НАЗВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ І ПРОЦЕСІВ ЇХ ОБРОБІТКУ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ГОЛІЧЕНКО ЛАРИСА МИКОЛАЇВНА

УДК 811.161.2’373 (043)

НАЗВИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ І ПРОЦЕСІВ ЇХ ОБРОБІТКУ
В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Науковий керівник: Козачук Ганна Олександрівна,
кандидат філологічних наук, професор

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП... 3
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ЛЕКСИКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В ЛІНГВІСТИЦІ................................. 11
РОЗДІЛ ІІ СТРУКТУРНА ОРГАНІЗАЦІЯ ЛЕКСИКИ НА ПОЗНАЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ 28
2.1. Семантична структура лексеми угіддя...28
2.2. Найменування угідь, зайнятих під посіви.. 31
2.3. Назви нерозорюваних сільськогосподарських угідь. 83
2.3.1. Назви багаторічних насаджень. 83
2.3.2. Назви кормових угідь. 91
Висновки до розділу ІІ. 105
РОЗДІЛ ІІІ НАЗВИ ПРОЦЕСІВ ОБРОБІТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ 108
3.1. Лексичні одиниці дериваційного гнізда дієслова робити в системі найменувань процесів обробітку землі 108
3.2. Назви оранки як основного заходу обробітку землі 115
3.3. Назви технологічних процесів обробітку ґрунту.. 137
3.4. Назви агротехнічних прийомів обробітку ґрунту.. 141
3.5. Назви ручного обробітку ґрунту.. 153
3.6. Назви виконавців процесів обробітку сільськогосподарських угідь. 159
Висновки до розділу ІІІ. 166
ВИСНОВКИ... 170
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ПРАЦЬ.. 176
ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ... 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ... 181
СЛОВОПОКАЖЧИК... 199
ДОДАТОК

ВСТУП

Упродовж тривалого часу лексика сільського господарства викликає науковий інтерес лінгвістів. Це зумовлено насамперед багатством її сучасного лексичного складу, активним функціонуванням та архаїчним статусом багатьох мовних одиниць.
В українському мовознавстві лексика сільського господарства досліджується давно і в різних аспектах. Вона є об’єктом студій, де розглянуто її походження й історію формування, семантичне навантаження мовних одиниць, їх діалектне членування, стилістичну диференціацію тощо. Цей пласт лексики є багатогранним, бо пов’язаний з однією із найважливіших і найактивніших сфер діяльності людини господарюванням на землі. Лексика сільського господарства, яку репрезентують і назви території (місця), зокрема сільськогосподарські угіддя на позначення орного поля, сіножатей, пасовищ, садів, виноградників та процесів їх обробітку, найповніше зберегла мовні одиниці різних часових зрізів, проте у лінгвістичній літературі представлена неоднаково. Сільськогосподарська лексика також досліджується і в різних аспектах мовної структури, зокрема на лексико-семантичному, словотвірному, стилістичному.
У науковій літературі лексика сільського господарства описана переважно в діалектному та термінологічному аспектах. В українському мовознавстві окреслений пласт лексики з діалектних та історичних позицій досліджували Й.Дзендзелівський [60; 61], П.Лисенко [106], О.Пазяк [132], Я.Закревська [69; 70], М.Бойко [20], Л.Гумецька [56], М.Никончук [128], В.Прокопенко [139], П.Гриценко [5255], Г.Козачук [8991], Т.Тищенко [164; 165], В.Карпова [81; 82], В.Горобець [49] та ін., у російському Ф.Філін [175], М.Толстой [166], Н.Клипа [86], Н.Нікітенко [127] та ін.
Сільськогосподарська лексика сучасної української літературної мови сформувалася загалом на діалектній основі і протягом усіх періодів розвитку української мови була важливим джерелом її поповнення. П.Гриценко констатує, що лексика говірки окремої діалектної мікрогрупи незалежно від ареальних характеристик та взаємовідношень з лексикою літературної мови з функціонального погляду становить єдину систему” [54, 5].
