІІ. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ НАВЧАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ І ОСНОВНОЇ ШКОЛИ 80
2.1. Критерії й рівні сформованості компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України 80
2.2. Методика експериментального навчання 111
2.3. Хід і результати експерименту 138
Висновки до розділу ІІ 155

ВИСНОВКИ 161

ДОДАТКИ 168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 228

ВСТУП

Актуальність дослідження. Європейський шлях розвитку, обраний нашою державою, зумовив необхідність трансформації суспільної свідомості та світогляду кожного громадянина в напрямку утвердження загальноєвропейських демократичних традицій і цінностей. Важливими завданнями на шляху українського суспільства до демократичної консолідації є виховання у молодого покоління толерантності, поваги до прав людини, уміння долати стереотипи, знаходити компроміс.
Очевидно, що права людини і громадянина неможливо захистити, тільки маючи у законодавстві необхідні норми. Кожен громадянин з дитинства має не просто знати, а й розуміти основні положення документів, що захищають його права, розуміти їх мову, діяти відповідно до них. Отже, вимогою часу стає освіта для прав людини, яка має на меті підготовку молоді до активної участі в житті демократичного суспільства й розвиток демократичної культури. Така освіта потребує системного навчання молодих людей прав людини.
Навчання прав людини розглядається в усьому світі як невід’ємна складова права кожної дитини на якісну освіту, що передбачає зокрема й розширення можливостей особистості у користуванні всім спектром належних їй прав. Це можна забезпечити тільки за умови, що всі компоненти і процедури навчання, включаючи навчальні програми, матеріали, методики й підготовку кадрів, сприятимуть засвоєнню понять у галузі прав людини, що повага до прав людини, дитини забезпечуватиметься всім колективом загальноосвітнього навчального закладу.
Комітет міністрів держав-членів Ради Європи у своїх рекомендаціях про викладання та вивчення прав людини в школах зазначає, що тими осередками, які можуть і повинні стати прикладами поваги до гідності та особливостей кожної особистості й бути також прикладом толерантності та рівності шансів, є загальноосвітні школи. Саме впродовж навчання в школі кожен учень має познайомитися з правами людини в рамках своєї підготовки до життя.
Сьогодні в Україні маємо досить чітко окреслену нормативну базу щодо вирішення зазначеної проблеми: Національну доктрину розвитку освіти (2002 р.), Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності (2003 р.), Державний стандарт початкової загальної середньої освіти (2005 р.), Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти (2004 р.), Національну програму правової освіти населення (2001 р.), де відображено вимоги до формування високого рівня компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України, передбачено заходи, спрямовані на формування ціннісних орієнтирів школярів та активної позиції учнівської молоді як суб’єкта громадянського суспільства.
Теоретико-методологічні засади формування компетентності особистості у сфері прав людини і громадянина України у філософському, культурологічному та юридичному аспектах сформульовано у працях С. Алєксєєва, І. Андруха, М. Антоновича, А. Бови, В. Ваксмана, О. Ганзенка, та ін., де піднімаються питання встановлення в суспільстві верховенства права, забезпечення в законодавстві та інших нормативно-правових актах принципів справедливості й гуманізму, значення природних невідчужуваних прав і свобод людини, захисту її честі й гідності, а також визначення гарантій їх здійснення.
Питання формування компетентності майбутніх педагогів у сфері прав людини досліджувалися В. Владимировою, М. Городиським, Л. Мацук, А. Мовчун, М. Подберезським, І. Романовою та ін. Історичний аспект проблеми розглядався В. Владимировою, І. Криштак, А. Стаканковим та ін.
Проблематика, пов’язана з формуванням компетентності у сфері прав людини і громадянина у школярів, знайшла відображення в наукових працях Н. Бібік, Т. Головань, В. Дубровського, В. Загреви, І. Запорожана, Л. Кузьменко, Г. Неліпа, В. Оржеховської, О.Пометун, Т. Смагіної, Л. Твердохліб, Н. Ткачової, М. Фіцули, О. Хоптяної, Т. Шанскової та ін., які вивчали особливості процесу навчання права та правового виховання в середній школі, його основні форми й методи, питання правового виховання як засобу формування правової культури молодого покоління.
Формування компетентності молодого покоління у сфері прав людини і громадянина України в аспекті громадянського виховання розглядається в дослідженнях П. Вербицької, П. Ігнатенка, Н. Косарєвої, Л. Крицької, О. Пометун, В. Поплужного, М. Рагозіна та ін.
Психологічне обґрунтування правового виховання учнів висвітлено у працях І. Беха, П. Блонського, А. Венгера, Г. Цукермана, Н. Ярослав та ін., де розглядаються питання сенситивності учнів кожної вікової категорії до сприйняття правової інформації, зокрема про права, свободи та обов’язки людини, вікових можливостей формування в учнів певних умінь та ціннісних установок.
Процес утворення громадянських чеснот особистості є неперервним, нескінченним, триває протягом усього свідомого життя людини, відтак – одним з основних принципів, який забезпечує ефективність цього процесу є наступність та неперервність. Наступність як обов’язкова умова і принцип організації перетворюючої діяльності учнів досліджується у працях Е. Баллера, Є. Каширіна, С. Колесникова, О. Фурманової та ін. Наступність як педагогічна категорія стала предметом наукових досліджень С. Казаченко, В. Мадзігона, А. Мороза та ін.
В останні роки різні аспекти наступності в навчанні та вихованні учнів і студентів стали об’єктом дисертаційних досліджень вітчизняних педагогів: М. Волчастої (2003), К. Гнезділової (2006), Г. Гордійчук (2006), Н. Казьмірчук (2006), А. Ляшкевич (2003), В. Тереса (2003), І. Удовиченко (2006).
Проблематика, пов’язана із формуванням правової компетентності молодого покоління висвітлювалась у наукових розвідках О. Ганзенка (2003), Т. Головань (2006), В. Загреви (2002), І. Запорожана (2002).
Формування громадянської компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів досліджували Л. Корінна (2005), М. Рудь (2002), Т. Смагіна (2007).
Проте, згадані праці не порушують питання формування компетентності у сфері прав людини і громадянина України як цілісного процесу, що ґрунтується на принципах неперервності та системності.
