Немчина Олена Олександрівна. Можливості стрес-ехокардіографії з добутаміном для об'єктивізації важкості перебігу ішемічної хвороби серця та виявлення гібернованого міокарду

brief description

Немчина Олена Олександрівна. Можливості стрес-ехокардіографії з добутаміном для об'єктивізації важкості перебігу ішемічної хвороби серця та виявлення гібернованого міокарду : Дис... канд. наук: 14.01.11 - 2007.

Немчина О.О. Можливості стрес-ехокардіографії з добутаміном для об’єктивізації важкості перебігу ішемічної хвороби серця та виявлення гібернованого міокарду. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. ННЦ Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска” АМН України, Київ, 2007.
У дисертації показана висока діагностична цінність стрес-ехокардіографії з добутаміном для виявлення ІХС та гібернованого міокарда, визначений взаємозв’язок уражень артерій серця з розвитком та ступенем ішемії під час проби.
Доведено, що стрес-ЕХОКГ з ДОБ є більш ефективним методом діагностики ІХС, ніж ВЕМ, особливо для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією ЛШ. Порушення скоротливості в одному сегменті ЛШ є достатнім критерієм ішемічної відповіді, а врахування стенокардії та ішемічних змін ЕКГ значно підвищує специфічність проби. При піковому сумарному ІС ЛШ 1,5 та розвитку порушень скоротливості в >6 сегментах ЛШ збільшується вірогідність значного ураження ВА. Розвиток ішемії супроводжується порушенням діастолічної функції ЛШ. Показано високе позитивне та негативне передбачувальне значення стрес-ЕХОКГ для виявлення гібернованого міокарда.

В дисертації проведено теоретичне обґрунтування і надано нове рішення науково-практичних задач кардіології: уточнена діагностична цінність стрес-ехокардіографії з добутаміном для виявлення ішемічної хвороби серця та гібернированого міокарда, виявлений зв’язок між ступенем та локалізацією атеросклеротичного ураження артерій серця і та характером ішемічної дисфункції лівого шлуночка під час проведення стрес-ехокардіографії з добутаміном.

Стрес-ехокардіографія з добутаміном має більшу чутливість та специфічність для виявлення ішемічної хвороби серця, ніж велоергометрія, що оцінюється за депресією сегмента ST (88,1%проти 63,6%та 85,7%проти 61,9%відповідно, p<0,05), її діагностична цінність особливо збільшується у пацієнтів з порушеннями внутрішньошлуночкової провідності, з гіпертрофією ЛШ, та у пацієнтів з ураженням однієї або двох ВА. Найбільша чутливість і специфічність характерні для визначення ураження передньої міжшлуночкової гілки лівої вінцевої артерії.
Використання в якості критерію позитивної стрес-ехокардіографії з добутаміном розвитку порушень скоротливості у одному сегменті ЛШ не зменшує діагностичну цінність проби порівняно зі стандартним критерієм порушення скоротливості у двох сегментах ЛШ. Врахування виникнення стенокардії та депресії/елевації сегмента ST на ЕКГ поряд з порушеннями скоротливості значно збільшує специфічність проби.
Розвиток ішемічної відповіді в 1-6 сегментах ЛШ і збільшення пікового індексу скоротливості ЛШ до <1,5 з великою ймовірністю (75,5 і 73,3%відповідно) свідчать про наявність помірного ураження вінцевого русла. При більш значущих індукованих порушеннях скоротливості відсутня ймовірність інтактних ВА, а помірне (СПАС<50%) та виражене (СПАС50%) ураження ВА зустрічаються з однаковою частотою.
При пікових дозах добутаміну ішемічна відповідь супроводжується більш частим розвитком порушення діастолічної функції ЛШ, ніж нормальна відповідь (у 42,5%пацієнтів проти 10%, p<0,05), тоді як при застосуванні малих доза порушення діастолічної функції більшою мірою пов’язані з наявністю гіпертрофії ЛШ.
Стрес-ехокардіографія з добутаміном є ефективним методом діагностики гібернованого міокарда позитивне та негативне передбачувальні значення проби для прогнозування покращання сегментарної скоротливості складають відповідно 72 і 65,8%, позитивне передбачувальне значення є вищим для виявлення життєздатного міокарда в басейні ЛВА, ніж у басейні ПВА (75,4%і 50%, p<0,05).
Після стентування вінцевих артерій покращання скоротливості відзначається частіше в сегментах з вихідними гіпокінезіями (73,5 і 70,6%через 6 і 12 місяців), ніж у сегментах з акінезіями (44,7 і 34,1%відповідно, p<0,05), і відсутнє в сегментах з дискінезіями. Відновлення скоротливості гібернованого міокарда завершується до 6 місяця після стентування вінцевих артерій та становить у середньому 59,3%сегментів з вихідними порушеннями скоротливості. Покращання скоротливості частіше спостерігається в сегментах басейну ЛВА, ніж ПВА (в 63 і 42,8%сегментів відповідно, p<0,05).
Стрес-ехокардіографія з добутаміном є безпечним методом, найбільш частим ускладненням проби були шлуночкові порушення ритму (в 27%випадків), що не потребували спеціальної терапії та більшою мірою корелювали з гіпертрофією ЛШ.