Студії діалектологів подають відомості про просторову варіативність сільськогосподарської лексики різних регіонів. Ще у ХІХ ст. А.Братчиков зібрав матеріали для вивчення лексики сільського господарства Волині [22]. Назви, пов’язані з вирощуванням культур та процесами обробітку землі цієї території, представлені у кандидатській дисертації та окремих статтях Г.Козачук [89]. Предметом спеціального дослідження О.Данилюк у говірках Волині стали назви лексеми ‘поле’, які представлені в Словнику народних географічних термінів Волині” [57; 58]. Термінологія землеробства Полісся, зокрема в білоруських говірках, окреслена у працях Л.Вигонної [3638]. Лексика говорів Закарпаття, пов’язана з обробітком землі, вирощування культур та збором урожаю, репрезентована у студіях Й.Дзендзелівського [60] та Л.Деже [59]. Семантична структура процесуальних назв у бойківському говорі досліджена О.Захарків [71]. Подільсько-середньонаддніпрянська діалектна межа представлена у кандидатській дисертації Т.Тищенко, в якій проаналізовано тематичні групи на позначення поля з-під сільськогосподарських рослин, на позначення агентивів, пов’язаних із рільництвом та городництвом [165]. Назви земельних ділянок Деснянсько-Сеймського межиріччя представлені у дослідженні О.Бабичевої [14].
У мовознавстві значна увага приділяється проблемам формування сільськогосподарської термінології. Шляхи її розвитку розглядались у працях П.Горецького, О.Горбача, В.Русанівського, З.Комарової, З.Карабути та ін. Спостереження над виникненням, становленням і розвитком української сільськогосподарської термінології, простеження процесів входження галліцизмів в сільськогосподарську термінологію на тлі загальної лексикографічної справи розглянуто у статтях Є.Ємельянової [65]. На основі пам’яток староукраїнської писемності здійснює дослідження над семантичною еволюцією назв землі, яка обробляється, зокрема лексем нива та поле, В.Карпова [82]. Сучасні дослідження з української термінології представлені студіями, в яких репрезентовано нові форми господарювання, подається характеристика землеустрійних та кадастрових явищ, процесів та понять [114 119; 167].
Дослідження діалектної лексики сільського господарства останніх років представлені у працях Р. Сердеги, в яких здійснено лексикологічний опис та виявлено особливості складу лексики традиційного господарювання у центральнослобожанських говорах, зокрема словотворення сільськогосподарських назв найменування поля з-під сільськогосподарських культур та агентивних номенів, а також досліджена лексика на позначення дій, пов’язаних з обробітком землі, вирощуванням сільськогосподарських культур та збереженням урожаю [144]. У працях Н.Лобачової на матеріалі пам’яток російської писемності ХVІХVІІ ст. проаналізовано дериваційні процеси формування термінів на позначення сільськогосподарських угідь [110 112]. Окремі лексеми на позначення реалій сільського господарства, зокрема назви форм рельєфу, репрезентовані у студіях В.Дьякова [64], Т.Марусенко [120].
Як складова частина сільського господарства лексика скотарства також є однією з найдавніших і найстійкіших шарів словникового фонду української мови. Вона стала предметом студій Я. Кухаренка [104], в яких представлені дослідження професійних загальновідомих та діалектних мовних одиниць. Структурно-семантичну організацію пастушої лексики гуцульського говору репрезентує дисертаційне дослідження та статті Т.Ястремської [180]. У кандидатській дисертації Й. Пуйа описана скотарська лексика українських говорів Карпат [141]. У статті Г.Клепикової окреслена слов’янська та підкарпатська термінологія цієї групи лексики [84].
Лексико-семантичну та словотвірну структуру лексики садівництва та виноградарства вивчала Л.Костенко [95; 96]; виноградарська професійна термінологічна лексика (словотвірна структура однослівних найменувань) репрезентована в розвідках Ж.Красножан [101].
Про функціонування лексики сільського господарства в художній літературі є також окремі наукові праці. У дослідженнях І.Круть представлені структурно-семантичний та стилістичний аспекти календарно-обрядової поезії, яка відбиває реалії та цінності лексики, пов’язаної з формами ведення господарства, та виявляє визначальну роль хліборобства у житті українців [103]. Назви, пов’язані з обрядами збирання врожаю, вивчали О. Терновська [163] та М. Войтила-Свєтовська [41].