Виникла суперечність між нагальною потребою у вихованні громадян, які мають високий рівень компетентності у сфері прав людини і громадянина України, і браком цілісної методичної системи освіти для прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів (ЗОНЗ) І та ІІ ступенів, яка б забезпечувала наступність у розв’язанні завдань формування в дітей знань про основи права, ціннісно-правових орієнтацій молодого покоління українців і досвіду правомірної поведінки, спрямованої на реалізацію та захист прав і свобод людини.
Актуальність, важливе практичне значення проблеми та недостатня розробленість її теоретичних аспектів зумовили вибір теми дослідження «Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень за темою “Методичні засади діяльнісного підходу до навчання історії” (реєстраційний номер 0105U000272). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки АПН України (протокол № 8 від 29.09.2008 р.) і узгоджена в Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 28.10.2008 р.).
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методичну систему, що забезпечує наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи.
Об’єкт дослідження – процес навчання прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів.
Предмет дослідження – методичні умови забезпечення наступності у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи.
Гіпотеза дослідження: наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи можна забезпечити за умов:
– визначення та реалізації компонентів змісту освіти для прав людини та її організаційних форм і методів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, що обумовлені ступенем навчання;
– здійснення навчання прав людини на засадах цілісності та поступового збагачення цілей, змісту, методів і форм організації навчання від класу до класу на уроках та в позакласній діяльності учнів початкової та основної школи.
Відповідно до мети та гіпотези визначено такі завдання дослідження:
1) вивчити стан розробленості досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці з метою визначення та узагальнення основних підходів до її розв’язання;
2) виявити особливості навчання прав людини учнів початкової та основної школи;
3) визначити та теоретично обґрунтувати методичні умови забезпечення наступності в навчанні учнів прав людини як складової громадянської освіти;
4) дослідити та охарактеризувати стан освіти й рівні сформованості компетентності учнів у сфері прав людини в ЗОНЗ України І та ІІ ступенів;
5) розробити та експериментально перевірити методичну систему забезпечення наступності навчання прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів.
Методологічну основу дослідження складають концепція цілісного педагогічного процесу, закономірності формування особистості та її всебічного розвитку, системний і діяльнісний підходи, положення про діалектичну єдність загальнолюдського та національного, традиційного та інноваційного в освіті для прав людини.
Концептуально значущими для дослідження стали основні положення сучасної філософії освіти, Національна доктрина розвитку освіти, Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Національна програма правової освіти населення, а також положення філософії, психології, педагогіки, юридичної науки про особистість, про роль діяльності в її розвитку, про вплив оточення на її формування, про взаємозв’язок теорії та практики, свідомості особистості та її поведінки.
Теоретичні засади дослідження становлять: концептуальні ідеї системного підходу, що містяться в наукових працях Р. Акофа, Ф. Емері, М. Кагана, Б. Українцева та ін.; розкриття принципу наступності в працях Е. Баллера, В. Беспалька, Г. Гегеля, Ю. Кустова та ін.; положення про сутність процесів навчання, виховання та їх взаємозв’язок, викладені в працях Н. Бібік, В. Білоусової, І. Лернера, В. Лозової, О. Пометун, В. Сухомлинського, О. Сухомлинської, Г. Троцко, Г. Щукіної та ін.; сучасні психолого-педагогічні теорії розвитку особистості на різних вікових етапах, які знайшли своє відображення в наукових розвідках І. Беха, П. Блонського, Н. Ярослав та ін.; наукові основи формування компетентності особистості у сфері прав людини і громадянина, що висвітлені в дослідженнях С. Алєксєєва, М. Городиського, В. Оржеховської, М. Подберезського, О. Скакун, М. Фіцули та ін.
Методи дослідження. У процесі наукового пошуку використано комплекс методів, адекватних його предмету, меті та завданням:
теоретичних: методів ретроспективного, порівняльного й системного аналізу філософської, педагогічної, юридичної, соціологічної, психологічної літератури для зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення понятійно-категоріального апарату дослідження; методів порівняння, класифікації, систематизації й узагальнення теоретичних та емпіричних даних для визначення стану формування компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України; теоретичного моделювання для обґрунтування структури та елементів методичної системи забезпечення наступності у навчанні прав людини;
емпіричних: діагностичних методів (анкетування, тестування, бесіди, опитування), прогностичних методів (експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик), обсерваційних методів (спостереження, самоспостереження, самооцінки) для виявлення рівнів сформованості компетентності учнів у сфері прав людини і громадянина України;
педагогічного експерименту для перевірки ефективності розробленої методичної системи забезпечення навчання прав людини і громадянина України;
математичної статистики для статистичного групування експериментальних даних і перевірки статистичної гіпотези.
База дослідження: дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Куп’янської гімназії №3 Куп’янської міської ради, Люботинської гімназії №1 Люботинської міської ради, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №73, Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №105, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №85, Харківської гімназії №152 Харківської міської ради.
Усього експериментом на різних етапах було охоплено 1235 учнів, 260 вчителів та 580 батьків.
Дослідження проводилося протягом 2002–2008 років поетапно.
На першому етапі (2002–2003 рр.) було проаналізовано наукову літературу з досліджуваної проблеми; визначено концептуальні засади, мету й завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження; здійснено обґрунтування методичної системи забезпечення наступності в навчанні прав людини учнів початкової та основної школи, сформульовано робочу гіпотезу та визначено понятійний апарат; узагальнено досвід роботи загальноосвітніх навчальних закладів щодо формування компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів у сфері прав людини і громадянина України.
На другому етапі (2003–2007 рр.) здійснено обґрунтування комплексно-цільової програми реалізації методичної системи забезпечення наступності у формуванні компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів у сфері прав людини і громадянина України, розроблено «Навчальну програму неперервної освіти для прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів», проведено експериментальну апробацію основних ідей дослідження.
На третьому етапі дослідження (2007–2008 рр.) проаналізовано та узагальнено експериментальні дані, сформульовано висновки дослідження, розроблено методичні рекомендації для педагогічних працівників.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше визначено поняття «наступність у процесі навчання учнів початкової та основної школи прав людини», теоретично обґрунтовано методичні умови забезпечення такої наступності, серед яких: визначення та засвоєння учнями кожного з класів початкової та основної школи основних складових змісту освіти у сфері прав людини; єдність та поступове збагачення цілей, змісту, методів і форм організації навчання прав людини від класу до класу через органічне поєднання урочної й позаурочної діяльності учнів. Розроблено та експериментально перевірено методичну систему забезпечення наступності в освіті учнів початкової та основної школи у сфері прав людини, яка поєднує предметно-тематичну, міжпредметну, виховну та інституційну складові.
