Небрат Вікторія Василівна. Розвиток фінансової науки в дослідженнях українських економістів другої половини XIX - початку XX ст.

brief description

Небрат Вікторія Василівна. Розвиток фінансової науки в дослідженнях українських економістів другої половини XIX - початку XX ст. : дис... канд. екон. наук: 08.01.04 / Львівський національний ун-т ім. І.Франка. — Л., 2006. — 205арк. — Бібліогр.: арк. 183-202

Небрат В.В. Розвиток фінансової науки в дослідженнях українських економістів другої половини ХІХ початку ХХ ст. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.04 економічна історія та історія економічної думки. Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Київ, 2006.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню праць вітчизняних учених другої половини ХІХ початку ХХ ст. з питань грошового обігу, кредиту і фінансів.
Проаналізовано історичні умови і теоретичні витоки розвитку вчення про фінанси в українській економічній думці. Розглянуто головні напрями досліджень (теорія паперово-грошового обігу та обґрунтування грошової політики держави, історія фінансів, теорія оподаткування, територіальний розподіл державних доходів і витрат, соціально-економічні наслідки фіскальної політики). Охарактеризовано новаторський внесок вітчизняних економістів у фінансову теорію та його значення для подальшого розвитку світової монетарної теорії, обґрунтування та здійснення фінансово-кредитної політики. Визначено національні особливості проблематики та методології фінансових досліджень, що дає підстави виокремити українську наукову школу фінансів. Обґрунтовано цілісну концепцію становлення фінансової науки як самостійної галузі знання в українській економічній думці другої половини ХІХ початку ХХ ст.

Дослідження теоретичної спадщини української економічної думки другої половини ХІХ початку ХХ ст. у контексті історичних умов та подальшого розвитку світової економічної науки дозволило обґрунтувати наступні висновки:

Українськими економістами зроблено вагомий внесок у дослідження проблем грошового обігу, кредиту та фінансів. Переважна більшість наукових робіт, присвячених завданням осмислення нових явищ у галузі грошового господарства та теоретичного обґрунтування фінансових реформ, належать до другої половини XIX початку XX ст. Саме в цей період в Україні, як і в економічно розвинутих країнах світу, відбувався процес інтенсивного розвитку грошово-кредитних відносин, трансформації місця й ролі фінансів у господарському житті, нагальним завданням стало створення фінансово-кредитної системи, адекватної потребам ринкового розвитку економіки.
Критичний аналіз існуючих концепцій грошей та подальший розвиток фінансової теорії здійснювався в умовах кризи методології класичної школи та активних пошуків нових теоретичних засад. До наукових досліджень було включено історичний, теоретичний та практичний аспекти вивчення економіки. Державна діяльність, її спрямування та наслідки стали предметом аналізу прикладної економічної науки, що розвивалась як складова політичної економії. Теоретичною основою становлення фінансової науки як самостійної галузі знань слугували ґрунтовні дослідження з історії асигнаційного обігу, державного кредиту, митної та податкової політики, фінансових реформ, здійснені українськими вченими, зокрема А.Я. Антоновичем, М.Х. Бунге, О.М. Миклашевським, І.І. Патлаєвським, П.П. Мігуліним, М.М. Коссовським та іншими.
Українська фінансова думка формувалась на засадах тих основних концепцій, що існували й розвивалися в західноєвропейській економічній науці, у тому числі фінансовій, і, одночасно, під впливом специфічних історичних та політичних умов господарювання та власних традицій економічної культури. Спрямування фінансових досліджень визначалось різнонаправленими суспільно-політичними інтересами: по-перше, економічними, що полягали в необхідності фінансового забезпечення розвитку народного господарства; по-друге, політичними, що відображали великодержавні прагнення Російської та Австро-Угорської імперій, а також внутрішньодержавне протиборство окремих соціальних груп; по-третє, національними, що були зумовлені фінансовим визиском України з боку метрополій.
Послідовне дотримання історично-еволюційного підходу до аналізу господарства та окремих економічних категорій, критичне вивчення західноєвропейської економічної літератури сприяли розробці нових концептуальних засад теорії грошей та державних фінансів у працях вітчизняних економістів. Зокрема, українськими вченими було здійснено ґрунтовний аналіз сутності та форм грошей в умовах переходу до паперово-кредитного обігу. Новаторська теорія грошей М.І. Тугана-Барановського означала започаткування власнемонетарної теорії теорії державного регулювання грошового обігу та регулювання економіки через фінансово-кредитний механізм.
Численні праці з історії фінансів, фінансового права та теорії фінансів, запровадження в університетах викладання фінансової науки та підготовка українськими вченими, зокрема І.Т. Тарасовим, І.І. Патлаєвським, Г.Ф. Сидоренком, М.М. Алексєєнком, К.Г. Воблим, І.І. Янжулом, відповідних підручників засвідчують, що у другій половині ХІХ ст. фінансова наука відокремилась від загальної теорії політичної економії, набувши статусу самостійної галузі знань.
Проведене дослідження наукового доробку українських економістів свідчить, що загальне теоретичне тлумачення проблем оподаткування, державного кредиту і бюджету формувалося на засадах тих основних економічних концепцій, що існували та розвивалися в західноєвропейській фінансовій науці у другій половині ХІХ на початку ХХ ст., а саме: неокласичного та соціально-політичного напряму, ідей правової держави та соціальної справедливості. На основі порівняльного аналізу та критичного осмислення зарубіжних та вітчизняних теоретичних концепцій державних фінансів, українські вчені обґрунтували власні теоретичні погляди на сутність, принципи організації та функціональні форми, закономірності еволюції та роль фінансів у суспільному господарстві.
До специфічних рис розвитку фінансової науки в Україні слід зарахувати наступні: особлива увага науковців до проблеми державних витрат, їх розподілу та ефективності; розробка питань податкової справедливості та перекладання податків як економіко-правового феномена; дослідження територіального аспекту формування доходів та здійснення урядових витрат, вивчення фінансової політики як засобу експлуатації метрополією залежних територій. В умовах зміни економічної ролі держави, розширення її функцій українські економісти сприяли перенесенню центру уваги з фіскального на економічний аспект фінансової політики, розробляли питання впливу фінансової системи на економічний розвиток, забезпечення регулюючої дії фінансів щодо економічних відносин.

Отже, у дисертації робиться висновок, що внесок українських економістів другої половини ХІХ початку ХХ ст. у розвиток фінансової науки можна визначити як формування самобутньої наукової школи, концептуальними засадами якої було утвердження принципів економічної доцільності та соціальної справедливості у галузі фінансів. Вивчення теоретичної спадщини української фінансової думки та історичного досвіду фінансових реформ може бути корисним при виробленні економічної політики держави в сучасній Україні.