Вивчення сільськогосподарської лексики, зокрема назв орного поля, сіножатей, пасовищ, садів та виноградників, становить об’єкт дослідження не тільки в спеціальній літературі, а й у загальній періодиці. На сторінках україномовної преси кінця ХІХ початку ХХ ст. активно використовується сільськогосподарська термінологія. М.Жовтобрюх констатує, що основою її були питомі лексеми, серед яких і найменування галузей сільськогосподарського виробництва: хліборобство, рільництво, садівництво та ін. [68, 252253].
Попри велику наукову роботу, яка здійснена у напрямі дослідження сільськогосподарської лексики, деякі питання залишаються нез’ясованим, а саме: системність вивчення лексики тематичної групи сільського господарства, зокрема назв орного поля, сіножатей, пасовищ, садів, виноградників та процесів їх обробітку в українській мові, з позицій визначення й аналізу її складу та структури, семної організації складових. Актуальність теми дисертаційного дослідження вмотивована потребою комплексного аналізу назв сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку в українській мові та необхідністю детального розгляду закономірностей їхньої синтагматичної характеристики.
Зв’язок роботи з науковими планами і програмами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукового напряму кафедри української мови Інституту філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Лінгводидактичний опис функціонування української мови”. Тема дисертаційної роботи затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 2 від 29 вересня 2005 року) та схвалена Координаційною радою Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 28 від 26 жовтня 2005 року).
Метою дисертації є системний опис структурної та семантичної організації назв сільськогосподарських угідь, зокрема орного поля, сіножатей, пасовищ, садів, виноградників і процесів їх обробітку в українській мові.
Для реалізації цієї мети було поставлено такі завдання:
1) укласти корпус лексичних одиниць на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку та скласифікувати їх за семантичними групами;
2) визначити системні відношення між лексичними одиницями досліджуваного шару сільськогосподарської лексики;
3) розкрити шляхи формування складу лексики на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку;
4) встановити роль загальнонародної лексики у формуванні галузевої термінології сільського господарства;
5) окреслити основні мотиваційні моделі і способи номінації.
Об’єктом дослідження є тематична група лексики сільського господарства, яка репрезентує назви угідь і процесів їх обробітку в українській мові.
Предметом дослідження обрано семантичні, структурні та стилістичні особливості номінативних одиниць на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку.
Методи та прийоми дослідження. У роботі використовується метод синхронного лінгвістичного опису, що передбачає здійснення емпіричних спостережень, зокрема прийоми зіставлення та узагальнення на основі вилучення репрезентантів назв на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку, а також їх систематизацію. Контекстуальний метод дозволив проаналізувати семантичну і формальну варіативність лексики та її особливості у стилістичній площині мови.
Наукова новизна. Вперше в українському мовознавстві здійснено системний опис структурно-семантичної організації лексики на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку на діахронному та синхронному зрізах. У межах досліджуваної групи продемонстровано термінотворчий потенціал загальнонародної лексики.
Джерелами дослідження стали:
1) лексикографічні праці (історичні, тлумачні, етимологічні, фразеологічні, діалектні словники, словники мови творів українських письменників, Російсько-український сільськогосподарський словник” (1963 р.);
2) спеціальні наукові тексти, в яких вивчаються та аналізуються проблеми землеробства (підручники, галузеві енциклопедії, довідники);
3) твори художньої літератури ХІХХХІ ст., фольклорні тексти (пісні, прислів’я, приказки), періодика.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленому з’ясуванні системності семантичних об’єднань як цілісних утворень зі своєю внутрішньою структурою, ґрунтовному дослідженні назв на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку у складі лексики сільського господарства.
Практичне значення. Дослідження містить матеріали, які можуть бути використані у лінгводидактиці, при викладанні сучасної української літературної мови в середній і вищій школі; у лексикографічній практиці при уточненні описів та укладанні загальномовних і галузевих словників.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати викладено в доповідях на Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми функціональної лінгвістики” (Харків, 2005р.), Міжнародній діалектологічній конференції Західнополіський діалект у загальноукраїнському та всеслов’янському контексті” (Луцьк, 2006р.), Міжнародній науковій конференції Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2006р.), Всеукраїнській науковій конференції Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007р.), на звітних наукових конференціях викладачів, аспірантів Національного педагогічного університету іменіМ.П.Драгоманова (2004 2007 рр.).