Уточнено зміст понять: «освіта для прав людини», «компетентність у сфері прав людини і громадянина України», «наступність в освіті».
Подальшого розвитку набули теоретичні засади застосування системного підходу в освіті учнів для прав людини та формуванні громадянської компетентності молодших школярів і підлітків.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що фактичний матеріал, основні положення та висновки дослідження можуть бути використані для підготовки нових праць, присвячених проблемам упровадження наступності в навчанні учнів прав людини, у наукових розробках з методики викладання суспільствознавства, у підготовці підручників, посібників з методики навчання, а також у викладанні курсу методики навчання суспільствознавства та розробці спецкурсів для студентів факультетів вищих навчальних педагогічних закладів, у системі перепідготовки вчителів суспільствознавчих предметів.
Авторкою розроблено й упроваджено в практику «Навчальну програму неперервної освіти для прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів», програму виховання через права людини та реалізації міжпредметних зв’язків, спрямованих на забезпечення наступності у формуванні компетентності учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів у сфері прав людини.
Основні положення, результати й висновки дослідження впроваджено в начальний процес Куп’янської гімназії №3 Куп’янської міської ради, Люботинської гімназії №1 Люботинської міської ради, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №73 Харківської міської ради, Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №105 Харківської міської ради, Харківської спеціалізованої середньої школи І-ІІІ ступенів №85 Харківської міської ради, Харківської гімназії № 152 Харківської міської ради (довідка про впровадження № 01-10/6328 від 19 листопада 2008 р.), у роботу курсів підвищення кваліфікації Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та навчально-виховний процес ліцею № 15, колегіуму №11 і загальноосвітнього навчального закладу №20 м. Чернігова (довідка про впровадження № 789 від 05 листопада 2008 р.), у роботу курсів підвищення кваліфікації Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та навчально-виховний процес Сумської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів ім. В. Стрельченка, Роменської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 7 та Ямпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 (довідка про впровадження № 887 від 20 листопада 2008 р.), у роботу курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та навчально-виховний процес донецьких шкіл № 13, 20 Донецької міської ради та Спартаківської школи Ясинуватської державної адміністрації (довідка про впровадження № 744/02 від 25 листопада 2008 р.).
Вірогідність результатів дослідження забезпечили методологічна й теоретична обґрунтованість його вихідних положень; застосування комплексу методів дослідження, що відповідають його предмету, меті, завданням; здійснення дослідно-експериментальної перевірки гіпотези дослідження; єдність кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.
Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом публікацій науково-методичних праць автора, виступів із доповідями, науковими повідомленнями на:
міжнародних науково-практичних конференцій (ХІІ щорічної Міжнародної науково-практичної конференції «Українознавство в розбудові громадянського суспільства в Україні» (Київ, 2003), ХІІІ щорічної Міжнародної науково-практичної конференції «Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства» (Київ, 2004), Міжнародної науково-практичної конференції «Формування громадянської компетентності учнівської молоді» (Харків, 2005), V Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і соціальні проблеми суспільства: освіта, культура, духовність» (Харків, 2008));
всеукраїнських науково-практичних конференцій (Всеукраїнської науково-практичної конференції «Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави» (Харків, 2003); щорічної Всеукраїнської звітної науково-практичної конференції «Післядипломна педагогічна освіта: стан, проблеми та перспективи розвитку» (Харків, 2004); Всеукраїнської науково-практичної конференції «Теоретико-практичні реалії сучасного виховання дітей та учнівської молоді» (Київ, 2005));
регіональних науково-практичних конференцій (обласних серпневих педагогічних тижнів (Харків, 2001-2007), обласних грудневих педагогічних тижнів (Харків, 2002-2007), круглого столу «Інновації в системі освіти України: ідеї, реалії, перспективи» (Харків, 2003), семінару «Організація експериментально-дослідної роботи в районі (місті) Харківської області» (Харків, 2005), обласного постійно діючого семінару «Шляхи впровадження безперервної правової освіти у загальноосвітніх навчальних закладах Харківської області» (Харків , 2003-2007)).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць, 5 із яких – у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел (286 бібліографічних позицій). Основний зміст дисертації викладено на 167 сторінках. Додатки подано на 60 сторінках. Робота містить 7 таблиць, 22 рисунки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Відповідно до визначених нами завдань дисертаційного дослідження, на підставі теоретичного аналізу проблеми та отриманих результатів експериментальної роботи ми дійшли таких висновків.
Під поняттям «права людини» розуміють можливості вибору людиною певної поведінки для забезпечення свого нормального існування й розвитку, закріплені в законах, інших правових актах держави та міжнародних документах. Права людини розглядаються як одна з провідних галузей сучасного міжнародного права, що визначає найбільш пріоритетні стандарти демократії в міжнародних та національних політичних системах. Високий рівень більшості громадян компетентності у сфері прав людини є необхідною умовою розбудови в Україні демократичної, правової держави. Формування у громадян нашої країни високого рівня такої компетентності належить на сучасному етапі до завдань освіти, які вимагають негайного розв’язання.
Воно може бути вирішеним за умови розвитку в нашій країні спеціального освітнього напряму – освіти для прав людини. Узагальнюючи положення багатьох міжнародних документів з цього питання, освіту для прав людини можна визначити як політику держав у галузі освіти, спрямовану на навчання та інформування населення для створення загальної культури прав людини, яка відіграє значну роль у забезпеченні прав людини. Для молоді розуміння і втілення прав людини – це вагомі аспекти підготовки до життя в демократичному, плюралістичному суспільстві.
Освіта для прав людини, за визначенням європейських експертів, охоплює:
– знання та навички – ознайомлення з правами людини та механізмами забезпечення їх захисту, а також набуття навичок їхнього застосування в повсякденному житті;
– цінності, світоглядні підходи та моделі поведінки – формування цінностей та зміцнення світоглядних підходів і моделей поведінки, орієнтованих на дотримання прав людини;
– дії – ужиття заходів щодо захисту та заохоченню прав людини.
Така освіта може бути успішною, якщо:
- у змісті навчального матеріалу наявні знання, яких необхідно набути під час навчання прав людини, зокрема про основні категорії прав, обов’язків, зобов’язань і відповідальності особи, різні форми несправедливості, нерівності, дискримінації, основні міжнародні декларації та конвенції з прав людини;
- у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів відображені інтелектуальні вміння, які необхідно сформувати під час вивчення прав людини, серед яких: уміння, пов’язані з усними чи письмовими висловлюваннями, включаючи здібність слухати й дискутувати, захищати свої думки і переконання; уміння виробити правильну оцінку в процесі збору та аналізу інформації з різних джерел;
- у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів містяться вимоги щодо розвитку соціальних умінь, які необхідно сформувати під час навчання прав людини, а саме: розпізнавати й визнавати відмінності; установлювати з іншими особами конструктивні відносини, мирно вирішувати конфлікти та ін.