Матеріали дисертаційного дослідження були використані викладачами кафедри української мови на факультеті української філології Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини при викладанні курсу Сучасна українська літературна мова. Лексикологія”, спецкурсу Етнолінгвістика” та у роботі наукової проблемної групи Актуальні проблеми сучасної діалектології” (довідка про впровадження №1368/03 від 13.11.2007р.); на практичних та семінарських заняттях у процесі викладання української мови викладачами Уманського гуманітарно-педагогічного коледжу імені Т.Г. Шевченка (довідка про впровадження №173 від 25.05.2007р.); учителями-філологами при підготовці уроків із української мови в Уманській спеціалізованій школі №12 (Черкаська обл.) (довідка про впровадження №345 від 17.05.2007р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 7 статтях, 6 з яких опубліковано у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками, загальних висновків, списку використаної літератури (180позицій), списку лексикографічних джерел (21позиція), списку використаних джерел (39позицій), словопокажчика та додаткуСловника назв сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку в українській мові”. Повний обсяг дисертаційного дослідження 370с. Додатки оформлено окремим томом (займають 160с.) та на електронному диску (займають 76,7мегабайт).

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Лексика на позначення сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку є однією з функціональних підсистем української мови. Вона має складну структуру і різнорідна за походженням.
На підставі позамовної сегментації досліджуваного фрагмента дійсності можна виокремити такі тематичні підгрупи лексики:
1) на позначення сільськогосподарських угідь:
− назви угідь, зайнятих під посіви;
− назви нерозорюваних сільськогосподарських угідь;
− назви багаторічних насаджень;
− назви кормових угідь.
2) на позначення процесів обробітку сільськогосподарських угідь:
− назви технологічних процесів обробітку ґрунту;
− назви агротехнічних прийомів обробітку ґрунту;
− назви ручного обробітку;
− назви виконавців процесів обробітку сільськогосподарських угідь.
2. Тематична група сільськогосподарської лексики є мікросистемою, для якої характерні явища синонімії, полісемії, антонімії, формального варіювання слова.
Аналізованій групі властива лексична варіантність, найвиразніше в ній проявляється синонімія. Синонімічні відношення є різнотипними і різноаспектними. Джерелом виникнення синонімії в мікросистемі лексики на позначення сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку може бути вживання однослівних назв та семантично ідентичних полікомпонентних номінативних одиниць (плантаж плантажна оранка, маточник маточний розсадник); уживання власномовних та запозичених назв (ділянка плантація); уживання лексем на позначення тієї самої реалії, утворених за різними мотиваційними ознаками (пасовище вигін толока, волочити боронувати); уживання лексичних одиниць, утворених за спільною мотиваційною ознакою, але за різними словотвірними моделями чи формантами (пасовище пасовисько випас, сад садок).
Належними до одного номінативного ряду зі спільною семантикою часто є слова різних граматичних класів (зяб зяблева оранка зяблити орати на зяб; орання оранка орати та ін.).
Мікросистемі досліджуваної лексики властиве семантичне явище полісемії. На основі аналізу семантичної структури лексичних одиниць на позначення сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку виділяємо внутрішньосистемну і зовнішньосистемну полісемію. Внутрішньосистемна полісемія представлена лексемами, що демонструють багатозначність у межах сільськогосподарської лексики (рілля, зяб). Зовнішньосистемна полісемія полягає в тому, що один із лексико-семантичних варіантів слова функціонує поза межами досліджуваної групи лексики (квартал, перевертання). Проте до складу досліджуваної лексики ввійшли здебільшого полісемічні слова, які є багатозначними як у сфері землеробської лексики, так і поза її межами (земля, поле, обробляти та ін.).
У складі лексики на позначення сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку можна виокремити і семантично протиставні за певною ознакою лексичні одиниці. Здебільшого опозиційна сема реалізується атрибутивом у складі словосполучення (чистий пар зайнятий пар; поверхневе поліпшення корінне поліпшення).
3.Тематичний комплекс лексики на позначення сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку сформований у цілому на питомій основі. Базові лексичні одиниці, задокументовані в пам’ятках писемності різних періодів розвитку української мови, є давніми за походженням та ввійшли до лексичного складу сучасної української мови, зберігши семантичну структуру (земля, поле, орати, зяб, рілля тощо).
Давня традиція вживання лексики на позначення сільськогосподарських угідь зумовлює до певної міри її замкнутість. Розширення цієї мікросистеми в сучасній українській мові відбувається загалом за рахунок складених найменувань, опорними лексемами яких є слова угіддя, поле, земля, сад, пасовище. Протягом історичного розвитку української мови відбувався природний процес архаїзації окремих лексем та перехід їх на периферію мовної системи або зміна сфери побутування.
Одним із джерел розбудови аналізованої групи є запозичення. Серед іншомовних лексичних одиниць є давні, що були засвоєні ще староукраїнською мовою (ґрунт, лан), та ті, що ввійшли до словникового складу в пізніші періоди розвитку (квартал, плантація). Давні запозичення характеризуються високим ступенем адаптації на українському мовному ґрунті як на граматичному, так і на лексико-семантичному рівнях. Більшою мірою іншомовна лексика стала основою для творення назв процесів обробітку. Такі позамовні чинники, як науково-технічний прогрес, механізація сільськогосподарського виробництва, удосконалення і винайдення нових знарядь обробітку, номінованих запозиченими словами (чизель, культиватор, шлейф, фреза та ін.), роблять цю підсистему сільськогосподарської лексики більш динамічною і відкритою та створюють простір для широкого проникнення до її складу чужомовних елементів. Від іншомовних назв знарядь за українськими словотвірними моделями і за допомогою власномовних формантів утворюються дериваційні гнізда, лексичні одиниці яких позначають процеси обробітку землі. Запозичені назви представлено здебільшого у фахових текстах.
Народнорозмовна мова порівняно з літературною демонструє численніший репертуар лексичних одиниць та їх фонетичних і словотвірних варіантів (пор. народні назви на позначення поля з-під картоплі: бульбиско, бульбовиннє, бульбовиско, бульбовище, градище, градищі, градковище, градовисько, градовище, картоплянік, картопльовиско, картоплúсько, барабулянка, бараболянка, барабулєнка, картофлєнка, картофлянка, картофлиско, мандибуринка, мандибурище щодо літературно нормативних картоплище, картоплисько).
4.Загальнонародні лексичні одиниці на позначення сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку ввійшли до терміносистеми землеробства і відображають предметно-понятійний апарат агрономічної науки. Номени на позначення угідь є іменниками, термінологічне значення яких реалізується у складі словосполучень, де конкретизатор опорного компонента є вербальним виразником диференційної ознаки. Найпродуктивнішою моделлю термінологічного словосполучення є атрибутивна (прикметник + іменник”: культурне пасовище, осіння оранка та ін.), рідше атрибутивні відношення передають субстантивні словосполучення (іменник + іменник”: поле сівозміни, поле однорічок та ін.).
Номінативний ряд на позначення процесів обробітку включає дієслова та іменники, здебільшого пов’язані між собою дериваційними зв’язками (орати à оранка à орання; боронувати à боронування і под.). Проте граматичне вираження більшості термінів має субстантивний характер (обробіток, чизелювання, фрезерування та ін.).
Більшість термінологічних словосполучень є вільними, і їхні компоненти можуть відображати системні відношення, формуючи родо-видові парадигми. На базі одного родового терміна можуть утворюватися гіперо-гіпонімічні ряди за різною класифікаційною ознакою (земельне угіддя, кормове угіддя, природне угіддя; чистий пар, зайнятий пар, кулісний пар, сидеральний пар; ярусна оранка, загінна оранка та ін.). Складені найменування сільськогосподарських угідь та процесів їх обробітку є одним із найпродуктивніших типів їх номінацій. Серед них кількісно переважають двокомпонентні словосполучення; трикомпонентні словосполучення творяться на основі двокомпонентних з подальшою конкретизацією значення (перше поле розсадника, рання осіння оранка і под.).
Позамовна сегментація досліджуваного фрагмента дійсності непослідовно відображена на лінгвальному рівні. Наявна асиметрія в лексичному маркуванні диференційних ознак денотатів (наприклад угіддя, що використовуються для кормових потреб, номінуються словосполученням кормові угіддя, а інші різновиди угідь землі, що використовуються під посіви, спеціального позначення не мають), а також у кількісному складі лексичних одиниць, що позначають опозиційні семи (пор.: весняна оранка, веснооранка осіння оранка, оранка на зяб, зяблева оранка, зяблити, орати на зяб).