Освіта з прав людини в середній школі зазвичай виступає як навчання учнів різного віку прав людини, що має на меті формування названих знань, навичок, цінностей та громадянської участі.
Навчання прав людини в загальноосвітній школі є складовою громадянської освіти, що має на меті надання учням знань про права, свободи й обов’язки людини, механізми їх захисту відповідно до чинних міжнародних та національних нормативних актів, формування в учнів навичок реалізації та захисту прав людини, ціннісних установок щодо важливості поваги до прав людини й необхідності виконання відповідних обов’язків як умови функціонування громадянського суспільства і демократичної правової держави. Результатом освіти для прав людини може стати формування компетентності особистості у сфері прав людини як складової її громадянської компетентності.
Структура компетентності учня у сфері прав людини і громадянина України містить знання й розуміння основних понять у галузі прав людини (когнітивна складова), уміння й навички застосування отриманих знань про права людини та механізми їх реалізації та захисту (процесуально-діяльнісна складова), ціннісні орієнтації та установки, орієнтовані на повагу до прав і свобод людини і громадянина. Як громадянська освіта, так і освіта для прав людини має бути неперервною, що передбачає комплексну роботу з формування й розвитку всіх складових громадянської компетентності особистості на всіх ступенях навчання.
Неперервність освіти для прав людини потребує наступності – постійного забезпечення нерозривного зв’язку між окремими ступенями освіти та всередині них через:
- постійне розширення та поглиблення знань учнів, зростання рівня їх освіченості;
- перетворення окремих уявлень і понять, набутих на попередніх етапах навчання, у струнку систему знань, умінь, навичок і ставлень;
- розгортання всього навчально-виховного процесу на основі обов’язкового врахування якісних змін, що поступово відбуваються в особистості учнів.
В українській освіті навчання прав людини закріплено сьогодні у найбільш важливих документах, що законодавчо врегульовують освіту й розглядають його в контексті формування громадянської компетентності школярів та вирішення основних завдань національного виховання: набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування в молоді розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.
Аналіз Державного стандарту початкової загальної освіти та Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти дозволяє зробити висновки, що у змісті шкільної освіти значну увагу приділено забезпеченню спрямованості навчально-виховного процесу на розвиток і виховання особистості школярів, засвоєння ними загальнолюдських цінностей, правил поведінки, формування уявлень про національні та демократичні цінності, набуття знань про державу, закони, права, обов’язки й відповідальність людини і громадянина.
У навчальних програмах освітньої галузі «Людина і світ» (початкова школа) та «Суспільствознавство» (основна школа), зокрема у змісті таких предметів як «Я і Україна» (1–4 класи) «Етика» (5–6 класи), «Історія України» (5, 7–9 клас), «Всесвітня історія» (7–9 клас), «Правознавство. Практичний курс» (9 клас) певною мірою реалізовані завдання освіти для прав людини.
Проте в початковій школі навчання для прав людини реалізується не системно і не пов’язане зі змістом і завданнями з предметами основної школи. В основній школі навчання прав людини здійснюється в рамках вищеназваних предметів лише частково, а в 7–8 класі ця наступність зовсім переривається, оскільки в цих класах немає спеціальних обов’язкових для всіх учнів громадянознавчих предметів, які б давали змогу поступово сформувати громадянську компетентність, а зміст інших предметів недостатньо повно забезпечує цей процес. Підручники з названих дисциплін також не повністю забезпечують особистісно та компетентнісно орієнтоване навчання прав людини.
Подолати названі недоліки можна шляхом запровадження методичної системи навчання учнів прав людини, що може забезпечити системність і наступність між рівнями освіти.
Наступність у навчанні прав людини учнів початкової і основної школи можна забезпечити за умов:
– визначення та реалізації компонентів змісту освіти для прав людини та її організаційних форм і методів відповідно до вікових та індивідуальних особливостей учнів, обумовлених ступенем навчання;
– здійснення навчання прав людини на засадах цілісності та поступового збагачення цілей, змісту, методів і форм організації навчання від класу до класу на уроках та в позакласній діяльності учнів початкової та основної школи.
Реалізація названих умов потребує розробки й упровадження методичної системи навчання прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів як органічної єдності предметно-тематичної, міжпредметної, виховної та інституційної моделей, що реалізується в урочний (послідовна інтеграція питань освіти для прав людини у зміст обов’язкових навчальних предметів та курсів за вибором) і позаурочний час (здійснення виховних заходів та діяльність дитячих громадських організацій).
Критеріями рівня сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України як складової громадянської компетентності учнів загальноосвітніх навчальних закладів І та ІІ ступенів можуть виступати: когнітивний – знання та розуміння основних понять, категорій, термінів, що стосуються прав і свобод людини і громадянина, їх реалізації та захисту; діяльнісно-процесуальний – уміння та навички застосовувати знання з прав людини; ціннісний – усвідомлення школярем його ставлення до прав людини, що передбачає підвищення самосвідомості, відкритість по відношенню до інших, прийняття та поважання відмінностей, сформованість громадянської позиції учня, ціннісних орієнтацій, ідеалів, переконань. Виходячи із цих критеріїв, можна визначити чотири рівні сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України учнів початкової і основної школи: низький, середній, достатній, високий, що відрізняються якісними та кількісними показниками. Причому високий рівень сформованості названої якості в загальноосвітній школі мають 3,8% учнів початкової школи, тоді як низький демонструють 22,9%. В основній школі високий рівень компетентності у сфері прав людини мають – 4,6% учнів, достатній – 30,3%, середній – 45%, низький – 20,1%.
Такі результати засвідчують, що ефективна реалізація завдань навчання прав людини учнів початкової та основної школи неможлива у межах викладання лише загальнообов’язкових предметів та відсутності спеціально спрямованої системи позакласної роботи.
Наступність у навчанні прав людини учнів загальноосвітніх навчальних закладів передбачала здійснення під час формувального експерименту на обох ступенях навчання комплексної роботи з формування й розвитку в учнів усіх складових досліджуваної якості. Таку роботу було відображено у Навчальній програмі неперервної освіти для прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів, яка складалася з циклу курсів варіативної складової навчального плану або програм роботи факультативу чи гуртка. Наступність забезпечувалась і через методи й форми організації навчально-виховного процесу, зокрема активні та інтерактивні, ігрові. Навчальна робота доповнювалася виховними заходами та роботою з батьками учнів.
Після проведення формувального навчання кількість учнів 4-х та 9-х класів, які мають високий та достатній рівні сформованості компетентності у сфері прав людини і громадянина України, зросла практично вдвічі, водночас показники низького та середнього рівнів досліджуваної якості зменшились в експериментальних закладах також майже вдвічі, що значно перевищує показники контрольної групи учнів.
Таким чином, експериментальна перевірка розробленої методичної системи забезпечення наступності у формуванні компетентності у сфері прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів підтвердила гіпотезу нашого дослідження.
Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати ряд практичних рекомендацій, урахування яких сприяє більш успішній реалізації наступності у навчанні прав людини учнів ЗОНЗ І та ІІ ступенів.
Пріоритетним завданням навчання учнів прав людини має стати формування їх компетентності в цій сфері як неперервний процес, що здійснюється впродовж усього життя людини й базується на принципах наступності й системності, тому необхідним є створення системи освіти для прав людини як відносно самостійної комплексної складової загальної середньої освіти.
Удосконалення й оновлення потребує навчально-методична література, у тому числі програми й підручники, які забезпечують процес навчання прав людини. Необхідно забезпечувати цілісність і системність у навчанні прав людини учнів початкової та основної школи через єдність у цілях, змісті, методах, формах, педагогічних вимогах. Формування в учнів компетентності у сфері прав людини і громадянина України має відбуватися з урахуванням їхніх вікових й індивідуальних особливостей.
Першочерговим завданням педагогічних колективів є організація правового виховання учнів на засадах пріоритету прав і свобод людини, єдності прав і обов’язків; відновлення й удосконалення форм шкільного самоврядування, яке розвиває в учнів ініціативу, почуття відповідальності, поваги до прав людини та різноманітності.
Оновлення вимагає робота з батьками взагалі й у правоосвітньому напрямі зокрема; необхідно посилити її спрямованість на гуманізацію відносин між батьками та дітьми, формування в батьків інтересу до виховання дітей, залучення їх до активного співробітництва з учнями й учителями.
Дисертація не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми, зокрема подальшого вивчення потребують методика навчання прав людини і громадянина у старшій профільній школі, формування професійної готовності вчителя правознавства до викладання прав людини, створення спеціальної системи засобів навчання учнів прав людини, зокрема з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абаїмов В., Войцеховський Ю. День прав людини у школі (матеріали на допомогу вчителям, класним керівникам, організаторам виховної роботи) / Абаїмов В., Войцеховський Ю. // Історія в школі. — 1998. — №9. — С. 31—34.
2. АБВ. Викладання прав людини / Практична діяльність у початковій і середній школі. — Харків, 1993. — 64 с.
3. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах / Р. Акофф, Ф. Эмери; пер. с англ. Под ред. И.А. Ушакова. — М. : Советское радио, 1974. — 270 с.
4. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении : Учеб. пособие для слушателей ФПК директоров общеобразоват. шк. и в качестве учеб. пособия по спецкурсу для студентов пед. ин-тов / Г.И. Щукина, В.Н. Липник, А.С. Роботова и др.; Под. ред. Г.И. Щукиной. — М. : Просвещение, 1984. — 176 с.
5. Алексеев С.С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев — М. : Статут, 1999. — 712 с.
6. Андриянчик А.Н. Проблема преемственности в обучении старшеклассников и студентов технического вуза (на примере математики) : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / А.Н. Андриянчик. — Минск, 1978. — 20 с.
7. Андрух І.І. Деякі особливості формування правосвідомості учнів суспільно-гуманітарних класів загальноосвітніх шкіл / І.І. Андрух // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т.Шевченка. — Луганськ, 2001. — Вип. 5. — С. 51—55.
8. Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан / М. Антонович // Право України. — 2003. — №12. — С. 75—79.
9. Байбара Т.М. Я і Україна : Підруч. для 3 кл. / Т.М. Байбара, Н.М. Бібік. — К. : Форум, 2003. — 176 с.
10. Байбара Т.М. Я і Україна : Підруч. для 4 кл. / Т.М. Байбара, Н.М. Бібік. — К. : Форум, 2004. — 176 с.
11. Баллер Э.А. Преемственность в развитии культуры / Э.А. Баллер. — М. : Наука, 1969. — 294 с.
12. Баранков О.Г. Виховання громадянської активності учнів у різновікових групах за місцем проживання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / О.Г. Баранков. — Х., 1993. — 18 с.
13. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь / А.Б. Барихин. — М. : Книжный мир, 2004. — 720 с.
14. Безверхий В.Б. Взаємовідносини між громадянським суспільством і державою в Україні: політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В.Б. Безверхий. — К., 1995. — 24 с.
15. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / В.П. Беспалько. — М. : Педагогика, 1989. — 191 с.
16. Бех І.Д. Виховання особистості : У 2 кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади : Навч.-метод. видання / І.Д. Бех. — К. : Либідь, 2003. — 280 с.
17. Бех І.Д. Виховання особистості : У 2 кн. Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади : Навч.-метод. видання / І.Д. Бех. — К.: Либідь, 2003. — 344 с.
18. Бібік Н.М. Соціалізація школяра — у базовому змісті початкової освіти / Н.М. Бібік // Початкова школа. — 1998. — №12. — с. 10—11.
19. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Н.М. Бібік. — К., 1998. — 40 с.
20. Бібік Н.М. Я і Україна. Віконечко : Підруч. для 1 кл. загальносвіт. навч. закл. / Н.М. Бібік, Н.С. Коваль. – 2-ге вид., доопрацьоване. — К. : Генеза, 2007. — 112 с.
21. Бібік Н.М. Я і Україна : Підруч. для 2 кл. / Н.М. Бібік, Н.С. Коваль. — К. : Форум, 2002. — 144 с.
22. Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність / П. Білий // Право України. — 1997. — №12. — С. 75—77.
23. Білоусова В.О. Теорія і методика гуманізації відносин старшокласників у позаурочній діяльності загальноосвітньої школи : Монографія / В.О. Білоусова. — К. : ІЗМН, 1997. — 192 с.