Між назвами сільськогосподарських угідь та назвами процесів їх обробітку відсутня словотвірна залежність. Засвідчено лише одиничний випадок мотивації (луг à залужити à залуження).
Досліджувана лексика демонструє переважну більшість способів морфологічної деривації, яка загалом представлена афіксацією (здебільшого суфіксацією, зрідка префіксацією, яка модифікує значення), основоскладанням. Назви на позначення і сільськогосподарських угідь, і процесів їх обробітку можуть ставати мотиваційними для утворення агентивів (рілля à рільник, боронувати à боронувальник та ін.).
5. Номінативні одиниці, що утворюють семантичні підгрупи, мають різні мотиваційні моделі. У мікросистемі найменувань сільськогосподарських угідь виразною є модель рослина” à місце”, що реалізується морфологічним способом за допомогою різних афіксів (жито à житнище, житнисько; гречка à гречанище, гречківка; хміль à хмільник; вишня à вишняк та ін.), а також модель дія” à місце” (пасти à пасовище; стелити à стелище; садити à сад та ін.). У лексиці на позначення процесів обробітку виразними є моделі знаряддя” à дія” (борона à боронувати; коток à коткувати та ін.), дія” à опредметнена дія” (боронувати à боронування; орати à оранка та ін.).
Окремі лексеми на позначення землі та процесів її обробітку ввійшли до структури фразеологічних одиниць. Серед них можна виокремити такі, що реалізують семантику, пов’язану із землеробством, і функціонують як загальномовні чи спеціальні, і такі, що вживаються в переносному значенні (орати на зяб, ходити за плугом, мілко орати, орати носом).
6.Лексика на позначення сільськогосподарських угідь широко представлена в художніх творах, де вона є засобом відображення сформованої віками землеробської культури українців, мовним засобом відтворення їхньої ментальності, глибоко закоріненої у свідомості нашого народу любові до землі і праці на ній. Аграрні образи, втілені в лексичних одиницях на позначення оброблюваної землі, часто персоніфікуються, характеризуються позитивною оцінністю. Номени землеробської сфери є естетичними мовними знаками, що реалізується найвиразніше у структурі порівнянь.
Лексичні одиниці на позначення землі та процесів її обробітку закарбовані у фольклорних текстах, вони є компонентами прислів’їв, приказок, засвідчені українськими народними піснями. Отже, семантика назв на позначення сільськогосподарських угідь і процесів їх обробітку має глибинні етнокультурні нашарування.

ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДЖЕННЯ

АСЛЦ архів Східноподільського лінгвокраєзнавчого центру Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
ВЕС Виробнича енциклопедія садівництва / Шепельський А.І. (гол. ред.) та ін. К.: Урожай, 1969. 454с.
Гончар Гончар О.Т. Твори: В 7 т. К.: Дніпро, 19871988.
Дов. сад. Шестопал С.Я., Коваль А.Т., Шестопал З.А. Довідник садовода-початківця. Львів: Каменяр, 1987. 175с.
Довж. Довженко О.П. Кіноповісті. Оповідання. К.: Наукова думка, 1986. 710с.
Довідник СП Довідник по сіножатях і пасовищах / За ред. д-ра с.-г. наук А.В.Боговіна. К.: Урожай, 1990. 208с.
Жнив. пісні Жниварські пісні / Упоряд. та вступ. стаття Ю.З.Крутя. К.: Музична Україна, 1971. 271с.
Землеробство1964 Рубін С.С. Загальне землеробство. К.: Урожай, 1964. 506с.
Землеробство1991 Землеробство: Навч. посібник / В.П.Гордієнко, О.М.Геркіял, В.П.Опришко; За ред. В.П.Гордієнка. К.: Вища школа, 1991. 268с.
Землеробство2002 Землеробство: Підручник / М.С.Кравченко, Ю.А.Злобін, О.М.Царенко; За ред. М.С.Кравченка. К.: Либідь, 2002. 496с.
Земляк, Леб. зграя Земляк В.С. Лебедина зграя: Роман. К.: Махаон-Україна, 2002. 336с.
ЗЗ Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості: Пісні, прислів’я, загадки, скоромовки. К.: Веселка, 1989. 606с.