24. Блонский П.П. Психология младшего школьника / Акад. пед. и социал. наук. Моск. психол.-социал. Ин-т; Под ред. А.Н. Липкиной, Т.Д. Марцинковской / П.П. Блонский. — М. : Изд-во «Ин-т практ. психологии»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. — 574 с.
25. Бова А.А. Зміст і структура правосвідомості населення України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук : спец. 22.00.03 «Соціальні структури та соціальні відносини» / А.А. Бова. — К., 2001. — 19 с.
26. Богуцький П Поняття правової держави та методологічний підхід до проблем її формування / П.Богуцький // Право України. — 1996. — №4. —С. 14.
27. Бойченко Л.О. Державні символи України: Година спілкування / Л.О. Бойченко // Позакласний час. — 2001. — №29. — С. 2.
28. Бойчук Л. М. Концепція правової освіти та виховання: з досвіду роботи Смілянського НВК «ЗОШ I ступеня – гімназія ім. В.Т.Сенатора» Черкаської області // Виховна робота в школі. –– 2007. –– №11 (36). –– С. 12––14.
29. Боришевський М. Про виховання особистості / Мирослав Боришевський // Початкова школа. — 1998. — №9. — С. 11—15.
30. Бочарова А. Защитить права детей могут сами дети…: Первые впечатления об эксперименте по правовому образованию в начальной школе / А. Бочарова // Учитель. — 2005. — № 1. — С. 26—28.
31. Булгакова А.В. Основы правовых знаний / Права человека / А.В. Булгакова. — Харьков : Ранок, 1998. — 95 с.
32. Булгакова А.В. Вивчення Декларації прав людини та Конвенції про права дитини в загальноосвітніх навчальних закладах : Метод. посібн. для вчителів / А.В. Булгакова. — Харьков : Факт, 2000. — 64 с.
33. Буров С. Права людини і толерантність [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.ccf.org.ua/for-social-workers-article22 –– назва з екрану.
34. Ваксман В. Складові цілеспрямованої системи (Правове навчання і виховання учнів загальноосвітніх шкіл у ФРН) / Володимир Ваксман // Історія в школах України. — 2001. — №4. — С. 54—55; 2002. — №1. — С. 50—51.
35. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні / Й. Васькович // Право України. — 2000. — №1. — С. 32—34.
36. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і головн. ред. В.Т. Бусел. –– К.; Ірпінь : ВТФ «Перун», 2003. –– 1440 с.
37. Венгер А.Л. Психологическое обследование школьников / А.Л. Венгер, Г.А. Цукерман. — М. : ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 159 с.
38. Вербицька П.В. Організаційно-педагогічні засади громадянської освіти старшокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / П.В. Вербицька. — К., 2000. — 19 с.
39. Викладання прав людини: Практична діяльність у початковій і середній школі. — Нью-Йорк : Організація Об’єднаних Націй, 1989. — 64 с.
40. Вінгловська О. Діти України потребують правового захисту / О. Вінгловська // Право України. — 1996. — №4. — С. 31—33.
41. Владимирова В. Педагогічні проблеми формування правової культури вчителя в історії вищої педагогічної школи України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В. Владимирова. — К., 2000. — 19 с.
42. Возрастная и педагогическая психология: Хрестоматия: Для студентов пед. вузов / Сост. И.В. Дубовина и др. — М. : Изд. центр «Академия», 2001. — 367 с.
43. Волчаста М.М. Наступність у вивченні геометричного матеріалу в початковій та основній школі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання (математика)» / М.М. Волчаста. — К., 2003 — 20 с.
44. Всесвітня Декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей: [Прийнята 30 верес. 1990 p.] // Дитинство в Україні: права, гарантії, захист : 3б. док. — К., 1998. — Ч.1. — С. 36—39.
45. Гавриленко Г. Правова держава і правова культура / Г.Гавриленко // Право України. — 1993. — №1. — С. 28—31.
46. Гаврилюк І.П. Закон і право: Година спілкування / І.П. Гаврилюк // Позакласний час. — 2001. — №29. — С. 17—20.
47. Гавриш С. Маленькі історії про великі істини. Права та свободи дитини : Книга для читання / С. Гавриш. — Харків : Веста: Видавництво «Ранок», 2004. — 160 с.
48. Галлагер К. Викладання історії в контексті сприяння демократичним цінностям і терпимості (Викладання і вивчення історії в школі): Посіб. для вчителів. – Харків : Харківська правозахисна група, 2001. — 40 с.
49. Ганзенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави Україна : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / О.О. Ганзенко. — К., 2003. — 16 с.
50. Гвоздева Т.П. Преемственность в военно-патриотическом воспитании школьников и курсантов военных училищ : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / Т.П. Гвоздева. — Минск , 1990. — 20 с.
51. Гегель Г. Ф. Сочинения. Т. VІ. Наука логики. Т.ІІ. Субъективная логика или наука о понятии : Перевод Б.Г. Столпнера, просмотренный В. Брушлинским. Под редакцией академика М.Б. Митиня / Гегель. — М. : Государственное социально-экономическое издательство, 1939. — 387 с.
52. Гласс Дж. Статистические методы в педагогике и психологии / Дж. Гласс, Дж. Стенли. — М. : Прогресс, 1976. — 495 с.
53. Гнатенко И.Е. Преемственность в учебно-воспитательной работе школы-интерната : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. пед. наук. — К., 1964. — 20 с.
54. Гнезділова К.М. Формування готовності майбутнього вчителя математики до забезпечення наступності навчання у загальноосвітній школі і вищому навчальному закладі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / К.М. Гнезділова. — Кіровоград, 2006. — 20 с.
55. Гоголев Н. Программа авторского курса «Основы правоведения» [Текст] / Н. Гоголев // Учитель. — 2003. — №1. — С. 12—14.
56. Годованець В. Правова просвіта громадян України: методологічні проблеми розроблення Концепції / В. Годованець, В. Кампо, В. Тертичний // Право України. — 1999. — №1. — С. 27—30.
57. Головань Т.О. Розвиток інтересу учнів 8-9 класів до вивчення правознавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання (історія та суспільствознавчі дисципліни)» / Т.О. Головань. — К., 2006. — 20 с.
58. Гончаренко С. Український педагогічний словник / Семен Гончаренко. — К. : Либідь, 1997. — 376 с.
59. Гончарова Т. Дитячі громадські організації України – на захисті прав та інтересів дітей / Тетяна Гончарова // Початкова школа. — 2000. —№8. — С. 11—16.
60. Гордійчук Г.Б. Педагогічні умови забезпечення наступності вивчення природничо-математичних дисциплін у загальноосвітніх школах та професійно-технічних училищах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Г.Б. Гордійчук. — Вінниця, 2006. — 20 с.
61. Городиський. M.I. Правова освіта майбутнього вчителя : Монографія / За ред. М.К.Подберезського / Городиський М.І. — К. : Наук. світ, 2001. — 128 с.
62. Громадянська освіта: методичний посібник для вчителя. — К., 2008. — 194 с.
63. Громадянське суспільство в Україні: стан та перспективи розвитку / Упоряд.: І. Підлуська та ін. — К. : Фонд «Європа ХХІ», 2003. — 288 с.
64. Данилевська О.Етика : Підручн. для 5-го кл. загальноосвітн. навч. закл. / Оксана Данилевська, Олена Пометун. — К. : Генеза, 2005. — 192 с.
65. Данилевська О. Етика : Підручн. для 6-го кл. загальноосвітн. навч. закл. / Оксана Данилевська, Олена Пометун. — К. : Генеза, 2006. — 190 с.
66. Декларация принципов терпимости [Електронний ресурс] : Утверждена резолюцией 5.61 Генеральной конференции ЮНЕСКО от 16 ноября 1995 года. — Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_503 –– назва з екрану.
67. Демидов В.А. Історична еволюція концепції громадянського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.02 «Всесвітня історія» / В.А. Демидов. — Чернівці, 2000. — 20 с.
68. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. №24. — Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. — 2004. — Січень. №1—2. — С. 5–60.
69. Державний стандарт початкової загальної освіти [Електронний ресурс]. –– Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/laws/_1717.doc. –– назва з екрану.
70. Димитров Ю. Правова держава: перспективи чи сьогоднішній день / Ю. Димитров // Право України. — 1995. — №5—6. — С. 12—16.
71. Дмитренко Г., Мудрая С. Стратегічна спрямованість розвитку системи освіти в контексті трансформації українського суспільства [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://personal.in.ua/ –– назва з екрану.
72. Дубровський В. Програма курсу «Принципи щасливого дитинства»: [Формув. прав. культури мол. школярів] / Валерій Дубровський // Початкова школа. — 1997. — №2. — С. 38—40; №7. — С. 24—25; №8. — С. 62—63.
73. Дубровський В. Сплата податку — веде до порядку / Валерій Дубровський // Початкова школа. — 2001. — №11. — С. 59—61.
74. Дубровський В. Урок, присвячений 50-річчю Загальної декларації прав людини / Раїса Кутовій, Валерій Дубровський // Історія в школах України. — 1998. — №4. — С. 36—40.
75. Дубровський В.Ф. Педагогічні умови формування правової культури старшокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / В.Ф. Дубровський. — К., 1997. — 16 с.
76. Євченко О. Деякі аспекти особистих прав дитини в міжнародних актах, Конституції України і національному законодавстві / Олександр Євченко // Історія в школах України. — 1997. — №4. — С. 38—40.
77. Жуков В.И. Дидактические условия реализации преемственности графических знаний и уменипй 8-летней общеобразовательной школы и среднего профтехучилища : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / В.И. Жуков. — Тарту, 1987. — 19 с.
78. Загальна декларація прав людини // Виховна робота в закладах освіти України: Збірник нормативних документів та методичних рекомендацій з питань організації виховної роботи. — К. : ІЗМН, 1998. — С.3-10.
79. Загрева В.Я. Правове виховання старшокласників у навчально—виховному процесі загальноосвітніх шкіл-інтернатів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / В.Я. Загрева. — К., 2002. — 19 с.
80. Задоянчук О.І. Політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О.І. Задоянчук. — К., 1999. — 16 с.
81. Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/laws/Zakon_651.doc –– назва з екрану.
82. Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/laws/ZU_1060.doc –– назва з екрану.
83. Запорожан І. Г. Педагогічні основи правовиховної роботи з молодшими школярами : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / І.Г. Запорожан. — Тернопіль, 2002. — 20 с.
84. Запорожан І. Теоретичні засади правового виховання молодших школярів / Іван Запорожан // Наукові записки ТДПУ. — Тернопіль, 2000. — Вип.10. — С. 21—25.
85. Запорожан І.Г. Правовиховна робота на уроках / Іван Запорожан, Михайло Фіцула // Початкова школа. — 1996. — №6. — С. 22—24.
86. Ибрагимова Л. Гражданско-правовое образование: региональный опыт / Л. Ибрагимова, Г. Гревцева // Учитель. — 2004. — №3. — С. 3—7.
87. Исупов С.В. Педагогические условия преемственности в профессиональном обучении школьников на базе межшкольных учебно-производственных комбинатов : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / С.В. Исупов. — Челябинск, 1987. — 18 с.
88. Ігнатенко П. Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення / Петро Ігнатенко, Наталя Косарєва, Валентин Поплужний // Рідна школа. 1996. — №3. — С. 36—37.
89. Ігнатенко П. Конституція України — громадянське виховання учнів / Петро Ігнатенко, Людмила Крицька // Початкова школа. — 1997. — №1. — С. 2—7.
90. Ігнатенко П.Р. Виховання громадянина: Психолого-педагогічний і народознавчий аспекти : Навчально-методичний посібник / П.Р. Ігнатенко, В.Л. Поплужний, Н.І. Косарєва, Л.В. Крицька. — К. : Інститут змісту і методів навчання, 1997. — 252 с.
91. Іова В.Ю. Формування правової культури особистості на засадах духовності : Навч.-метод. посіб. / В.Ю. Іова. — Кам’янець-Подільський : Абетка, 2001. — 167 с.
92. Історія для дітей про ...: Про Загальну Декларацію прав людини // Початкова школа. — 2002. — №19. — С. 9.
93. Історія України. Всесвітня історія. 5–12 кл. : Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. — Київ; Ірпінь : Перун, 2005. –– 142 с.
94. Іщенко Л.В. Наступність у екологічному вихованні старших дошкільників і першокласників : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л.В. Іщенко. — Одеса, 1997. — 17 с.
95. Каган М. С. Человеческая деятельность: опыт системного анализа / М.С. Каган. — М. : Политиздат, 1974. — 328 с.
96. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание : Избранные статьи / М.С. Каган. — Л. : Издательство Ленинградского университета, 1991. — 384 с.