Коб., Земля Кобилянська О.Ю. Твори: В 2 т. К.: Дніпро, 1988. Т.2: Земля; В неділю рано зілля копала: Повісті; Оповідання / Упоряд., авт. приміт. Ф.П.Погребенник. 598с.
Кол. сади Колективні та присадибні сади / О.С.Матвієвський, П.Д.Попович, А.О.Романов; За ред. О.С.Матвієвського. К.: Урожай, 1989. 256с.
Коц. Коцюбинський М. Твори: В двох томах. К.: Наукова думка, 1988. Т.12.
Луків Луків М. Сади цвітуть під небесами. Вірші та поеми. К.: Оріяни, 1998. 304с.
Мушкетик Мушкетик Ю. Позиція: Роман. К.: Дніпро, 1982. 325с.
Н.-Лев. Нечуй-Левицький І.С. Твори: В трьох томах. К.: Дніпро, 1988.
ОКК Несміян І.Н. Однорічні кормові культури. К. Харків: Державне вид-во сільськогосподарської літератури, 1950. 95с.
Олійник Олійник Б. Поезії. К.: Вид-во худ. л-ри Дніпро”, 1986. 343с.
Оцінка Рубін С.С. Якісна оцінка польових робіт. К.: Урожай, 1966. 254с.
Павличко Павличко Д.В. Вибране / Упор. та передм. О.Непорожнього. К.: Радянський письменник, 1986. 286с.
Поліщук Поліщук П. ЛюбоСвіт: Поезії. К.: Редакція часопису Народознавство”, 2002. 200с.
Прислів’я Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім.М.Т.Рильського; Упоряд. М.М.Пазяк; Відп. ред. С.В.Мишанич. К.: Наукова думка, 1989. 480с.
ПСГ Посібник по сільському господарству. Кн.1 / В.Ф.Старченко (гол. ред.) та ін. К.Х.: Державне вид-во с/г л-ри УРСР, 1946. 1270с.
ПССГТ Сабалдир П.О. Практичний словник сільськогосподарської термінології. Х.: Держ. вид-во Радянська школа”, 1931. 99с.
Рільництво Рільництво / Ю.Д.Добриловський, В.П.Солтинський та ін. К.: Державне вид-во с/г л-ри Української РСР, 1959. 551с.
РУСГС Російсько-український сільськогосподарський словник / А.Білоноженко, . К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 356 с.
Сад. і вин. Власюк С.Г., Бондаренко А.О. Садівництво і виноградарство: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1990. 374с.
Самчук Самчук У. Марія. К.: Радянський письменник, 1991. 188с.
СБГ Словник буковинських говірок / За заг. ред. Н.В.Гуйванюк. Чернівці: Рута, 2005. 688с.
СГД Садово-городні ділянки / Кол. авт.; Упоряд. І.М.Сливка. Ужгород: Карпати, 1993. 309с.
СГУ Сільське господарство України / За ред. Ю.М.Остапчука. К.: Держкомстат України, 2006. 366с.
Стат. України Статистичний щорічник України / За ред. О.Г.Осауленка. К.: Держкомстат України, 2006. 575с.
Стельмах, Хліб і сіль Стельмах М.П. Хліб і сіль: Роман. К.: Дніпро, 1987. 635с.
Стельмах, Чотири броди Стельмах М.П. Чотири броди: Роман. К.: Дніпро, 1995. 592с.
Тютюнник Тютюнник Г. Вир: Роман. К.: Дніпро, 1984. 534с.
УНП Українська народна приказка / Упор. А.Хвиля. К.: Держ. літ. вид-во, 1936.
УСГЕ Українська сільськогосподарська енциклопедія: В 3 т. К.: Головна редакція УРЕ, 19711972. Т.13.
Що садити Що садити біля хати / Упоряд. Р.Гетьманенко. К.: Фінпрес, 1993. 128с.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Апресян Ю.Д. К вопросу о структурной лексикологии // Вопросы языкознания. 1962. № 3. С. 38 46.
2. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
3. Апресян Ю.Д. Проблема синонима // Вопросы языкознания. 1957. №6. С. 87 88.
4. Апресян Ю.Д. Синонимия и синонимы // Вопросы языкознания. 1969. № 4. С. 75 91.