97. Казаченко С.И. Преемственность школы и вуза в профессиональном становлении студентов-педагогов : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теория и история педагогики» / С.И. Казаченко. — Л., 1985. — 25 с.
98. Казьмірчук Н.С. Наступність змісту трудового навчання у педагогічних училищах і педагогічних університетах у процесі підготовки вчителя початкових класів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н.С. Казьмірчук. — Вінниця, 2006. — 20 с.
99. Карпенко Н.П. Україна – Конституція. Творення: Уроки державності / Н.П. Карпенко // Розкажіть онуку. — 1997. — №20. — С. 3—4.
100. Каширин Е. Ф. Преемственность в развитии научного познания : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. философ. наук : спец. 09.00.01 «Диалектический и исторический материализм» / Е.Ф. Каширин. — М., 1982. — 24 с.
101. Кашуба Я., Литвинова Т., Костяк Н. Права людини, права дитини [Електронний ресурс] : Методичний збірник. — Режим доступу: www.kidrights.kherson.ua/html/humanrights.html –– назва з екрану.
102. Кириленко С.В. Соціально-педагогічні умови формування культури здоров’я старшокласників : дис. … канд. пед. наук : спец. 13.00.07 / Кириленко Світлана Володимирівна. — Київ, 2004. — 225 с.
103. Кириченко В. Українська національна ідея та розбудова державності / Василь Кириченко // Рідна школа. — 1996. — №4. — С. 2—4.
104. Кириченко С.О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст / Сергій Кириченко. — К.: Логос, 1999. — 43 с.
105. Кириченко С.О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави / Сергій Кириченко. — К.: Логос, 1999. — 87 с.
106. Ковальчук Т.І. Громадянське суспільство: сутність і тенденції розвитку (порівняльно-правові аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Т.І.Ковальчук. — К., 1995. — 18 с.
107. Колесников С.А. Преемственность музыкального воспитания старших дошкольников м младших школьников : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / С.А. Колесников. — К., 1992. — 20 с.
108. Колодій А.Ф. На шляху до громадянського суспільства. Теоретичні засади й соціокультурні передумови демократичної трансформації в Україні / Антоніна Колодій. — Львів : Червона Калина, 2002. — 273 с.
109. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения : Под редакцией с биографическим очерком и примечаниями проф. А.А. Красновского / Ян Амос Коменский. — М. : Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1955. — 652 с.
110. Компас: Пособие по образованию в области прав человека с участием молодежи [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.eycb.coe.int/compass/ru/contents.html –– назва з екрану.
111. Компетентнісний підхід в освіті : Методичні рекомендації керівним педагогічним кадрам для проведення науково-практичних семінарів з питань впровадження компетентнісного підходу в практику роботи ЗНЗ. — Харків : ХОНМІБО, 2005. — 92 с.
112. Конвенція про права дитини // Виховна робота в закладах освіти України: Збірник нормативних документів та методичних рекомендацій з питань організації виховної роботи. — К. : ІЗМН, 1998. — С. 14—42.
113. Конституція України – новий етап розвитку вітчизняної державності і права // Конституція України і основи правознавства в школі: Кн. для вчителя. — К., 1999. — С. 4—12.
114. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.: Із змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 . №2222-ІV: станом на 1 січня 2006 р. / М-во юстиції України. –– Офіційне видання. — К. : Укр. Центр Правн. Студій, 2006. — 124 с.
115. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Дошкільне виховання. — 2003. — № 2. — С. 3—8.
116. Концепція громадянської освіти в Україні. Громадянська освіта : Книга для вчителя / Арцишевський Р.А. та ін. — Львів : Видавництво ТЕКА, 2002. — С 8—16.
117. Концепція національного виховання // Рідна школа. — 1995. — №6. — С. 18—25.
118. Корінна Л.В. Формування громадянських якостей старшокласників у загальноосвітніх навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.07 «Теорія і методика виховання» / Л.В. Корінна. — К., 2005. — 20 с.
119. Корниенко Л.М. Проблемы формирования правосознания школьников : автореф. дис. на соиск. ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Л.М. Корниенко. — М., 1974. — 20 с.
120. Корнілов Ю. П. Громадянське суспільство та особистість (соціально-політичний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Ю.П. Корнілов. — К., 1998. — 24 с.
121. Костилев В.В. Правове виховання молоді / В.В. Костилев // Конституція України — гарант розвитку творчих здібностей молоді: Матеріали «круглого столу» 27 червня 2002 р. — Харків : Магістр, 2002. — С. 25—28.
122. Костицький В. Право як цілісність / В. Костицький // Право України. — 2002. — №2. — С. 8—9.
123. Коцар І.В., Коцар І.А. Казка про податки / І.В. Коцар, І.А. Коцар. — К. : Редакція журналу «Вісник податкової служби України», 2001. — 18 с.
124. Кравченко Л. Розбудова українського громадянського суспільства: крізь призму бачення окремих проблем / Л. Кравченко, М. Цимбалюк // Право України. — 2003. — №10. — С. 17—21.
125. Красовицький М. Системний підхід до управління виховним процесом у школі / Михайло Красовицький // Рідна школа. — 1996. — №3. — С. 7-12.
126. Кремінь В. Формувати людину інноваційної культури [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua –– назва з екрану.
127. Криштак І.В. Організація правового виховання учнів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів України (друга половина ХХ століття) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / І.В. Криштак. — Х., 2008. — 20 с.
128. Кузьменко Л.В. До проблеми ефективності формування правової вихованості школярів / Кузьменко Л.В. // Теоретичні питання освіти та виховання : 3б. наук. пр. КДПУ. — К., 2001. — Вип. 15. — С. 58—61.
129. Кузьменко Л.В. Правова вихованість як компонент соціальної зрілості старшокласників / Кузьменко Л.В. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : 3б. наук. пр. — К., 1999. — Кн. І. — С. 235—241.
130. Куприян А.П. Проблемы эксперимента в системе общественной практики / А.П. Куприян. — М.: Наука, 1981. — 168 с.
131. Куріпко О. Хто найважливіша людина на Землі : Конспект уроку до теми «Права дитини» / Ольга Куріпко // Початкова школа. — 2000. — №11. — С. 45—46.
132. Кусайкіна Н. Права людини для дітей / Ніна Кусайкіна // Початкова школа. — 1998. — №10. — С. 4—8; №11. — С. 1—2.
133. Кусайкіна Н. Право дитини на щастя : [Заняття, присвя