5. Арнольд И.В. Лексико-семантические категории и образование новых слов. Парадоксы семного состава // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. / Науч. ред. П.Е.Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С. 106 124.
6. Арнольд И.В. Лексико-семантическое поле в языке и тематическая сетка текста // Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. / Науч. ред. П.Е.Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С. 250 259.
7. Арнольд И.В. Оппозиции в семасиологии // Вопросы языкознания. 1966. № 2. С. 106 110.
8. Арнольд И.В. Эквивалентность как лингвистическое понятие //АрнольдИ.В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность: Сб. ст. /Науч. ред. П.Е.Бухаркин. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. С.39 54.
9. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексических значений // Аспекты семантических исследований: Сб. ст. М.: Наука, 1980. С. 158 249.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: оценка, событие, факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
13. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 608с.
14. Бабичева Е.А. Ареальная характеристика Деснянско-Семского междуречья: (на материале земледельческой лексики) // Проблеми української діалектології на сучасному етапі: Тези доповідей і повідомлень ХVІ Республіканської діалектологічної наради. Житомир, 1990. С. 4042.
15. Бевз Т.О. Семантичні інновації, структурні моделі та функції педагогічної лексики: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1996. 25с.
16. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. Ужгород: Закарпатське обл. вид-во, 1960. 416 с.
17. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 215 с.
18. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця). Запоріжжя; К., 2002. 206 с.
19. Бегей С., Бегей С. Про розвиток української термінології з луківництва і рільництва // Проблеми української науково-технічної термінології: Тези доповідей 4-ї Міжнародної наукової конференції. Львів: Вид-во Держ. ун-ту Львівська політехніка”, 1996. С.238239.
20. Бойко М.В. Нові тенденції у розвитку сільськогосподарської термінології // Мовознавство. 1961. Т.ХVІ. С. 3847.
21. Бондаревська О.Д., Жигилій Н.В. Способи утворення складених термінів // Науково-технічний прогрес і проблеми термінології: Тези доповідей Республіканської конференції (Львів, травень 1980р.). К.: Наукова думка, 1980. С.3435.
22. Братчиков А.Б. Материалы для исследования Волынской губернии в статистическом, этнографическом, сельськохозяйственном и других отношениях. Житомир, 1868. Вып. 1. С. 9294.
23. Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования: (Роман.яз.). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. 302с.
24. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики (на матеріалі східнослов’янських назв політичних відносин) // Мовознавство, 1985. №4. С. 41 47.
25. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики слов’янських мов. К.: Наукова думка, 1983. 248с.
26. Вавилов Н.И. Мировые центры происхождения земледелия и почвенная карта мира // Происхождение и география культурных растений. Л., 1987. С. 226229.
27. Васильев Л.М. Системный семантический словарь русского языка. Предикатная лексика: Учеб. пособие. Вып. 2. Уфа: Изд-во Башкирского ун-та, 2000. 146 с.
28. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 175 с.
29. Васильев Л.М. Теория семантических полей. Обзор // Вопросы языкознания. 1971. № 5. С. 105 113.
30. Ващенко В.С. Слово та його значення: Посібник. Дніпропетровськ, 1976. 39 с.
31. Вежбицкая А. Восприятие: семантика абстрактного словаря //Новое в зарубежной лингвистике. Вып. XVIII. М.: Прогресс, 1986. С. 336 369.
32. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков: Пер. с англ. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
33. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. 416 с.
34. Вейнрейх У.О. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. Вып. 5. М.: Прогресс, 1970. С. 163 249.
35. Вербицька О.А. Термінологічна лексика і метафоризація // Мовознавство. 1983. №6. С.4750.
36. Выгонная Л.П. Земляробчая тэрміналогія // Лексіка Палесся ў прасторы і часе. Мінск, 1971. С.3688.
37. Выгонная Л.Т. К системному описанию полесских названий земельных угодий // Полесье: Лингвистика. Археология. Топонимика. М.: Наука, 1968. С. 118125.
38. Выгонная Л.Т. Полесская земледельческая терминология // Лексика Полесья (Материалы для полесского словаря). М.: Наука, 1968. С. 93130.
39. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове М.Л., 1992. 435с.
40. Вовк Х. Студії з україснкьої етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
41. Войтила-Световская М. Терминология аграрной обрядности как исто